Рішення

від 24.06.2024 по справі 757/10050/24-а

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/10050/24-а

Провадження № 2-а/761/430/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2024 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Матвєєва Ю.О. розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи Головне управління Національної поліції України, ТОВ «Укртрансконтракт» про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), треті особи Головне управління Національної поліції України, ТОВ «Укртрансконтракт» про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення та стягнення матеріальної та моральної шкоди, а також судових витрат.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що 28.12.2023р. інспектором з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Стотланд А.Л. виписано постанову у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача ОСОБА_1 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680,00 грн. Окрім цього, інспектором Стотланд А.Л. було здійснено тимчасове затримання належного їй транспортного засобу автомобіля «Hyundai Santa Fe 2.2.D», державний номер НОМЕР_1 шляхом евакуації на спеціальний майданчик Головного управління Національної поліції у місті Києві. З діями інспектора Стотланд А.Л. позивач не згоден, оскільки 28.12.2023 керуючи автомобілем «Hyundai Santa Fe 2.2.D», державний номер НОМЕР_1 здійснила зупинку та стоянку по вул. Шекавицька, 30/39 у м. Києві на тротуарі достатньої ширини із розміткою місць для паркування автотранспортних засобів, що не обмежено знаками заборони стоянки, із додержанням Правил дорожнього руху України без створення суттєвих перешкод для руху інших транспортних засобів та пішоходів. Отже, вважає, що підстав для притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП не було, оскільки будь - якого адміністративного правопорушення вона не вчиняла, а тому вимушена звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

У березні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду м. Києва із вищевказаною позовною заявою.

Ухвалою суду від 05.03.2024 року вищевказаний адміністративний позов за підсудністю надіслано до Шевченківського районного суду м. Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2024 матеріали позовної заяви передані на розгляд судді Матвєєвій Ю.О.

Ухвалою суду від 01.05.2024 року вищевказаний позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10.05.2024 року відкрито провадження та призначено розглядати справ у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін

24.05.2024 року від представника третьої особи ГУНП у м. Києві надійшли додаткові пояснення, в яких просив відмовити в повному обсязі.

28.05.2024 року від представника відповідача надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача належним відповідачем.

29.05.2024 року від позивача ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення по справі.

01.06.2024 року від позивача надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача на належного, а саме на Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Ухвалою суду від 03.06.2024 року клопотання про заміну неналежного відповідача задоволено.

12.06.2024 року від представника відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду, так як строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення сплинув.

Також 12.06.2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якій зазначив, що оскаржувана постанова винесена правомірно та з дотриманням вимог законодавства, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом зазначає таке.

Судом встановлено, що 28.12.2023 інспектором з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Стотланд А.Л. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії 2КІ № 0000355991, якою до власниці автомобіля «Hyundai Santa Fe 2.2.D», державний номер НОМЕР_1 застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн., а транспортний засіб тимчасово затримано та евакуйовано на штраф майданчик.

Як вбачається з постанови, транспортний засіб «Hyundai Santa Fe 2.2.D», державний номер НОМЕР_1 , 28.12.2023 о 12 год. 02 хв. на вул. Щекавицька, 30/39 в м. Києві зупинено на пішохідному переході або ближче 10 метрів до нього, чим порушено пункт 15.9, г) ПДР, та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 122 КУпАП.

Згідно п.15.9 г ПДР України зупинка забороняється: на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу , за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.

Відповідно до ч.3 ст.122 КУпАП, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивач стверджує, що 28.12.2023 о 12:02 год. перебувала по вул. Шекавицька, 30/39 в м. Києві на автомобілі «Hyundai Santa Fe 2.2.D», державний номер НОМЕР_1 де залишила його для стоянки. Припаркований автомобіль не заважав іншим транспортним засобам його обминути і розминутися на даній ділянці, а також не створював перешкоду для пішоходів.

За змістом п. 1.10 Правил дорожнього руху, пішохідний перехід - ділянка проїзної частини, острівця безпеки чи розділювальної смуги або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками 5.38.1-5.41.2, дорожньою розміткою 1.14.1-1.14.3, пішохідними світлофорами. За відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначаються відстанню між дорожніми знаками або пішохідними світлофорами, а на перехресті за відсутності пішохідних світлофорів, дорожніх знаків та розмітки - шириною тротуарів чи узбіч.

Згідно розділу 34 Правил дорожнього руху горизонтальна розмітка, 1.14.1, 1.14.2, 1.14.3 (зебра, у тому числі червоно-білого кольору) - позначають нерегульований і регульований пішохідний перехід на проїзній частині дороги чи на велосипедній доріжці, зокрема 1.14.2 - пішохідний перехід з підвищеною вірогідністю виникнення дорожньо-транспортних пригод, 1.14.3 - місце переходу осіб з порушенням зору.

Відповідно до розділу 33 Правил дорожнього руху дорожні знаки, 5.38.1 і 5.38.2 Пішохідний перехід. Знак 5.38.1 встановлюється праворуч від дороги на ближній межі переходу, а знак 5.38.2 - ліворуч від дороги на дальній межі переходу.

Тобто, у виниклому між сторонами спорі відповідач повинен належними та допустимими доказами довести, що позивач всупереч вимог ПДР України здійснила зупинку керованого нею транспортного засобу ближче 10 метрів від пішохідного переходу за що його на законних підставах було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Представником відповідача долучено до відзиву, як докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення матеріали фотофіксації.

Попри те, представником відповідача не надано суду жодних доказів вимірюванню відстані від зупинки автомобіля до пішохідного переходу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 18 липня 2019 року по справі № 216/5226/16-а та від 17 березня 2020 року у справі № 482/83/17, належним доказом правопорушення, передбачено ч. 3 ст. 122 КУпАП, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що підтверджувало б факт зупинки автомобіля менш ніж за 10 метрів від розмітки пішохідного переходу.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо наявності факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Правова позиція щодо покладення обов`язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08.11.2018 по справі №201/12431/16-а, від 23.10.2018 р. по справі № 743/1128/17, від 15.11.2018 р. по справі № 524/5536/17.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП. При розгляді справи адміністративної справи про порушення Правил дорожнього руху та вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП працівниками поліції не були з`ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях ОСОБА_1 є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що постанову серії 2КІ № 0000355991 від 28.12.2023 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення слід скасувати та провадження за ч. 3 ст. 122 КУпАП закрити.

Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), по примусовій евакуації її транспортного засобу на спеціальний штраф майданчик, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч 1 ст. 265-2 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені, зокрема ч.ч 3-5 ст. 122 КУпАП (в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, порушення правил зупинки чи стоянки на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю), працівник уповноваженого підрозділу України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 265-2 КУпАП у разі якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво не перешкоджає дорожньому руху або не створює загрозу безпеці руху, крім розміщення транспортного засобу на місцях, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, такий транспортний засіб не може бути доставлений для зберігання на спеціальний майданчик. Випадки тимчасового затримання транспортного засобу та доставлення його для зберігання на спеціальний майданчик визначені ч.3 ст. 265-4 цього Кодексу. При тимчасовому затриманні транспортного засобу місце розташування такого транспортного засобу має бути обов`язково зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису). Інформація про тимчасове затримання транспортного засобу має невідкладно передаватися на абонентський номер рухомого (мобільного) зв`язку та на адресу електронної пошти, зазначені належними користувачами або особами, за якими зареєстровані транспортні засоби, відповідно до ст. 279-4 цього Кодексу.

Тобто, виключною підставою для доставлення затриманого транспортного засобу для зберігання на спеціальний майданчик якщо транспортний засіб суттєво перешкоджає дорожньому руху.

Стаття 265-4 КУпАП визначає, що тимчасове затримання транспортного засобу інспектором з паркування здійснюється шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора і дозволяється виключно у випадках, встановлених цією статтею. При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється у разі вчинення порушення, передбаченого частиною третьою статті 122 (порушення правил зупинки, стоянки в межах відповідного населеного пункту), частиною першою статті 152-1 цього Кодексу, у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті, а так само у разі вчинення порушення, передбаченого частиною другою статті 152-1 цього Кодексу.

Для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб: 1) поставлено на проїзній частині у два і більше рядів; 2) розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме: а) на залізничних переїздах; б) на трамвайних коліях; в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, у тунелях; г) на пішохідних переходах і ближче 10 метрів до них з обох боків, крім випадків зупинки для надання переваги в русі; ґ) на перехрестях та ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на ній пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга; д) на проїзній частині, де відстань між суцільною лінією розмітки чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 метрів; е) ближче 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а за їх відсутності - ближче 30 метрів від дорожнього знака такої зупинки з обох боків; є) ближче 10 метрів від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання; ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз`їзд або об`їзд транспортного засобу, що зупинився; з) ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду; 3) своїм розташуванням робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками; 4) розташовано на виділеній смузі для руху громадського маршрутного транспорту; 5) розташовано на позначеній відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою велодоріжці; 6) перешкоджає руху або роботі снігоприбирального та іншого технологічного комунального транспорту у разі запровадження надзвичайного стану або у разі оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації; 7) порушує схему паркування транспортних засобів таким чином, що він блокує проїзд по двох або більше смугах руху.

При тимчасовому затриманні транспортного засобу місце розташування такого транспортного засобу має бути обов`язково зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису).

Інспектори з паркування зобов`язані невідкладно інформувати про тимчасове затримання транспортного засобу відповідні підрозділи Національної поліції із зазначенням державного номера затриманого транспортного засобу, точного часу його затримання та місця зберігання (адреса та телефони спеціального майданчика чи стоянки), розміщувати цю інформацію на офіційному веб-сайті виконавчого органу відповідної місцевої ради, а також передавати повідомлення про тимчасове затримання транспортного засобу на абонентський номер рухомого (мобільного) зв`язку та адреси електронної пошти, зазначені належними користувачами або особами (від імені осіб), за якими зареєстровані транспортні засоби, відповідно до статті 279-4 цього Кодексу.

Повернення транспортного засобу, затриманого шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особі, яка ввезла транспортний засіб на територію України, або особі, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення правопорушення, відбувається невідкладно за зверненням такої особи після сплати штрафу за вчинене правопорушення та оплати вартості послуг із транспортування та/або зберігання транспортного засобу.

Оскільки відповідачем належними та допустимими доказами не доведено, що розміщення затриманого транспортного засобу позивача суттєво перешкоджало дорожньому руху чи створювало загрозу безпеці руху, суд вважає, що при складанні акту про огляд та затримання транспортного засобу дії інспектора не відповідали вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 265-2 КУпАП.

Крім того, відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП, виключає, згідно вимог ст. 265-4 КУпАП, застосування до неї такого заходу забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення як тимчасове затримання транспортного засобу.

Таким чином, позов в частині визнання неправомірними дії інспектора Стотланда Л.А. , щодо тимчасового затримання 28.12.2023 р. шляхом доставлення для зберігання на спеціальний майданчик автомобіля марки HYUNDAI SANTA FE 2.2.D державний номер НОМЕР_2 , який належить позивачу, на спеціальний штрафмайданчик підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особи.

За таких обставин, наявні підставі для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , у частині скасування постанови про адміністративне правопорушення, закриття справи про адміністративне правопорушення та відшкодування їй матеріальної шкоди, понесеної на послуги з евакуації та зберігання його транспортного засобу на штрафному майданчику.

Що стосується заявленої позивачем вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 1000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі N 464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року по справі N 750/6330/17 та відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 09 липня 2019 року у справі №9901/21/19 зазначив наступне: «отриманню беззаперечного висновку про заподіяння моральної шкоди має передувати така взаємообумовлена послідовність: ухвалення рішення, вчинення дії, допущення факту бездіяльності суб`єктом владних повноважень, яким порушено права, свободи, інтереси; настання негативних наслідків (заподіяння) шкоди від ухваленого рішення, вчиненої дії, допущеного факту бездіяльності суб`єктом владних повноважень; існування причинно-наслідкового зв`язку між рішенням, дією, бездіяльністю й заподіяною особі шкодою».

Як вбачається з матеріалів справи, наявність моральної шкоди позивач обґрунтовує фактом незаконного притягнення її до адміністративної відповідальності та затриманням її автомобіля, в результаті чого її здоров`ю було спричинено стрес внаслідок високої тривоги про зникнення автомобіля, що підтверджується медичною довідкою виданою КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Печерського району у м. Києві.

Враховуючи, що під час розгляду справи судом встановлено протиправність дій інспектора, а отже позбавлення позивача користуватися власним майном, підтверджує спричинення їй моральної шкоди, яка виражається у душевних стражданнях.

З урахуванням викладеного беручи до уваги, беручи до уваги конкретні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню, у розмірі 1000,00 грн., що буде достатнім для відшкодування завданої моральної шкоди.

Вирішуючи вимогу про повернення з державного бюджету коштів суми сплаченого штрафу суд виходить з положень ч.1 ст. 296 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою передбачено, що скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв`язаних з цією постановою.

Зазначене дає підстави вважати, що повернення таких коштів позивачу має здійснюватись на підставі та в порядку визначеному Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджений наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 № 787.

Зважаючи на викладене та з урахуванням положень частини 3 статті 286 КАС України вимога про повернення позивачу з державного бюджету коштів суми штрафу, сплаченого за оскаржуваною постановою, є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що за результатом судового розгляду, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору у розмірі 3633,60 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 7, 122, 251, 268, 283-284, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи Головне управління Національної поліції України, ТОВ «Укртрансконтракт» про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Скасувати постанову серії 2КІ №0000355991 від 28.12.2023 у справі про адміністративне правопорушення, щодо правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксоване у режимі фотозйомки, передбаченого ч.3 ст. 122 Кодексу винесену інспектором з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Стотланд A.Л.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП - закрити.

Визнати неправомірними дії інспектора з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Стотланд А.Л. щодо тимчасового затримання 28.12.2023 р. шляхом доставлення для зберігання на спеціальний майданчик автомобіля марки HYUNDAI SANTA FE 2.2.D державний номер НОМЕР_2 ;

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)(код ЄДРПОУ 34926981) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 3633,30 грн. та моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у місті Києві (код ЄДРПОУ 40108583) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) матеріальну шкоду у розмірі 144,00 грн.

Стягнути з ТОВ «Укртрансконтракт» (код ЄДРПОУ 41793513) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) матеріальну шкоду у розмірі 1270,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя Ю.О.Матвєєва

24 червня 2024 року