Постанова

від 12.06.2024 по справі 911/2247/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2024 р. Справа№ 911/2247/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Пантелієнка В.О.

Полякова Б.М.

Секретар судового засідання: Смаголь А.О.

За участю представників учасників справи:

від ТОВ «Фінспот»: Лойфер А.О. - за ордером серія АЕ № 1293843 від 12.06.2024;

від ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)»: Осадча Н.О. - за ордером серія АА № 1294195 від 09.05.2023.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінспот» на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2024 у справі № 911/2247/21 (суддя Наріжний С.Ю., повний текст ухвали складено та підписано - 20.02.2024)

за заявою ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал» (Київ)»

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.02.2024 у справі № 911/2247/21 (суддя Наріжний С.Ю., повний текст ухвали складено та підписано - 20.02.2024), зокрема, відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Фінспот» від 20.04.2023 б/№ (вх. № 7897/23) про визнання грошових вимог до Боржника; в частині грошових вимог в сумі 61058,54 грн закрито провадження; в частині суми 37470694,30 грн грошові вимоги відхилено.

Судове рішення в оскаржуваній частині прийнято з посиланням на приписи ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ), ст.ст. 11, 509, 512, 525, 526, 610, 611, 627, 1054 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст.ст. 1, 11, 20 Закону України «Про заставу», ст.ст. 1, 2, 19-1, 23, 26, 27, 28, 33 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст.ст. 60, 61, 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність в Україні» та мотивоване тим, що ТОВ «Фінспот» не набуло у встановленому законом порядку право вимоги до боржника - ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» за зобов`язаннями, які виникли на підставі Кредитного договору № КК2019-0140 від 15.08.2019, а відтак заявлена ТОВ «Фінспот» сума грошових вимог до ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» у розмірі 30760000,00 грн за Кредитним договором № КК2019-0140 від 15.08.2019, а також додатково нараховані на вказану заборгованість суми 1410746,30 грн 3% річних та 5299948,00 грн інфляційних втрат є необґрунтованими.

Також, місцевий господарський суд дійшов висновку про закриття провадження в частині заявлених ТОВ «Фінспот» вимог до боржника у вигляді 28 146,80 грн заборгованості за наказом Господарського суду міста Києва від 16.01.2023, та 32 911,74 грн заборгованості за наказом Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі № 910/16913/21, оскільки станом на дату попереднього засідання вказана заборгованість погашена, на підтвердження чого боржником надано відповідні докази, що заявником не заперечується.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінспот» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить, скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2024 у справі № 911/2247/21 в частині відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінспот» про визнання грошових вимог до боржника та відхилення вимог у сумі 37 470 694,30 грн; визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінспот» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал» (Київ)» у сумі 37 470 694,30 грн (з яких: 30 760 000,00 грн - основний борг, 1 410 746,30 грн - 3% річних, 5 299 948,00 грн - інфляційні втрати).

У апеляційній скарзі скаржник зазначає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином обставин справи та подані сторонами докази, не надав належної оцінки аргументам Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінспот», які були викладені у письмових поясненнях від 26.01.2024 та неправильно застосував норми матеріального права.

Крім того, скаржник посилається на те, що висновок місцевого господарського суду стосовно приписів ст. 33 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» стосується договірного списання грошових коштів саме з рахунку боржника (у даному випадку ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)»), а не майнового поручителя, спростовуються змістом ст. 2 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» щодо визначення поняття «боржник».

Також, скаржник вказує, що ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» надало Банку дозвіл поширювати інформацію щодо кредитних правовідносин, в тому числі й передавати таку інформацію будь-яким третім особам, шляхом погодження такої умови в Кредитному договорі.

Поміж іншого, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінспот» зазначає, що внаслідок дій Банку по зверненню стягнення на предмет забезпечення відбулась заміна кредитора у зобов`язанні з ПАТ «Банк Восток» на ТОВ «Фінспот» на підставі п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України (внаслідок виконання заставодавцем (майновим поручителем) обов`язку боржника), при цьому зобов`язання ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» за своїм змістом та обсягом (повернення кредитних коштів за Кредитним договором № КК2019-0140 від 15.08.2019 в сумі 30 760 000,00 грн) залишились незмінними.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

17.05.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал» (Київ)» надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким останнє просить суд, відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінспот», а ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2024 у справі № 911/2247/21 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінспот» передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Пантелієнко В.О., Поляков Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у справі № 911/2247/21 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/2247/21 за заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал» (Київ)» про банкрутство; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінспот» на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2024 у справі № 911/2247/21 до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.

10.04.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/2247/21.

Слід зазначити, що головуючий суддя (суддя-доповідач) Отрюх Б.В., судді: Пантелієнко В.О., Поляков Б.М. перебували на підготовці для підтримання кваліфікації у Національній школі суддів України з 08.04.2024 по 12.04.2024 (включно).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 у справі № 911/2247/21, поміж іншого, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінспот» на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2024 у справі № 911/2247/21 залишено без руху.

29.04.2024 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінспот» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Разом з тим, необхідно вказати, що головуючий суддя (суддя-доповідач) Отрюх Б.В. перебував у відпустці з 29.04.2024 по 12.05.2024 (включно).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 у справі № 911/2247/21, поміж іншого, відкрито апеляційне провадження у даній справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінспот» на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2024 у справі № 911/2247/21; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінспот» на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2024 у справі № 911/2247/21 призначено на 12.06.2024.

Явка представників учасників справи

12.06.2024 у судове засідання з`явилися представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінспот» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал» (Київ)».

Інші учасники справи у судове засідання 12.06.2024 не з`явилися; про час, місце та дату судового засідання повідомлялися завчасно та належним чином; про причини нез`явлення суд не повідомили, окрім розпорядника майна боржника, арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича.

Так, судом апеляційної інстанції враховано, що 12.06.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал» (Київ)», арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Необхідно вказати, що копію ухвали Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 у справі № 911/2247/21 було надіслано учасникам справи в електронний кабінет та засобами поштового зв?язку, що підтверджується довідками про доставку електронного документа та відповідними рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення/поверненнями.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Разом з тим, колегія суддів робить акцент на тому, що з 18.10.2023 адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи зобов`язані зареєструвати у відповідності до ч. 6 ст. 6 ГПК України свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).

Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про час, місце та дату судового засідання, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за участю представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінспот» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал» (Київ)».

Позиції учасників справи

12.06.2024 у судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінспот» підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав викладених у ній та просив її задовольнити, а ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2024 у справі № 911/2247/21 скасувати в частині відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінспот» про визнання грошових вимог до боржника та відхилення вимог у сумі 37 470 694,30 грн та прийняти нове судове рішення, яким визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінспот» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал» (Київ)» у сумі 37 470 694,30 грн (з яких: 30 760 000,00 грн - основний борг, 1 410 746,30 грн - 3% річних, 5 299 948,00 грн - інфляційні втрати).

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал» (Київ)» у судовому засіданні 12.06.2024 заперечував проти вимог апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив залишити її без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2024 у справі № 911/2247/21 в оскаржуваній частині - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Київської області від 21.03.2023 у справі № 911/2247/21 заяву ОСОБА_1 від 16.09.2022 б/н задоволено; відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Футбольний клуб «Арсенал» (Київ)»; введено процедуру розпорядження майном Боржника; призначено розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Ткачука О.В.

22.03.2023 Господарським судом Київської області в установленому порядку було здійснено публікацію оголошення № 70255 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Футбольний клуб «Арсенал» (Київ)».

20.04.2023 до Господарського суду Київської області від ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» надійшла заява від 18.04.2023 б/н (вх. № 7677/23) про визнання грошових вимог до Боржника в розмірі 251733,90 грн.

24.04.2023 до Господарського суду Київської області від ТОВ «Фінспот» надійшла заява від 20.04.2023 б/№ (вх. № 7897/23) про визнання грошових вимог до Боржника в розмірі 37531752,84 грн.

18.07.2023 до Господарського суду Київської області від ГУ ДПС у Київській області надійшла заява від 14.07.2023 № 5786/10-36-13-04 (вх. № 13779/23) про визнання грошових вимог до Боржника в розмірі 72400,29 грн.

За наслідками розгляду вищевказаних заяв місцевим господарським судом постановлено судове рішення, яке наразі оскаржується в апеляційному порядку (в частині грошових вимог ТОВ «Фінспот» до боржника).

Щодо заяви ТОВ «Фінспот» від 20.04.2023 б/н (вх. № 7897/23) про визнання грошових вимог до боржника у розмірі 37531752,84 грн.

Слід зазначити, що вказана вище заява надійшла до суду 24.04.2023 та була надіслана засобами поштового зв`язку 21.04.2023, отже в межах строку, встановленого ст. 45 КУзПБ.

У заяві ТОВ «Фінспот» просить суд, визнати грошові вимоги до боржника на загальну суму 37531752,84 грн та крім того судовий збір у розмірі 5368,00 грн.

Заявлені вимоги в сумі 37531752,84 грн складаються з: 30760000,00 грн основного боргу, 1410746,30 грн 3% річних, 5299948,00 грн інфляційних втрат, а також 28146,80 грн заборгованості за наказом Господарського суду міста Києва від 16.01.2023, який видано на виконання додаткового рішення від 24.05.2022 у справі № 910/16913/21 та 32911,74 грн заборгованості за наказом Господарського суду міста Києва від 16.01.2023, який видано на виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 у справі № 910/16913/21.

Узагальнені доводи ТОВ «Фінспот» є такими.

15.08.2019 між ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» (Позичальник / Боржник) та ПАТ «Банк Восток» (Банк) укладено Кредитний договір № КК2019-0140 з відповідними додатковими угодами № 1 від 13.09.2019, № 2 від 12.11.2019, № 3 від 10.12.2019, з кінцевим терміном повернення кредиту 28.01.2020.

Банком було виконано зобов`язання за Кредитним договором та перераховано Боржнику суму кредиту в розмірі 30300000,00 грн.

В забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» перед Банком, 10.12.2019 між ПАТ «Банк Восток» (Банк) та ТОВ «Фінспот» (надавач покриття) підписано Договір про забезпечення виконання зобов`язань шляхом розміщення грошового покриття № КК2019-0140/Г.П.2, відповідно до умов якого ТОВ «Фінспот» несе солідарний обов`язок виконання зобов`язань за Кредитним договором в межах суми грошового покриття, наданої на підставі Договору грошового покриття.

Крім того, 10.12.2019 між ПАТ «Банк Восток» (заставодержатель) та ТОВ «Фінспот» (заставодавець) як майновий поручитель за ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» (позичальник) укладено Договір застави № КК2019-0140/З.М.П.2, відповідно до умов якого, Заставодавець передає в заставу Заставодержателю майнові права, вказані у п. 1.2 цього Договору, для забезпечення вимог Заставодержателя, що випливають з Кредитного договору, з урахуванням змін, внесених Договором про внесення змін № 1 від 13.09.2019, Договором про внесення змін № 2 від 12.11.2019, Договором про внесення змін № 3 від 10.12.2019 до Кредитного договору, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені протягом строку дії Кредитного договору.

Обтяження майнових прав за Договором грошового покриття було внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 16.12.2019.

Також, 10.12.2019 між ПАТ «Банк Восток» (новий кредитор) підписано з ТОВ «Фінспот» (первісний кредитор) Договір про відступлення права вимоги до Договору застави, відповідно до умов якого Первісний кредитор безумовно та в повному обсязі уступає Новому кредитору право вимоги грошових коштів від ПАТ «Банк Восток» за Договором про розміщення грошового покриття, з урахуванням змін, внесених додатковими угодами, які можуть бути укладені до Договору про розміщення грошового покриття. У зобов`язанні, право вимоги за яким відступається згідного цього Договору, Первісний кредитор є кредитором, а боржником є Новий кредитор.

Даний договір укладено під відкладальною обставиною - право вимоги, яка уступається згідно цього договору, переходить до нового кредитора в день ініціювання новим кредитором звернення стягнення на предмет застави згідно Договору застави. За згодою сторін, ініціювання звернення стягнення на предмет застави є реєстрація звернення стягнення на предмет застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

ТОВ «Фінспот» стверджує, що зазначені договори у своїй сукупності (Договір про забезпечення виконання зобов`язань шляхом розміщення грошового покриття № КК2019-0140/Г.П.2, Договір застави № КК2019-0140/З.М.П.2, Договір про відступлення права вимоги до Договору застави) врегульовують процедуру звернення стягнення на предмет застави у договірному порядку.

У зв`язку з тим, що ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» станом на 28.01.2020 не було виконано зобов`язання за Кредитним договором, 29.01.2020 (1 день прострочення виконання зобов`язань), Банк звернув стягнення за Договором застави шляхом реєстрації звернення стягнення в ДРОРМ, у зв`язку з чим Договір про відступлення права вимоги набув чинності.

Грошові кошти у сумі 30760000,00 грн (сума грошового покриття) були списані Банком в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором (згідно Меморіального ордеру № 248483 від 29.01.2020) та були направлені на погашення заборгованості у наступних сумах: 893850,00 грн - заборгованість за відсотками; 29866150,00 грн - заборгованість за кредитом.

Відтак ТОВ «Фінспот» зазначає, що внаслідок виконання ТОВ «Фінспот», як майновим поручителем замість ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)», зобов`язання за Кредитним договором перед ПАТ «Банк Восток», до ТОВ «Фінспот» перейшло право вимоги за Кредитним договором у розмірі стягнутого заставного майна (в сумі 30760000,00 грн) відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України.

ТОВ «Фінспот» зверталось до Боржника з Претензією від 12.08.2020 б/н про погашення заборгованості у сумі 30760000,00 грн, проте вказана претензія залишена Боржником без реагування.

Отже, ТОВ «Фінспот» вважає наявною та підтвердженою заборгованість ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» у розмірі 30760000,00 грн.

При цьому, у зв`язку з невиконанням Боржником зобов`язання щодо сплати вказаної заборгованості, ТОВ «Фінспот» додатково нарахувало 1410746,30 грн 3% річних за період з 15.08.2020 по 23.02.2022 та 5299948,00 грн інфляційних втрат за період з серпня 2020 по лютий 2022.

Узагальнені доводи ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» наступні.

Боржник не заперечує щодо обставин наявності у ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» кредитних правовідносин з ПАТ «Банк Восток». Водночас Боржник зауважує, що одночасно з підписанням Кредитного договору між сторонами жодних договорів забезпечення не укладалось.

Водночас, Боржник стверджує про відсутність будь-яких правовідносин ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» з ТОВ «Фінспот». Правочини між ПАТ «Банк Восток» та ТОВ «Фінспот» було укладено без дотримання умов Кредитного договору, які стосуються банківської таємниці.

Крім того, Боржник зазначає про порушення ПАТ «Банк Восток» процедури звернення стягнення на заставне майно.

Зокрема, ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» не було стороною правочинів, на підставі яких відбулось звернення стягнення та перехід до майнового поручителя прав вимоги за Кредитним договором (Договору застави № КК2019-0140/З.М.П.2 та Договору про забезпечення виконання зобов`язань шляхом розміщення грошового покриття № КК2019-0140/Г.П.2). Будь-які повідомлення щодо укладення таких правочинів на адресу Боржника не надходили.

Кінцевим строком повернення кредитних коштів (Додаткова угода № 3 до Кредитного договору) було 28.01.2020. Звернення стягнення в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано 29.01.2020. Повідомлень щодо добровільного виконання боргу ПАТ «Банк Восток» на адресу ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» не надсилало.

Боржник посилається на відповідні положення ст. 19, 20 Закону України «Про заставу» та ст. 22, 24, 26-28, 32, 33 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» щодо використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження і зазначає, що в даному випадку Банк мав би право звернути стягнення на заставне майно - грошове покриття ТОВ «Фінспот» шляхом реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна звернення стягнення на предмет застави та направлення Боржнику письмового повідомлення про порушення зобов`язання, забезпеченого договором застави, з вимогою про погашення заборгованості за Кредитним договором та нарахованих штрафних санкцій, повідомлення про прийняте Банком рішення про звернення стягнення на предмет застави в позасудовому порядку.

Лише після спливу 30 днів (як це передбачено ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень») з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та за умови несплати визначеної у повідомленні суми боргу, у Банку виникає право на завершення процедури - звернення стягнення.

Проте, 29.01.2020 Банк звернув стягнення за Договором застави шляхом реєстрації звернення стягнення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. 29.01.2020 згідно відомостей заяви про відкриття провадження у даній справі про банкрутство, грошові кошти у сумі 30760000,00 грн (сума грошового покриття) були списані Банком в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором на підставі Меморіального ордеру № 248483 від 29.01.2020.

Боржник стверджує про порушення права Позичальника на добровільне виконання боргу та створення умов для його невиконання з метою якнайшвидшого списання коштів грошового покриття.

Відтак, з позиції Боржника, процедуру звернення стягнення на заставне майно було проведено з грубим порушенням Закону України «Про заставу» та Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», зокрема списання суми боргу у вигляді грошового покриття відбулось одразу в той самий день, коли було зареєстровано звернення стягнення на предмет застави у ДРОРМ: 29.01.2020, без направлення вимоги про добровільне виконання боргу.

Враховуючи зазначене вище, у зв`язку з недотриманням процедури звернення стягнення на заставне майно та неправомірне списання коштів грошового покриття Боржник вважає, що ТОВ «Фінспот» не виконало зобов`язання ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» перед ПАТ «Банк Восток», отже право вимоги не перейшло до ТОВ «Фінспот».

Вказані вище обставини в їх сукупності, на думку Боржника, свідчать про необґрунтованість заявлених ТОВ «Фінспот» грошових вимог, що є підставою для відхилення таких вимог судом.

Відносно заявлених ТОВ «Фінспот» грошових вимог у сумах: 28146,80 грн та 32911,74 грн, які підтверджені наказами Господарського суду м. Києва від 16.01.2023 у справі № 910/16913/21, Боржником надано відповідні докази про сплату вказаної заборгованості.

Фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та перевірені судом апеляційної інстанції.

15.08.2019 між ПАТ «Банк Восток» (Банк) та ТОВ «Футбольний клуб «Арсенал» (Київ)» (Позичальник) укладено Кредитний договір № КК2019-0140 із відповідними додатковими угодами (Договорами про внесення змін) № 1 від 13.09.2019, № 2 від 12.11.2019, № 3 від 10.12.2019 (надалі також: «Кредитний договір»).

Згідно з п. 1.1. Кредитного договору, Банк відповідно до умов цього Договору зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти (Кредит) шляхом відкриття відкличної відновлюваної кредитної лінії з максимальним лімітом 30300000,00 грн, а Позичальник зобов`язується сплатити за користування Кредитом проценти та повернути Кредит у порядку і в строки, визначені цим Договором.

У відповідності до п. 1.4. Кредитного договору (в ред. Договору про внесення змін до Кредитного договору № 3 від 10.12.2019), Кредит має бути повернутий Позичальником, зокрема, не пізніше 28.01.2020, проте термін повернення Кредиту може змінюватися згідно умов цього Договору.

В якості забезпечення виконання Позичальником зобов`язань щодо повернення Кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, неустойки, а також витрат, пов`язаних зі здійсненням стягнення з Позичальника заборгованості за цим Договором укладається договір застави майнових прав за договором банківського строкового вкладу. Договір застави має бути складений не пізніше 15.08.2019 (пп. 3.1.1. п. 3.1. Кредитного договору).

За змістом п.п. 8.2., 8.3. Кредитного договору, Позичальник зобов`язується: повернути Кредит у порядку та на умовах, визначених розділом 1 та розділом 4 цього Договору; сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених розділом 1 та розділом 5 цього Договору.

В силу п. 9.11. Кредитного договору, Банк має право розкривати інформацію про Позичальника та його кредитну історію в межах дозволу, наданого Позичальником у розділі 12 цього Договору.

Розділом 12 Кредитного договору встановлено, що Банк зобов`язаний забезпечити збереження інформації щодо діяльності та фінансового стану Позичальника, яка стала відомою Банку у процесі обслуговування Позичальника та взаємовідносин з ним чи третім особам при виконанні цього Договору (банківська таємниця).

Банківська таємниця розкривається Банком виключно у випадках, зазначених у ст. 61, 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Даним Договором Позичальник надає дозвіл Банку, в разі невиконання чи неналежного виконання Позичальником зобов`язань за цим Договором, а також у випадках, коли Позичальник перебуває в процедурі фінансової реструктуризації, використовувати на власний розсуд Банку, в тому числі розкривати третім особам (зокрема, але не виключно: правоохоронним органам, суду, нотаріусу, державній виконавчій службі, приватним виконавцям, експертам, кредиторам, інвесторам, спостережній раді, секретаріату та арбітражному комітету, утворених у процедурі фінансової реструктуризації, тощо) інформацію про Позичальника, яка є банківською таємницею.

Даним Договором Позичальник надає дозвіл Банку, незалежно від стану виконання зобов`язань за цим Договором, розкривати інформацію, що становить банківську таємницю у порядку та в обсязі, який необхідний для виконання Банком вимог законодавства України, зокрема, нормативно-правових актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо розкриття емітентом особливої інформації.

Даним Договором Позичальник надає дозвіл Банку збирати, зберігати, використовувати інформацію про Позичальника, яка є необхідною для визначення платоспроможності останнього, дозвіл на доступ до його кредитної історії, а також дозвіл на передачу та поширення через Бюро кредитних історій інформації про кредитну історію Позичальника.

Даним Договором Позичальник надає дозвіл Банку передавати інформацію, що становить банківську таємницю, про нього, а також про пов`язаних з ним осіб до Кредитного реєстру Національного банку України в порядку та обсязі, який необхідний для виконання Банком вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до п.п. 13.1., 13.2. Кредитного договору, Банк має право здійснювати договірне списання грошових коштів з усіх рахунків Позичальника, відкритих у ПАТ «Банк Восток», для погашення заборгованості по сплаті процентів, комісій, неустойки та по поверненню Кредиту згідно цього Договору.

Договірне списання грошових коштів, передбачене п. 13.1. цього Договору здійснюється Банком при настанні термінів/строків (при цьому якщо цей Договір встановлює строки платежу у кілька днів, то право договірного списання може бути використане Банком уже в перший день строку) виконання Позичальником зобов`язань (тобто при виникненні обов`язку Позичальника здійснити платіж) по сплаті процентів/комісій/неустойки чи поверненню Кредиту і в розмірах, визначених відповідно до умов цього Договору.

Пунктом 15.2. Кредитного договору передбачено, що цей Договір набирає чинності з дати його укладення та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим Договором.

Згідно з п. 15.6. Кредитного договору, права Банку за цим Договором можуть бути відступлені третій особі згідно чинного законодавства України без згоди Позичальника. Зобов`язання Позичальника по поверненню заборгованості за цим Договором можуть бути виконані третьою особою, без отримання будь-яких окремих погоджень чи підтверджень від Позичальника (тобто, при виконанні обов`язків Позичальника третьою особою Банк презюмує, що виконання обов`язку покладено Позичальником на таку особу).

В силу п. 15.7. Кредитного договору, всі повідомлення та вимоги сторін, які направляються згідно умов цього Договору, вважаються зробленими належним чином, якщо вони вручені під підпис представникові сторони або направлені телеграмою, або реєстрованим поштовим відправленням, або кур`єром. Якщо повідомлення та вимоги згідно умов цього Договору направляються через операторів зв`язку, то вони надсилаються за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів укладення між ПАТ «Банк Восток» та ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» будь-яких договорів забезпечення, у т.ч. на виконання п. 3.1. Кредитного договору.

При цьому, 10.12.2019 між ПАТ «Банк Восток» (Банк) та ТОВ «Фінспот» (надавач покриття) укладено Договір про забезпечення виконання зобов`язань шляхом розміщення грошового покриття № КК2019-0140/Г.П.2 (надалі також: «Договір про розміщення грошового покриття»), відповідно до п. 1.1. якого, Надавач покриття передає Банку грошове покриття, зазначене у п. 2.1 цього Договору для забезпечення вимог Банку, що випливають з Кредитного договору № КК2019-0140 від 15.08.2019, з урахуванням змін, внесених Договором про внесення змін № 1 від 13.09.2019, Договором про внесення змін № 2 від 12.11.2019, Договором про внесення змін № 3 від 10.12.2019 до Кредитного договору, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені протягом строку дії Кредитного договору.

У відповідності до п. 1.2. Договору, про розміщення грошового покриття, Надавач покриття підтверджує, що до укладення цього Договору, він ознайомився з умовами Кредитного договору, які йому відомі та повністю йому зрозумілі.

За змістом п. 2.1. Договору про розміщення грошового покриття, в день підписання цього договору, в якості забезпечення виконання Позичальником його зобов`язань за Кредитним договором, Банк відкриває внутрішньобанківський рахунок грошового покриття № 2602.3.01.0682975, а Надавач покриття перераховує на такий рахунок кошти у сумі 30760000,00 грн з призначенням платежу «розміщення грошового покриття за Договором про розміщення грошового покриття» на строк по 28.01.2020.

У пункті 1.3. Договору про розміщення грошового покриття, сторони домовились, що відповідно до положень ст. 541 ЦК України, Надавач покриття несе з Позичальником солідарний обов`язок виконання зобов`язань за Кредитним договором в межах суми грошового покриття, наданого на умовах цього Договору.

Банк має право у випадку невиконання Позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором отримати задоволення своїх вимог за рахунок грошового покриття за цим Договором у порядку, встановленому цим Договором (п. 1.5. Договору про розміщення грошового покриття).

Відповідно до п. 2.4. Договору про розміщення грошового покриття, Надавач покриття втрачає право розпорядження грошовими коштами, на час їх перебування на рахунку грошового покриття та не має право розпоряджатися самим рахунком грошового покриття. Рахунком грошового покриття розпоряджається виключно Банк.

Згідно з п. 3.1. Договору про розміщення грошового покриття визначено, що Надавач покриття цим безумовно та безвідклично дає розпорядження і вповноважує Банк реалізувати будь-які права за цим Договором забезпечення, вживати будь-яких заходів та/або виконувати будь-які дії, за власним розсудом Банку, які є необхідними або які мають бути виконані на користь Банку у зв`язку з цим Договором.

У розділі 3 Договору про розміщення грошового покриття зазначено, що Надавач покриття надає Банку розпорядження реалізувати в тому числі наступні права Банку - отримати на власний розсуд частково/у повному обсязі задоволення своїх вимог за Кредитним договором за рахунок грошового покриття на користь Банку (на відповідний рахунок), коли термін виконання зобов`язань по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за кредитом та/або комісії та/або неустойки згідно Кредитного договору настав, проте зобов`язання залишаються невиконаними.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) та діє до повного виконання усіх зобов`язань за Кредитним договором (з врахуванням всіх додаткових угод до нього), а також виконання усіх зобов`язань Надавача покриття за цим Договором та всіма додатковими угодами до нього (п. 6 Договору про розміщення грошового покриття).

Також, 10.12.2019 між ПАТ «Банк Восток» (заставодержатель) та ТОВ «Фінспот» (заставодавець) укладено Договір застави № КК2019-0140/З.М.П.2 (надалі також: «Договір застави»), відповідно до п. 1.1. якого, Заставодавець передає в заставу Заставодержателю майнові права, вказані у п. 1.2. цього Договору, для забезпечення вимог Заставодержателя, що випливають з Кредитного договору, з урахуванням змін, внесених Договором про внесення змін № 1 від 13.09.2019, Договором про внесення змін № 2 від 12.11.2019, Договором про внесення змін № 3 від 10.12.2019 до Кредитного договору, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені протягом строку дії Кредитного договору.

За змістом даного Договору Заставодержатель має право у випадку невиконання Позичальником своїх зобов`язань за основним договором та/або Заставодавцем за цим договором отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави за цим Договором переважно перед іншими кредиторами Заставодавця, у порядку, встановленому цим Договором.

В силу п. 1.2. Договору застави, предметом застави за цим Договором є належні Заставодавцю на момент укладення цього Договору, а також ті, що можуть виникнути в майбутньому, майнові права за Договором про розміщення грошового покриття укладеним між Заставодавцем та Заставодержателем, з врахуванням змін, внесених додатковими угодами до Договору забезпечення, в тому числі тими, які можуть бути укладені в подальшому.

Майнові права, які передаються в заставу згідно цього Договору, полягають у праві Заставодавця вимагати у Заставодержателя повернення суми грошового покриття за Договором забезпечення у сумі 30760000,00 грн. Заставодержатель є боржником по відношенню до Заставодавця за договором забезпечення.

У відповідності до п. 1.9. Договору застави, обтяження предмету застави заставою на підставі цього Договору підлягає реєстрації у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

З матеріалів справи вбачається, що обтяження майнових прав за Договором про розміщення грошового покриття було внесено до ДРОРМ 16.12.2019.

Заставодержатель має переважне право на задоволення забезпечених заставою вимог за рахунок предмету застави (п. 3.1.1. Договору застави).

Пунктом 3.1.8.1. Договору застави визначено, що Банк має право звернути стягнення на предмет застави у випадку, коли термін виконання зобов`язань по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за кредитом та/або комісії та/або неустойки згідно Кредитного договору настав, проте зобов`язання залишається не виконаним.

Згідно з п.п. 5.2., 5.3. Договору застави, звернення стягнення на предмет застави здійснюється шляхом відступлення Банку прав кредитора у зобов`язанні, яке виникло з Договору про розміщення грошового покриття. Одночасно з укладенням цього Договору сторони укладають Договір про відступлення права вимоги з Договором забезпечення з відкладальною обставиною (далі - Договір відступлення права вимоги). За згодою сторін, Договір відступлення права вимоги набуває чинності в день ініціювання Заставодержателем звернення стягнення на предмет застави. Датою ініціювання звернення стягнення на предмет застави, за згодою сторін, є дата реєстрації Заставодержателем звернення стягнення на предмет застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання усіх зобов`язань за Основним договором (з урахуванням всіх додаткових угод до нього), а також виконання усіх зобов`язань Заставодавця за цим Договором та всіма додатковими угодами до нього (п. 6.1. Договору застави).

Відповідно до п. 8.5. Договору застави, відступлення прав за цим Договором може здійснюватися Заставодержателем без отримання попередньої згоди на це Заставодавця. Відомості про відступлення права вимоги за цим Договором підлягають державній реєстрації у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Водночас, 10.12.2019 між ПАТ «Банк Восток» (новий кредитор) укладено з ТОВ «Фінспот» (первісний кредитор) Договір про відступлення права вимоги до Договору застави (далі - Договір про відступлення права вимоги), відповідно до п. 1 якого Первісний кредитор безумовно та в повному обсязі уступає Новому кредитору право вимоги грошових коштів від ПАТ «Банк Восток» за Договором про розміщення грошового покриття, з урахуванням змін, внесених додатковими угодами, які можуть бути укладені до Договору про розміщення грошового покриття. У зобов`язанні, право вимоги за яким відступається згідно цього Договору, Первісний кредитор є кредитором, а боржником є Новий кредитор.

За змістом п. 2 Договору про відступлення права вимоги, Первісний кредитор уступає Новому кредитору право вимоги, вказане в п. 1 даного договору, в рахунок виконання зобов`язань ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» (позичальник) перед Новим кредитором за Кредитним договором, з урахуванням змін, внесених Договором про внесення змін № 1 від 13.09.2019, Договором про внесення змін № 2 від 12.11.2019, Договором про внесення змін № 3 від 10.12.2019 до Кредитного договору, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені протягом строку дії Кредитного договору (основний договір), включаючи повернення заборгованості за кредитом, сплату процентів за користування кредитом, комісій, неустойки, відшкодування збитків, а також в рахунок виконання зобов`язань Первісного кредитора перед Новим кредитором згідно Договору застави.

Пунктом 3 Договору про відступлення права вимоги передбачено, що оскільки право вимоги, яке уступається згідно даного Договору, заставлене Новому кредитору і відступається в рахунок погашення боргу Позичальника за Основним договором, то оплата вартості відступленого згідно цього Договору права вимоги Новим кредитором Первісному кредитору не здійснюється.

В силу п. 7 Договору про відступлення права вимоги, договір укладено під відкладальною обставиною - право вимоги, яка уступається згідно цього Договору, переходить до Нового кредитора в день ініціювання Новим кредитором звернення стягнення на предмет застави згідно Договору застави. За згодою сторін, ініціювання звернення стягнення на предмет застави є реєстрація звернення стягнення на предмет застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

У відповідності до п. 9 Договору про відступлення права вимоги, даний Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за ним.

З матеріалів справи вбачається, що Банком свої зобов`язання за Кредитним договором було виконано та перераховано всю суму кредиту у розмірі 30300000,00 грн на поточний рахунок Позичальника - ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)».

Так як станом на 28.01.2020 (строк повернення Кредиту відповідно до Договору про внесення змін № 3 від 10.12.2019 до Кредитного договору) Боржником не було виконано взятих на себе зобов`язань перед Банком за Кредитним договором, 29.01.2020 (один день прострочення виконання зобов`язань) Банк звернув стягнення за Договором застави шляхом реєстрації звернення стягнення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (копія витягу від 29.01.2020 міститься в матеріалах справи).

Як вбачається зі змісту наявного у матеріалах справи Меморіального ордеру № 248483 від 29.01.2020, ТОВ «Фінспот» перерахувало ПАТ «Банк Восток» грошові кошти у розмірі 30760000,00 грн із призначенням платежу «перерахування коштів зг.договору про відступлення права вимоги до Дог.застави № КК2019-0140/З.М.П.2 для погашення простроченої заборг. за кред.договором № КК2019-0140 від 15.08.2019 ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ), зг.Розпорядження від 29.01.2020».

Відповідно до повідомлення ПАТ «Банк Восток» від 29.01.2020 № 04/1111, адресованого ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» та ТОВ «Фінспот», Банк повідомив, що у зв`язку з невиконанням ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» умов Кредитного договору щодо погашення заборгованості не пізніше 28.01.2020, Банком 29.01.2020 було розпочато процедуру звернення стягнення на предмет застави за Договором застави, укладеним між Банком та ТОВ «Фінспот», а також зареєстровано звернення стягнення на предмет застави за Договором застави в ДРОРМ. У зв`язку з тим, що реєстрація звернення стягнення в ДРОРМ є відкладальною обставиною, яка призводить до набуття чинності Договором про відступлення права вимоги від 10.12.2019 до Договору застави, повідомлено про перехід права вимоги до Заставодержателя (Банку) на підставі Договору про відступлення права вимоги та повне припинення зобов`язань Заставодержателя за Договором про розміщення грошового покриття в наслідок поєднання боржника та кредитора в одній особі. Крім того повідомлено про те, що датою відступлення права вимоги (переходу до Заставодержателя) права вимоги є 29.01.2020. Сума відступленого права вимоги - 30760000,00 грн. За рахунок відступленого права вимоги в сумі 30760000,00 грн погашено заборгованість за Кредитним договором в сумі 30760000,00 грн, з яких: 893850,00 грн заборгованості за відсотками та 29866150,00 грн заборгованості за кредитом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінспот» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал» (Київ)», обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінспот» не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу ч. 2, 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу (у тому числі договори та інші правочини). Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Нормами ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та умов цього Кодексу.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Частиною 2 статті 1 Закону України «Про заставу» визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання або в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

За змістом ч. 2 ст. 11 Закону України «Про заставу» заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).

Положеннями ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу» визначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Статтею 1 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (в ред. станом на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Приписами ст. 2 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (в ред. станом на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що звернення стягнення на предмет обтяження - вжиття обтяжувачем передбачених законом заходів щодо предмета обтяження для задоволення своїх прав чи вимог, які випливають із змісту обтяження; майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, - право клієнта (володільця рахунка) надавати розпорядження про перерахування і видачу сум з банківського рахунка, що випливає з договору банківського рахунка.

Згідно з ч. 1-3 ст. 19-1 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (в ред. станом на дату виникнення спірних правовідносин) правочин, на підставі якого виникає обтяження майнових прав на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, укладається незалежно від наявності у боржника грошових коштів на відповідному банківському рахунку. Якщо інше не передбачено правочином, на підставі якого виникає обтяження майнових прав на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, предметом такого обтяження є всі права щодо всіх грошових коштів, що знаходяться на рахунку (поточному, вкладному (депозитному), кореспондентському, рахунку умовного зберігання (ескроу) або іншому), в будь-який час протягом чинності такого правочину. Правочин, на підставі якого виникає обтяження майнових прав на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, може передбачати, що предметом такого обтяження є майнові права боржника на грошові кошти в розмірі, зазначеному в такому правочині. У такому разі розмір грошових коштів на відповідному рахунку в будь-який час протягом чинності такого правочину не може бути меншим за розмір, зазначений у такому правочині, якщо інше не передбачено таким правочином.

Відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов`язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, а також в інших випадках, встановлених законом чи договором, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом (ч. 1 ст. 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (в ред. станом на дату виникнення спірних правовідносин)).

В силу п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (в ред. станом на дату виникнення спірних правовідносин) обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші, майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, або цінні папери.

Статтею 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (в ред. станом на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Повідомлення повинно містити таку інформацію: 1) зміст порушення, вчиненого боржником; 2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; 3) опис предмета забезпечувального обтяження; 4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов`язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу; 5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; 6) вимогу до боржника виконати порушене зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Приписами ст. 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (в ред. станом на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження може бути припинене боржником або третьою особою шляхом виконання порушеного боржником забезпеченого обтяженням зобов`язання або тієї частини цього зобов`язання, виконання якої було прострочене, разом з відшкодуванням обтяжувачу витрат, понесених у зв`язку з пред`явленням вимоги та/або звернення стягнення. Таке виконання може бути здійсненим у будь-який час до моменту продажу обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження або до переходу права власності на нього до обтяжувача. У цьому разі обтяжувач не вправі вимагати від боржника або іншої особи, яка виконала зобов`язання, сплати інших сум. Якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов`язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов`язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов`язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону. Якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує обов`язок щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 33 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (в ред. станом на дату виникнення спірних правовідносин) при зверненні стягнення відповідно до цієї статті на предмет забезпечувального обтяження, яким є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, боргові цінні папери, строк платежу за якими настав або які підлягають сплаті на вимогу, норми статті 27 цього Закону, а також статті 28 цього Закону щодо обов`язку боржника передати предмет обтяження у володіння обтяжувачу не застосовуються, крім випадків, зазначених у частині четвертій цієї статті. Обтяжувач, який звертає стягнення на такий предмет обтяження, зобов`язаний надіслати повідомлення про це боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження відповідного рухомого майна. У разі якщо предметом забезпечувального обтяження є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на поточному або кореспондентському банківському рахунку, задоволення забезпеченої обтяженням вимоги обтяжувача може здійснюватися шляхом договірного списання грошової суми, достатньої для повного задоволення такої вимоги, з відповідного рахунка боржника за платіжною вимогою обтяжувача.

В силу ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність в Україні» (в ред., чинній на час спірних правовідносин) інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.

Банківською таємницею, зокрема, є: 1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; 2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; 3) фінансово-економічний стан клієнтів; 4) системи охорони банку та клієнтів; 5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності; 6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; 7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; 8) коди, що використовуються банками для захисту інформації; 9) інформація про фізичну особу, яка має намір укласти договір про споживчий кредит, отримана під час оцінки її кредитоспроможності.

Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського та валютного нагляду, становить банківську таємницю.

Інформація про банки чи клієнтів, отримана Національним банком України відповідно до міжнародного договору або за принципом взаємності від органу банківського нагляду іншої держави для використання з метою банківського нагляду або запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, чи фінансуванню тероризму, становить банківську таємницю.

Положення цієї статті не поширюються на інформацію, яка підлягає опублікуванню. Перелік інформації, що підлягає обов`язковому опублікуванню, встановлюється Національним банком України та додатково самим банком на його розсуд.

Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю, та надає роз`яснення щодо застосування таких актів.

Частиною 1 статті 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність в Україні» (в ред., чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що банки зобов`язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом: 1) обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю; 2) організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю; 3) застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації; 4) застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом (ч. 1 ст. 61).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність в Україні» (в ред., чинній на час спірних правовідносин) Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи. Інформація щодо рахунка умовного зберігання (ескроу) та операцій за ним розкривається також на письмовий запит бенефіціара. Інформація про залишок коштів на банківському рахунку, майнові права на кошти на якому є предметом обтяження, операції за ним, обтяження, стосовно яких до банку надійшли повідомлення, у тому числі взяті банком на облік, інші обмеження права розпоряджання рахунком розкривається також на письмовий запит обтяжувача, якщо право обтяжувача на отримання відповідної інформації передбачено правочином, на підставі якого виникає таке обтяження.

Слід зазначити, що матеріали справи № 911/2247/21 не містять доказів укладення будь-яких договорів між ТОВ «Фінспот» та ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)».

Стосовно обставин укладення між ПАТ «Банк Восток» і ТОВ «Фінспот» низки правочинів від 10.12.2019, а саме: Договору про забезпечення виконання зобов`язань шляхом розміщення грошового покриття № КК2019-0140/Г.П.2, Договору застави № КК2019-0140/З.М.П.2, Договору про відступлення права вимоги до Договору застави, необхідно вказати таке.

Так, зі змісту вищевказаних договорів вбачається, що ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» не було стороною вказаних правочинів, на підставі яких відбулось звернення стягнення на предмет забезпечення в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором.

Крім того, матеріали справи не містять доказів надання позичальником станом на 10.12.2019 письмового дозволу на розкриття ПАТ «Банк Восток» банківської таємниці ТОВ «Фінспот» стосовно правовідносин ПАТ «Банк Восток» і ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» за Кредитним договором.

До того ж, у матеріалах справи відсутні докази направлення Боржнику будь-яких повідомлень про укладення зазначених правочинів до 29.01.2020, коли відбулось фактичне звернення стягнення на предмет забезпечення та Банком скеровано Позичальнику повідомлення № 04/1111 від 29.01.2020.

З огляду на те, що кінцевим строком повернення кредитних коштів (Додаткова угода № 3 до Кредитного договору) було 28.01.2020, а початок процедури звернення стягнення в ДРОРМ зареєстровано Банком 29.01.2020, відповідно до ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» Банк був зобов`язаний одночасно з реєстрацією в ДРОРМ направити Боржнику письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання та надати 30-денний строк для виконання зобов`язання Боржника за Кредитним договором, виконання якого забезпечене обтяженням.

Лише після спливу 30 днів (як це передбачено ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень») з моменту реєстрації в ДРОРМ відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та за умови несплати визначеної у повідомленні суми боргу, у Банку виникає право на завершення процедури - звернення стягнення.

Також є необґрунтованими доводи ТОВ «Фінспот» стосовно застосування до спірних правовідносин положень ст. 33 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», з огляду на таке.

Системний аналіз наведених вище положень ст. 2, 19-1, 23, 26, 27, 28 33 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» в їх сукупності (зокрема враховуючи буквальний зміст норми ч. 2 ст. 33 «… шляхом договірного списання грошової суми, достатньої для повного задоволення такої вимоги, з відповідного рахунка боржника за платіжною вимогою обтяжувача.») свідчить про те, що право договірного списання грошових коштів з банківського рахунку в рахунок забезпечення виконання грошового зобов`язання за кредитними правовідносинами, без дотримання обов`язку, передбаченого ст. 27 Закону, щодо надсилання повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання та надання 30-денного строку для виконання зобов`язання, стосується договірного списання грошових коштів саме з рахунку боржника (у даному випадку ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)»), а не майнового поручителя.

Необхідно вказати, що право ПАТ «Банк Восток» здійснювати договірне списання грошових коштів з усіх рахунків Позичальника, відкритих у ПАТ «Банк Восток», для погашення заборгованості по сплаті процентів, комісій, неустойки та по поверненню Кредиту згідно цього Договору, узгоджене п.п. 13.1., 13.2. Кредитного договору.

Разом з тим, вказане право стосується договірного списання коштів, розміщених на рахунку саме Позичальника - ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)».

Однак, як встановлено вище, між ПАТ «Банк Восток» та ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» не було укладено будь-яких договорів забезпечення, у т.ч. на виконання п. 3.1. Кредитного договору.

Водночас, 29.01.2020 Банк звернув стягнення за Договором застави шляхом реєстрації звернення стягнення у ДРОРМ. В той же день, 29.01.2020 грошові кошти у сумі 30760000,00 грн (сума грошового покриття, розміщеного ТОВ «Фінспот») були списані Банком в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором на підставі Меморіального ордеру № 248483 від 29.01.2020.

За таких обставин, є обґрунтованими доводи Боржника про порушення права Позичальника, регламентованого ст.ст. 27, 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», на добровільне виконання боргу у 30-денний строк, враховуючи застосування Банком вказаного механізму звернення стягнення на предмет забезпечення.

До того ж, в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 911/2247/21 суд погодився з доводами Боржника про те, що останній дійсно не був стороною правочинів, на підставі яких відбулось звернення стягнення та перехід до майнового поручителя прав вимоги за кредитним договором, що в аспекті обізнаності могло вплинути на можливість та дату оскарження таких правочинів у судовому порядку.

З огляду на зазначений вище висновок Верховного Суду та встановлені обставини щодо порушення права Боржника на добровільне виконання боргу у 30-денний строк, а також враховуючи положення п. 9.11., розділу 12 Кредитного договору № КК2019-0140 від 15.08.2019 стосовно забезпечення банківської таємниці та умов отримання дозволу Позичальника на її розкриття (зокрема відсутність доказів отримання такого дозволу), в сукупності з положенням п. 1.2. Договору про забезпечення виконання зобов`язань шляхом розміщення грошового покриття № КК2019-0140/Г.П.2 від 10.12.2019 щодо обізнаності ТОВ «Фінспот» з умовами Кредитного договору, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що застосований ПАТ «Банк Восток» і ТОВ «Фінспот» механізм звернення стягнення на предмет забезпечення не відповідає критеріям добросовісності, розумності та справедливості, отже вчинений з порушенням норм ЦК України та Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Вказані вище порушення ЦК України та Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» при вжитті ПАТ «Банк Восток» і ТОВ «Фінспот» заходів звернення стягнення на предмет забезпечення свідчать про неправомірність переходу від ПАТ «Банк Восток» до ТОВ «Фінспот» права вимоги до Боржника ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» за зобов`язаннями, які виникли на підставі Кредитного договору № КК2019-0140 від 15.08.2019.

За таких обставин, ТОВ «Фінспот» не набуло у встановленому законом порядку право вимоги до Боржника ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» за вказаними зобов`язаннями.

Відтак, місцевий господарський суд належним чином дослідивши матеріали справи, дотримуючись норм матеріального права, дійшов вірного висновку, що заявлена ТОВ «Фінспот» сума грошових вимог до Боржника ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» у розмірі 30760000,00 грн за Кредитним договором № КК2019-0140 від 15.08.2019, а також додатково нараховані на вказану заборгованість суми 1410746,30 грн 3% річних та 5299948,00 грн інфляційних втрат, є необґрунтованими та не підлягають визнанню.

Щодо заявлених ТОВ «Фінспот» вимог до Боржника у вигляді 28146,80 грн заборгованості за наказом Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 та 32911,74 грн заборгованості за наказом Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі № 910/16913/21, необхідно вказати, що станом на дату попереднього засідання вказана заборгованість погашена, на підтвердження чого Боржником надано відповідні докази, що заявником не заперечується, а відтак, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про закриття провадження в частині заявлених грошових вимог в сумі 61058,54 грн.

При цьому, твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в ухвалі Господарського суду Київської області від 06.02.2024 у справі № 911/2247/21, а отже, у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

За таких обставин решту аргументів скаржника, окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінспот» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Київської області від 06.02.2024 у справі № 911/2247/21 підлягає залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 ГПК України, судом покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 255, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінспот» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2024 у справі № 911/2247/21 залишити без змін.

3. Справу № 911/2247/21 повернути до Господарського суду міста Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови складено та підписано - 26.06.2024.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді В.О. Пантелієнко

Б.М. Поляков