Рішення

від 25.11.2024 по справі 536/2701/23

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/2701/23

Провадження № 2/536/279/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:

Головуючого судді - Колотієвського О.О.

за участю секретаря судового засідання Талдикіної Т.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в залі судових засідань в місті Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: Перша кременчуцька державна нотаріальна контора Полтавської області, Департамент державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Сапко Ольга Борисівна про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, припинення права спільної часткової власності та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позов обґрунтований зокрема тим, що вона є спадкоємицею та такою, що прийняла спадщину, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка - ОСОБА_4 .

За договором дарування, укладеним та посвідченим 20серпня 1998рокудержавним нотаріусом Третьої кременчуцької державної нотаріальної контори, Сапко О.Б., зареєстрованим в реєстрі за № 2610, - ОСОБА_5 подарував, а ОСОБА_4 прийняв у дар: житловий будинок незакінчений будівництвом, готовність якого складає 61 % від загального об`єму робіт, та господарчі будівлі: літню-кухню - гараж л. Б, льох л. Бп, вбиральню -душ л. Д, огорожу № 1,2, що знаходяться (розташовані) в АДРЕСА_1 , розташовані (як вказано в договорі) на земельній ділянці державного фонду розміром 0,15 га.

Вказаний договір дарування, відповідно до статті 227 ЦК України 1963 року, 26.08.1998 року був зареєстрований в МБТІ, та - 30.08.1998 року в Потоківській сільській раді.

Будучи спадкоємицею після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка - ОСОБА_4 , вона прийняла та оформила право на спадщину на вказане спадкове майно - незавершений будівництвом житловий будинок з господарськими будівлями, що в цілому складаються з: незавершеного будівництвом житлового будинку літ. А (відсоток готовності 61%); літньої кухні, гаража Б; вбиральні-душ у літ. Д; огорожі № 1; воріт з хвірткою № 2; водогону № 3; розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . І як надалі вказано в Свідоцтві про право на спадщину за законом - розташованого на земельній ділянці приватної власності площею 0.1468 га, кадастровий номер 5322484401:01:005:0285

Видане їй Свідоцтво про право на спадщину за законом - посвідчене приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області, ОСОБА_6 ; зареєстроване в реєстрі 119, Спадкова справа № 68/2022.

Право власності на вказаний об`єкт нерухомості зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на підставі: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67003887 від 30.03.2023 15:55:42 приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Сапко Ольги Борисівни.

Але, за житловим будинком з господарськими будівлями - слідує земельна ділянка, на якій розташований цей житловий будинок та господарські будівлі, і яка є необхідною для їх обслуговування (стаття 120 ЗК України, стаття 377 ЦК України).

З`ясовуючи питання щодо такої земельної ділянки на якій розташований вказаний житловий будинок з господарськими будівлями і яка є необхідною для їх обслуговування, були з`ясовані наступні обставини.

На підставі Рішення виконкому Потоківської сільської Ради народних депутатів Кременчуцького району Полтавської області від 16 липня 1997 року (в т.ч. згідно даних, що містяться Державному акті на право приватної власності на землю І-ПЛ № 003978 від 18.05.1999 р.) у приватну власність ОСОБА_5 було передано (безкоштовно, в порядку приватизації) земельну ділянку, площею 0,15 гектарів (в межах згідно з планом), за адресою: АДРЕСА_1 ; передану (мета, призначення) - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

Як вже вказувалося вище, житловий будинок незакінчений будівництвом з господарчими будівлями, розташований на вказаній земельній ділянці або за цією ж, що і земельна ділянка, адресою, ОСОБА_5 20 серпня 1998 року подарував сину - ОСОБА_4 .

В той же час, 18 травня 1999 року Потоківською сільською Радою народних депутатів на ім`я ОСОБА_5 було видано Державний акт на право приватної власності на землю 1-ПЛ № 003978. Який засвідчував передачу в 1997 році у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0.15 гектарів (в межах згідно з планом), за адресою: АДРЕСА_1 ; передану (мета, призначення) - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

Правова позиція, за якою право власності щодо ділянок, приватизованих згідно з Декретом, виникає незалежно від їх посвідчення державним актом, висловлена, в тому числі у постанові Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 372/2626/15-ц; а також у постанові ВС від 23.10.2023 року справа №804/7861/16.

Відповідно до ПОРЯДКУ передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України, затвердженого Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.02.1993 №10, земельні ділянки передавалися безплатно у приватну власність на підставі матеріалів, що підтверджували їх розмір земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо), і заяв громадян. Відповідні Ради народних депутатів перевіряли обґрунтованість заяв громадян матеріалів у місячний строк і приймали необхідне рішення.

Право приватної власності громадян на земельні ділянки, які були передані їм для вищезазначених цілей, посвідчувалося відповідною Радою народних депутатів, про що робився запис у земельно-обліковому документі - Книзі реєстрації громадян, яким безплатно передано земельні ділянки у приватну власність.

Встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) виконували землевпорядні органи за замовленням Рад народних депутатів. Після встановлення меж земельних ділянок, що передавались у приватну власність, громадяни одержували Державний акт на право приватної власності на землю, який видавався та реєструвався відповідною Радою народних депутатів (червоного (рожевого) кольору.

Отже, згідно з Декретом земельні ділянки передавалися у власність без надання дозволу на розробку відповідної документації та затвердження такої документації. Технічна документація із -встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) була необхідна для оформлення державного акту.

Абзацом 2 пункту 1 розділу X «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Земельного кодексу України 2001 р.) визначено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Міністерство юстиції України в своїх роз`яснення від 20.02.2020 року також зазначало, що державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набуту відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», може проведена на підставі рішення органу місцевого самоврядування про передачу такої земельної ділянки у власність, за умови наявності інформації про таку земельну ділянку у Державному земельному кадастрі.

Наведене вище свідчить про те, що ОСОБА_5 на момент укладання посвідчення договору дарування житлового будинку незакінченого будівництвом з господарчими будівлями це 20.08.1998 року, або ще за рік до такого договору - вже набув право власності на земельну ділянку площею 0.15 гектарів, за адресою: АДРЕСА_1 (на якій розташований такий будинок та який є необхідним для його обслуговування); яка безкоштовно ( в порядку приватизації) була передана у його приватну власність (мета, призначення) - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

Набуття ОСОБА_4 у власність житлового будинку незакінченого будівництвом з господарчими (господарськими) будівлями по АДРЕСА_1 (спадкоємцем якого наразі вона зараз є ) мало місце 20.08.1998 року, або під час дії ЗК Української PCP 1990 року, в редакції 1992 року зі змінами.

На час укладання та посвідчення договору дарування житлового будинку незакінченого будівництвом з господарчими будівлями (20.08.1998 року) земельна ділянка під таким фактично вже перебувала у власності відчужувача (дарувальника).

В той же час, Договір дарування житлового будинку незакінченого будівництвом з господарчими будівлями від 20.08.1998 року містив запис про розташування такого будинку (об`єкту дарування) на земельній ділянці державного фонду розміром 0,15 га (п.1 Договору). Тобто земельна ділянка на час укладання та посвідчення такого правочину (Договору дарування) вже перебувала у власності відчужувача (дарувальника). Ймовірно, що про існування таких обставин приховав, упустив, е повідомив нотаріуса сам дарувальник ОСОБА_5 під час укладання/посвідчення договору дарування. Але, договір не приховував розміру земельної ділянки яка перебувала під таким об`єктом нерухомості, вказуючи на розмір - 1,15 га.

Разом з тим, частина 1 статті 30 ЗК УРСР 1991 року містила наступний зміст: «При переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. ...».

За приписами статті 120 ЗК України в редакції, яка була чинною з 01 січня 2002 року до 20 червня 2007 року (до набрання чинності Закону України від 27 квітня 2007 року № 997-V «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Цивільного кодексу України», далі -Закон № 997-V), при відчуженні об`єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. При цьому, якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Чинні редакції статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України зі змінами, внесеними Законом України від 05 листопада 2009 року № 1702-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю», гак само передбачають автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди.

Отже, і чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства. Цим зумовлюється право власника такого об`єкта нерухомості вимагати оформлення у встановленому порядку свого права користування відповідною земельною ділянкою.

Будучи спадкоємицею після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловіка ОСОБА_4 , вона прийняла спадщину після останнього (за ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини).

А 30 березня 2023 року вона отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_6 , приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області, зареєстроване в реєстрі за № 119, на т итловий будинок незакінчений будівництвом з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . В якому так само вказано, що останній . ззташований на земельній ділянці площею 0.1468 га (0.15 га), кадастровий номер '322484401:01:005:0285.

На підставі статтей 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, право власності на земельну ділянку, на якій розташований відповідний об`єкт нерухомості і яка є необхідною для його обслуговування, так само перейшло до неї.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер.

Враховуючи те, що на час смерті за останнім на праві власності лічилася земельна ділянка площею 0,1468 ( 0,15) га, право на яку за останнім посвідчувалося отриманим ним 18 травня 1999 року Державним актом на право приватної власності на землю І-ПЛ № 003978, спадкоємці, які прийняли спадщину після останнього, оформили спадщину на таке майно та зареєстрували своє право власності щодо такого в Державному реєстрі прав.

Так, право спільної часткової власності на земельну ділянку площею 0.15 (0,1468) га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5322484401:01:005:0285, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, як на спадкове майно після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 та в порядку спадкування, оформили на себе його спадкоємці: ОСОБА_4 ( син), ОСОБА_2 (дочка), ОСОБА_7 (дружина).

Таким чином, в Державному реєстрі прав 2/3 частини спірної земельної ділянки значяться/лічяться зареєстрованими на праві власності за ОСОБА_2 ; 1/3 частина спірної земельної ділянки лічиться зареєстрованою на праві власності за ОСОБА_4 .

Оформляючи в 2014 та в 2015 роках Свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_5 та ОСОБА_7 ( ймовірно в порядку трансмісії) на 2/3 частки спірної земельної ділянки, ОСОБА_2 , і так само ОСОБА_4 а 1/3 частку земельної ділянки, ймовірно упустили ту обставину, що об`єкт нерухомості, розташований на спірній земельній ділянці, був подарований в 1998 році (або належав із 1998 року) іншій особі. Що в силу змісту статті 30 ЗК УРСР 1991 року виключало фактичну належність із дати дарування житлового будинку такої (спірної) земельної ділянки ОСОБА_5 .

З урахуванням вказаного та заяви про уточнення позовних вимог від 01.05.2024 року, просила суд:

1. Визнати недійсними (скасувати):

- Свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене державним нотаріусом Першої кременчуцької державної нотаріальної контори, ОСОБА_8 , 17.12.2014 року, у спадковій справі 677/2004, зареєстроване в реєстрі за № 2-1157, бланк НАВ № 943977, видане ОСОБА_4 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на 1/3 частку в праві власності на земельну ділянку площею 0.15 (0,1468) га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5322484401:01:005:0285, цільове призначення: для будівництва ти обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної -власності на землю серії І-ПЛ № 003978 виданого 18.05.1999 року Потоківською сільською радою Кременчуцького району Полтавської області.

- Свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене державним нотаріусом Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори, Федоренко Н.О., 17.12.2014 року, у спадковій справі 677/2004, зареєстроване в реєстрі за № 2-1160, бланк НАВ № 943978, видане ОСОБА_2 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на 1/3 частку в праві власності на земельну ділянку площею 0.15 (0,1468) га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5322484401:01:005:0285, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ПЛ № 003978 виданого 18.05.1999 року Потоківською сільською радою Кременчуцького району Полтавської області.

- Свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене державним нотаріусом Першої кременчуцької державної нотаріальної контори Федоренко Н.О., 15.05.2015 року, у спадковій справі № 256/2014 року зареєстроване в реєстрі за № 2-429, бланк НАМ № 569644, видане ОСОБА_2 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - на 1/3 частку в праві власності на земельну ділянку площею 0.15 (0,1468) га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5322484401:01:005:0285, цільове призначення: для будівництва ти обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що належала спадкодавцю в порядку спадкування після мерлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 .

- Визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 0.15 ( 0,1468) га, яка розташована : АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5322484401:01:005:0285, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

- Припинити право власності (спільної часткової) зареєстроване за ОСОБА_2 - на 2/3 частки у праві власності на земельну ділянку площею 0.15 (0,1468) га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5322484401:01:005:0285, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на підставі: Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Першої кременчуцької державної нотаріальної контори, Федоренко Н.О., 17.12.2014 року, зареєстрованого у реєстрі за № 2-1160, бланк НАВ № 943978 (на 1/3 частку), зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.12.2014 року з індексним номером 18084422; та на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Першої кременчуцької державної нотаріальної контори, 15.05.2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-429, бланк НАМ № 569644 (1/3 частку після мерлої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ), зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.05.2015 року з індексним номером 21333822, а також припинити право власності (спільної часткової), зареєстроване за ОСОБА_4 на 1/3 частку земельної ділянки площею 0.15 (0,1468) га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5322484401:01:005:0285, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, на підставі: Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Першої кременчуцької державної нотаріальної контори, Федоренко Н.О., 17.12.2014 року у спадковій справі 677/2004, зареєстроване в реєстрі за № 2- 1157, бланк НАВ № 943977, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.12.2014 року з індексним номером 18084422.

