Постанова
від 24.06.2024 по справі 910/9087/23
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"24" червня 2024 р. Справа№ 910/9087/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 24.06.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті»

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 (повний текст рішення складено 20.12.2023)

у справі №910/9087/23 (суддя Балац С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська консалтингова компанія»

до 1) Малого підприємства «Деревопласт» у формі товариства з обмеженою відповідальністю

2) Міністерства юстиції України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті»

про визнання протиправними та скасування наказів, витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська консалтингова компанія» (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Малого підприємства «Деревопласт» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі по тексту - відповідач 1), Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач 2, Мін`юст) із наступними позовними вимогами:

- про визнання протиправним та скасування наказу Мін`юсту від 21.02.2022 №566/5 «Про задоволення скарги», яким на підставі висновку Центральної комісії Мін`юсту з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 10.02.2022, за результатами розгляду скарги відповідача 1 від 30.12.2021, зареєстрованої у Мін`юсті 30.12.2021 за №СК-4101-21 «Скаргу Малого підприємства «Деревопласт» від 30.12.2021 задоволено у повному обсязі. Скасовано рішення від 05.07.2018 №41912505, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортовим Ігорем Олександровичем. Виконання наказу покладено на Офіс протидії рейдерству»;

- про визнання протиправним та скасування наказу Мін`юсту від 15.05.2023 №1848/5 «Про задоволення скарги», яким на підставі висновку Центральної комісії Мін`юсту з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 12.05.2023, за результатами розгляду скарги відповідача 1 від 23.06.2022, зареєстрованої у Мін`юсті 27.06.2022 за №СК-1059-22 «Скаргу Малого підприємства «Деревопласт» від 23.06.2022 задоволено. Скасовано рішення від 03.02.2021 №56430437, прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Янковською Ольгою Сергіївною. Скасовано рішення 29.12.2022 №65971318, прийняте державним реєстратором Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області Тавровою Оленою Юріївною. Виконання наказу покладено на Офіс протидії рейдерству»;

- про витребування у відповідача 1 на користь позивача двоповерховий адміністративний будинок, шість складських приміщень загальною площею 2 254, 7 кв.м., розташованих по вул. Миколаївська дорога, 134 у м. Одесі, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1591225551101, зареєстрований за відповідачем 1 на праві приватної власності в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер майна: 18044918 рішенням про державну реєстрацію від 01.10.2007 на підставі свідоцтва про право власності серії САВ №306692, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 24.09.2007;

- про відшкодування судових витрат понесених позивачем.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані накази відповідача 2 прийняті з порушенням Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128, у редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Порядок №1128), Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 07.07.2004 №1952-IV (далі по тексту - Закон №1952-IV) та порушують право власності позивача на нерухоме майно.

За твердженням позивача, рішення державного реєстратора від 05.07.2018 №41912505 оскаржене до Мін`юсту 30.12.2021, тобто з порушенням 60-ти денного строку, визначеного частиною 3 статті 37 Закону №1952-IV. При цьому ані Законом №1952-IV, ані пунктами 5, 8 Порядку №1128 не передбачено можливості поновлення скаржнику строку на оскарження до Мін`юсту рішень, дій або бездіяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації.

Мін`юстом в порушення вимог пунктів 10, 11 Порядку №1128 не було повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» про розгляд скарги Колегією як заінтересовану особу. Також не було повідомлено позивача як заінтересовану особу, оскільки на час розгляду скарги відповідача 1 від 30.12.2021 за позивачем вже було зареєстроване за рішенням від 03.02.2021 №56430437, прийнятим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Янковською Ольгою Сергіївною, право власності на двоповерховий адміністративний будинок, шість складських приміщень загальною площею 2 254, 7 кв.м., розташованих по вул. Миколаївська дорога, 134 у м. Одесі, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1591225551101. Всупереч пункту 9 Порядку №1128 скаржником не подано доказів порушення його прав внаслідок прийняття державним реєстратором рішення від 05.07.2018 №41912505 щодо отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті», як іпотекодержателя, доказів направлення письмової вимоги іпотекодержателя по Іпотечному договору від 05.03.2007, реєстраційний №У-46 боржнику, який є відмінним від іпотекодавця - відповідача 1, тобто ОСОБА_1 - позичальниці за Кредитним договором від 05.03.2007 №0009/07/08-Z.

Крім того, попри пріоритет норми спеціального права при розгляді скарги Колегією не було надано оцінку спеціальній нормі - частині 4 статті 37 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 №898-IV, в редакцій чинній на дату виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон №898-IV).

Подібні за змістом порушення з боку відповідача 2 мали місце і при розгляді скарги відповідача 1 від 23.06.2022, зареєстрованої у Мін`юсті 27.06.2022 за №СК-1059-22. Наявність підстав для визнання протиправним та скасування Наказу Мін`юсту від 21.02.2022 №566/5 саме по собі матиме наслідком визнання протиправним та скасування наказу Мін`юсту від 15.05.2023 №1848/5, підстави якого співпадають з висновками попереднього наказу.

Отже, Наказ Мін`юсту від 15.05.2023 №1848/5 прийнято з порушенням частини 3 статті 26, пункту 1 частини 7 статті 37 Закону №1952-IV, пунктів 9, 10, 12 Порядку №1128.

Крім того, Мін`юст, розглянувши скарги відповідача 1, вийшов за межі своєї компетенції, оскільки розглянув спір про право реалізації іпотекодержателем договору іпотеки від 05.03.2007 за реєстровим №У-46.

Також, на переконання позивача, з метою ефективного захисту його прав як власника нерухомого майна щодо якого вчинювались реєстраційні дії, слід витребувати у відповідача 1 на його користь таке майно на підставі статті 387 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння.

08.08.2023 Господарський суд міста Києва протокольно залучив до участі у справі №910/9087/23 Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (далі по тексту - третя ососба).

02.10.2023 Господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження та призначив справу №910/9087/23 до розгляду по суті.

Господарський суд міста Києва від 12.10.2023 залишив подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» заяву про вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у справі №910/9087/23 без розгляду на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України), оскільки заява подана до суду першої інстанції з пропуском встановленого процесуальним законом строку.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 22.11.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 у справі № 910/9087/23 задовольнив; ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 у справі № 910/9087/23 скасував та направив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» про вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору для розгляду до Господарського суду міста Києва; матеріали оскарження по справі № 910/9087/23 повернув до Господарського суду міста Києва.

Господарський суд міста Києва рішенням від 06.12.2023 у справі №910/9087/23 позов задовольнив повністю; визнав протиправним та скасував наказ Мін`юсту від 21.02.2022 № 566/5 «Про задоволення скарги»; визнав протиправним та скасував наказ Мін`юсту від 15.05.2023 № 1848/5 «Про задоволення скарги»; витребував у відповідача 1 на користь позивача двоповерховий адміністративний будинок, шість складських приміщень, загальною площею 2 254,7 кв.м., який знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Миколаївська дорога, буд. 134, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1591225551101, зареєстрований за відповідачем 1 на праві приватної власності в реєстрі прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер майна: 18044918 рішенням про державну реєстрацію від 01.10.2007 на підставі свідоцтва про право власності від 24.09.2007 серії САВ № 306692, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради; стягнув з відповідача 1 на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 11 668,00 грн.

Ухвалюючи вказане рішення Господарський суд міста Києва дійшов висновку про задоволення позову, оскільки Колегією при розгляді скарг допущено порушення положень пункту 11 Порядку №1128 щодо належного повідомлення заінтересованих осіб; пункту 5 Порядку №1128, частини 3 статті 37 Закону №1952-IV щодо строку оскарження реєстраційних дій. При цьому Колегією при розгляді скарг не було встановлено порушеного права відповідача 1, що є порушенням пункту 5 статті 37 Закону №1952-IV.

Висновок Колегії від 12.05.2023 за результатами розгляду скарги відповідача 1 від 23.06.2023 прийнятий як похідний від висновку Колегії від 10.02.2022 за результатами розгляду скарги відповідача 1 від 30.12.2021.

За змістом висновків Колегії від 10.02.2022 та від 12.05.2023, досліджуючи питання дотримання третьою особою порядку реалізації іподеркодержателем за іпотечним договором своїх прав, передбачених приписами статті 37 Закону №898-IV, Колегія вийшла за межі власної компетенції, вирішивши спір про право.

Враховуючи встановлені порушення Колегії при розгляді скарг відповідача 1, прийняття спірних наказів Мін`юстом, на підставі яких спірний об`єкт нерухомого майна вибув з володіння позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги позивача про витребування у відповідача 1 на користь позивача спірного об`єкту нерухомого майна на підставі частини 1 статті 387 ЦК України.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 21.12.2023 у справі №910/9087/23, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2024, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСА-СТРОЙ-СІТІ» про вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору повернув заявнику, оскільки позов третьої особи не відповідає вимогам статті 49, частини 2 статті 180 ГПК України та відповідно підлягає поверненню на підставі частини 6 статті 180 ГПК України.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції від 21.12.2023, третя особа звернулася до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі №910/9087/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги третя особа посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки відповідач 1 дізнався про рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова Ігоря Олександровича від 05.07.2018 №41912505 лише 01.12.2021 із вимоги позивача про звільнення з нерухомого майна, яке передавалось відповідачем 1 в іпотеку Банку «Форум», тобто скарга до Мін`юсту подана у встановлений 60-ти денний строк. При розгляді скарги Мін`юстом дотримано порядок повідомлення заінтересованих осіб про засідання Комісії, визначений у пункті 10 Порядку №1128, у редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин.

Крім того, як зазначає апелянт, суд першої інстанції ухвалюючи спірне рішення залишив поза увагою повідомлення третьої особи про скасування Північним апеляційним господарським судом ухвали Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 у справі №910/9087/23 про залишення без розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» про вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ухвалив оскаржуване рішення, чим допустив порушення положень статей 49, 180 ГПК України.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) складу суду від 27.12.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/9087/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Сотніков С.В., Отрюх Б.В.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 28.12.2023 витребував з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9087/23 та відклав розгляд питання, пов`язаного з рухом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/9087/23.

25.01.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/9087/23.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 у зв`язку із перебуванням судді Сотнікова С.О. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) складу суду від 29.01.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/9087/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Отрюх Б.В., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 31.01.2024 у справі №910/9087/23 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/9087/23 залишив без руху.

Також не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач 2 звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/9087/23; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/9087/23 та ухвалити нове яким відмовити в задоволенні позову до Міністерства юстиції України.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) складу суду від 13.02.2024 апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/9087/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Ходаківська І.П., Отрюх Б.В.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2024 у зв`язку із перебуванням судді Отрюха Б.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) складу суду від 16.02.2024 апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/9087/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 21.02.2024 апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/9087/23 залишив без руху.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 21.02.2024 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/9087/23; розгляд апеляційної скарги призначив на 19.03.2024 об 13 год. 15 хв.

11.03.2024 позивачем сформовано та подано до Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» відзив на апеляційну скаргу, за яким просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги третьої особи на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі №910/9087/23 та залишити рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі №910/9087/23 без змін, посилаючись на правильність висновків суду першої інстанції щодо порушення Мін`юстом положень пунктів 5, 8, 10, 11 Порядку №1128 стосовно належного повідомлення заінтересованих осіб про розгляд скарг, не встановлення Колегією з розгляду скарг порушення прав скаржника (відповідача 1) оспорюваними рішеннями, порушення строку на подання скарг та ненадання відповідачем 2 доказів про те, що про порушене право за скаргою відповідач 1 дізнався 01.12.2021 та 20.06.2022 відповідно.

Щодо доводів апелянта про незадоволення судом першої інстанції 06.12.2023 клопотання про відкладення, то позивач зазначає, що відкладення або оголошення перерви є дискреційними повноваженнями суду та не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 12.03.2024 відмовив Міністерству юстиції України у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги; відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/9087/23.

Верховний Суд ухвалою від 18.04.2024 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 у справі № 910/9087/23.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 19.03.2024 відклав розгляд справи №910/9087/23 на 23.04.2024 об 12 год. 45 хв.

14.04.2024 третьою особою сформовано та подано до Північного апеляційного господарського суду додаткові пояснення до апеляційної скарги, зареєстровані судом апеляційної інстанції 15.04.2024. До вказаних пояснень апелянтом подано копії: витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження 12023163490000590), Інформацій з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, вимоги від 02.09.2018, оголошення про засідання центральної колегії Мін`юсту 10.02.2022, оголошення про засідання центральної колегії Мін`юсту 29.12.2022, оголошення про засідання центральної колегії Мін`юсту 12.05.2023, ухвали Суворовського районного суду міста Києва від 11.01.2021 у справі №523/20048/20.

16.04.2024 третьою особою сформовано та подано до Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» додаткові пояснення з приводу повноважень представника позивача, який підписав відзив на апеляційну скаргу.

19.04.2024 відповідачем 1 сформовано та подано до Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» заяву про залишення апеляційної скарги третьої особи без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі №910/9087/23 - без змін.

19.04.2024 третьою особою сформовано та подано до Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» заперечення, зареєстроване судом апеляційної інстанції 22.04.2024, на заяву відповідача 1 та представника позивача.

22.04.2024 позивачем сформовано та подано до Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» клопотання про долучення Ордера на надання правничої (правової) допомоги серії ВН №1357559 від 22.04.2024.

22.04.2024 третьою особою сформовано та подано до Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» клопотання, зареєстроване судом апеляційної інстанції 23.04.2024, про відкладення розгляду справи та залучення відповіді Мін`юсту на адвокатський запит.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 23.04.2024 продовжив строк розгляду справи №910/9087/23; відклав розгляд справи №910/9087/23 на 14.05.2024 об 13 год. 00 хв.

03.05.2024 третьою особою сформовано та подано до Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» клопотання про повернення позовної заяви позивача у зв`язку із порушенням правил об`єднання позовних вимог.

14.05.2024 третьою особою сформовано та подано до Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» клопотання про залучення доказів у справі №910/9087/23, а саме: копії адвокатського запиту №2/15/04-24 від 15.04.2024, відповіді Мін`юсту №60565/68995-33-24/33.3 від 22.04.2024, листа Мін`юсту №65222/73380-33-24/33.3 від 30.04.2024, скарг відповідача 1 з доданими до них доказами на підтвердження дотримання строку оскарження, листа ДП «НАІС» №562/14.2-11 від 08.02.2022, свідоцтва про право власності відповідача 1 на нерухоме майно.

В обґрунтування неможливості подання таких доказів суду першої інстанції третя особа посилається на отримання цих доказів на стадії апеляційного перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі №910/9087/23 та просить суд апеляційної інстанції визнати повноважними причини пропуску строку для їх подання та залучити такі докази, оскільки вирішення справи без таких доказів є неможливим. Крім того, Мін`юст, заперечуючи проти задоволення позовних вимог посилався на такі докази, проте не надав їх суду першої інстанції.

Північний апеляційний господарський суд протокольно залишив без розгляду додаткові пояснення третьої особи та клопотання третьої особи, та заяву відповідача 1 про залишення апеляційної скарги без задоволення на підставі частини 2 статті 118 ГПК України, оскільки такі додаткові пояснення, клопотання та заяви подані після строку, встановленого Північним апеляційним господарським судом в ухвалі від 21.02.2024 про відкриття апеляційного провадження.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 14.05.2024 відклав розгляд справи №910/9087/23 на 11.06.2024 об 14 год. 00 хв.

11.06.2024 у судовому засіданні виникла необхідність оголосити перерву у розгляді справи №910/9087/23 до 18.06.2024 до 12 год. 20 хв.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 18.06.2024 відклав розгляд справи №910/9087/23 на 24.06.2024 на 10 год. 30 хв. за клопотанням третьої особи та відмовив у задоволенні клопотання відповідача 2 про відкладення розгляду справи у зв`язку із відсутністю поважних причин для такого відкладення.

За приписами частин 1, 3 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Приписи частини 3 статті 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи» і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14.

У постанові Верховного Суду від 11.09.2019 по справі № 922/393/18 викладена правова позиція щодо подання доказів до суду апеляційної інстанції. Так, у тій справі касаційний суд підтвердив дотримання процесуальних процедур судом попередньої інстанції, який відхилив клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткового доказу через те, що цей доказ датований вже після прийняття рішення судом першої інстанції.

Верховний Суд вказав, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15.

Доводи третьої особи про те, що про такі докази йому стало відомо лише на стадії апеляційного перегляду та отримані ним за адвокатським запитом №2/15/04-24 від 15.04.2024 не заслуговують на увагу, оскільки третю особу було залучено до участі у справі протокольно 08.08.2023 на стадії підготовчого провадження у справі №910/9087/23. Як свідчать матеріали справи №910/9087/23 представник третьої особи приймав участь під час розгляду справи і не був позбавлений можливості надати такі докази або заявити клопотання про необхідність їх подання, або витребування судом першої інстанції, а тому суд апеляційної інстанції вважає недоведеним винятковість випадку, за відсутності доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від третьої особи.

За приписами статті 42 ГПК України учасники справи, до яких статтею 41 ГПК України віднесено третіх осіб, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. При цьому частиною 2 статті 42 ГПК України визначено, що учасники справи зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

Частиною 3 статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Водночас докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частини 3, 4 статті 74 ГПК України).

Статтею 80 ГПК України встановлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У частині 1 статті 81 ГПК України визначено, що, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

З матеріалів даної справи вбачається, що третьою особою після залучення її до участі у справі письмові пояснення із відповідним доказами суду першої інстанції у встановлений процесуальним Законом строк не надавались. Також третя особа своїм правом на заявлення клопотання про витребування доказів у встановлені процесуальним Законом строк та порядку не скористалась, відповідне клопотання суду першої інстанції не заявлено.

Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції на підставі частини 3 статті 269 ГПК України відмовляє третій особі у долученні до матеріалів справи доказів, долучених до пояснень до апеляційної скарги, поданих 14.04.2024 та клопотання про долучення доказів, поданого до суду апеляційної інстанції 14.05.2024.

Крім того, клопотання третьої особи про повернення позовної заяви позивача у зв`язку із порушенням правил об`єднання позовних вимог не підлягає задоволенню, оскільки за приписами статті 174 ГПК України питання щодо повернення позовної заяви суддя вирішується на стадії відкриття провадження судом першої інстанції.

Частиною 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

24.06.2024 від відповідача 2 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю представника в інших судових засіданнях.

У судовому засіданні 24.06.2024 представник третьої особи підтримав клопотання відповідача 2 про відкладення розгляду справи №910/9087/23 та зазначив про необхідність відкладення розгляду справи для забезпечення участі представника Мін`юсту у судовому засіданні, з наданням останнім відповідних пояснень.

Представник позивача у судовому засіданні 24.06.2024 заперечив проти задоволення клопотання відповідача 2 про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів, порадившись на місці, відхиляє клопотання відповідача 2 про відкладення розгляду справи, оскільки явка представників обов`язковою судом апеляційної інстанції не визнавалась, а також враховуюче те, що у жодне судове засідання у суді апеляційної інстанції представник відповідача 2 не з`являвся. Крім того, процесуальним Закон передбачено право відповідача 2 щодо направлення іншого уповноваженого на це представника.

Відповідач 1 своїх представників в судове засідання, призначене на 24.06.2024 не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом доставки ухвали Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 про відкладення розгляду справи №910/9087/23 до його електронного кабінету.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, розгляд даної справи проводиться судом апеляційної інстанції за відсутності представників відповідачів повідомлених належним чином, що не перешкоджає розгляду даної справи.

У судовому засіданні 24.06.2024 представник третьої особи підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/9087/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні 24.06.2024 заперечив проти задоволення апеляційної скарги третьої особи, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/9087/23 залишити без задоволення.

Розглянувши вимоги та доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Наказом Мін`юсту від 21.02.2022 №566/5 «Про задоволення скарги» (т.1 а.с. 56) задоволено скаргу Малого підприємства «Деревопласт» від 30.12.2021 та скасовано рішення від 05.07.2018 №41912505, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Мархотовим Ігорем Олександровичем. Наказ прийнято на підставі висновку центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 10.02.2022 (т.1 а.с. 57-58) за результатом розгляду скарги Малого підприємства «Деревопласт», зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 30.12.2021 за №СК-4101-21.

За висновком колегії при прийняті оспорюваного рішення реєстратора від 05.07.2018 №41912505, за яким внесено запис про право власності на об`єкт нерухомого майна за Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» не було надано необхідних документів, а саме документ, що підтверджує факт завершення 30-ти денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк зазначений у відповідній письмовій вимозі, у результаті чого рішення прийняте державним реєстратором Мархотовим Ігорем Олександровичем з порушенням вимог пункту 2 частини третьої статті 10, частини першої статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження».

В той же час, Мале підприємство «Деревопласт» вважає себе власником спірного майна, на який іпотекодержателем - ТОВ «Одеса-Строй-Сіті» звернуто стягнення в позасудовому порядку.

В подальшому, наказом Міністерства юстиції України №1848/5 від 15.05.2023 «Про задоволення скарги» задоволено скаргу Малого підприємства «Деревопласт» від 23.06.2022 (т.1 а.с. 59) скасовано рішення від 03.02.2021 №56430437, прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Янковською Ольгою Сергіївною та рішення від 29.12.2022 №65971318, прийняте державним реєстратором Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області Гавровою Оленою Юріївною.

Підставою для вказаного наказу став висновок центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 12.05.2023 (т.1 а.с. 60-61) за результатами розгляду скарги Малого підприємства «Деревопласт» від 23.06.2022, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 27.06.2022 за №CK-1065-22.

За висновком колегії попри наявність наказу Мін?юсту від 21.02.2022 №566/5 «Про задоволення скарги», яким задоволено скаргу Малого підприємства «Деревопласт» від 30.12.2021 та скасовано рішення від 05.07.2018 №41912505, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортовим Ігорем Олександровичем, яке залишилось невиконаним, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Янковською Ольгою Сергіївною здійснено державну реєстрацію переходу права власності від ТОВ «Одеса-Строй-Сіті» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська консалтингова компанія» за рішенням від 03.02.2021 №56430437 на об`єкт нерухомого майна на підставі протоколу Загальних зборів учасників ТОВ «Одеса-Строй-Сіті» від 08.11.2018 №08.11/2018, актів приймання-передачі від 17.11.2020 та від 23.11.2020, укладених між позивачем та третьою особою, а державним реєстратором Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області Гавровою Оленою Юріївною прийнято рішення від 29.12.2022 №65971318, яким зареєстровано зміни до розділу на об`єкт нерухомого майна, а саме змінено площу з 2 254,7 кв.м. на 2 365,4 кв.м., а тому вказані рішення мають бути скасовані як похідні.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що матеріали даної справи не містять скарг Малого підприємства «Деревопласт» від 30.12.2021, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 30.12.2021 за №СК-4101-21 та від 23.06.2022. зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 27.06.2022 за №СК-1065-22, за насідками розгляду яких відповідачем 2 прийняті оспорювані накази, вказані скарги не подано учасниками справи до матеріалів справи під час розгляду даної справи судом першої інстанції. Тоді як суд позбавлений права самостійно збирати докази, за відсутності мотивованого клопотання учасника справи про витребування доказів, відсутніх у такого учасника справи, з дотриманням порядку, визначеного частиною 2 статті 81 ГПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що 05.03.2007 між Акціонерним комерційним банком «Форум» (Іпотекодержатель) та Малим приватним підприємством «Деревопласт» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (Іпотекодавець) укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чепелєвою Т.В. та зареєстрований у реєстрі за №У-46 (т.1 а.с. 35-37) (далі по тексту - Іпотечний договір), за умовами якого забезпечено кредитні договори: №0009/07/08-Z, укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком «Форум» від 05.03.2007 та додаткових угод до нього, сума кредиту 500 000 доларів США, строк повернення кредиту 05.03.2012, розмір відсоткової ставки визначається Кредитним договором у розмірі 13 % річних; №004/07/08-KLI, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Златоград» та Акціонерним комерційним банком «Форум» від 05.03.2007 та додаткових угод до нього, сума кредиту 300 000,00 доларів США, строк повернення кредиту 26.02.201, розмір відсоткової ставки визначається Кредитним договором у розмірі 12 % річних.

Предметом іпотеки за Іпотечним договором є нерухоме майно, двоповерховий адміністративний будинок, шість складських приміщень, загальною площею 2 254,7 кв.м., який знаходиться за адресою: місто Одеса, Миколаївська дорога, будинок 134, який розташований на земельній ділянці площею 67,10 кв.м., який належить Малому приватному підприємству «Деревопласт» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Філімновою Г.В. 22.09.2000, за реєстровим №4296, зареєстрованого Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості в реєстровій книзі №11 неж під реєстровим №33 на сторінці 24. Згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно за реєстровим номером 18044918, видане Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 03.03.2007 за №13777284, інвентаризаційна оцінка предмета іпотеки складає 420 000,00 грн (пункт 3.1 Іпотечного договору).

Пунктом 4.4 Іпотечного договору сторонами визначено оцінку предмета іпотеки. Вартість предмета іпотеки визначена за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем. Вартість двоповерхового адміністративного будинку, шість складських приміщень, розташованих за адресою: місто Одеса, Миколаївська дорога, будинок 134 становить 4 882 043,00 грн.

Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки визначено у статті 6 Іпотечного договору.

Згідно з пунктом 6.1 Іпотечного договору - право звернення на предмет іпотеки Іпотекодержатель набуває у наступних випадках: якщо у момент настання строку боржником зобов`язання за Кредитним договором не будуть виконані, а саме: при несплаті боржником Іпотекодержателю будь-якої суми у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в Кредитному договорі; при припиненні (ліквідації, реорганізації) юридичної особи Іпотекодавця (боржника), а також у разі порушення провадження у справі про банкрутство Іпотекодавця (боржника); у разі порушення Іпотекодавцем обов`язків встановлених цим Договором; у разі порушення Боржником обов`язків встановлених кредитним договором; інших обставин, передбачених діючим законодавством.

Згідно з пунктом 6.2 Іпотечного договору - звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за вибором Іпотекодержателя у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя або за рішенням суду. При цьому за рахунок предмету іпотеки

Іпотекодержатель може задовольнити свої вимоги у повному обсязі, який визначається на момент фактичного задоволення, включаючи суму кредиту, суму відсотків за його використання, штраф, пеню, відшкодування збитків, спричинених простроченням виконання зобов`язань за Кредитним договором, а також витрати Іпотекодержателя, пов`язані з пред`явленням вимоги за борговим зобов`язанням та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до пункту 6.3 Іпотечного договору - за рішенням Іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватися наступним чином (договір про задоволення вимог Іпотекодержателя). У випадку набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки Іпотекодержатель має право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу з дотриманням умов, визначених Законом України «Про іпотеку» (статті 33-51) (підпункт 6.3.1 пункту 6.3 Іпотечного договору). Іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити Іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови Іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування збитків (підпункт 6.3.2 пункту 6.3 Іпотечного договору). Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки (підпункт 6.3.8 пункту 6.3 Іпотечного договору).

17.04.2007, 07.05.2007, 25.09.2007 були укладені договори про зміни та доповнення до Іпотечного договору (т.1 а.с. 38-40).

В матеріалах даної справи наявна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» до МП «Девелопмент» у формі ТОВ «Про виконання зобов`язання за кредитним договором від 05.03.2007 №0009/07/08-Z», укладеним між АКБ «Форум» та ОСОБА_1 , який вона порушила, право вимоги на яке перейшло до третьої особи на підставі договору №0005/18ВБ від 21.02.2018 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, укладеного із ПАТ «Банк Форум» (з відміткою про її отримання 05.05.2018 директором Дуйко В.В.).

На підставі чого третя особа вимагала від відповідача 1 виконати зобов`язання по кредитному договору від 05.03.2007 №0009/07/08-Z, сплативши заборгованість у розмірі 516 702,66 доларів США, що складає 16 668 884,25 грн. У разі не виконання вказаної вимоги буде прийняте рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки по іпотечному договору.

Рішенням державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортовим Ігорем Олександровичем від 05.07.2018 № 41912505 зареєстровано право власності на спірний об`єкт нерухомого майна за ТОВ «Одеса-Строй-Сіті».

Підстава виникнення права власності: «вимога, серія та номер: 2, виданий 02.05.2018, видавник Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті»; квитанція, серія та номер: 6504514236860, виданий 05.05.2018, видавник: УКРПОШТА; договір іпотеки, серія та номер: У-46, виданий 05.03.2007, видавник: ПН ОМНО Чепелєва Т.В.; договір про зміни, серія та номер: У-97, виданий 17.04.2007, видавник: ПН ОМНО Чепелєва Т.В.; договір про зміни, серія та номер: У-135, виданий 07.05.2007, видавник: ПН ОМНО Чепелєва Т.В.; договір про зміни, серія та номер: У-376, виданий 25.09.2007, видавник: ПН ОМНО Чепелєва Т.В.» (т. 1 а.с. 34).

Згідно рішення ТОВ «Одеса-Строй-Сіті» «Про створення Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська консалтингова компанія» від 08.11.2018 (т.1 а.с. 29) розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська консалтингова компанія» визначено у розмірі 2 800 000,00 грн, сформований за рахунок передачі у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «Одеська консалтингова компанія» двоповерхового адміністративного будинку, шість складських приміщень, які знаходяться по вулиці Миколаївська дорога, 134, у місті Одесі, загальна площа, який складає 2 254,7 кв.м. та які належать на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» на підставі Іпотечного договору від 05.03.2007, серія та номер У-46 видавник: приватний нотаріус ОМНО Чепелева Т.В., договору про зміни, серія та номер У-97 від 17.04.2007, видавник приватний нотаріус ОМНО Чепелєва Т.В., договору про зміни, серія та номер У-135 від 07.05.2007, видавник приватний нотаріус ОМНО Чепелєва Т.В., договору про зміни, серія та номер У-376 від 25.09.2007 видавник приватний нотаріус ОМНО Чепелева Т.В. вимога №2 від 02.05.2018 видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті», договору про зміни, серія та номер 2655 від 25.06.2008 видавник приватний нотаріус ОМНО Чепелева Т.В.

Акт прийому-передачі двоповерхового адміністративного будинку, шість складських приміщень, які знаходяться по вулиці Миколаївська дорога, 134, місті Одесі, загальна площа якої складає 2 254,7 кв.м, підписати протягом 5 (п?яти) робочих днів з моменту проведення державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська консалтингова компанія».

17.11.2020 на Загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті», рішення оформлене протоколом №05.11/2020 вирішено продати частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська консалтингова компанія», яка дорівнює 100% статутного капіталу та яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Ciтi» (т. 1 а.с. 43).

Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Янковською Ольгою Сергіївною здійснено державну реєстрацію переходу права власності від ТОВ «Одеса-Строй-Сіті» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська консалтингова компанія» на об`єкт нерухомого майна на підставі протоколу Загальних зборів учасників ТОВ «Одеса-Строй-Сіті» від 08.11.2018 №08.11/2018, актів приймання-передачі від 17.11.2020 та від 23.11.2020, укладених між позивачем та третьою особою, а державним реєстратором Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області Гавровою Оленою Юріївною прийнято рішення від 29.12.2022 №65971318, яким зареєстровано зміни до розділу на об`єкт нерухомого майна, а саме змінено площу з 2 254,7 кв.м. на 2 365,4 кв.м.

Спір виник внаслідок прийняття відповідачем 2 наказів, які, як стверджує позивач, прийнято з порушенням положень Порядку №1128 та Закону №1952-IV, внаслідок чого порушені права позивача як власника нерухомого майна, а також спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача внаслідок виконання державним реєстратором, прийнятих відповідачем 2 наказів.

Згідно із статтею 15, частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18, від 28.11.2019 у справі № 918/150/19, від 26.01.2022 у справі № 921/787/20 від 14.06.2022 у справі № 904/3870/21, від 13.09.2022 у справі № 918/1222/21.

У постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 14.10.2019 у справі №910/6642/18 зроблено висновок про стадійність захисту права, зокрема вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Отже, відсутність порушеного права у позивача зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Відповідно до частини 3 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 ГПК України).

Позивач, звертаючись до суду з позовною заявою зобов`язаний у відповідності до частини 3 статті 13 та статті 74 ГПК України довести наявність порушення його прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.

Таким чином, практика Верховного Суду щодо необхідності першочергового встановлення порушеного права позивача є усталеною, як і неодноразово наголошувалося судом касаційної інстанції на необхідності встановлення судами порушеного права позивача та можливості його поновлення в обраний ним спосіб, а відтак відсутня необхідність формування додаткового висновку щодо правовідносин, які виникли у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а саме щодо оскарження наказів Міністерства юстиції України за результатом розгляду скарг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. У зазначеній ситуації, заявлення вимог щодо скасування наказу Міністерства юстиції України за результатом розгляду скарг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно не скасовує обов`язку суду надати оцінку аргументам позивача щодо того, яке право позивача порушено і чи може воно бути захищеним у заявлений спосіб. Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.10.2022 у справі №910/11884/21.

Судом встановлено, що Наказом Мін`юсту від 21.02.2022 №566/5 «Про задоволення скарги» задоволено скаргу Малого підприємства «Деревопласт» від 30.12.2021 та скасовано рішення від 05.07.2018 №41912505, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Мархотовим Ігорем Олександровичем. Наказ прийнято на підставі висновку центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 10.02.2022 за результатом розгляду скарги Малого підприємства «Деревопласт», зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 30.12.2021 за №СК-4101-21.

За висновком колегії при прийняті оспорюваного рішення реєстратора, за яким внесено запис про право власності на об`єкт нерухомого майна за Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» не було надано необхідних документів, а саме документ, що підтверджує факту завершення 30-ти денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк зазначений у відповідній письмовій вимозі, у результаті чого рішення від 05.07.2018 №41912505, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Мархотовим Ігорем Олександровичем з порушенням вимог пункту 2 частини третьої статті 10, частини першої статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження».

В той же час, Мале підприємство «Деревопласт» вважає себе власником спірного майна, на який іпотекодержателем - ТОВ «Одеса-Строй-Сіті» звернуто стягнення в позасудовому порядку.

Слід зазначити, що на дачу подачі скарги відповідачем 1 від 30.12.2021 відповідачу 2 на рішення від 05.07.2018 №41912505, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Мархотовим Ігорем Олександровичем, 03.02.2021 за позивачем згідно рішення №56430437, прийнятого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Янковською Ольгою Сергіївною, було зареєстроване право власності на двоповерховий адміністративний будинок, шість складських приміщень загальною площею 2 254, 7 кв.м., розташованих по вул. Миколаївська дорога, 134 у м. Одесі, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1591225551101, отже спірне рішення відповідача 2 стосується прав та охоронюваних законом інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом №1952-IV.

Частиною 2 статті 3 Закону №1952-IV визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Статтею 37 Закону №1952-IV, в редакції чинній на дату розгляду відповідачем 2 скарги відповідача 1 від 30.12.2021, визначено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до частини 3 вказаної норми рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті (частина 4 статті 37 Закону №1952-IV).

Згідно із частиною 5 статті 37 Закону №1952-IV скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити: 1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником; 2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; 3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника; 4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду (частини 9, 10 вказаної норми).

Порядок №1128 визначає процедуру здійснення Мін`юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1128, у редакції від 23.04.2020, розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом.

Скарга у сфері державної реєстрації реєструється у день її надходження до Мін`юсту чи відповідного територіального органу відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах за умови підписання її скаржником, зокрема з використанням кваліфікованого електронного підпису (пункт 3 Порядку №1128).

Як вже зазначалось, відповідно до частини 3 статті 37 Закону №1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).

У частині 8 статті 37 Закону №1952-IV унормовано, що Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо: 1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті; 2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується; 3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; 4) наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; 5) є рішення цього органу з того самого питання; 6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника; 7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень; 8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги; 9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу; 10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

Згідно із пунктом 5 Порядку №1128 Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме: оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом; наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін; наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави; наявність рішення Мін`юсту чи його територіального органу з такого самого питання; здійснення Мін`юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника; подання скарги особою, яка не має на це повноважень; закінчення встановленого законом строку подачі скарги; розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту чи його територіального органу.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1128 якщо під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку встановлено наявність підстав для відмови в її задоволенні, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає не пізніше десяти робочих днів з дня її реєстрації рішення про відмову в задоволенні такої скарги із зазначенням мотивів такої відмови. Рішення про відмову у задоволенні скарги у сфері державної реєстрації з підстави оформлення її без дотримання вимог, визначених законом, не позбавляє скаржника права на повторне звернення з такою скаргою в межах визначеного законом строку.

Згідно пунктів 8 та 10 частини 8 статті 37 Закону №1952-IV Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо закінчився встановлений законом строк подачі скарги та державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1128 Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме, зокрема, закінчення встановленого законом строку подачі скарги.

Отже, пропуск строку на оскарження є самостійною підставою для відмови у задоволенні скарги та законом не передбачено процедуру поновлення чи продовження такого строку (постанова Верховного Суду від 30.06.2021 у справі №143/324/20).

Судом першої інстанції встановлено, що матеріали даної справи не містять доказів, коли відповідач 1 дізнався про порушення його прав рішенням державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Мархотова Ігоря Олександровича за №4191205 від 05.07.2018, тоді як інформація про речові права на нерухоме майно є загальнодоступною, розміщеною у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, і відповідач 1 мав можливість вчинити дії, спрямовані на перевірку наявності та/або відсутності порушення своїх прав, вважаючи, що він є власником нерухомого майна та зважаючи, у тому числі, на дію презумпції цивільного права про те, що власність зобов`язує (частина 4 статті 319 ЦК України). Проте відповідач 1 звернувся із скаргою до відповідача 2 на рішення за №4191205 від 05.07.2018 лише 30.12.2021, тобто більше ніж через 3 роки 5 місяців.

Посилання позивача на вимогу третьої особи №2 від 02.05.2018, надану відповідачу 1, яка отримана його директором 05.05.2018 під підпис, не заслуговують на увагу, оскільки рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Мархотова Ігоря Олександровича за №4191205 прийняте 05.07.2018, тобто через два місяці після вимоги.

Інших доказів, в обґрунтування пропуску строку на оскарження рішення за №4191205 від 05.07.2018 до Мін`юсту, учасниками справи до суду першої інстанції не надано, тоді як подання та збирання доказів на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції можливе лише у виняткових випадках з дотриманням вимог частини 3 статті 269 ГПК України.

Так само і у висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 10.02.2022, на підставі якого прийнято Наказ Мін`юсту від 21.02.2022 №566/5, відсутнє посилання на те, коли відповідач 1 дізнався чи міг дізнатися про порушення його прав рішенням державного реєстратора від 03.02.2021, наявного на момент подачі відповідачем 1 скарги від 30.12.2021.

Посилання відповідача 2 та третьої особи на те, що скаржник дізнався про протиправне рішення державного реєстратора Мархотова І.О. із вимоги ТОВ «Одеська консалтингова компанія» від 01.12.2021 про звільнення нерухомого майна, яке передавалось скаржником в іпотеку Банку, не заслуговують на увагу, оскільки вказані доводи відповідача 2 та третьої особи документально не обґрунтовані, вимогу ТОВ «Одеська консалтингова компанія» від 01.12.2021 відповідачем 2 до відзиву та третьою особою у пояснення щодо суті спору, в порушення вимог статті 80 ГПК України, до суду першої інстанції не подано, тоді як доведення обставин, які мають значення для справи і на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, із наданням відповідних доказів процесуальним Законом покладено саме на таку сторону.

Вищенаведене та здійснений аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку, що протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа, дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю, до суб`єкта розгляду скарги, особою, яка вважає, що її права порушено, може бути подано скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства. При цьому скаржником повинно бути дотримано вимоги Закону щодо строків подання скарги, що, в свою чергу, впливає на прийняття Міністерством та його територіальними органами мотивованого рішення про відмову у задоволенні скарги або задоволення (повне чи часткове) скарги. Тобто Міністерство позбавлено дискреційних повноважень щодо вирішення питання щодо правових наслідків пропуску відповідного строку звернення, оскільки це питання врегульоване законодавством та не передбачає альтернатив (постанови Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 826/3442/17, від 22.08.2018 у справі № 826/10548/17).

Крім того, згідно із пунктом 11 Порядку №1128 Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів: 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел); 2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на офіційному веб-сайті Мін`юсту за інтернет посиланням: https://minjust.gov.ua/m/ogoloshennya-pro-zasidannya-tsentralnoi-kolegii-ministerstva-yustitsii-ukraini-10-lyutogo-2022-roku міститься оголошення про те, що 10.02.2022 за адресою: м. Київ, вул. Євгена Сверстюка 15, в Офісі протидії рейдерству відбудеться засідання центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції.

Запрошуються скаржники/їх представники, державний реєстратор, суб`єкт державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується та заінтересовані особи/їх представники для розгляду наступних скарг: на 09 год. 00 хв. Розгляд скарги Малого Підприємства «ДЕРЕВОПЛАСТ» від 30.12.2021, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № СК-4101-21 від 30.12.2021. Тип об`єкта нерухомого майна: двоповерховий адміністративний будинок, шість складських приміщень. Адреса: АДРЕСА_1 . Суб`єкт оскарження: державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортов Ігор Олександрович. Заінтересована сторона: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОДЕСА-СТРОЙ-СІТІ» код: 41894456, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОДЕСЬКА КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ» код: 42608406, Товариство з обмеженою відповідальністю «Златоград» код: 32272022, ОСОБА_1 .

Водночас доказів додаткового повідомлення, як це передбачено пунктом 11 Порядку №1128, відповідачем 2 суду не надано.

Крім того, відповідач 1 за змістом скарги від 30.12.2021, про що зазначено у висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 10.02.2022, посилається на те, що державний реєстратор Махортов І.О. під час вчинення оскаржуваної реєстраційної дії проігнорував обставини отримання від заявника доказів направлення письмової вимоги іпотекодержателя по Іпотечному договору - боржнику, який є відмінним від іпотекодавця, тобто ОСОБА_1 .

Водночас зі змісту висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 10.02.2022 не вбачається, яким чином не направлення письмової вимоги іпотекодержателя боржнику за Іпотечним договором, який є відмінним від іпотекодавця, тобто ОСОБА_1 порушує право скаржника - відповідача 1, в той час як вимога від 02.05.2018 № 2 «Про виконання зобов`язань за кредитним договором від 05.03.2007 №0009/07/08-Z» отримана 05.05.2018 особисто директором відповідача 1.

Щодо наказу Мін`юсту №1848/5 від 15.05.2023 «Про задоволення скарги» задоволено скаргу Малого підприємства «Деревопласт» від 23.06.2022 (т.1 а.с. 59) скасовано рішення від 03.02.2021 №56430437, прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Янковською Ольгою Сергіївною та рішення від 29.12.2022 №65971318, прийняте державним реєстратором Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області Гавровою Оленою Юріївною.

Підставою для вказаного наказу став висновок центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 12.05.2023 (т.1 а.с. 60-61) за результатами розгляду скарги Малого підприємства «Деревопласт» від 23.06.2022, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 27.06.2022 за №CK-1065-22.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оголошення про розгляд скарги опубліковано Мін`юстом 26.04.2023 на офіційному веб-сайті https://minjust.gov.ua/m/ogoloshennya-pro-zasidannya-tsentralnoi-kolegii-ministerstva-yustitsii-ukraini-12-travnya-2023-roku, з наступним змістом 12.05.2023 відбудеться засідання центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, на якому будуть розглянуті скарги, зокрема розгляд скарги Малого Підприємства «ДЕРЕВОПЛАСТ» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю від 23.06.2022, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 27.06.2022 за № СК-1059-22 (Розгляд скарги було відкладено на засіданні Колегії 29.12.2022 з метою належного з`ясування усіх обставин). Тип об`єкта нерухомого майна: двоповерховий адміністративний будинок, шість складських приміщень. Адреса: АДРЕСА_1 . Суб`єкт оскарження: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Одеської області Янковська Ольга Сергіївна. Заінтересовані особи: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОДЕСЬКА КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ» (42608406), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОДЕСА-СТРОЙ-СІТІ» (41894456), що свідчить про дотримання Мін`юстом порядку повідомлення, визначеного у пункті 10 Порядку №1128, у редакції чинній на дату розгляду скарги відповідача 2 від 23.06.2022.

За висновком колегії від 12.05.2023 попри наявності наказу Мін?юсту від 21.02.2022 №566/5 «Про задоволення скарги», яким задоволено скаргу Малого підприємства «Деревопласт» від 30.12.2021 та скасовано рішення від 05.07.2018 №41912505, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортовим Ігорем Олександровичем, яке залишилось невиконаним, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Янковською Ольгою Сергіївною рішенням №56430437 від 03.02.2021 здійснено державну реєстрацію переходу права власності від ТОВ «Одеса-Строй-Сіті» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська консалтингова компанія» на підставі протоколу Загальних зборів учасників ТОВ «Одеса-Строй-Сіті» від 08.11.2018 №08.11/2018, актів приймання-передачі від 17.11.2020 та від 23.11.2020, укладених між позивачем та третьою особою, а державним реєстратором Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області Гавровою Оленою Юріївною прийнято рішення від 29.12.2022 №65971318, яким зареєстровано зміни до розділу на об`єкт нерухомого майна, а саме змінено площу з 2 254,7 кв.м. на 2 365,4 кв.м, а тому вказані рішення мають бути скасовані як похідні.

При цьому слід зазначити, що учасниками судового провадження не подано до суду першої інстанції доказів, що свідчили б про дату, коли відповідач 1 дізнався про прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Янковською Ольгою Сергіївною рішення №56430437 від 03.02.2021, яке внесено нотаріусом до Державного реєстру речових права на нерухоме майно про реєстрацію права власності, на момент подачі відповідачем 1 першої скарги відповідачу 2 - 30.12.2021.

З висновку колегії від 12.05.2023 вбачається, що 23.06.2022 відповідач 1 звернувся до Мін`юсту із скаргою, яка зареєстрована 27.06.2022 за №СК-1059-22, із вимогою про скасування лише рішення від 03.02.2021 №56430437, прийнятого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Янковською Ольгою Сергіївною щодо спірного майна, тоді як за висновком Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 12.05.2023 та наказу Мін`юсту №1848/5 від 15.05.2023 «Про задоволення скарги» задоволено скаргу Малого підприємства «Деревопласт» від 23.06.2022, скасовано оскаржене заявником рішення від 03.02.2021 №56430437, прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Янковською Ольгою Сергіївною, а також скасовано рішення від 29.12.2022 №65971318, прийняте державним реєстратором Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області Гавровою Оленою Юріївною, яке відповідачем 1 не оскаржувалось, тоді як ані Порядком №1128, ані Законом №1952-IV не надано право Мін`юсту скасовувати не оскаржені заявником рішення, як похідні, що також свідчить про допущені порушення Мін`юсту.

Відповідно до абзацу 4 статті 37 Закону України «Про іпотеку», у редакції чинній на дату прийняття наказу Мін`юстом від 21.02.2022, рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

У судовому порядку іпотекодавець (відповідач 1) не заявляв позов на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку» щодо оскарження реєстрації права власності на нерухоме майно за іпотекодержателем (третьою особою), здійсненої за заявою іпотекодержателя (третьої особи) 05.07.2018 державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Мархотовим І.О. за рішенням №41912505.

