Постанова

від 17.12.2024 по справі 757/10050/24-а

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 757/10050/24-а Суддя (судді) першої інстанції: Матвєєва Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.,

суддів: Карпушової О.В.,

Мєзєнцева Є.І.,

При секретарі: Масловській К.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 24 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: Головне управління Національної поліції України, ТОВ «Укртрансконтракт» про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Шевченківського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач), в якому просила про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення та стягнення матеріальної та моральної шкоди, а також судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28.12.2023р. інспектором з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Стотланд А.Л. виписано постанову у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача ОСОБА_1 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680,00 грн. Окрім цього, інспектором Стотланд А.Л. було здійснено тимчасове затримання належного їй транспортного засобу автомобіля «Hyundai Santa Fe 2.2.D», державний номер НОМЕР_1 шляхом евакуації на спеціальний майданчик Головного управління Національної поліції у місті Києві. З діями інспектора Стотланд А.Л. позивач не згоден, оскільки 28.12.2023 керуючи автомобілем «Hyundai Santa Fe 2.2.D», державний номер НОМЕР_1 здійснила зупинку та стоянку по вул. Шекавицька, 30/39 у м. Києві на тротуарі достатньої ширини із розміткою місць для паркування автотранспортних засобів, що не обмежено знаками заборони стоянки, із додержанням Правил дорожнього руху України без створення суттєвих перешкод для руху інших транспортних засобів та пішоходів. Отже, вважає, що підстав для притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП не було, оскільки будь - якого адміністративного правопорушення вона не вчиняла, а тому вимушена звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 24 червня 2024 року даний адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано постанову серії 2КІ №0000355991 від 28.12.2023 у справі про адміністративне правопорушення, щодо правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксоване у режимі фотозйомки, передбаченого ч.3 ст. 122 Кодексу винесену інспектором з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Стотланд A.Л.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП - закрито.

Визнано неправомірними дії інспектора з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Стотланд А.Л. щодо тимчасового затримання 28.12.2023 р. шляхом доставлення для зберігання на спеціальний майданчик автомобіля марки HYUNDAI SANTA FE 2.2.D державний номер НОМЕР_2 ;

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 34926981) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 3633,30 грн. та моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у місті Києві (код ЄДРПОУ 40108583) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) матеріальну шкоду у розмірі 144,00 грн.

Стягнуто з ТОВ «Укртрансконтракт» (код ЄДРПОУ 41793513) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) матеріальну шкоду у розмірі 1270,00 грн.

Приймаючи таке рішення, суд виходив з того, що представником відповідача не надано суду жодних доказів вимірюванню відстані від зупинки автомобіля до пішохідного переходу. Також суд вказав, що оскільки відповідачем належними та допустимими доказами не доведено, що розміщення затриманого транспортного засобу позивача суттєво перешкоджало дорожньому руху чи створювало загрозу безпеці руху, суд вважає, що при складанні акту про огляд та затримання транспортного засобу дії інспектора не відповідали вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 265-2 КУпАП. Суд дійшов висновку, що враховуючи, що під час розгляду справи судом встановлено протиправність дій інспектора, а отже позбавлення позивача користуватися власним майном, підтверджує спричинення їй моральної шкоди, яка виражається у душевних стражданнях.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом проігноровано порушення позивачем процесуальних строків без поважних причин. Крім того, вказує, що судом критично оцінювались лише докази, надані Департаментом, тоді як позивач на підтвердження власної позиції щодо відсутності з її боку порушень ПДР не надала жодного доказу, про що Департаментом зазначалось у відзиві на позовну заяву. На думку Департаменту позивач розмістила транспортний засіб на пішохідному переході.

13 грудня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли додаткові пояснення Головного управління Національної поліції у м.Києві, в яких представник просить апеляційну скаргу Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до норм статті 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Приймаючи до уваги відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами статті 311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.12.2023 інспектором з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Стотланд А.Л. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії 2КІ № 0000355991, якою до власниці автомобіля «Hyundai Santa Fe 2.2.D», державний номер НОМЕР_1 застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн., а транспортний засіб тимчасово затримано та евакуйовано на штраф майданчик.

Як вбачається з постанови, транспортний засіб «Hyundai Santa Fe 2.2.D», державний номер НОМЕР_1 , 28.12.2023 о 12 год. 02 хв. на вул. Щекавицька, 30/39 в м. Києві зупинено на пішохідному переході або ближче 10 метрів до нього, чим порушено пункт 15.9, г) ПДР, та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 122 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Відповідно до статті 14 зазначеного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Розділом 8 Правил дорожнього руху встановлено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Пунктом 15.9 пп. «г» ПДР України встановлено, що зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.

Відповідно до ч.3 ст.122 КУпАП, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини 3 статті 219 КУпАП від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою і сьомою статті 122, частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування.

Згідно з ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, виноситься без складання відповідного протоколу.

Згідно з частинами 2-4 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

Колегією суддів досліджено оскаржувану постанову, яка відповідає вимогам ст. 283 КУпАП .

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова винесена уповноваженою особою та в межах наданих повноважень.

Згідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем долучено до відзиву, як докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, матеріали фотофіксації.

Попри те, суд першої інстанції вказав, що представником відповідача не надано суду жодних доказів вимірюванню відстані від зупинки автомобіля до пішохідного переходу. За таких обставин, суд вважає, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП є недоведеним.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на те, що з вказаних матеріалів фотофіксації чітко вбачається, що автомобіль позивача розміщений ближче 10 метрів до пішохідного переходу.

Колегія суддів враховує, що відповідно до п. 4.1. Правил пішоходи повинні рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись правого боку.

Якщо немає тротуарів, пішохідних доріжок або пересуватися по них неможливо, пішоходи можуть рухатися велосипедними доріжками, тримаючись правого боку і не утруднюючи рух на велосипедах, або в один ряд узбіччям, тримаючись якомога правіше, а у разі його відсутності або неможливості рухатися по ньому - по краю проїзної частини назустріч руху транспортних засобів. При цьому треба бути обережним і не заважати іншим учасникам дорожнього руху.

Відповідно до п. 4.7. Правил пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.

Відповідно до п. 1.10 пішохідний перехід - ділянка проїзної частини, острівця безпеки чи розділювальної смуги або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу.

Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками 5.38.1-5.41.2, дорожньою розміткою 1.14.1-1.14.3, пішохідними світлофорами.

За відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначаються відстанню між дорожніми знаками або пішохідними світлофорами, а на перехресті за відсутності пішохідних світлофорів, дорожніх знаків та розмітки - шириною тротуарів чи узбіч. тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном.

Відповідно до п. 34 Правил, розмітка 1.14.1, 1.14.2, 1.14.3 ("зебра", у тому числі червоно-білого кольору) - позначають нерегульований і регульований пішохідний перехід на проїзній частині дороги чи на велосипедній доріжці.

Відповідно до положень класифікатору будівель і споруд НК 018:2023, затвердженого наказом Міністерства економіки від 16.05.2023 № 3573:

- розділ 3: інженерні споруди - усі споруди, що не належать до будівель, у тому числі лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури та споруди на них;

- розділ 5: Класифікація будівель і споруд, код 2111 Автомобільні дороги загального користування державного значення «цей клас включає: - автомобільні дороги загального користування державного значення, включаючи перехрестя та транспортні розв`язки в різних рівнях. Цей клас включає також: - пристрої для освітлення, сигналізації, забезпечення безпеки та автостоянок».

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про дорожній рух» автомобільна дорога, вулиця являє собою частину території, в тому числі в населеному пункті, призначену для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розміщеними на ній спорудами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з твердженням відповідача, що пішохідний перехід не обмежується лише розміткою на проїзній частині, а поширюється на ту частину дороги, яка необхідна для перетину пішоходами проїзної частини включно з ділянкою на тротуарі, а тому позивачем здійснено стоянку на пішохідному переході, що стало підставою для притягнення до адміністративної відповідальності і подальшої евакуації транспортного засобу.

При цьому, транспортний засіб позивача створював перешкоду для пішоходів, оскільки обмежував ділянку на тротуарі необхідну для безпечного переходу через проїзну частину, ускладнював рух по тротуару тримаючись правого боку і не залишав пішоходам достатньо місця для безпечного руху по тротуару.

Водночас колегія суддів наголошує, що позивач на підтвердження власних доводів не надала жодного доказу, тоді як Департамент обґрунтовував власну позицію матеріалами фотофіксації, які відповідали вимогам до доказів відповідно до КАС України.

Таким чином, посилання суду першої інстанції на відсутність замірів як єдину підставу визнання дій Інспектора неправомірними за наявності матеріалів фотофіксації, з яких чітко вбачається і є очевидним, що транспортний засіб позивача розміщено на значно меншій відстані від розмітки 1.14.1 ніж 10 метрів, призвело до винесення необґрунтованого рішення.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованою та такою, що відповідає нормам КУпАП. При розгляді справи адміністративної справи про порушення Правил дорожнього руху та вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП інспектором були з`ясовані і доведені обставини, які свідчили, що в діях ОСОБА_1 є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.

Окремо слід наголосити щодо вимог позивача про визнання протиправними дій Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), по примусовій евакуації її транспортного засобу на спеціальний штраф майданчик та зазначити наступне.

Правові підстави тимчасового затримання транспортних засобів та їх зберігання визначають Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та Порядок тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 року № 990 (далі - Порядок № 990) (додаток 2).

Відповідно до ст.265-4 КУпАП тимчасове затримання транспортного засобу інспектором з паркування здійснюється шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора і дозволяється виключно у випадках, встановлених цією статтею.

Тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється у разі вчинення порушення, передбаченого частинами третьою та шостою статті 122 (порушення правил зупинки, стоянки в межах відповідного населеного пункту), частиною першою статті 152-1 цього Кодексу, у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті, а так само у разі вчинення порушень, передбачених частинами другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу.

Для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб:

1) поставлено на проїзній частині у два і більше рядів;

2) розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або

стоянки, а саме:

а) на залізничних переїздах;

б) на трамвайних коліях;

в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, у тунелях;

г) на пішохідних переходах і ближче 10 метрів до них з обох боків, крім випадків зупинки для надання переваги в русі;

ґ) на перехрестях та ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на ній пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваг в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга;

д) на проїзній частині, де відстань між суцільною лінією розмітки чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 метрів;

е) ближче 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а за їх відсутності - ближче 30 метрів від дорожнього знака такої зупинки з обох боків;

є) ближче 10 метрів від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання;

ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз`їзд або об`їзд транспортного засобу, що зупинився;

з) ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду;

и) розташовано на позначених відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою місцях, призначених для паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома);

3) своїм розташуванням робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками;

4) розташовано на виділеній смузі для руху громадського маршрутного транспорту;

5) розташовано на позначеній відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою велодоріжці;

6) перешкоджає руху або роботі снігоприбирального та іншого технологічного комунального транспорту у разі запровадження надзвичайного стану або у разі оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації; 7) порушує схему паркування транспортних засобів таким чином, що він блокує проїзд по двох або більше смугах руху.

Пунктом 3 Порядку № 990 визначено, що зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів здійснюється на спеціальних майданчиках чи стоянках Національної поліції, її територіальних (у тому числі міжрегіональних) органів, а також підприємств, установ та організацій, з якими територіальними (у тому числі міжрегіональними) органами Національної поліції укладено договори про надання послуг із зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.

Відповідно до ст.265-4 КУпАП повернення транспортного засобу, затриманого шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 142 цього Кодексу, або особі, яка ввезла транспортний засіб на територію України, або особі, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення правопорушення, відбувається невідкладно за зверненням такої особи після сплати штрафу за вчинене правопорушення та оплати вартості послуг із транспортування та/або зберігання транспортного засобу.

Розмір плати за зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику (стоянці) встановлено спільним наказом МВС, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Міністерства фінансів України від 10.10.2013 № 967/1218/869.

Отже, колегія суддів наголошує, що згідно пп. «г» п. 2 ч. 3 ст. 265-4 КУпАП, для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб: 2) розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме: г) на пішохідних переходах і ближче 10 метрів до них з обох боків, крім випадків зупинки для надання переваги в русі.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено, що розміщення затриманого транспортного засобу позивача суттєво перешкоджало дорожньому руху чи створювало загрозу безпеці руху є безпідставним.

Зважаючи на викладене, вимога позивача про визнання неправомірними дій інспектора з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Стотланд А.Л. щодо тимчасового затримання 28.12.2023 р. шляхом доставлення для зберігання на спеціальний майданчик автомобіля марки HYUNDAI SANTA FE 2.2.D державний номер НОМЕР_2 задоволенню не підлягає.

Водночас колегія суддів зауважує, що вимога позивача про стягнення моральної шкоди є похідною вимоги про скасування постанови про адміністративне правопорушення та з огляду на зазначене вище задоволенню не підлягає.

Крім того, при розгляді апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Щодо доводів апелянта про пропуск позивачем строку на оскарження постанови, слід зазначити, що первинно подану позовну заяву позивача було повернуто 26.02.2024 року, повторно з позовною заявою позивач звернулась до суду 01.03.2024 року, тобто без зайвих зволікань.

Відповідно до ч. 8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції рішення ухвалено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому воно підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Згідно п.2 ч.1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом ч.1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 24 червня 2024 року - скасувати та ухвалити нове.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: Головне управління Національної поліції України, ТОВ «Укртрансконтракт» про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Повний текст рішення виготовлено 17 грудня 2024 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев