Ухвала

від 26.06.2024 по справі 260/8523/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

26 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/8523/23 пров. № А/857/11332/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів в складі головуючого судді Качмара Володимира Ярославовича та суддів Гудима Любомира Ярославовича, Кузьмича Сергія Миколайовича в справі №260/8523/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, про визнання дії та бездіяльності протиправними, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року про відмову в забезпеченні позову,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Восьмого апеляційного адміністративного суду перебуває справа №260/8523/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, про визнання дії та бездіяльності протиправними, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року про відмову в забезпеченні позову.

Так, 17.06.2024 зареєстровано заяву ОСОБА_1 , що подана в її інтересах адвокатом Майстренко Н.М., про відвід складу колегії суддів: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Гудима Л.Я., Кузьмича С.М. від розгляду вказаної справи.

Твердить заявниця про те, що предметом позову у цій адміністративній справі є визнання протиправним та нечинним рішення Ужгородської міської ради від 30 березня 2023 року за №1229 «Про затвердження детального плану території, обмеженої вулицями Солов`їною, Красною, територією НПО «Реабілітація» та межею міста», яким промульговано містобудівну документацію на місцевому рівні як нормативно-правовий акт за клопотанням державного підприємства «ДОБРОБУД» Закарпатської обласної державної адміністрації задля відведення зі зміною цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:41:001:0600 за адресою м. Ужгород, вул. Кримська, 24.

Позивачі як підстави позову зазначали про протиправну, здійснену без врахування балансу державних, громадських та приватних інтересів зміну спірним детальним планом режиму забудови території, де вони мешкають, здійснену всупереч положенням чинного генерального плану міста Ужгорода, коригування окремих розділів якого затверджено рішенням Ужгородської міської ради від 04 червня 2004 року.

Позивачі вважають, що спірним рішенням порушено їх право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на повагу до приватного життя та право на повноцінне життєве середовище, режим забудови якого протиправно змінюється спірним рішенням.

Разом з тим колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду у цьому ж складі переглядала в апеляційному порядку рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у спорідненій адміністративній справі №260/9623/23 за позовом ОСОБА_4 , однієї із мешканок цього ж мікрорайону та сусідки Позивачів, до Закарпатської ОВДА (ОВА), управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, державного підприємства «ДОБРОБУД» Закарпатської ОДА, товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМІНУС СТАРК» про визнання протиправними і скасування розпоряджень голови Закарпатської ОДА (ОВА) щодо відведення зі зміною цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:41:001:0600 за адресою АДРЕСА_1 , визнання протиправними і скасування містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкта будівництва «Будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків по АДРЕСА_1 ».

Предметом спору тієї адміністративної справи №260/9623/23 є розпорядження голови Закарпатської ОДА (ОВА) про відведення зі зміною цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:41:001:0600 на підставі спірного детального плану території, що оскаржується у цій адміністративній справі.

Також у адміністративній справі оскаржуються містобудівні умови та обмеження для проєктування об`єкта будівництва, що видані на підставі оскаржуваної у цій справі містобудівній документації (детальний план території, ДПТ). Разом з цим, колегія суду у складі Гудима Л.Я. , головуючого, членів колегії суддів Качмара В.Я. та Кузьмича С.М. розглянула апеляційну скаргу у справі №260/9623/23 без присутності апелянтки і її представника, без врахування клопотання адвоката про відкладення апеляційного розгляду.

Зазначене на переконання заявниці, ставить під сумнів неупередженість у цій, спорідненій з попередньою, адміністративній справі цієї колегії суддів.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2024 року заявлений відвід головуючому судді Качмару В.Я., суддям: Гудиму Л.Я., Кузьмичу С.М. визнано необґрунтованим. Справу передано для визначення іншої колегії суддів для вирішення питання про відвід.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 червня 2024 року, вказану справу передано для вирішення питання про відвід на розгляд складу колегії суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду: головуючий суддя Курилець А.Р., судді Мікула О.І., Пліш М.А.

У зв`язку з перебуванням у відпустці та, відповідно відсутністю згідно табелю обліку робочого часу суддів Мікули О.І. та Пліша М.А., на підставі службової записки заступником керівника апарату суду винесено вмотивоване розпорядження від 26 червня 2024 року про здійснення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 26 червня 2024 року в справі № 380/22927/23 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Курилець А.Р., судді Гінда О.М., Ніколін В.В.

За правилами ч. 8 ст. 40 КАС України вирішення питання про відвід здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заяви про відвід колегії суддів в складі головуючого судді Качмара Володимира Ярославовича та суддів Гудима Любомира Ярославовича, Кузьмича Сергія Миколайовича в їх сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, що у задоволенні вказаної заяви необхідно відмовити з таких підстав.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 КАС України, відповідно до частини першої якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу).

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою зазначеної статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, а саме: неприпустимою є повторна участь судді в розгляді адміністративної справи.

Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають наведені заявником обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача.

Слід зазначити, що приписи статті 36 КАС України містять узагальнений перелік найпоширеніших обставин, доведення наявності яких може бути підставою для відводу судді.

У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи утручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд апеляційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

(і) «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

(іі) «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому, коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Одночасно колегія суддів підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід колегії суддів в складі головуючого судді Качмара Володимира Ярославовича та суддів Гудима Любомира Ярославовича, Кузьмича Сергія Миколайовича апеляційний суд також бере до уваги те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу «apriori» не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.

Зокрема, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 КАС України)

Схожа позиція висловлена й Радою суддів України у рішенні від 07.09.2017 №46, в пункті 2 якого зазначено, що наявність судового рішення, яке ухвалене судом в іншій справі у подібних правовідносинах, або за участю тих самих сторін, або з процесуальних, чи інших питань у тій самій справі не породжує у діяльності судді конфлікту інтересів.

В даному контексті суд звертає увагу заявниці на те, що мотивуючи заяву про відвід складу колегії суддів остання не погоджується з процесуальними рішеннями судді (складу колегії суддів) в іншій справі, що відповідно не може бути підставою для відводу.

Окрім того, стосовно об`єктивного критерію Європейський суд з прав людини вказує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (§ 52 рішення у справі «Білуха проти України»).

Частиною 4 ст. 36 КАС України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Водночас колегія суддів зауважує, що у заяві про відвід не доведені будь-які факти прояву суддею поведінки, яка б свідчила про його упередженість чи небезсторонність у цій справі.

Водночас питання дотримання колегією суддів норм процесуального права під час розгляду конкретної адміністративної справи не може бути предметом з`ясування в межах вирішення питання про відвід.

Так не можна визнати обґрунтованими посилання заявниці про ігнорування апеляційним судом клопотання адвоката про відкладення апеляційного розгляду справи № 260/9623/23, оскільки протоколом судового засідання № 2904102 від 23 травня 2024 року стверджується, що таке клопотання було постановлено на вирішення та обговорення з представниками учасників справи, за результатами якого ухвалено слухати справу за відсутності сторін, які не з`явились.

Тому, аргументи, якими позивач мотивує свою заяву про відвід колегії суддів в складі головуючого судді Качмара Володимира Ярославовича та суддів Гудима Любомира Ярославовича, Кузьмича Сергія Миколайовича не викликають обґрунтованих сумнівів у об`єктивності судді, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цим суддею.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що обставини наведені заявником у заяві про відвід колегії суддів в складі головуючого судді Качмара Володимира Ярославовича та суддів Гудима Любомира Ярославовича, Кузьмича Сергія Миколайовича не можуть свідчити про упередженість, необ`єктивність та певну зацікавленість судді у розгляді вказаної справи, а тому не можуть бути підставою для задоволення заяви про відвід. Будь-яких інших підстав, які викликали б сумнів в об`єктивності та неупередженості колегії суддів в складі головуючого судді Качмара Володимира Ярославовича та суддів Гудима Любомира Ярославовича, Кузьмича Сергія Миколайовича судом не встановлено.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що заява про відвід задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 36, 37, 38, 39, 40, 325, 328 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів в складі головуючого судді Качмара Володимира Ярославовича та суддів Гудима Любомира Ярославовича, Кузьмича Сергія Миколайовича в справі №260/8523/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, про визнання дії та бездіяльності протиправними - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. М. Гінда В. В. Ніколін