Рішення

від 13.06.2024 по справі 910/924/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.06.2024Справа № 910/924/24Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уяви!" про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації,

за участю представників:

позивача: Залізняка І.І.;

відповідача: Грищенка Ю.В.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2024 року Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Компанія) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уяви!" (далі - Товариство) про визнання недостовірною інформації, що була поширена Товариством у публікації під назвою "Атомний секондхенд. "Енергоатом" купує у Westinghouse за $500 млн обладнання не побудованого у США атомного енергоблока. Коли він буде потрібен?" (веб-адреса https://forbes.ua/ru/company/atomniy-sekondkhend-energoatom-kupue-u-westinghouse-za-500-mln-obladnannya-nepobudovanogo-u-ssha-atomnogo-energobloka-koli-vin-bude-potriben-05012024-18312), у вигляді таких фактичних тверджень: "Енергоатом" купує у Westinghouse за $500 млн обладнання непобудованого у США атомного енергоблока"; "Тобто "Енергоатом" грубо порушив законодавство України, норми і правила будівництва АЕС". Крім того, позивач просив суд зобов`язати Товариство спростувати вищевказану інформацію шляхом оприлюднення резолютивної частини ухваленого в цій справі судового рішення на вебсайті Forbes Ukraine (Форбс Юкрейн): https://forbes.ua/, - не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили.

26 січня 2024 року через загальний відділ канцелярії суду від позивача надійшла окрема заява від 25 січня 2024 року № 01-1030/10-вих про долучення до матеріалів позовної заяви доказів сплати судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29 січня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

2 лютого 2024 року через загальний відділ діловодства суду позивач на виконання вимог вказаної ухвали подав документи для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 7 лютого 2024 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/924/24, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 7 березня 2024 року.

27 лютого 2024 року на адресу суду від Товариства надійшов відзив на позовну заяву від 23 лютого 2024 року вих. № 23-02/24-1, у якому відповідач проти позовних вимог заперечував, оскільки позивач не звертався до нього в порядку, визначеному статтею 43 Закону України "Про медіа" із заявою про спростування інформації, наведеної у спірній публікації. Крім того, твердження позивача про те, що наведені в публікації факти негативно характеризують Компанію і її роботу, а поширена інформація є упередженою й дискредитує ділову репутацію позивача, не підтверджує факту недостовірності такої інформації. При цьому, первісну редакцію заголовку (веб-адреса https://forbes.ua/ru/company/atomniy-sekondkhend-energoatom-kupue-u-westinghouse-za-500-mln-obladnannya-nepobudovanogo-u-ssha-atomnogo-energobloka-koli-vin-bude-potriben-05012024-18312) було уточнено Товариством у добровільному порядку на: "Атомний секондхенд. "Енергоатом" купує у Westinghouse за близько $ 440 млн обладнання не побудованого у США атомного енергоблока. Коли він буде потрібен?". У свою чергу, інша оскаржувана позивачем інформація, а саме: "Тобто "Енергоатом" грубо порушив законодавство України, норми і правила будівництва АЕС", є цитатою третьої особи та не є припущенням самого відповідача.

1 березня 2024 року через систему "Електронний суд" від Компанії надійшла відповідь на відзив від цієї ж дати, у якій позивач вказав, що у нього відсутній обов`язок використовувати досудовий порядок врегулювання спору у вигляді звернення до відповідача із заявою про спростування недостовірної інформації. Позивач також стверджував, що саме на відповідачеві лежить тягар доказування достовірності опублікованої ним інформації. При цьому, внесення відповідачем змін до раніше опублікованої інформації підтверджує факт поширення останнім недостовірної інформації.

6 березня 2024 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшли заперечення від 5 березня 2024 року, у яких відповідач навів свої аргументи проти позовних вимог Компанії та вказав на недоведення останньою складу відповідного юридичного правопорушення, зокрема, факту поширення недостовірної інформації та порушення особистих немайнових прав Компанії.

7 березня 2024 року через систему "Електронний суд" від Компанії надійшло клопотання від 6 березня 2024 року про відкладення підготовчого засідання та продовження строку підготовчого провадження у справі.

У підготовчому засіданні цього ж дня суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 18 квітня 2024 року.

9 квітня 2024 року через загальний відділ канцелярії суду від Компанії надійшли письмові пояснення від 8 квітня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 квітня 2024 року підготовче провадження у справі № 910/924/24 закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 16 травня 2024 року.

У засіданні 16 травня 2024 року судом без виходу до нарадчої кімнати було постановлено ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 13 червня 2024 року.

У судовому засіданні 13 червня 2024 року представник Компанії підтримав вимоги, викладені у позовній заяві й у відповіді на відзив, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, просив у позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів позовної заяви та як зазначає позивач, 5 січня 2024 року на офіційному сайті українського інтернет-видання "Forbes Ukraine": https://forbes.ua/, власником якого є Товариство, за посиланням: https://forbes.ua/ru/company/atomniy-sekondkhend-energoatom-kupue-u-westinghouse-za-500-mln-obladnannya-nepobudovanogo-u-ssha-atomnogo-energobloka-koli-vin-bude-potriben-05012024-18312, було опубліковано статтю під назвою: "Атомний секондхенд. "Енергоатом" купує у Westinghouse за $500 млн обладнання не побудованого у США атомного енергоблока. Коли він буде потрібен?". Зокрема, у вказаній статті міститься наступна інформація: "Енергоатом" купує у Westinghouse за $500 млн обладнання непобудованого у США атомного енергоблока"; "Тобто "Енергоатом" грубо порушив законодавство України, норми і правила будівництва АЕС".

Факт приналежності самої публікації веб-ресурсу відповідача представники сторін не заперечували.

Згідно зі статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про інформацію" інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу (частина 1 статті 94 ЦК України).

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

У випадку поширення інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, відповідачем є юридична особа, в якій вона працює.

Під поширенням інформації слід розуміти, зокрема, опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку.

Підставою для задоволення позову в справах про захист ділової репутації юридичної особи є сукупність усіх обставин юридичного складу правопорушення, а саме: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

За відсутності хоча б однієї з наведених обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 10 липня 2018 року в справі № 910/15148/17, від 19 липня 2018 року в справі № 910/5117/17.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та які підтверджують факт порушення його права відповідачем.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 10 липня 2018 року в справі № 910/15148/17.

За таких обставин саме на позивача покладено обов`язок доведення факту поширення недостовірної інформації відповідачем та порушення у зв`язку з цим його особистих немайнових прав.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 28 листопада 2018 року № 910/17819/17, від 1 жовтня 2019 року в справі № 910/13556/18, від 14 листопада 2023 року в справі № 910/8562/22 та від 6 лютого 2024 року в справі № 910/7750/22.

Відповідно до частин 1, 2 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами.

За приписами статті 77 ГПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

На підтвердження факту здійснення публікації відповідного змісту позивач надав роздруківку з веб-сайту за посиланням: https://forbes.ua/ru/company/atomniy-sekondkhend-energoatom-kupue-u-westinghouse-za-500-mln-obladnannya-nepobudovanogo-u-ssha-atomnogo-energobloka-koli-vin-bude-potriben-05012024-18312.

Разом із цим, у відповідності до вищенаведених норм Кодексу, роздруківки Інтернет-сторінок (веб-сторінок), які є паперовим відображенням електронного документа, самі по собі не можуть бути доказом у справі. Такі роздруківки визнаються доказом у разі, якщо вони виготовлені, видані і засвідчені власником відповідного Інтернет-ресурсу або провайдером, тобто набувають статусу письмового доказу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року в справі № 711/9146/16-ц.

Проте, додана Компанією до позовної заяви роздруківка веб-сторінки зі спірною публікацією засвідчена виключно представником самого позивача. Відтак, вказаний документ не є належним і допустимим доказом факту поширення Товариством оспорюваної інформації, що є обов`язковим при вирішенні справи про захист честі, гідності і ділової репутації. Інших доказів на підтвердження вищевказаної обставини позивачем не надано, як і не подано клопотання про огляд судом вказаного документа у місці їх знаходження (на відповідному Інтернет-ресурсі за вказаним стороною справи посиланням) з фіксацією таких процесуальних дій у протоколі.

Крім того, судом встановлено, що позивач взагалі не надав будь-яких доказів того, що спірна публікація у період з 5 січня 2024 року по 29 січня 2024 року містила назву в означеній ним редакції.

Відповідно до частини 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Проте, у судовому засіданні представник відповідача не підтвердив факт того, що первинна редакція назви статті містила оскаржувану Компанією інформацію про вартість відповідної закупівлі.

У свою чергу, на час розгляду даної справи судом публікація за посиланням: https://forbes.ua/ru/company/atomniy-sekondkhend-energoatom-kupue-u-westinghouse-za-500-mln-obladnannya-nepobudovanogo-u-ssha-atomnogo-energobloka-koli-vin-bude-potriben-05012024-18312 не містить оскаржуваної позивачем інформації, а саме: "Атомний секондхенд. "Енергоатом" купує у Westinghouse за $500 млн обладнання не побудованого у США атомного енергоблока. Коли він буде потрібен?". Натомість, заголовок оспорюваної Компанією публікації містить наступну інформацію: "Атомний секондхенд. "Енергоатом" купує у Westinghouse за близько $440 млн обладнання не побудованого у США атомного енергоблока. Коли він буде потрібен?". Факт достовірності інформації з таким змістом позивачем не оскаржується.

Разом із цим, суд звертає увагу на те, що Компанія звернулась до суду з позовною вимогою про визнання недостовірною інформації, яка міститься у всій назві (заголовку) спірної публікації. Однак позивач обґрунтовує факт недостовірності такої інформації виключно зазначеною сумою придбаного нею обладнання (440 млн доларів США, а не 500 млн доларів США). У свою чергу, факт закупівлі відповідного обладнання, як і іншу викладену в спірному заголовку інформацію, позивач вважає достовірною та такою, що відповідає фактичним обставинам.

Крім того, позивачем не доведено, що за своїм характером поширена інформація містить недостовірні відомості, оскільки Компанією не надано доказів того, що наведена у вищезазначеній статті інформація принижує її ділову репутацію.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 ГПК України).

Згідно зі статтею 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Аналогічні приписи містить частина 1 статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно з частиною 1 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

На підтвердження дійсної вартості проведеної позивачем закупівлі останнім були подані копії: довідки про укладання угоди про закупівлю обладнання та впровадження ядерної установки АР1000 в Україні між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (правонаступником якої є Компанія) та Westinghouse Company LLC, за підписом директора відокремленого підрозділу Компанії "Централізовані закупівлі" Олега Дорошенка, а також роздруківки інформації про публічну закупівлю UA-2023-12-26-007511-а. Однак, вищевказані документи жодним чином не є належними доказами, які визначають ціну вищевказаного обладнання. Ці докази підтверджують виключно факт проведення Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" закупівлі у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі", тоді як ціна даної угоди та вартість передбаченого нею обладнання за приписами вищевказаних норм ЦК України визначається виключно в тексті укладеного між сторонами договору. Проте, у матеріалах даної справи відсутня належним чином засвідчена копія укладеного між позивачем та Westinghouse Company LLC договору за результатом проведеної публічної закупівлі UA-2023-12-26-007511-а. Інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту публікації відповідачем недостовірної інформації щодо вартості закупівлі Компанією в установленому процесуальним законодавством порядку подано не було.

Так само у суду відсутні правові підстави для визнання недостовірною інформації, поширеної відповідачем у спірній публікації наступного характеру: "Тобто "Енергоатом" грубо порушив законодавство України, норми і правила будівництва АЕС", оскільки остання не є фактичним судженням самого відповідача, а є оціночним судженням іншої особи.

Судом встановлено, що публікація за вказаним посиланням не є загальнодоступною і для ознайомлення з її змістом необхідна сплата відповідної підписки, про що також зазначав представник відповідача в судовому засіданні. При цьому, позивачем не надано жодних пояснень щодо обставин отримання ним платного доступу для ознайомлення із вищевказаною публікацією.

Водночас, у судовому засіданні повноважні представники сторін підтвердили, що у тексті спірної публікації було зазначено: "Нічого з цього не зроблено, - зазначає Шустер. - Тобто "Енергоатом" грубо порушив законодавство України, норми і правила будівництва АЕС".

Відповідно до частини 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Відповідно до часин 1 та 2 статті 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів. Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 11 жовтня 2022 року в справі № 757/43705/19-ц.

Відповідно до статті 42 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" на органи масової інформації, їх працівників і автора не може бути покладено обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди за публікацію чи поширення відомостей, які не відповідають дійсності, якщо вони містились в офіційних повідомленнях чи були одержані від інформаційних агентств чи прес-служб державних органів та органів об`єднань громадян або є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим засобом інформації (з посиланням на нього), офіційних виступів посадових осіб державних органів, виступів народних депутатів, або містилися у авторських виступах, які передаються в ефір без попереднього запису.

Відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду в складі Касаційного цивільного суду від 18 січня 2024 року в справі № 199/2603/19.

Відповідно до вимог статті 14 ГПК України, яка встановлює диспозитивність господарського судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 1 статті 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. При цьому, суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів.

Статтею 162 ГПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду: від 16 грудня 2020 року в справі № 278/1258/16-ц та від 25 листопада 2020 року в справі № 233/1950/19.

При цьому, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ГПК України. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Таким чином, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 26 листопада 2019 року в справі № 905/386/18, від 13 жовтня 2020 року в справі № 640/22013/18.

Частинами 1- 2 статті 48 ГПК України передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Отже, заміна неналежного відповідача та залучення співвідповідача, можлива лише за відповідним клопотанням позивача.

Однак, позивач під час розгляду даної справи клопотання залучення до участі у справі інших осіб як співвідповідачів, зокрема, автора оспорюваної цитати - Михайла Шустера, не заявляв, повідомивши суд у підготовчому засіданні про те, що даний позов пред`явлений виключно до Товариства.

Крім того, позивачем не надано жодних доказів того, що оспорювана ним інформація шкодить діловій репутації Компанії, обсяг такої шкоди або того, що відповідна публікація зумовлена навмисним наміром завдати шкоди репутації відповідної юридичної особи.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині в зв`язку з його необґрунтованістю.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання оспорюваної позивачем інформації недостовірною, вимога Компанії про її спростування шляхом оприлюднення резолютивної частини ухваленого в цій справі судового рішення на вебсайті відповідача: https://forbes.ua/, також задоволенню не підлягає.

Інші доводи, на які посилалося сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови задоволенні позову.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог Компанії, у зв`язку з чим у задоволенні даного позову слід відмовити.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати у зв`язку з відмовою в задоволенні позову залишаються за позивачем та компенсації останньому не підлягають.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24 червня 2024 року.

Суддя Є.В. Павленко