Постанова

від 17.12.2024 по справі 910/18099/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/18099/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Ємця А. А., Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,

представників учасників справи:

позивача за первісним позовом - Бугайов М. Б. (адвокат)

відповідача за первісним позовом - Парубець Є. О. (адвокат)

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за первісним позовом - Павленко О. В. (адвокат)

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Акціонерного товариства «Антонов»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024

за позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи

до Державного підприємства «Антонов» (правонаступник - Акціонерне товариство «Антонов»)

про стягнення 16 165 094 грн.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за первісним позовом Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість»

та за зустрічним позовом Державного підприємства «Антонов» (правонаступник - Акціонерне товариство «Антонов»)

до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи

про визнання припиненим зобов`язання з повернення 16 165 094 грн внаслідок його виконання.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Первісний позов заявлено про стягнення з Державного підприємства «Антонов» (далі - Підприємство, відповідач за первісним позовом) 16 165 094 грн боргу, що утворився у зв`язку з невиконанням Підприємством умов укладеного Київським міським відділенням державного інноваційного фонду України (правонаступником якого є Державна інноваційна фінансово-кредитна установа; далі - позивач за первісним позовом, Установа) та Державним підприємством «Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова» (правонаступником якого є Підприємство) інноваційного договору від 05.10.1998 №07/98 (далі - Договір №07/98).

1.2. Позовні вимоги мотивовано тим, що:

- 05.10.1998 Київським міським відділенням Державного інноваційного фонду України (правонаступником якого є Установа) та Державним підприємством «Авіаційний Науково-Технічний Комплекс ім. О. К. Антонова» (правонаступником якого є Підприємство) укладено Договір №07/98, предметом якого є реалізація інноваційного проекту №30-0019/98 «Реалізація програми побудови дослідної партії пасажирських літаків Ан-140 і проведення сертифікаційних випробувань» (далі Проект) з впровадження нових технологій та створення виробництва конкурентоспроможної продукції, в результаті чого Підприємством створюється прибуток і досягається соціальний ефект;

- Установа на виконання умов Договору №07/98 перерахувала Підприємству грошові кошти в сумі 16 165 194 грн., що підтверджується платіжними дорученнями;

- 08.10.2014 Підприємство перерахувало (повернуло) Установі грошові кошти у сумі 100 грн.;

- заборгованість Підприємства перед Установою становить 16 165 094 грн., що також підтверджується постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2023 у справі № 910/20958/17.

1.3. Зустрічний позов заявлено про визнання припиненим зобов`язання з повернення 16 165 094 грн внаслідок його виконання.

1.4. Зустрічний позов мотивований тим, що:

- Установою (цедент) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» (цесіонарій; далі - Компанія) 15.05.2015 укладено договір відступлення права вимоги №15/05/15 (далі - Договір №15/05/15), за умовами якого цедент відступив цесіонарію право грошової вимоги до Підприємства, а саме: право вимагати повернення Підприємством отриманої від Київського регіонального відділення Державного інноваційного фонду, правонаступником якого є цедент, 16 165 094 грн (цільового вкладу), а також суми всіх можливих та дійсних штрафних санкцій, втрат від інфляції та будь-яких інших платежів, які Підприємство має сплатити відповідно до Договору №07/98;

- Компанія (первісний кредитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеравто» (новий кредитор; далі - Товариство) 18.05.2015 уклали договір відступлення права вимоги №18/05-15/3 (далі - Договір №18/05-15/3), за умовами пункту 1.1 якого первісний кредитор відступає та передає у власність новому кредитору належне йому право грошової вимоги до Підприємства, а саме: право вимагати повернення Підприємством отриманої суми (цільового вкладу) за Договором №07/98 у сумі 16 165 094 грн., а також всіх можливих та дійсних штрафних санкцій, втрат від інфляції та будь-яких інших платежів, які Підприємство має сплатити згідно з Договором №07/98;

- вказані обставини визнаються сторонами та не заперечуються, а тому в силу приписів частини першої ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню; крім того, такі обставини також встановлені судовими рішеннями у справах №910/19552/15 та №910/20958/17;

- рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2015 по справі №910/19552/15 за позовом Товариства до Підприємства про стягнення 16 165 094 грн., залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019, позов задоволено; стягнуто з Підприємства на користь Товариства 16 165 094 грн. основного боргу.

- у мотивувальній частині постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 по справі №910/19552/15 зазначено, що Товариство (як новий кредитор) набуло право вимоги до Підприємства (боржник) про повернення боржником отриманої від Київського регіонального відділення Державного інноваційного фонду, правонаступником якого є Установа, суми (цільового вкладу) за Договором №07/98 (основний договір), у сумі 16 165 094 грн., а також сум всіх можливих та дійсних штрафних санкцій (в т. ч. штрафів, пені, неустойки), втрат від інфляції та будь-яких інших платежів, який боржник має сплатити згідно з основним договором;

- Товариство звернулося до Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва із заявою про примусове виконання рішення суду по справі №910/19552/15;

- 19.08.2019 з рахунку Підприємства в АБ «УКРГАЗБАНК» в примусовому порядку було списано грошові кошти у загальній сумі 17 862 560,40 грн., що підтверджується платіжною вимогою №59838788, проведеною банком 20.08.2019, яка складається з таких сум: 16 165 094 грн. - сума основного боргу; 73 080 грн. - витрати зі сплати судового збору; 69 грн. - витрати на проведення виконавчих дій; 1 623 817,40 грн. - виконавчий збір; 500 грн. - витрати на проведення виконавчих дій; дані грошові кошти в подальшому було перераховано відповідно до платіжного доручення від 22.08.2019 №23444 на рахунок Товариства в частині 16 238 817,40 грн., та в частині 1 623 817,40 грн. за платіжним дорученням від 22.08.2019 №23445 - на рахунок управління казначейства у Святошинському районі;

- вказані обставини також встановлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 зі справи №910/19552/15;

- грошові кошти у сумі 16 165 094 грн., вимога про стягнення яких є предметом первісного позову у даній справі, було примусово стягнуто з Підприємства на користь належного на той час кредитора за Договором №07/98, а саме на користь Товариства;

- щодо виконання Підприємством зобов`язання з повернення коштів саме належному на той час кредитору - Товариству, то юридично право кредитора за Договором було набуто Установою лише 08.12.2022 після прийняття Північним апеляційним господарським судом постанови зі справи №910/20958/17 за позовом Установи до Компанії, треті особи - Товариство і Підприємство, про визнання Договору №15/0/15 недійсним;

- відтак, фактично та юридично в період часу з 2015 року по 2022 рік належним кредитором Підприємства за Договором було Товариство, а не Установа, при цьому, у серпні 2019 року Підприємство сплатило Товариству грошові кошти у сумі 16 165 094 грн. та виконало зобов`язання з повернення позики за Договором належному на той час кредитору.

2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 (суддя Марченко О.В.) відмовлено у задоволенні первісних позовних вимог Державної інноваційної фінансово-кредитної установи до Державного підприємства «Антонов», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за первісним позовом - Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість», про стягнення 16 165 094 грн.

Витрати зі сплати судового збору за подання первісної позовної заяви покладено на Державну інноваційну фінансово-кредитну установу.

Відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог Державного підприємства «Антонов» до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи про визнання припиненим зобов`язання з повернення 16 165 094 грн внаслідок його виконання.

Витрати зі сплати судового збору за подання зустрічного позову покладено на Державне підприємство «Антонов».

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 (колегія суддів: Яковлєв М.Л., Станік С.Р., Гончаров С.А.) змінено мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 у справі № 910/18099/23 в частині розгляду вимог за зустрічним позовом, виклавши її в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 у справі № 910/18099/23 залишено без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі АТ «Антонов», з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, ухвалити нову постанову, якою задовольнити зустрічний позов в повному обсязі; визнати зобов`язання АТ «Антонов» з повернення суми інноваційної позики в розмірі 16 165 094,00 грн згідно з Інноваційного договору від 05.10.1998 № 07/98 припиненим внаслідок його виконання.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: частини першої статті 598, статті 599, частини третьої статті 1049 Цивільного кодексу України у взаємозв`язку із рішенням Конституційного Суду України від 02.11.2011 у справі № 1-25/2011 (№13-рп/2011) щодо повороту виконання судового рішення, рішенням Конституційного Суду України від 30.06.2009 № 16-рп/2009, рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012 та у взаємозв`язку із статтями 6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на виконання судового рішення, як складової права на судовий захист, та щодо права на ефективний засіб правового захисту, за відсутності висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, що виникають у процесі здійснення інноваційної діяльності, як галузі господарювання.

5. Доводи інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу позивач за первісним позовом просив Суд відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити постанову суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині без змін, посилаючись, зокрема, на дотримання судом норм матеріального та процесуального права; а також просив постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні первісних вимог скасувати, позовні вимоги в цій частині задовольнити в повному обсязі.

5.2. Позивач за первісним позовом зазначає про те, що копії документів відкритого виконавчого провадження про стягнення з ТОВ «Інтеравто» на користь ДП «Антонов» 16 165 094,00 грн не можуть слугувати доказами, на підставі яких, зобов`язання ДП «Антонов» перед позивачем за первісним позовом може бути визнано припиненим або підтверджує подвійне стягнення заборгованості.

5.3. АТ «Українська оборонна промисловість» у своєму відзиві на касаційну скаргу просить її задовольнити, скасувати рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення зустрічних позовних вимог.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Кабінетом Міністрів України 02.10.1998 прийнято постанову №1575 «Про фінансування інноваційного проекту виготовлення дослідної партії літаків типу Ан-140», якою постановлено:

- Державному інноваційному фонду профінансувати в установленому порядку інноваційний проект «Реалізація програми побудови дослідної партії пасажирських літаків Ан-140 і проведення сертифікаційних випробувань», розроблений Авіаційним науково-технічним комплексом імені О.К. Антонова, у сумі 20 млн. гривень; Міністерству промислової політики забезпечити надання відповідних гарантій Державному інноваційному фонду щодо повернення в 2001 році інноваційних коштів (пункт 1);

- Головному управлінню Державного казначейства забезпечити у 1998 році перерахування Державному інноваційному фонду коштів у сумі 20 млн. гривень для фінансування інноваційного проекту згідно з пунктом 1 цієї постанови (пункт 2);

- контроль за цільовим використанням інноваційних коштів Авіаційним науково-технічним комплексом імені О.К. Антонова покласти на Міністра промислової політики Гуреєва В.М. та Міністра фінансів Мітюкова І.О. (пункт 3).

6.2. Київським міським відділенням Державного інноваційного фонду України (правонаступником якого є Установа; інвестор) та Державним підприємством «Авіаційний Науково-Технічний Комплекс ім. О. К. Антонова» (правонаступником якого є Підприємство) 05.10.1998 з метою здійснення інноваційного проекту №30-0019/98 (далі - Проект): «Реалізація програми побудови дослідної партії пасажирських літаків Ан-140 і проведення сертифікаційних випробувань», враховуючи постанову Кабінету Міністрів України від 02.10.1998 №1575 «Про фінансування інноваційного проекту виготовлення дослідної партії літаків типу Ан-140», Погодження фінансування інноваційного проекту Держіннофондом та Міністерством України у справах науки і технологій від 16.09.1998, керуючись Законами України «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності» та «Про інвестиційну діяльність», ЦК України, а також іншими законодавчими та нормативними актами України, укладено Договір №07/98, за умовами якого:

- предметом Договору №07/98 є реалізація Проекту з впровадження нових технологій та створення виробництва конкурентоспроможної продукції, в результаті чого Підприємством створюється прибуток та досягається соціальний ефект; для цього сторони домовились докласти максимум зусиль для здійснення Проекту, а саме: інвестор зобов`язується внести для здійснення Проекту цільовий вклад у вигляді інноваційної позики у строки і розмірах, що визначені у календарному плані робіт (додаток 2), а Підприємство - виконати всі роботи з реалізації Проекту і повернути інвестору його вклад у строки і розмірах, що зазначені у плані повернення платежів (додаток 4) (преамбула Договору №07/98);

- наукові, технічні, економічні та інші вимоги до Проекту, а також вимоги до виробництва та реалізації інноваційної продукції містяться у описі та характеристиках інноваційної продукції (або у техніко-економічних умовах до Проекту) [додаток 1] (пункт 2.1 Договору №07/98);

- загальна вартість Проекту - 20 000 000 грн; строк виконання Проекту: початок 05.10.1998; закінчення 05.10.2001 (пункт 2.2 Договору №07/98);

- інвестор зобов`язується внести у реалізацію Проекту цільовий вклад у сумі 20 000 000 грн (пункт 3.1 Договору №07/98);

- інвестор зобов`язується перераховувати вклад (внески) Підприємству в розмірах і строки, що вказані у календарному плані робіт (додаток 2) (пункт 3.2 Договору №07/98);

- Підприємство зобов`язується реалізувати Проект згідно з календарним планом робіт (додаток 2) і досягти інноваційного результату, що міститься в описі та характеристиках інноваційної продукції (або в техніко-економічних умовах) до Проекту (додаток 1) (пункт 4.1 Договору №07/98);

- Підприємство зобов`язується використовувати вклад інвестора (кошти, майно, об`єкти інтелектуальної або промислової власності) виключно на виконання Проекту відповідно до його календарного плану робіт (додаток 2) та кошторису витрат (додаток 3) (пункт 4.2 Договору №07/98);

- Підприємство зобов`язується до 10 числа місяця, що іде за останнім місяцем кварталу, надавати Міністерству промислової політики України фінансовий звіт про використання вкладу (внесків) з розшифровкою усіх проведених витрат, технічний звіт, баланс (в розрізі цільового використання коштів) Підприємства, а також інші матеріали, що стосуються виконання Проекту; Мінпромполітики затверджує наданий звіт та до 15 числа місяця, що іде за останнім місяцем кварталу, надсилає його інвестору (пункт 4.5 Договору №07/98, змінений згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.1998 №1575);

- Підприємство зобов`язується повернути інвестору його вклад у строки і розмірах, що вказані у плані повернення платежів (додаток 4); кінцевий строк перерахування всіх платежів інвестору 05.10.2001 (пункт 4.9 Договору №07/98);

- на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.1998 №1575 повернення інвестору його вкладу забезпечується Міністерством промислової політики України у формі договору поруки від 08.10.1998 №1625-19/07 (додаток 5) (пункт 7.1 Договору №07/98);

- Договір №07/98 набирає чинності після його підписання уповноваженими представниками інвестора та Підприємства за умови забезпечення Міністерством промислової політики України гарантії повернення коштів та прийняття її інвестором; дія Договору №07/98 закінчується після виконання сторонами всіх своїх зобов`язань, що виникли з Договору №07/98 та у зв`язку з ним (пункт 12.1 Договору №07/98).

6.3. 08.10.1998 Київським міським відділенням Державного інноваційного фонду України, правонаступником якого є Установа, і Міністерством промислової політики України було укладено договір поруки №1625-19/07, за умовами якого Міністерство промислової політики України зобов`язалося солідарно відповідати перед Установою за виконання зобов`язань за Договором №07/98; предметом Договору №07/98 є інноваційна позика у сумі 20 000 000 грн.

6.4. Відповідно до пункту 2.2 договору поруки від 08.10.1998 №1625-19/07 строк виконання зобов`язання, що забезпечується даним договором, закінчується 05.10.2001.

6.5. Згідно з пунктом 3.1 договору поруки від 08.10.1998 №1625-19/07 Міністерство промислової політики України відповідає перед Установою за виконання Підприємством всіх зобов`язань за Договором №07/98, вказаним у пункті 2 договору поруки, у сумі, яка дорівнює 20 000 000 грн.

6.6. Установа на виконання умов Договору №07/98 перерахувала Підприємству грошові кошти у сумі 16 165 194 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями від 05.11.1998 №5 на суму 7 000 000 грн, від 02.03.1999 №1 на суму 4 000 000 грн, від 24.12.1999 №6 на суму 2 000 000 грн і від 30.12.1999 №10 на суму 3 165 194 грн.

6.7. Установа 14.11.2001 звернулася до Міністерства промислової політики України і Підприємства з претензією №696-05, в якій вимагала в солідарному порядку сплатити позивачу кошти у сумі 16 165 194 грн, проте зазначена претензія залишилася без задоволення.

6.8. Кабінетом Міністрів України 27.12.2001 було прийнято розпорядження №599-р, яким було прийнято пропозицію Міністерства промислової політики України і Підприємства, погоджену з Мінфіном та Установою, щодо відстрочення до 31.12.2004 погашення заборгованості Підприємства з позики за інноваційним проектом у сумі 16 165,2 тис. грн, наданої на поворотній основі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.1998 №1575, відповідно до графіка, складеного Установою і Підприємством.

6.9. Проте вказаний у розпорядженні графік Установою і Підприємством складений не був, у визначений у розпорядженні термін Підприємство отримані грошові кошти Установі не повернуло.

6.10. Оскільки Підприємством не було повернуто позику, Установа звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Підприємства 16 165 194 грн основного боргу, 7 049 338 грн втрат від інфляції та 1 492 069,55 грн 3% річних.

6.11. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2005 у справі №14/40 у задоволенні первісного позову було відмовлено, зустрічний позов задоволено. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2005 рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2005 змінено.

6.12. Постановою Вищого господарського суду України від 26.01.2006 постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2005 залишено без змін. Постановою Верховного суду України від 23.05.2006 вказані судові рішення скасовані, справу направлено на новий розгляд до місцевого суду.

6.13. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2006 у справі №14/40-30/415, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2007, у задоволенні первісного позову було відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено повністю.

6.14. Постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2007 скасовані рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2006 у справі №14/40-30/415 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2007, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

6.15. Ухвалою Верховного Суду України від 26.07.2007 Підприємству було відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 27.04.2007.

6.16. Ухвалою Верховного Суду України від 28.02.2008 було повернуто касаційну скаргу Підприємства на постанову Вищого господарського суду України від 27.04.2007 №14/40-30/415.

6.17. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2010 у справі №14/40-30/415-6/388-38/258 позов задоволено частково; стягнуто солідарно з Підприємства та Міністерства промислової політики України на користь Установи 20 000 000 грн основний борг з урахуванням втрат від інфляції, 1 376,15 грн державного мита, 55,85 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з Підприємства на користь Установи 3 214 532 грн основний борг з урахуванням втрат від інфляції, 1 492 069,55 грн 3% річних, 323,85 грн державного мита та 13,15 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.18. Проте постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2010 рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2010 у справі №14/40-30/415-6/388-38/258 було скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено Установі в задоволенні позовних вимог.

6.19. Підставами скасування стало те, що оскільки розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №599-р погашення заборгованості Підприємства з позики за інноваційним проектом у сумі 16 165,2 тис. грн відстрочено до 31.12.2004, але не визначено чіткого моменту та порядку повернення зазначеної позики після спливу терміну відстрочення, тобто після 31.12.2004, як і не визначено такого порядку і терміну сторонами, з урахуванням терміну відстрочення (відсутній графік повернення позики або ж додаткова угода), Установа після виконання належним чином своїх обов`язків за Договором №07/98 має в порядку статті 530 ЦК України звернутися до Підприємства з вимогою повернути надану позику.

6.20. При цьому, суд апеляційної інстанції вказав, що Установа надіслала Підприємству 02.07.2004 лист, який складено до спливу встановленого розпорядженням КМУ від 27.12.2001 №599-р відстрочення, про необхідність повідомлення Підприємством про строк повернення заборгованості, та лист від 10.12.2009 №12-2349, в якому Установа пропонує Підприємству підписати мирову угоду щодо відстрочення оплати боргу на два роки.

6.21. 27.11.2007 Підприємство звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Установи, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерство промислової політики України, про спонукання до виконання Договору №07/98 шляхом перерахування коштів у сумі 3 834 806 грн.

6.22. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2008 у справі №36/472, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2008 і постановою Вищого господарського суду України від 26.06.2008, позовні вимоги задоволено в повному обсязі; зобов`язано Установу належним чином виконати умови Договору №07/98 шляхом перерахування коштів у сумі 3 834 806 грн на користь Підприємства.

6.23. Судові рішення у справі №36/472 мотивовані тим, що Договір №07/98 із додатком 2 до нього не надає Установі право зменшити розмір інноваційної позики, а додаток 2 передбачає надання інноваційної позики в повному обсязі до завершення Підприємством реалізації першого з етапів програми «Реалізація програми побудови дослідної партії пасажирських літаків Ан-140 і проведення сертифікаційних випробувань».

6.24. При цьому, суди спростували посилання Установи на розпорядження Кабінету Міністрів України «Про відстрочення погашення заборгованості Авіаційного науково-технічного комплексу імені О. К. Антонова з позики за інноваційним проектом» від 27.12.2001 №599-р, врахувавши, що останнє вказує лише на необхідність погашення раніше отриманої суми інноваційної позики відповідно до графіку, узгодженого Українською державною інноваційною компанією та Підприємством.

6.25. Тому, суди обґрунтовано вказали на відсутність у відповідача правових підстав для припинення надання інноваційної позики.

6.26. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій мотивовано прийняли до уваги, що зобов`язання Установи з фінансування програми побудови дослідної партії пасажирських літаків Ан-140 та проведення сертифікаційних випробувань є первинним зобов`язанням відносно зобов`язання Підприємства щодо реалізації програми, і виконання останнім обов`язків за Договором №07/98 обумовлене належним фінансуванням з боку Установи.

6.27. В свою чергу, суди вказали на недоведеність і необґрунтованість тверджень Установи про нецільове використання коштів та про завершення в повному обсязі програми сертифікаційних випробувань літака Ан-140, а також встановили збереження інноваційності проекту і наразі, врахувавши, зокрема, передбачення створення на базі літака різних варіантів літаків спеціального застосування.

6.28. 14.07.2008 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2008 у справі №36/472 було видано накази.

6.29. Установою 24.11.2008 було подано до суду заяву про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2008 у справі №36/472 за нововиявленими обставинами, мотивовану тим, що Установа 07.11.2008 отримала лист Міністерства транспорту та зв`язку України від 06.11.2008 №9941/40/10-08 про сертифікацію літака АН-140, з якого вбачається, що сертифікаційні роботи по літаку АН-140 були закінчені в 2000 році; зазначений факт, за твердженням Установи, має істотне значення для вирішення справи, існував на момент розгляду справи та не міг бути відомим заявникові.

6.30. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2009 у справі №36/472, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2009 (залишеною без змін постановою Вищого касаційного господарського суду від 15.10.2009), заяву Установи про перегляд рішення від 13.02.2008 зі справи №36/472 за нововиявленими обставинами залишено без задоволення, а рішення - без змін.

6.31. Відмовляючи у задоволенні заяви Установи про перегляд рішення від 13.02.2008 зі справи №36/472 за нововиявленими обставинами, суд вказав таке:

- згідно з Угодою про цивільну авіацію та про використання повітряного простору, підписаною дванадцятьма країнами СНД, в тому числі й Україною, в Мінську 25.12.1991, видачею сертифікатів типу літаків в СНД займається Міжнародний авіаційний комітет, який має офіційний сайт в мережі Інтернет; на зазначеному офіційному сайті міститься інформація щодо видачі 25.04.2000 Підприємству сертифікату типу на літак АН-140;

- також видача сертифікату на літак АН-140 висвітлювалася в засобах масової інформації, зокрема, в офіційному друкованому виданні Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр» від 27.04.2008 №78 та від 29.04.2008 №80;

- крім того, з матеріалів справи вбачається, що сам заявник в своїх апеляційних та касаційних скаргах посилався, зокрема, на факт сертифікації літака АН-140;

- на підставі викладеного суд дійшов висновку, що факт сертифікації літака АН-140, на який посилається заявник, не є нововиявленою обставиною, оскільки вказана інформація є загальнодоступною, і була відома сторонам на час розгляду справи;

- також суд зазначає, що поняття «сертифікація літака АН-140» та «закінчення інноваційного проекту» не є тотожними, отже, інноваційний проект включає етап сертифікації літака, але не закінчується ним.

6.32. Підприємство 08.10.2014 перерахувало (повернуло) Установі грошові кошти у сумі 100 грн.

6.33. 15.05.2015 Установою (цедент) і Компанією (цесіонарій) було укладено Договір №15/05/15, за умовами якого цедент відступив цесіонарію право грошової вимоги до Підприємства, а саме: право вимагати повернення Підприємством отриманої від Київського регіонального відділення Державного інноваційного фонду, правонаступником якого є цедент, 16 165 094 грн (цільового вкладу), а також суми всіх можливих та дійсних штрафних санкцій, втрат від інфляції та будь-яких інших платежів, які Підприємство має сплатити відповідно до Договору №07/98.

6.34. 18.05.2015 Компанією, як первісним кредитором, та Товариством, як новим кредитором, було укладено Договір №18/05-15/3, за умовами пункту 1.1 якого первісний кредитор відступає та передає у власність новому кредитору належне йому право грошової вимоги до Підприємства, а саме: право вимагати повернення Підприємством отриманої суми (цільового вкладу) за Договором №07/98 у сумі 16 165 094 грн, а також всіх можливих та дійсних штрафних санкцій, втрат від інфляції та будь-яких інших платежів, які Підприємство має сплатити згідно з Договором №07/98.

6.35. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 у справі №910/20958/17 (суддя Зеленіна Н.І.) за позовом Установи до Компанії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство, про визнання Договору №15/05/15 недійсним відмовлено у задоволенні позову Установи.

6.36. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 у справі №910/20958/17 (суддя Зеленіна Н.І.) скасовано та прийнято нове рішення; позов задоволено повністю; визнано недійсним Договір №15/04/15; визнано за Установою права кредитора за Договором №07/98.

6.37. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №910/20958/17 рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 (суддя Зеленіна Н.І.) і постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 скасовано; справу №910/20958/17 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

6.38. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 у справі №910/20958/17 (суддя Борисенко І.І.) за позовом Установи до Компанії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство, про визнання Договору №15/05/15 недійсним, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021, позов Установи задоволено повністю; визнано недійсним Договір №15/05/15; визнано за Установою права кредитора за Договором №07/98.

6.39. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2015 зі справи № 910/19552/15 (суддя Грєхова О.А.) за позовом Товариства до Підприємства, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Установа, про стягнення 16 165 094 грн та за зустрічним позовом Підприємства до Товариства, Установи та Компанії про визнання недійсними Договорів №15/05/15 і №18/05-15/3, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019, первісний позов задоволено; стягнуто з Підприємства на користь Товариства 16 165 094 грн основного боргу та 73 080 грн судового збору; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

6.40. 08.08.2019 на виконання зазначеного рішення видано наказ.

6.41. Державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві 19.08.2019 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59838788 на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 08.08.2019 зі справи №910/19552/15.

6.42. Крім того, 19.08.2019 було винесено постанову про арешт коштів Підприємства у банківських установах у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів у загальній сумі 17 862 560,40 грн.

6.43. В той же день (19.08.2019) з рахунку Підприємства в АБ «Укргазбанк» в примусовому порядку було списано грошові кошти у загальній сумі 17 862 560,40 грн, що підтверджується платіжною вимогою №59838788, проведеною банком 20.08.2019, яка складається з таких сум: 16 165 094 грн - сума основного боргу; 73 080 грн - витрати зі сплати судового збору; 69 грн - витрати на проведення виконавчих дій; 1 623 817,40 грн - виконавчий збір; 500 грн - витрати на проведення виконавчих дій.

6.44. Дані грошові кошти в подальшому було перераховано відповідно до платіжного доручення від 22.08.2019 №23444 на рахунок Товариства в частині 16 238 817,40 грн, та в частині 1 623 817,40 грн за платіжним дорученням від 22.08.2019 №23445 - на рахунок управління казначейства у Святошинському районі.

6.45. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.11.2019 зі справи № 910/19552/15 рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2015 (суддя Грєхова О.А.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

6.46. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2023 у справі №910/19552/15 (суддя Турчин С.О.) у задоволенні первісного позову Товариства до Підприємства про стягнення 16 165 094 грн відмовлено повністю; закрито провадження у справі за зустрічним позовом Підприємства в частині позовних вимог до Компанії про визнання недійсним Договору №15/05/15; в іншій частині зустрічний позов Підприємства задоволено; визнано недійсним Договір №18/05-15/3.

6.47. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 зі справи №910/19552/15 частково задоволено заяву Підприємства «Антонов» про поворот виконання рішення суду шляхом повернення стягнутих грошових коштів у справі №910/19552/15; у поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2015 у справі №910/19552/15 стягнуто з Товариства на користь Підприємства 16 165 094 грн основного боргу і 73 080 грн судового збору.

12.09.2023 на виконання вказаної ухвали видано наказ.

6.48. Державна авіаційна служба України листом від 25.05.2023 №1.4.19-2412-23 у відповідь на лист Установи від 27.04.2023 №07-273/23 повідомила таке:

- АНТК ім. О.К. Антонова 15.07.1999 подав заявку на отримання схвалення типової конструкції (сертифіката типу) літака Ан-140 та його моделей Ан-140 і Ан-140-100 та 25.04.2000 отримав виданий Державною авіаційною адміністрацією України сертифікат типу №TL0010 від 25.04.2000 щодо схвалення типової конструкції Ан-140 та його моделей Ан-140 і Ан-140-100;

- листом від 11.08.2014 №126/6109 Підприємство звернулося до Державіаслужби та надало заявку щодо отримання схвалення Підприємством як організацією розробником авіаційної техніки (включаючи Ан-140 та його моделі Ан-140 та Ан-140-100) на відповідність вимогам Глави J АПУ-21(РаП-21), яку зареєстровано 21.08.2014 за №210Р;

- у встановленому порядку Державіаслужбою було видано Підприємству сертифікат схвалення організації розробника авіаційної техніки (включаючи літак Ан-140 та його моделі Ан-140 і Ан-140-100) від 03.06.2015 №UA.21J.0016;

- на підставі видачі зазначеного сертифіката, відповідну інформацію було включено до Переліку схвалених організацій розробників авіаційної техніки та розміщено на сайті Державіаслужби, доступ до якого наразі обмежений.

6.49. Установа листом від 11.07.2023 №07-448/23 просила Підприємство терміново надати до Установи технічний звіт виконання Проекту, затверджений уповноваженим органом управління, згідно з вимогами Договору №07/98.

6.50. Листом від 03.08.2023 №799/11719-23 Підприємство повідомило Установу про те, що технічний звіт виконання інноваційного проекту №30-0019/98 «Реалізація програми побудови дослідної партії пасажирських літаків Ан-140 і проведення сертифікаційних випробувань» за Договором №07/98, затверджений Міністерством промислової політки України, на Підприємстві відсутній.

6.51. Установа звернулася до Підприємства з вимогою від 05.09.2023 №07-715/23, в якій вимагала дострокового виконання Підприємством умов Договору №07/98 та повернення 16 165 194 грн.

6.52. Листом від 12.10.2023 №126/15180-23 Підприємство повідомило Установу про таке:

- 09.10.2023 Підприємством отримано вимогу Установи від 05.09.2023 №07-715/23 щодо дострокового виконання Підприємством зобов`язання з повернення коштів відповідно до частини першої статті 107 ЦК України;

- викладені питання у наведеній вимозі вже були предметом розгляду, відповідь на які надано листами від 16.08.2023 №126/12586-23 і від 07.09.2023 №126/13691-23;

- Святошинським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження згідно із наказом Господарського суду міста Києва у справі №910/19552/15 та стягнуто в примусовому порядку з Підприємства на користь Товариства 16 165 194 грн основного боргу та 73 080 грн судового збору;

- з урахуванням викладеного та враховуючи той факт, що Установою відступлено право грошової вимоги за Договором №07/98 Компанії, яка, в свою чергу, відступила право такої вимоги на користь Товариства, Підприємство вважає, що зобов`язання стосовно повернення позики за Договором №07/98 Підприємством виконано у повному обсязі перед належним, на момент виконання судового рішення, кредитором.

6.53. Установа звернулася до Підприємства з листом від 18.12.2023 №07-970/23 (копію надіслано Міністерству з питань стратегічних галузей промисловості України), в якому просила надати інформацію за період з 05.10.1998 по 15.12.2023, а саме:

« 1. Чи реалізовано Проєкт, в тому числі згідно з календарним планом робіт. Надати підтверджуючі документи щодо реалізації, або обґрунтовану відповідь не реалізації Проєкту;

2. Чи досягнуто інноваційного результату, що міститься у Описі та характеристиках інноваційної продукції (або техніко-економічних умовах) до Проєкту. Надати підтверджуючі документи щодо досягнення інноваційного результату або обґрунтовану відповідь не досягнення інноваційного результату;

якщо не надавало просимо надати обґрунтовану відповідь щодо відсутності ініціації перегляду договору у зв`язку зі зміною строків повернення платежів.».

6.54. Судом зазначено про те, що представник Підприємства у судовому засіданні 13.05.2024 зазначив про те, що наразі Проект, який мав фінансуватися Установою за Договором №07/98 на суму 20 000 000 грн, не завершений, в тому числі і через його недофінансування Установою.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. Предметом касаційного оскарження є постанова апеляційного господарського суду в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог, тому Верховний Суд здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права тільки в цій частині.

8.4. Касаційне провадження у даній справі відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

8.5. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

8.6. Положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

8.7. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

8.8. З матеріалів справи вбачається, що місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні зустрічної позовної заяви дійшов висновку про те, що зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки, по-перше, Договори №15/05/15 і №18/05-15/3, на підставі яких замінено кредитора у зобов`язанні, визнані недійсними (Договір №15/05/15 визнано недійсним рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 у справі №910/20958/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 (залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2023), а Договір №18/05-15/3 - рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2023 у справі №910/19552/15), у справі № 910/19552/15 ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 здійснено поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2015, а по-друге, метою подання зустрічного позову про визнання припиненим зобов`язання з повернення 16 165 094 грн внаслідок його виконання, враховуючи підстави його пред`явлення, є встановлення факту відсутності обов`язку у АТ «Антонов» повернути кошти, що не може бути предметом позову.

8.9. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без задоволення апеляційні скарги скаржників, змінив мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 в частині розгляду вимог за зустрічним позовом, виклавши її в редакції постанови. Апеляційний господарський суд зазначив про те, що враховуючи недійсність як Договору №15/05/15, так і Договору №18/05-15/3, в силу приписів чинного законодавства, саме Установа є кредитором за Договором №07/98 у зобов`язанні з отримання від Підприємства коштів в сумі 16 165 094,00 грн., а стягнення таких коштів на користь Товариства не може вважатися належним виконанням Підприємством вказаного зобов`язання та, відповідно, свідчити про його припинення.

8.10. Враховуючи встановлені судами обставини, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила про те, що обов`язок Підприємства з виконання зобов`язання по поверненню Установі коштів в сумі 16 165 094,00 грн може бути виконаний лише після повернення Підприємству стягнутих з нього на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2015 у справі № 910/19552/15 коштів в сумі 16 165 094,00 грн та після виконання Установою у повному обсязі обов`язків по перерахуванню Підприємству повної суми інвестиційного внеску. Враховуючи зазначене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги за зустрічним позовом про визнання припиненим зобов`язання з повернення 16 165 094 грн внаслідок його виконання задоволенню не підлягають, втім рішення суду першої інстанції в цій частині змінено в мотивувальній частині.

8.11. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник зазначає про відсутність висновку щодо питання застосування норм права у спірних правовідносинах. Втім, аналізуючи зміст касаційної скарги, вбачається, що фактично АТ «Антонов» звертається не з проханням надати правовий висновок щодо застосування норм права, а з вимогою роз`яснити правову позицію, сформульовану ним у справі, з урахуванням обставин конкретного спору. Однак, такі вимоги не узгоджуються з визначенням підстави касаційного перегляду, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

8.12. Верховний Суд здійснює тлумачення норм права, а не індивідуальних особливостей конкретної справи або фактів, встановлених судами попередніх інстанцій. Водночас поставлені скаржником перед Судом питання лежать виключно у площині суб`єктивної оцінки доказів, а також положень чинного законодавства без урахування фактичних встановлених обставин у цій справі.

8.13. Верховний Суд виходить з того, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник повинен обґрунтувати в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно).

8.14. Верховний Суд не вбачає підстав для формування висновку з питань, порушених скаржником, з огляду на те, що останній не довів неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм права.

8.15. Як свідчить зміст оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції досліджував та оцінював доводи учасників справи через призму предмету, підстав позову та кола доказування, що входять до такої категорії справ.

8.16. Отже, зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, у Верховного Суду відсутні підстави для надання правового висновку щодо застосування вказаних скаржником норм права у подібних правовідносинах.

8.17. Як вже було зазначено вище, доводи скаржника в цій частині, фактично зводяться до необхідності та наявності правових підстав для формування такого висновку Верховного Суду через призму вільного бачення скаржником змісту спірних правовідносин та заперечення обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і зводяться до їх переоцінки, що, у свою чергу, не може бути предметом розгляду в касаційному порядку в силу приписів частини другої статті 300 ГПК України.

8.18. Враховуючи викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування судового рішення в оскаржуваній частині з такої підстави.

8.19. Інші аргументи скаржника щодо порушення норм процесуального права в контексті повноти оцінки доказів та встановлення обставин справи підлягають відхиленню як такі, що зводяться до необхідності переоцінки доказів та обставин, а також є такими, які не узгоджуються з підставою касаційного оскарження, визначеною самим скаржником.

8.20. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», а не «факту», отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

8.21. Зі змісту судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції надав оцінку доказам наданим сторонами, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду цього господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

8.22. Отже, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

8.23. Доводи, викладені у відзиві Установи, беруться до уваги Касаційним господарським судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями. Водночас, Верховний Суд звертає увагу позивача за первісним позовом, що предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції виключно в оскаржуваній АТ «Антонов» частині (щодо відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог), а тому вимоги Установи, які містяться в прохальній частині відзиву, щодо скасування постанови суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні первісних вимог відхиляються, як такі, що не узгоджуються з предметом касаційного оскарження.

8.24. Верховний Суд вважає частково не прийнятними доводи, викладені АТ «Українська оборонна промисловість» у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище висновки Верховного Суду, наведені у цій постанові.

8.25. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

8.26. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.2. Оскільки за результатами касаційного перегляду Судом не встановлено неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для його скасування.

10. Судові витрати

10.1. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення оскаржуваного судового рішення без змін, то судовий збір за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Антонов» залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 (в оскаржуваній частині) у справі № 910/18099/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Малашенкова