Рішення

від 17.06.2024 по справі 759/24278/23

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 759/24278/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 року місто Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі

головуючого судді - Галінської В.В.

секретар судового засідання - Калетинець Т.В.

справа №759/24278/23

учасники справи: позивач Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ) в інтересах ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування виконавчого комітету Олександрійської сільської ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні порядку загального позовного провадження справу за позовом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування виконавчого комітету Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області про забезпечення повернення малолітньої дитини до Королівства Данія,

ВСТАНОВИВ:

Представник Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Усенко У.Ю. звернулась до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати незаконним переміщення та подальше утримування відповідачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зобов`язати відповідача ОСОБА_2 , повернути малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до місця постійного проживання в Королівстві Данія за адресою: АДРЕСА_1 , протягом 10-ти днів з дати отримання повного тексту рішення; якщо відповідач ОСОБА_2 відмовиться повертати малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до Королівства Данія відібрати дитину і передати матері ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , для забезпечення повернення дитини до Королівства Данія за адресою: АДРЕСА_1 ; покласти витрати, пов`язані з поверненням дитини до Королівства Данія на позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; Винести рішення у цій справі протягом шести тижнів від дати отримання цієї позовної заяви; допустити негайне виконання цього рішення у частині повернення дитини до Королівства Данія.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що сторони є батьками малолітнього ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Рівне, Україна. Відповідно до інформації, вказаної в заяві про сприяння поверненню дитини, дитина жила з матір`ю в Україні за адресою: АДРЕСА_2 з моменту розлучення батьків у 2018 році. На початку війни позивач з дитиною виїхали спочатку до Республіки Польщі, а потім до Королівства Данія. Батьки дитини домовилися, що ОСОБА_4 з ОСОБА_5 переїдуть в безпечну країну, щоб уникнути війни. Починаючи з березня 2022 року дитина постійно проживала з матір`ю в Королівстві ОСОБА_6 , що підтверджується копією посвідки на тимчасове місце проживання ОСОБА_7 , копією картки охорони здоров`я та копією довідок зі школи. 08.03.2022 ОСОБА_4 з ОСОБА_8 приїхали до Королівства Данія. 27.04.2022 мати з дитиною отримали посвідки на тимчасове проживання в Данії. З моменту в`їзду в ОСОБА_6 , дитина весь час проживала в Данії та перебувала з матір`ю. 02.05.2022 ОСОБА_5 почав навчання в школі «Скотегор» в місті Каструп та почав тренуватися у футбольному клубі. ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідач вперше приїхав до Данії, щоб відвідати ОСОБА_5 . Вони провели разом два тижні, і все пройшло добре. Відповідач повернув сина матері 27.01.2023, як і домовилися батьки. 19.05.2023 відповідач знову приїхав до Данії, щоб відвідати ОСОБА_5 . Відповідач забрав ОСОБА_5 близько 20:00 години вечора та пообіцяв, що повернеться наступного дня. З 20.05.2023 по 28.05.2023 батьки регулярно писали один одному, і Відповідач повідомляв Позивачу, що вони в Данії та все добре. 31.05.2023 позивачу зателефонувала її матір та повідомила., що бачила ОСОБА_5 у його бабусі та дідуся по лінії чоловіка в Україні. Відтоді мати не знає, де знаходиться Дарій, а Відповідач ігнорує її повідомлення. 10.07.2023 рішенням Сімейного суду Данії матері призначено тимчасову одноосібну опіку над дитиною у зв`язку з тим, що батько здійснює незаконне утримування дитини в Україні. У зв`язку з цим, 18.07.2023 року електронною поштою до Міністерства юстиції України як Центрального органу з виконання на території України Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року (далі - Конвенція 1980 року) через Міністерство соціального захисту, житлових питань та людей похилого віку Королівства Данія надійшла заява Позивача від 13.06.2023 про сприяння поверненню дитини до місця її постійного проживання в Королівстві Данія.

08.08.2023 на підставі заяви Позивача, відповідно до пункту 14 Порядку виконання на території України Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 №952, Міністерство юстиції України звернулося до Національної поліції України з проханням встановити місцезнаходження дитини на території України, оскільки точне місце перебування дитини Позивачу не було відомо.

26.09.2023 Міністерством юстиції України отримано відповідь від Національної поліції України, відповідно до якої дитина перебуває разом з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_3 .

27.09.2023 на підставі заяви Позивача, відповідно до пункту 12 Порядку, Міністерство юстиції України доручило Відділу з питань міжнародного співробітництва Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) звернутися до Відповідача з метою роз`яснення йому положень Конвенції 1980 року та отримання згоди на добровільне повернення дитини до Королівства Данія.

29.09.2023 Управлінням на адресу батька ОСОБА_2 направлено лист з пропозицією з`явитися до 09.10.2023 об 11:00 до Управління для надання пояснень щодо порушеного у дорученні питання або направити такі пояснення засобами електронної пошти. На запропоновану Управлінням в листі від 29.09.2023 дату і час, а саме до 09.10.2023 батько не з`явився, про причини неявки не повідомляв, заяв, клопотань або інших документів до Управління не подавав. 11.10.2023 на адресу батька Управлінням повторно направлено лист з пропозицією з`явитися до 24.10.2023 об 11:00 до Управління для надання пояснень щодо порушеного у дорученні питання або направити такі пояснення засобами електронної пошти. Проте, 24.10.2023 батько малолітнього ОСОБА_2 повторно не з`явився, про причини неявки не повідомляв, заяв, клопотань або інших документів до Управління не подавав.

Таким чином, Відповідач одноосібно в порушення батьківських прав Позивача прийняв рішення про зміну дитиною держави її постійного місця проживання. Своїми діями, зокрема, переховуючи дитину та не повертаючи дитину до постійного місця проживання в ОСОБА_9 , Відповідач порушує права дитини та Позивача, зокрема, право дитини на належне батьківське виховання та право Позивача на визначення місця проживання дитини.

14 лютого 2024 року представником відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_10 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи це тим, що батьками рішення про переїзд до Данії на постійне місце проживання ОСОБА_11 не приймалось, від`їзд позивача із сином мав тимчасовий характер. Рішення Сімейного суду Данії від 10.07.2023 року не визнано на території України. Просить звернути увагу, що батько дитини не позбавлений батьківських прав відносно свого сина, сумлінно виконує свої батьківські обов`язки. До виїзду з території України дитина проживала в м. Рівному, як батьки так і дитина є громадянами України, питання стосовно опіки над дитиною має вирішуватись за законодавством України. Представник відповідача зазначає також, що місцем постійного проживання ОСОБА_7 є Україна, оскільки з моменту народження до 2022 року він проживав саме тут, володіє лише українською мовою, все своє життя дитина прожила в Україні разом із батьками, бабою і дідом зі сторони батька та матері, друзями в українському соціальному середовищі.

19лютого 2024року представник позивачанадіслала досуду відповідьна відзив,в якомузазначає,що зметою уникненняпостійної загрозижиттю таздоров`ю,що спричиняєтьсярегулярними ракетнимиударами країни-агресора,з березня2022року дитина ОСОБА_12 постійно проживалаз матір`ю ОСОБА_13 в ОСОБА_9 та27.04.2022отримали посвідкина тимчасовепроживання вДанії.10.07.2023рішенням Сімейногосуду Даніїматері призначенотимчасову одноосібнуопіку наддитиною узв`язкуз тим,що батькоздійснює незаконнеутримування дитинив Україні.Зазначене рішенняСімейного судуДанії підчас винесеннярішення поданій справіпідлягає врахуваннюу взаємозв`язкуіз статтею14Конвенції 1980року.Отже,у розуміннівищенаведеного вивезеннядитини таподальше їїутримування Відповідачемна територіїУкраїни беззгоди нате Позивачає протиправним.Відповідач порушуєправа Позивачана піклуванняпро дитину,що включаютьправо навизначення місцяпроживання малолітнього ОСОБА_7 .Зазначає, що предметом даного позову є виключно повернення малолітньої дитини в порядку виконання державою Україна взятих на себе зобов`язань. Статтею 19 Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей передбачено, що ніяке рішення, прийняте відповідно до цієї Конвенції, щодо повернення дитини, не розглядається як встановлення обставин будь-якого питання про піклування. Розглядаючи питання щодо повернення дитини до держави постійного проживання, суд не може вирішувати по суті питання щодо піклування про дитину та визначення її місця проживання, оскільки це питання, виходячи зі змісту статті 16 Конвенції, належать до виключної компетенції держави постійного проживання дитини.

Ухвалою суду від 21 березня 2024 року прийнято до розгляду заяву Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування виконавчого комітету Олександрійської сільської ради про забезпечення повернення малолітньої дитини до Королівства Данія. Підготовче судовезасідання призначено на 19 квітня 2024 року в приміщенні Рівненського міського суду (м. Рівне, вул. Шкільна,1) з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 10 травня 2024 року підготовче провадженняу справіза позовом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування виконавчого комітету Олександрійської сільської ради про забезпечення повернення малолітньої дитини до Королівства Данія - закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 24 травня 2024 року в приміщенні Рівненського міського суду (м. Рівне, вул. Шкільна,1) з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні представник позивача Центрального міжрегіонального управління Мінстерства юстиції (м.Київ) Вороновська М.А. підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_10 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, підтримали пояснення, що надані у відзиві, вказавши, що найкращим інтересам дитини відповідає подальше перебування в Україні разом із батьком.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог Служби у справах дітей Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області в судовому засіданні висновок органу опіки та піклування підтримали в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з"ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи батьками малолітнього ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Рівне, Україна, є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

Як зазначається у позові, дитина жила з матір`ю в Україні за адресою: АДРЕСА_4 , з моменту розлучення батьків у 2018 році. На початку війни позивач з дитиною виїхали спочатку до Республіки Польщі, а потім до Королівства Данія. Батьки дитини домовилися, що ОСОБА_4 з ОСОБА_5 переїдуть в безпечну країну, щоб уникнути війни.

08.03.2022 ОСОБА_4 з ОСОБА_8 приїхали до Королівства Данія.

Починаючи з березня 2022 року дитина постійно проживала з матір`ю в Королівстві ОСОБА_6 , що підтверджується копією посвідки на тимчасове місце проживання ОСОБА_7 , копією картки охорони здоров`я та копією довідок зі школи, які містяться в матеріалах справи.

27.04.2022 ОСОБА_14 та ОСОБА_15 отримали посвідки на тимчасове проживання в Данії. З моменту в`їзду в ОСОБА_6 , дитина весь час проживала в Данії та перебувала з матір`ю.

19 травня 2023 року відповідач приїхав до Данії, щоб зустрітись із дитиною, а 31.05.2023 ОСОБА_1 стало відомо, що ОСОБА_5 перебуває з відповідачем в Україні

У зв`язку з цим, 18.07.2023 року електронною поштою до Міністерства юстиції України як Центрального органу з виконання на території України Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року через Міністерство соціального захисту, житлових питань та людей похилого віку Королівства Данія надійшла заява Позивача від 13.06.2023 про сприяння поверненню дитини до місця її постійного проживання в ОСОБА_9 .

Як встановлено судом із позовної заяви та пояснень позивача 10.07.2023рішенням Сімейного суду Данії матері призначено тимчасову одноосібну опіку над дитиною у зв`язку з тим, що батько здійснює незаконне утримування дитини в Україні.

Відповідно до копії рішення суду Копенгагена, яке оголошено 12 лютого 2024 року BS-45774/2023-КВН, спільна опіка припиняється і ОСОБА_4 отримує одноосібну опіку над ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_16 має визнати, що ОСОБА_17 незаконно утримують за кордоном. Тимчасове рішення Агенства сімейного права від 10 липня 2023 року про опіку над Дарієм підтверджено.

Відповідно до рішення Східного земельного суду від 14 травня 2024 року у справі BS-10015/2024-OLR рішення сімейного суду залишено в силі.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, ст.19 ЗУ "Про міжнародні договори України" Конвенції є частиною національного законодавства, а тому підлягають обов`язковому застосуванню. Якщо чинним міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно з правилами статті 3 Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року (далі Конвенція 1980 року) переміщення або утримування дитини розглядаються як незаконні, якщо:

a)при цьому порушуються права піклування про дитину, що належать будь-якій особі, установі або іншому органу, колективно або індивідуально, відповідно до законодавства держави, у якій дитина постійно мешкала до переміщення або утримування;

b) у момент переміщення або утримування ці права ефективно здійснювалися, колективно або індивідуально, або здійснювалися б, якби не переміщення або утримування.

