Рішення
від 17.06.2024 по справі 635/1439/21
НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 635/1439/21

провадження № 2/631/58/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2024 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Трояновської Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Семенко А. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей Нововодолазької селищної ради Харківської області, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, визначення способів участі батька у вихованні дитини,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , із залученням до участь у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області, в якій просив зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дитини - ОСОБА_3 , 2019 року народження; визначити такі способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні ОСОБА_3 , 2019 року народження, за наступним графіком побачень:

- щотижня в середу та четвер з 09 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин у

присутності матері;

- щотижня з 09 години 00 хвилин суботи до 20 години 00 хвилин неділі без

присутності матері;

- день народження ОСОБА_3 , 2019 року народження;

- щороку у літній період (червень - серпень) протягом не більше ніж 14

календарних днів підряд з обов`язковим попередженням ОСОБА_2 за 15 календарних днів про місце проведення відпочинку та дозвілля;

- день народження ОСОБА_1 та дні народження близьких

його родичів - за попереднім повідомленням ОСОБА_2 не менше ніж за 3 календарні дні про місце і час такого святкування.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області, постановленої 08 квітня 2021 року під головуванням судді Шинкарчука Я. А. цивільну справу з єдиним унікальним № 635/1439/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, визначення способів участі батька у вихованні дитини, передано на розгляд за підсудністю до Харківського районного суду Харківської області. Підставою для її передачі було те, що судом при вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що відповідач по справі - ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

25 травня 2021 року за вхідним № 2754/21-вх. до Нововодолазького районного суду Харківської області з Харківського районного суду Харківської області надійшла цивільна справа з єдиним унікальним № 635/1439/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей Нововодолазької державної адміністрації Харківської області про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, визначення способів участі батька у вихованні дитини.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що із серпня 2017 року він спільно проживав з відповідачкою, ОСОБА_2 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу у домоволодінні його батьків за адресою: АДРЕСА_2 . У період спільного проживання у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, у подальшому відповідач почала систематично покидати дім без повідомлення будь-яких причин та залишати сина без нагляду. 23 січня 2020 року ОСОБА_2 зібрала свої речі та разом з сином поїхала у невідомому напрямку.

Пізніше ОСОБА_1 стало відомо, що ОСОБА_2 переїхала разом із сином до своєї матері, яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , та залишилась проживати з дитиною за вказаною адресою.

Як зазначив позивач, у 2020 року ОСОБА_2 звернулась до Харківського районного суду Харківської області з позовною заявою про визначення місця проживання їх спільного сина - ОСОБА_3 разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_3 .

Згоди щодо участі батька у вихованні дитини сторонам досягти не вдалось, відповідач почала створювати різні перешкоди позивачу у спілкуванні з сином, а згодом взагалі заборонила їм зустрічатись, що змусило ОСОБА_1 звертатись до Служби у справах дітей Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області з вирішення спору. Розпорядженням голови Нововодолазької районної державної адміністрації від 20 лютого 2020 року № 31 було визначено дні зустрічі позивача з малолітнім сином та зобов`язано матір, ОСОБА_2 , не перешкоджати йому спілкуватися з дитиною, та брати участь у його вихованні. Але всупереч вказаному розпорядженню відповідач чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з сином. Під час одного з візитів позивача за місцем проживання дитини, що мав місце 10 травня 2020 року, ОСОБА_2 без пояснення будь-яких причин у грубій формі відмовила у спілкуванні з сином, у зв`язку з цим, ОСОБА_1 був вимушений викликати працівників поліції, які у відношенні відповідача склали протокол про адміністративне правопорушення за частиною 5 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 вказав, що на даний час мешкає окремо від дитини, проте бажає особисто спілкуватись з сином, брати безпосередню участь у його вихованні, проте ОСОБА_2 час від часу чинить йому перешкоди у цьому, що змусило позивача звернутись до суду з наданим позовом.

Відповідачем на адресу суду засобами поштового зв`язку було направлено відзив на позовну заяву ОСОБА_1 у відповідності до статті 178 Цивільного процесуального кодексу України, що був зареєстрований за вхідним № 3582/21-вх. від 29 червня 2021 року, який не містить короткого особистого підпису, проте у якому ОСОБА_2 з посиланням на фактичні обставини, викладеними позивачем у позові зазначено, що відповідач не погоджується з тим, що вона нібито не виконує Розпорядження Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області № 31 від 20 лютого 2020 року. По факту складання відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 5 статті 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідач звернула увагу суду, що постановою судді Нововодолазького районного суду Харківської області від 21 липня 2020 року, постановленої в рамках справи з єдиним унікальним № 631/421/20, провадження у даній справі було закрито, у зв`язку із вчиненням дії ОСОБА_2 в стані крайньої необхідності. З приводу подій на які посилається позивач у позові, що мали місце 03 липня 2020 року, відповідач зазначила, що твердження ОСОБА_1 не відповідають дійсності. В той день ОСОБА_1 приїхавши на побачення з сином разом із своїми батьками, вів себе неадекватно, в наслідок чого у них виник конфлікт у присутності дитини, позивач наніс відповідачу тілесні ушкодження після чого забрав сина, якого вона лише о 23 годині 00 хвилин повернула додому за допомогою працівників поліції. Відповідач зазначила, що ОСОБА_1 весь час провокує, тероризує та погрожує їй, що забере в неї сина, тому вигадує, що остання перешкоджає йому у спілкуванні з дитиною, що не відповідає дійсності. Більше того, позивач ображає та постійно кричить на відповідача в присутності дитини, внаслідок чого ОСОБА_4 почав боятися батька та перед зустрічами з ним помітно нервує та плаче. Щодо заявленої вимоги позивача про визначення способу участі батька у спілкуванні та вихованні сина, ОСОБА_2 зазначила, що дана вимога є передчасною та не підлягає задоволенню, оскільки Сімейним кодексом України, зокрема статтею 159, чітко встановлений правовий механізм визначення способу участі у вихованні дитини того з батьків, який проживає окремо, у випадку неможливості досягнення батьками згоди стосовно такого способу, а саме умовою звернення до суду з таким позовом є наявність відповідного рішення органу опіки та піклування та його невиконання або ухилення від виконання того з батьків, з ким мешкає дитина. В даному випадку з боку ОСОБА_2 відповідне рішення органу опіки та піклування виконується, а отже правових підстав для звернення до суду у ОСОБА_1 не має. ОСОБА_2 просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Також 12 грудня 2023 року на електронну адресу суду ОСОБА_2 направила заперечення на позовну заяву ОСОБА_1 , що були зареєстровані за вхідним № ЕП-2482/23-вх, відповідно до яких просила у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що вона не чинить перешкод у спілкування батька з сином. Також відповідач зазначила, що наразі у зв`язку з збройною агресією Російської Федерації проти України вимущена була виїхати з дітьми за кордон, позивач також мешкає у Німеччини, тому вважає, дана справа з урахуванням статтей 29 та 33 Цивільного процесуального кодексу України не підсудна Нововодолазькому районну суду Харківської області.

Процесуальним правом надати відповідь на відзив у відповідності до статті 179 Цивільного процесуального кодексу України позивач не скористався.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей Нововодолазької селищної ради Харківської області письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог у відповідності до приписів статті 181 Цивільного процесуального кодексу України на адресу суду не надходило.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 26 травня 2021 року з урахуванням приписів статті 32 Цивільного процесуального кодексу України, прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, визначення способів участі батька у вихованні дитини й відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 15 листопада 2021 року за клопотанням сторони позивача замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору у справі з єдиним унікальним № 635/1439/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, визначення способів участі батька у вихованні дитини, з Служби у справах дітей Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області на належну третю особу - Службу у справах дітей Нововодолазької селищної ради Харківської області.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 29 червня 2023 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей Нововодолазької селищної ради Харківської області, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, визначення способів участі батька у вихованні дитини та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 17 червня 2024 року відмовлено у задоволені клопотань сторони відповідача про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей Нововодолазької селищної ради Харківської області, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, визначення способів участі батька у вихованні дитини та залишення без розгляду позовної вимоги в частині визначення способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні ОСОБА_3 , 2019 року народження.

Також Нововодолазьким районним судом Харківської області неодноразово постановлялись ухвали про відкладення розгляду справи, у тому числі у зв`язку із клопотаннями учасників процесу та їх неявкою у судові засідання.

Інших процесуальних дій (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей Нововодолазької селищної ради Харківської області, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, визначення способів участі батька у вихованні дитини, судом не вживалось.

Позивач, ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був сповіщений завчасно відповідно до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України. Про причини своєї неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за його відсутності не надав, однак скористався правом, наданим частиною 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України, щодо участі у судовому процесі через представника - адвоката Хайнацьку Ганну Миколаївну.

Представник позивача - адвокат Хайнацька Ганна Миколаївна у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала у повному обсязі й у вступному слові стисло виклала зміст та підстави позову, надавши необхідні пояснення щодо них, які відповідають змісту позовної заяви. Також представник позивача звернула увагу суду, що ОСОБА_1 завжди цікавився та цікавиться життям свого сина, бажає приймати участь у його вихованні, сплачує аліменти на утримання сина, навіть коли ОСОБА_2 заблокувала свою банківську карту позивач почав перераховувати кошти на депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби. Наразі ОСОБА_1 хворіє та відноситься до осіб з інвалідністю, іноді буває за межами України на лікуванні та бажає спілкуватись з сином, проте відповідач створює йому перепони у цьому.

У судове засідання, що було призначено на 17 червня 2024 року, представник позивача - адвокат Хайнацька Ганна Миколаївна не з`явилась, хоча про дату, час та місце проведення цього судового засідання повідомлялась завчасно відповідно до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України. Про причини своєї неявки суд не повідомила. Разом із тим, скориставшись правом, передбаченим частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, адвокат Хайнацька Ганна Миколаївна звернулась на адресу суду з письмовим клопотанням, що було зареєстроване за вхідним № 4212/24-вх. від 11 червня 2024 року, відповідно до якого просила судове засідання провести за її відсутності та відсутності позивача - ОСОБА_1 , зазначивши, що позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити, надати батькові законне право бачити свою дитину.

Відповідач, ОСОБА_2 , у судове засідання, призначене на 17 червня 2024 року, також не з`явилась, хоча про дату, час і місце розгляду справи була сповіщена завчасно відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України. ОСОБА_2 на електронну адресу суду 17 червня 2024 року надіслала заяву, що була зареєстрована за вхідним № ЕП-1209/24-вх, в якій просила суд розглянути подані нею заперечення щодо позовних вимог ОСОБА_1 за її відсутності, оскільки на даний час вона разом з сином ОСОБА_3 знаходиться за кордоном. Зазначила, що на теперішній час позивач, ОСОБА_1 , почав спілкуватись з сином по відеозв`язку майже кожні вихідні, ніхто йому не заперечує у спілкуванні, тому вважає, що справу можливо закрити.

Уповноважений представник Служби у справах дітей Нововодолазької селищної ради Харківської області у судове засідання також не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись завчасно відповідно до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України.

Начальник Служби у справах дітей Нововодолазької селищної ради Харківської області Марина Синиця на електронну адресу суду надіслала лист, що був зареєстрований за вхідним № ЕП-744/24-вх від 06 травня 2024 року, відповідно до якого повідомила, що працівником Служби у справах дітей Нововодолазької селищної ради Харківської області разом із фахівцем із соціальної роботи Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування» Нововодолазької селищної ради обстежено житло ОСОБА_2 за адресою реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 . За даною адресою проживає ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , бабуся дітей. З її слів ОСОБА_2 разом із дітьми ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12 травня 2022 року виїхали за кордон і до теперішнього часу не повертались. Виходячи з вищевикладеного, можливості надати висновок щодо участі батька, ОСОБА_1 , у вихованні ОСОБА_3 , 2019 року народження, немає можливості. Просила розглянути справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей Нововодолазької селищної ради Харківської області, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, визначення способів участі батька у вихованні дитини, без участі представника Служби у справах дітей Нововодолазької селищної ради.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до пунктів 2 та 7 частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина 1 статті 44 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно з приписами частини 4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Крім того, частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у сторони позивача, відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей Нововодолазької селищної ради Харківської області, свідчать їх відповідні заяви, долучені до матеріалів справи.

Положеннями частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що учасники процесу будучи неодноразово належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи, не з`явились у судове засідання, враховуючи те, що підстав для визнання явки учасників справи обов`язковою для надання особистих пояснень не має, а представник позивача їх вже надала у попередніх судових засіданнях, суд вважає за можливе розглянути справу та закінчити її розгляд по суті вимог за їх відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Вислухавши пояснення та доводи представника позивача, вивчивши доводи відповідача, викладені у відзиві та запереченнях, здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Здійснюючи правосуддя суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 Цивільного процесуального кодексу України).

Положеннями статті 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист (пункт 2 рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року по справі № 9-зп).

При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей.

Частиною 1 статті 77 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Положення частини 2 статті 129 Конституції України визначають основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Отже у ході розгляду справи в межах заявлених позовних вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

Із наданих учасниками справи процесуальних документів, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу.

Зазначена обставина учасниками справи не оспорювалась та належним чином не спростована, а тому у суду не має сумнівів щодо достовірності цієї обставини та добровільності її визнання, а отже відповідно до частини 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України вона не підлягає доказуванню.

Під час спільного проживання у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Виконавчим комітетом Хорошівської селищної ради Харківського району Харківської області 15 квітня 2019 року складений відповідний актовий запис № 04, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 31 січня 2020 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського району по місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Згідно вказаного свідоцтва про народження батьками дитини зазначено громадян України: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 .

Таким чином, на підставі вказаного документу судом встановлений факт походження дитини від сторін по справі. Спору щодо батьківства між сторонами немає.

Відповідно до довідки № 69 про реєстрацію місця проживання особи, виданої 29 квітня 2020 року Виконавчим комітетом Хорошівської селищної ради Харківського району Харківської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 16 квітня 2019 року має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

З матеріалів справи встановлено, що після припинення фактичних шлюбних відносин, спільна дитина сторін - ОСОБА_3 залишився проживати разом із матір`ю - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 .

Розпорядженням Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області від 20 лютого 2020 року № 31 «Про визначення ОСОБА_1 способу участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 та порядку побачення з ним» зобов`язано: визначити дні зустрічі для спілкування батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у присутності матері ОСОБА_2 , а саме щонеділі з 09 години до 18 години. Матері ОСОБА_2 не перешкоджати батькові ОСОБА_1 спілкуватися з малолітнім сином ОСОБА_3 та брати участь у його вихованні. Надати право матері ОСОБА_2 та батькові ОСОБА_1 право змінювати побачення з дитиною лише за їх взаємною згодою.

З відповіді Нововодолазького відділення поліції Первомайського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області від 13 жовтня 2020 року № 17аз/11987/01/20-2020 убачається, що в Нововодолазькому відділенні поліції Первомайського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області на розгляді знаходилась заява громадянина ОСОБА_1 щодо створення йому перешкод з боку громадянки ОСОБА_2 у спілкуванні і вихованні спільної дитини. Під час розгляду даного повідомлення встановлено факт, що громадянин ОСОБА_1 звертався до Служби у справах дітей Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області щодо визначення способу та участі в вихованні сина, де йому 20 лютого 2020 року визначено дні спілкування з сином. Таким чином встановлено факт адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Даний протокол складає посадова особа із числа працівників служби у справах дітей і посадові особи органу опіки та піклування згідно наказу Міністерства соціальної політики України від 06 серпня 2019 року № 1201 «Про затвердження Інструкції з оформлення посадовими особами органів опіки та піклування матеріалів про адміністративні правопорушення». До Служби у справах дітей Нововодолазької районної державної реєстрації було надано повідомлення щодо мір реагування до громадянки ОСОБА_2 (вихідний № 2245 від 22 травня 2020 року).

20 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області з заявою щодо невиконання ОСОБА_2 Розпорядження Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області від 20 лютого 2020 року № 31 «Про визначення ОСОБА_1 способу участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 та порядку побачення з ним».

Листом від 13 жовтня 2020 року № 01-41/1212 Служба у справах дітей Нововодолазької районної державної адміністрації Харківській області повідомила, що до Служби у справах дітей 12 лютого 2020 року звернувся ОСОБА_1 із заявою про визначення способу участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 та порядку побачення з ним. Відповідно до статтей 141, 150, 151, 153, 155, 157 Сімейного кодексу України, пункту 73 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (зі змінами), статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» (із змінами), на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 12 лютого 2020 року була розглянута заява та прийнято рішення: 1) визначити дні зустрічі для спілкування батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у присутності матері ОСОБА_2 , а саме щонеділі з 09 години до 18 години; 2) матері ОСОБА_2 не перешкоджати батькові ОСОБА_1 спілкуватися з малолітнім сином ОСОБА_3 та брати участь у його вихованні; 3) надати право матері ОСОБА_2 та батькові ОСОБА_1 право змінювати побачення з дитиною лише за їх взаємною згодою. 20 травня 2020 року від ОСОБА_1 надійшла заява про невиконання ОСОБА_2 розпорядження голови Нововодолазьковї районної державної адміністрації від 20 лютого 2020 року № 31. Враховуючи звернення ОСОБА_1 , працівниками Нововодолазької районної державної адміністрації, як органом опіки та піклування, складено адміністративний протокол № 1 від 22 травня 2020 року відносно ОСОБА_2 про притягнення її до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення та направлено на розгляд до Нововодолазького районного суду Харківської області.

Постановою судді Нововодолазького районного суду Харківської області Пархоменко І. О. від 21 липня 2020 року, за результатами розгляду справи з єдиним унікальним № 631/421/20 (провадження № 3/631/230/20), провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито, у зв`язку із вчиненням дій в стані крайньої необхідності.

Зі змісту наведеної постанови вбачається, що суддею було встановлено, що ОСОБА_2 не виконала розпорядження голови Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області № 31 від 20 лютого 2020 року й перешкодила ОСОБА_1 у спілкуванні з сином ОСОБА_3 10 травня 2020 року та 17 травня 2020 року, у зв`язку із карантином встановленим постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19». При прийнятті такого рішення, суддя також взяла до уваги розпорядження Харківської обласної державної адміністрації № 145 від 21 березня 2020 року «Про встановлення режиму надзвичайної ситуації на території Харківської області» та вік дитини - ОСОБА_3 , якому на той час виповнився лише 1 рік, й тому прийшла до висновку, що ОСОБА_2 діяла в стані крайньої необхідності, дбаючи про здоров`я маленького сина, не безпідставно побоюючись за його життя в умовах спалаху пандемії, коли охорона одного інтересу могла бути досягнута тільки шляхом спричинення меншої шкоди другому інтересу. Шкода, спричинена законним інтересам ОСОБА_1 , а саме тимчасова відсутність можливості спілкування з дитиною, є незрівнянно меншою, ніж наражати дитину на ризик захворіти вкрай небезпечною хворобою.

Також із матеріалів справи судом встановлено, що 03 липня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мала місце конфліктна ситуація із нанесенням один одному тілесних ушкоджень м`яких тканей.

З копії характеристики, складеної депутатом Безлюдівської селищної ради Харківської області Шептури В. М. встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживає з дня народження за адресою: АДРЕСА_4 , проявив себе виключно з позитивного боку, скарг на його поведінку від сусідів не надходило. ОСОБА_1 проживає разом із сім`єю: батьком - ОСОБА_9 , матір`ю - ОСОБА_9 , братом - ОСОБА_10 . За свідченнями сусідів, працьовитий, товариський та ввічливий, у побуті доброзичливий й чуйний, зарекомендував себе як зразковий громадянин, приймає участь в громадських зборах і необхідних роботах, що проводяться на території житлових будинків.

Відповідно до копій довідок Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласний психоневрологічний диспансер» № 3114 від 13 листопада 2020 року та Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласний наркологічний диспансер» № 2611 від 14 грудня 2020 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , протягом 5 років до лікаря психіатра не звертався, на диспансерному (профілактичному) обліку у наркологічному диспансері не перебуває.

Також з копії характеристики № 02-33/1495, складеної 22 червня 2021 року депутатом округу № 2 Нововодолазької селищної ради Харківської області Головешком В. В. встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає в АДРЕСА_3 , разом із матір`ю - ОСОБА_5 , та двома неповнолітніми синами - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , й ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 має вищу освіту, не одружена, працює на посаді продавця в ПП «Ірина». Зі слів сусідів характеризується як порядна, доброзичлива, вихована людина, яка в повному обсязі виконує свої батьківські обов`язки щодо виховання своїх неповнолітніх синів. Син ОСОБА_11 є учнем 5 класу Липкуватівського ліцею, а син ОСОБА_12 є вихованцем дошкільної групи Липкуватівського ліцею. ОСОБА_2 забезпечує сприятливі умови навчання та виховання своїх дітей для гармонійного формування особистості.

З копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 01 березня 2023 року, встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримує пенсію по інвалідності (ІІ група, загальне захворювання).

Згідно копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААВ № 334318, виданої 21 вересня 2022 року, встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , має ІІ групу інвалідності з 23 серпня 2022 року за загальним захворюванням, рекомендований «Д» нагляд онколога.

Із наданих копій фіскальних чеків УДППЗ «Укрпошта» вбачається, що протягом 2022 року ОСОБА_1 здійснював переказ аліментів на ім`я ОСОБА_2 , а також сплачував борг в рамках виконавчого провадження № 63073106.

Відповідно до копії розрахунку заборгованості зі сплати аліментів № 63073105 від 09 листопада 2023 року, сформованого державним виконавцем Харківського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ларком К. А. встановлено, що у Відділі державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження з примусового виконання судового наказу № 635/1022/20, виданого 31 серпня 2020 року Харківським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 лютого 2020 року та досягнення дитиною повноліття, та станом на 09 листопада 2023 року сукупний розмір заборгованості складає 92566 гривень 58 копійок.

Також із довідки до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону вбачається, що боржник ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перетинав державний кордон України 28 березня 2023 року (виїзд) та 16 жовтня 2023 року (в`їзд). Інформація надана 16 листопада 2023 року.

Крім того, з заяв ОСОБА_2 та повідомлення Служби у справах дітей Нововодолазької селищної ради Харківської області судом встановлено, що ОСОБА_2 разом із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у 2022 році виїхали за кордон і до теперішнього часу (на час розгляду справи) до України не повернулись.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 існує спір щодо способів участі батька у вихованні сина та спілкуванні із ним.

При вирішенні даного спору суд виходить з того, що спірні правовідносини врегульовані положеннями Конституції України та Сімейного кодексу України.

Так, відповідно до положень частини 1 статті 1 та частини 1 статті 2 Сімейного кодексу України зміст майнових прав та обов`язків батьків і дітей, а також регулювання майнових відносин між батьками та дітьми визначається зазначеним кодексом.

Статтею 51 Конституції України, частинами 2 та 3 статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Положеннями частиною 7 статті 7 Сімейного кодексу України встановлено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Приписами статтей 51 та 52 Конституції України, пунктом 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод регламентовано, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері є Закон України «Про охорону дитинства».

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (стаття 11, частина 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Кожна дитина має право на життя з моменту визначення її живонародженою та життєздатною за критеріями Всесвітньої організації охорони здоров`я, а також право на сімейне виховання та збереження сімейних зв`язків.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно приписів статті 7 Конвенції про права дитини дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (пункт 1 статті 18 Конвенції про права дитини).

У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки та інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Отже, з урахуванням положень Конвенції про права дитини пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За змістом статей 15, 18 України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Дитина, яка проживає окремо від батьків, або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Статтею 14 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

У відповідності до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Аналізуючи наведені міжнародні та національні норми, слід дійти висновку, що вони не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на виховання дитини. Навпаки, міжнародні договори та національне законодавство гарантують батькам реалізацію принципу рівності при вихованні дитини.

Також із аналізу вищезазначених норм та з урахуванням сталої практики Європейського суду з прав людини, в рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати інтереси батьків.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц вказала, що положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

В аспекті наявності підстав для встановлення обмежень щодо побачень батька з дитиною заслуговує на увагу рішення Європейського суду з прав людини від 19 жовтня 2023 року, ухвалене у справі «Терещенко проти України» (заява № 35481/20), у якому суд констатував порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при зменшенні періодичності побачень батька з дитиною (4 дні на місяць) без відповідних і достатніх підстав для цього, зокрема якщо ці обмеження відповідали найкращим інтересам дитини. Крім того, судом констатовано не урахуванням національними судами положення статті 19 Сімейного кодексу України, відповідно до якої, вирішуючи спори щодо участі батьків у вихованні дитини, суди могли не погоджуватися з висновком органу опіки та піклування, лише якщо висновок органу був недостатньо обґрунтованим або суперечив інтересам дитини.

Рівноцінне спілкування малолітньої дитини з батьком в тій же мірі, що і з матір`ю, відповідає її якнайкращим інтересам.

Згідно з частинами 2, 8 та 9 статті 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

У статті 141 Сімейного кодексу України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Діти мають рівні права та обов`язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою (стаття 142 Сімейного кодексу України).

За змістом статтей 150, 155 Сімейного кодексу України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, батьківські права не можуть здійснюватися усупереч інтересам дитини.

Відповідно до приписів статтей 150 - 152, 154 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства, звертатися до суду за захистом прав та інтересів дитини. Право дитини на належне батьківське виховання гарантоване законом.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 Сімейного кодексу України).

За змістом частини 1 та 2 статті 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Нормами статті 157 Сімейного кодексу України урегульовано, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з положеннями частин 1 та 2 статті 159 Сімейного кодексу України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

В такому випадку суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Конструкція наведеної статті 159 Сімейного кодексу України свідчить про те, що законодавець розмежовує вимоги про встановлення способу участі у вихованні дитини та про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі справедливості, взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.

Таким чином, тлумачення зазначених норм права дозволяє зробити висновок, що будь-хто із батьків може звернутися до органу опіки та піклування для визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. У разі наявності спору про способи участі одного з батьків у вихованні дитини не виключається вирішення такого спору в судовому порядку незалежно від того, хто з батьків звертається з позовом (той, хто проживає з дитиною, чи той, хто проживає окремо) і визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, що є ефективним способом захисту та не суперечить закону.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 165/2839/19 (провадження № 61-6769св19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олссон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення Європейського суду з прав людини від 07 серпня 1996 року у справі «Йогансен проти Норвегії»).

Отже, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, слід враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини.

Визначаючи способи участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, необхідно надавати системну оцінку фактам та обставинам, які впливають на ухвалення певного рішення, зокрема, у першу чергу, брати до уваги інтереси дитини, які не завжди можуть відповідати її бажанням, з урахуванням віку, стану здоров`я, психоемоційного стану.

У Резолюції «Рівність і спільна батьківська відповідальність: роль батька» від 02 жовтня 2015 року № 2079 Парламентська Асамблея Ради Європи підкреслила необхідність поваги органів влади держав-членів до права батьків нести спільну відповідальність, забезпечивши, щоб сімейне право передбачало у разі роздільного проживання батьків або розірвання шлюбу можливість спільної опіки над дітьми в їх найкращих інтересах на основі взаємної згоди між батьками (пункт 2).

Крім того, Парламентська Асамблея Ради Європи звернула увагу, що розвиток спільної батьківської відповідальності допомагає подолати гендерні стереотипи щодо ролей, які нібито призначаються жінкам і чоловікам у сім`ї, і є очевидним відображенням соціологічних змін, які відбулися за останні п`ятдесят років в організації приватної та сімейної сфер (пункт 4).

Спільне батьківство слід сприймати як координацію між дорослими у їхніх батьківських ролях і здатність підтримувати та допомагати один одному, воно сприяє покращенню співпраці між батьками та зменшенню ризику потенційних суперечок, оскільки така модель вільна від тягаря переможець-переможений.

Водночас труднощі, пов`язані із спільною опікою, належать до початкового періоду адаптації і, завдяки тривалому контакту батьків, ці труднощі поступово зникають. Спільна фізична опіка сприяє відкритому спілкуванню між батьками, мінімізації конфліктів та розчарувань, приносить користь стосункам матір-дитина і батько-дитина.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19 (провадження № 61-16408св23) та від 27 березня 2024 року у справі № 495/8804/22 (провадження № 61-7258св23).

В процесі розгляду даної справи судом встановлено, що як мати - ОСОБА_2 , так і батько дитини - ОСОБА_1 належним чином ставляться до виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до спільного сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позитивно характеризуються в побуті, не зловживають алкогольними напоями чи наркотичними засобами, матеріально забезпечені та створили належні умови для виховання та розвитку дитини. Водночас між сторонами склалися стосунки, які унеможливлюють вирішення питання про фізичну опіку щодо їхньої спільної дитини в позасудовому порядку.

Так, ОСОБА_1 має певні перешкоди у спілкуванні з дитиною - ОСОБА_3 . Причинами такого становища, як свідчать наявні в матеріалах справи докази, являється глибокий розрив у взаєморозумінні між позивачем та відповідачкою, існування неузгоджених дій щодо побачень батька з сином та його вчасного повернення матері, які не були вирішені без втручання органів місцевого самоврядування та співробітників поліції.

Дитина є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Отже, на даний час існує потреба у визначенні саме судом способів участі батька у вихованні та спілкуванні із сином.

За загальним правилом, передбаченим статтею 19 Сімейного кодексу України та статтею 56 Цивільного процесуального кодексу України, у спорах між батьками щодо участі одного з батьків у вихованні дитини участь органу опіки і піклування є обов`язковою. Спеціалісти відповідного органу мають надати суду письмовий фаховий висновок щодо розв`язання спору.

Нормами частин 4 - 6 статті 19 Сімейного кодексу України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору було залучено Службу у справах дітей Нововодолазької селищної ради Харківської області.

Проте, в супереч приписам статті 19 Сімейного кодексу України Служба у справах дітей Нововодолазької селищної ради Харківської області письмовий висновок щодо розв`язання спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відносно участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною не надала.

Начальник Служби у справах дітей Нововодолазької селищної ради Харківської області Марина Синиця на адресу суду надіслала лист, відповідно до якого повідомила, що працівником Служби у справах дітей Нововодолазької селищної ради Харківської області разом із фахівцем із соціальної роботи Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування» Нововодолазької селищної ради обстежено житло ОСОБА_2 за адресою реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 . За даною адресою проживає ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , бабуся дітей. З її слів ОСОБА_2 разом із дітьми ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12 травня 2022 року виїхали за кордон і до теперішнього часу не повертались. Виходячи з вищевикладеного, можливості надати висновок щодо участі батька, ОСОБА_1 , у вихованні ОСОБА_3 , 2019 року народження, немає можливості.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 523/19706/19 (провадження № 61-12112сво22) зазначено, «передбачена частинами четвертою та п`ятою статті 19 Сімейного кодексу України обов`язковість висновку органу опіки та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися. У разі, якщо з тих чи інших причин такий висновок отримати не можна, суд має вирішити спір за наявними у справі доказами. Якщо з тих чи інших причин орган опіки та піклування відмовиться надати свій висновок у справі, де за приписами частин четвертої та п`ятої статті 19 Сімейного кодексу України надання ним такого висновку є обов`язковим, ця обставина не означає неможливості розгляду та вирішення спору. Протилежний підхід є рівнозначним відмові у доступу до правосуддя і означав би порушення положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначений підхід має загальний характер і є цілком справедливим для випадків, коли не було отримано письмового висновку органу опіки та піклування при розгляді справ, де участь органу опіки та піклування є обов`язковою, з огляду на неможливість надати такий висновок, зокрема, у зв`язку із перебуванням дитини за межами країни, перебуванням дитини на непідконтрольній території, неможливості встановити місце фактичного перебування дитини з одним із батьків тощо».

Письмовий висновок Органу опіки та піклування, безумовно, має велике значення для ухвалення судом законного, обґрунтованого та справедливого рішення. Адже висновок органів державної влади та місцевого самоврядування формується із урахуванням досвіду у певній сфері, в межах компетенції відповідного органу та на основі його повноважень. Однак невчинення таких захисних дій з боку владного органу у вигляді неподання висновку не може слугувати підставою для відмови або для зволікання у захисті з боку суду. Адже здійснення правосуддя, захист прав та інтересів дітей не може ставитися у залежність від можливості здійснення владними органами своїх повноважень.

Отже, в даному випадку, беручи до уваги вищевикладене суд ухвалює рішення за наявними у справі доказами, що були надані сторонами.

Як вбачається з матеріалів, спільній дитині сторін - ОСОБА_3 нещодавно виповнилось повних п`ять років, він тривалий час проживає з матір`ю та має відповідні соціальні контакти за місцем її проживання. Більше двох років ОСОБА_3 фізично не бачив свого батька, змінився у розвитку та на даний час перебуває за кордоном. Однак, не зважаючи на це, спільна дитина сторін вочевидь потребує і батьківської турботи та безумовної любові, яка має позитивно впливати на його розвиток.

При цьому відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, у тому числі відомостей компетентних державних органів, які б давали підстави стверджувати про наявність негативного впливу зі сторони батька на виховання та розвиток сина, а також те, що дитина не бажає спілкуватися з батьком, а їхній психоемоційний стан не дозволяє їм зустрічатися. Фактично спірні правовідносини щодо дитини, виникли між батьками на ґрунті особистої неприязності один до одного, а не внаслідок неналежної поведінки батька до свого сина.

В даному випадку для відновлення психоемоційного контакту між дитиною та батьком, суд вважає, що такі зустрічі повинні відбуватись в присутності матері, тому необхідно встановити адаптаційний період тривалістю у три місяці.

Подолання певних дискомфортних на першому етапі незручностей для дитини, пов`язаних із тимчасовою зміною звичного для нього середовища, а також налагодження емоційного контакту сина з батьком має відбуватися саме у співпраці матері і батька, а також за необхідності - психологів.

Визначення ОСОБА_1 адаптивного періоду для його участі у спілкуванні та вихованні сина, спрямоване на повернення батька у життя і виховання дитини, який потребує як материнського, так і батьківського виховання, що у їх синтезі формують основу становлення дітей як повноцінних членів суспільства.

Суд відмічає, що між тим із батьків, хто проживає окремо, і дитиною повинен існувати постійний, систематичний контакт, таке спілкування буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, оскільки спілкування дитини з батьками, а батьків зі своїми дітьми служить задоволенню життєво важливих потреб дітей. Крім того, дитина має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить її виховання в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Визначаючи у даній справі способи участі батька у вихованні та спілкуванні з сином, суд перше за все виходить із найкращих інтересів дитини, та бере до уваги, що позивач та відповідачка мають рівні права та обов`язки щодо сина. Жодних переваг, пріоритету у спілкуванні та вихованні дітей відповідачка не має, хоч син й проживає з нею.

Аргументи відповідачки про відсутність порушеного права позивача, в даному випадку спростовуються наявними матеріалами справи, які свідчать, що між сторонами склались вкрай неприязні стосунки, які позбавляють позивача можливості регулярно спілкуватися з сином, тому справедливим буде урегулювання конфлікту між батьками шляхом установлення певного режиму спілкування малолітнього ОСОБА_3 із батьком.

Також посилання ОСОБА_2 на положення частини 1 статті 159 Сімейного кодексу України в частині того, що для визначення участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною необхідно спочатку встановити факт вчинення таких перешкод з боку відповідача, суд вважає помилковими, оскільки, в даному випадку між батьками дитини відсутня згода щодо вирішення питання про визначення способів участі батька, який проживає окремо, у вихованні дитини шляхом переговорів та прийняття спільного рішення, що вбачається з позиції сторін по суті заявлених вимог і їх обґрунтування. Крім того тлумачення статтей 158 та 159 Сімейного кодексу України дозволяє зробити висновок, що будь-хто із батьків може звернутися до органу опіки та піклування, а також до суду для визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. При цьому звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє батька, який проживає окремо, права на звернення до суду з відповідним позовом.

Та обставина, що на даний час дитина тимчасово проживає за межами України, не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про участь батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею і позбавлення батька такого законного права.

Отже, враховуючи вищевикладене у сукупності, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, врахувавши закріплений у положеннях чинного законодавства України принцип рівності у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участі у її вихованні, інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, вік дитини та місце її проживання, режим навчання та відпочинку, а також те, що визначений раніше Органом опіки та піклування спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною фактично спір між сторонами не вирішив, суд вважає за доцільне встановити порядок участі позивача, ОСОБА_1 , у вихованні та спілкування з малолітнім сином, ОСОБА_3 , за наступним графіком побачень:

- встановити адаптаційний період, а саме протягом трьох місяців проводити зустрічі в середу та четвер кожного першого та третього тижня місяця з 10 години 00 хвилин до 15 годину 00 хвилин, в присутності матері дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 народженні, з урахуванням стану здоров`я дитини та її зайнятості в навчальному процесі;

- наступні зустрічі проводити в середу та четвер кожного другого та четвертого тижня місяця з 09 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин, в присутності матері дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 народженні, з урахуванням стану здоров`я дитини та її зайнятості в навчальному процесі;

- встановити, в подальшому, систематичні побачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у першу та третю суботу кожного місяця з 09 години 00 хвилин до 19 години 00 хвилин та у другу та четверту неділю кожного місяця з 09 години 00 хвилин до 19 години 00 хвилин без присутності матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 народженні, з урахуванням стану здоров`я дитини та її зайнятості в навчальному процесі;

- встановити, в подальшому, побачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 народженні, у літній період (з червня по серпень включно) щорічно протягом двох тижнів з метою спільного відпочинку, оздоровлення та проведення дозвілля разом, з попереднім узгодженням з матір`ю ОСОБА_2 не пізніше ніж за п`ятнадцять календарних днів про місце такого відпочинку (дозвілля), з урахуванням стану здоров`я дитини, зайнятості в гуртках та самим бажанням дитини;

- встановити необмежене спілкування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засобами телефонного, електронного та іншого зв`язку, проте з урахуванням стану здоров`я дитини, його зайнятості в закладі освіти, гуртках та самим бажанням дитини.

- зустрічі в дні народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , погоджувати самостійно з урахуванням стану здоров`я дитини, його зайнятості в закладі освіти, гуртках та самим бажанням дитини.

При цьому слід зауважити, що визначення порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною у спосіб, про який просить позивач, тобто всі вихідні дні з 09 години 00 хвилин суботи до 20 години 00 хвилин неділі, а також усі дні народження дитини, є неприйнятним, оскільки в такому випадку будуть порушуватись права дитини на спілкування з матір`ю та проведення з неї дозвілля. Також матір не може бути ізольована від святкування усіх днів народжень дитини. Що стосується зустрічей у дні народжень близьких родичів ОСОБА_1 , позивач не конкретизував про яких родичів йде мова та не вказав відповідні дні.

Водночас, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною - сином ОСОБА_3 , 2019 року народження, оскільки позивач не надав доказів на порушення його права у спілкуванні з сином та доказів на підтвердження наявності навмисного перешкоджанні йому відповідачкою у спілкуванні з дитиною.

Слід зазначити, що з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати інтересам дитини. До того ж дане рішення не є перешкодою визначення батьками в добровільному порядку додаткових днів для побачень позивача з дітьми.

Так, у постановах Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 686/2543/19 (провадження № 61-5731св20), від 15 липня 2021 року у справі № 565/1501/19 (провадження № 61-6567св21), від 31 березня2021 року у справі № 562/1686/18 (провадження № 61-16928св20), зазначено, що батьки не позбавлені права у майбутньому змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати інтересам дитини. Також у разі виникнення підстав для твердження про настання негативних наслідків для дитини за результатами спілкування з батьком у випадку доведеності вказаного, мати не позбавлена права порушити питання про зміну способу участі батька у вихованні дитини.

Щодо доводів відповідача про необхідність закриття провадження у справі через те, що вказана справа не підсудна Нововодолазькому районному суду Харківської області, з огляду на та, що наразі ОСОБА_2 змінила місце проживання та мешкає з дитиною за межами України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 2 Закону України «Про міжнародне приватне право» цей Закон застосовується до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, зокрема, питань щодо підсудності судам України справ з іноземним елементом.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 1 наведеного Закону іноземний елемент - це ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм, зокрема, коли хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою.

Права та обов`язки батьків і дітей, крім випадків, передбачених статтями 67, 67-1, 67-4 цього Закону, визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв`язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини (стаття 66 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися. Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (частини 1 та 2 статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Україна згідно із Законом від 11 січня 2006 року № 3303-ІV є учасницею Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей (далі -Гаазька конвенція 1980 року).

Відповідно до статті 16 Гаазької Конвенції 1980 року після одержання повідомлення про незаконне переміщення або утримування дитини відповідно до статті 3, судові або адміністративні органи Договірної держави, на територію якої була переміщена дитина, або на території якої вона утримується, не будуть вирішувати по суті питання про піклування доти, поки не буде визначено, що дитина не повинна бути повернута відповідно до цієї Конвенції або поки заява не подана відповідно до цієї Конвенції протягом розумного періоду часу після одержання повідомлення.

Вказана норма обмежує юрисдикцію виключно органів держави, на територію якої дитину переміщено, а не держави, із якої було дитину переміщено.

Згідно зі статтею 19 Гаазької Конвенції 1980 року ніяке рішення, прийняте відповідно до цієї Конвенції, щодо повернення дитини, не розглядається як встановлення обставин будь-якого питання про піклування.

В даному сторони по справі є громадянами України та на момент відкриття провадження у справі мешкали та були зареєстровані в Україні.

У свою чергу нормами чинного законодавства України не передбачено імперативної умови про те, що тимчасове перебування дитини разом із матір за межами України є підставою для відмови у задоволенні позову про визнання участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною та тягне за собою автоматичне закриття провадження у справі.

Таким чином, сама по собі обставина тимчасового проживання дитини за кордоном (незалежно від того чи вивезена дитина за кордон до звернення до суду з позовом про визначення участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною чи після) не впливає на вирішення судами України відповідного спору.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до переконання про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей Нововодолазької селищної ради Харківської області, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, визначення способів участі батька у вихованні дитини.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частини 1 та 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).

Питання щодо судових витрат, суд вирішує відповідно до положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з урахуванням положень частин 1 та 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України за якими суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог; при цьому, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Оскільки позивач, ОСОБА_1 , в поданій до суду позовній заяві не ставить питання щодо відшкодування йому судових витрат, процесуальне рішення з вказаного питання судом не приймається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 1 - 5, 7, 10 - 13, 58, 62, 76 - 81, 83, частинами 4 та 5 статті 85, статтями 89, 128 - 131, 133, 137, 141, 211, 214, частиною 1 статті 223, статтею 235, пунктом 2 частини 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259, 263 - 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, частиною 1 статті 352, статтями 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей Нововодолазької селищної ради Харківської області, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, визначення способів участі батька у вихованні дитини - задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , такий спосіб участі у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наступним графіком:

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Нововодолазької селищної ради Харківської області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42126819, адреса місцезнаходження: вулиця Донця Григорія, будинок № 14, селище міського типу Нова Водолага, Харківський район, Харківська область.

Повний текст рішення складений та підписаний з урахуванням приписів частини 3 статті 124 та частини 6 статті 259 Цивільного процесуального кодексу України - 26 червня 2024 року.

Суддя: Т. М. Трояновська


Суд	Нововодолазький районний суд Харківської області
Дата ухвалення рішення	17.06.2024
Оприлюднено	01.07.2024
Номер документу	120004417
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Трояновська Т. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 17.06.2024 по справі 635/1439/21НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —635/1439/21

Рішення від 17.06.2024

Рішення
від 17.06.2024 по справі 635/1439/21
НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