Рішення

від 17.06.2024 по справі 910/18099/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.06.2024справа №910/18099/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/18099/23

за позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (вул. Хмельницького Богдана (Шевченківський р-н), буд. 65- Б, м. Київ, 01054; ідентифікаційний код 00041467; далі - Установа)

до Державного підприємства «Антонов» (вул. Академіка Туполева, буд. 1, м. Київ, 03062; ідентифікаційний код 14307529; далі - Підприємство),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за первісним позовом - Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість» (вул. Дегтярівська, буд. 36 м. Київ, 04119; ідентифікаційний код 37854297; далі - АТ «УОП»),

про стягнення 16 165 094 грн

та за зустрічним позовом Підприємства

до Установи

про визнання припиненим зобов`язання з повернення 16 165 094 грн внаслідок його виконання,

за участю представників:

Установи - Авраменко Л.С. (довіреність від 01.01.2024 №03);

Підприємства - Наливайка Д.О. (довіреність від 16.11.2023 №420/232-д);

АТ «УОП» - Павленко О.В. (довіреність від 03.07.2023 №Д-419/2023).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Стислий виклад первісних позовних вимог

Установа звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Підприємства 16 165 094 грн боргу, що утворився у зв`язку з невиконанням відповідачем умов укладеного Київським міським відділенням державного інноваційного фонду України (правонаступником якого є Установа) та Державним підприємством «Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова» (правонаступником якого є Підприємство) інноваційного договору від 05.10.1998 №07/98 (далі - Договір №07/98).

Позовні вимоги мотивовано тим, що:

- 05.10.1998 Київським міським відділенням Державного інноваційного фонду України (правонаступником якого є Установа) та Державним підприємством «Авіаційний Науково-Технічний Комплекс ім. О. К. Антонова» (правонаступником якого є Підприємство) укладено Договір №07/98, предметом якого є реалізація інноваційного проекту №30-0019/98 «Реалізація програми побудови дослідної партії пасажирських літаків Ан-140 і проведення сертифікаційних випробувань» (далі - Проект) з впровадження нових технологій та створення виробництва конкурентоспроможної продукції, в результаті чого Підприємством створюється прибуток і досягається соціальний ефект;

- Установа на виконання умов Договору №07/98 перерахувала відповідачу грошові кошти у сумі 16 165 194 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: від 05.11.1998 №5 на суму 7 000 000 грн; від 02.03.1999 №1 на суму 4 000 000 грн; від 24.12.1999 №6 на суму 2 000 000 грн та від 30.12.1999 №10 на суму 3 165 194 грн;

- 08.10.2014 Підприємство перерахувало (повернуло) Установі грошові кошти у сумі 100 грн;

- заборгованість Підприємства перед Установою становить 16 165 094 грн, що також підтверджується постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2023 у справі №910/20958/17.

2. Стислий виклад зустрічних позовних вимог

03.01.2024 Підприємством подано суду зустрічний позов до Установи про визнання припиненим зобов`язання з повернення 16 165 094 грн внаслідок його виконання.

Зустрічний позов мотивований тим, що:

- 15.05.2015 Установою (цедент) і товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» (цесіонарій; далі - Компанія) було укладено договір відступлення права вимоги №15/05/15 (далі - Договір №15/05/15), за умовами якого цедент відступив цесіонарію право грошової вимоги до Підприємства, а саме: право вимагати повернення Підприємством отриманої від Київського регіонального відділення Державного інноваційного фонду, правонаступником якого є цедент, 16 165 094 грн (цільового вкладу), а також суми всіх можливих та дійсних штрафних санкцій, втрат від інфляції та будь-яких інших платежів, які Підприємство має сплатити відповідно до Договору №07/98;

- 18.05.2015 Компанією, як первісним кредитором, та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеравто» (далі - Товариство), як новим кредитором, було укладено договір відступлення права вимоги №18/05-15/3 (далі - Договір №18/05-15/3), за умовами пункту 1.1 якого первісний кредитор відступає та передає у власність новому кредитору належне йому право грошової вимоги до Підприємства, а саме: право вимагати повернення Підприємством отриманої суми (цільового вкладу) за Договором №07/98 у сумі 16 165 094 грн, а також всіх можливих та дійсних штрафних санкцій, втрат від інфляції та будь-яких інших платежів, які Підприємство має сплатити згідно з Договором №07/98;

- вказані обставини визнаються сторонами та не заперечуються, а тому в силу приписів частини першої статті 75 Господарського кодексу України (далі - ГПК України) не підлягають доказуванню; крім того, такі обставини також встановлені судовими рішеннями у справах №910/19552/15 та №910/20958/17;

- рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2015 за справи №910/19552/15 за позовом Товариства до Підприємства про стягнення 16 165 094 грн, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019, позов задоволено; стягнуто з Підприємства на користь Товариства 16 165 094 грн основного боргу.

- у мотивувальній частині постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 зі справи №910/19552/15 зазначено, що Товариство (як новий кредитор) набуло право вимоги до Підприємства (боржник) про повернення боржником отриманої від Київського регіонального відділення Державного інноваційного фонду, правонаступником якого є Установа, суми (цільового вкладу) за Договором №07/98 (основний договір), у сумі 16 165 094 грн, а також сум всіх можливих та дійсних штрафних санкцій (в т. ч. штрафів, пені, неустойки), втрат від інфляції та будь-яких інших платежів, який боржник має сплатити згідно з основним договором;

- у зв`язку з цим Товариство, отримавши наказ суду, з метою примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2015, звернулося до Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва із заявою про примусове виконання рішення суду;

- 19.08.2019 державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59838788 на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 08.08.2019 зі справи №910/19552/15; крім того, 10.08.2019 було винесено постанову про арешт коштів Підприємства у банківських установах у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів у загальній сумі 17 862 560,40 грн; в той же день 19.08.2019 з рахунку Підприємства в АБ «УКРГАЗБАНК» в примусовому порядку було списано грошові кошти у загальній сумі 17 862 560,40 грн, що підтверджується платіжною вимогою №59838788, проведеною банком 20.08.2019, яка складається з таких сум: 16 165 094 грн - сума основного боргу; 73 080 грн - витрати зі сплати судового збору; 69 грн - витрати на проведення виконавчих дій; 1 623 817,40 грн - виконавчий збір; 500 грн - витрати на проведення виконавчих дій; дані грошові кошти в подальшому було перераховано відповідно до платіжного доручення від 22.08.2019 №23444 на рахунок Товариства в частині 16 238 817,40 грн, та в частині 1 623 817,40 грн за платіжним дорученням від 22.08.2019 №23445 - на рахунок управління казначейства у Святошинському районі;

- вказані обставини також встановлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 зі справи №910/19552/15;

- грошові кошти у сумі 16 165 094 грн, вимога про стягнення яких є предметом первісного позову у даній справі, було примусово стягнуто з Підприємства на користь належного на той час кредитора за Договором №07/98, а саме на користь Товариства;

- щодо виконання Підприємством зобов`язання з повернення коштів саме належному на той час кредитору Товариству, то юридично право кредитора за Договором було набуто Установою лише 08.12.2022 після прийняття Північним апеляційним господарським судом постанови зі справи №910/20958/17 за позовом Установи до Компанії, треті особи - Товариство і Підприємство, про визнання Договору №15/0/15 недійсним;

- відтак, фактично та юридично в період часу з 2015 року по 2022 рік належним кредитором Підприємства за Договором було Товариство, а не Установа, при цьому, у серпні 2019 року Підприємство сплатило Товариству грошові кошти у сумі 16 165 094 грн та виконало зобов`язання з повернення позики за Договором належному на той час кредитору.

3. Стислий виклад заперечень Підприємства проти первісних позовних вимог

03.01.2024 Підприємством подано суду відзив на позову, в якому фактично викладено доводи зустрічного позову.

4. Стислий виклад відповіді Установи на відзив Підприємства

09.01.2024 Установа подала суду відповідь на відзив, в якій заперечила проти доводів відзиву на первісний позов, оскільки:

- Установа не порушувала умов Договору №07/98, частково профінансувавши Проект на суму 16 165 194 грн, проте ця обставина не є підставою для неповернення інвестору вже наданих коштів;

- постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 у справі №910/19552/15 встановлено завершеність Проекту та доведено досягнення соціального ефекту та реалізацію в повному обсязі Проекту шляхом створення нового літака;

- Підприємство не заперечує оплату Товариству боргу за Проектом у сумі 16 165 194 грн, що було б неможливо без факту завершення Проекту;

- Установою не порушено строків позовної давності у справі №910/18099/23 у зв`язку з тим, що Підприємство помилково вважає, що строк позовної давності на витребування суми 3 834 806 грн також розповсюджується і на заборгованість Підприємства перед Установою на суму 16 165 094 грн; постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 у справі №910/20958/18 визначено Установу інвестором за Договором №07/98; на підставі вказаної постанови Установа направила до Підприємству вимогу щодо повернення основної заборгованості за Договором №07/98 у сумі 16 165 094 грн, а в подальшому і звернення з даним позовом до суду.

5. Стислий виклад заперечень Підприємства на відповідь Установи на відзив

12.01.2024 Підприємство подало суду заперечення на відповідь на відзив Установи, в яких фактично викладено доводи відзиву на первісний позов.

6. Стислий виклад пояснень третьої особи щодо первісного позову

08.03.2024 АТ «УОП» подало суду письмові пояснення на первісну позовну заяву, в яких третя особа просила суд відмовити у задоволенні первісного позову, оскільки враховуючи, що кошти, отримані в якості виконання зобов`язання за Інноваційним договором, знаходяться у Товариства, відповідно у даному випадку належним та ефективним способом захисту прав та інтересів Установи буде саме звернення до суду з вимогою про застосування наслідків недійсного правочину до Товариства та про повернення отриманого на підставі недійсного правочину, а не повторне стягнення грошових коштів з Підприємства; Установою порушено частину третю статті 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до якої не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, та обрано неналежний та неефективний спосіб захисту своїх прав, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

7. Стислий виклад заперечень Установи на зустрічний позов

25.01.2024 Установа подала суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому заперечила проти задоволення зустрічного позову, оскільки:

- постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 у справі №910/20958/17, залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2023, вирішено: «визнати недійсним договір про відступлення права вимоги №15/0/15 від 15.05.2015, укладений між Державною інноваційною фінансово-кредитною установою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс»; визнати за Державною інноваційною фінансово-кредитною установою права кредитора за інноваційним договором №07/98 від 05.10.1998, укладеним Київським регіональним відділенням Державного інноваційного фонду, правонаступником якого є Державна інноваційна фінансово-кредитна установа, та Державним підприємством «Антонов»»;

- внаслідок визнання судом у справі №910/20958/17 Договору №15/0/15 недійсним та встановлені судами обставини щодо наявності в Установи права кредитора за Договором №07/98, Господарським судом міста Києва у справі від 15.06.2023 №910/19552/15: у задоволенні первісного позову Товариства до Підприємства про стягнення 16 165 094,00 грн відмовлено повністю; визнано недійсним Договір №18/05-15/3;

- в подальшому ухвалою Господарського суду міста Києва 11.09.2023 у справі №910/19552/15 у поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2015 у справі №910/19552/15 вирішено стягнути з Товариства на користь Підприємства 16 165 094 грн;

- враховуючи прийняті судами зазначені рішення Установа, добросовісно керуючись своїми правами кредитора, звернулась до суду за захистом своїх прав, зокрема, про стягнення з Підприємства основного боргу за Договором №07/98 у сумі 16 165 094 грн;

- постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.11.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2015 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 у справі №910/19552/15 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва; проте Підприємство в зустрічному позові про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2015 у справі №910/19552/15 та передачу її на новий розгляд навіть не згадує;

- під час нового розгляду справи №910/19552/15 (на підставі постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.11.2019) Господарським судом міста Києва встановлено: «з огляду на визнання судом у справі №910/20958/17 договору №15/0/15 від 15.05.2015 про відступлення права вимоги недійсним та встановлені судами обставини щодо наявності у Державної інноваційної фінансово-кредитної установи права кредитора за інноваційним договором №07/98 від 05.10.1998, суд дійшов висновку про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» прав кредитора за інноваційним договором №07/98 від 05.10.1998. Відповідно, у подальшому, внаслідок укладення договору відступлення права вимоги №18/05-15/3 від 18.05.2023, заміна кредитора на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеравто» у зобов`язанні за інноваційним договором №07/98 від 05.10.1998 не відбулася. Суд зазначає, що права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин, тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (пункт 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20). З урахуванням вище наведеного, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеравто» є неналежним кредитором у зобов`язанні за інноваційним договором №07/98 від 05.10.1998, а відтак у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравто» відсутнє право вимоги до Державного підприємства «Антонов» за вказаним інноваційним договором.... оскільки первісний позов пред`явлено особою, якій не належить право вимоги за інноваційним договором №07/98 від 05.10.1998, а відтак вимоги пред`явлено неналежним позивачем, що є достатньою та самостійною підставою для відмови у позові. Відтак, суд дійшов висновку, що у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравто» про стягнення з Державного підприємства «Антонов» 16 165 094 грн заборгованості належить відмовити…»;

- на підставі встановлених фактів 15.06.2023 рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/19552/15 вирішено: у задоволенні первісного позову Товариства до Підприємства про стягнення 16 165 094 грн відмовлено повністю; закрито провадження у справі №910/19552/15 за зустрічним позовом Підприємства в частині позовних вимог про визнання недійсним Договору №15/05/15; визнано недійсним Договір №18/05-15/3; вказане рішення набрало законної сили та не оскаржувалося сторонами;

- твердження позивача за зустрічним позовом про подвійне стягнення заборгованості не відповідає дійсності, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва 11.09.2023 у справі № 910/19552/15 у поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2015 у справі №910/19552/15 стягнуто з Товариства на користь Підприємства 16 165 094 грн основного боргу та 73 080 грн витрат зі сплати судового збору;

- станом на 03.01.2024 (день подання зустрічного позову до суду) відкрито виконавче провадження про примусове виконання ухвали Господарського суду міста Києва 11.09.2023 у справі № 910/19552/15;

- на думку позивача за первісним позовом, обставини, на які посилається Підприємство щодо неможливості повернення коштів від Товариства, не повинні впливати на безпосередні обов`язки Підприємства перед Установою, а саме повернення основного боргу за Договором №07/98 у сумі 16 165 094 грн;

- неможливо вважати зобов`язання за Договором №07/98 припиненим внаслідок його виконання в розумінні статті 599 ЦК України, як про це зазначає Підприємство.

8. Стислий виклад відповіді Підприємства на відзив Установи

30.01.2024 Підприємство подало суду відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, в якій фактично викладено доводи зустрічного позову та, зокрема, вказано на непослідовну позицію Установи та її недобросовісну поведінку у складених правовідносинах, як в цілому, так і в розрізі розглянутих судових справ; крім того, на думку Підприємства, провадження у справі №910/18099/23 в частині первісного позову підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 231 та пункту 2 частини першої статті 175 ГПК України, оскільки спір стосовно стягнення з Підприємства заборгованості за Договором №07/98 вже розглянуто у справі №14/40-30/415-6/388-38/258, в якій рішенням суду апеляційної інстанції, що набрало законної сили, відмовлено Установі у їх стягненні.

9. Стислий виклад заперечень Установи на відповідь на відзив

05.02.2024 Установа подала суду заперечення на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, в якій фактично виклала доводи відзиву на зустрічну позовну заяву, та, зокрема, заперечила проти закриття провадження у справі в частині первісного позову у зв`язку з тим, що Установа звернулася за захистом своїх прав щодо повернення основного боргу за Договором №07/98 лише після визнання Північним апеляційним господарським судом за Установою права кредитора за Договором №07/98 (постанова Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2022, залишена без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2023 у справі №910/20958/17); твердження Підприємства про недобросовісність Установи є лише його суб`єктивною думкою та не підтверджені жодними доказами.

10. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2023 позовну заяву Установи залишено без руху та встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

14.12.2023 позивачем подано суду документи на виконання ухвали суду від 08.12.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 12.02.2024.

03.01.2024 Підприємством подано суду відзив на позову та зустрічний позов до Установи про визнання припиненим зобов`язання з повернення 16 165 094 грн внаслідок його виконання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 прийнято зустрічний позов Підприємства до Установи про визнання припиненим зобов`язання з повернення 16 165 094 грн внаслідок його виконання; вимоги за зустрічним позовом Підприємства до Установи про визнання припиненим зобов`язання з повернення 16 165 094 грн внаслідок його виконання об`єднано в одне провадження з первісним позовом Установи до Підприємства про стягнення 16 165 094 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 залучено до участі у справі АТ «УОП» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за первісним позовом; продовжено строк підготовчого провадження; підготовче засідання відкладено на 11.03.2024.

22.02.2024 Установа подала суду докази надіслання третій особі позовної заяви з доданими до неї документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.04.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 відкладено розгляд справи по суті на 13.05.2024.

У судовому засіданні 13.05.2024 оголошено перерву до 17.06.2024.

Представник Установи у судовому засіданні 17.06.2024 оголосила вступне слово та підтримала первісні позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Підприємства оголосив вступне слово та заперечив проти задоволення первісних позовних вимог.

Представник третьої особи надала пояснення щодо предмета спору та заперечила проти задоволення первісних позовних вимог.

Представник Підприємства підтримав зустрічні позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник Установи заперечила проти задоволення зустрічних позовних вимог.

Суд, заслухавши вступне слово представників учасників справи, з`ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, дослідив в порядку статей 209 і 210 ГПК України докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

Представники учасників справи виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази, досліджені у судовому засіданні.

У судовому засіданні 17.06.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом згідно з вимогами статей 222 і 223 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

02.10.1998 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1575 «Про фінансування інноваційного проекту виготовлення дослідної партії літаків типу Ан-140», якою постановлено:

- Державному інноваційному фонду профінансувати в установленому порядку інноваційний проект «Реалізація програми побудови дослідної партії пасажирських літаків Ан-140 і проведення сертифікаційних випробувань», розроблений Авіаційним науково-технічним комплексом імені О.К. Антонова, у сумі 20 млн. гривень; Міністерству промислової політики забезпечити надання відповідних гарантій Державному інноваційному фонду щодо повернення в 2001 році інноваційних коштів (пункт 1);

- Головному управлінню Державного казначейства забезпечити у 1998 році перерахування Державному інноваційному фонду коштів у сумі 20 млн. гривень для фінансування інноваційного проекту згідно з пунктом 1 цієї постанови (пункт 2);

- контроль за цільовим використанням інноваційних коштів Авіаційним науково-технічним комплексом імені О.К. Антонова покласти на Міністра промислової політики Гуреєва В.М. та Міністра фінансів Мітюкова І.О. (пункт 3).

05.10.1998 Київським міським відділенням Державного інноваційного фонду України (правонаступником якого є Установа; інвестор) та Державним підприємством «Авіаційний Науково-Технічний Комплекс ім. О. К. Антонова» (правонаступником якого є Підприємство) з метою здійснення інноваційного проекту №30-0019/98 (далі - Проект): «Реалізація програми побудови дослідної партії пасажирських літаків Ан-140 і проведення сертифікаційних випробувань», враховуючи постанову Кабінету Міністрів України від 02.10.1998 №1575 «Про фінансування інноваційного проекту виготовлення дослідної партії літаків типу Ан-140», Погодження фінансування інноваційного проекту Держіннофондом та Міністерством України у справах науки і технологій від 16.09.1998, керуючись Законами України «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності» та «Про інвестиційну діяльність», ЦК України, а також іншими законодавчими та нормативними актами України, укладено Договір №07/98, за умовами якого:

- предметом Договору №07/98 є реалізація Проекту з впровадження нових технологій та створення виробництва конкурентоспроможної продукції, в результаті чого Підприємством створюється прибуток та досягається соціальний ефект; для цього сторони домовились докласти максимум зусиль для здійснення Проекту, а саме: інвестор зобов`язується внести для здійснення Проекту цільовий вклад у вигляді інноваційної позики у строки і розмірах, що визначені у календарному плані робіт (додаток 2), а Підприємство - виконати всі роботи з реалізації Проекту і повернути інвестору його вклад у строки і розмірах, що зазначені у плані повернення платежів (додаток 4) (преамбула Договору №07/98);

- наукові, технічні, економічні та інші вимоги до Проекту, а також вимоги до виробництва та реалізації інноваційної продукції містяться у описі та характеристиках інноваційної продукції (або у техніко-економічних умовах до Проекту) [додаток 1] (пункт 2.1 Договору №07/98);

- загальна вартість Проекту - 20 000 000 грн; строк виконання Проекту: початок 05.10.1998; закінчення 05.10.2001 (пункт 2.2 Договору №07/98);

- інвестор зобов`язується внести у реалізацію Проекту цільовий вклад у сумі 20 000 000 грн (пункт 3.1 Договору №07/98);

- інвестор зобов`язується перераховувати вклад (внески) Підприємству в розмірах і строки, що вказані у календарному плані робіт (додаток 2) (пункт 3.2 Договору №07/98);

- Підприємство зобов`язується реалізувати Проект згідно з календарним планом робіт (додаток 2) і досягти інноваційного результату, що міститься в описі та характеристиках інноваційної продукції (або в техніко-економічних умовах) до Проекту (додаток 1) (пункт 4.1 Договору №07/98);

- Підприємство зобов`язується використовувати вклад інвестора (кошти, майно, об`єкти інтелектуальної або промислової власності) виключно на виконання Проекту відповідно до його календарного плану робіт (додаток 2) та кошторису витрат (додаток 3) (пункт 4.2 Договору №07/98);

- Підприємство зобов`язується до 10 числа місяця, що іде за останнім місяцем кварталу, надавати Міністерству промислової політики України фінансовий звіт про використання вкладу (внесків) з розшифровкою усіх проведених витрат, технічний звіт, баланс (в розрізі цільового використання коштів) Підприємства, а також інші матеріали, що стосуються виконання Проекту; Мінпромполітики затверджує наданий звіт та до 15 числа місяця, що іде за останнім місяцем кварталу, надсилає його інвестору (пункт 4.5 Договору №07/98, змінений згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.1998 №1575);

- Підприємство зобов`язується повернути інвестору його вклад у строки і розмірах, що вказані у плані повернення платежів (додаток 4); кінцевий строк перерахування всіх платежів інвестору 05.10.2001 (пункт 4.9 Договору №07/98);

- на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.1998 №1575 повернення інвестору його вкладу забезпечується Міністерством промислової політики України у формі договору поруки від 08.10.1998 №1625-19/07 (додаток 5) (пункт 7.1 Договору №07/98);

- Договір №07/98 набирає чинності після його підписання уповноваженими представниками інвестора та Підприємства за умови забезпечення Міністерством промислової політики України гарантії повернення коштів та прийняття її інвестором; дія Договору №07/98 закінчується після виконання сторонами всіх своїх зобов`язань, що виникли з Договору №07/98 та у зв`язку з ним (пункт 12.1 Договору №07/98).

08.10.1998 Київським міським відділенням Державного інноваційного фонду України, правонаступником якого є Установа, і Міністерством промислової політики України було укладено договір поруки №1625-19/07, за умовами якого Міністерство промислової політики України зобов`язалося солідарно відповідати перед Установою за виконання зобов`язань за Договором №07/98; предметом Договору №07/98 є інноваційна позика у сумі 20 000 000 грн.

Відповідно до пункту 2.2 договору поруки від 08.10.1998 №1625-19/07 строк виконання зобов`язання, що забезпечується даним договором, закінчується 05.10.2001.

Згідно з пунктом 3.1 договору поруки від 08.10.1998 №1625-19/07 Міністерство промислової політики України відповідає перед Установою за виконання Підприємством всіх зобов`язань за Договором №07/98, вказаним у пункті 2 договору поруки, у сумі, яка дорівнює 20 000 000 грн.

Установа на виконання умов Договору №07/98 перерахувала Підприємству грошові кошти у сумі 16 165 194 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями від 05.11.1998 №5 на суму 7 000 000 грн, від 02.03.1999 №1 на суму 4 000 000 грн, від 24.12.1999 №6 на суму 2 000 000 грн і від 30.12.1999 №10 на суму 3 165 194 грн.

14.11.2001 Установа звернулася до Міністерства промислової політики України і Підприємства з претензією №696-05, в якій вимагала в солідарному порядку сплатити позивачу кошти у сумі 16 165 194 грн, проте зазначена претензія залишилася без задоволення.

27.12.2001 Кабінетом Міністрів України було прийнято розпорядження №599-р, яким було прийнято пропозицію Міністерства промислової політики України і Підприємства, погоджену з Мінфіном та Установою, щодо відстрочення до 31.12.2004 погашення заборгованості Підприємства з позики за інноваційним проектом у сумі 16 165,2 тис. грн, наданої на поворотній основі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.1998 №1575, відповідно до графіка, складеного Установою і Підприємством.

Проте вказаний у розпорядженні графік Установою і Підприємством складений не був, у визначений у розпорядженні термін Підприємство отримані грошові кошти Установі не повернуло.

Оскільки Підприємством не було повернуто позику, Установа звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Підприємства 16 165 194 грн основного боргу, 7 049 338 грн втрат від інфляції та 1 492 069,55 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2005 у справі №14/40 у задоволенні первісного позову було відмовлено, зустрічний позов задоволено. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2005 рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2005 змінено.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.01.2006 постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2005 залишено без змін. Постановою Верховного суду України від 23.05.2006 вказані судові рішення скасовані, справу направлено на новий розгляд до місцевого суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2006 у справі №14/40-30/415, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2007, у задоволенні первісного позову було відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2007 скасовані рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2006 у справі №14/40-30/415 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2007, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Верховного суду України від 26.07.2007 Підприємству було відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 27.04.2007.

Ухвалою Верховного суду України від 28.02.2008 було повернуто касаційну скаргу Підприємства на постанову Вищого господарського суду України від 27.04.2007 №14/40-30/415.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2010 у справі №14/40-30/415-6/388-38/258 позов задоволено частково; стягнуто солідарно з Підприємства та Міністерства промислової політики України на користь Установи 20 000 000 грн основний борг з урахуванням втрат від інфляції, 1 376,15 грн державного мита, 55,85 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з Підприємства на користь Установи 3 214 532 грн основний борг з урахуванням втрат від інфляції, 1 492 069,55 грн 3% річних, 323,85 грн державного мита та 13,15 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Проте постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2010 рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2010 у справі №14/40-30/415-6/388-38/258 було скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено Установі в задоволенні позовних вимог.

Підставами скасування стало те, що оскільки розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №599-р погашення заборгованості Підприємства з позики за інноваційним проектом у сумі 16 165,2 тис. грн відстрочено до 31.12.2004, але не визначено чіткого моменту та порядку повернення зазначеної позики після спливу терміну відстрочення, тобто після 31.12.2004, як і не визначено такого порядку і терміну сторонами, з урахуванням терміну відстрочення (відсутній графік повернення позики або ж додаткова угода), Установа після виконання належним чином своїх обов`язків за Договором №07/98 має в порядку статті 530 ЦК України звернутися до Підприємства з вимогою повернути надану позику.

При цьому, суд апеляційної інстанції вказав, що Установа надіслала Підприємству 02.07.2004 лист, який складено до спливу встановленого розпорядженням КМУ від 27.12.2001 №599-р відстрочення, про необхідність повідомлення Підприємством про строк повернення заборгованості, та лист від 10.12.2009 №12-2349, в якому Установа пропонує Підприємству підписати мирову угоду щодо відстрочення оплати боргу на два роки.

27.11.2007 Підприємство звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Установи, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерство промислової політики України, про спонукання до виконання Договору №07/98 шляхом перерахування коштів у сумі 3 834 806 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2008 у справі №36/472, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2008 і постановою Вищого господарського суду України від 26.06.2008, позовні вимоги задоволено в повному обсязі; зобов`язано Установу належним чином виконати умови Договору №07/98 шляхом перерахування коштів у сумі 3 834 806 грн на користь Підприємства.

Судові рішення у справі №36/472 мотивовані тим, що Договір №07/98 із додатком 2 до нього не надає Установі право зменшити розмір інноваційної позики, а додаток 2 передбачає надання інноваційної позики в повному обсязі до завершення Підприємством реалізації першого з етапів програми «Реалізація програми побудови дослідної партії пасажирських літаків Ан-140 і проведення сертифікаційних випробувань».

При цьому, суди спростували посилання Установи на розпорядження Кабінету Міністрів України «Про відстрочення погашення заборгованості Авіаційного науково-технічного комплексу імені О. К. Антонова з позики за інноваційним проектом» від 27.12.2001 №599-р, врахувавши, що останнє вказує лише на необхідність погашення раніше отриманої суми інноваційної позики відповідно до графіку, узгодженого Українською державною інноваційною компанією та Підприємством.

Тому, суди обґрунтовано вказали на відсутність у відповідача правових підстав для припинення надання інноваційної позики.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій мотивовано прийняли до уваги, що зобов`язання Установи з фінансування програми побудови дослідної партії пасажирських літаків Ан-140 та проведення сертифікаційних випробувань є первинним зобов`язанням відносно зобов`язання Підприємства щодо реалізації програми, і виконання останнім обов`язків за Договором №07/98 обумовлене належним фінансуванням з боку Установи.

В свою чергу, суди вказали на недоведеність і необґрунтованість тверджень Установи про нецільове використання коштів та про завершення в повному обсязі програми сертифікаційних випробувань літака Ан-140, а також встановили збереження інноваційності проекту і наразі, врахувавши, зокрема, передбачення створення на базі літака різних варіантів літаків спеціального застосування.

14.07.2008 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2008 у справі №36/472 було видано накази.

24.11.2008 Установою було подано до суду заяву про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2008 у справі №36/472 за нововиявленими обставинами, мотивовану тим, що Установа 07.11.2008 отримала лист Міністерства транспорту та зв`язку України від 06.11.2008 №9941/40/10-08 про сертифікацію літака АН-140, з якого вбачається, що сертифікаційні роботи по літаку АН-140 були закінчені в 2000 році; зазначений факт, за твердженням Установи, має істотне значення для вирішення справи, існував на момент розгляду справи та не міг бути відомим заявникові.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2009 у справі №36/472, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2009 (залишеною без змін постановою Вищого касаційного господарського суду від 15.10.2009), заяву Установи про перегляд рішення від 13.02.2008 зі справи №36/472 за нововиявленими обставинами залишено без задоволення, а рішення - без змін.

Відмовляючи у задоволенні заяви Установи про перегляд рішення від 13.02.2008 зі справи №36/472 за нововиявленими обставинами, суд вказав таке:

- згідно з Угодою про цивільну авіацію та про використання повітряного простору, підписаною дванадцятьма країнами СНД, в тому числі й Україною, в Мінську 25.12.1991, видачею сертифікатів типу літаків в СНД займається Міжнародний авіаційний комітет, який має офіційний сайт в мережі Інтернет; на зазначеному офіційному сайті міститься інформація щодо видачі 25.04.2000 Підприємству сертифікату типу на літак АН-140;

- також видача сертифікату на літак АН-140 висвітлювалася в засобах масової інформації, зокрема, в офіційному друкованому виданні Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр» від 27.04.2008 №78 та від 29.04.2008 №80;

- крім того, з матеріалів справи вбачається, що сам заявник в своїх апеляційних та касаційних скаргах посилався, зокрема, на факт сертифікації літака АН-140;

- на підставі викладеного суд дійшов висновку, що факт сертифікації літака АН-140, на який посилається заявник, не є нововиявленою обставиною, оскільки вказана інформація є загальнодоступною, і була відома сторонам на час розгляду справи;

- також суд зазначає, що поняття «сертифікація літака АН-140» та «закінчення інноваційного проекту» не є тотожними, отже, інноваційний проект включає етап сертифікації літака, але не закінчується ним.

08.10.2014 Підприємство перерахувало (повернуло) Установі грошові кошти у сумі 100 грн.

15.05.2015 Установою (цедент) і Компанією (цесіонарій) було укладено Договір №15/05/15, за умовами якого цедент відступив цесіонарію право грошової вимоги до Підприємства, а саме: право вимагати повернення Підприємством отриманої від Київського регіонального відділення Державного інноваційного фонду, правонаступником якого є цедент, 16 165 094 грн (цільового вкладу), а також суми всіх можливих та дійсних штрафних санкцій, втрат від інфляції та будь-яких інших платежів, які Підприємство має сплатити відповідно до Договору №07/98.

18.05.2015 Компанією, як первісним кредитором, та Товариством, як новим кредитором, було укладено Договір №18/05-15/3, за умовами пункту 1.1 якого первісний кредитор відступає та передає у власність новому кредитору належне йому право грошової вимоги до Підприємства, а саме: право вимагати повернення Підприємством отриманої суми (цільового вкладу) за Договором №07/98 у сумі 16 165 094 грн, а також всіх можливих та дійсних штрафних санкцій, втрат від інфляції та будь-яких інших платежів, які Підприємство має сплатити згідно з Договором №07/98.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 у справі №910/20958/17 (суддя Зеленіна Н.І.) за позовом Установи до Компанії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство, про визнання Договору №15/05/15 недійсним відмовлено у задоволенні позову Установи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 у справі №910/20958/17 (суддя Зеленіна Н.І.) скасовано та прийнято нове рішення; позов задоволено повністю; визнано недійсним Договір №15/04/15; визнано за Установою права кредитора за Договором №07/98.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №910/20958/17 рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 (суддя Зеленіна Н.І.) і постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 скасовано; справу №910/20958/17 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 у справі №910/20958/17 (суддя Борисенко І.І.) за позовом Установи до Компанії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство, про визнання Договору №15/05/15 недійсним, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021, позов Установи задоволено повністю; визнано недійсним Договір №15/05/15; визнано за Установою права кредитора за Договором №07/98.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2015 за справи №910/19552/15 (суддя Грєхова О.А.) за позовом Товариства до Підприємства, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Установа, про стягнення 16 165 094 грн та за зустрічним позовом Підприємства до Товариства, Установи та Компанії про визнання недійсними Договорів №15/05/15 і №18/05-15/3, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019, первісний позов задоволено; стягнуто з Підприємства на користь Товариства 16 165 094 грн основного боргу та 73 080 грн судового збору; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

08.08.2019 на виконання зазначеного рішення видано наказ.

Державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві 19.08.2019 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59838788 на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 08.08.2019 зі справи №910/19552/15.

Крім того, 19.08.2019 було винесено постанову про арешт коштів Підприємства у банківських установах у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів у загальній сумі 17 862 560,40 грн.

В той же день (19.08.2019) з рахунку Підприємства в АБ «Укргазбанк» в примусовому порядку було списано грошові кошти у загальній сумі 17 862 560,40 грн, що підтверджується платіжною вимогою №59838788, проведеною банком 20.08.2019, яка складається з таких сум: 16 165 094 грн - сума основного боргу; 73 080 грн - витрати зі сплати судового збору; 69 грн - витрати на проведення виконавчих дій; 1 623 817,40 грн - виконавчий збір; 500 грн - витрати на проведення виконавчих дій.

Дані грошові кошти в подальшому було перераховано відповідно до платіжного доручення від 22.08.2019 №23444 на рахунок Товариства в частині 16 238 817,40 грн, та в частині 1 623 817,40 грн за платіжним дорученням від 22.08.2019 №23445 - на рахунок управління казначейства у Святошинському районі.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.11.2019 зі справи №910/19552/15 рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2015 (суддя Грєхова О.А.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2023 у справі №910/19552/15 (суддя Турчин С.О.) у задоволенні первісного позову Товариства до Підприємства про стягнення 16 165 094 грн відмовлено повністю; закрито провадження у справі за зустрічним позовом Підприємства в частині позовних вимог до Компанії про визнання недійсним Договору №15/05/15; в іншій частині зустрічний позов Підприємства задоволено; визнано недійсним Договір №18/05-15/3.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 зі справи №910/19552/15 частково задоволено заяву Підприємства «Антонов» про поворот виконання рішення суду шляхом повернення стягнутих грошових коштів у справі №910/19552/15; у поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2015 у справі №910/19552/15 стягнуто з Товариства на користь Підприємства 16 165 094 грн основного боргу і 73 080 грн судового збору.

12.09.2023 на виконання вказаної ухвали видано наказ.

Державна авіаційна служба України листом від 25.05.2023 №1.4.19-2412-23 у відповідь на лист Установи від 27.04.2023 №07-273/23 повідомила таке:

- АНТК ім. О.К. Антонова 15.07.1999 подав заявку на отримання схвалення типової конструкції (сертифіката типу) літака Ан-140 та його моделей Ан-140 і Ан-140-100 та 25.04.2000 отримав виданий Державною авіаційною адміністрацією України сертифікат типу №TL0010 від 25.04.2000 щодо схвалення типової конструкції Ан-140 та його моделей Ан-140 і Ан-140-100;

- листом від 11.08.2014 №126/6109 Підприємство звернулося до Державіаслужби та надало заявку щодо отримання схвалення Підприємством як організацією розробником авіаційної техніки (включаючи Ан-140 та його моделі Ан-140 та Ан-140-100) на відповідність вимогам Глави J АПУ-21(РаП-21), яку зареєстровано 21.08.2014 за №210Р;

- у встановленому порядку Державіаслужбою було видано Підприємству сертифікат схвалення організації розробника авіаційної техніки (включаючи літак Ан-140 та його моделі Ан-140 і Ан-140-100) від 03.06.2015 №UA.21J.0016;

- на підставі видачі зазначеного сертифіката, відповідну інформацію було включено до Переліку схвалених організацій розробників авіаційної техніки та розміщено на сайті Державіаслужби, доступ до якого наразі обмежений.

Установа листом від 11.07.2023 №07-448/23 просила Підприємство терміново надати до Установи технічний звіт виконання Проекту, затверджений уповноваженим органом управління, згідно з вимогами Договору №07/98.

Листом від 03.08.2023 №799/11719-23 Підприємство повідомило Установу про те, що технічний звіт виконання інноваційного проекту №30-0019/98 «Реалізація програми побудови дослідної партії пасажирських літаків Ан-140 і проведення сертифікаційних випробувань» за Договором №07/98, затверджений Міністерством промислової політки України, на Підприємстві відсутній.

Установа звернулася до Підприємства з вимогою від 05.09.2023 №07-715/23, в якій вимагала дострокового виконання Підприємством умов Договору №07/98 та повернення 16 165 194 грн.

Листом від 12.10.2023 №126/15180-23 Підприємство повідомило Установу про таке:

- 09.10.2023 Підприємством отримано вимогу Установи від 05.09.2023 №07-715/23 щодо дострокового виконання Підприємством зобов`язання з повернення коштів відповідно до частини першої статті 107 ЦК України;

- викладені питання у наведеній вимозі вже були предметом розгляду, відповідь на які надано листами від 16.08.2023 №126/12586-23 і від 07.09.2023 №126/13691-23;

- Святошинським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження згідно із наказом Господарського суду міста Києва у справі №910/19552/15 та стягнуто в примусовому порядку з Підприємства на користь Товариства 16 165 194 грн основного боргу та 73 080 грн судового збору;

- з урахуванням викладеного та враховуючи той факт, що Установою відступлено право грошової вимоги за Договором №07/98 Компанії, яка, в свою чергу, відступила право такої вимоги на користь Товариства, Підприємство вважає, що зобов`язання стосовно повернення позики за Договором №07/98 Підприємством виконано у повному обсязі перед належним, на момент виконання судового рішення, кредитором.

Установа звернулася до Підприємства з листом від 18.12.2023 №07-970/23 (копію надіслано Міністерству з питань стратегічних галузей промисловості України), в якому просила надати інформацію за період з 05.10.1998 по 15.12.2023, а саме:

« 1. Чи реалізовано Проєкт, в тому числі згідно з календарним планом робіт. Надати підтверджуючі документи щодо реалізації, або обґрунтовану відповідь не реалізації Проєкту;

2. Чи досягнуто інноваційного результату, що міститься у Описі та характеристиках інноваційної продукції (або техніко-економічних умовах) до Проєкту. Надати підтверджуючі документи щодо досягнення інноваційного результату або обґрунтовану відповідь не досягнення інноваційного результату;

якщо не надавало просимо надати обґрунтовану відповідь щодо відсутності ініціації перегляду договору у зв`язку зі зміною строків повернення платежів.».

Представник Підприємства у судовому засіданні 13.05.2024 зазначив про те, що наразі Проект, який мав фінансуватися Установою за Договором №07/98 на суму 20 000 000 грн, не завершений, в тому числі і через його недофінансування Установою.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Статтею 325 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що інноваційною діяльністю у сфері господарювання є діяльність учасників господарських відносин, що здійснюється на основі реалізації інвестицій з метою виконання довгострокових науково-технічних програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя.

Згідно з частинами першою і другою статті 326 ГК України інвестиціями у сфері господарювання визнаються довгострокові вкладення різних видів майна, інтелектуальних цінностей та майнових прав в об`єкти господарської діяльності з метою одержання доходу (прибутку) або досягнення іншого соціального ефекту.

Формами інвестування інноваційної діяльності є:

державне (комунальне) інвестування, що здійснюється органами державної влади або органами місцевого самоврядування за рахунок бюджетних коштів та інших коштів відповідно до закону;

комерційне інвестування, що здійснюється суб`єктами господарювання за рахунок власних або позичкових коштів з метою розвитку бази підприємництва;

соціальне інвестування, що здійснюється в об`єкти соціальної сфери та інших невиробничих сфер;

іноземне інвестування, що здійснюється іноземними юридичними особами або іноземцями, а також іншими державами;

спільне інвестування, що здійснюється суб`єктами України разом з іноземними юридичними особами чи іноземцями.

Відповідно до частини другої статті 327 ГК України інноваційна діяльність здійснюється за такими напрямами:

проведення наукових досліджень і розробок, спрямованих на створення об`єктів інтелектуальної власності, науково-технічної продукції;

розробка, освоєння, випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології;

розробка і впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, призначених для поліпшення соціального і екологічного становища;

технічне переозброєння, реконструкція, розширення, будівництво нових підприємств, що здійснюються вперше як промислове освоєння виробництва нової продукції або впровадження нової технології.

Підпунктом «а» пункту 3.1 Порядку укладання інноваційних договорів при залученні інвестиційного керуючого, затвердженого наказом Міністерства України у справах науки і технологій від 03.03.1998 №59, визначено, що інноваційна позика - це господарська операція, яка передбачає передачу Підприємству коштів Інвестора у тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, строковості та цільового характеру їх використання.

Згідно з абзацом другим пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Враховуючи те, що права та обов`язки сторін за Договором №07/98 продовжують існувати після набрання чинності ЦК України, то при вирішенні даного спору стосовно стягнення основного боргу, підлягають застосуванню норми ЦК України.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною четвертою статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

ВИСНОВКИ

Отже, оскільки Установою так і не було перераховано Підприємству повну суму інвестиційного внеску, перерахування якої погоджено сторонами у Договорі №07/98, а Проект так і не був завершений, що є підставою для повернення наданого Установою внеску, то наразі обов`язок у Підприємства з повернення таких коштів Установи не настав, що було неодноразово встановлено рішеннями Господарського суду міста Києва

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2008 у справі №36/472, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2008 і постановою Вищого господарського суду України від 26.06.2008, було встановлено, що Договір №07/98 із додатком 2 до нього не надає Установі право зменшити розмір інноваційної позики, а додаток 2 передбачає надання інноваційної позики в повному обсязі до завершення Підприємством реалізації першого з етапів програми «Реалізація програми побудови дослідної партії пасажирських літаків Ан-140 і проведення сертифікаційних випробувань».

Суди вказали на відсутність у відповідача правових підстав для припинення надання інноваційної позики, а також зазначити, що зобов`язання Установи з фінансування програми побудови дослідної партії пасажирських літаків Ан-140 та проведення сертифікаційних випробувань є первинним зобов`язанням відносно зобов`язання Підприємства щодо реалізації програми, і виконання останнім обов`язків за Договором №07/98 обумовлене належним фінансуванням з боку Установи.

Слід зазначити, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2008 у справі №36/472, яким зобов`язано Установу належним чином виконати умови Договору №07/98 шляхом перерахування коштів у сумі 3 834 806 грн на користь Підприємства, так і не виконано Установою.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2010 у справі №14/40-30/415-6/388-38/258 було встановлено, що оскільки розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №599-р погашення заборгованості Підприємства з позики за інноваційним проектом у сумі 16 165,2 тис. грн відстрочено до 31.12.2004, але не визначено чіткого моменту та порядку повернення зазначеної позики після спливу терміну відстрочення, тобто після 31.12.2004, як і не визначеного такого порядку і терміну сторонами, з урахуванням терміну відстрочення (відсутній графік повернення позики або ж додаткова угода), Установа після виконання належним чином своїх обов`язків за Договором №07/98 має в порядку статті 530 ЦК України звернутися до Підприємства з вимогою повернути надану позику.

З наведеного вбачається, що Установа продовжує ігнорувати належне виконання своїх обов`язків за Договором №07/98 та намагається з 2005 року у судовому порядку повернути частину сплачених коштів.

Суд повторно звертає увагу Установи на те, що право останньої на повернення коштів за Договором №07/98 виникає в Установи після належного виконання нею умов Договору №07/98.

Відтак, первісні позовні вимоги Установи про стягнення з Підприємства 16 165 094 грн є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Стосовно строків позовної давності щодо позовних вимог Установи про стягнення з Підприємства 16 165 094 грн інвестиційного вкладу Установи за Договором, то слід зазначити, що оскільки момент виконання обов`язку Підприємством з повернення суми інвестиційного вкладу не настав, то і перебіг строку позовної давності для повернення таких коштів не розпочався.

Що ж до зустрічних позовних вимог, то вони не підлягають задоволенню, оскільки, по-перше, Договори №15/05/15 і №18/05-15/3, на підставі яких було замінено кредитора у зобов`язанні, були визнані недійсними (Договір №15/05/15 визнано недійним рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 у справі №910/20958/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 (залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2023), а Договір №18/05-15/3 - рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2023 у справі №910/19552/15), у справі №910/19552/15 ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 здійснено поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2015 у справі №910/19552/15, а по-друге, метою подання Підприємством зустрічного позову про визнання припиненим зобов`язання з повернення 16 165 094 грн внаслідок його виконання, враховуючи підстави його пред`явлення, є встановлення факту відсутності обов`язку у Підприємства повернути кошти, що не може бути предметом позову.

За приписами статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за первісним позовом слід покласти на Установу, а витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом - на Підприємство.

Керуючись статтями 129, 233, 236 - 238, 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні первісних позовних вимог Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (вул. Хмельницького Богдана (Шевченківський р-н), буд. 65- Б, м. Київ, 01054; ідентифікаційний код 00041467) до Державного підприємства «Антонов» (вул. Академіка Туполева, буд. 1, м. Київ, 03062; ідентифікаційний код 14307529), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за первісним позовом - Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість» (вул. Дегтярівська, буд. 36 м. Київ, 04119; ідентифікаційний код 37854297), про стягнення 16 165 094 грн.

2. Витрати зі сплати судового збору за подання первісної позовної заяви покласти на Державну інноваційну фінансово-кредитну установу (вул. Хмельницького Богдана (Шевченківський р-н), буд. 65- Б, м. Київ, 01054; ідентифікаційний код 00041467).

4. Відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог Державного підприємства «Антонов» (вул. Академіка Туполева, буд. 1, м. Київ, 03062; ідентифікаційний код 14307529) до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (вул. Хмельницького Богдана (Шевченківський р-н), буд. 65- Б, м. Київ, 01054; ідентифікаційний код 00041467) про визнання припиненим зобов`язання з повернення 16 165 094 грн внаслідок його виконання.

5. Витрати зі сплати судового збору за подання зустрічного позову покласти на Державне підприємство «Антонов» (вул. Академіка Туполева, буд. 1, м. Київ, 03062; ідентифікаційний код 14307529).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26.06.2024.

Суддя Оксана Марченко