Рішення

від 07.05.2024 по справі 910/15492/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.05.2024Справа № 910/15492/23

Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко - Легких Г. П.,

за участю секретаря - Ковачової В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи №910/15492/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укразіятранс» (17501, Чернігівська обл., м. Прилуки, пров. 8 Березня 1-ий, буд. 33-А, кв. 4)

До Антимонопольного комітету України (вул. В. Липківського, буд. 45, м. Київ, 03035)

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову на стороні відповідача: Акціонерне товариство «Укрзалізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5)

про скасування рішення АМКУ та зобов`язання вчинити дії

За участі представників сторін:

Від позивача: не прибув;

Від відповідача: Пащенко М. В. - самопредставництво, витяг з ЄДРПОУ;

Від третьої особи: не прибув;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укразіятранс» (далі за текстом - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі за текстом - відповідач) про скасування рішення Комітету, що прийняте у формі листа про відмову у розгляді справи (вих. №130-26.12/08-966е від 01.09.2023) та зобов`язання розпочати розгляд справи.

Разом з позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення доказів, в задоволенні якої ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 було відмовлено з підстав, зазначених в ухвалі.

10.10.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати у порядку загального позовного провадження, та підготовче засідання у справі призначив на 14.11.2023.

30.10.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

06.11.2023 від позивача надійшли додаткові пояснення до позовної заяви.

07.11.2023 до суду від позивача надійшла заява про участь у режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 14.11.2023 суд за власною ініціативою залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача АТ «Укрзалізниця», про що постановив відповідну ухвалу від 15.11.2023 та відклав підготовче судове засідання на 19.12.2023 (ухвала о тримана третьою особою 23.11.2023, проте третя особа пояснень щодо суті справи не надала).

12.12.2023 та 18.12.2023 до суду від позивача надійшли заяви про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 19.12.2023 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 26.03.2024.

20.03.2024 до суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 26.03.2024 суд на місці ухвалив відкласти судове засідання по суті справи на 07.05.2024.

У судове засідання 07.05.2024 прибув відповідач, позивач або його уповноважений представник не прибули, про причини неявки суд не повідомили. Дослідивши наявні в матеріали справи докази та заслухавши виступ у судових дебатах відповідача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

У травні 2023 ТОВ «Укразіятранс» (надалі - позивач, заявник) звернулось до Антимонопольного комітету України (надалі - відповідач, Комітет) із заявою від 02.05.2023 №б/н (вх. Комітету №8-01/116-АМ від 09.05.2023) про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу внаслідок дій АТ «Укрзалізниця (надалі - третя особа, Товариство), які полягають у затримці перевезення вантажів заявника із станції Ічня до станцій перетину кордону Ізов (Україна) - Хрубешув (Республіка Польща) у період з 29.10.2022 по 29.12.2022 та надання під час перетину кордону переваг певним вантажам (вантажоперевізникам) порівняно з іншими, що перевозились у той же період.

У заяві від 02.05.2023 позивач виклав власні доводи щодо вчинення АТ «Укрзалізниця» порушення передбаченого частиною першою статті 13, та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Листом Комітету від 17.05.2023 №130-26.13/07-6769е заяву ТОВ «Укразіятранс» від 02.05.2023 залишено без руху та запропоновано надати інформацію, необхідну для розгляду заяви та матеріали, на який, заявник надав відповідь листом від 02.06.2023 №1/06/2023 (вх. Комітету №8-07/8075 від 13.06.2023).

Листом Комітету від 30.06.2023 №130-/08-8023е від 30.06.2023 строк розгляду заяви від 02.05.2023 продовжено на 60 календарних днів, про що повідомлено заявника.

Листом від 01.09.2023 №130-26.12/08-9666е Комітет керуючись пунктом 20 Правил розгляду заяв і справ повідомив заявника про відмову в розгляді справи, у зв`язку з не виявленням ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Позивач не погоджується з рішенням Комітету у формі листа від 01.09.2023 №130-26.12/08-9666е та вважає його необґрунтованим, таким, що прийнято з неповним з`ясуванням обставин та детального встановлення необхідних фактів ознак порушення в діях АТ «Укрзалізниця».

2. Предмет позову.

Предметом позову є вимоги позивача до відповідача про:

- визнання протиправним та скасування рішення Антимонопольного комітету України, що прийняте у формі листа про відмову у розгляді справи (вих. №130-26.12/08-9666е від 01.09.2023);

- зобов`язання Антимонопольного комітету України розпочати розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за заявою ТОВ «Укразіятранс» від 02.05.2023 року б/н (вх. №8-01/116-АМ від 09.05.2023).

3. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

(1) із змісту рішення у формі листа вбачається, що Комітетом не проведено доцільну, всебічну та достатню оцінку обставин порушення АТ «Укрзалізниця» законодавства про захист економічної конкуренції;

(2) для встановлення наявності або відсутності ознак порушення в діях АТ «Укрзалізниця» є необхідним повноцінний розгляд справи Комітетом, отримання в рамках її розгляду більшого обсягу інформації, зокрема щодо встановлення швидкості руху вагонів заявника та інших відправників до вузлової станції, встановлення плану формування вантажів тощо;

(3) в обґрунтування рішення Комітет не посилається на документи або види отриманої та проаналізованої інформації із зазначенням джерел отримання такої інформації. Комітет посилається лише на військовий стан та у зв`язку з цим на простій вагонів по Рівненській дирекції Львівської залізниці;

(4) Комітет повинен був аналізувати не відправлені вагони всіх відправників у досліджуваному часовому проміжку, а лише ті, які стосуються конкурентів позивача, які до того ж були відправлені пізніше та мали переваги у швидкості, а ніж вагони з вантажами позивача.

(5) Комітетом взагалі не надана оцінка переваг та їх наслідків, котрі отримано відправниками чиї вагони доставлялись з більшою швидкістю, та як саме така швидкість впливає на перетин кордону;

(6) подана заява від 02.05.2023 відповідає п. 18 Правил розгляду заяв і справ, але Комітет формально підійшов до розгляду заяви позивача та не виконав законодавчо передбачений обов`язок збирання доказів та підтвердження чи спростування ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

4. Заперечення відповідача та третьої особи на стороні відповідача щодо суті позовних вимог.

(1) Комітет належним чином проаналізував інформацію щодо всіх суб`єктів господарювання, які здійснювали відправлення вантажів у ті ж самі дати, що і заявник, в тому числі часу перебування вантажу таких суб`єктів у русі;

(2) Комітет звертає увагу суду на те, що відповідно до пункту 1 наказу Міністерства інфраструктури України від 29.07.2022 №571, зупинено на період дії в Україні воєнного стану та протягом одного місяця після припинення чи скасування воєнного стану дію п. 1.1. глави 1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644;

(3) Комітетом також здійснено оцінку фактів надання пріоритету в перетині кордону на станціях перетину Ізов (Україна) - Хрубешув (Республіка Польща) у період з 29.10.2022 по 29.12.2022. За інформацією АТ «Укрзалізниця» пріоритетність перетину кордону у вказаному часовому проміжку надавалась поїздам з порожнього рухомого складу, який слідував у якості вагонної допомоги для здійснення спеціальних завдань. Вказане не було відображено у рішенні Комітету, що оформлене у формі листа, оскільки, АТ «Укрзалізниця» визначила таку інформацію як інформацію з обмеженим доступом;

(4) таким чином, наявні факти, на думку Комітету, не свідчать про дії АТ «Укрзалізниця», які можна кваліфікувати як зловживання монопольним (домінуючим) становищем), яке Товариство займало у період з 29.10.2022 по 29.12.2022. Отже, Комітет правомірно керуючись п. 20 Правил розгляду заяв і справ відмовив заявнику в розгляді справи;

(5) задоволення судом вимоги про зобов`язання Комітету розпочати розгляд справи за заявою позивача від 02.05.2023 є не ефективним способом захисту порушеного права, оскільки, є спонуканням до прийняття конкретного рішення, а отже вважатиметься втручанням у дискреційні повноваження Комітету;

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (АТ «Укрзалізниця»), яка була залучена ухвалою суду від 15.11.2023, правом на подання письмових пояснень щодо суті спору не скористалась.

5. Оцінка доказів судом та висновки суду.

Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України, оформленого листом від 01.09.2023 №130-26.13/08-9666е про відмову у розгляді справи за заявою ТОВ «Укразіятранс» від 02.05.2023 б/н (вх. №8-01/116-АМ від 09.05.2023).

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель (частина перша статті 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).

До основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 1 статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).

Державний уповноважений Антимонопольного комітету України має повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, приймати розпорядження про початок розгляду справи або надавати мотивовану відповідь про відмову в розгляді справи, проводити, організовувати розслідування або дослідження за цими заявами і справами, закривати провадження у цих справах незалежно від їх підвідомчості іншим органам Антимонопольного комітету України, вносити, передавати їх в установленому Антимонопольним комітетом України порядку на розгляд цих органів для прийняття рішення (пункт 1 частини першої статті 16 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Відповідно до ч. 1 статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції", органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за:

- заявами суб`єктів господарювання, громадян, об`єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- поданнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.

У разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи (частина перша статті 37 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Укразіятранс» звернулось до Комітету із заявою від 02.05.2023 №б/н (вх. №8-01/116-АМ від 09.05.2023) про порушення АТ «Укрзалізниця» законодавства про захист економічної конкуренції шляхом зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України.

Із тексту заяви від 02.05.2023 №б/н (вх. №8-01/116-АМ від 09.05.2023) (з урахуванням заяви про 01.06.2023 №1/06/2023) (том 1, а.с. 21-29, а.с.32-40) вбачається, що заявник вважає, що у період з 29.10.2022 по 29.12.2022 АТ «Укрзалізниця» займало монопольне (домінуюче) становище та вчиняло порушення передбачене частиною першою статті 13, та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, які полягають у затримці перевезення вантажів заявника із станції Ічня до станцій перетину кордону Ізов (Україна) - Хрубешув (Республіка Польща) та надання під час перетину кордону переваг певним вантажам порівняно з іншими, що перевозились у той же період.

Листом від 01.09.2023 №130-26.13/08-9666е Комітет зазначив, що за результатами розгляду заяви Комітет вбачає, що АТ «Укрзалізниця» має ознаки такого, що займало монопольне (домінуюче) становище на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом з 29.10.2022 по 29.12.2022, проте відмовив ТОВ «Укразіятранс» у розгляді справи про порушення законодавства у сфері економічної конкуренції, з посиланням на пункт 20 Правил розгляду заяв і справ - у зв`язку з не виявленням ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно сформованої практики Верховного Суду, виходячи із системного тлумачення положень статті 7, 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та пункту 20 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затверджених розпорядженням Комітету від 19.04.1994 № 5, відмова Комітету у розгляді справи є рішенням Комітету, оформленим не розпорядженням, а листом - повідомленням. Отже, таке рішення може бути оскаржене заявником у господарському суді.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2021 у справі № 910/23000/17, та підтверджений у постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 910/23375/17, від 21.11.2019 у справі № 910/10191/18, від 02.12.2019 у справі № 909/673/18, від 02.04.2021 у справі № 910/6322/20, від 18.03.2021 у справі № 910/2075/20.

На дату прийняття оскаржуваного рішення Комітету у формі листа діяли Правила розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5 в редакції від 03.06.2016, надалі - Правила розгляду заяв і справ.

Комітет у рішенні у формі листа зазначив, що заявник перебуває з АТ «Укрзалізниця» у господарських відносинах, а отже дії Товариства, в яких ТОВ «Укразіятранс» вбачає ознаки порушень законодавства про захист економічної конкуренції могли безпосередньо і негативно вплинути на заявника, який згідно пункту 17 Правил розгляду заяв і справ мав право подати відповідну заяву. Проте у розгляді справи було відмовлено з підстав не виявлення ознак порушення - пункт 20 Правил розгляду заяв і справ.

У разі не виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції державний уповноважений, голова відділення відмовляють у розгляді справи, про що письмово повідомляється заявнику (п. 20 Правил розгляду заяв і справ).

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (частина перша статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Вирішуючи питання про наявність або відсутність у діях (бездіяльності) суб`єкта господарювання ознак зловживання монопольним (домінуючим) становищем, необхідно з`ясовувати, яким саме чином такі дії (бездіяльність) призвели чи могли призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів і в чому конкретно полягають чи могли полягати відповідні негативні наслідки.

Проте, суд зазначає, що принцип розподілу влади заперечує надання суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням судочинства завжди є контроль легальності. Отже, завдання судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а у гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Вказаний висновок ґрунтується в тому числі на правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 02.07.2019 у справі №910/23000/17, щодо того, що дискреційні повноваження АМК не повинні використовуватися органом свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо корупції та свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 у справі №910/23000/17 наголосила на важливості дотримання принципу належного врядування та унеможливлення свавільного використання дискреційних повноважень, що Комітет має враховувати при ухваленні рішень.

З огляду на завдання та основні засади господарського судочинства, закріплені у статті 2 ГПК України, суд констатує, що самостійна кваліфікація (перекваліфікація) дій суб`єкта щодо порушення ним законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частиною першою статті 13 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» перебуває поза межами компетенції суду, визначеної статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

У сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Комітет має повноваження, зокрема:

- розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами (пункт 1 частини першої статті 7 Закону України «Про захист економічної конкуренції»);

- приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 2 частини першої статті 7 Закону України «Про захист економічної конкуренції»);

- розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість (пункт 3 частини першої статті 7 Закону України «Про захист економічної конкуренції»);

- перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 4 частини першої статті 7 Закону України «Про захист економічної конкуренції»);

- проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку (у сфері медіа - за методиками, погодженими з Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення), а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб`єктів господарювання на відповідному ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження) (пункт 11 частини першої статті 7 Закону України «Про захист економічної конкуренції»);

Здійснення іншими органами державної влади повноважень Антимонопольного комітету України, передбачених пунктами 1-4 і 11 частини першої, пунктами 1, 2 і 4 частини другої, пунктами 11-13, 15 і 16 частини третьої цієї статті, не допускається (частина четверта статті 7 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Відтак, перевіряючи дії Комітету на відповідність законодавству України, Суд, не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) Антимонопольного комітету України поза межами перевірки за критеріями, визначеними у статті 19 Конституції України та статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а позивач помилково вважає, що оцінці в межах судового оскарження рішення Комітету у формі листа підлягає наявність або відсутність ознак порушення про яке позивач зазначає у заяві від 02.05.2023.

При цьому, суд констатує, що у позовній заяві позивач не посилається на жодну підставу для скасування рішення Комітету у формі листа, яка передбачена статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Проте, наведені в позові доводи позивача зводяться до того, що позивач вважає, що Комітет неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, та фактично провів поверхневий аналіз наявності порушень в діях АТ «Укрзалізниця», а встановлення відповідних обставин вчинення порушень (надання пріоритету у перетині кордону та перевезення окремих вантажів з більшою швидкістю), про які вказував заявник у заяві від 02.05.2023 можливо лише під час повноцінного розгляду справи.

Однак, з вказаними твердження суд не може погодитись з огляду на наступне.

У заяві від 02.05.2023 заявник стверджував, що 29.10.2022, 31.10.2022, 02.11.2022, 04.11.2022 та 06.11.2022 ТОВ «Укразіятранс» було оформлено відправлення вантажів маршрутами зі станцією призначення Воля-Барановська (Республіка Польща). Станція перетину кордону: Ізов-Хрубешув. У вказаний період вантажі заявника відправлені зі станції Ічня в напрямку Ізов-Хрубешув перевозились з максимальною швидкістю 57 км на добу, а вантажі відправлені у листопаді 2022 року - зі швидкістю 30 км на добу. Окрім цього, вантажі заявника простоювали в дорозі (не перевозились) певний час та не подавались на станцію перетину кордону, в той час як інші вантажі, відправлені в тому ж напрямку, перетинали кордон.

Листом від 30.06.2023 №130-26/13/08-8024е Комітетом надіслано вимогу державного уповноваженого про надання інформації до АТ «Укрзалізниця» (надалі - Товариство), в якій в тому числі поставлено питання щодо тверджень заявника у заяві від 02.05.2023 відносно швидкості руху вагонів з вантажами, нормативно встановленого порядку перетину кордону, кількості здійснених перевезень Товариством у жовтні-листопаді 2022, фактах надання пріоритету у перетині кордону.

На вказану вимогу листами від 25.07.2023 №Ц-3-91/1674-23 (вх. Комітету №8-08/9486 від 26.07.2023) (надалі - Відповідь-1, том 1, а.с. 173-179) та від 08.08.2023 №Ц-2-91/1777-23 (вх. Комітету №8-08/9950 від 09.08.2023) (надалі - Відповідач-2, том 1, а.с.194-198) Товариство надало відповіді на вимогу Комітету.

У Відповіді-2 Товариство зазначило, що передача поїздів по пункту переходу Ізов-Хрубешув здійснюється згідно з щодобовим планом передачі, погодженим польським перевізником ПКП ЛХ. За період з 29.10.2022 по 29.12.2022 АТ «Укрзалізниця» для погодження на здачу вантажів (поїздів) надано 62 запита (планів-заявок) на здачу 767 поїздів, 42204 вагони (в тому числі 6 701 вагон призначенням на станцію Волю Барановську). Погоджено представниками ПКП ЛХС всього 400 поїздів 22044 вагони (в тому числі 1823 вагони призначенням на станцію Волю Барановську), що підтверджується планами-заявками та копіями «Согласований оперативного плана приема смачи поездов» за період з 29.10.2022 по 29.11.2022, що в повному обсязі наявні в копії матеріалів справи Комітету, що надані суду на електронному носії (том 1, а.с. 134).

Також, Товариство вказало, що вантажі, прийняті до перевезення в одну і ту саму дату у напрямку пункту пропуску Ізов-Хрубешув, підводилися до кордону не одночасно, оскільки, приймалися до перевезення на різних станціях регіональних філій АТ «Укрзалізниця», з різними тарифними відстанями та маршрутами слідування, відповідно час слідування від станцій призначення до пункту пропуску Ізов-Хрубешув був різний, крім того вантажі затримувалися на шляху слідування через непогодження прийому відповідних поїздів ПКП ЛХС.

У оскаржуваному рішенні Комітет проаналізував інформацію щодо всіх суб`єктів господарювання, які здійснювали відправлення вантажів, у ті ж дні, що і заявник, а саме: 29.12.2022, 31.10.2022, 02.11.2022, 04.11.2022 та 06.11.2022 згідно документів, що надані Комітету АТ «Укрзалізниця» з Відповіддю-1. Так, Комітет зазначив, що час простою всіх поїздів (включно з поїздами заявника), які прибули на станцію перетину кордону Ізов-Хрубешув та які перетнули кордон, суттєво не відрізнявся.

У Відповіді-1, Товариство повідомило Комітет, що після блокування портів (в напрямку яких у 2021 році було перевезено понад 70 % експорту основний вантажопотік було перенаправлено на західні прикордонні переходи. Експорт у 2022 році в цьому напрямку склав 32 млн. тонн, що більше на 10 млн. тонн у порівнянні з 2021 роком. Відтак, логістика перевезень вантажів зазнала змін після 24 лютого 2022 року.

У оскаржуваному рішенні Комітет, в тому числ,і проаналізував перевезення вантажів заявника з меншою швидкістю у порівнянні з іншими замовниками аналогічних послуг, та виклав висновок про те, що швидкість перевезення вантажів також обумовлена, зокрема, погодженнями з польськими перевізниками відповідних планів-заявок та накопичення вагонів у напрямку Республіки Польща в очікуванні формування та погодження прийому з боку польських перевізників.

Зокрема, Комітет з посиланням на Відповідь-2 Товариства зазначив у рішенні, що з метою полегшення роботи сортувальних станцій по маршруту слідування, вантажі заявника у напрямку прикордонного переходу Ізов-Хрубешув відправлялися зі станції Ічня технічними маршрутами по 54 вагони.

Поїзд, відправлений 02.11.2022 за накладними на вантаж заявника за №44706471, №44706489, №44713907, №44713931 з призначенням на станцію Воля-Барановська (Республіка Польща), після прийому на регіональну філію «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» з метою звільнення приймально-відправних колій по станції Здолбунів та недопущення зупинки транзитних поїздів на інші дирекції регіональної «Львівська залізниця» 11.11.2022 відправлено зі станції Здолбунів на станцію Рівне, на яку прибув о 14 год 07 хв., де по Ковельському парку вже було значне накопичення вагонів у напрямку Республіки Польща в очікуванні формування та погодження прийму з боку польських перевізників ПКП ЛХС та ПКП Карго: 301 вагон призначенням на перехід Ізов-Хрубешув та 86 вагонів на перехід Ягодин-Дорохуск.

12.12.2022 сформовано та відправлено о 23 год 30 хв. поїзд №3053, у складі якого знаходились 20 вагонів по 2-х накладних заявника. По переходу Ізов-Зрубешув цей поїзд здано 13.11.2022 о 15 год 15 хв.

15.11.2022 по станції Рівне сформовано та відправлено о 09 год 40 хв. поїзд №9501, у складі якого знаходились інші 34 вагони також по 2-х накладним заявника. По переходу Ізов-Хрубешув цей поїзд здано 16.11.2022 о 12 год 00 хв.

Також, поїзд відправлений 06.11.2022 за накладними на вантаж заявника за №№44731107, 44731115, 44737872, 44737880 призначенням на станцію Воля-Барановська (Республіка Польща), прийнято на регіональну філію «Львівська залізниця» 08.11.2022 о 07 год 30 хв. У зв`язку із значним накопиченням вантажів призначенням на Республіку Польща та неприйманням зернових вантажів призначенням на станцію Воля-Барановська (Республіка Польща), 12.11.2022 зазначений поїзд у повному складі було виставлено на станцію Кам`яниця-Волинська дільниці Здолбунів-Красне з метою звільнення колій по станції Здолбунів для забезпечення своєчасного прийому поїздів з регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця». ЗІ станції Кам`яниця-Волинська поїзд відправлено 04.12.2022 о 13 год 06 хв. По переходу Ізов-Хрубешув цей поїзд в повному складі здано 05.12.2022 о 04 год 40 хв.

У відзиві Комітет звернув увагу на те, що відповідно до п. 1 наказу Міністерства інфраструктури України від 29.07.2022 №571 зупинено на період дії в Україні воєнного стану та протягом одного місяця після припинення чи скасування воєнного стану дію пункту 1.1. глави 1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 - щодо термінів доставки вантажів залізницею.

Також Комітет у відзиві зазначив, що ним було здійснено оцінку фактів надання пріоритету в перетині кордону на станціях перетину Ізов-Хрубешув у період з 29.10.2022 по 29.12.2022, проте така інформація не була відображена у рішенні, оскільки, АТ «Укрзалізниця» визначило таку формацію як інформацію з обмеженим доступом, яка не підлягала розголошенню.

Додатково у відзиві Комітет навів аналіз щодо перебування у русі вантажу заявника та ТОВ «Перша Логістична Компанія», як конкурента позивача, якому на думку останнього, АТ «Укрзалізниця» віддавало переваги у русі, з якого вбачається, що вантаж заявника (позивача у даній господарській справі) навпаки менше часу був у русі та швидше перетнув кордон.

Таким чином, суд не погоджується з позивачем в тій частині, що Комітет провів поверхневий аналіз дій Укрзалізниці, що зазначені в заяві від 02.05.2023.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі №910/3603/21, КГС зазначив, що міра, до якої АМК України має виконати обов`язок щодо надання мотивованої відповіді про відмову в розгляді справи, може бути різною залежно від характеру рішення і, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Перевірка меж та обсягу мотивів, наведених АМК України під час прийняття рішень про відмову в розгляді справи, в тому числі оформлених листами, до компетенції судів не входить.

З огляду на вище встановлене, суд не вбачає підстав визначених статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» для визнання протиправним та скасування рішення Комітету у вигляді листа, з огляду на недоведеність позивачем того, що Комітет неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, та фактично провів поверхневий аналіз наявності порушень.

У зв`язку з чим похідна вимога про зобов`язання Комітету розпочати розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за заявою позивача від 02.05.2023, також не підлягає задоволенню.

Суд повторно звертає увагу позивача на приписи частини четвертої статті 7 Закону України «Про захист економічної конкуренції», згідно якої здійснення іншими органами державної влади повноважень Антимонопольного комітету України, передбачених пунктами 1-4 і 11 частини першої, пунктами 1, 2 і 4 частини другої, пунктами 11-13, 15 і 16 частини третьої цієї статті, не допускається, зокрема і дій щодо розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проведення розслідування за цими заявами і справами, прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

Отже, заявлена вимога про зобов`язання Комітету розпочати розгляд справи не є ефективним способом захисту, оскільки, спрямована на те, щоб примусити суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту (у даному випадку перейти до стадії розгляду справи за заявою позивача), що не допускається з урахуванням дискреційних повноважень АМКУ. Вказаний висновок зокрема викладений і в постанові Верховний Суд від 17.11.2022 у справі №910/11453/21.

Враховуючи вище наведене позовні вимоги не підлягають задоволенню та у позові слід відмовити.

6. Розподіл судових витрат.

У позовній заяві позивач зазначив, що ним понесено судові витрати, що складаються із судового збору (5 368, 00 грн) та витрат на професійну правничу допомогу (8 000, 00 грн).

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, суд, враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви на останнього.

Відповідач про понесення ним судових витрат суду не заявляв.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укразіятранс» - відмовити.

2. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26.06.2024.

Суддя Г. П. Бондаренко - Легких