Постанова

від 11.06.2024 по справі 911/2196/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2024 р. Справа№ 911/2196/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Тарасенко К.В.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Ліщенко Т.М., адвокат;

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Мітченко К.В., самопредставництво,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

на рішення Господарського суду Київської області від 28.11.2023 (повний текст складено 12.12.2023)

у справі № 911/2196/23 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Норм"

до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

про стягнення 181 766,83 грн,

та за зустрічним позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Норм"

про стягнення 82 780,61 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог за первісним позовом.

У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Норм"(далі - ТОВ "Інтер-Норм", позивач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - ДП МА "Бориспіль", відповідач за первісним позовом) про стягнення 49 136,83 грн, з яких: 5 537,73 грн три відсотки річних, 37 991,51 грн інфляційних втрат, 5 607,59 грн пені за прострочення оплати поставленого товару, з покладенням на відповідача судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов укладеного за процедурою закупівлі "відкриті торги" між сторонами спору Договору про закупівлю від 23.11.2021 в частині виконання взятого на себе зобов`язання зі своєчасної оплати поставленого товару на загальну суму 132 630,00грн.

Короткий зміст та підстави позовних вимог за зустрічним позовом.

21.08.2023 ДП МА "Бориспіль" (далі - позивач за зустрічним позовом) звернулося до Господарського суду Київської області із зустрічною позовною заявою до ТОВ "Інтер-Норм" (далі - відповідач за зустрічним позовом) про стягнення 82 780,61 грн штрафу, 2 684,00 грн витрат зі сплати судового збору та 200,00 грн витрат, пов`язаних із вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки її до розгляду.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що ТОВ "Інтер-Норм" поставку товару відповідно до отриманої від покупця заявки від 05.07.2022 не здійснив, що за умовами укладеного Договору є підставою для нарахування санкцій за прострочення поставки, а саме: пені у розмірі 0,1% від ціни товару та штрафу 7% від ціни Договору. За розрахунком ДП МА "Бориспіль" постачальник за прострочення поставки товару за заявкою від 05.07.202229 має сплатити 617,01 грн пені (за період прострочення з 19.08.2022 по 18.02.2023) та 53 163,60 грн штрафу (7% від ціни договору 759 480,00 грн).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.11.2023 у справі № 911/2196/23 первісний позов ТОВ "Інтер-Норм" задоволено частково.

Присуджено до стягнення з ДП МА "Бориспіль" на користь ТОВ "Інтер-Норм" (з урахуванням ухвали від 12.12.2023 про виправлення описки) 3543,57 грн пені; 3 342,15 грн 3% річних; 21 681,26 грн інфляційних втрат, 2 684,00 грн судового збору.

У задоволенні решти вимог первісного позову відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ДП МА "Бориспіль" відмовлено повністю.

Мотивуючи рішення про часткове задовоення первісного позову, суд першої інстації, надавши оцінку умовам Договору закупівлі від 23.11.2021, дійшов висновку, що строк оплати товару сторонами був визначений в межах 30 календарних днів від дати поставки, однак до подання та реєстрації постачальником податкової накладної зобов`язання замовника з оплати поставленого товару не вважається простроченим. Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами ДП МА "Бориспіль" прострочив виконання взятих на себе грошових зобов`язань за Договором в сумі 132 630,00 грн, вказану заборгованість сплатив 19.10.2023, тобто після відкриття провадження у даній справі, у зв`язку з чим заявлені ТОВ "Інтер-Норм" вимоги про стягнення з замовника пені, 3% річних та інфляційних втрат, за висновком суду першої інстанції, є частково обгрунтованими, оскільки постачальником при здійсненні відповідних розрахунків неправильно визначено дату виникнення простроченого зобов`язання, без врахування умов пункту 8.8 Договору. Перевіривши розрахунки позивача за первісним позовом, суд першої інстанції визнав правомірними до стягнення з ДП МА "Бориспіль" на користь ТОВ "Інтер-Норм" пеню в розмірі 3 543,57грн, 3% річних в розмірі 3 342,15 грн, інфляційні втрати в розмірі 21 681,26 грн.

При цьому при розгляді поданого відповідачем за первісним позовом клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій у відповідності до вимог статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України суд першої інстанції залишив його без задоволення, оскільки не вбачав підстав вважати, що пеня за прострочення оплати у розмірі 0,5 облікової ставки НБУ є надмірно великою та такою, що створює неспівмірний тягар для боржника, а триваюча військова агресія Російської Федерації проти України є виключною тяжкою обставиною, яка впливає на обидві сторони господарського зобов`язання.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності позивачем за зустрічним позовом в заявлених ним межах та за відсутності існування правових підстав для їх задоволення, оскільки останнім не було дотримано умов Договору щодо направлення заявки від 05.07.2022 №50-22/2-131 відповідачу за зустрічним позовом, з огляду на що у постачальника не виникло обов`язку здійснювати підтвердження заявки та поставку товару, отже відсутні підстави для застосування до ТОВ "Інтер-Норм" штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання з поставки товару за вказаною заявкою.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ДП МА "Бориспіль" 31.12.2023 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 28.11.2023 у справі № 911/2196/23 в частині задоволення первісного позову та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову; ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову, зустрічний позов задовольнити повністю; стягнути з ТОВ "Інтер-Норм" на користь ДП МА "Бориспіль" суму коштів у розмірі 82 780, 61 грн, яка складається з 29 617, 01 грн пені, 53 163, 60 грн штрафу, та всі судові витрати у справі.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, ДП МА "Бориспіль" вважає рішення Господарського суду Київської області від 28.11.2023 у даній справі ухваленим з порушенням норм процесуального права (статей 73, 74, 75, 76, 80, 86, 129, частин 1, 2, 4, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України) і неправильним застосуванням норм матеріального права ( статей 509, 526, 560, 629 Цивільного кодексу України, статей 173, 175, 180, 193 Господарського кодексу України), що відповідно до частини 1 статті 277 Господарського кодексу України є підстаавами для його скасуванння в оскаржуваній частині.

Так, скаржник стверджує, що суд першої інстанції:

а) в частині задоволення первісного позову:

-дійшов помилкового висновку про те, що зобов`язання замовника з оплати поставленого товару за заявкою від 02.12.2021 №50-22/2-416, в якій містилися три позиції найменувань товару, виникло окремо за кожною підписаною сторонами видатковою накладною, без врахування кінцевої дати виконання поставки за всім обсягом товарів, зазначених у вказаній заявці;

-не взяв до уваги положення пункту 8.7 Договору та частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України відповідно до яких обов`язок зі сплати вартості товару у замовника виникає за умови: - поставки товару; - складання і реєстрації податкової накладної на поставлений товар; - надання постачальником замовнику складеної та реєстрованої податкової накладної;

-безпідставно долучив до матеріалів справи нові докази, подані позивачем за первісним позовом у додатках до заперечень на відповідь на відзив, та врахував їх при ухваленні оскаржуваного рішення;

б) в частині відмови у задоволенні зустрічного позову:

- не врахував надані позивачем на підтвердження направлення постачальнику заявку від 05.07.2022 за №50-22/2-131 докази, в тому числі роздруківку з електронної адреси ДП МА "Бориспіль", оспису вкладення та рекомендованого повідомлення про вручення, які не спростовані ТОВ "Інтер-Норм" жодними доказами;

- необгрунтовано відмовив у зустрічному позові з огляду на те, що ДП МА "Бориспіль" не надав фіскального чеку та згрупованого списку поштових відправлень на підтвердження факту направлення заявки у поштовому вкладенні, оскільки відповідач за зустрічним позовом на заперечував факту відправлення цієї заявки на його адресу, а лише зазначав про неналежність підпису в рекомендованому повідомленні директору ТОВ "Інтер-Норм", з огляду на що ДП МА "Бориспіль" не вважало за необхідне подавати інші докази на підтвердження цієї обставини -направлення заявки у поштовому відправленні.

Водночас, в апеляційній скарзі апелянтом заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, що надані у додатках до апеляційної скарги, а саме завірену копію поштової накладної №5887 та фіскального чеку №5887, які підтверджують обставину направлення заявки у поштовому відправленні.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.01.2024 справу № 911/2196/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Тищенко О.В., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.01.2024 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2196/23; відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ДП МА "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 28.11.2023 у справі № 911/2196/23 до надходження до суду матеріалів справи.

17.01.2024 матеріали справи № 911/2196/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 апеляційну скаргу ДП МА "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 28.11.2023 у справі № 911/2196/23 залишено без руху на підставі статті 174, частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України; надано скаржнику десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

Відповідно до довідки про доставку електронного документа (з системи електронного документообігу "Діловодство спеціалізованого суду"), ухвалу від 06.02.2024 було надіслано одержувачу - ДП МА "Бориспіль" до його електронного кабінету (доставлено 08.02.24 07:22).

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, скаржником 19.02.2024 усунуто недоліки апеляційної скарги та надано суду докази сплати судового збору у розмірі 3 220,80 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП МА "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 28.11.2023 у справі №911/2196/23, розгляд справи призначено на 01.04.2024 о 14 год 30 хв, запропоновано сторонам вчинити певні процесуальні дії в установлений судом строк.

Однак, у зв`язку з відрядженням головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. з 01.04.2024 по 07.04.2024 включно, судове засідання у призначений час не відбулось.

З 08.04.2024 по 12.04.2024 суддя Тищенко О.В. проходила підготовку для підтримання кваліфікації у НШСУ.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 розгляд апеляційної скарги ДП МА "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 28.11.2023 у справі № 911/2196/23 призначено на 22.04.2024 о 14 год 25 хв.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці.

Згідно з Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2024 справу № 911/2196/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Тарасенко К.В., Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 призначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ДП МА "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 28.11.2023 у справі № 911/2196/23; розгляд цієї апеляційної скарги призначено на 11.06.2024 о 14 год 40 хв.

Позиція інших учасників справи.

01.03.2024 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "Інтер-Норм" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів апеляційної скарги з огляду на її необґрунтованість і невідповідність фактичним обставинам справи та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу ДП МА "Бориспіль" без задоволення.

За твердженням ТОВ "Інтер-Норм" судом першої інстанції правомірно частково задоволено первісний позов щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки відповідачем сплачено суму основного боргу після відкриття провадження у даній справі, чим визнано наявність боргу, тому оскарження присуджених до стягнення з нього відповідних сум є зволіканням та затягуванням часу зі сплати таких нарахувань.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) у відзиві на апеляційну скаргу акцентує увагу на тому, що аргументи ДП МА "Бориспіль" в апеляційній скарзі не відповідають встановленим у справі обставинам та здійсненим судом першої інстанції на підставі оцінки цих обставин висновків, доводи апелянта є надуманими, спростовуються зібраними у справі доказами та грунтуються на неправильному тлумаченні останнім норм матеріального та процесуального права.

Також ТОВ "Інтер-Норм" заперечило клопотання апелянта про долучення до матеріалів цієї справи додаткових доказів з огляду на те, що заявником не надано жодного обгрунтування не можливості подання зазначених доказів під час розгляду справи в суді першої інстанції з причин, які не залежали від нього.

Заявлені у справі клопотання та результати їх розгляду.

ДП МА "Бориспіль" в апеляційній скарзі заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, що надані у додатках до апеляційної скарги, а саме: завірену копію поштової накладної №5887 та фіскального чеку №5887, які підтверджують обставину направлення заявки у поштовому відправленні.

Зазначене клопотання обгрунтоване тим, що за результатами ознайомлення з повним текстом рішення, заявник з`ясував, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні зустрічного позову у зв`язку з ненаданням ДП МА "Бориспіль" фіскального чеку та згрупованих списків поштових відправлень на підтверлження факту направлення заявки у поштовому вкладенні. Проте, під час розгляду справи, ані суд першої інсанції, ані постачальник не ставили під сумнів достовірність наданих позивачем за зустрічним позовом доказів - опису вкладення та рекомендованого повідомлення про вручення, також відповідач за зустрічним позовом у відзиві не заперечував проти факту направлення спірної заявки на його адресу у поштовому відправленні, а лише заперечував підпис на рекомендованому повідомленні, стверджуючи, що він не належить директору ТОВ "Інтер-Норм". З огляду на зазначене, ДП МА "Бориспіль" стверджує, що не вважало за необхідне подавати інші докази на підтвердження цієї ж обставини - направлення заявки у поштовому відправленні.

Отже, з метою спростування безпідставних висновків суду та додатково на підтвердження факту направлення заявки у поштовому вкладенні заявник додав до апеляційної скарги додаткові докази, які не були предметом дослідження у суді першої інстанції, та просить суд апеляційної інстанції долучити їх до матеріалів справи та врахувати одночасно з іншими наявними в матеріалах справи доказами, які підтверджують обставини направлення заявки у поштовому відправленні.

ТОВ "Інтер-Норм" заперечило зазначене клопотання скаржника, посилаючись на те, що заявником не наведено жодного обгрунтування неможливості подання зазначених доказів під час розгляду справи у суді першої інстанції, в апеляційній скарзі не зазначено про наявність об`єктивних обставин, які унеможливлювали своєчасне вчинення такої процесуальної дії (подання нових доказів) з причин, що не залежали від нього.

Дослідивши матеріали справи у сукупності з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частини 1, 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Разом з тим, відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку на позивача за зустрічним позовом).

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає. Клопотання повинно містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України. Принцип диспозитивності передбачає, зокрема, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих сторонами.

Така обставина, як відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість неподання зазначених доказів до суду першої інстанції, виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України (постанови Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 914/1725/19; від 12.01.2021 у справі № 01/1494(14-01/1494); від 15.12.2020 у справі № 925/1052/19; від 21.04.2021 у справі № 906/1179/20).

Як убачається з доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі щодо обгрунтування поданого клопотання, що розглядається, останній в процесі судового розгляду даної справи у суді першої інстанції не вважав за необхідне подавати інші докази, які були в його розпорядженні, на підтвердження спірних обставин - направлення заявки поштовим відправленням, що свідчить про відсутність об`єктивних обставин, які унеможливлювали своєчасне подання ним зазначених доказів з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до приписів частини 4 статті 13 господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що надані позивачем разом з апеляційною скаргою додаткові докази не можуть бути прийняті до розгляду, оскільки не були подані до суду першої інстанції, підстави такого неподання необгрунтовані заявником винятковістю такого випадку, неможливістю їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього та поважності цих причин.

Явка представників сторін.

У судове засідання 11.06.2024 з`явилися представники ДП МА "Бориспіль" та ТОВ "Інтер-Норм" та надали пояснення у справі.

Представник ДП МА "Бориспіль" у судовому засіданні підтримав вимоги поданої ним апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення первісного позову та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову; ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову, зустрічний позов задовольнити повністю з покладенням на ТОВ "Інтер-Норм" всіх понесених у справі судових витрат.

Представник ТОВ "Інтер-Норм" у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив, просив суд апеляційної інстанції у її задоволенні відмовити в повному обсязі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 23.11.2021 між ДП МА "Бориспіль" (замовник) та ТОВ "Інтер-Норм" (постачальник) було укладено Договір про закупівлю, що укладений за процедурою закупівлі "відкриті торги" №35.1-14/3.1-00026 (далі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити замовникові товар, зазначений у пункті 1.2 Договору, та відповідно до Специфікації, що наведена у Додатку №1 до Договору, а замовник прийняти та оплатити такий товар відповідно до умов Договору.

Сума визначена у Договорі (ціна Договору) становить 632 900,00 грн, крім того ПДВ 20% 126 580,00 грн, разом ціна цього Договору становить 759 480,00 грн (пункт 3.1 Договору).

Ціна за одиницю товару зазначена у Специфікації до Договору (пункт 3.2 Договору).

Замовник протягом 30 календарних днів після фактичної поставки товару та підписання сторонами видаткової накладної перераховує на розрахунковий рахунок постачальника 100% ціни фактично поставленого товару (пункт 4.2.1 Договору).

Строк поставки товару - 30 календарних днів з дати отримання письмової заявки постачальником від замовника. Датою поставки є дата підписання видаткової накладної на товар (пункт 5.1Договору).

Місце та умови поставки DDR (08300, Україна, Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль-7) відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс-2010 (пункт 5.2 Договору).

Товар поставляється (повністю або поетапно, окремими партіями) згідно із письмовими заявками замовника із зазначенням необхідних найменувань та кількості товару в межах Специфікації до Договору (підпункт 5.3.1 пункту 5.3 Договору).

Письмова заявка направляється замовником на електронну адресу постачальника dir@vst.net.ua, з подальшим направленням цінним листом з описом вкладення та повідомленням на поштову адресу постачальника: 07455, Київська область, Броварський район, с. Княжичі, вул. Медова, буд.2 (підпункт 5.3.2 пункту 5.3 Договору).

Постачальник зобов`язаний підтвердити отримання письмової заявки від замовника. Підтвердженням отримання письмової заявки постачальником може бути оригінальний підпис уповноваженої особи постачальника на заявці, обмін листами між сторонами договору, поштове повідомлення з підписом уповноваженої особи постачальника. Уповноваженою особою постачальника є директор Лисенко Ю.М. або особа, якій надано довіреність на отримання письмових заявок. У випадку повернення цінного листа з описом вкладення та повідомленням об`єктом поштового зв`язку у разі письмової відмови постачальника від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання такого листа, лист вважається відправленим замовником належним чином, а неотримання такого листа буде вважатися його відмовою від виконання умов договору, та постачальник несе відповідальність у порядку, передбаченому пунктом 8.6 Договору (підпункт 5.3.3 пункту 5.3 Договору).

Після підписання Договору постачальник зобов`язаний письмово проінформувати замовника шляхом направлення листа на електронну адресу d.andriishyn@kbp.aero не пізніше 10-ти календарних днів про список уповноважених осіб на отримання письмових заявок від замовника та про зміни в цьому списку впродовж встого строку дії цього Договору (підпункт 5.3.4 пункту 5.3 Договору).

Транспортування товару проводиться постачальником (підпункт 5.3.6 пункту 5.3 Договору).

Право власності на товар від постачальника до замовника переходить після передачі товару та підписання видаткової накладної (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 Договору).

Разом із товаром постачальник надає замовнику документи: товарно-транспортну накладну, видаткову накладну, паспорт (або сертифікат) якості, або інший документ, що виданий виробником на запропонований товар (підпункт 5.3.12 пункту 5.3 Договору).

Постачальник зобов`язаний оформляти належним чином документи, передбачені пунктами 5.3.12. 7.3.9 Договору (підпункт 7.3.3 пункту 7.3 Договору).

Постачальник зобов`язаний надати податкову накладну на товар, складену в електронній формі із дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством України (підпункт 7.3.9 пункту 7.3 Договору).

За прострочення оплати за договором замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 50% облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення (пункт 8.2 Договору).

У разі порушення строку поставки товару, зазначеного п п.5.1 Договору та/або строку виправлення(усунення) дефектів (недоліків), зазначеного в п.п. 5.3.8, 6.2, 6.6 Договору, починаючи з 1-го по 30-й календарний день (включно) постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від ціни товару, строк поставки якого порушено, та/або від ціни дефектного товару за кожний день прострочення. Пеня у розмірі 0,1% від ціни товару, строк поставки якого порушено та/або від ціни дефектного товару за кожний день прострочення, нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором, включаючи день виконання такого зобов`язання. За порушення строку поставки товару, зазначеного в п. 5.1 Договору та/або строку виправлення (усунення) дефектів (недоліків), зазначеного в п.п. 5.38, 6.2, 6.6 Договору понад 30 календарних днів, додатково сплачується штраф у розмірі 7% ціни Договору (пункт 8.3 Договору).

У випадку порушення порядку заповнення податкової накладної, замовник має право затримати оплату вартості поставленого товару доки постачальником не буде надана належним чином оформлена та зареєстрована згідно вимог чинного законодавства податкова накладна. Сторони погодили, що затримка оплати вартості поставленого товару у випадку, передбаченому цим пунктом договору, не є порушенням замовником своїх зобов`язань за договором (абзац 2 пункту 8.8 Договору).

Сторони домовились про те, що до вимог стосовно сплати штрафів за цим договором встановлюється позовна давність тривалістю у три роки. Нарахування встановлених цим договором штрафів за невиконання та/або неналежне виконання зобов`язань припиняється через три роки від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано (пункт 8.12 Договору).

Договір набирає чинності з дати його укладення сторонами та діє до 31.07.2022. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, що лишились невиконаними (пункт 12.1 Договору).

Додатком №1 до Договору сторони погодили, підписали та скріпили печатками Специфікацію договору, відповідно до якої до поставки належали:

Блок стіновий 500 шт. за ціною 92,49 грн (без ПДВ)/шт.;

Цегла 6000 шт. за ціною 6,00 грн (без ПДВ)/шт.;

Бордюр для ФЕМів 300 шт. за ціною 116,80 грн (без ПДВ)/шт.;

Плита тротуарна 1000 шт. за ціною 462,80 грн (без ПДВ)/шт.;

ФЕМ бруківка 150 кв.м за ціною 352,10 грн (без ПДВ)/кв.м;

всього на суму 632 900,00 грн, крім того ПДВ 20%, всього 759 480,00 грн.

Замовник - ДП МА "Бориспіль" відповідно до умов Договору сформував та надав постачальнику Заявку від 02.12.2021 №50-22/2-416, якою просив поставити товар відповідно до Специфікації: блок стіновий 500 шт., цегла 3000 шт., плита тротуарна 100 шт.

Отримання заявки 21.12.2021 було підтверджено постачальником у спосіб проставлення дати, підпису та печатки ТОВ "Інтер-Норм" у самій заявці від 02.12.2021.

Постачальник поставив, а замовник прийняв товар, визначений у Заявці від 02.12.2021, про що свідчать залучені до матеріалів справи підписані обома сторонами та скріплені печатками обох сторін видаткові накладні всього на суму 132 630,00 грн:

№186 від 18.01.2022 на суму 55 494,00 грн;

№474 від 25.01.2022 на суму 21 600,00 грн;

№915 від 01.02.2022 на суму 55 536,00 грн.

За умовами пункту 4.2.1 Договору вказаний товар мав бути оплачений протягом 30 календарних днів після фактичної поставки та підписання видаткової накладної.

Постачальник - ТОВ "Інтер-Норм" склав та подав податкові накладні на вказані поставки, про що свідчать залучені до матеріалів справи роздруківки податкових накладних та квитанцій про реєстрацію податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних:

- до ВН №186 від 18.01.2022 на суму 55 494,00 грн податкова накладна №113 була прийнята та зареєстрована 14.02.2022;

- до ВН №474 від 25.01.2022 на суму 21 600,00 грн податкова накладна №106 була прийнята та зареєстрована 11.02.2022;

- до ВН №915 від 01.02.2022 на суму 55 536,00 грн податкова накладна №98 була прийнята та зареєстрована 27.06.2023.

Вважаючи, що у відповідності до приписів пункту пункту 4.2.1 Договору вказаний товар мав бути оплачений протягом 30 календарних днів після фактичної поставки та підписання видаткової накладної, проте ДП МА "Бориспіль" не виконало своїх грошових зобов`язань, ТОВ "Інтер-Норм" звернулося з первісним позовом у даній справі про стягнення із замовника за Договором суми основного боргу в розмірі 132 630,00 грн.

Поряд з основним боргом ТОВ "Інтер-Норм" нараховано та заявлено до стягнення з ДП МА "Бориспіль":

-пеню в сумі 5 607,59 грн за період з 18.02.2022 по 17.03.2023 на підставі пункту 8.2 Договору;

- 3% річних в сумі 5 537,73 грн за період з 18.02.2022 по 17.07.2023 на підставі частини 2 статті 625 Цивіільного кодексу України;

-інфляційні втрати в сумі 37 991,51 грн за період з березня 2022 року по червень 2023 року на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується, що 19.10.2023 відповідно до платіжної інструкції №2507 замовник - ДП МА "Бориспіль" здійснив оплату вартості отриманого за Договором товару в сумі 132 630,00грн, у зв`язку з чим позивач за первісним позовом 31.10.2023 подав у даній справі заяву про зменшення позовних вимог (у частині вимог про стягнення з відповідача за первісним позовом суми основного боргу), яку суд першої інстанції прийняв до розгляду.

ДП МА "Бориспіль" у поданому відзиві на первісний позов просило суд першої інстанції зменшити на 90% розмір нарахованих штрафних санкцій за Договором та відмовити у стягненні 3% річних та інфляційних витрат в повному обсязі. Так, відповідач за первісним позовом стверджує, що ним постачальнику було направлено лист від 24.06.2022 із проханням погодити погашення заборгованості протягом 6 місяців з дати закінчення воєнного стану та звільнити його від відповідальності за порушення зобов`язань в частині оплати вартості отриманого товару, оскільки у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України та введення воєнного стану ДП МА "Бориспіль" зазнало та продовжує зазнавати суттєвих фінансових втрат. Однак позивачем за первісним позовом були проігноровані усі пропозиції відповідача за первісним позовом з врегулювання складної для обох сторін ситуації. В обгрунтування правових підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають до стягненню, ДП МА "Бориспіль" посилається на частину 1 статті 230 Господарського кодексу України та статтю 549 Цивільного кодексу України, а також просить застосувати до спірних правовідносин норму частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, обмеживши строк нарахування штрафних санкцій шістьма місяцями від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У запереченнях на відповідь на відзив, мотивуючи підстави для відмови у задоволенні первісного позову, ДП МА "Бориспіль" вказав, що за узгодженими положеннями пункту 8.7 Договору умовою остаточного розрахунку за поставлений товар є надання постачальником зареєстрованої у встановленому чинним законодавством порядку податкової накладної, а оскільки останнім не надано таких доказів тому відсутні підстави вважати, що строк оплати за спірними за первісним позовом видатковими накладними настав.

Звертаючись із зустрічним позовом у даній справі, ДП МА "Бориспіль" вказує, що ним на електронну адресу ТОВ "Інтер-Норм" 12.07.2022 була направлена заявка від 05.07.2022 за №50-22/2-131 на поставку партії товару, вартість якого у відповідності до цін, погоджених у Специфікації, складає 160 962,00 грн (з ПДВ). В подальшому, у відповідності з умовами Договору, зазначена письмова заявка була направлена постачальнику також на поштову адресу цінним листом із повідомленням та отримана ним 20.07.2022, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення до цінного листа №0830106279171 із підписом про отримання. Проте постачальник не підтвердив отримання цієї заявки, як того вимагають умови пункту 5.3.3 Договору, та не здійснив поставку товару за вказаною заявкою, внаслідок чого у замовника виникло право на застосування до постачальника штрафних санкцій, передбачених пунктом 8.3 Договору за прострочення поставки, а саме: пені у розмірі 0,1% від ціни товару та штрафу 7% від ціни Договору, які складають відповідно 29 617,01 грн (пеня за період прострочення з 19.08.2022 по 18.02.2023) та 53 163,60 грн (штраф 7% від ціни Договору 759 480,00 грн).

Ухвалою суду першої інстанції від 26.09.2023 зустрічний позов ДП МА "Бориспіль" визнано таким, що є взаємопов`язаним з первісним позовом та поданий у встановлений законом строк для подачі відзиву на позов, а тому прийнято його до розгляду, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

ТОВ "Інтер-Норм" заперечило зазначені зустрічні позовні вимоги ДП МА "Бориспіль", оскільки вважало їх безпідставними та необґрунтованими.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Зі змісту апеляційної скарги ДП МА "Бориспіль" убачається, що ним оскаржується рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат та відмови у задоволенні зустрічного позову, отже висновки суду першої інстанції в іншій частині оскаржуваного рішення не є предметом апеляційного перегляду у цій справі.

Спір у даній справі як за первісним так і за зустрічним позовами виник у зв`язку з неналежним виконанням, на думку учасників справи, умов укладеного між ними Договору про закупівлю №35.1-14/3.1-00026 від 23.11.2021.

Суд першої інстанції правильно визначив, що за своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статей 264-271 Господарського кодексу України та статті 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статі 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За положеннями статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалося, за результатами розгляду первісного позову суд першої інстанції ухвалив рішення про часткове його задоволення та стягнення з ДП МА "Бориспіль" на користь ТОВ "Інтер-Норм" 3543,57 грн пені; 3 342,15 грн 3% річних; 21 681,26 грн інфляційних втрат з покладенням на відповідача судового збору в сумі 2 684,00 грн. У задоволенні решти вимог первісного позову відмовлено.

Скаржник не погоджується з даним рішенням суду першої інстанції, вважаючи, зокрема, що суд першої інстанції неправильно визначив дату фактичного виконання ТОВ "Інтер-Норм" зобов`язань з поставки всієї кількості товару за поданою скаржником заявкою від 02.12.2021 №50-22/2-416, отримання якої постачальник підтвердив 21.12.2021.

За твердженням ДП МА "Бориспіль" в апеляційній скарзі, оскільки у поданій ним заявці містилося три найменування товару, які поставлялися в подальшому за різними видатковими накладними, слід вважати, що свій обов`язок з поставки товару за заявкою від 02.12.2021 №50-22/2-416 ТОВ "Інтер-Норм" виконало при здійсненні останньої поставки за видатковою накладною №915 від 01.02.2022. Отже, помилковим є висновок суду першої інстанції про виникнення у замовника обов`язку зі сплати вартості товару у 30-денний термін з моменту підписання сторонами видаткових накладних №186 від 18.01.2022 та 474 від 25.01.2022, якими підтверджується поставка лише частини товару із замовленого замовником за заявкою від 02.12.2021.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, дослідивши умови укладеного сторонами спору Договору, відхиляє зазначені доводи скаржника з огляду на таке.

Відповідно до положень підпункту 5.3.1 пункту 5.3 Договору сторони передбачили, що товар поставляється згідно з письмовими заявками замовника з зазначенням необхідних найменувань та кількості товару в межах Специфікації повністю або поетапно, окремими партіями.

При цьому за приписами пункту 5.1 Договору датою поставки товару за Договором ввжається саме дата підписання видаткової накладної на поставлений товар.

За умовами підпункту 5.3.12 пункту 5.3 Договору разом з товаром постачальник надає замовнику необхідний перелік документів, серед яких значиться в тому числі оригінал видаткової накладної на товар, в якій вказується найменування, одиниця виміру, кількість товару, та/або марка, модель та/або інші параметри до повної їх ідентифікації.

Інших умов щодо порядку поставки товару Договір не містить.

З наведеного слідує, що сторони в Договорі узгодили:

- можливість здійснення поставки товару без будь-яких обмежень в його кількості (повна чи часткова поставка) та етапності;

- обсяг окремої поставки за найменуванням та кількістю товару має відповідати письмовій заявці в межах Спеціфікації, тобто не містити не передбаченого ними товару та не перевищувати зазначену кількість;

- поставка товару за письмовою заявкою дозволяється окремими партіями;

- датою поставки товару визначена дата підписання видаткової накладної як окремого документа, а не їх сукупності.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції бере до уваги, що за узгодженими сторонами умовами Договору (підпункт 4.2.1 пункту 4.2) також передбачена залежність настання строку оплати за фактично поставлений товар від підписання сторонами видаткової накладної на такий товар, як окремого документа, без застережень чи посилань на відповідність вказаних в ній найменувань та кількості товару письмовій заявці замовника.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що свій обов`язок з поставки товару за поданою замовником заявкою №50-22/2-416 від 02.12.2021 постачальник виконав у момент підписання сторонами видаткових накладних №№ 186, 474, 915 відповідно у три етапи: 18.01.2022 на суму 55 494,00грн, 25.01.2022 на суму 21 600,00грн, 01.02.2022 на суму 55 536,00 грн, є правильним та обгрунтованим, оскільки він відповідає умовам Договору, передбачених, зокрема, його пунктами 1.2, 2.1, 5.1, підпунктами 5.3.1, 5.3.3, 5.3.6, 5.3.7, 5.3.9, 5.3.12 пункту 5.3.

Натомість, з наведеного слідує, що зобов`язання ДП МА "Бориспіль" з оплати фактично поставленого йому товару за поданою заявкою №50-22/2-416 від 02.12.2021 виникли за кожною окремо оформленою та підписаною сторонами видатковою накладною в порядку, визначеному підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 Договору, яким визначено, що замовник протягом 30 календарних днів після фактичної поставки товару та підписання сторонами видаткової накладної на товар перераховує на поточний рахунок постачальника 100% ціни фактично поставленого товару.

Доводи скаржника грунтуються на помилковому тлумаченні умов Договору.

Аргументуючи вимоги апеляційної скарги щодо відсутності підстав для часткового задоволення первісного позову, ДП МА "Бориспіль" також вказує, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги положення пункту 8.7 Договору, яким встановлено, що остаточний розрахунок за поставлений товар проводиться після надання постачальником замовнику зареєстрованої у встановленому чинним законодавством порядку податкової накладної.

Таким чином, на думку скаржника, оскільки позивач за первісним позовом не надав доказів на підтвердження факту передачі відповідачу за первісним позовом зареєстрованих податкових накладних на поставлений товар, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про прострочення ДП МА "Бориспіль" оплати вартості товару та стягнення з останнього пені, 3% річних та інфляційних витрат.

Розглядаючи зазначені доводи скаржника, колегія суддів апеляційного господарського суду зважає на таке.

За змістом пункту 8.7 Договору, на який посилається скаржник, сторони узгодили: "У випадку не реєстрації, несвоєчасної реєстрації та/або призупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, замовник має право застосувати до постачальника захід забезпечення виконання зобов`язання щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме - притримання.

При наявності наведених у цьому пункті обставин, сума оплати за поставлений товар зменшується замовником на суму податкового кредиту по кожній не зареєстрованій/несвоєчасно зареєстрованій постачальником податковій накладній.

Остаточний розрахунок за поставлений на умовах Договору товар провадиться після надання постачальником замовнику зареєстрованої у встановленому чинним законодавством порядку податкової накладної.

Сторони погодили, що застосування замовником до постачальника такого заходу забезпечення виконання зобов`язання не є порушенням з боку замовника умов Договору в частині порядку розрахунків за поставлений товар".

Аналізуючи умови зазначеного пункту Договору, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в ньому йдеться про випадки не реєстрації, несвоєчасної реєстрації та/або призупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, які надають право замовнику застосувати до постачальника такий захід забезпечення виконання виконання зобов`язання щодо реєстрації податкової накладної як притримання.

При цьому за наявності зазначених у цьому пункті обставин, замовник зменшує суму оплати за поставлений товар на суму податкового кредиту по кожній не зареєстрованій/несвоєчасно зареєстрованій постачальником податковій накладній.

І саме таких випадків стосується умова щодо проведення остаточного розрахунку за поставлений на умовах Договору товар. Тобто, лише після надання постачальником замовнику зареєстрованої у встановленому чинним законодавством порядку податкової накладної, останній здійснює оплату суми вартості поставленого товару, на яку було її зменшено (суму податкового кредиту).

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували наявність між сторонами Договору спірних питань, пов`язаних із застосуванням замовником до постачальника, передбаченого вказаним пунктом, заходу забезпечення виконання зобов`язання у зв`язку з неналежною реєстрацією податкових накладних, зменшення оплати за поставлений товар на суму податкового кредиту щодо податкових накладних, на які посилається постачальник.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає відсутніми підстави для застосування положень зазначеного пункту Договору до правовідносин, з яких виник спір у даній справі, а отже, відповідно, і можливості визначати наявним у замовника права здійснити остаточний розрахунок за поставлений на умовах Договору товар лише після надання постачальником замовнику зареєстрованої у встановленому чинним законодавством порядку податкової накладної.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду наголошує, що встановлений у підпункті 4.2.1 пункту 4.2 Договору порядок здійснення замовником оплати за фактично поставлений товар не залежить від виконання чи не виконання постачальником обов`язку, передбаченого підпунктом 7.3.9 пункту 7.3 Договору, про надання податкової накладної на товар, складеної в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством України.

З огляду на дослідженні та встановлені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи апеляційної скарги ДП МА "Бориспіль" про помилковість висновку суду першої інстанції про прострочення замовником оплати фактично поставленого йому товару та часткового задоволення первісного позову.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що відповідно до положень пункту 8.7 Договору та частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України обов`язок зі сплати вартості товару у замовника виникає за умови: - поставки товару; - складання і реєстрації податкової накладної на поставлений товар; - надання постачальником замовнику складеної та реєстрованої податкової накладної, суперечить умовам підпункту 4.2.1 пункту 4.2, підпунктів 5.3.7, 5.3.12 пункту 5.3 Договору, частині 1 статті 692 Цивільного кодеку України, оскільки за ними грошове зобов`язання ДП МА "Бориспіль" за спірним Договором виникає при виконанні постачальником: - поставки товару; - надання разом з товаром товаротранспортної накладної, видаткової накладної, паспорту (або сертифікату) якості на товар; - підписання сторонами видаткової накладної.

При цьому суд апедяційної інстанції враховує, що дійсно за приписами підпункту 4.2.2 пункту 4.2 Договору замовнику надано право затримати розрахунки, однак у конкретно встановлених випадках: 1) за дефектний (неякісний) товар, якщо таку дефекти виявлені під час використання/експлуатації товару; 2) у разі виявлення помилок в оформленні документів, та на визначений строк: необхідний для усунення постачальником дефектів та/або поставки нового товару та/або виправлення помилок в документах.

В частині оформлення постачальником документів з помилками зазначений пункт Договору кореспондується з положеннями пункту 8.8 Договору, в якому передбачено, що у разі неправильного зазначення постачальником в податковій накладній відповідного коду товару (згідно з УКД ЗЕД), що призведе до втрати замовником податкового кредиту з податку на додану вартість, постачальник відшкодовує замовнику суму в межах податку на додану вартість та штрафних санкцій, передбачених законодавством за заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість (абзац 1) та у випадку порушення порядку заповнення податкової накладної, замовник має право затримати оплату вартості поставленого товару доки постачальником не буде надана належним чином оформлена та зареєстрована згідно вимог чинного законодавства податкова накладна. Сторони погодили, що затримка оплати вартості поставленого товару у випадку, передбаченому цим пунктом договору, не є порушенням замовником своїх зобов`язань за Договором (абзац 2).

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження порушення постачальником порядку заповнення податкових накладних чи неправильного зазначення в них коду товару, що призвело до втрати замовником податкового кредиту з податку на додану вартість, у своїх заявах по суті спору та поданих у справі клопотаннях відповідач за первісним позовом не посилався на наявність таких обставин.

