Постанова

від 10.06.2024 по справі 910/20010/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2024 р. Справа№ 910/20010/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

за участю секретаря судового засідання: Новосельцева О.Р.

представників сторін:

від позивача: Качкурова С.В.,

від відповідача: Дитинко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнкорд»

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 (оприлюднено 19.02.2024)

у справі № 910/20010/23 (суддя Князьков В.В.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнкорд»

про стягнення 392 455,02 грн

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2023 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнкорд» про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 221 209,19 грн, інфляційні втрати в розмірі 149 383,96 грн та 3% річних в розмірі 21 861,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором №4341416 від 05.08.2018 про постачання теплової енергії у гарячій воді в частині оплати спожитої у період з листопада 2021 по серпень 2022 теплової енергії.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 у справі №910/20010/23 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнкорд» на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 221209,19 грн, інфляційні втрати в розмірі 149 383,96 грн та 3% річних в розмірі 21 861,87 грн та судовий збір у розмірі 5 886,83 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції встановив, що в матеріалах справи наявні облікові картки відповідача, акти приймання-передавання товарної продукції, корінці нарядів на включення/відключення опалення, звіти споживача за спірний період, акти про готовність вузла комерційного обліку споживача за адресою: проспект Перемоги, 41-А, до роботи в опалювальні періоди, що підтверджують наявність у відповідача заборгованості з оплати спожитої теплової енергії у період з листопада 2021 по серпень 2022 у розмірі 221 209,19 грн та не спростовані відповідачем більш вірогідними доказами. За таких обставин, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 221 209,19 грн.

Також, суд першої інстанції, з огляду на порушення відповідачем строків оплати спожитої теплової енергії за договором, здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку нарахувань, що передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, та пені, дійшов висновку, що останній є арифметично вірним та вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 149 383,96 грн та 3% річних у сумі 21861,87 грн є обґрунтованими й підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнкорд» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 у справі №910/20010/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції через неправильне застосування норм матеріального права, де апелянт вважає неправильним висновок суду першої інстанції про стягнення заборгованості у сумі 221 209,19 грн на підставі розрахунків позивача, який застосував «коефіцієнти» зміни розміру нарахувань за теплову енергію до Товариства, виходячи із положень постанови Кабінету Міністрів України №1209 від 10.11.2021 та всупереч Закону і умовам договору.

Так, апелянт зазначає, що судом неправильно застосовані положення ст.ст. 526, 530, 627, 628, 629, 632, 714 ЦК України та ст.ст.173,193, 276, ч.6, 7 ст. 276 ГК України, які передбачають, що умови договору є обов`язковими для сторін, оплата послуг здійснюється за ціною, встановленою у договорі, а у разі регульованих цін, зокрема, за затвердженими тарифами уповноваженого органу у відповідності до законодавства.

Скаржник вказує, що судом не застосовано норми пп.2 ч.1 п.а ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» згідно яких до віддання виконавчих органів міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання). Також судом не застосовано норми ст.19, ч.2, 3 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», за якими тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, постачання теплової енергії встановлюються органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Також апелянт звертає увагу, що внаслідок неправильного застосування судом норм чинного законодавства, залишено поза увагою умови укладеного між сторонами договору №4341416 від 05.07.2018, яким передбачена оплата споживачем за спожиту теплову енергію виключно згідно із Розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) тарифами згідно із Законом (п.1 додатку №3 від 21.09.2020 до договору).

Апелянт зауважує, що судом першої інстанції безпідставно взята до уваги нарахована позивачем сума боргу Товариству із застосуванням «Коефіцієнтів перерахунку» вартості спожитої теплової енергії згідно із постановою Кабінету Міністрів України №1209 від 10.11.2021, яка не є правовим актом про встановлення тарифу на теплову енергію, а визначає лише методику розрахунку таких тарифів при прийнятті рішень уповноваженими органами місцевого самоврядування при затвердженні тарифів.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, направленому до суду 26.03.2024 зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, при цьому в процесі розгляду справи суд першої інстанції не припустився порушень норм ні матеріального, ні процесуального права, тому апеляційна скарга є безпідставною і в її задоволенні має бути відмовлено та залишено рішення суду першої інстанції без змін.

Так, позивач вказує, що відповідач безпідставно стверджує, що нібито енергопостачальною організацією в односторонньому порядку змінено умови договору у бік збільшення вартості ціни договору. Позивач зазначає, що у договорі зазначено орієнтовний обсяг постачання споживання теплової енергії та її вартість; розрахунок вартості поставленої теплової енергії здійснюється на підставі наданих абонентом відомостей споживання за тарифами, діючими у конкретному місці, тобто відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Крім того, позивач зауважує, що умовами укладеного договору передбачено, що при виконанні умов договору, а також вирішенні усіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватись тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України. Таким чином, твердження відповідача про те, що договором передбачено оплату теплової енергії виключно за затвердженими відповідно до Закону тарифами, не відповідає обставинам справи, умовам укладеного договору та чинному законодавству України.

Позивач також зазначає, що керуючись приписами Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 та положеннями постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у зв`язку із зміною ціни природного газу» від 10.11.2021 №1209 здійснив зміну розміру нарахувань за спожиту відповідачем у жовтні 2021 року-грудні 2022 року теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для інших споживачів (крім населення, бюджетних установ та релігійних організацій) без зміни інших складових тарифів, встановлених органом місцевого самоврядування для споживачів «інші споживачі» (розпорядження КМДА від 13.10.2021 №2145). Таким чином, здійснене позивачем коригування згідно із встановленими тарифами з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1209 не є зміною умов договору та здійснено відповідно до положень чинного законодавства України.

Отже, позивач вважає, що обставини на які він посилається, як на підставу своїх вимог, належним чином доведені, натомість відповідачем на спростування позовних вимог належних доказів не надано.

Заперечення на відзив на апеляційну скаргу

Відповідач не погоджуючись із доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу надав 08.04.2024 до Північного апеляційного господарського суду свої заперечення, в яких зазначає, що позивач не надав суду доказів, які б доводили наявність підстав для донарахувань ним вартості теплової енергії всупереч умовам укладеного договору та всупереч затвердженого органом місцевого самоврядування тарифу із застосуванням «коефіцієнтів» у зв`язку зі зміною ціни природного газу. Також позивач не надав жодного доказу на підтвердження розмірів застосованих ним коефіцієнтів перерахунку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів: Коротун О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнкорд» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 у справі № 910/20010/23 та призначено розгляд справи на 15.04.2024.

У судовому засіданні 15.04.2024 протокольною ухвалою Північний апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні клопотання ТОВ «Юнкорд» про приєднання додаткових доказів та оголосив перерву у розгляді справи №910/20010/23 до 06.05.2024.

Судове засідання 06.05.2024 не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнкорд» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 у справі № 910/20010/23 на 15.05.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 продовжено строк розгляду справи № 910/20010/23 та оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнкорд» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 до 10.06.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнкорд» про зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи № 640/5924/22.

Позиції учасників справи

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції 10.06.2024 підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просила її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 10.06.2024 заперечувала проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просила її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1693 від 27.12.2017 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м.Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго".

Відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №591 від 10.04.2018 Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

З 1 травня 2018 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" здійснює постачання теплової енергії.

05.07.2018 Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнкорд» (абонент) було укладено договір №4341416 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого згідно із п.1.1 є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, передбачених цим договором.

Згідно з п.2.2.1 договору №4341416 від 05.07.2018 теплопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.

Відповідно до п.2.3.2 договору абонент зобов`язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що облік споживання абонентом теплової енергії проводиться приладами обліку.

Абонент, що має прилади обліку, щомісячно надає «Енергопостачальній організації» звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку №1 до договору (п.5.3 договору №4341416 від 05.07.2018).

За змістом п.п.8.1, 8.4 договору №4341416 від 05.07.2018 цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2018. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін.

У додатку №1 до договору №4341416 від 05.07.2018 сторонами погоджено обсяги постачання теплової енергії абоненту, у додатку №3 до договору - тарифи на теплову енергію.

Крім того, у додатку №4 до вказаного правочину передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі. Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України "Про заставу", як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії. Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у ЦОК за адресою: проспект Повітрофлотський, 58 облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період, акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає у ЦОК), акт виконаних робіт.

У додатку №8 до договору визначені дані по об`єкту відповідача, а саме опалювальну площу нежитлового приміщення за адресою: проспект Перемоги, 41-А - 900 кв.м, а у додатку №9 до договору зазначено інформацію про теплові навантаження об`єкту теплопостачання.

Наразі, за твердженнями позивача, відповідачем належним чином не виконувались свої зобов`язання з оплати спожитої теплової енергії, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнкорд» утворилась заборгованість за період з листопада 2021 по серпень 2022 на суму 221 209,19 грн, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Крім того, з огляду на порушення відповідачем строків оплати спожитої теплової енергії за договором, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 149 383,96 грн та 3% річних у розмірі 21861,87 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються спеціальним законодавством, зокрема Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за №1198 (далі - Правила) та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

За змістом ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 173 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу (ст.1 Закону України "Про теплопостачання").

Пунктом 4 Правил визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу (ч.4 ст.19 Закону України "Про теплопостачання").

Згідно з ст.19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У відповідності до ст.9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Пунктом 29 Правил передбачено, що теплова енергія постачається безперервно, якщо договором не передбачено інше.

Як встановлено вище, згідно з п.2.2.1 договору №4341416 від 05.07.2018 теплопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.

Відповідно до п.2.3.2 договору абонент зобов`язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що облік споживання абонентом теплової енергії проводиться приладами обліку. Абонент, що має прилади обліку, щомісячно надає «Енергопостачальній організації» звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку №1 до договору (п.5.3 договору).

У додатку №1 до договору №4341416 від 05.07.2018 сторонами погоджено обсяги постачання теплової енергії абоненту, у додатку №3 до договору - тарифи на теплову енергію.

Згідно з додатком №8 до договору визначені дані по об`єкту відповідача, а саме опалювальну площу нежитлового приміщення за адресою: проспект Перемоги, 41-А - 900 кв.м, а у додатку №9 до договору зазначено інформацію про теплові навантаження об`єкту теплопостачання.

На підтвердження факту постачання теплової енергії за період з жовтня 2021 року по грудень 2022 року в нежитлове приміщення за адресою: проспект Перемоги, 41-А - 900 кв.м, а також її обсягу позивач долучив до матеріалів справи, зокрема довідки про нарахування за теплову енергію , рахунок-фактуру №4341416/2023-8 від 31.08.2023 на суму 221 209,19 грн, акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.08.2023, акти приймання-передавання товарної продукції та облікові картки, розрахунок основного боргу, корінці нарядів на включення/відключення опалення, звіти споживача за спірний період.

Обсяг спожитої відповідачем теплової енергії в Гкал, а також щомісячне нарахування по особовому рахунку відображено в облікових картках споживача за його обліковим записом 4341416.

Крім того, позивачем до матеріалів справи було представлено акт про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи №6473 від 15.09.2021, корінці нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон.

Відповідач обставин реальної поставки йому теплової енергії за договорами не заперечує. Жодних доказів того, що за спірний період він не отримував від постачальника теплову енергію на межу балансової належності, а відповідно і не споживав теплову енергію, суду не надано.

В свою чергу, ТОВ «Юнкорд» наводить заперечення щодо обсягів отриманої теплової енергії та правильності проведеного позивачем розрахунку основної заборгованості, що є предметом позову у даній справі.

Згідно з п.2.1 договору при виконанні умов договору, а також вирішенні усіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватись тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положеннями про Держенергонагляд, Правилами користування теплової енергією (№1198), Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Пунктом 2.2.2. договору визначено, що позивач зобов?язується підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською державною адміністрацією (додаток №2 до договору).

Відповідно до п.2.2.3 договору позивач зобов`язується при зміні тарифів (додаток №3 до договору) забезпечувати розміщення інформації про їх змінення на сайті Комунального підприємства виконавче го органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» ittps://www.kte.kiev.ua/tarufu/.

При цьому, відповідач зобов`язується дотримуватись умов та порядку оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатках № 1 та № 4 до цього договору (п. 2.3.1 договору).

У додатку №3 до договору «Тарифи на теплову енергію» сторонами погоджено, що розрахунки проводяться згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.04.2018 №700, за кожну відпущену гігакалорію (1 Гкал/грн) без урахування ПДВ на рівні: 1491,57 грн./Гкал. (тариф відображено станом на дату укладання договору).

Пунктом 3 додатку №3 до договору «Тарифи на теплову енергію» сторони погоджуються з можливим зміненням тарифів в період дії договору. Розмір податку на додану вартість визначається чинним законодавством України.

У додатку №4 до договору сторони погодили порядок розрахунків за теплову енергію.

Пунктами 6.3.4., 6.3.5. договору передбачено, що відповідач несе відповідальність за виконання порядку розрахунків за теплову енергію, викладених в додатку №4 до цього договору; за виконання Правил, нормативних актів з питань користування, взаєморозрахунків за енергоносії та чинного законодавства України.

Враховуючи викладене у договорі зазначено орієнтовний обсяг постачання/споживання теплової енергії та її вартість; розрахунок вартості поставленої теплової енергії здійснюється на підставі наданих абонентом відомостей споживання за тарифами, діючими у конкретному місяці, тобто відповідно до умов договору та чинного законодавства України.

Крім того, умовами укладеного договору передбачено, що при виконанні умов договору, а також вирішенні усіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватись тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Таким чином, доводи відповідача про те, що договором передбачено оплату теплової енергії виключно згідно із затвердженим відповідно до Закону тарифом, не відповідає обставинам справи, умовам укладеного договору та чинному законодавству України.

Щодо проведеного перерахунку коефіцієнтів зміни розміру нарахувань, колегія суддів зазначає наступне.

Тариф на теплову енергію та комунальні послуги - це планова вартість одиниці теплової енергії (Гкал) або надання одиниці послуги, розрахована на основі планованих економічно обґрунтованих витрат (з урахуванням планованого прибутку), грн/Гкал.

Розпорядженням КМДА від 13.10.2021 №2145 були встановлені економічно обґрунтовані тарифи для категорії споживачів «інші».

При цьому, теплопостачальними компаніями (в тому числі КІІ «Київтеплоенерго») були укладені обов`язкові договори з «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», в яких додатковими угодами передбачена щомісячна зміна ціни природного газу для споживачів категорії «інші».

Оскільки чинними нормативними актами не передбачено щомісячну процедуру перегляду та встановлення регуляторними органами тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, Кабінет Міністрів України (далі-КМУ) прийняв постанову від 10.11.2021 року №1209 «Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у зв`язку із зміною ціни природного газу» (далі - Постанова №1209), якою зобов`язав теплопостачальні організації здійснювати щомісяця зміну розміру нарахувань за теплову енергію та комунальні послуги споживачам категорії «інші», починаючи із нарахувань за жовтень 2021 року.

Даною постановою КМУ №1209 затверджено механізм зміни теплопостачальною організацією розміру нарахувань за теплову енергію та комунальні послуги споживачам категорії «інші» у зв`язку із щомісячною зміною ціни природного газу.

Підставою для зміни розміру нарахувань за послугу з постачання теплової енергії є умова, коли ціна природного газу, придбаного виконавцем у відповідному місяці опалювального періоду, є відмінною (більшою або меншою) від ціни природного газу, врахованої у структурі тарифу на теплову енергію/послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

На виконання постанови №1209, механізм зміни нарахувань за теплову енергію/послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (встановлених уповноваженими органами) передбачає визначення коефіцієнтів перерахунку (К) з урахуванням диференціації тарифів через наявність (відсутність) центральних та/або індивідуальних теплових пунктів та витрат на встановлення вузлів обліку теплової енергії, а також окремо для кожного багатоквартирного будинку, обладнаного системою автономного теплопостачання, яка використовує природний газ при виробництві теплової енергії.

Коефіцієнти перерахунку (К) зміни розміру нарахувань за теплову енергію/послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для споживачів підприємства категорії «інші споживачі» визначаються відповідно до постанови КМУ №1209.

Крім того, постановою КМУ №1209 встановлено, що про прийняте рішення щодо зміни розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води споживачам (крім населення, бюджетних установ, релігійних організацій) теплопостачальна організація (виконавець послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води) інформує шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті інформаційного повідомлення з наведенням відповідних обґрунтувань.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач керуючись приписами Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 та положеннями постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у зв`язку із зміною ціни природного газу» від 10.11.2021 №1209 виконало зміну розміру нарахувань за спожиту відповідачем у жовтні 2021 року - грудні 2022 року теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для інших споживачів (крім населення, бюджетних установ та релігійних організацій) без зміни інших складових тарифів, встановлених органом місцевого самоврядування для споживачів «інші споживачі» (розпорядження КМДА від 13.10.2021 № 2145).

Суми нарахувань для інших споживачів (крім населення, бюджетних установ та релігійних організацій) за жовтень 2021 - грудень 2022 року скориговані з урахуванням коефіцієнтів згідно із додатком, який розміщено на сайті підприємства.

При цьому, колегія звертає увагу на те, що розміщена на сайті підприємства інформація про прийняте рішення щодо зміни розміру нарахувань за теплову енергію містить обґрунтування його прийняття із зазначенням чітких числових показників фактичної ціни закупівлі природного газу на теплову енергію для споживачів за кожним місяцем спірного періоду.

За наведеного, колегія суддів визнає непереконливими доводи відповідача про безпідставність застосування позивачем коефіцієнту перерахунку по газу, позаяк відповідне донарахування здійснено позивачем згідно норм чинного законодавства. Отже проведений позивачем розрахунок заборгованості за спожиту відповідачем теплову енергію у спірний період є таким, що відповідає умовам договору та положенням чинного законодавства.

Також не приймаються до уваги і посилання відповідача на те, що сторонами не вносились зміни до договору щодо розміру тарифу, оскільки в правочинах узгоджено умову про здійснення розрахунків за новими тарифами з дня їх введення в дію, а ціна визначається з урахуванням законодавства у сфері теплопостачання.

Враховуючи встановлені вище судом обставини за сукупністю наявних у справі доказів, колегія приходить до висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині здійснення оплати за поставлену теплоенергію, оскільки зобов`язання відповідача з оплати теплопостачання отриманого в жовтні 2021 - грудні 2022 є таким, що настало, а відтак заборгованість в розмірі 221 209,19 грн (з урахуванням часткової оплати) підлягає сплаті відповідачем.

При цьому судом враховано, що згідно з п. 5 додатку №4 до договору передбачено, що абонент щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК за адресою: вул. Повітрофлотський пр-т, 58 облікову картку фактичного споживання за звітний період, акти звіряння та виконаних робіт. Отже, обов`язок з отримання первинних документів (актів приймання-передавання товарної продукції, облікових карток фактичного споживання за звітний період та актів звіряння) покладено саме на відповідача, який підписує відповідні документи і повертає один примірник енергопостачальній організації.

Відповідачем належними засобами доказування не доведено відсутності у нього заборгованості з оплати отриманої теплоенергії у спірний період в заявленій до стягнення сумі основного боргу. В свою чергу, позивач поданими доказами, яким суд першої інстанції не надав належну та повну оцінку, довів обґрунтованість позовних вимог.

Оскільки відповідачем до матеріалів справи не було представлено доказів сплати заборгованості в повному обсязі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 221 209,19 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Вказана норма кореспондується з положеннями Правил надання теплової енергії.

Відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Частиною першої статті 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 610 наведеного Кодексу, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із наданим позивачем розрахунком розмір інфляційних втрат складає суму 149 383,96 грн та 3% річних в - суму 21861,87 грн.

Судом здійснено перевірку розрахунку заявлених до стягнення наведених вище сум та встановлено, що вони є арифметично вірними, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято відповідно до вимог матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнкорд» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 у справі № 910/20010/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 у справі № 910/20010/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови у задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнкорд» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 у справі № 910/20010/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 у справі № 910/20010/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/20010/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 24.06.2024.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун