Постанова

від 23.04.2024 по справі 518/275/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2245/24

Справа № 518/275/18

Головуючий у першій інстанції Тростенюк В.А.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П.,

суддів: Кострицького В.В., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання - Пересипка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на ухвалу Фрунзівського районного суду Одеської області від 23 серпня 2023 року

у цивільній справі поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколи Борисовича про примусове входження до нежитлового приміщення,

встановив:

У серпні 2023 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шуляченко М.Б. звернувся до суду із вказаним вище поданням посилаючись на те, що у нього на виконанні перебуває виконавчий лист № 518/275/18, виданий 11 січня 2023 року Фрунзівським районним судом Одеської області, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) грошових коштів у розмірі 57 643 862,85 грн.

Вказане подання обґрунтовано такими обставинами.

Приватним виконавцем 20 березня 2023 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за зазначеними виконавчим документом, копію якої, разом із викликом №2071 для надання пояснення за фактом невиконання рішення суду направлено на адресу боржника, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» (реєстр поштового відправлення наявний в матеріалах ВП), яка зазначена у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 .

У той же день приватним виконавцем винесено постанови про стягнення основної винагороди, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про арешт коштів та майна боржника та про оголошення такого майна у розшук, а також сформовано запити до ПФУ, ДПІ, МВС, ДМС, ДПС та винесено постанову про арешт коштів боржника, яку направлено сторонам виконавчого провадження до відома за вих. № 2067, простим поштовим відправленням, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно відповіді № 158267129 з Державної податкової служби України боржник офіційно працевлаштований та отримує заробітну плату в ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО «ЛЮБАС», код ЄДРПОУ 24535384, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

31 березня 2023 року приватним виконавцем до вказаного підприємства напрвалено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Відповідно до відповіді Державної прикордонної служби України від 30 березня 2023 року за № 158954418 щодо перетинання боржником державного кордону - 27 березня 2023 року боржник здійснив перетинання державного кордону України в напрямку виїзд за закордонним паспортом серії НОМЕР_2 , що свідчить про можливість полишення боржником території України задля ухилення від виконання рішення суду.

Згідно відповіді ДПІ у боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , відкритих рахунків не має.

Згідно відповіді МВС у боржника наявне рухоме майно, яке оголошено у розшук постановою приватного виконавця № НОМЕР_4 від 20 березня 2023 та направлено сторонам до відома за вих. № 2406, простим поштовим відправленням, керуючись ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів за боржником зареєстровані земельні ділянки, але вони реалізовані на торгах по іншому виконавчому провадженню. Також за боржником зареєстровані складські приміщення, виробнича база АТП та паркомісце.

27 березня 2023 року приватним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 для проведення виконавчих дій щодо звернення стягнення на майно боржника, а саме виробничої бази АТП, під час яких приватний виконавець довідався, що за цією адресою не знаходиться майно належне ОСОБА_1 . Після чого приватним виконавцем було зроблено запит до Ширяївської селищної ради щодо встановлення адреси розташування виробничої бази АТП.

Згідно відповіді Ширяївської селищної ради, від 29 березня 2023 року за № 495 щодо надання інформації стосовно адреси реєстрації виробничої бази АТП, яка розміщена на земельній ділянці комунальної власності Ширяївської селищної ради, встановлено: земельна ділянка комунальної власності кадастровий номер 5125455100:02:002:002, загальною площею 0,8444 га по АДРЕСА_2 , станом на момент надання відповіді, перебуває в користуванні ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ), згідно договору оренди землі від 26 травня 2005 року, строком на 49 років, укладеного між ним та Ширяївською селищною радою, з цільовим призначенням земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування існуючої бази АТП. Право оренди земельної ділянки ОСОБА_1 зареєстровано 05 грудня 2014 року з цільовим призначенням земельної ділянки для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства. Відповідно рішення селищної ради від 14 квітня 2017 року за №160-1 внесені зміни до договору оренди землі від 26 травня 2005 року, на підставі рішення виконавчого комітету Ширяївської селищної ради від 28 квітня 2011 року про видачу свідоцтва про право власності на виробничу базу АТП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , зазначено наступне: «земельна ділянка із земель житлової та громадської забудови (в межах населеного пункту), для експлуатації та обслуговування адмінбудівлі і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства АДРЕСА_2 ).

Ухвалою Ширяївського районного суду по справі № 518/275/18, від 27 лютого 2018 року накладено арешт на виробничу базу АТП в рамках забезпечення позову.

03 квітня 2023 приватним виконавцем для проведення виконавчих дій щодо звернення стягнення на рухоме майно боржника здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем розташування арештованого майна: виробничу базу АТ, однак під час проведення виконавчих дій приватному виконавцю було відмовлено у доступі до території та приміщень належних божнику.

Боржнику ОСОБА_1 направлено подання про примусове входження до нежитлового приміщення рекомендованою кореспонденцією відповідно до вимог статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» на адресу, зазначену у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 .

Ураховуючи викладене та оскільки теперішнього часу вимоги виконавчого документу боржником не виконані, боржником не вжито жодних заходів щодо виконання вимог виконавчого документу та не надано жодних пояснень стосовно не виконання вимог виконавчого документа, не подано виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, приватний виконавець просив суд надати йому дозвіл на примусове входження до володіння боржника фізичної особи ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_3 ), а саме: на територію виробничої бази АТП та орендованої ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 0,8444 га кадастровий номер 5125455100:02:002:0002, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , для проведення виконавчих дій з виконання виконавчого листа № 518/275/18, виданого 11 січня 2023 року Фрунзівським районним судом Одеської області.

Ухвалою Фрунзівського районного суду Одеської області від 23 серпня 2023 року задоволено подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколи Борисовича про примусове входження до нежитлового приміщення, яке належить боржнику. Надано дозвіл приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколі Борисовичу на примусове входження до володіння боржника фізичної особи ОСОБА_1 , а саме: на територію виробничої бази АТП та орендованої ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 0,8444 га кадастровий номер 5125455100:02:002:0002, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , для проведення виконавчих дій з виконання виконавчого листа № 518/275/18, виданого 11 січня 2023 року Фрунзівським районним судом Одеської області.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з апеляційними скаргами, у яких просили скасувати ухвалу Фрунзівського районного суду Одеської області від 23 серпня 2023 року, як незаконну та необґрунтовану та відмовити у задоволенні подання виконавця, посилаючись на те, що нерухоме майно, яке знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_2 , який не є стороною у справі № 518/275/18, земельна ж ділянка загальною площею 0,8444 га кадастровий номер 5125455100:02:002:0002 розташована за адресою АДРЕСА_2 , при цьому надані виконавцем докази, а саме відповідь Ширяївської СР, не є доказом у справі, у зв`язку із неможливістю встановлення джерела викладеної у ній інформації.

Скаржник ОСОБА_1 також зазначив, у цій справі не доведено вчинення ним дій, які б ускладнювали виконання рішення суду, і суд дійшов помилкового висновку про його повідомлення про відкриття виконавчого провадження.

У судове засідання стягувач та його представник не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомленні належним чином, заяв про відкладення судового засідання до суду не подавали, що відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, пояснення представника скаржника ОСОБА_1 адвоката - Кааянова І.В. за доводами апеляційних скарг, приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченка М.Б., який заперечував проти задоволення скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає апеляційні скарги такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Оскаржуване судове рішення вказаним вимогам не відповідає.

Задовольняючи вимоги подання про примусове входження до володіння боржника фізичної особи ОСОБА_1 а саме: на територію виробничої бази АТП та орендованої останнім земельної ділянки загальною площею 0,8444 га кадастровий номер 5125455100:02:002:0002, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , для проведення виконавчих дій з виконання виконавчого листа № 518/275/18, виданого 11 січня 2023 року Фрунзівським районним судом Одеської області, суд виходив з того, що боржник ухиляється від виконання своїх зобов`язань за рішенням суду у справі № 518/275/18.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Під час здійснення виконавчого провадження, серед іншого, виконавець має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

Згідно зі статтею 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій.

Одним із судових рішень, що допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи, є ухвала суду про примусове проникнення до житла під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до цього житла чи іншого володіння особи та ухилення його від виконання судового рішення.

Аналіз положень Закону України "Про виконавче провадження" та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Отже за змістом наведених норм проникнення у житло чи іншого володіння боржника, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.

Рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець (приватний виконавець) вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника, проте це не дало результатів.

Наведені положення також свідчить про те, що законодавець передбачає можливість примусового проникнення до житла чи іншого володіння не тільки боржника, а й іншої особи, що можливо у випадку коли у володінні такої особи знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб. При цьому, факт наявності майна боржника у іншої особи має бути належно обґрунтованим, а до подання додані належні докази.

Як встановлено судом, в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченка М.Б. перебуває зведене виконавче провадження НОМЕР_4 з виконання виконавчого листа № 518/275/18, виданого 11 січня 2023 року Фрунзівським районним судом Одеської області, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) грошових коштів у розмірі 57 643 862,85 грн.

20 березня 2023 ним, винесено постанови про стягнення основної винагороди, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про арешт коштів та майна боржника та про оголошення такого майна у розшук.

Того ж дня виконавцем сформовано запити до ПФУ, ДПІ, МВС, ДМС, ДПС та винесено постанову про арешт коштів боржника, яку направлено сторонам виконавчого провадження до відома за вих. № 2067, простим поштовим відправленням, керуючись ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно відповіді № 158267129 з Державної податкової служби України стало відомо, що боржник офіційно працевлаштований та отримує заробітну плату в ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО «ЛЮБАС», код ЄДРПОУ 24535384, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

31 березня 2023 року приватним виконавцем направлено до вищезазначеного підприємства постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Відповідно до відповіді Державної прикордонної служби України від 30 березня 2023 року за № 158954418 щодо перетинання боржником державного кордону - 27 березня 2023 року боржник здійснив перетинання державного кордону України в напрямку виїзд за закордонним паспортом серії НОМЕР_2 , що свідчить про можливість полишення боржником території України задля ухилення від виконання рішення суду.

Згідно відповіді ДПІ у боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , відкритих рахунків не має.

Згідно відповіді МВС у боржника наявне рухоме майно, яке оголошено у розшук постановою приватного виконавця № НОМЕР_4 від 20 березня 2023 та направлено сторонам до відома за вих. № 2406, простим поштовим відправленням, керуючись ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шуляченко М.Б. обґрунтовує своє подання про примусове проникнення на територію виробничої бази АТП та орендованої ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 0,8444 га кадастровий номер 5125455100:02:002:0002, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , для проведення виконавчих дій з виконання виконавчого листа № 518/275/18, виданого 11 січня 2023 року Фрунзівським районним судом Одеської області тим, що при виході за адресою: АДРЕСА_2 для перевірки майнового стану боржника адвокатом Довганем Г.Г. було відмовлено приватному виконавцю у доступі до території та наведених приміщень.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційних скарг про те, що виробнича база АТП, яка на праві власності належить ОСОБА_1 та Логістично-складський комплекс, який належить на праві власності ОСОБА_2 , розташовані на різних земельних ділянках, за різним адресами, зважаючи на таке.

Згідно договору від 26 травня 2005 року, укладеного між Ширяївською селищною радою та ОСОБА_1 , та акту приймання-передачі об`єкта оренди від 26 травня 2005 року, земельна ділянка комунальної власності кадастровий номер 5125455100:02:002:002, яка знаходиться по АДРЕСА_2 , передана в оренду останньому на строк 49 років для обслуговування та експлуатації існуючої бази АТП(а.с. 28-33, 34).

У подальшому Виконавчий комітет Ширяївської селищної ради, розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право власності на виробничу базу АТП, у зв`язку зі зміною її поштової адреси з АДРЕСА_2 , рішенням від 28 жовтня 2011 року №82, вирішив видати ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі та споруди виробничої бази АТП, розташованої у АДРЕСА_2 (а.с.21).

Рішенням другого пленарного засідання 3 сесії 7 скликання Ширяївської селищною ради "Про перейменування вулиць смт. Ширяєве" від 24 грудня 2015 року №172, зокрема, перейменовано АДРЕСА_8 (а.с.36).

Про зміну поштової адресу земельної ділянки з кадастровим номером 5125455100:02:002:002, з АДРЕСА_2 зазначено також і у рішенні IV сесії 1 скликання Ширяївської селищної ради від 14 квітня 2017 року №160-I, яким переглянуто п.9 "Орендна плата" договору оренди від 26 травня 2005 року.

З огляду на вказане, за матеріалами справи прослідковується факт зміни адреси, присвоєної земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 5125455100:02:002:002, та розташованої на ній об`єктів з АДРЕСА_2 .

