Постанова

від 20.06.2024 по справі 755/1250/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції Галаган В.І.

Єдиний унікальний номер справи № 755/1250/24

Апеляційне провадження №22-ц/824/9588/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мережко М.В.,

суддів - Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

секретар - Олешко Л.Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», треті особи - приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Хоменко Вадим Валерійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким ,що не підлягає виконанню.

Заслухав доповідь судді апеляційного суду, дослідив матеріали справи, перевірив доводи апеляційної скарги, -

В с т а н о в и в :

У січні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що 30 серпня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. був вчинений виконавчий напис про стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором на користь кредитора АТ «Сенс Банк» у загальній сумі 28 635,05 грн. Однак, позивач вважає дії відповідача протиправними, а надані документи не давали нотаріусу можливість встановити безспірність заборгованості позивача.

У позові просив:

- визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. від 30 серпня 2021 року № 25740 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованості в розмірі 28635,05 грн,

- стягнути з відповідача на його користь безпідставно отримані кошти у розмірі 24 166,43 грн та збитки в розмірі 2 977,25 грн, що є сумою, утриманою внаслідок виконання оспорюваного виконавчого напису нотаріуса,

- стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 грн,

- судовий збір в розмірі 3028 грн .

Позивач 29 січня 2024 року подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить:

- стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно отримані кошти у розмірі 26 420,07 грн та збитки в розмірі 3 202,61 грн, що є сумою, утриманою внаслідок виконання оспорюваного виконавчого напису нотаріуса.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22 січня 2024 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику/повідомлення сторін.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22 січня 2024 року у порядку забезпечення позову зупинено вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, відкритого приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Хоменком В.В. з примусового виконання виконавчого напису № 25740 від 30 серпня 2021 року.

Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 19 лютого 2024 року задоволено позов.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. 30 серпня 2021 року № 25740 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованості.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані за виконавчим написом нотаріуса грошові кошти в сумі 29 622,68 грн (двадцять дев`ять тисяч шістсот двадцять дві гривні 68 копійок)

Стягнуто з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 3 028,00 грн.

Заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням суду законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

В апеляційній скарзі відповідач АТ «Сенс Банк» просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про від мову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі зазначав, що судом неповно з`ясовані обставини, що мають значення для вирішення справи, суд не взяв до уваги, що банк надав нотаріусу всі необхідні документи для виконання виконавчого напису, враховуючи що заборгованість є безспірною.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначила що рішення суду є законним і обґрунтованим , просила у задоволенні скарги відмовити

Відповідно до ст. 43 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 20 червня 2024 року за адресами , які були зазначені в матеріалах справи, заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження, про причини неявки до суду від сторін не надходило, а тому підстави, вважати причини неявки сторін до суду поважними, відсутні. Представник АТ «Сенс Банк» приймав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що 30 серпня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 25740, яким нотаріусом запропоновано: звернути стягнення з ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який є боржником за Кредитним договором № 491030312 від 23 липня 2020 року, на користь АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», заборгованість за період з 12 березня 2021 року по 17 червня 2021 року, в розмірі 27 985,05 грн (а.с. 16-17)

Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Хоменком В.В. постановою від 30 вересня 2021 року відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 про примусове виконання виконавчого напису № 25740 від 30 серпня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованості у розмірі 28 635,05 грн, стягнення з боржника суми основної винагороди та витрати виконавчого провадження. (а.с. 17 зв.-18, 19зв-20, 20 зв.-21)

Постановою приватного виконавця від 13 червня 2023 року в межах виконавчого провадження звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 (а.с. 18 зв.-19)

За даними Довідки, складеної приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Хоменком В.В. станом на 16 січня 2024 року з боржника ОСОБА_1 стягнуто кошти в розмірі 27 143,68 грн, а саме: 23 866,43 грн. - перераховано на реквізити стягувачу, 300,00 грн. - перераховано на реквізити стягувачу, як повернення авансового внеску, 2 386,65 грн. - перераховано на спеціальний рахунок приватного виконавця як винагорода приватного виконавця, 590,60 грн. - перераховано на спеціальний рахунок приватного виконавця як витрати виконавчого провадження. (а.с. 25)

За даними Довідки, складеної приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Хоменком В.В. станом на 23 січня 2024 року з боржника ОСОБА_1 стягнуто кошти в розмірі 29 622,68 грн, а саме: 26 120,07 грн - перераховано на реквізити стягувачу, 300,00 грн - перераховано на реквізити стягувачу, як повернення авансового внеску, 2 612,01 грн - перераховано на спеціальний рахунок приватного виконавця як винагорода приватного виконавця, 590,60 грн - перераховано на спеціальний рахунок приватного виконавця як витрати виконавчого провадження.

Згідно п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо, нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів .

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості, як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16)

Відповідно до вимог ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до правильного висновку, про наявність правових підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. від 30 серпня 2021 року № 25740, - оскільки розмір боргових зобов`язань позивача перед Банком, який визначений у виконавчому написі нотаріуса, не є підтвердженим випискою по рахунку позивача за Договором кредиту, що є порушенням вимоги п. 3.5 ст. 3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, а також відсутні докази належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень у не менш ніж тридцятиденний строк, що є обов`язковою вимогою відповідно до п. 6 ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». За відсутності доказів наявності з боку позивача боргу у визначеному відповідачем розмірі, у банку були відсутні правові підстави звернення до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису щодо стягнення такого боргу.

Крім того, частиною 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

У постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року ( справа № 910/1531/18) зазначено ,що з урахуванням того, що виконавчий напис за реєстровим номером №4180 визнано таким, що не підлягає виконанню, а отже, підстава, на якій відповідач стягнув з позивача 442 426,24 грн відсутня, суд касаційної інстанції погоджується з правильним висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позову у цій справі.

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Враховуючи встановлені у справі обсиавни , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача АТ «Сенс Банк» на користь позивача ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 26 120,07 грн та 300,00 грн, стягнутих приватним виконавцем в межах виконавчого провадження, оскільки виконавчий напис нотаріуса від 30 серпняи 2021 року № 25740, на підставі якого проведено оспорюване стягнення, даним рішенням суду визнано таким, що не підлягає виконанню, тому відсутня підстава для подальшого проведення такого стягнення, а стягнуте за виконавчим написом підлягає поверненню позивачу.

Інші кошти, а саме 2 612,01 грн - винагорода приватного виконавця та 590,60 грн - витрати виконавчого провадження, що в сумі складає 3 202,61 грн, дійсно не були отримані відповідачем. Однак позивач, як особа, якій завдано збитків у результаті порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування, але на підставі ст. 22 ЦК України, та вказаний висновок підтримано постановою Київського апеляційного суду від 23 січня 2023 року у справі №357/7293/22.

Відповідно до частини третьої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог відповідає встановленим обставинам , вимогам закону , судовій практиці .

Як видно з матеріалів справи, 13 листопада 2023 року між адвокатом Яреськом Т.В. та ОСОБА_1 укладено Договір про надання правничої (правової) допомоги № 23187, відповідно до умов якого є предметом Договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів. (а.с. 33)

Згідно Додатку № 1 від 11 грудня 2023 року до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 23187 від 13 листопада 2023 року, вартість послуг за надання правничої допомоги щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та повернення безпідставно стягнутих коштів, за домовленістю сторін складає фіксовану суму 10 000,00 грн. (а.с. 34)

Відповідно до Акту про прийняття-передачу наданих послуг від 17 січня 2024 року, підписаного сторонами Договору про надання правничої (правової) допомоги № 23187, витрати на правничу допомогу становлять 10 000,00 грн, які сплачено ОСОБА_1 відповідно до квитанції від 17 січня 2024 року. (а.с. 34 зв. - 35)

Таким чином, з урахуванням положень ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України, наданих позивачем доказів, правильним є висновок суду першої інстанції про задоволення вимог про стягнення витрат на правничу допомогу та судового збору .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги зводяться лише до незгоди з рішенням суду першої інстанції, є безпідставними, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України ,колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні

Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,375,381 - 384 ЦПК України, суд,-

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 26 червня 2024 року.

Головуючий: М.В. Мережко

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова