Рішення

від 25.06.2024 по справі 201/15842/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

№ 201/15842/23

провадження 2-о/201/143/2024

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Могиліною Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) і військова частина НОМЕР_1 Збройних сил України про встановлення юридичного факту батьківства,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 22 грудня 2024 року звернувся до суду з заявою про встановлення факту батьківства. Заявник у своїй заяві та з представником посилається на те, що в період 1996 року заявник ОСОБА_1 перебував у фактичному шлюбі із ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 народила дитину - ОСОБА_3 . Оскільки шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано не було, то в свідоцтві про народження дітей батьком зазначений ОСОБА_4 , тобто запис про батька проведено за прізвищем матері у відповідності до частини другої статті 55 КпШС України в редакції, чинній на момент народження дітей.

ОСОБА_5 на той період часу не хотіла створювати незручностей ОСОБА_1 , оскільки він перебував у шлюбних відносинах з іншою жінкою та здійснила реєстрацію народження ОСОБА_3 на підставі ч. 1 ст. 135 СК України, згідно положень якої при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою. В актовому записі про народження № 280 від 16 липня 1997 року в графі «батько», як стверджує заявник, вказано: ОСОБА_4 (прізвище матері - ОСОБА_2 та ім`я по батькові батька ОСОБА_1 ).

Заявник стверджує, що після народження ОСОБА_3 у період з травня 1997 року по грудень 2023 року заявник ОСОБА_1 і ОСОБА_2 мешкали разом. Під час сумісного цивільного шлюбу мали суспільне нажито майно. Заявник одразу ж визнавав своє батьківство відносно ОСОБА_3 та жодного разу не заперечував цього факту, допомагав в утриманні сина, спілкувався з ним, приймав участь у його вихованні. З початку спільного життя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом виховували дитину - ОСОБА_3 .. Вели спільне господарство, разом організовували свій побут, проводили дозвілля, спільно харчувались, робили ремонти оселі.

Під час сумісного життя шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану не було зареєстровано.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Законом України президентом України введено воєнний стан на підставі указу від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні». Далі, Указами Президента України неодноразово було продовжено строки дії воєнного стану. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення охорони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формулювань президент України віддав наказ № 69/2002 про оголошення на території України загальної мобілізації.

У вересні 2022 року ОСОБА_3 був мобілізований та перебував на військовій службі у механізованому батальйоні військової частини НОМЕР_2 Збройних сил України. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , загинув. Причиною смерті стало розтрощення голови та правої нижньої кінцівки від вибухів та численних уламків. Вказані поранення ОСОБА_3 отримав в зоні бойових дій у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації по відношенню до України під час виконання ним бойового завдання.

У березні 2023 році заявник - ОСОБА_1 також був мобілізований на військову службу до військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України.

На даний час виникла необхідність у встановленні факту батьківства ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_3 , оскільки згідно п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на час дії воєнного стану, звільняються від проходження військової служби якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 юридично не є сином заявника ОСОБА_1 , відтак він позбавлений можливості звільнитися у зв`язку із загибеллю свого сина під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Таким чином заявник бажає встановити факт батьківства для використання свого права визначеним ст. 26 Законом України «Про військову службу і військовий обов`язок», оскільки на даний час в інший спосіб не можливо отримати документи, що підтверджують цей факт.

Крім того факт батьківства ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_3 підтверджується висновком судово-медичного експерта та поясненнями свідків. Висновком судово-медичного експерта молекулярно-генетичної експертизи № 2347-МГ від 06 грудня 2023 року підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , народженого громадянкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

На підставі вищезазначеного, заявник ОСОБА_1 просить заяву задовольнити та встановити юридичний факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження України, м. Дніпропетровськ, є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження: Україна, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про смерть № 4793 від 09 листопада 2023 року, свідоцтво про смерть серія НОМЕР_3 , видане 09 листопада 2023 року Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 видане відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Заводської районної ради м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 липня 1997 року.

Підставою для визнання батьківства, є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від батька. Факт вказаних родинних відносин, крім того, підтверджується копіями свідоцтв про народження і паспортів,, паспортними даними і довідками з місця мешкання, поясненнями свідків та інш. документами. В інший спосіб заявник не має можливості встановити зазначений вище юридичний факт та отримати підтверджуючий його документ, який буде юридично значимим для всіх установ та організацій на території України та за її межами. Отже заявнику необхідно встановити факт батьківства, родинних відносин в судовому порядку. Просив встановити юридичний факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження України, м. Дніпропетровськ, є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження: Україна, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про смерть № 4793 від 09 листопада 2023 року, задовольнивши заяву.

Представники заінтересованих осіб Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) і військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України не з`явилася, про день і час розгляду справи повідомлялася, проти вимог заяви фактично не заперечували, погодилися з позицією заявника, не заперечувала проти розгляду справи за наявними матеріалами справи по закону без її участі. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаних заінтересованих осіб відповідно до ст. 223 ЦПК України.

З`ясувавши думку заявника і заінтересованих осіб, оцінивши надані та добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає заявлені вимоги н обґрунтованими та не підлягаючими задоволенню, за наступних підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом згідно позиції заявника та його представника і наданих ними матеріалів і документів з`ясовано, що начебто в період 1996 року заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебував у фактичному шлюбі із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 народила дитину - ОСОБА_3 . Оскільки шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано не було, то в свідоцтві про народження дітей батьком зазначений ОСОБА_4 , тобто запис про батька проведено за прізвищем матері у відповідності до частини другої статті 55 КпШС України в редакції, чинній на момент народження дітей.

ОСОБА_5 на той період часу начебто не хотіла створювати незручностей ОСОБА_1 , оскільки він перебував у шлюбних відносинах з іншою жінкою та здійснила реєстрацію народження ОСОБА_3 на підставі ч. 1 ст. 135 СК України, згідно положень якої при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою. В актовому записі про народження № 280 від 16 липня 1997 року в графі «батько» вказано: ОСОБА_4 (прізвище матері - ОСОБА_2 та ім`я по батькові батька начебто ОСОБА_1 ).

Заявник також стверджує, що після народження ОСОБА_3 у період з травня 1997 року по грудень 2023 року заявник ОСОБА_1 і ОСОБА_2 мешкали разом. Під час сумісного цивільного шлюбу мали суспільне нажито майно. Заявник одразу ж визнавав своє батьківство відносно ОСОБА_3 та жодного разу не заперечував цього факту, допомагав в утриманні сина, спілкувався з ним, приймав участь у його вихованні. З початку спільного життя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом виховували дитину - ОСОБА_3 .. Вели спільне господарство, разом організовували свій побут, проводили дозвілля, спільно харчувались, робили ремонти оселі.

Під час сумісного життя шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану не було зареєстровано.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Законом України президентом України введено воєнний стан на підставі указу від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні». Далі, Указами Президента України неодноразово було продовжено строки дії воєнного стану.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення охорони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формулювань президент України віддав наказ № 69/2002 про оголошення на території України загальної мобілізації.

У вересні 2022 року ОСОБА_3 був мобілізований та перебував на військовій службі у механізованому батальйоні військової частини НОМЕР_2 Збройних сил України. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , загинув. Причиною смерті стало розтрощення голови та правої нижньої кінцівки від вибухів та численних уламків. Вказані поранення ОСОБА_3 отримав в зоні бойових дій у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації по відношенню до України під час виконання ним бойового завдання.

У березні 2023 році заявник - ОСОБА_1 також був мобілізований на військову службу до військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України.

На даний час виникла необхідність у встановленні факту батьківства ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_3 , оскільки згідно п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на час дії воєнного стану, звільняються від проходження військової служби якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 юридично не є сином заявника ОСОБА_1 , відтак заявник позбавлений можливості звільнитися у зв`язку із загибеллю свого сина під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Таким чином, як стверджує заявник, він бажає встановити факт батьківства для використання свого права визначеним ст. 26 Законом України «Про військову службу і військовий обов`язок», оскільки на даний час в інший спосіб не можливо отримати документи, що підтверджують цей факт.

Висновком судово-медичного експерта молекулярно-генетичної експертизи № 2347-МГ від 06 грудня 2023 року підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , народженого громадянкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вірогідність того, що ОСОБА_1 дійсно є біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв`язків, за результатами даної експертизи складає не менше 99,9999%.

Відповідно до частини першої статті 1З0 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Факт вказаних родинних відносин, крім того, на думку заявника, підтверджується копіями свідоцтв про народження і паспортів,, паспортними даними і довідками з місця мешкання, поясненнями свідків та інш. документами. В інший спосіб заявник не має можливості встановити зазначений вище юридичний факт та отримати підтверджуючий його документ, який буде юридично значимим для всіх установ та організацій на території України та за її межами. Отже заявнику необхідно встановити факт батьківства, родинних відносин в судовому порядку. Просив встановити юридичний факт, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про смерть № 4793 від 09 листопада 2023 року, свідоцтво про смерть серія НОМЕР_5 , видане 09 листопада 2023 року Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

Отже, встановлення факту батьківства має для заявника юридичне значення. В іншому порядку встановити факт батьківства неможливо. Тобто заявнику необхідно встановити факт батьківства, родинних відносин в судовому порядку. На підтвердження цього факту про родинні відносини є і інші документи та для їх впорядкування і вирішення питань про стосунки їх та з майном та інш. і документами потрібно довести вказані родинні відносини. Просив встановити юридичний факт батьківства, родинних відносин між заявником та сином. Тому для упорядкування документів і вирішення питань з майном та інш., документами та ін. заявник вимушений був звертатися до суду з заявою про встановлення батьківства, родинних відносин.

Суд вважає заяву не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…». Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно до п. 1 ст. 23 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, сім`я є природним і основним осередком суспільства і має право на захист з боку суспільства і держави.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Судом з позиції заявника встановлено, що начебто в період 1996 року заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебував у фактичному шлюбі із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 народила дитину - ОСОБА_3 . Оскільки шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано не було, то в свідоцтві про народження дітей батьком зазначений ОСОБА_4 , тобто запис про батька проведено за прізвищем матері у відповідності до частини другої статті 55 КпШС України в редакції, чинній на момент народження дітей.

ОСОБА_5 на той період часу не хотіла створювати незручностей ОСОБА_1 (який і сам цього не бажав, перебуваючи в іншому шлюбі), оскільки він перебував у шлюбних відносинах з іншою жінкою та здійснила реєстрацію народження ОСОБА_3 на підставі ч. 1 ст. 135 СК України, згідно положень якої при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою. В актовому записі про народження № 280 від 16 липня 1997 року зі слів ОСОБА_5 в графі «батько» вказано: ОСОБА_4 (прізвище матері - ОСОБА_2 та ім`я по батькові батька ОСОБА_4 ).

Заявник стверджує, що після народження ОСОБА_3 у період з травня 1997 року по грудень 2023 року заявник ОСОБА_1 і ОСОБА_2 мешкали разом. Під час сумісного цивільного шлюбу мали спільне нажито майно. Заявник одразу ж визнавав своє батьківство відносно ОСОБА_3 та жодного разу не заперечував цього факту, допомагав в утриманні сина, спілкувався з ним, приймав участь у його вихованні. З початку спільного життя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом виховували дитину - ОСОБА_3 .. Вели спільне господарство, разом організовували свій побут, проводили дозвілля, спільно харчувались, робили ремонти оселі.

На підтвердження вказаних обставин доказів не надано, у встановленому законом порядку факт перебування їх з ОСОБА_5 в шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу не підтверджено, рішення суду про це відсутнє.

Під час такого сумісного життя шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану не було зареєстровано через відсутність згоди і відповідних намірів сторін.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Законом України президентом України введено воєнний стан на підставі указу від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні». Далі Указами Президента України неодноразово було продовжено строки дії воєнного стану.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення охорони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формулювань президент України віддав наказ № 69/2002 про оголошення на території України загальної мобілізації.

У вересні 2022 року ОСОБА_3 був мобілізований та перебував на військовій службі у механізованому батальйоні військової частини НОМЕР_2 Збройних сил України.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , загинув. Причиною смерті стало розтрощення голови та правої нижньої кінцівки від вибухів та численних уламків. Вказані поранення ОСОБА_3 отримав в зоні бойових дій у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації по відношенню до України під час виконання ним бойового завдання.

У березні 2023 році заявник - ОСОБА_1 також був мобілізований на військову службу до військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України.

На даний час виникла необхідність у встановленні факту батьківства ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_3 , оскільки згідно п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на час дії воєнного стану, звільняються від проходження військової служби якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 юридично не є сином заявника ОСОБА_1 , відтак він позбавлений можливості звільнитися у зв`язку із загибеллю ОСОБА_3 під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Таким чином заявник бажає встановити факт батьківства для використання свого права визначеним ст. 26 Законом України «Про військову службу і військовий обов`язок», оскільки на даний час в інший спосіб не можливо отримати документи, що підтверджують цей факт.

Крім того, заявник начебто на підтвердження факту батьківства ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_3 посилається на наступні докази: висновок судово-медичного експерта молекулярно-генетичної експертизи № 2347-МГ від 06 грудня 2023 року; покази свідка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешк.: АДРЕСА_1 та свідка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_2 .

Так, висновком судово-медичного експерта молекулярно-генетичної експертизи № 2347-МГ від 06 грудня 2023 року підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , народженого громадянкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вірогідність того, що ОСОБА_1 дійсно є біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв`язків, за результатами даної експертизи складає не менше 99,9999%.

Саме на підставі цього заявник ОСОБА_1 і просить заяву задовольнити та встановити юридичний факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження України, м. Дніпропетровськ, є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження: Україна, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про смерть № 4793 від 09 листопада 2023 року, свідоцтво про смерть серія НОМЕР_3 , видане 09 листопада 2023 року Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 видане відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Заводської районної ради м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 липня 1997 року.

Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до частини першої статті 130 СК України є смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення його померлим. Та обставина, що питання визначення батьківства за рішенням суду відповідно до статей 128, 129 СК України не вирішувалось за життя такої особи, не є перешкодою для застосування статті 130 СК України. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 лютого2021 року у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20). Предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи. Тлумачення норм статті 130 СК України свідчить, що законом не встановлено переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (стаття 128 СК України).

Відповідно до частини першої статті 1З0 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відповідно до ст. 122 СК України, права та обов`язки матері, батька та дитини грунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленими статтями 122 (визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою) та статті 125 (визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою) цього Кодексу.

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 2) за рішенням суду (ст. 125 СК України).

Ч. 1 ст. 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу реєстрації актів цивільного стану. За відсутності такої заяви, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України (ч. ч. 1, 2 ст. 128 СК України).

Стаття 135 СК України передбачає, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень проводиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Підставою для визнання батьківства, є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від батька.

Відповідно до ст. 53 КпШС України (яка діяла на момент виникнення правовідносин), в разі, народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлено в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття. При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір`ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Cуд при вирішенні вказаного заявником питання виходить і з наступного.

Відповідно до ст. 121 СК України, права та обов`язки матері, батька і дитини грунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст. 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 цього Кодексу.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачено, що відповідно до статей 213, 215 ЦПК рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суду не представлено жодних переконливих, належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, чому заявник на протязі майже тридцяти років не намагався в передбачений законом спосіб вирішити питання свого батьківства стосовно, як він стверджує, його сина; чому не було вирішене в передбачений законом спосіб питання шлюбу або законних шлюбних відносин з матір`ю цієї дитини; яким чином заявник приймав участь у вихованні та утриманні сина на протязі його життя (аліменти, додаткові витрати, навчання, лікування і інш. - виконавчі листи, накази /суду або з місця роботи/ і рішення суду); не вирішував питання свого батьківства заявник і на початку вторгнення російської федерації в Україну в лютому 2022 року (за життя ОСОБА_3 ).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторони.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно із ч. 4 ст. 83 ЦПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Згідно ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи в тому числі про: 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до норм ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту, шо мають юридичне значення: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. 2. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом точно встановлено, що про ті родинні відносини, про які вказує заявник і які є предметом спору, не підтверджені наявними безпосередніми та офіційними документами, виданими державними установами і на теперішній час не оскаржені: свідоцтва про народження, одруження, розлучення, право власності, паспортні дані та копії цих паспортів і інш..

Експертний висновок наданий не на підставі ухвали суду і не може бути беззаперечним доказом вимог заяви, а оцінюється поряд з іншими доказами і немає пріорітету перед іншими доказами.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із ст. 77-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України на законодавчому рівні закріплені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.

Особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Згідно із ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Положеннями ст. 15 ЦК України визначено, що судовому захисту підлягає лише порушене, оспорюване або невизнане право.

З огляду на зазначене заява про встановлення факту родинних відносин не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 15, 16, 18 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Суд може захистити цивільне право способом, що встановлений договором або законом.

Вимоги до доказів встановлені ст. 77 ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України «Межі здійснення цивільних прав»: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин. Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що учасник справи в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що заява не підлягає задоволенню.

Не може суд прийняти до уваги наполягання заявника на заяві, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджуються.

При таких обставинах суд вважає можливим ОСОБА_1 в задоволенні заяви про встановлення юридичного факту батьківства відмовити.

Таким чином обставини заяви про встановлення юридичного факту (батьківства, родинних відносин) не знайшли своє об`єктивне підтвердження в ході судового засідання, не доведені, а тому заява не обгрунтована і не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 3, 122, 125, 126, 128-130, 135 Сімейного кодексу України, ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268, 293, 315, 319 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 , заінтересовані особи Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) і військова частина НОМЕР_1 Збройних сил України в задоволенні заяви про встановлення юридичного факту батьківства відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя -