Ухвала

від 21.06.2024 по справі 536/2701/23

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 536/2701/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2024 року м. Кременчук

Суддя Кременчуцького районного суду Полтавської області Колотієвський О.О. розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Кременчуцького районного суду Полтавської області Колотієвського О.О. від розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Перша кременчуцька державна нотаріальна контора Полтавської області, Департамент державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Сапко Ольга Борисівна про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, припинення права спільної часткової власності та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Заява обґрунтована зокрема тим, що 22.02.2024 року нею був направлений в Кременчуцький районний суд «Відзив на позовну заяву» та клопотання про застосування строку позовної давності по справі №536/2701/23 р. з доказами. Але на засіданні 07.06.2024р. їй повернули «відзив на позовну заяву» зі всіма додатками тому що вона пропустила строки, які являються обґрунтованими доказами по справі проти неї.

Повістка їй на суд виписана 01.05.2024 р., а отримала вона тільки 03.06.2024 р. в 17-30 за три дні до судового засідання, що суперечить ч.5 ст.128 ЦПК України . Законом встановлено строк не менше п`яти днів для підготовки до суду.

Надто суворе тлумачення судом процесуальних норм позбавляє її, як відповідача, права доступу до суду, що згідно з процедурною практикою Європейського Суду з прав людини є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На підставі вищевикладеного, керуючись п.4 ч.1 ст.20, ч.2 та ч.3 ст. 23, ст. ст.24,25 ЦПК України, заявляє про відвід судді Колотієвського О.О., просить його задовольнити і передати справу на розгляд іншому судді.

Представник позивача Малека І.В. надала суду заперечення на заяву про відвід, в яких просила відмовити за задоволенні заяви з огляду на те, що вона не містить жодної з підстав передбачених в ч.ч. 1-3 ст. 36 ЦПК України. ОСОБА_1 не доведено об`єктивної наявності підстав, які в розумінні ст. ст. 36 ч. 1-3, 37ЦПК України можуть бути підставами для відводу головуючому судді Колотієвському О.О.

Так, заяву про відвід відповідач по справі подає не вперше. Більш того, таку заяву відповідач по справі подає кожному наступному головуючому по справі (судді), якому справа перерозподілена після заявленого та відповідно задоволеного відводу попереднім головуючим по справі.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач по справі свідомо припускається зловживань процесуальними правами, обрала процесуальну поведінку за якою свідомо нехтує «повагою до честі і гідності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом» в частині подання заяв по суті справи (відзиву) та доказів по справі.

Відповідач не просто не подала відзив на позов зі значним (у часі) порушенням строків на подання такої заяви, і не поставила в такому відзиві (не прописала) клопотання про продовження строків (матеріали справи не містять від неї такого клопотання/письмової вимогу та належних - об`єктивних обставин/підстав), - остання знехтувала правами сторони - позивача та третіх осіб, а саме: не виконала вимог частини 9 статті 83 ЦПК України, не надіслала такі докази іншим учасникам справи.

Норми діючого ЦПК передбачають чіткі процесуальні наслідки щодо такої поведінки сторони - «не бере до уваги відповідні докази», «залишає без розгляду або повертає скаргу, заяву, клопотання» тощо.

За змістом ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За приписами статті 68 Конституції України - Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

В свою заяву про відвід відповідач вкладає процесуальні заходи суду на таку, приведену її вище, й обрану самою відповідачкою поведінку.

Інакше кажучи, остання диктує суду (вимагає від суду) свої норми та правила ведення процесу, нехтує правами інших учасників справі, нехтує вимогами ЦПК, і на недотримання судом правил бачення процесу саме відповідачки - кожному наступному головуючому (судді) но справі подає/заявляє заяву про відвід.

Але, з таким баченням відповідача цивільного судочинства при розгляді даної справи - не вистачить суддів всієї України, оскільки немає «процесу Відповідачки», а є ЦПК України, дотримання якого є запорукою в першу чергу «права на справедливий суд».

В будь-якому разі, кожний такий відвід відтерміновує/відкладає розгляд справи за основним принципом «розумність строків розгляду справи судом» ( п. 10 ч. З ст. 2 ЦПК України). Справа на розгляді суду знаходиться з 28.11.2023 року. А відтак, така, обрана відповідачем, поведінка в формі «Заяви про відвід» кожному головуючому (судді) через небажання здійснювати судочинство за «правилами Відповідачки» - посягає на такий основний принцип цивільного судочинства, а також провокує суд до порушення останнім ст. 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод; згідно якої - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його права та обов`язків цивільного характеру.

Крім того, заява про відвід не містить жодної з підстав передбачених/прописаних в ч.ч. 1-3 ст. 36 ЦПК України. А відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Що також вказує на обрану відповідачем поведінку щодо затягування розгляду справи поза розумними строками, або бажання перешкодити позивачу в вирішенні питання направленого на захист своїх порушених прав.

Щодо такої поведінки сторони або учасника справи, то законодавець інтерпретував таку як «зловживання процесуальними правами» та передбачив наслідки щодо такої поведінки учасника судового процесу.

Зміст ст. 44 ЦПК України передбачає наступне:

1. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

2. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлений завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

3. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

4. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Суд, досліджуючи матеріали заяви та справи, приходить такого висновку.

Так, відповідно до ч.3 ст.40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 39 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що відвід повинен бути вмотивованим.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 Цивільного процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суд враховує висновки, викладені в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2018 року у справі №9901/22/17, згідно з якими головна мета відводу ? гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу ? запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаушильд проти Данії" від 24.05.1989).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими".

За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ветштайн проти Швейцарії" від 21.12.2000).

Щодо суб`єктивного критерію, то презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного.

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при з`ясуванні питання про те, чи існують законні підстави для побоювання щодо відсутності безсторонності у певного судді, позиція заявника має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути ці побоювання об`єктивно виправдані.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97- ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи.

Доводи ОСОБА_1 про наявність підстав для відводу судді Колотієвського О.О. від розгляду даної справи є припущеннями, та заявником не обґрунтовано, яким чином викладені ним обставини можуть впливати на неупередженість судді під час розгляду цієї справи.

Суд звертає увагу, що згідно із вимогами частини 4 статті 36 Цивільного процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Керуючись ст. 33, 40 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Кременчуцького районного суду Полтавської області Колотієвського О.О. від розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Перша кременчуцька державна нотаріальна контора Полтавської області, Департамент державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Сапко Ольга Борисівна про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, припинення права спільної часткової власності та визнання права власності - передати до канцелярії Кременчуцького районного суду Полтавської області для вирішення питання про передачу іншому судді, у порядку встановленому ст.33ЦПК України для вирішення питання про відвід.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяО. О. Колотієвський