У своєму відзиві ОСОБА_2 вказала, що 20.08.1998 року її батько ОСОБА_5 подарував своєму сину ОСОБА_4 будівлі незакінченим будівництвом за адресою: АДРЕСА_1 , які розташовані на земельній ділянці державного фонду розміром 0,15 га, як вказала в договорі дарування державний нотаріус Третьої кременчуцької державної нотаріальної контори Сапко О.Б.

Також в договорі дарування прописано «Всі права та обов`язки по будівництву переходять до обдарованого - ОСОБА_4 ». Тільки права на будівництво без права на землю.

Але згідно архівного витягу від 18.10.2023 року № 07-02/140 із виконавчого комітету Потоківської сільської ради народних депутатів Кременчуцького району Полтавської області від 17.07.1997 року ОСОБА_5 передана у приватну власність безкоштовно земельна ділянка розміром 0,15 га. А 18.05.1999 року він отримав Державний акт на право приватної власності на землю згідно декрету КМУ №15-92 від 1992 року.

Батько подарував будівлі згідно договору дарування від 20.08.1998 року , а землю ні, отримавши Державний акт в 18.05.1999 році на землю на своє ім`я не змінив рішення стосовно землі. Це його право свободи вибору. Закон тих років це дозволяв.

На момент дарування в 1998 р. в нього не було правоустановчого документа - Державного акту 1999 року.

Згідно Довідки виданої Потоківською сільською Радою від 11.08.98 року , що імовірно була подана при оформленні договору дарування, в якій йдеться про те, що жителю м. Кременчука ОСОБА_5 , згідно довідки Кременчуцького районного відділу архітектури і будівництва № 984 від 14.07.1998 року лічиться незакінчене будівництво житлового будинку в селі Потоки Кременчуцького району Полтавської області. Станом на 14.07.1998 року на земельній ділянці виконані роботи по будівництву житлового будинку на 61% від загального об`єму робіт. Інвентаризаційна оцінка незакінченого будівництва житлового будинку і будівель згідно довідки Кременчуцького міжміського бюро технічної інвентаризації за № 4858 від 15.07.1998 року становить 9770 грн. Заборгованість по податках і страхових платежів, нарахованих на 1998 рік немає. Відсутність заборони перевірено.

Дарування відбулося юридично, але фактично на ділянці господарювали та оброблювали землю їх сім`я, тобто її батьки та вона. За цей час було добудовано веранду а/Н=3,00 та сарай б/Н=3,00 та металеву огорожу площею 93,5(170-76,5) м2

26.01.2004 р. батько помер та вона зі своєю матір`ю продовжувала господарювати на цій ділянці.

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла мати ОСОБА_7 .

Після смерті батька ОСОБА_5 ( 2004 р.) та матері ОСОБА_7 ( 2011р.) вона як спадкоємець першої черги вступила в право на спадкування на земельну ділянку в с. Потоки та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 17.12.2014 року та свідоцтво від 15.05.2015р. з реєстрацією в Державному реєстрі прав на 2/3 частки земельної ділянки.

Весною 2022 року на пропозицію розділити ділянку, позивачка викликала поліцію (на той момент у неї не було ніяких правоустановчих документів на ділянку та постройки, вона їх отримала тільки 30.03.2023 року).

Вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_3 про скасування свідоцтв про право на спадщину, припинення права спільної часткової власності, слід відмовити, оскільки вказана земельна ділянка належала її батьку.

В судовому засіданні, представник позивача ОСОБА_1 , підтримала позовні вимоги та просила задовольнити.

Заслухавши сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, встановив фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що згідно архівного витягу від 18.10.2023 №07-02/140 із виконавчого комітету Потоківської сільської ради народних депутатів Кременчуцького району Полтавської області від 17.07.1997 року на підставі ст. 17 Земельного Кодексу, ОСОБА_5 передана у приватну власність безкоштовно земельна ділянка розміром 0,15 га.

В подальшому, згідно договору дарування ААМ № 686011 від 20.08.1998 року ОСОБА_5 подарував своєму сину ОСОБА_4 , а останній прийняв у дар: житловий будинок незакінчений будівництвом, готовність якого складає 61 % від загального об`єму робіт, та господарчі будівлі: літню-кухню - гараж л. Б, льох л. Бп, вбиральню -душ л. Д, огорожу № 1,2, що знаходяться (розташовані) в АДРЕСА_1 , розташовані (як вказано в договорі) на земельній ділянці державного фонду розміром 0,15 га. Вказаний договір посвідчений державним нотаріусом Третьої кременчуцької державної нотаріальної контори, Сапко О.Б., зареєстрованим в реєстрі за № 2610.

У вказаному договорі зазначено, що всі права та обов`язки по будівництву переходять до обдарованого ОСОБА_4 .

18.05.1999 року ОСОБА_5 отримав Державний акт на право приватної власності на землю І-ПЛ № 003978 згідно декрету КМУ №15-92 від 1992 року, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 видане 27.01.2004 року Кременчуцьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського обласного управління юстиції.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.03.2008 року виданого державним нотаріусом Першої кременчуцької державної нотаріальної контори Роженко Л.М., спадкоємцями померлого є: ОСОБА_4 (син), ОСОБА_2 (дочка), ОСОБА_7 (дружина), які прийняли спадщину у частках по 1/3 кожному, що складається з приватизованої земельної ділянки Державний акт на право приватної власності на землю І-ПЛ № 003978, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому після смерті матері ОСОБА_7 , спадщину прийняла відповідач по справі та на момент розгляду справи її частка на право власності спірної земельної ділянки становить 2/3 частини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 видане 03.08.2018 року Кременчуцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області.

Єдиним спадкоємцем що прийняв спадщину після ОСОБА_4 є його дружина ОСОБА_3 , що підтверджується матеріалами справи.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, позивач успадкувала після померлого чоловіка ОСОБА_4 житловий будинок незакінчений будівництвом, готовність якого складає 61 % , літню-кухню, гараж л. Б, вбиральню -душ л. Д, огорожу № 1, воріт з хвірткою № 2, водогону № 3, що знаходяться (розташовані) в АДРЕСА_1 .

Водночас, листом № 124/02-14 від 20.06.2024 року приватним нотаріусом Сапко О.Б. повідомлено позивача, що видати свідоцтво про право на спадщину на всю земельну ділянку на 1/3 частину.

Позивач вважає, що внаслідок укладення договору дарування будинку незавершеного будівництвом 20.08.1998 року між її чоловіком ОСОБА_4 та його батьком ОСОБА_5 , до її чоловіка перейшло право власності на земельну ділянку на якій розташований вказаний будинок незавершеного будівництва, а тому вона як єдина спадкоємиця має право на земельну ділянку в цілому, а не в розмірі 1/3 частини.

13 березня 1992 року ВРУ ухвалила новий Земельний кодекс України, який був основним нормативно-правовим актом, регулюючим відносини власності на земельні ділянки.

Положеннями статей 6, 67 ЗК України ( у редакції, чинній на час надання ОСОБА_5 дозволу на приватизацію) передбачено, що громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка). Громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських споруд у розмірі не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 га

Згідно ст. 30 Земельного Кодексу, в редакції, що діяла на час укладення договору дарування будинку, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених ст.. 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди.

26 грудня 1992 року Кабінет Міністрів України видав декрет №15-92 «Про приватизацію земельних ділянок», за яким сільським, селищним, міським Радам народних депутатів доручено забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва.

Як вже зазначалося, спірну земельну ділянку ОСОБА_5 було передано у приватну власність безоплатно на підставі рішення виконавчого комітету Потоківської сільської ради народних депутатів Кременчуцького району Полтавської області від 17.07.1997 року на підставі ст. 17 Земельного Кодексу та 20.08.1998 року незавершений будівництвом будинок розташований на цій земельній ділянці, він подарував сину ОСОБА_4 .

Згідно ст..ст. 3, 4 Декрету «Про приватизацію земельних ділянок», право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності.

Та також було установлено, що громадяни України мають право продавати або іншим способом відчужувати земельні ділянки, передані їм для цілей, вказаних у ст. 1 цього Декрету, без зміни їх цільового призначення.

Договір купівлі-продажу або іншими способами відчужування земельної ділянки посвідчується у нотаріальному порядку і реєструється у сільській селищній, міській Раді народних депутатів, на території якої розташована земельна ділянка.

З дослідженого договору дарування судом встановлено, що ОСОБА_5 подарував своєму сину ОСОБА_4 , а останній прийняв у дар: житловий будинок незакінчений будівництвом, готовність якого складає 61 % від загального об`єму робіт, та господарчі будівлі.

Також вказаним договором засвідчено, що до обдарованого переходять всі права та обов`язки по будівництву.

Інші умови, які б свідчили про відчуження земельної ділянки договір дарування не має.

Окремий договір щодо купівлі продажу земельної ділянки який би посвідчувався у нотаріальному порядку та реєструвався сторонами не укладався, що не оспорюється сторонами по справі.

Враховуючи, що вказана земельна ділянка надана ОСОБА_5 в порядку приватизації згідно декрету КМУ № 15-92 від 1992 року, то суд вважає що відчуження земельної ділянки повинно було відбуватись у порядку та згідно вимогами Декрету.

Отже, після отримання ОСОБА_5 . Державного акту 18.05.1999 року на право приватної власності на землю І-ПЛ № 003978, та не вчинення будь-яких дій щодо земельної ділянки, наприклад укладення договору дарування, договору купівлі-продажу, або складення заповіту на ім`я ОСОБА_4 , а також відсутність претензій з боку останнього, щодо земельної ділянки, свідчить про те, що ОСОБА_5 не мав наміру відчужувати земельну ділянку. Доказів на спростування вказаного суду не надано.

Більш того, за життя ОСОБА_4 спадкоємицею якого є позивачка, ні після отримання в дар незакінченого будівництвом будинку, ні впродовж життя до 03.08.2018 року не було ініційовано оформлення права власності на земельну ділянку в цілому або скасування Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_5 .

Також дії які були б спрямовані на державну реєстрацію такої земельної ділянки, а саме виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_4 не вчинялися.

Більше того, з матеріалів спадкової справи після померлого ОСОБА_5 встановлено, що ОСОБА_4 із сестрою ОСОБА_2 звернулися із спільною заявою, та їх матір, до Першої кременчуцької державної нотаріальної контори, в якій просили видати їм свідоцтва про право на спадщину за законом на належну їм частку спадкового майна (земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 ), внаслідок чого отримали свідоцтво про право на спадщину за законом саме на 1/3 земельної ділянки. Будь-яких заяв чи заперечень з приводу частки земельної ділянки, та не вважав, що існують порушення його прав.

Суд зазначає, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. (ст. 1216, 1218 ЦК України).

У разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Відповідно до. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Враховуючи, що ОСОБА_4 не відмовився від спадщини, та прийняв саме 1/3 частину земельної ділянки та в подальшому зареєстрував за собою право приватної власності на неї, суд вважає, що померлий не набув права власності на земельну ділянку в цілому та був власником у частці 1/3, що і увійшла до складу спадщини після його смерті разом із будинком незавершеного будівництвом.

Отже суд вважає встановленим, що спадковим майном після смерті ОСОБА_4 на яке могла претендувати позивач складалося з житлового будинку незакінченого будівництвом, готовність якого складає 61 % від загального об`єму робіт, господарчі будівлі та 1/3 частину земельної ділянки, що знаходяться в АДРЕСА_1 .

Суд зазначає, що Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права власності на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців та видачою свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 1 ст. 1301 ЦК України, Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Враховуючи, що після смерті ОСОБА_5 його спадкоємці прийняли спадщину в порядку та відповідно до Закону, суд не вбачає підстав для визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом виданих ОСОБА_4 та ОСОБА_2 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 батька ОСОБА_5 .

З урахування вказаного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 , зокрема про визнання за нею права власності на земельну ділянку в розмірі 0,15 га задоволенню не підлягають так як до неї перейшли права та обов`язки відносно вказаної земельної ділянки, після смерті чоловіка в повному обсязі, а саме в розмірі 1/3 частки. Право ініціювати за нею визнання права власності на всю земельну ділянку у ОСОБА_3 не виникло, оскільки таких прав не набув спадкодавець ОСОБА_4 , а відповідно і вона як спадкоємець.

Керуючисьст. 12, 14 ЦПК України, ст. 321, 1216, 1218, 1301 ЦК України, ст.ст. 6, 30, 67 ЗК України, Декрет КМУ №15-92 від 1992 року суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: Перша кременчуцька державна нотаріальна контора Полтавської області, Департамент державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Сапко Ольга Борисівна про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, припинення права спільної часткової власності та визнання права власності відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду через Кременчуцький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. О. Колотієвський