Постанова

від 10.12.2024 по справі 910/924/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/924/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Зуєва В. А., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача - Лозицької О. Л., Слівінського М. О. (самопредставництво)

відповідача - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 (колегія суддів: Яковлєв М. Л. - головуючий, Станік С. Р., Гончаров С. А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 (суддя Павленко Є. В.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уяви!"

про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У січні 2024 року Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - АТ "НАЕК "Енергоатом") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уяви!" (далі - ТОВ "Уяви!") про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, в якому просило:

- визнати недостовірною інформацію, що була поширена відповідачем у публікації під назвою: "Атомний секондхенд. "Енергоатом" купує у Westinghouse за $500 млн обладнання не побудованого у США атомного енергоблока. Коли він буде потрібен?" (веб-адреса https://forbes.ua/ru/company/atomniy-sekondkhend-energoatom-kupue-u-westinghouse-za-500-mln-obladnannya-nepobudovanogo-u-ssha-atomnogo-energobloka-koli-vin-bude-potriben-05012024-18312), у вигляді таких фактичних тверджень:

1. "Енергоатом" купує у Westinghouse за $500 млн обладнання непобудованого у США атомного енергоблока";

2. "Тобто "Енергоатом" грубо порушив законодавство України, норми і правила будівництва АЕС";

- зобов`язати ТОВ "Уяви!" спростувати недостовірну інформацію шляхом оприлюднення резолютивної частини ухваленого в цій справі судового рішення на вебсайті Forbes Ukraine (Форбс Юкрейн): https://forbes.ua/ не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням у цій справі законної сили.

1.2. Позовні вимоги АТ "НАЕК "Енергоатом" обґрунтовані тим, що зазначена інформація є недостовірною, оскільки твердження про те, що вартість обладнання, яке позивач придбає у Westinghouse Electric Company LLC, складає 500 млн доларів США, не відповідає дійсності. АТ "НАЕК "Енергоатом" також зазначало про недостовірність твердження: "Тобто "Енергоатом" грубо порушив законодавство України, норми і правила будівництва АЕС". Позивач зазначав, що таке твердження не відповідає дійсності та розраховане на негативну реакцію читацької аудиторії, містить ознаки дискредитації позивача, а поширення такої інформації ганьбить ділову репутацію позивача.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2024, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 у справі № 910/924/24, у задоволенні позову АТ "НАЕК "Енергоатом" відмовлено.

2.2. Суд першої інстанції виходив із того, що додана АТ "НАЕК "Енергоатом" до позовної заяви роздруківка вебсторінки зі спірною публікацією засвідчена виключно представником самого позивача. Відтак суд першої інстанції зазначив, що цей документ не є належним і допустимим доказом факту поширення ТОВ "Уяви!" спірної інформації. Суд першої інстанції також зауважив, що інших доказів, які би підтверджували вказану обставину, позивачем не надано, а також не подано клопотання про огляд судом цього документа у місці його знаходження (на відповідному Інтернет-ресурсі за вказаним позивачем посиланням) із фіксацією таких процесуальних дій у протоколі.

Крім того, як зазначив суд першої інстанції, позивач взагалі не надав будь-яких доказів того, що спірна публікація у період із 05.01.2024 до 29.01.2024 містила назву в означеній ним редакції, а представник відповідача в судовому засіданні не підтвердив того, що первинна редакція назви статті містила оспорювану АТ "НАЕК "Енергоатом" інформацію про вартість закупівлі. Суд першої інстанції встановив, що на час розгляду цієї справи судом публікація за посиланням: https://forbes.ua/ru/company/atomniy-sekondkhend-energoatom-kupue-u-westinghouse-za-500-mln-obladnannya-nepobudovanogo-u-ssha-atomnogo-energobloka-koli-vin-bude-potriben-05012024-18312 не містить оспорювану інформацію, натомість заголовок спірної публікації містить таку інформацію: "Атомний секондхенд. "Енергоатом" купує у Westinghouse за близько $440 млн обладнання не побудованого у США атомного енергоблока. Коли він буде потрібен?". При цьому суд першої інстанції зазначив, що факт достовірності інформації з таким змістом позивачем не оскаржується, факт закупівлі відповідного обладнання та іншу інформацію, викладену в заголовку спірної публікації, позивач вважає достовірною та такою, що відповідає фактичним обставинам.

Суд першої інстанції також зазначив про недоведення позивачем того, що наведена у зазначеній статті інформація принижує його ділову репутацію, а також про неподання належних та допустимих доказів факту публікації відповідачем недостовірної інформації щодо вартості закупівлі.

Суд першої інстанції також дійшов висновку про те, що немає правових підстав для визнання недостовірною інформації, поширеної відповідачем у спірній публікації, такого змісту: "Тобто "Енергоатом" грубо порушив законодавство України, норми і правила будівництва АЕС", оскільки вона не є фактичним судженням самого відповідача, а є оціночним судженням іншої особи.

Крім того, як зазначив суд першої інстанції, позивачем не надано жодних доказів для підтвердження того, що оспорювана ним інформація шкодить діловій репутації позивача, обсяг такої шкоди або доказів того, що ця публікація спрямована на завдання шкоди репутації юридичної особи. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині у зв`язку з його необґрунтованістю.

Суд першої інстанції також залишив без задоволення вимогу АТ "НАЕК "Енергоатом" про спростування спірної інформації шляхом оприлюднення резолютивної частини ухваленого в цій справі судового рішення на вебсайті відповідача: https://forbes.ua/, оскільки дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання оспорюваної позивачем інформації недостовірною.

2.3. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про непідтвердження позивачем того факту, що первинна редакція назви статті містила оскаржувану ним інформацію про вартість відповідної закупівлі. При цьому суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, зазначив, що факт зміни заголовку спірної публікації в частині зміни ціни закупівлі визнано самим відповідачем у відзиві на позов від 23.02.2024 вих.№ 23-02/24-1 та в запереченнях на відповідь на відзив, які підписані керівником відповідача та його представником.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/924/24, виходив із того, що позивачем не надано доказів того, що наведена у заголовку публікації інформація щодо ціни закупівлі є недостовірною. Як зазначив суд апеляційної інстанції, той факт, що згідно з інформацією, яка є у відкритому доступі (інформація про публічну закупівлю UA-2023-12-26-007511-а), ціна предмета закупівлі становить не 500 млн доларів США, а 437 500 000 доларів США (вартість обладнання разом з послугами), вказаних висновків не спростовує, оскільки ціна угоди про закупівлю обладнання та вартість передбаченого нею обладнання визначається в тексті укладеного між сторонами договору, копія якого у матеріалах справи відсутня.

Суд апеляційної інстанції також зауважив, що позивач не надав жодних доказів того, що спірна інформація про вартість закупівлі порушує його особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що доведення таких обставин є необхідною умовою для задоволення позовних вимог у цій справі. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що немає підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання недостовірною інформації, поширеної відповідачем у публікації, такого змісту: "Енергоатом" купує у Westinghouse за $500 млн обладнання непобудованого у США атомного енергоблока".

Суд апеляційної інстанції також виснував, що відсутні правові підстави для визнання недостовірною інформації, поширеної відповідачем у спірній публікації такого змісту: "Тобто "Енергоатом" грубо порушив законодавство України, норми і правила будівництва АЕС", оскільки ця інформація не є фактичним судженням самого відповідача, а є оціночним судженням іншої особи.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погодившись із судовими рішеннями, АТ "НАЕК "Енергоатом" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/924/24 скасувати, передати справу № 910/924/24 на новий розгляд.

3.2. АТ "НАЕК "Енергоатом", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. На думку АТ "НАЕК "Енергоатом", суди попередніх інстанцій застосували норми права (статті 32, 34, 68 Конституції України, статті 94, 201, 277 Цивільного кодексу України, статтю 42 Закону України "Про друковані засоби інформації (пресу) в Україні", статтю 79 Господарського процесуального кодексу України) без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06.08.2024 у справі № 922/2993/21, від 10.02.2024 у справі № 753/338/19, від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18.

3.3. ТОВ "Уяви!" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/924/24 без змін, а касаційну скаргу АТ "НАЕК "Енергоатом" - без задоволення. Відповідач вважає, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права, а тому доводи касаційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що позивач у позовній заяві зазначав про те, що 05.01.2024 на офіційному сайті українського інтернет-видання "Forbes Ukraine": https://forbes.ua/, власником якого є ТОВ "Уяви!", за посиланням: https://forbes.ua/ru/company/atomniy-sekondkhend-energoatom-kupue-u-westinghouse-za-500-mln-obladnannya-nepobudovanogo-u-ssha-atomnogo-energobloka-koli-vin-bude-potriben-05012024-18312 було опубліковано статтю під назвою: "Атомний секондхенд. "Енергоатом" купує у Westinghouse за $500 млн обладнання не побудованого у США атомного енергоблока. Коли він буде потрібен?". У вказаній статті, зокрема, міститься така інформація: "Енергоатом" купує у Westinghouse за $500 млн обладнання непобудованого у США атомного енергоблока"; "Тобто "Енергоатом" грубо порушив законодавство України, норми і правила будівництва АЕС".

4.2. Факт належності самої публікації вебресурсу відповідача представники сторін не заперечували.

4.3. На підтвердження факту здійснення публікації відповідного змісту позивач надав роздруківку з вебсайту за посиланням: https://forbes.ua/ru/company/atomniy-sekondkhend-energoatom-kupue-u-westinghouse-za-500-mln-obladnannya-nepobudovanogo-u-ssha-atomnogo-energobloka-koli-vin-bude-potriben-05012024-18312.

4.4. Як зазначив суд першої інстанції, на час розгляду цієї справи в суді публікація за посиланням: https://forbes.ua/ru/company/atomniy-sekondkhend-energoatom-kupue-u-westinghouse-za-500-mln-obladnannya-nepobudovanogo-u-ssha-atomnogo-energobloka-koli-vin-bude-potriben-05012024-18312 не містить оспорюваної позивачем інформації, а саме: "Атомний секондхенд. "Енергоатом" купує у Westinghouse за $500 млн обладнання не побудованого у США атомного енергоблока. Коли він буде потрібен?". Натомість заголовок оспорюваної позивачем публікації містить таку інформацію: "Атомний секондхенд. "Енергоатом" купує у Westinghouse за близько $440 млн обладнання не побудованого у США атомного енергоблока. Коли він буде потрібен?".

4.5. Суди попередніх інстанцій установили, що на підтвердження вартості проведеної позивачем закупівлі ним були подані копії: довідки про укладання угоди про закупівлю обладнання та впровадження ядерної установки АР1000 в Україні між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (правонаступником якого є позивач) та Westinghouse Company LLC за підписом директора відокремленого підрозділу АТ "НАЕК "Енергоатом" Централізовані закупівлі" Олега Дорошенка, а також роздруківки інформації про публічну закупівлю UA-2023-12-26-007511-а.

4.6. Водночас суди попередніх інстанцій зазначили, що в матеріалах справи відсутня належним чином засвідчена копія укладеного між позивачем та Westinghouse Company LLC договору за результатами проведеної публічної закупівлі UA-2023-12-26-007511-а.

4.7. Як зазначили суди попередніх інстанцій, у судовому засіданні повноважні представники сторін підтвердили, що в тексті спірної публікації було зазначено: "Нічого з цього не зроблено, - зазначає Шустер. - Тобто "Енергоатом" грубо порушив законодавство України, норми і правила будівництва АЕС".

4.8. Спір виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю підстав для визнання недостовірною інформації, що була поширена відповідачем, та зобов`язання відповідача її спростувати.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення з огляду на таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги позивача про визнання недостовірною інформації, що була поширена відповідачем, та зобов`язання відповідача її спростувати. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що поширена відповідачем інформація є недостовірною та упередженою, такою, що містить ознаки дискредитації позивача, а її поширення ганьбить ділову репутацію позивача.

5.4. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 4 статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

5.5. При цьому за змістом статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

5.6. Згідно зі статтею 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

5.7. Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (стаття 201 Цивільного кодексу України).

5.8. При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18).

5.9. Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі "Інтернет" чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 910/13849/21.

5.10. Водночас статтею 30 Закону України "Про інформацію" визначено підстави для звільнення від відповідальності, а саме, відповідно до частини 1 цієї статті ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 127/22629/15.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому медіа з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 01.02.2018 у справі № 761/9347/15-ц.

5.11. За змістом частини 4 статті 30 Закону України "Про інформацію" додаткові підстави звільнення від відповідальності медіа та журналістів встановлюються Законом України "Про медіа" та іншими законами України.

5.12. У своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, то правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлювання думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ у справі "Лінгенс проти Австрії" від 08.07.1986).

Щоб розрізнити твердження щодо фактів та оціночні судження, необхідно враховувати обставини справи та загальний тон висловлювань (рішення ЄСПЛ у справі "Бразільє проти Франції" від 11.04.2006), оскільки судження з питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не твердження щодо фактів (рішення ЄСПЛ у справах "Патурель проти Франції" від 22.12.2005, "ТОВ "Інститут економічних реформ" проти України" від 02.06.2016).

Однак навіть якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення ЄСПЛ у справі "Де Хаес і Гійселс проти Бельгії" від 24.02.1997).

5.13. Отже, за змістом наведених положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства та усталеної практики ЄСПЛ судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки, і пов`язане із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

У свою чергу, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт сам по собі є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Виходячи з викладеного, при вирішенні спору, предметом якого є захист ділової репутації шляхом спростування відомостей, що були поширені у тому числі за допомогою мережі "Інтернет" з метою задоволення суспільного інтересу, ключовим є чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями в інформації, що викладалася у спірній публікації. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 918/132/20.

5.14. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили із того, що позивачем не надано доказів того, що наведена у заголовку публікації інформація щодо ціни закупівлі є недостовірною; позивачем не надано жодних доказів того, що інформація про те, що вартість спірної закупівлі становить 500 млн доларів США порушує його особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Суди попередніх інстанцій також зазначили, що відсутні правові підстави для визнання недостовірною інформації, поширеної відповідачем у спірній публікації такого характеру: "Тобто "Енергоатом" грубо порушив законодавство України, норми і правила будівництва АЕС", оскільки інформація не є фактичним судженням самого відповідача, а є оціночним судженням іншої особи.

5.15. Не погодившись із судовими рішеннями у цій справі, АТ "НАЕК "Енергоатом" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, АТ "НАЕК "Енергоатом" посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.16. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.17. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 06.08.2024 у справі № 922/2993/21, від 10.02.2024 у справі № 753/338/19, від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18.

5.18. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не підтвердилися з огляду на таке.

5.19. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що висновок судів про непідтвердження позивачем недостовірності інформації належними та допустимими доказами є необґрунтованим та суперечить правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 06.08.2024 у справі № 922/2993/21.

5.20. Колегія суддів установила, що в постанові Верховного Суду від 06.08.2024 у справі № 922/2993/21 Верховний Суд сформулював висновок про застосування статті 79 Господарського процесуального кодексу України:

"47. Висновок про (не)достовірність інформації - це обставина, що є предметом доказування у справі. Суд оцінює докази обох сторін і відповідно до свого внутрішнього переконання визначає, які з них є більш вірогідними, тобто більш переконливими. У розумінні статті 79 ГПК України якщо докази відповідача, які свідчать про достовірність інформації, є більш вірогідними, ніж докази позивача, що свідчать про її недостовірність, суд визнає інформацію достовірною".

5.21. У постанові від 06.08.2024 у справі № 922/2993/21 (за позовом про захист ділової репутації) Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення про задоволення позову, зазначив, що суди погодилися з доводами позивача про поширення відповідачами негативної та недостовірної інформації про позивача, яка принижує його ділову репутацію, і ці обставини позивач підтвердив належними доказами, у тому числі висновком експертів.

5.22. У справі № 910/924/24, що розглядається, суди попередніх інстанцій установили, що на підтвердження дійсної вартості проведеної позивачем закупівлі позивачем були подані копії: довідки про укладення угоди про закупівлю обладнання та впровадження ядерної установки АР1000 в Україні між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (правонаступником якого є позивач) та Westinghouse Company LLC за підписом директора відокремленого підрозділу позивача "Централізовані закупівлі" Олега Дорошенка, а також роздруківки інформації про публічну закупівлю UA-2023-12-26-007511-а.

Як зазначив суд апеляційної інстанції, ці документи не можуть бути належними та допустимим доказами, які визначають ціну обладнання, оскільки такі докази підтверджують виключно факт проведення Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" закупівлі відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі". Суд апеляційної інстанції зазначив, що ціна цієї угоди та вартість передбаченого нею обладнання за приписами Цивільного кодексу України визначається виключно в тексті укладеного між сторонами договору, копія якого в матеріалах справи відсутня. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано доказів про те, що наведена у заголовку публікації інформація щодо ціни закупівлі є недостовірною, та зазначив, що це є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині. Окремо суд апеляційної інстанції зауважив, що позивачем не надано жодних доказів того, що інформація про вартість закупівлі порушує його особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

5.23. Колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій дослідили подані сторонами докази та відповідно до статей 86, 269 Господарського процесуального кодексу України надали їм правову оцінку, тому доводи скаржника про неврахування висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 06.08.2024 у справі № 922/2993/21, є необґрунтованими.

Крім того, відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів, є повноваженням судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

Натомість доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, не стосуються порушень порядку надання та отримання доказів, а до переоцінки доказів суд касаційної інстанції вдаватися не може відповідно до вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.24. АТ "НАЕК "Енергоатом" у касаційній скарзі посилається на неправильне застосування судами положень статті 42 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" та вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10.02.2024 у справі № 753/338/19.

5.25. Колегія суддів зазначає, що в постанові Верховного Суду від 10.02.2024 у справі № 753/338/19 Суд, посилаючись на положення пункту 2 частини 3 статті 26, частин 1, 2 статті 37, частини 1, пункту 9 частини 2 статті 41, статті 42 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" сформулював такі висновки:

"Отже, положеннями статті 42 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" визначено вичерпний перелік випадків для звільнення журналіста та редакції від відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста.

У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" судам роз`яснено, що наведені у статті 42 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" підстави звільнення від відповідальності за публікацію недостовірної інформації, яка порушує особисті немайнові права або являє собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації та правами журналіста, є вичерпними, а тому розширеному тлумаченню чи вільному редагуванню не підлягають.

При цьому в зазначених випадках засоби масової інформації звільняються лише від обов`язку щодо відшкодування збитків та моральної шкоди. Оскільки спростування поширеної недостовірної інформації не є способом цивільно-правової відповідальності, бо не має компенсаційного та майнового характеру, то на засоби масової інформації може бути покладено обов`язок опублікувати спростування".

У постанові від 10.02.2024 у справі № 753/338/19 (за позовом про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди) Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, виснував, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що поширена відповідачем інформація не є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншими засобами масової інформації. Верховний Суд також зазначив, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводів позивачки про те, що оспорювана інформація є повідомленням про існування конкретних недостовірних фактів, яка порушує право на повагу до честі, гідності та ділової репутації позивачки.

5.26. У справі № 910/924/24, яка розглядається, суди попередніх інстанцій зазначили, що під час розгляду справи в суді першої інстанції повноважні представники сторін підтвердили, що в тексті спірної публікації було зазначено: "Нічого з цього не зроблено, - зазначає Шустер. - Тобто "Енергоатом" грубо порушив законодавство України, норми і правила будівництва АЕС".

Суд апеляційної інстанції виснував, що наведена інформація не є фактичним судженням самого відповідача, а є оціночним судженням іншої особи. При цьому суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення статті 42 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", статті 117 Закону України "Про медіа" та на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.03.2019 у справі № 758/14324/15-ц, зазначив, що особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення, не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачено статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд апеляційної інстанції також установив, що позивачем не надано жодних доказів того, що вказана інформація порушує його особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Проте доведення вказаного, як зауважив суд апеляційної інстанції, є необхідною умовою для задоволення позовних вимог у цій справі.

5.27. Верховний Суд зазначає, що стаття 42 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", про неправильне застосування якої стверджує скаржник, визначала підстави для звільнення від відповідальності редакції та журналістів за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста.

Колегія суддів зазначає, що Закон України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" втратив чинність 31.03.2023 у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про медіа".

5.28. Статтею 117 Закону України "Про медіа" передбачено, що суб`єкти у сфері медіа та їх працівники не несуть відповідальності за поширення інформації, забороненої цим Законом, а також інформації, що не відповідає дійсності, порушує права і законні інтереси особи, якщо ця інформація:

1) є дослівним або у переказі без спотворення суті відтворенням матеріалів, опублікованих іншим зареєстрованим медіа, або точним за змістом відтворенням оригінальних матеріалів іноземного медіа з посиланням на них;

2) була отримана у відповідь на запит на інформацію, поданий відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації", або у відповідь на звернення, подане відповідно до Закону України "Про звернення громадян";

3) містилася в офіційних повідомленнях або одержана від державних органів, органів місцевого самоврядування (в тому числі іноземних) у письмовій формі, в тому числі була оприлюднена на їхніх веб-сайтах та сторінках на платформах спільного доступу до інформації;

4) є дослівним відтворенням публічних виступів чи повідомлень юридичних осіб, державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, народних депутатів України, кандидатів на виборні посади;

5) поширювалася без попереднього запису та містилася у виступах осіб, які не є працівниками відповідного суб`єкта у сфері медіа, якщо працівники такого суб`єкта вжили заходів щодо припинення порушення.

Отже, за змістом цієї статті чинне законодавство звільняє суб`єктів у сфері медіа та їх працівників від відповідальності за поширення інформації, забороненої Законом України "Про медіа", а також інформації, що не відповідає дійсності, порушує права і законні інтереси особи, у наведених в статті 117 Закону України "Про медіа" випадках.

5.29. Суд апеляційної інстанції встановив, що наведена у тексті спірної публікації інформація не є фактичним судженням самого відповідача, а є оціночним судженням іншої особи.

5.30. Колегія суддів зазначає, що за змістом статті 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/10429/18).

З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що доводи скаржника про неправильне застосування судами положень статті 42 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" не підтвердилися, а висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 10.02.2024 у справі № 753/338/19.

5.31. АТ "НАЕК "Енергоатом" у касаційній скарзі зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій про недоведення позивачем порушення його немайнового права у зв`язку з публікацією відповідачем спірних тверджень зроблені без урахування правової позиції Великої Палати Верховного Суду викладеній у постанові від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18.

5.32. Колегія суддів установила, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18 сформульовано такі висновки:

"6.36. Згідно зі статтею 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

6.37. Поширена відповідачем інформація порушує особисті немайнові права підприємства позивача, зокрема право на ділову репутацію та її недоторканність. Подібними висловлюваннями та неперевіреними даними відповідач фактично висвітлює як незаконну діяльність підприємства та формує відповідну негативну думку у представників громади, органу місцевого самоврядування, зоозахисних організацій, що є неприпустимим.

6.38. Також поширена інформація підриває авторитет підприємства позивача у місті й області та позиціонує підприємство як таке, що жорстоко поводиться з безпритульними тваринами та порушує правила використання наркотичних препаратів у ветеринарній медицині."

Колегія суддів зазначає, що в постанові від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18 (за позовом про спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди) Велика Палата Верховного Суду зазначила про обґрунтованість висновків апеляційного суду щодо часткового задоволення позову. У справі № 904/4494/18 суди установили факт поширення відповідачем недостовірної інформації щодо діяльності позивача та факт порушення відповідачем особистих немайнових прав позивача.

Натомість у справі № 910/924/24, що розглядається, позивач не довів факту поширення недостовірної інформації, тобто такої інформації, що не відповідає дійсності. Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що позивач не надав жодних доказів того, що спірна інформація порушує його особисті немайнові права.

Водночас висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18, на яку посилається скаржник, зроблені з огляду на встановлені судами фактичні обставини, які відрізняються від обставин, встановлених судами у цій справі № 910/924/24, що розглядається, та містять оцінку судами конкретних обставин справи, тому колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про неврахування судами в оскаржуваних рішеннях наведених скаржником висновків.

5.33. Таким чином, аналіз висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях у справі № 910/924/24, яка розглядається, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведених скаржником постановах Верховного Суду від 06.08.2024 у справі № 922/2993/21, від 10.02.2024 у справі № 753/338/19, від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18, оскільки висновки щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позовних вимог у справах вирішувалося судами з урахуванням конкретних установлених фактичних обставин справи та поданих сторонами доказів, і саме залежно від установлених обставин суди і застосовували відповідні норми чинного законодавства України.

5.34. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цих підстав.

5.35. За результатами перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин судами із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Тому в цьому випадку відсутні правові підстави для скасування чи зміни судових рішень, що оскаржуються.

5.36. Верховний Суд також зазначає, що інші доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

6.3. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

7. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/924/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді В. А. Зуєв

Ю. Я. Чумак