Учасники судового провадження не надали суду відповідних доказів щодо наявності будь-яких спорів щодо переходу права власності на нерухоме майно від ТОВ «Одеса-Строй-Сіті» до ТОВ «Одеська консалтингова компанія», який відбувся 03.02.2021 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Янковської О.С., індексний номер 56430437, прийнятого на підставі протоколу Загальних зборів учасників ТОВ «Одеса-Строй-Сіті» від 08.11.2018 №08.11/2018, актів приймання-передачі від 17.11.2020 та від 23.11.2020, складених між позивачем та третьою особою.

Зазначені вище обставини свідчать про те, що відповідачем 2 при розгляді скарг відповідача 1 від 30.12.2021 та від 23.06.2023 допущено порушення положень пункту 5 Порядку №1128 (закінчення встановленого законом строку подачі скарг), пункту 11 Порядку №1128 (додаткове повідомлення про розгляд скарги від 30.12.2021 осіб, визначених у пункті 10 Порядку), що є безумовними підставами для визнання протиправними та скасування оспорюваних у даній справі наказів Мін`юсту.

Щодо вимоги про витребування, то слід зазначити таке.

За приписами статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18).

Позивач як особа, якій належить право на звернення до суду з позовом за захистом свого права та інтересу, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, що потребують судового захисту, та спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб, який не суперечить закону і який він просить суд визначити у рішенні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №334/3161/17).

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, що незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц).

Однією з обов`язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема, і тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, і який на момент подання позову не є власником цього майна, однак уважає себе таким (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №522/7636/14-ц).

Захист права власності врегульовано главою 29 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до статті 392 цього Кодексу власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Водночас статтями 387, 388 Цивільного кодексу України передбачено право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння та від добросовісного набувача (за відповідних умов).

Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду (зокрема у постанові від 14.11.2018 у справі №183/1617/16-ц метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними.

Власник із дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Обгрунтовуючи позовну вимогу про витребування позивач посилається на те, що скасування записів про право на нерухоме майно на підставі спірних наказів Мін`юсту з одночасним відновленням відомостей у реєстрі прав власності на нерухоме майно за відповідачем 1, порушить його права, а тому витребування спірного майна у відповідача 1 на користь позивача є належним та ефективним способом захисту.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 28.01.2020 у справі № 50/311-б, від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Згідно із частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили би компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 387, 388).

Предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, приводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна.

Таким чином, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем) власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна. Подібні за змістом правові висновки стосовно вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №917/1212/21.

При цьому спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію.

Судом встановлено, що на підставі оскаржуваних наказів Мін`юсту позивач був позбавлений права власності на двоповерховий адміністративний будинок, шість складських приміщень загальною площею 2 254, 7 кв.м., розташованих по вул. Миколаївська дорога, 134 у м. Одесі, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1591225551101 шляхом скасування речового права позивача на зазначене нерухоме майно рішенням державного реєстратора Аврамченко С.С. Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, індексний номер 67598644 від 15.05.2023 на підставі наказу Мін`юсту від 15.05.2023 №1848/5, а також про припинення речового права третьої особи на це нерухоме майно відповідно до рішення державного реєстратора Аврамченко С.С. Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, індексний номер 67598868 від 15.05.2023 на підставі наказу Мін`юсту від 21.02.2022 №566/5, що підтверджується змістом інформаційної довідки №333068681 від 22.05.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с. 47-52).

В результаті чого було відновлено відомості у Реєстрі прав на нерухоме майно, реєстраційний номер майна: 18044918 про державну реєстрацію 01.10.2007 за відповідачем 1 права приватної власності на нежитлові будівлі та споруди будівельної бази загальною площею 2 254,7 кв.м., розташовані по вул. Миколаївська дорога, 134 у місті Одеса.

Таким чином, заявлена позивачем позовна вимога про витребування у відповідача 1, за яким наразі зареєстроване право власності, на його користь адміністративного будинку, шість складських приміщень загальною площею 2 254, 7 кв.м., розташованих по вул. Миколаївська дорога, 134 у м. Одесі, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1591225551101, призведе до ефективного захисту його прав та охоронюваних законом інтересів, за захистом яких він звернувся до суду із даним позовом. Такий захист є повним та забезпечує спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію.

Посилання апелянта на порушення позивачем правил об`єднання вимог не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

За приписами процесуального Закону особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд; у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування; позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів - предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Таким чином, позовні вимоги, визначені позивачем на власний розсуд, з урахуванням фактичних обставин справи, заявлені з метою ефективного захисту порушеного права та охоронюваного законом інтересу, за захистом якого він звернувся до суду із даним позовом, та процесуальної економії.

Водночас частиною 3 статті 277 ГПК України визначено безумовні підстави для скасування судового рішення у зв`язку із порушенням норм процесуального права, тоді як порушення правила об`єднання позовних вимог не є такою підставою.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із частинами 1-5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції ухвалюючи спірне рішення залишив поза увагою повідомлення третьої особи про скасування Північним апеляційним господарським судом ухвали Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 у справі №910/9087/23 про залишення без розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» про вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, не відклав розгляд справи та ухвалив спірне рішення, чим допустив порушення положень статей 49, 180 ГПК України не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (статті 202, 216 ГПК України). Такої ж думки дотримується Верховний Суд, зокрема у постановах від 01.12.2022 у справі № 910/14025/20, від 16.03.2023 у справі № 915/1172/20, від 23.08.2023 у справі № 910/14585/21.

Водночас в процесі розгляду даної справи Господарський суд міста Києва ухвалою від 21.12.2023, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2024, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСА-СТРОЙ-СІТІ» про вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору повернув заявнику, оскільки позов третьої особи не відповідає вимогам статті 49, частини 2 статті 180 ГПК України та відповідно підлягає поверненню на підставі частини 6 статті 180 ГПК України.

При цьому судами першої та апеляційної інстанції, з урахуванням предмету даної справи та предмету позову третьої особи, зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» не позбавлене права звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів із окремим позовом, в окремому провадженні.

У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Апеляційним господарським судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/9087/23 прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга третьої особи) задоволенню не підлягає.

Згідно із положеннями статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (третьої особи).

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/9087/23 відмовити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/9087/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за апеляційний перегляд покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеса-Строй-Сіті».

4. Матеріали справи №910/9087/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями 26.06.2024.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська

СудПівнічний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення24.06.2024
Оприлюднено28.06.2024
Номер документу119990710
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин пов’язані з правами на акції, частку у статутному капіталі

Судовий реєстр по справі —910/9087/23

Постанова від 26.11.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Случ О.В.

Ухвала від 25.11.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Случ О.В.

Ухвала від 05.11.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Случ О.В.

Ухвала від 05.11.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Случ О.В.

Ухвала від 22.10.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Случ О.В.

Ухвала від 21.10.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Случ О.В.

Ухвала від 02.09.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Случ О.В.

Ухвала від 06.08.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Случ О.В.

Постанова від 24.06.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Владимиренко С.В.

Ухвала від 18.06.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Владимиренко С.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні