Постанова

від 25.06.2024 по справі 359/1332/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції: Муранова-Лесів І.В.

Єдиний унікальний номер справи № 359/1332/24

Апеляційне провадження № 22-ц/824/11134/2024

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 червня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мережко М.В.,

суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2024 року про повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Зал офіційних делегацій» про зобов`язання виконання судового рішення,

встановив:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ДП «Зал офіційних делегацій».

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2024 року позовну заяву залишено без руху і надано позивачці строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2024 року визнати такою, що не відповідає чинному законодавству.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 травня 2024 року відкрито провадження у справі.

За правилами ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п.6 ч.1 ст.353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з невідповідністю позову вимогам статей 175, 177 ЦПК України, зокрема, не визначено ціну позову, не викладені обставини та не зазначені докази щодо заявлених позовних вимог, які були предметом розгляду в іншій цивільній справі, рішення суду у якій набрало законної сили, яке, у разі не виконання в добровільному порядку, підлягає виконанню в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», а також не сплачено судовий збір.

У прохальній частині своєї позовної заяви ОСОБА_1 просить суд:

- зобов`язати Державне підприємство «Зал офіційних делегацій щодо ОСОБА_1 із посади економіста з договірних питань та претензійних робіт Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» з формулювання причини звільнення з роботи, в зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників п. 1 ст. 40 КЗпП України незаконним та скасувати наказ від 11.04.2023 № 11/04-13-2023;

- зобов`язати формулювання звільнення з роботи ОСОБА_1 із посади економіста з договірних питань та претензійних робіт Державного підприємства «Зал офіційних делегацій», а саме: на підстав ст. 38 КЗпП України з 11.04.2023;

- зобов`язати Державне підприємства «Зал офіційних делегацій» (код ЄДРПОУ 26191463) ОСОБА_1 провести розрахунок у відповідності до ст. 116 КЗпП України.

Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції обґрунтував її необхідністю визначити ціну позову, сплатити судовий збір відповідно до кількості заявлених немайнових вимог та конкретизувати свої позовні вимоги, з урахуванням позовних вимог, які були предметом розгляду в іншій цивільній справі, рішення суду у якій набрало законної сили, за участю цих же сторін.

Позивачка ОСОБА_1 отримала копію вказаної ухвали 08 березня 2024 року.

На виконання вимог ухвали суду від 07 лютого 2024 року, 08 березня 2024 року ОСОБА_1 направила до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучила квитанцію про сплату судового збору на суму 1211,20 грн.

В подальшому, ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу.

Повертаючи позовну заяву, суддя обґрунтовував це тим, що позивачка надала суду квитанцію про сплату судового збору, однак, інші недоліки позовної заяви у визначений в ухвалі строк усунуті не були.

Зокрема, не уточнені вимоги щодо підстав звернення з окремою позовною вимогою про зобов`язання ДП «Зал офіційних делегацій» «щодо ОСОБА_1 із посади економіста з договірних питань та претензійних робіт Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» з формулювання причини звільнення з роботи, в зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників п. 1 ст. 40 КЗпП України незаконним та скасувати наказ від 11.04.2023 № 11/04-13-2023», та «зобов`язати формулювання звільнення з роботи ОСОБА_1 із посади економіста з договірних питань та претензійних робіт Державного підприємства «Зал офіційних делегацій», а саме: на підстав ст. 38 КЗпП України з 11.04.2023» оскільки такі вимоги були предметом розгляду в іншій цивільній справі №359/3568/23.

А також не конкретизовано вимогу щодо зобов`язання ДП «Зал офіційних делегацій провести з ОСОБА_1 розрахунок у відповідності до ст. 116 КЗпП України». Не викладено обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року; «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року).

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась із позовною заявою, в якій просить суд:

- зобов`язати Державне підприємство «Зал офіційних делегацій щодо ОСОБА_1 із посади економіста з договірних питань та претензійних робіт Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» з формулювання причини звільнення з роботи, в зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників п. 1 ст. 40 КЗпП України незаконним та скасувати наказ від 11.04.2023 № 11/04-13-2023;

- зобов`язати формулювання звільнення з роботи ОСОБА_1 із посади економіста з договірних питань та претензійних робіт Державного підприємства «Зал офіційних делегацій», а саме: на підстав ст. 38 КЗпП України з 11.04.2023;

- зобов`язати Державне підприємства «Зал офіційних делегацій» (код ЄДРПОУ 26191463) ОСОБА_1 провести розрахунок у відповідності до ст. 116 КЗпП України.

Згідно з п. п. 3-5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог : спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Як видно зі змісту позовної заяви, звертаючись до суду, позивачка обгрунтовує свої вимоги тим, що рішенням Бориспільського районного суду Київської області від 12 липня 2023 року по справі №359/3568/23, яке було залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року, було частково задоволено позов ОСОБА_1 до ДП «Зал офіційних делегацій» про зміну формулювання причини звільнення та стягнення вихідної допомоги.

Вказаним рішенням наказ ДП «Зал офіційних делегацій» №11/04-13-2023 від 11.04.2023 скасовано в частині підстави та дати звільнення ОСОБА_1 , визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади економіста з договірних питань та претензійної роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України в зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників з 11 квітня 2023 року, змінено формулювання підстави та дати звільнення ОСОБА_1 з посади економіста з договірних питань та претензійних робіт, а саме: на підставі ст. 38 КЗпП України з 13 березня 2023 року, в задоволенні вимог про стягнення вихідної допомоги відмовлено, стягнуто на користь позивача судовий збір в сумі 2 147 грн 20 коп.

Відповідно до ст. 186 ЦПК України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо:

- заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;

- є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами;

- у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

- є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому самому третейському суді виявився неможливим;

- є рішення суду іноземної держави, визнане в Україні в установленому законом порядку, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред`явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Як видно зі змісту поданої в межах даної цивільної справи позовної заяви, предмет та підстави позову частково збігаються із заявленими у межах розгляду справи №359/3568/23, рішення в якій набрало законної сили.

Разом з цим, позовні вимоги ОСОБА_1 викладені нечітко та незрозуміло, що позбавляє суд можливості перевірити дотримання позивачкою вимог, зокрема, ст. 186 ЦПК України.

Крім цього, ОСОБА_1 у тексті своєї позовної заяви зазначає, що станом на 02 лютого 2024 року ДП «Зал офіційних делегацій» не вжив дій щодо виконання рішення по справі №359/3568/23.

Усуваючи недоліки своєї позовної заяви, ОСОБА_1 надала суду квитанцію про сплату судового збору, однак, не зазначила ціну позову та не уточнила свої позовні вимоги, що позбавило суд можливості вирішити питання про відкриття провадження у справі.

Отже, недоліки позовної заяви не були усунуті у повному обсязі у встановлений судом строк, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про повернення позовної заяви.

Суд також звертає увагу, що у випадку невиконання боржником судового рішення, що набрало законної сили, добровільно, таке рішення може бути виконане у примусовому порядку.

Так, виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» , виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ч. 1 ст. 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Подання окремої позовної заяви про зобов`язання виконати судове рішення чинним законодавством не передбачене.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду про повернення позовної заяви є законною та обґрунтованою, ухваленою на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.

Головуючий: М.В. Мережко

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова