Рішення

від 25.06.2024 по справі 420/35560/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/35560/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до директора комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради Швець Надії Василівни, комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) до директора комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради (далі по тексту - КП «БТІ» ОМР) Швець Надії Василівни (далі по тексту відповідач-1), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність розпорядника публічної інформації директора комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради Швець Надії Василівни щодо ненадання копій запитуваних документів на запит на публічну інформацію ОСОБА_1 від 30 листопада 2023 року;

- зобов`язати директора комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Швець Надію Василівну надати ОСОБА_1 копії запитуваних документів в запиті на публічну інформацію від 30 листопада 2023 року;

- стягнути з директора комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради Швець Надії Василівни на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 01.12.2023 року вона звернулася до Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації із запитом на публічну інформацію від 30.11.2023 року, в якому просила надати правовстановлюючі документи, на підставі яких було виготовлено технічний паспорт від 30.10.2018р. на нежитлове приміщення загальною площею 24,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , та технічний паспорт від 30.10.2018 року. Оскільки зазначене нежитлове приміщення належить територіальній громаді м. Одеси, в особі Одеської міської ради, тому запит стосується комунального майна, а інформація, стосовно запитуваного майна, не є таємною або конфіденційною, а тому, на думку позивача, не може бути прихованою від громади. 11.12.23 року відповідачем повідомлено про відмову у наданні інформації у зв`язку із тим, що має укласти договір із відповідачем для можливості отримати запитувану публічну інформацію. Позивач вважає відмову безпідставною, необґрунтованою та такою, що порушує її охоронюване законом та гарантоване Державою право на отримання інформації. Крім того, позивач зазначає, що не наданням запитуваної інформації завдано їй моральну шкоду, яка полягає у сильних душевних хвилюваннях, головному болі, втраті довіри до органів місцевого самоврядування, віри в справедливість, непорушність конституційних прав, яку вона оцінює в 5000,00 грн.

Ухвалою від 28.12.2023 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/35560/23 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та виклику сторін.

11.01.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. У відзиві відповідач-1 вказує, що КП «БТІ» ОМР відповідно до Статуту, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 28.07.2021 № 462-VIII (далі Статут), є комунальним підприємством і не відноситься до суб`єктів владних повноважень. Здійснює свою господарську діяльність на підставі госпрозрахунку, не фінансується із бюджетів будь-яких рівнів. За таких обставин директор КП «БТІ» ОМР, не є посадовою особою суб`єкта владних повноважень. Враховуючи зазначене, відповідач-1 вважає, що вона, як директор КП «БТІ» ОМР, не є належним відповідачем у справі.

Також, відповідачем-1 зазначено, що КП «БТІ» ОМР» є комунальним підприємством, не відноситься до суб`єктів владних повноважень, не фінансується прямо чи опосередковано з державного чи з місцевих бюджетів, не виконує жодних делегованих державою повноважень, тому зобов`язано надавати за запитами лише інформацію, яка зазначена у пункті 5 частини першої статті 13 Закону України. Решта інформації, розпорядником якої потенційно може бути КП «БТІ» ОМР, не відноситься до категорії публічної. Таким чином, запитувана позивачем інформація у вигляді копій документів, не відноситься до публічної інформації в розумінні Закону України, про що і було зазначено КП «БТІ» ОМР у відповіді на запит від 11.12.2023 року № 4457/03.01-18. Окрім того, у відповіді було роз`яснено яким чином позивач може отримати копію технічного паспорта, та про те що у матеріалах інвентаризаційної справи за адресою: м. Одеса, пров. Некрасова, 5, відсутня копія правовстановлюючого документу на нежитлове приміщення, загальною площею 24,3 кв.м, на підставі якого 14.12.2018 було зареєстровано право власності на нежитлове приміщення. За таких обставин відповідач-1 вважає, що КП «БТІ» ОМР, розглядаючи запит позивача, виконало усі вимоги законодавства та за результатами розгляду запиту надало повну та чітку відповідь щодо запитуваної інформації.

Щодо заявленої вимоги про стягнення моральної шкоди, відповідач-1 вказує, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження причинного зв`язку між діями директора КП «БТІ» ОМР та заподіянням моральної шкоди (у вигляді душевних страждань, психологічних переживань, тощо). Саме лише твердження позивача про те, що моральна шкода була спричинена їй внаслідок, начебто, незаконних дій директора КП «БТІ» ОМР щодо ненадання інформації на запит не може слугувати виключною підставою для її відшкодування.

22.01.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 24.01.2024 року суд ухвалив розгляд справи № 420/35560/23 здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 12.02.2024 року.

09.02.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких позивач наполягає на тому, що належним відповідачем по даній справі є саме ОСОБА_2 .

Також, позивач вказує, що КП «БТІ» ОМР є юридичною особою публічного права, якій органами місцевого самоврядування делеговано повноваження у сфері публічно-правових відносин, зокрема, щодо зберігання інвентаризаційних справ за місцем розташування об`єктів нерухомого майна. Тому, на думку позивача, доводи відповідача-1 про те, що КП «БТІ» ОМР не є розпорядником інформації, оскільки організація є госпрозрахунковою і не отримує коштів з державного та місцевого бюджетів, є безпідставними.

