Постанова

від 25.06.2024 по справі 138/2971/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 138/2971/21

Провадження № 22-ц/801/1183/2024

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Холодова Т. Ю.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 рокуСправа № 138/2971/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з

розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О. В.,

суддів : Сала Т. Б., Матківської М. В.,

за участі секретаря Луцишина О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вендор-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, постановлену 08 квітня 2024 року у м. Могилеві-Подільському суддею цього суду Холодовою Т. Ю.,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, у якій просив замінити вибулого стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вендор-Фінанс» (далі ТОВ «Вендор-Фінанс») на його правонаступника ОСОБА_2 у цій справі за позовом ТОВ «Вендор-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №ВН03-00128 від 18 лютого 2020 року.

Заява мотивована тим, що 24 березня 2022 року Могилів-Подільським міськрайонним судом Вінницької області ухвалено заочне рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вендор-Фінанс» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № ВН03-00128 від 18 лютого 2020 в розмірі 13 401, 58 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вендор-Фінанс» судові витрати у виді судового збору в сумі 2 270 грн. На виконання цього указаним судом було видано два виконавчих листи, а саме про стягнення заборгованості та про стягнення судових витрат.

05 вересня 2022 року між ТОВ «Вендор Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредити готівкою» (далі ТОВ «Кредити готівкою») укладено договір про відступлення прав вимоги № 1-09Ф, відповідно до якого ТОВ «Вендор Фінанс» відступило шляхом продажу новому кредитору ТОВ «Кредити готівкою» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № ВН03-00128 від 18 лютого 2020 року.

12 грудня 2023 року між ТОВ «Кредити готівкою» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» (далі ТОВ «ФК «Гефест») укладено договір про відступлення прав вимоги № 12122023, згідно якого ТОВ «Кредити готівкою» відступило шляхом продажу новому кредитору ТОВ «ФК «Гефест» право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним вище кредитним договором.

13 грудня 2023 року між ТОВ «ФК «Гефест» та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення прав вимоги № 13122023/1, відповідно до якого ТОВ «ФК «Гефест» відступило шляхом продажу новому кредитору ОСОБА_2 право вимоги до ОСОБА_1 за згаданим вище кредитним договором.

Пославшись на викладені обставини, п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України та ч. 5 ст. 442 ЦПК України, заявник просив замінити стягувача ТОВ «Вендор Фінанс» на його правонаступника ОСОБА_2 у справі № 138/2971/21.

08 квітня 2024 року ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області в задоволенні зазначеної заяви відмовлено.

Не погодившись із постановленою ухвалою, ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, в апеляційній скарзі просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його заяву задовольнити. Зокрема скаржник посилається на те, що укладений 13 грудня 2023 року між ТОВ «ФК «Гефест» та ОСОБА_2 договір про відступлення прав вимоги №133122023/1 у визначеному законом порядку недійсним визнаний не був, інші учасники справи не заявляли вимог про недійсність (нікчемність) цього договору. Вказане свідчить про те, що внаслідок укладення вказаного договору відбулась заміна кредитора, а саме ОСОБА_2 набув статусу нового кредитора/стягувача з примусового виконання рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 23 березня 2022 року у цій справі.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

ТОВ «Вендор Фінанс» та ОСОБА_1 повідомлені належним чиним, до апеляційного суду не з`явились, причин своєї неявки не повідомили, заяв про відкладення або про поважність причин неприбуття до суду не подали.

24 червня 2024 року представник ОСОБА_2 адвокат Сауляк Є.В. подав до суду клопотання про розгляд справи у відсутність скаржника.

Згідно положень ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи,належним чином повідомленихпро дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У постанові від 22 травня 2023 року у справі № 523/13340/20 Верховний Суд вказав, що якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він вправі, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Таким чином колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності вказаних належним чином повідомлених учасників справи, оскільки неявка учасників справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи, а відкладення її розгляду призведе до порушення строків розгляду апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, ухвала суду цим вимогам не відповідає, тому апеляційний суд, перевіривши її законність і обґрунтованість у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що 24 березня 2022 року заочним рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області позов ТОВ «Вендор Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вендор-Фінанс» заборгованість за кредитним договором №ВН03-00128 від 18 лютого 2020 року в розмірі 13 401, 58 грн. та судові витрати у виді судового збору в сумі 2 270 грн. (а. с. 45-46).

04 травня 2022 року указаним судом було видано виконавчі листи про стягнення заборгованості та про стягнення судових витрат, що слідує із постанов про відкриття виконавчих проваджень від 07 грудня 2022 року № 70486112, від 07 грудня 2022 року №70486236 (а. с. 72-73).

05 вересня 2022 року між ТОВ «Вендор Фінанс» та ТОВ «Кредити готівкою укладено договір про відступлення прав вимоги № 1-09Ф, відповідно до якого ТОВ «Вендор Фінанс» відступило шляхом продажу новому кредитору ТОВ «Кредити готівкою» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № ВН03-00128 від 18 лютого 2020 року (а. с. 65-68).

12 грудня 2023 року між ТОВ «Кредити готівкою» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» (далі ТОВ «ФК «Гефест») укладено договір про відступлення прав вимоги № 12122023, згідно якого ТОВ «Кредити готівкою» відступило шляхом продажу новому кредитору ТОВ «ФК «Гефест» право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним вище кредитним договором (а. с. 112-113).

13 грудня 2023 року між ТОВ «ФК «Гефест» та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення прав вимоги № 13122023/1, відповідно до якого ТОВ «ФК «Гефест» відступило шляхом продажу новому кредитору ОСОБА_2 право вимоги до ОСОБА_1 за згаданим вище кредитним договором (а. с. 118-119).

З Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень видно, що виконавчі провадження № 70486112 та №70486236 відкриті 07 грудня 2022 року, боржником за ними є ОСОБА_1 , а стягувачем ТОВ «Вендор Фінанс» ( https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors, https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors).

Відмовляючи у задоволенні згаданої заяви ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що фізична особа у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, зокрема за кредитним договором, оскільки такі надаються лише спеціалізованими установами, якими є банки, або інші установи, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч. 3 ст. 512 та ст. 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа.

Однак із такими висновками суду першої інстанції неможливо погодитись з огляду на таке.

Згідно із ст. 129 Конституції України та ст. 2 ЦПК України однією з основних засад здійснення судочинства в Україні є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 15 Закону сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні необхідно розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.

Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за змістом ст. 512 ЦК України, ст. 442 ЦПК України та ст. 15 Закону у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Згідно з вимогами законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Виходячи зі змісту наведених норм права, зокрема, п. п. 1 і 2 частини ч. 1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи універсального правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття первісного кредитора з одночасною заміною його новим кредитором.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення суду, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах

Отже, під час вирішення питання про заміну сторони у виконавчому провадженні потрібно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи матеріальних прав і обов`язків сторони, яка вибула.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або безпосередня вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

При вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у цивільних відносинах.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, через що припиняється її статус сторони виконавчого провадження та її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 442 ЦПК України саме за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник у таких правовідносинах, який набув від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, зокрема й право бути стороною виконавчого провадження.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 803/1273/16 та висновками Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09.

За таких обставин та неведеного правового регулювання суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про заміну стягувача ТОВ «Вендор Фінанс» на його правонаступника ОСОБА_2 через те, що фізична особа у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, адже предметом судового розгляду у цій справі є заява про заміну сторони виконавчого провадження, а не оспорювання договору про відступлення прав вимоги.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що укладений 13 грудня 2023 року між ТОВ «ФК «ГЕФЕСТ» та ОСОБА_2 договір про відступлення прав вимоги у визначеному законом порядку недійсним визнаний не був, а учасники справи не заявляли вимог про недійсність (нікчемність) даного договору.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення, або в силу прямої вказівки закону.

З наведеного слідує, що в матеріальних правовідносинах ОСОБА_2 є правонаступником ТОВ «ФК «ГЕФЕСТ».

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (п. 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші умови договору притаманні як договору відступлення права вимоги, так і договору факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні і підстави вважати такий правочин договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19).

Таким чином суд першої інстанції вдався до оцінки договору про відступлення права вимоги, не врахувавши, що відповідно до вимог ст. 204 ЦК України дійсність договору презюмується.

Крім того, суд ототожнив суть договору факторингу та договору відступлення права вимоги (цесії), що випливає з його помилкових висновків про неможливість заміни кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка не може надавати фінансові послуги, у контексті правовідносин, що склалися.

Верховний Суд у постанові від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 дійшов висновку, що вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом за перевірки та надання оцінки доказам, наданим в обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов`язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути надана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону. При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у здійсненні заміни сторони процесу правонаступником, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеномуст. 204 ЦК України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що за обставинами справи, що переглядається, звернення правонаступника первісного кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту ст. 512, 514 ЦК України та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Зважаючи на вище викладене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення згаданої вище заяви ОСОБА_2 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.367,374,375,382 - 384,389 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, а ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 08 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження задовольнити.

Замінити сторону виконавчого провадження, а саме стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Вендор-Фінанс» у виконавчих провадженнях № 70486236, №70486112 з виконання рішення у справі №138/2971/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вендор-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, де боржником є ОСОБА_1 , на його правонаступника ОСОБА_2 .

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді: Т. Б. Сало

М. В. Матківська