Водночас, ДП МА "Бориспіль" у поданій 16.10.2023 до суду першої інстанції відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву повідомив про те, що на день подання первісного позову (18.07.2023) у нього була відсутня інформація і повідомлення від ТОВ "Інтер-Норм" про реєстрацію у встановленому порядку податкової накладної на суму 55 536,00грн (у тому числі ПДВ 9 256,00грн) в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

У поданих 21.10.2023 запереченнях на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, ТОВ "Інтер-Норм" спростовуючи наведені доводи ДП МА "Бориспіль" надало до суду першої інстанції податкову накладну №98 від 01.02.2023 на суму 55 536,00грн (у тому числі ПДВ 9 256,00грн) та квитанцію про її реєстрацію в ЄРПН 23.06.2023.

Суд першої інстанції за результатами підготовчого засідання ухвалою від 06.11.2023 у даній справі долучив додаткові докази подані представником ТОВ "Інтер-Норм" до матеріалів справи за поданим клопотанням.

При цьому вирішення зазначеного питання суд першої інстанції обгрунтував тим, що остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, зібрання відповідних доказів є завданням підготовчого провадження відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим учасники справи не позбавлені права та можливості подавати докази, доводи, пояснення в межах підготовчого засідання.

Оскільки зазначені висновки суду першої інстанції грунтуються на приписах частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України та відповідають вимогам статей 182, 184 цього Кодексу і направлені на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає необгрунтованими та недоведеними посилання ДП МА "Бориспіль" в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині долучення до матеріалів справи додаткових доказів, поданих позивачем за первісним позовом, і врахування їх при ухваленні оскаржуваного рішення.

Оціюючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, судом першої інстанції правомірно встановлено, що ТОВ "Інтер-Норм" на виконання умов Договору поставлено ДП МА "Бориспіль" товар на загальну суму 132 630,00 грн, який був прийнятий останнім, про що свідчать підписані сторонами видаткові накладні №186 від 18.01.2022 на суму 55 494,00 грн, №474 від 25.01.2022 на суму 21 600,00 грн, №915 від 01.02.2022 на суму 55 536,00 грн.

В свою чергу, ДП МА "Бориспіль" після відкриття провадження у даній справі, 19.10.2023, перерахував на поточний рахунок ТОВ "Інтер-Норм" вартість отриманого товару в сумі 132 630,00 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №2507. У звязку з чим позивач за первісним позовом подав до суду першої інстанції заяву про зменшення позовних вимог за первісним позовом у частині стягнення суми основного боргу, яка прийнята судом першої інстанції до розгляду ухвалою від 06.11.2023.

При цьому судом першої інстанції було встановлено прострочення відповідачем за первісним позовом оплати отриманого за умовами Договору товару, яке, з урахуванням складених постачальником та зареєстрованих у ЄРПН податкових накладних, настало:

-по видатковій №186 від 18.01.2022 на суму 55 494,00 грн - 18.02.2022 (строк оплати 30 календарних днів до 17.02.2022, податкова накладна №113 була зареєстрована 14.02.2022);

- по видатковій накладній №474 від 25.01.2022 на суму 21 600,00 грн - 25.02.2022 (строк оплати 30 календарних днів до 24.02.2022, податкова накладна №106 була зареєстрована 11.02.2022);

- по видатковій накладній №915 від 01.02.2022 на суму 55 536,00 грн - 28.06.2023 (строк оплати 30 календарних днів до 03.03.2022, податкова накладна №98 була зареєстрована 27.06.2023).

Суд першої інстанції з посиланням на положення пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України правомірно констатував, що з моменту реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, ДП МА "Бориспіль", як покупець, у рівній мірі з ТОВ "Інтер-Норм", як продавцем, має до неї доступ у реєстрі та має можливість включення ПДВ за такою зареєстрованою податковою накладною до суми податкового кредиту.

Як встановлено судом апеляційної інстанції скаржником зазначених обставин в апеляційній скарзі не спростовано.

Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Таким чином, у позивача за первісним позовом були наявні правові підстави для нарахування відповідачу за первісним позовом за прострочення виконання грошових зобов`язань штрафних санкцій, встановлених пунктом 8.2 Договору.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями відповідно до статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного або неналежного виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як встановлено умовами пункту 8.2 Договору, сторони узгодили за прострочення оплати сплату пені у розмірі 50% облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості, за кожний день прострочення.

У пункті 8.12 Договору сторони погодили продовження строку нарахування санкцій та позовної давності щодо вимог про сплату штрафних санкцій до трьох років.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції власний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат за період, що є предметом оскарження у даній справі, з огляду на досліджені та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що він є арифметично правильним та обгрунтованим, визначені в ньому нарахування не виходять за межі зазначеного позивачем періоду часу та максимального їх розміру, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 3 543,57 грн, 3% річних в розмірі 3 342,15грн, інфляційних втрат в розмірі 21 681,26 грн, правомірно задоволені судом першої інстанції.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, що відповідачем за первісним позовом оплата поставленого йому товару здійснена за межами визначеного періоду, за який нараховані пеня, 3% річних та інфляційні втрати, при цьому за видатковою накладною №915 від 01.02.2022 пеня та інфляційні витрати судом першої інстанції за його власним розрахунком не нараховувалися, а 3% річних визначено у розмірі 91,29 грн у порівнянні з 2 286,86 грн за розрахунком позивача за первісним позовом.

Предметом апеляційного оскарження у цій справі є також рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову.

Зустрічний позов ДП МА "Бориспіль" щодо стягнення з ТОВ "Інтер-Норм" 29 617,01 грн пені та 53 163,60 грн за прострочення поставки товару за Договором грунтувався, що постачальник - ТОВ "Інтер-Норм" поставку товару відповідно до отриманої від покупця заявки від 05.07.2022 не здійснив, що за умовами укладеного Договору є підставою для нарахування санкцій за прострочення поставки, а саме: пені у розмірі 0,1% від ціни товару та штрафу 7% від ціни Договору.

Як убачається з оскаржуваного рішення, судом першої інстанції встановлено, що замовник - ДП МА "Бориспіль" сформував заявку від 05.07.2022 №50-22/2-131, у якій просив постачальника - ТОВ "Інтер-Норм" поставити товар відповідно до Договору та Специфікації, а саме: Бордюр для ФЕМів 300 шт., Плиту тротуарну 100 шт., ФЕМ бруківку 150 кв.м.

Виходячи із цін, погоджених у Специфікації (Додаток №1 до Договору), вартість товару за вказаною заявкою становить 134 135,00 грн, крім того ПДВ 20%, всього 160 962,00 грн з ПДВ.

На виконання умов пункту 5.3.2 Договору вказана заявка 12.07.2022 була направлена постачальнику на вказану у Договорі електронну адресу dir@vst.net.ua, про що свідчить скріншот електронного листування, доданий до зустрічного позову.

Надаючи оцінку поданій позивачем за зустрічним позовом роздруківці електронного документа та заперечень відповідача за зустрічним позовом щодо неможливості її прийняття як належного доказу у справі, оскільки не містить електронного цифрового підпису, суд першої інстанції правомірно відхилив доводи відповідача за зустрічним позовом з посиланням на те, що останній помилково ототожнив поняття електронний документ та електронний доказ, взявши до уваги правову позицію, викладену, зокрема, в постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №922/51/20 та від 23.09.2021 у справі №910/17662/19.

Так, на підставі аналізу статей 73, 77, 91, 96 Господарського процесуального кодексу України, сформульовано правовий висновок, за яким учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України). Таким чином подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.

Суд апеляційної інстанції погоджується щодо необхідності врахування при вирішення даного спору правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.07.2020 у справі № 922/2315/19, відповідно до якої частиною п`ятою статті 96 Господарського процесуального кодексу України встановлено, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

У відповідності до вказаних правових позицій та норм процесуального права, суд першої інстанції виснував, що у нього відсутні підстави для сумнівів у достовірності поданої роздруківки електронного доказу, яка надає можливість встановити дату направлення вказаного електронного листа, адресу отримувача, зміст листа та додатків; а відповідачем за зустрічним позовом не заявлено клопотання щодо огляду в судовому засіданні вказаного електронного доказу безпосередньо у місці його знаходження або на електронному носії.

Водночас, з огляду на узгоджені сторонами в пункті 5.1 Договору умови щодо строку поставки товару, який визначено у 30 календарних днів з дати отримання письмової заявки постачальником від замовника, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що подана позивачем за зустрчним позовом роздруківка електронного документа не надає можливості встановити факт отримання заявки постачальником.

При цьому, за умовами підпункту 5.3.2 пункту 5.3 Договору направлення заявки замовником передбачено на електронну пошту з подальшим направленням цінним листом з описом вкладення та повідомленням на поштову адресу постачальника.

З наведеного слідує, що обов`язок замовника щодо належного направлення заявки є виконаним за умови настання обох фактів: 1) направлення на обумовлену сторонами у договорі електронну адресу та 2) направлення цінним листом з описом та повідомленням про вручення на поштову адресу замовника, вказану у Договорі.

Ці умови Договору були обумовлені сторонами без застережень та зауважень, Договір укладено в добровільному порядку, належним чином.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України). При цьому, законодавець передбачив, що спрямування сторін договору має презюмувати безперечне виконання договірних зобов`язань. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Отже, суд першої інстанції правомірно констатував, що саме після виконання замовником обох умов Договору щодо направлення письмової заявки на електронну пошту та в оригіналі листом з описом та повідомленням про вручення, та з моменту отримання такої належним чином направленої заявки для постачальника настає обов`язок підтвердити заявку та починає перебіг тридцятиденного строку поставки вказаного у заявці товару замовнику.

Дослідивши подані позивачем за зустрічним позовом копію опису вкладення в цінний лист №0830106279171, який містить відбиток календарного штемпеля відділення зв`язку 15.07.2022, та копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0830106279171, який містить відмітку про вручення 20/07, суд першої інстанції встановив, що вказані документи містять суперечливі дані про дати відправлення, вручення адресату та повернення рекомендованого повідомлення відправнику.

Так, в описі вкладення дата відправлення згідно відбитка штемпелю - 15.07.2022, в рекомендованому повідомленні дата подання - 22/07; при цьому відбиток календарного штемпеля щодо дати повернення рекомендованого повідомлення відправнику - 19.07.2022, а відмітка про вручення адресату - 20/07.

Як убачається з матеріалів справи, позивач за зустрічним позовом не надав доказів на спростування встановлених судом обставин щодо наявних суперечливих даних у відповідних документах.

Крім того, суд першої інстанції зазначив про неможливість перевірки дат відправлення, вручення та дати повернення рекомендованого повідомлення відправнику за незалежним джерелом., оскільки в силу спливу часу рекомендоване відправлення №0830106279171 не зареєстроване в системі відстеження пересилання поштових відправлень АТ "Укрпошта".

Також судом першої інстанції було правомірно встановлено, що позивач за зустрічним позовом не подав доказів прийняття вказаного цінного листа до пересилання, якими можуть бути фіскальний чек та/або накладна підприємства зв`язку з посиланням на пункт 5.32 постанови Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №916/1093/21, в якому суд касаційної інстанції вказав, що належним доказом направлення документів адресату відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку є розрахунковий документ (поштова квитанція, поштова накладна з інформацією про поштове відправлення чи фінансовий чек) та опис вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів, видані відправникові поштового відправлення.

З огляду на дослідженні та встановлені обставини щодо невідповідності між собою дат у рекомендованому повідомленні та описі вкладення, а також відсутність розрахункового документу підприємства зв`язку (фіскального чеку або поштової накладної "Укрпошти"), суд першої інстанції правомірно зазначив, що позивач не довів ані вручення рекомендованого листа адресату у порядку, встановленому пунктом 5.1 та підпунктом 5.3.2 пункту 5.3 Договору, ані факту прийняття такого листа до пересилання.

Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджуїться з висновокм суду першої інстанції про недотримання замовником умов Договору щодо направлення заявки від 05.07.2022 за №50-22/2-131 постачальнику - ТОВ "Інтер-Норм", з огляду на що у останнього не виникло обов`язку здійснювати підтвердження заявки та поставку товару, отже відсутні підстави для застосування до ТОВ "Інтер-Норм" штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання з поставки товару за вказаною заявкою, що передбачені пунктом 8.3 Договору.

За таких обставин, підстави для задоволення зустрічного позову ДП МА "Бориспіль" до ТОВ "Інтер-Норм" про стягнення 82 780,61 грн штрафних санкцій відсутні.

У зв`язку з наведеним, доводи відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), викладені в апеляційній скарзі, з приводу неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, неповного з`ясування обставин та дослідження доказів, що є підставою для скасування судового рішення, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на викладене зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про часткове задоволення позовних вимог ТОВ "Інтер-Норм" за первісним позовом та відмову у залдоволенні зустрічного позову ДП МА "Бориспіль"

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення місцевого господарського суду у даній справі в оскаржуваній частині відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 28.11.2023 у справі № 911/2196/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 28.11.2023 у справі №911/2196/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/2196/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 24.06.2024.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

К.В. Тарасенко