Згідно з роз`ясненнями Міністерства юстиції України від 29 серпня 2011 р. тимчасовий чи постійний виїзд дитини за кордон має відбуватися лише за погодженням з іншим із батьків. У тих випадках, коли дитина виїжджає з одним із батьків без дозволу іншого з батьків, має бути невідкладно постановлено рішення про її повернення, зокрема, до постійного місця проживання в іноземній державі.

Відповідно до ст.4 Конвенції 1980 року вона застосовується до будь-якої дитини, яка постійно проживала в Договірній державі безпосередньо перед вчиненням акта порушення прав піклування або доступу. Застосування Конвенції припиняється, коли дитина досягає віку 16 років.

Відповідно до статті 5 Конвенції 1980 року для її цілей «права піклування» включають права, пов`язані з піклуванням будь-якої особи про дитину, і зокрема, право визначати місце проживання дитини.

Права піклування можуть виникнути, зокрема, на підставі будь-якого законодавчого акта або в силу рішення судового або адміністративного органу, або внаслідок угоди, що спричиняє юридичні наслідки відповідно до законодавства такої держави.

Згідно зі статтею 14 Конвенції 1980 року встановлюючи, чи дійсно мали місце незаконні переміщення або утримування, суд може безпосередньо враховувати законодавство і судові й адміністративні рішення, не вдаючись до спеціальних процедур доведення цього законодавства або визнання рішень іноземних органів.

Отже, суд погоджується із позивачем, що у розумінні вищенаведеного вивезення дитини та подальше її утримування Відповідачем на території України без згоди на те ОСОБА_1 є протиправним. Відповідач порушує права Позивача на піклування про дитину, що включають право на визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_7 .

Позивач вважає, і з ним погоджується суд, що наявні всі умови, визначені у статтях 3, 4, 35 Конвенції 1980 року, за яких Держава, на території якої утримується дитина, зобов`язана повернути дитину в державу її постійного проживання, зокрема:

- дії, що порушують права Позивача, відбулися після набуття чинності Конвенцією 1980 року у відносинах між двома державами (Конвенція набула чинності у відносинах між Україною та Королівством Данія з 01 грудня 2019 року, тобто до моменту утримування дитини на території України без згоди Позивача);

- дитина, про яку йде мова, не досягла 16-річного віку ( ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_6 );

- Королівство Данія є державою, в якій дитина постійно проживала і за законодавством якої мають вирішуватися питання щодо правовідносин між батьками і дитиною, піклування про дитину, у тому числі визначення її місця проживання:

- дїї щодо вивезення утримування дитини за кордоном порушують права піклування одного з батьків, адже батьківські повноваження належать обом батькам, а Позивач не давав згоди на зміну місця проживання дитини, тобто його права та інтереси порушені внаслідок утримування дитини на території.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Олександрійської сільської ради Рівненського району, Рівненської області комісія з питань захисту прав дитини вважає недоцільним повернення малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до Королівства Данія. Проте, суд не бере до уваги даний висновок, оскільки в межах розгляду справи про забезпечення повернення дитини дро Королівства Данія не вирішується питання про визначення місця проживання дитини, а лише забезпечуються процедури, що визначені вимогами Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року.

У статтях 3, 12, 13, 20 Конвенції міститься вичерпний перелік обставин, за наявності яких суд має право відмовити в поверненні дитини до місця постійного проживання, якщо у ході розгляду справи суд виявить, що:

- заявник фактично не здійснював права піклування на момент переміщення або утримування (п. «а» ч. 1 ст. 13);

- заявник дав згоду на переміщення або утримання, або згодом дав мовчазну згоду на переміщення або утримання (п. «а» ч. 1 ст. 13);

- існує серйозний ризик того, що повернення поставить дитину під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створить для дитини нетерпиму обстановку (п. «в» ч. 1 ст. 13);

- дитина заперечує проти повернення і досягла такого віку і рівня зрілості, при якому слід брати до уваги її думку (ч. 2 ст. 13);

- повернення не допускається основними принципами запитуваної держави в галузі захисту прав людини й основних свобод (ст. 20);

- з моменту переміщення пройшло більше року і дитина прижилася у новому середовищі (ч. 2 ст. 12);

- країна, з якої дитину вивезено, не є країною її постійного проживання за законами цієї країни (ст. 3).

Допитаний в судовому засіданні, з участю представника Органу опіки та піклування, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пояснив, що хоче проживати в Україні, оскільки з татом йому добре, він піклується про нього і проводить з ним час. До мами повертатися не має бажання.

У рішенні ЄСПЛ у справі «М. С. проти України» від 11.07.2017 року (заява № 2091/13), суд наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі й у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, які стосуються дітей, їхні найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язку із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Таким чином, суд вважає, що на даний час, зважаючи на безпекову ситуацію в Україні, найкращим інтересам дитини відповідатиме рішення про повернення дитини до Королівства Данія, до вирішення між батьками питання про визначення місця її проживання.

Обов`язок доведення наявності підстав для відмови у поверненні дитини Конвенція покладає на особу, яка вчинила протиправне вивезення або утримання дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач ОСОБА_2 не надав суду належних та достовірних доказів, що матір дитини ОСОБА_1 дала згоду на переміщення дитини чи фактично не здійснювала права піклування на момент переміщення дитини, існує серйозний ризик, чи, що повернення дитини до ОСОБА_18 загрожує їй психологічною або фізичною небезпекою, чи що внаслідок повернення дитина потрапить у нестерпні умови.

Крім цього, суд звертає увагу, що Конвенція не ставить питання повернення дитини до місця постійного проживання в залежність від громадянства дитини. Вирішення питання про повернення дитини до країни місця постійного проживання з метою вирішення компетентним судом питання щодо місця проживання дитини та опіки над нею, пов`язується з місцем постійного проживання дитини, а не належністю до громадянства.

Статтями 157 і 160 Сімейного кодексу України передбачено, що питання виховання дитини, а також визначення місця проживання дитини вирішуються батьками спільно та за згодою. При цьому відповідно до статті 162 Сімейного кодексу України в разі, якщо один з батьків самочинно, без згоди другого з батьків, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, змінить її місце проживання, в тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини та повернення її за попереднім місцем проживання.

Разхом із тим, суд зауважує, що статтею 19 Конвенції 1980 року визначено, що ніяке рішення, прийняте відповідно до цієї Конвенції, щодо повернення дитини не розглядається як встановлення обставин будь-якого питання про піклування.

Стаття 12 Конвенції 1980 року встановлює, що судовий і адміністративний орган, навіть у тих випадках, коли процедури розпочаті після сплину річного терміну, також видає розпорядження про повернення дитини, якщо тільки немає даних про те, що дитина вже прижилася у своєму новому середовищі.

Ураховуючи найкращі інтереси дитини, установивши, що постійним місцем проживання до переміщення дитини на територію України було Королівство Данія, а також те, що утримання дитини на території України було здійснене батьком ОСОБА_2 без згоди матері та порушує її право на піклування дитиною, в зв`язку з чим є незаконним, а також беручи до уваги, що відповідач не довів факт наявності підстав для відмови в поверненні дитини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для забезпечення повернення дитини до Королівства Данії, однак без визначення питання стосовно її місця проживання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 5, 18 Конвенції ООН про права дитини, ст. ст. З, 6, 7, 11, 14, 16, 19, 23, 30 Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, Закону України «Про приєднання України до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей», ст. ст. 15, 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування виконавчого комітету Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області про забезпечення повернення малолітньої дитини до Королівства Данія - задовільнити.

Визнати незаконним переміщення та подальше утримування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на територію України малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повернути малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до місця постійного проживання в Королівстві Данія за адресою: АДРЕСА_1 , протягом 10-ти днів з дати отримання повного тексту рішення.

Якщо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовиться повертати малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до Королівства Данія відібрати дитину і передати матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , для забезпечення повернення дитини до Королівства Данія за адресою: АДРЕСА_1 .

Покласти витрати, пов`язані з поверненням дитини до Королівства Данія на позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Допустити негайне виконання цього рішення у частині повернення дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до Королівства Данія.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони по справі:

позивач Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ) в інтересах ОСОБА_1 АДРЕСА_5 .

відповідач ОСОБА_2 , АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 .

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування виконавчого комітету Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області, с.Олександрія, вул. Свято-Преображенська, 66, 35320.

Повний текст судового рішення складено 19 червня 2024 року.

Суддя -