Ухвала

від 25.06.2024 по справі 696/425/24

КАМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25.06.2024

Справа № 696/425/24

Провадження № 2/696/151/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 року м. Кам`янка

Кам`янський районний суд Черкаської області у складі

головуючого судді Шкреби В.В.,

при секретарі Степановій Н.В.,

за участі представників

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представників

третіх осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Кам`янка Черкаської області клопотання про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), треті особи орган опіки та піклування Кам`янської міської ради Черкаського району Черкаської області (код ЄДРПОУ 04060855, вул. Героїв Майдану, б. 37 в м. Кам`янка Черкаського району Черкаської області), Кам`янський ДРАЦС у Черкаському районі Черкаської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 04061085, вул. Героїв Майдану, б. 37 в м. Кам`янка Черкаського району Черкаської області) про визнання батьківства та стягнення аліментів,

встановив :

В провадженні суду знаходиться вказана цивільна справа.

До початку підготовчого судового засідання через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першоїстатті 255 Цивільного процесуального кодексу України(далі ЦПК України).

В судовому засіданні представник відповідача таке клопотання підтримав, тоді як представник позивача заперечувала проти його задоволення.

Представник органу опіки та піклування поклалась на розсуд суду з цього питання, тоді як представник ДРАЦС просила в його задоволенні відмовити.

Дослідивши матеріали клопотання та справи, суд вважає, що клопотання не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з пунктом 2 частини першоїстатті 255 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно достатті 124 Конституції Україниюрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, далі - Конвенція). Зокрема, ЄСПЛ зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Поряд з цим за змістом пункту 2 частини першоїстатті 255 ЦПК Українисуд можезакрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явленняпозову.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову.

Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди, тощо.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, зроблено висновок, що суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

На думку суду, у разі задоволення клопотання про закриття провадження у справі з таких підстав, між сторонами залишилися неврегульовані питання.

Так, ЄСПЛ зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (див. § 45 рішення ЄСПЛ від06 грудня 2007 року у справі «Volovik v. Ukraine», заява № 15123/03).

Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житлаі кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (стаття 8 Конвенції).

ЄСПЛ, зокрема, вказав, що:

«раніше розглядав справи, в яких чоловік бажав ініціювати провадження про оспорювання батьківства щодо дитини. Суд неодноразово встановлював, що провадження щодо встановлення батьківства або його оспорювання стосуються «приватного життя» чоловіка за статтею 8 Конвенції, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності (див. пункт 59 рішення ЄСПЛ від 18 лютого 2014 року у справі «A.L. v. Poland», заява № 28609/08 з подальшими посиланнями). Суть позову заявника полягає не у тому, що держава повинна була утриматися від дій, а радше у неспроможності національних судів вирішити питання його біологічних відносин з дитиною, тим самим забезпечивши «повагу» до «приватного життя» заявника. Хоча основною ціллю статті 8 Конвенції є захист особи від свавільного втручання органів державної влади, вона не лише зобов`язує державу утримуватися від такого втручання, на додаток до цього негативного зобов`язання можуть існувати позитивні зобов`язання, притаманні ефективній повазі до приватного або сімейного життя. Ці зобов`язання можуть передбачати вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин осіб між собою (див. пункт 98 рішення ЄСПЛ від 07 лютого 2012 року у справі «Von Hannover v. Germany (no. 2), заяви № 40660/08 та № 60641/08). Межа між позитивними та негативними зобов`язаннями держави за статтею 8 Конвенції не підлягає чіткому визначенню; проте застосовні принципи є подібними. В обох контекстах слід враховувати справедливий баланс, який має бути встановлений між конкуруючими інтересами (там само, пункт 99 рішення ЄСПЛ від 14 грудня 2018 року у справі «Yakushev v. Ukraine», заява № 15978/09);

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження№ 61-2417сво19).

У постанові від 30 листопада 2023 року у справі № 161/10712/21 (провадження №61-1153свп26) Верховний Суд зауважив, що у доктрині процесуального права позови про визнання поділяються на позитивні та негативні; по своїй суті позов особи, яка записана як батько, про оспорення запису в книзі записів народжень є негативним, в якому заінтересована особа стверджує, що в нього відсутні батьківські обов`язки. За допомогою такого позову відбувається захист приватного інтересу та «приватного життя» чоловіка за статтею 8 Конвенції, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності.

У справі, що переглядається, внаслідок закриття провадження може залишитися невирішеним спір, який стосувався «приватного життя» чоловіка за статтею 8 Конвенції.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 197, 200, 255, 258, 260, 261 ЦПК України,

постановив :

В задоволенні клопотання про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), треті особи орган опіки та піклування Кам`янської міської ради Черкаського району Черкаської області (код ЄДРПОУ 04060855, вул. Героїв Майдану, б. 37 в м. Кам`янка Черкаського району Черкаської області), Кам`янський ДРАЦС у Черкаському районі Черкаської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 04061085, вул. Героїв Майдану, б. 37 в м. Кам`янка Черкаського району Черкаської області) про визнання батьківства та стягнення аліментів відмовити.

Ухвала набирає законної сили із дня її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу включається до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя : В.В.Шкреба