Окрім цього, позивач вважає, що директор КП «БТІ» ОМР у своїй відповіді від 12.12.23 року на запит навмисно вносить завідомо неправдиві відомості, що дає їй змогу незаконно відмовити у наданні запитуваних правовстановлюючих документів. Так, вона зазначає, що в матеріалах інвентаризаційної справи відсутній документ про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення загальною площею 24,3 кв.м. від 14.12.18 р., а тому вона не може надати правовстановлюючі документи. Позивач вказує, що вона не запитувала документ про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, якого на момент виготовлення технічного паспорту, а саме 30.10.18р. ще не існувало. Позивач зазначає, що вона чітко вказала, що просить надати всі правовстановлюючі документи, на підставі яких було виготовлено технічний паспорт від 30.10.18р. на нежитлове приміщення загальною площею 24,3 кв.м. Із заявою про виготовлення технічного паспорту на нерухоме майно має право звернутися лише власник майна або його представник за довіреністю. Для виготовлення технічного паспорту, заявник зобов`язаний надати правовстановлюючі документи які підтверджують право власності на нерухоме майно. Якщо таких документів немає, а право власності на майно не підтверджено, посадова особа зобов`язана відмовити заявнику у виготовленні технічного паспорту. Відсутність правовстановлюючих документів на підставі яких було виготовлено технічний паспорт спростовується наданим КП «БТІ» ОМР відзивом на позов по справі № 522/23266/23-Е, в якому КП «БТІ» ОМР вже стверджує абсолютно протилежне. У відзиві йдеться про те, що в нього таки були всі необхідні правовстановлюючі документи на виготовлення технічного паспорту на спірне майно, як мінімум рішення про приватизацію власником спірного майна, а саме всього будинку та заява власника.

В підготовче судове засідання, призначене на 12.02.2024 року, з`явилися сторони.

Суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 12.02.2024 року, залучив до участі в справі в якості співвідповідача комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради (далі по тексту - відповідач-2, КП «БТІ» ОМР).

Суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 12.02.2024 року, відклав підготовче засідання на 26.02.2024 року.

22.02.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву. Відповідно до відзиву відповідач-2 з позовними вимогами не погоджується, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне. Так, КП «БТІ» ОМР відповідно до Статуту, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 28.07.2021 № 462-VIII (далі Статут), є комунальним підприємством, що засновано Одеською міською радою. Право власності на нежитлове приміщення за адресою: м. Одеса, пров. Некрасова, 5, зареєстровано за Територіальною громадою, в особі Одеської міської ради. Зазначене нерухоме майно не передавалося КП «БТІ» ОМР в господарське відання. Таким чином, в розумінні Закону України, інформація щодо проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна будь-якої форми власності не віднесена до категорії публічної інформації, розпорядником якої може бути КП «БТІ» ОМР, як комунальне підприємство. Відповідно до пункту 2.2.1. Статуту, предметом діяльності КП «БТІ» ОМР, окрім іншого, є здійснення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна. Пунктами 1.4., 1.6., 6.4. Статуту встановлено, що Підприємство є комерційним, здійснює свою діяльність на принципах господарського розрахунку та власного комерційного ризику. Надає послуги за тарифами, затвердженими директором Підприємства за погодженням з Уповноваженим органом, та розрахованими відповідно до законодавства. Здійснення КП «БТІ» ОМР технічної інвентаризації за замовленням фізичних та юридичних осіб не відносить до делегованих повноважень органів виконавчої влади, оскільки здійснюється відповідно до законодавства будь-яким суб`єктом господарювання, який має кваліфікаційний сертифікат на право виконання робіт із технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна. Технічний паспорт це документ, який фіксує технічні дані об`єкта нерухомого майна і не містить інформацію щодо використання КП «БТІ» ОМР бюджетних коштів.

Щодо надання інформації відносно правовстановлюючого документу, на підставі якого за Територіальною громадою, в особі Одеської міської ради було зареєстровано право власності на нежитлові приміщення за адресою: м. Одеса, пров. Некрасова, 5,відповідач-2 зазначає наступне.

Правовідносини у сфері надання інформації про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження регулюються спеціальним законодавством, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Таким чином, сфера дії Закону України «Про доступ до публічної інформації» не розповсюджується на правовідносини у сфері надання інформації, у тому числі у вигляді копій відповідних документів, про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Окрім того, згідно з пунктами 2, 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів України» від 11.02.2010 був запроваджений новий порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відповідно до якого реєстратори бюро технічної інвентаризації з 01.01.2013 втратили повноваження щодо проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно, доданих позивачкою до запиту на публічну інформацію вбачається, що право власності на вищезазначене нежитлове приміщення було зареєстровано 14.12.2018, тобто у той час, коли КП «БТІ» ОМР вже не здійснювало повноваження з державної реєстрації права власності на нерухоме майно та після 30.10.2018, дати виготовлення технічного паспорту. Враховуючи викладене відповідач-2 вважає, що КП «БТІ» ОМР, розглядаючи запит позивача, не порушило вимоги Закону України.

Крім того, відповідач-2 зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження причинного зв`язку між діями КП «БТІ» ОМР та заподіянням моральної шкоди (у вигляді душевних страждань, психологічних переживань тощо). Саме лише твердження про те, що моральна шкода була спричинена їй внаслідок незаконних дій щодо ненадання інформації на запит не може слугувати виключною підставою для її відшкодування.

В підготовче судове засідання, призначене на 26.02.2024 року, з`явилися сторони та представник відповідача комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради.

Суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 26.02.2024 року, відклав підготовче засідання на 06.03.2024 року за клопотання позивача для надання можливості підготувати відповідь на відзив.

27.02.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти доводів відповідача-2, викладених у відзиві на позовну заяву та вважає, що відповідач-2 навмисно перекручує факти. Так, позивач зазначає, що вона не просила КП «БТІ» ОМР надати правовстановлюючий документ на підставі якого 14.12.18р. було зареєстровано право власності. В прохальній частині заяви взагалі відсутня дата 14.12.18 р. Позивач вказує, що вона просила видати лише ті документи, які обов`язково мають бути саме в КП «БТІ» ОМР, як у розпорядника. При цьому вона не просила відповідача КП «БТІ» ОМР надати документи, розпорядником яких є інший суб`єкт, а саме державний реєстратор.

Також позивач зазначає, що запитувана інформація стосується майна, яке належить територіальній громаді м. Одеси. Це підтверджується статутом КП «БТІ» ОМР, в якому чітко визначено, що все майно, яке передається КП «БТІ» ОМР є власністю територіальної громади м. Одеси. Згідно Статуту, Одеська міська рада делегувала свої повноваження на зберігання та створення інвентаризаційних справ КП «БТІ» ОМР без передачі права власності на це майно, при цьому чітко зазначивши, що це майно належить територіальній громаді м. Одеси. Згідно рішення Одеської міської ради №173 -VII від 17.03.21 , КП «БТІ» ОМР призначено зберігачем інвентаризаційних справ м. Одеси. Тобто, КП «БТІ» ОМР не є юридичною особою приватного права, яка на праві приватної власності на спірне майно - інвентаризаційні справи, має право розпоряджатися своєю приватною власністю на свій особистий розсуд, брати гроші за надання копій, вирішувати кому надавати запитувані документи, а кому ні, тощо.

На думку позивача, відповідач умисно посилається лише на те, що він здійснює господарську діяльність, а тому результат його господарської діяльності який полягає у виготовленні інвентаризаційних справ та техпаспортів не є публічною інформацією. Що він, як суб`єкт господарської діяльності керується лише п.5 ч.1 ст. 13 ЗУ Про доступ до публічної інформації. При цьому. відповідач замовчує, що йому органом місцевого самоврядування делеговано функції зберігача інвентаризаційних справ м. Одеси. Позивач вказує, що вона звернулася до КП «БТІ» ОМР, не як до суб`єкта господарювання із замовленням виготовлення технічної інвентаризації та технічного паспорту, а як до зберігача (міського архіву м. Одеси), яким до утворення зберігача (архіву) у відповідності до діючого законодавства України, тимчасово делеговано функції зберігача КП «БТІ» ОМР. Таким чином, у правовідносинах стосовно надання інформації на запит на публічну інформацію, на думку позивача, КП «БТІ» ОМР є зберігачем інвентаризаційних справ м. Одеси, а тому в даних правовідносинах, зобов`язаний керуватися п.3 ч. 1 ст. 13 ЗУ Про доступ до публічної інформації. А тому позивач вважає, що відповідач, зобов`язаний надати витребувані документи.

05.03.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача-2 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що КП «БТІ» ОМР не згодне з твердженням позивача про те, що КП «БТІ» ОМР є розпорядником публічної інформації з запитом на отримання якої вона звернулася, оскільки, йому делеговані Одеською міською радою функції зберігача інвентаризаційних справ, та діяльність щодо надання послуг з проведення технічної інвентаризації та виготовлення технічних паспортів.

Обґрунтовуючи свою позицію відповідач-2 вказує, що КП «БТІ» ОМР володіє інформацію про реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке було зареєстровано в м. Одесі до 31.12.2012. За архівними даними КП «БТІ» ОМР, станом на 31.12.2012 право власності на будинок в цілому, розташований за адресою: м. Одеса, пров. Некрасова, 5, зареєстровано за Одеською міською радою. Станом на 31.12.2012 право власності окремо на нежитлові приміщення площею 24,3 за зазначеною адресою не було зареєстровано. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, доданого позивачем до запиту на публічну інформацію, право власності окремо на вищезазначене нежитлове приміщення було зареєстровано 14.12.2018 за територіальною громадою міста Одеси, в особі Одеської міської ради. Отже, зазначене майно належить на праві власності територіальної громади міста Одеси, в особі Одеської міської ради, і відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є комунальною власністю. Відповідно до пункту 31 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено, зокрема, прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення. Таким чином, управління комунальним майном здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування - місцева рада та її виконавчі органи - департаменти, відділи тощо. Відповідно до пунктів 1.1., 2.1. Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі - Департамент), затвердженого рішенням Одеської міської ради від 17.03.2021 № 137-VIII, Департамент є виконавчим органом Одеської міської ради. Забезпечує реалізацію місцевої політики у сфері управління, ефективного використання та збереження майна комунальної власності територіальної громади м. Одеси. У пункті 2.4. Положення, окрім іншого зазначено, що на Департамент покладена функція здійснення обліку та інвентаризації об`єктів нежитлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Одеси, внесення Одеській міській раді та її виконавчому комітету пропозицій щодо використання таких об`єктів для задоволення потреб територіальної громади м. Одеси. З наведеного вбачається, що функції управління, обліку та інвентаризації об`єктів нежитлового фонду комунальної власності Одеською міською радою делеговані Департаменту. Департамент, виконуючи свої делеговані функції, для визначення технічних даних вищезазначеного нежитлового приміщення, звернувся до КП «БТІ» ОМР із заявою від 30.10.2018 щодо виготовлення технічного паспорту на платній основі. 30.10.2018 між КП «БТІ» ОМР та Департаментом було укладено замовлення-зобов`язання № 498791.72.18 щодо виготовлення технічного паспорту на об`єкт нерухомого майна 1-го поверху, розташований за адресою: м. Одеса, пров. Некрасова, 5. На виконання зазначеного замовлення-зобов`язання 30.10.2018 КП «БТІ» ОМР було виготовлено технічний паспорт, та надано його оригінал замовнику технічної інвентаризації - Департаменту. Оскільки, технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна виготовляється в одному екземплярі, то в матеріалах інвентаризаційної справи залишилася копія технічного паспорту. За таких обставин, належними розпорядниками інформації щодо отримання якої позивач звернулася до КП «БТІ» ОМО є: Одеська міська рада та Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Також, відповідач-2 зазначає, що на час звернення з позовом до Одеського окружного адміністративного суду позивач усвідомлювала, що саме Одеська міська рада та Департамент комунальної власності Одеської міської ради є належними розпорядниками запитуваної інформації, оскільки, 01.12.2023 звернулася до них з тотожними запитими щодо отримання публічної інформації відносно нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 24,3 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, пров. Некрасова, 5. Більш того, 08.12.2023 вона отримала від Департаменту інформацію у вигляді документів щодо отримання яких зверталася до КП «БТІ» ОМР. В провадженні Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/23266/23-Е за позовом ОСОБА_1 . До позовної заяви були залучені, копії технічного паспорту на вищезазначене нежитлове приміщення, виготовленого КП «БТІ» ОМР 30.10.2018; рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.09.1997 № 510, на підставі якого 14.12.2018 було зареєстровано право власності на нежитлове приміщення за територіальною громадою міста Одеси, в особі Одеської міської ради, відповіді Департаменту комунальної власності від 08.12.2023 № 01-17/197-ЗПІ, та № 01-17/200-ЗПІ, з яких вбачається, що позивачка зверталася до Одеської міської ради та Департаменту з запитами на публічну інформацію щодо вищезазначеного нежитлового приміщення, та отримала копії запитуваних документів. Отже, не зважаючи на те, що 08.12.2023 позивачка отримала інформацію, яку запитувала у КП «БТІ» ОМР, 19.12.2023 вона звертається до Одеського окружного адміністративного суду з даним позовом за захистом порушеного права, що свідчить, на думку відповідача-2, про штучний характер її позовних вимог та зловживання процесуальними правами.

Крім того, відповідач-2 вказує, що не відповідає дійсності твердження позивачки про те, що згідно рішення Одеської міської ради від 17.03.2021 № 173-VII КП «БТІ» ОМР призначено зберігачем інвентаризаційних справ м. Одеси. КП «БТІ» ОМР дійсно з 17.03.2021 по 28.07.2021 здійснювало функції зберігача інвентаризаційної справи. Однак, рішенням Одеської міської ради від 28.07.2021 № 462-VIІІ було затверджено нову редакцію статуту КП «БТІ» ОМР, відповідно до якої КП «БТІ» ОМР з 28.07.2021 не здійснює функції зберігача інвентаризаційної справи. Копію статуту було надано разом з відзивом на позовну заяву і позивачка мала змогу з ним ознайомитися. Також відповідач-2 зазначає, що поняття зберігач інвентаризаційної справи було визначено у Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 №127, яка втратила чинність 11.12.2023 на підставі Наказу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури від 12.10.2023 № 939. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 488 затверджено Порядок проведення технічної інвентаризації, який не містить поняття зберігач інвентаризаційної справи. Отже, з 11.12.2023 у законодавстві взагалі відсутнє поняття «зберігач інвентаризаційної справи». Позивач безпідставно об`єднує поняття «делеговані повноваження» і «предмет діяльності» КП «БТІ» ОМР. Відповідно до пунктів 2.2.1., 2.2.3. 2.2.4. Статуту, предметом діяльності КП «БТІ» ОМР, окрім іншого, є: здійснення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна; надання копій матеріалів первинної або попередньої технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, які відсутні у Реєстрі будівельної діяльності за запитами виконавцю та/або замовнику, які зберігаються на Підприємстві; ведення і зберігання інвентаризаційних та реєстраційних справ, створених Підприємством за результатами оформлення та/або реєстрації прав на нерухоме майно, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013 року. Здійснення КП «БТІ» ОМР технічної інвентаризації за замовленням фізичних та юридичних осіб не відносить до делегованих повноважень органів виконавчої влади, оскільки здійснюється відповідно до законодавства будь-яким суб`єктом господарювання, який має кваліфікаційний сертифікат на право виконання робіт із технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна. Технічний паспорт це документ, який фіксує технічні дані об`єкта нерухомого майна і не містить інформацію щодо використання КП «БТІ» ОМР бюджетних коштів.

В підготовче судове засідання, призначене на 06.03.2024 року, з`явилися позивач та представник відповідача комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради.

В підготовчому судовому засіданні представником відповідача повідомлено, що нею було подано через систему «Електронний суд» заперечення на відповідь на відзив.

Позивачем заявлено клопотання про надання часу для ознайомлення з вказаними запереченнями. Суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 06.03.2024 року, задовольнив клопотання позивача.

Ухвалою від 06.03.2024 року суд продовжив шістдесятиденний строк підготовчого провадження у справі №420/35560/23 на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 27.03.2024 року.

12.03.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на заперечення відповідача-2, в якій позивач вказує, що вона звернулася саме до відповідача КП «БТІ» ОМР для з`ясування на яких підставах КП «БТІ» ОМР провело первинну інвентаризацію спірного об`єкту нерухомого майна та виготовило на нього технічний паспорт, а саме на допоміжне приміщення-сарай квартири АДРЕСА_2 , яке не приймалося в експлуатацію як закінчене будівництво та не було об`єктом незавершеного будівництва. Спірний сарай є не нежитлове приміщення, а саме сарай, який прилягає до квартири АДРЕСА_3 та належить її власникам, з моменту приватизації ними квартири АДРЕСА_2 . У зв`язку із тим, що саме КП «БТІ» ОМР виконало в 2018 р. інвентаризацію спірного майна та виготовило на нього технічний паспорт, позивач вважає, що вона правомірно звернулася саме до КП БТІ ОМР як до розпорядника запитуваної інформації, а саме щодо надання всіх правовстановлюючих документів, на підставі яких КП «БТІ» ОМР провело нібито первинну інвентаризацію спірного майна та виготовило на нього технічний паспорт.

Також позивач вважає, що твердження відповідача-2 про те, що КП «БТІ» ОМР не є належним розпорядником запитуваної інформації, а поняття зберігач у зв`язку із втратою чинності інструкції більше не існує, спростовується: рішенням одеської міської ради № 173-VII від 17 березня 2021 р. яким Одеська міська рада визначила відповідача КП БТІ ОМР зберігачем інвентаризаційних справ м. Одеси; постановою КМУ від 12 травня 2023 р. № 488 про деякі питання проведення технічної інвентаризації яка діяла на момент звернення до відповідача, пунктом 3 якої встановлено, що договори про проведення технічної інвентаризації в паперовій формі, копії документів, подані замовниками технічної інвентаризації для проведення робіт з технічної інвентаризації в паперовій формі, та матеріали технічної інвентаризації, виготовлені в паперовій формі, зберігаються фізичними особами - підприємцями та юридичними особами, які проводили роботи з технічної інвентаризації до запровадження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, до моменту внесення їх електронних копій до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, але не менше десяти років з дати їх проведення. Згідно п. 16. Порядку проведення технічної інвентаризації від 12 травня 2023 р (дійсний на момент звернення) У разі відсутності в Реєстрі будівельної діяльності інвентаризаційної справи, матеріалів технічної інвентаризації та технічних паспортів щодо об`єкта нерухомого майна такі матеріали можуть бути отримані виконавцем від замовника та/або на підставі запиту від іншого виконавця, який проводив первинну або повторну технічну інвентаризацію такого об`єкта, або від юридичних осіб публічного права, які зберігають матеріали технічної інвентаризації. Таким чином, відповідач є належним розпорядником запитуваної інформації.

Крім того, позивач вказує, що відповідач визнав, що КП «БТІ» ОМР дійсно з 17.03.2021 за рішенням Одеської міської ради від 17.03.21 № 173 -VII здійснювало функції зберігача інвентаризаційної справи. При цьому, відповідач посилається на інше рішення Одеської міської ради, а саме від 28.07.2021 № 462-VIІІ яким нібито його звільнено від функції зберігача. Однак, з тексту рішення від 28.07.21р. № 462-VII вбачається, що в ньому мова про звільнення КП «БТІ» ОМР від виконання функції зберігача не йде взагалі. В рішенні від 28.07.21р. № 462-VII вирішено питання лише стосовно реєстрації нового статуту КП «БТІ» ОМР. А отже, рішенні від 28.07.21р. № 462-VII ніяким чином не регулює спірні правовідносини і яке не має до даної справи жодного відношення. Відповідач зазначає, що статутом в новій редакції, КП «БТІ» ОМР від 28.07.2021 звільнений від функції зберігача інвентаризаційної справи. Це не відповідає дійсності, оскільки в новій редакції статуту відсутні будь-які відомості про звільнення КП «БТІ» ОМР від функції зберігача. Це обумовлено тим, що Одеська міська рада призначила відповідача зберігачем інвентаризаційних справ м. Одеси не статутом, який діяв до рішення від 28.07.21р. № 462-VII, а самим рішенням Одеської міської ради від 17.03.21 № 173 -VII, тому тільки рішенням Одеська міська рада може звільнити відповідача КП «БТІ» ОМР від функцій зберігача. Станом на 11.03.24 р. КП «БТІ» ОМР не надало рішення Одеської міської ради, яким його звільнено від функцій зберігача та призначено іншого. А тому відсутні підстави вважати, що відповідач є звільненим від функцій зберігача.

Позивач вважає, що оскільки саме КП «БТІ» ОМР здійснював технічну інвентаризацію та виготовив технічний паспорт, він зобов`язаний був отримати від замовника всі обов`язкові документи, в тому числі підтвердження права власності, як того вимагає законодавство. За відсутності одного із обов`язкових документів, КП «БТІ» ОМР зобов`язаний був відмовити у виконанні замовлених робіт. КП «БТІ» ОМР призначений Одеською міською радою зберігачем інвентаризаційних справ м. Одеси, та як виконувач робіт з проведення технічної інвентаризації та виготовлення технічного паспорту, у розумінні норм Законодавства із внесеними змінами 12 травня 2023р. є належним розпорядником запитуваної інформації, а тому відмова у наданні публічної інформації на запит є протиправною. Той факт, що на звернення до інших установ було частково надано запитувані документи, на думку позивача, ніяким чином не знімає відповідальності з відповідача КП «БТІ» ОМР, який як розпорядник порушив Закон України «Про доступ до публічної інформації»

В підготовче судове засідання, призначене на 27.03.2024 року, з`явилися позивач, відповідач та представник відповідача КП «БТІ» ОМР.

Ухвалою суду від 27.03.2024 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 17.04.2024 року.

Судове засідання, призначене на 17.04.2024 року, було перенесено на 01.05.2024 року у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

В судове засідання, призначене на 01.05.2024 року, з`явилися позивач, відповідач та представник відповідача КП «БТІ» ОМР.

Під час розгляду справи по суті сторони у вступному слові надали свої пояснення щодо змісту та підстав своїх вимог і заперечень щодо предмета позову.

Позивач позовні вимоги підтримувала та просила задовольнити з підстав викладене них в позові, додаткових поясненнях та відповідях на відзив.

Відповідач, представник відповідача КП «БТІ» ОМР проти задоволення позову заперечували, просив відмовити в його задоволення з відстав викладених у відзивах на позовну заяву та запереченнях.

У судовому засіданні 01.05.2024 року суд з`ясував думку учасників справи щодо продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 01.05.2024 року, суд задовольнив клопотання учасників справи та на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України та перейшов до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши сторін, розглянувши подані заяви по суті справи та докази для їх обґрунтування, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 звернулася до комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради з запитом на публічну інформацію від 30.11.2023 року, в якому зазначила, що «Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Додаток №1), підставою для державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення загальною площею 24,3 кв.м. за адресою м. Одеса, пров, Некрасова,5 , 14.12.2018 р. було зареєстровано право власності за територіальною громадою м.Одеси, в особі одеської міської ради. Підставою для державної реєстрації зазначено : 1.технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 30.10.2018, видавник: КП "Бюро технічної інвентаризації" ОМР; 2.рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 510, виданий 27.09.1990, видавник: Одеська міська рада Розмір частки: 1/1 Власники: Територіальна громада, Одеська міська рада, код ЄДРПОУ: 26597691. Оскільки реєстрація права власності на комунальну власність, яка належить територіальній громаді міста Одеси має бути відкритою, рішення про прийняття в комунальну власність майна та про приватизацію такого майна має бути оприлюднено, правовстановлюючі документи на підставі, яких було здійснено таку реєстрацію не є таємницею та розкриття такої інформації не порушує права третіх приватних осіб», та з огляду на викладене просила « 1.надати всі правовстановлюючі документи на підставі яких, було виготовлено технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 30.10.2018, видавник: КП "Бюро технічної інвентаризації" ОМР; 2.надати технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 30.10.2018, видавник: КП "Бюро технічної інвентаризації" ОМР».

У відповідь на вказаний запит комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради листом № 4457/03.01-18 повідомило позивача, що КП «БТІ» ОМР не є розпорядником інформації,зазначеної у запиті в розумінні пункту 5 частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки дана інформація не відноситься до інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці особи, яка обіймає керівну посаду в комунальному підприємстві. Також повідомлено, що за архівними даними станом на 07.12.2023 в матеріалах інвентаризаційної справи за адресою: м. Одеса, загальною площею 24,3 кв.м, виготовленого КП «БТІ» ОМР 30.10.2018. Надати копію правовстановлюючого документу, на підставі якого 14.12.2018 було зареєстровано право власності на зазначене нежитлове приміщення, не є можливим у зв`язку із відсутністю в матеріалах інвентаризаційної справи.

Крім того, повідомлено, що відповідно до пунктів 1.4., 6.12.2.4., 2.2.6 Статуту КП «БТІ» ОМР, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 28.07.2021 462-VIII, підприємство є комерційним, самостійно здійснює свою господарську діяльність на принципах господарського розрахунку, предметом господарської діяльності підприємства для реалізації мети створення є ведення і зберігання інвентаризаційних та реєстраційних справ, створених підприємством за результатами оформлення та/або реєстрації прав на нерухоме майно, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013 року, надання інформації та/або копій матеріалів, що знаходяться на зберіганні у Підприємства, у тому числі на договірних засадах. За таких обставин, для отримання копії технічного паспорта на нежитлове приміщення, загальною площею 24,3 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, пров. Некрасова, 5, виготовленого 30.10.2018 позивачу необхідно укласти договір та здійснити оплату робіт та послуг, які реалізує КП «БТІ» ОМР.

Позивач вважає протиправною бездіяльність щодо ненадання копій запитуваних документів на запит на публічну інформацію від 30.11.2023 року, а тому звернулася до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про інформацію» №2657-XII інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про інформацію» ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Положеннями статті 9 Закону України №2657-XII обумовлено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Згідно зі статтею 1 цього Закону, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 3 цього Закону закріплює гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації.

Згідно з вказаною статтею, право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них; 5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.

Згідно частини другої статті 13 Закону № 2939-VI до розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян.

Частиною першою статті 19 Закону № 2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Відповідно до частин другої - шостої статті 19 Закону № 2939-VI, запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним.

Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.

Строк розгляду запитів на інформацію визначено статтею 20 Закону.

Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 22 Закону, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Відповідно до статті 6 цього Закону, інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1-3 частини другої статі 6 Закону №2939-VI.

Ці вимоги називають «трискладовим тестом», який повинна пройти публічна інформація для визначення її відкритою чи обмеженою. За умови додержання сукупності всіх трьох підстав може бути обмежено доступ до інформації.

Судом встановлено, що спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з відмовою комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради у наданні позивачу запитуваної інформації, а саме: 1.надати всі правовстановлюючі документи на підставі яких, було виготовлено технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 30.10.2018, видавник: КП "Бюро технічної інвентаризації" ОМР; 2.надати технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 30.10.2018, видавник: КП "Бюро технічної інвентаризації" ОМР.

Відмова обґрунтована тим, що КП «БТІ» ОМР не є розпорядником інформації, зазначеної у запиті, оскільки зобов`язано надавати за запитами лише інформацію, яка зазначена у пункті 5 частини першої статті 13 Закону України, а саме: про структуру, принципи формування та розмір оплати праці особи, яка обіймає керівну посаду в комунальному підприємстві.

Отже, для встановлення правомірності відмови відповідачем у наданні запитуваної позивачем інформації необхідно з`ясувати чи є КП «БТІ» ОМР розпорядником інформації.

Судом встановлено, що КП «БТІ» ОМР відповідно до Статуту, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 28.07.2021 № 462-VIII (далі Статут), є комунальним підприємством. Здійснює свою господарську діяльність на підставі госпрозрахунку та власного комерційного ризику, не фінансується із бюджетів будь-яких рівнів, не виконує жодних делегованих державою повноважень, тому зобов`язано надавати за запитами лише інформацію, яка зазначена у пункті 5 частини першої статті 13 Закону України. Решта інформації, розпорядником якої потенційно може бути КП «БТІ» ОМР, не відноситься до категорії публічної

Як вбачається із запиту, ОСОБА_1 звернулася до комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради з запитом на публічну інформацію від 30.11.2023 року, в якому зазначила, що «Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Додаток №1), підставою для державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення загальною площею 24,3 кв.м. за адресою м. Одеса, пров, Некрасова,5 , 14.12.2018 р. було зареєстровано право власності за територіальною громадою м.Одеси, в особі одеської міської ради. Підставою для державної реєстрації зазначено : 1.технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 30.10.2018, видавник: КП "Бюро технічної інвентаризації" ОМР; 2.рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 510, виданий 27.09.1990, видавник: Одеська міська рада Розмір частки: 1/1 Власники: Територіальна громада, Одеська міська рада, код ЄДРПОУ: 26597691. Оскільки реєстрація права власності на комунальну власність, яка належить територіальній громаді міста Одеси має бути відкритою, рішення про прийняття в комунальну власність майна та про приватизацію такого майна має бути оприлюднено, правовстановлюючі документи на підставі, яких було здійснено таку реєстрацію не є таємницею та розкриття такої інформації не порушує права третіх приватних осіб», та з огляду на викладене просила « 1.надати всі правовстановлюючі документи на підставі яких, було виготовлено технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 30.10.2018, видавник: КП "Бюро технічної інвентаризації" ОМР; 2.надати технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 30.10.2018, видавник: КП "Бюро технічної інвентаризації" ОМР».

Так, відповідно до частини першої статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.

Разом з тим, згідно частини другої статті 13 Закону № 2939-VI до розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян.

Згідно ст. 29 Закону України «Про інформацію» предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

Отже, з аналізу вищезазначених положень можна зробити висновок, що якщо в організації, установи або навіть приватної компанії є інформація, необхідна для суспільства, особа має право отримати цю інформацію, а розпорядник зобов`язаний її надати.

Перелік видів інформації, що може бути предметом суспільного інтересу, не є вичерпним.

З огляду на характер суспільно необхідної інформації законодавство не надає вичерпного визначення цього поняття. Гнучкість законодавства в цьому аспекті виправдано надає судам можливість визначати, чи є конкретна інформація суспільно необхідною, з врахуванням індивідуальних обставин справи.

Постанова ВАСУ №10 « Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» визначає критерії, за якими судді повинні визначати суспільний інтерес.

Інформацію вважають суспільно необхідною, якщо її поширення сприяє:

- дискусії з питань, що хвилюють суспільство чи його частину, необхідності роз`яснення питань, які важливі для актуальної суспільної дискусії;

- дієвому контролю за надходженням та витрачанням публічних коштів, розпорядженням державним або комунальним майном, розподіленням соціальних благ;

- виявленню ризиків для здоров`я людей, для громадської безпеки і порядку, запобігання їм та їх наслідкам;

- виявленню шкідливих для людини наслідків діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб;

- викриттю недоліків у діяльності органів публічної влади, їхніх працівників;

- інноваціям, науковим дослідженням;

- економічному розвитку, підприємницькій діяльності, інвестиціям; виявленню фактів введення громадськості в оману.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.10.2018 між КП «БТІ» ОМР та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради було укладено замовлення зобов`язання № 498791.72.18 щодо виготовлення технічного паспорту на об`єкт нерухомого майна 1-го поверху, розташований за адресою: м. Одеса, пров. Некрасова, 5.

Запит стосувався нежитлового приміщення, що належить територіальній громаді м. Одеси, в особі Одеської міської ради, тож запит стосується комунального майна.

Крім того, технічний паспорт від 30.10.2018р. на нежитлове приміщення загальною площею 24,3 кв.м. за адресою: м. Одеса, пров. Некрасова, 5, був виготовлений КП "Бюро технічної інвентаризації" ОМР на замовлення Департамента комунальної власності Одеської міської ради за бюджетні кошти.

Таким чином, суд доходить висновку, що інформація про використання бюджетних коштів та коммунального майна є предметом суспільного інтересу.

Крім того, за загальним правилом не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

При дотриманні вимог, передбачених частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI, вказану інформацію може бути обмежено в доступі, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину (частина п`ята стаття 6 Закону № 2939-VI).

У цьому контексті така інформація є суспільно необхідною.

Щодо тверджень відповідача про те, що останній не є зберігачем інвентаризаційних справ, оскільки чинне законодавство не містить поняття зберігач інвентаризаційної справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Отже, визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні розпорядника публічної інформації.

Відповідно до пунктів 2.2.1., 2.2.3. 2.2.4. Статуту, предметом діяльності КП «БТІ» ОМР, окрім іншого, є: здійснення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна; надання копій матеріалів первинної або попередньої технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, які відсутні у Реєстрі будівельної діяльності за запитами виконавцю та/або замовнику, які зберігаються на Підприємстві; ведення і зберігання інвентаризаційних та реєстраційних справ, створених Підприємством за результатами оформлення та/або реєстрації прав на нерухоме майно, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013 року.

Судом встановлено та не заперечується відповідачами, що копія технічного паспорту на об`єкт нерухомого майна є у володінні КП "Бюро технічної інвентаризації" ОМР, яка міститься в матеріалах інвентаризаційної справи.

Слід також зазначити, що згідно ст.. 5 Конвенції Ради Європи

про доступ до офіційних документів запит про доступ до офіційного документу розглядається будь-яким державним органом, в розпорядженні якого знаходиться документ. Якщо державний орган не має у розпорядженні запитуваного офіційного документу або якщо він не уповноважений опрацьовувати цей запит, він повинен, коли це можливо, спрямувати запит чи заявника до компетентного державного органу.

Для цілей цієї Конвенції:

а. (і) під поняттям «державні органи» розуміється: 1 - урядові та адміністративні органи на національному, регіональному та місцевому рівнях; 2 - органи законодавчої та судової влади у тій мірі, в якій вони виконують адміністративні функції згідно з національним законодавством; 3 - фізичні чи юридичні особи у тій мірі, в якій вони виконують адміністративні повноваження.

b. під поняттям «офіційні документи» розуміється будь-яка інформація, записана у будь-якій формі, складена або отримана, та яка перебуває у розпорядженні державних органів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки запитувані документи знаходились в розпорядженні КП "Бюро технічної інвентаризації" ОМР, відповідач повинен був їх надати на запит.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною 5 статті 19 цього Закону.

Проте, відповідь КП "Бюро технічної інвентаризації" ОМР не містить жодних посилань на підставі відмови у задоволенні запиту позивача на інформацію, які передбачені ч. 1 ст. 22 Закону № 2939-VI.

Таким чином, відмову КП "Бюро технічної інвентаризації" ОМР не відповідає вимогам Закону № 2939-VI та відсутні підстави, передбачені ч. 1 ст. 22 Закону № 2939-VI, для відмови в задоволенні запиту.

Щодо тверджень директора комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради ОСОБА_2 що вона не є належним відповідачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Визначене поняття "суб`єкт владних повноважень" не охоплює посадових осіб і службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, оскільки за своїм статусом та колом повноважень вони не підпадають під розуміння органу державної влади та інших суб`єктів, зазначених у пункті 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI.

Тож належним відповідачем у даній справі є саме комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради.

За таких обставин, суд вважає що дії відповідача, які полягають у ненаданні публічної інформації на запит є протиправними, а належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною бездіяльності комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради щодо ненадання копій запитуваних документів на запит на публічну інформацію ОСОБА_1 від 30 листопада 2023 року та зобов`язання комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» надати ОСОБА_1 копії запитуваних документів в запиті на публічну інформацію від 30 листопада 2023 року.

Що стосується позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, слід зазначити таке.

Згідно зі статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України (ЦК України) визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Тобто, аналізуючи наведені положення законодавства, з урахуванням обставинами справи, а також зваживши на згадані вище роз`яснення Пленуму Верховного Суду України щодо відшкодування моральної шкоди, то насамперед треба звернути увагу на те, що сам факт визнання протиправними дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з нього моральної шкоди. У кожному випадку позивач повинен обґрунтувати заподіяння йому такої шкоди, зокрема пояснити в чому конкретно проявилося порушення його нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, що саме спричинило йому моральні страждання і в чому проявляється їхній взаємозв`язок з протиправними діями відповідача.

Крім того, статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Так, згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статей 73, 74 КАС України надані сторонами докази мають відповідати вимогам належності та допустимості, тобто, містити інформацію щодо предмета доказування та бути одержаними в порядку, встановленому законом.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.

У справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

При цьому, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові КАС ВС від 22 лютого 2023 року у справі №400/491/21.

Однак, позивачем таких доказів суду не надано.

Виходячи з доводів позивача, суд вважає їх недостатніми та позивачем не доведено наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з урахуванням ст. 9 КАС України.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем за звернення до суду з даним позовом, сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

На підставі викладеного, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до директора комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради Швець Надії Василівни(вул. Троїцька, 25, м. Одеса, 65011), комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради (вул. Троїцька, 25, м. Одеса, 65048, код ЄДОРОУ: 03350290) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради щодо ненадання копій запитуваних документів на запит на публічну інформацію ОСОБА_1 від 30 листопада 2023 року.

Зобов`язати комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» надати ОСОБА_1 копії запитуваних документів в запиті на публічну інформацію від 30 листопада 2023 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради (вул. Троїцька, 25, м. Одеса, 65048, код ЄДОРОУ: 03350290) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 25.06.2024 року.

Суддя Г. В. Лебедєва