Ухвала

від 12.07.2024 по справі 260/8523/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

12 липня 2024 рокуСправа № 260/8523/23 пров. № А/857/13970/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відвід складу колегії суддів у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, про визнання дії та бездіяльності протиправними, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Восьмого апеляційного адміністративного суду перебуває справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року.

Апеляційним судом 05.07.2024 зареєстровано заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що подана в інтересах заявників адвокатом Майстренко Н.М., про відвід складу колегії суддів: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Гудима Л.Я., Кузьмича С.М. від розгляду вказаної справи. Вказана заява мотивована тим, що колегія Восьмого апеляційного адміністративного суду в цьому ж складі (головуючий суддя Гудим Л.Я., судді: Качмар В.Я., Кузьмич С.М.) переглядали в апеляційному порядку рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2024 року у спорідненій справі №260/9623/23. Предметом спору тієї справи є розпорядження голови Закарпатської ОДА про відведення зі зміною цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:41:001:0600 на підставі спірного детального плану території, що оскаржується у цій адміністративній справі. Також зазначено, що справа №260/9623/23 розглянута без присутності апелянта та її представника, попри наявність клопотання про відкладення розгляду справи з поважних причин; обидві справи №260/9623/23 і №260/8523/23 є пов`язаними, стосуються одного і того ж об`єкта будівництва.

Судовий розгляд у цій справі призначено на 11.07.2024 об 11:00 год.

Згідно табеля обліку робочого часу головуючий суддя Качмар В.Я. з 07.07.2024 по 11.07.2024 перебував у відрядженні відповідно до наказу №365/к/тм від 01.07.2024.

Згідно частини третьої, четвертої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Частиною восьмою статті 40 КАС передбачено, що суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Зважаючи на те, що питання про відвід з повідомленням учасників справи є правом суду, і КАС не передбачено імперативного обов`язку, виклику учасників справи для вирішення питання про відвід, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду питання про відвід за обов`язкової участі сторін.

Перевіривши доводи, наведенні у заяві про відвід складу колегії суддів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, з огляду на наступне.

Підстави для відводу судді визначені статями 36, 37 КАС.

За змістом пункту 4 частини першої та частини четвертої статті 36 КАС суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Слід звернути увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд апеляційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

(і) «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

(іі) «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Одночасно, не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Необхідно зазначити, що мотивуючи заяву про відвід складу колегії суддів заявник не погоджується з процесуальними рішеннями судді (складу колегії суддів) в іншій справі, що відповідно не може бути підставою для відводу.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що обставини наведені заявником у заяві про відвід складу колегії суддів: головуючого судді Качмара В.Я., суддів: Гудима Л.Я., Кузьмича С.М., не можуть свідчити про упередженість та не об`єктивність, певну зацікавленість суддів у розгляді вказаної справи, а тому не є підставою для задоволення заяви про відвід. Будь-яких інших підстав, які викликали б сумнів в об`єктивності та неупередженості складу колегії суддів у цій справі судом не встановлено.

Враховуючи викладене, вказаний відвід слід визнати необгрунтованим.

Керуючись статтями 31, 36, 37, 39, 40, 321, 325, 328 КАС суд,

УХВАЛИВ:

Визнати заявлений відвід головуючому судді Качмару В.Я., суддям: Гудиму Л.Я., Кузьмичу С.М., необґрунтованим.

Питання про вирішення відводу передати судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим С. М. Кузьмич