При цьому, заперечуючи проти того, що Логістично-складський комплекс, який належить на праві власності ОСОБА_2 , розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5125455100:02:002:002, та наполягаючи на тому, що такий комплекс існує паралельно із базою АТП, яка на праві власності належить ОСОБА_1 , та розташований на іншій земельній ділянці, скаржники, однак не надали жодних доказів на підтвердження відповідних обставин.

А доводи апеляційних скарг про те, що відповідь Ширяївської СР, не є переконливими доказами, у зв`язку із неможливістю встановлення джерела викладеної у ній інформації є неспроможними та спростовуються матеріалами справи.

Водночас, колегія суддів погоджується із посиланнями скаржників про відсутність підстав для задоволення подання про примусове проникнення на територію боржника, з огляду на таке.

07 серпня 2019 року приватним нотарусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В. зареєстровано право власності на Логістично-складський комплекс, площею 1 134,1 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 (а.с.76-77).

При цьому, колегія суддів також зауважує, що у квітні 2023 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шуляченко М.Б. звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, у якому вказував, що в ході проведення виконавчих дій йому стало відомо, що виробнича база АТП вже не існує, а за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_1 17.07.2019 року зареєстровано Логістично-складський комплекс, цього ж дня ОСОБА_1 внесено Логістично-складський комплекс до статутного капіталу ПП «ШИМКІВСЬКЕ», ЄДРПОУ 32037801.

Ті самі обставини приватний виконавець виклав 19 травня 2023 року і в запереченнях на скаргу ОСОБА_1 на рішення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколи Борисовича.

Під час апеляційного перегляду справи приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шуляченко М.Б. підтвердив власну обізнаність про обставини фактичного знищення виробничої бази АТП та розташування на її місці Логістично-складського комплексу, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 .

При цьому, колегія суддів зауважує, що попри посилання виконавця на те, що зазначений Логістично-складський комплекс був створений ОСОБА_1 та згодом був відчужений ОСОБА_2 матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження таких обставин, як не містять і доказів оскарження відповідних правочинів з відчуження такого нерухомого майна

Ураховуючи викладене та зважаючи на те, що виробнича база АТП на час звернення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченка М.Б. із подання про примусове проникнення на її територію фактично припинила своє існування, а на її місці розташовано інший об`єкт нерухомості, який не перебуває у володінні боржника, колегія суддів виснує про відсутність підстав для надання виконавцю дозволу на примусове входження до володіння боржника фізичної особи ОСОБА_1 , а саме: на територію виробничої бази АТП, яка знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

Окрім того, оцінюючи підстави для примусового входження виконавця виключно до земельної ділянки загальною площею 0,8444 га кадастровий номер 5125455100:02:002:0002, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , колегія суддів , виходить з такого.

Цивільне законодавство розрізняє право володіння як складову повноважень власника (частина перша статті 317 ЦК України), як різновид речових прав на чуже майно (пункт 1 частини першої статті 395 ЦК України) та як право, що виникає на договірних засадах, тобто договірне володіння (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року, справа № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18).

Так, за встановленими у цій справі обставинами ОСОБА_1 не є власником земельної ділянки загальною площею 0,8444 га кадастровий номер 5125455100:02:002:0002, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , питання про примусове входження до якої порушує приватний виконавець.

Так, з матеріалів справи убачається, що власником наведеної земельної ділянки є Ширяївська селищна рада, яка за договором від 26 травня 2005 року передала її в оренду ОСОБА_1 на строк 49 років (а.с.28), при цьому, як було заведено вище, нерухоме ж майно, розташоване на цей час на вказаній земельній ділянці на праві власності належить ОСОБА_4 .

За таких встановлених обставин, колегія суддів виснує, що надання виконавцю дозволу на проникнення виключно до відповідної земельної ділянки, як заходу примусового виконання рішення суду, позбавлене правової мети.

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бюрг та інші проти Франції" (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гору проти Греції" №2) [ВП], § 41" (Gorou v. Greece no.2).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню, з ухваленням нового судового рішення у справі про відмову в задоволенні вказаного вище подання.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Фрунзівського районного суду Одеської області від 23 серпня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні подання Приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколи Борисовича про примусове входження до нежитлового приміщення, яке належить боржнику.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст постанови складено 29 квітня 2024 року.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: В.В. Кострицький

М.В. Назарова