Ухвала

від 07.08.2024 по справі 910/20010/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

07.08.2024Справа № 910/20010/23

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В., за участю секретаря судового засідання Кота О.А., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнкорд» про розстрочення виконання рішення по справі

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнкорд», м. Київ

про стягнення 392 455,02 грн, -

За участю представників:

від позивача: Качкурова С.В. від відповідача (заявника): Дитинко О.В. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнкорд» про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 221 209,19 грн, інфляційні втрати в розмірі 149 383,96 грн та 3% річних в розмірі 21861,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором №4341416 від 05.08.2018 про постачання теплової енергії у гарячій воді в частині оплати спожитої у період з листопада 2021 по серпень 2022 теплової енергії.

Ухвалою суду від 15.01.2024 відкрито провадження в справі, визнано справу малозначною, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.

Відповідач відзиву на позов не подав, клопотання про продовження строку на подачу відзиву не заявив, проте, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 у справі №910/20010/23 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнкорд" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 у справі №910/20010/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Супровідним листом від 06.03.2024 матеріали справи було направлено до Північного апеляційного господарського суду. На теперішній час матеріали справи до Господарського суду міста Києва не повертались.

08.07.2024 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнкорд» про розстрочення виконання рішення.

В обґрунтування поданої заяви відповідач посилався на товариство станом на сьогодні не має можливості виконати рішення суду в повному обсязі одразу, але зможе належним чином виконати його шляхом оплати суми заборгованості частинами протягом одного календарного року. У зв`язку з військовою агресією Російської федерації проти України та оголошенням військового стану переважна більшість укладених Товариством договорів оренди нерухомого майна були розірвані в односторонньому порядку контрагентами (орендарями). Це призвело до значного погіршення фінансового становища Товариства та падіння його доходів протягом останніх двох років. Крім цього, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнкорд» має інвестиційні борги у розмірі 11,4 млн. грн., які виникли ще до початку військової агресії російської федерації проти України, та не може їх погасити через тривалість військових дій та продовження дії воєнного стану. Також, істотний вплив на погіршення фінансового становища товариства в умовах дії воєнного стану має факт підвищення тарифів на оплату комунальних послуг та плати за оренду земельної ділянки, що призвело до зростання витрат товариства на утримання та обслуговування нежитлових приміщень, що є у власності товариства. Означені обставини у сукупності і стали підставою для звернення до суду із заявою про розстрочення виконання рішення на 11 місяців з 31.07.2024 по 31.05.2025.

З огляду на неповернення матеріалів справи №910/20010/23 з суду апеляційної інстанції, вирішення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнкорд» про розстрочення виконання рішення ухвалою суду було відкладено до моменту повернення матеріалів справи до Господарського суду міста Києва.

Після повернення матеріалів справи до Господарського суду міста Києва, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнкорд» про розстрочення виконання рішення була призначена судом до розгляду на 07.08.2024.

31.07.2024 позивачем було подано письмові заперечення проти заяви відповідача. Зокрема, позивачем наголошено, що спірна заборгованість виникла ще до введення військового стану та виникнення обставин - фінансових ускладнень у діяльності товариства, на які посилається заявник. Крім того, позивачем наголошено, що об`єкти Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» зазнали серйозних пошкоджень під час обстрілів з боку російської федерації, а стягнута заборгованість зі споживачів, витрачається на відновлення таких об`єктів та закупівлю газу для забезпечення населення тепловою енергією.

Представником заявника у судовому засіданні 07.08.2024 заяву було підтримано в повному обсязі.

Представником позивача проти задоволення заяви відповідача було надано заперечення.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнкорд» про розстрочення виконання рішення, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її часткового задоволення. При цьому, суд виходив з такого.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

За приписами ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського кодексу України).

Правила та умови відстрочення виконання рішення регламентовані положеннями статті 331 Господарського процесуального кодексу України , якою, зокрема, передбачено, що:

- за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання;

- заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи;

- підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим;

- вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо;

- розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови;

- при відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову;

- про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена; у необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Право сторони звернутися із заявою про розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з частинами першою, другою якої сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Щодо застосування наведених положень статті 331 Господарського процесуального кодексу України та статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" Суд зазначає, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявна загрозу банкрутства (неплатоспроможності), відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Поряд з цим відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

У наведених висновках Суд звертається до правових позицій Верховного Суду, викладених в постановах від 27.02.2019 у справі № 796/43/2018 (провадження № 61-40258ав18) та від 28.05.2024 у справі № 906/1035/23.

У зв`язку із наведеним суд зазначає, що питання розстрочення або відстрочення постанови суду хоча і перебувають в площинні процесуального права, однак підстави, а саме наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо) залежать від предмету спору.

У цьому висновку Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 27.06.2018 у справі № 813/8842/-13а та від 09.07.2024 по справі № 873/145/21.

Крім цього, звертаючись до висновків Верховного Суду в постановах від 28.05.2024 у справі № 906/1035/23, від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19 (пункт 4.12), Суд зауважує, що хоча підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду згідно зі статтею 331 Господарського процесуального кодексу України та статтею 33 Закону України "Про виконавче провадження" є виняткові обставини, які ускладнюють або виключають виконання рішення, утруднюють чи унеможливлюють його виконання (пункти 6.3- 6.5), водночас питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін.

Тобто необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення/розстрочення виконання рішення суду є дотримання розумного та пропорційного балансу інтересів сторін, а також дотримання розумного строку відстрочення.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013р., розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N11-рп/2012.

Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Наразі, суд звертає увагу заявника на те, що фактично визначений останнім період розстрочення рішення перевищує один рік з моменту його ухвалення.

Крім того, судом враховано, що з моменту вирішення спору та ухвалення рішення по суті справи пройшло майже 6 місяців.

Тобто, суд звертає увагу заявника на те, що розстрочення виконання судового рішення у даному випадку призводить до порушення балансу інтересів сторін та повагу до власності.

Крім того, з приводу обставин стосовно посилання заявника на фінансові ускладнення у діяльності товариства, суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наразі, судом враховано, що жодних доказів відсутності грошових коштів для виконання судового рішення у справі відповідачем до заяви додано не було. Наявність інвестиційної заборгованості ніяким чином не вказує на наявність виключних підстав для розстрочення виконання рішення у справі.

До того ж, слід звернути увагу на те, що предметом спору у справі №910/20010/23 було стягнення заборгованості з оплати теплової енергії за період з листопада 2021 по серпень 2022, що фактично вказує на порушення прав позивача, як кредитора у зобов`язанні, вже протягом двох років.

За таких обставин, враховуючи необхідність дотримання принципів рівності учасників судового процесу, дотримання балансу між сторонами зобов`язання, суд розглянувши матеріали заяви, дійшов висновку щодо недоведеності відповідачем наявності виключних обставин необхідних для розстрочення рішення у справі, внаслідок чого заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнкорд» про розстрочення виконання рішення підлягає залишенню судом без задоволення.

Керуючись ст. ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнкорд» про розстрочення виконання рішення залишити без задоволення.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено та підписано 07.08.2024.

Суддя В.В. Князьков