Постанова

від 19.06.2024 по справі 322/1935/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 19.06.2024 Справа № 322/1935/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 322/1935/23 Головуючий у 1-й інстанції: Гасанбеков С.С.

Провадження № 22-ц/807/1195/24-2 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Кухаря С.В.,

Онищенка Е.А.

при секретарі: Смокотіній В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою представника Товариства зобмеженою відповідальністю«Клевер Украгро» адвоката Рогозіна Олексія Вікторовича на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 27 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клевер Украгро» про витребування майна із чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Шиш А.Б. звернулася до суду з позовом до ТОВ «Клевер Украгро» про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Позов обґрунтованийтим,що позивачу на праві власності належать дві земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані на території Тернуватської об`єднаної територіальної громади Запорізького району Запорізької області: 1) кадастровий номер 2323680400:03:008:0001, площею 7,288 га; 2) кадастровий номер 2323680400:04:003:0004, площею 2,0002 га.

Земельні ділянки на підставі договорів оренди землі, нібито укладених 27.11.2020 між позивачем, як орендодавцем, та ТОВ «Клевер Украгро», як орендарем, використовує ТОВ «Клевер Украгро». Разом з тим, ОСОБА_1 договорів оренди вищевказаних земельних ділянок з ТОВ «Клевер Украгро» не укладала.

Отже, ТОВ «Клевер Украгро», з використанням підроблених договорів оренди землі, було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно речове право оренди вищевказаних земельних ділянок.

Але вказані договори оренди землі позивач не укладала та не підписувала, її волевиявлення на їх укладення було відсутнє.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд:

- скасувати державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) земельної ділянки, площею 7,288 га, кадастровий номер 2323680400:03:008:0001, яка розташована на території Тернуватської об`єднаної територіальної громади Запорізького району Запорізької області, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю «Клевер Украгро», на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державним реєстратором виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області Ананьєвською Анастасією Володимирівною, індексний номер: 56005787 від 29.12.2020, номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 39986654, дата державної реєстрації: 24.12.2020;

- скасувати державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) земельної ділянки, площею 2,0002 га, кадастровий номер 2323680400:04:003:0004, яка розташована на території Тернуватської об`єднаної територіальної громади Запорізького району Запорізької області, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю «Клевер Украгро», на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державним реєстратором виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області Ананьєвською Анастасією Володимирівною, індексний номер: 56005248 від 29.12.2020, номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 39986238, дата державної реєстрації: 24.12.2020;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Клевер Украгро», повернути ОСОБА_1 земельні ділянки, кадастровий номер 2323680400:03:008:0001, площею 7,288 га, та кадастровий номер 2323680400:04:003:0004, площею 2,0002 га, розташовані на території Тернуватської об`єднаної територіальної громади Запорізького району Запорізької області.

Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 27 березня 2024 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клевер Украгро» задоволено повністю.

Скасовано державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) земельної ділянки, площею 7,288 га, кадастровий номер 2323680400:03:008:0001, яка розташована на території Тернуватської об`єднаної територіальної громади Запорізького району Запорізької області, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю «Клевер Украгро», на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державним реєстратором виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області Ананьєвською Анастасією Володимирівною, індексний номер: 56005787 від 29 грудня 2020 року, номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 39986654, дата державної реєстрації: 24 грудня 2020 року.

Скасовано державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) земельної ділянки, площею 2,0002 га, кадастровий номер 2323680400:04:003:0004, яка розташована на території Тернуватської об`єднаної територіальної громади Запорізького району Запорізької області, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю «Клевер Украгро», на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державним реєстратором виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області Ананьєвською Анастасією Володимирівною, індексний номер: 56005248 від 29 грудня 2020 року, номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 39986238, дата державної реєстрації: 24 грудня 2020 року.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Клевер Украгро», повернути ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 2323680400:03:008:0001, площею 7,288 га, та земельну ділянку з кадастровим номером 2323680400:04:003:0004, площею 2,0002 га, що розташовані на території Тернуватської об`єднаної територіальної громади Запорізького району Запорізької області.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Клевер Украгро» на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 839,76 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник Товариства зобмеженою відповідальністю«Клевер Украгро» адвокат Рогозін О.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючисьна неповнез`ясування обставин,що маютьзначення длясправи,недоведеність обставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими,невідповідність висновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи,порушення нормпроцесуального права,неправильне застосуваннянорм матеріальногоправа,проситьрішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що на виконання умов укладених між сторонами договорів оренди та зобов`язання за наказом № 12 Директором було перераховано на користь позивачки кошти, починаючи з 2020 року, відповідно до платіжних інструкцій, оборотно - сальдових відомостей та звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт у загальній сумі 66331,67 грн. Тобто, відповідачем було здійснена переплата за договорами оренди на декілька років вперед, інших договорів оренди між сторонами не укладалось, інших зобов`язань між сторонами не існує.

Звертає увагу, що відповідач три роки використовує земельну ділянку у відповідності до умов укладених договорів, про що позивачу було достеменно відомо; отримуючи кошти позивач тим самим підтвердила законність користування земельною ділянкою з боку відповідача, що свідчить про виконання нею умов договорів. Позивач вирішила пред`явити позов одразу та лише після того, як її син вийшов зі складу учасників ТОВ «Клевер Украгро». Тобто, на період перебування сина позивачки у складі учасників товариства ОСОБА_1 була обізнана про укладені договори, отримувала за ними грошові кошти, та тим самим надавала згоду на використання земельних ділянок в оренді.

Також посилається на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги докази: покази свідка ОСОБА_2 , платіжні інструкції.

Щодо витребування у відповідача оригіналів договорів оренди землі, зазначає, що ТОВ «Клевер Украгро» повідомив, що оригінали договорів було втрачено під час тимчасового переміщення до західної України директора товариства разом із документацією з початком військової агресії, натомість було надано документи, що підтверджують оплату за вищевказаними договорами. Втрата оригіналів договорів не свідчить про ухилення відповідача від надання оригіналів договорів для проведення експертизи.

Вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту.

Від представника ОСОБА_1 адвокатаШиш А.Б.на адресуапеляційного судунадійшов відзивна апеляційнускаргу, у якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Зазначає, що викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення,а рішеннясуду першоїінстанції-без змін,з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідност. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 є власником земельних ділянок: кадастровий номер 2323680400:03:008:0001, площею 7,288 га; кадастровий номер 2323680400:04:003:0004 площею 2,0002 га, розташованих на території Тернуватської об`єднаної територіальної громади Запорізького району Запорізької області, що підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 10.10.2023 № 349724092, від 10.10.2023 № 349724859.

Згідно з копією договору оренди землі від 27.11.2020, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Клевер Украгро», позивач передала відповідачу в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 2323680400:03:008:0001 на 25 років.

Державна реєстрація іншого речового права (права оренди) земельної ділянки, площею 7,288 га, кадастровий номер 2323680400:03:008:0001, яка розташована на території Тернуватської об`єднаної територіальної громади Запорізького району Запорізької області, проведена за Товариством з обмеженою відповідальністю «Клевер Украгро», на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державним реєстратором виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області Ананьєвською Анастасією Володимирівною, індексний номер: 56005787 від 29.12.2020, номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №39986654, дата державної реєстрації: 24.12.2020, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 10.10.2023 № 349724092.

Згідно з копією договору оренди землі від 27.11.2020, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Клевер Украгро», позивач передала відповідачу в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 2323680400:04:003:0004 на 25 років.

Державна реєстрація іншого речового права (права оренди) земельної ділянки, площею 2,0002 га, кадастровий номер 2323680400:04:003:0004, яка розташована на території Тернуватської об`єднаної територіальної громади Запорізького району Запорізької області, проведена за Товариством з обмеженою відповідальністю «Клевер Украгро», на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державним реєстратором виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області Ананьєвською Анастасією Володимирівною, індексний номер: 56005248 від 29.12.2020, номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №39986238, дата державної реєстрації: 24.12.2020, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 10.10.2023 № 349724859.

Згідно із частиною 1статті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставістатті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістомстатті 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першоюстатті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад,від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьоюстатті 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У тому випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першоюстатті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК Українивстановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статтівизначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першоюстатті 627 ЦК Україниі відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди(частина першастатті 638 ЦК України).

Відповідно до частини другоїстатті 792 ЦК Українивідносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, єЗакон України «Про оренду землі».

За частиною першоюстатті 14 Закону України «Про оренду землі»(тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

За частиною першоюстатті 15 Закону України «Про оренду землі»істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей15і16 ЦК Україникожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другоїстатті 16 цього Кодексуспособами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У справі, що розглядається, позивач звернулась з вимогою про витребування майна із чужого незаконного володіння, посилаюсь на те, що договори оренди не укладала, не підписувала, умови їх не погоджувала, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваних земельних ділянок позивачу як власнику цих земельних ділянок, покликаючись до умов договорів, нею не підписаних.

У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушенимшляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на поверненні їй земельних ділянок, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (постанови Великої Палати Верховного Суду від28 листопада 2018 року у справі№ 504/2864/13-ц(пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

В постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки. Ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення таких земельних ділянок.

Ефективним способом захисту та таким, що забезпечує реальне відновлення порушеного права у випадку реєстрації неукладеного між сторонами договору оренди, є усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації (постанова Верховного Суду від 25жовтня 2023рокуусправі № 385/1290/21).

Аналогічні висновки викладенів постановах Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 656/239/18, від 07 червня 2022 року у справі № 144/338/18.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції правильно виходив із того, що договори оренди землі від 27.11.2020 щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 2323680400:03:008:0001 та 2323680400:04:003:0004 є неукладеними між ОСОБА_1 та ТОВ «Клевер Украгро», а отже, позивачем обрано належний спосіб захисту її порушеного права власності на ці земельні ділянки.

Вказаного висновку суд дійшов виходячи із того, що за клопотанням позивача, ухвалою суду у відповідача були витребувані оригінали договорів оренди землі з метою проведення почеркознавчої експертизи, однак ухилення відповідача від надання витребуваних судом доказів призвело до неможливості призначення експертизи з метою встановлення факту виконання підпису позивачем на договорах оренди землі від 27.11.2020. Іншими доказами вказаний факт не може бути доведений або спростований.

Так, проведення почеркознавчої експертизи за відсутності оригіналів договорів оренди землі, підписи у яких є об`єктами дослідження, є неможливим, а у разі проведення почеркознавчої експертизи за копіями документів, такий висновок експерта буде недопустимим доказом. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 по справі № 824/62/20.

Призначення судом почеркознавчої експертизи за відсутності оригіналів об`єктів дослідження суперечитиме положенням ст. 78 ЦПК України щодо допустимості доказів.

Виходячи з наведеного, на підставі ч. 1 ст. 109 ЦПК України суд дійшов вірного висновку про те, що позивач не підписувала договорів оренди землі від 27.11.2020 з відповідачем щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 2323680400:03:008:0001 та 2323680400:04:003:0004.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані відповідачем: платіжні інструкції про перерахування ОСОБА_3 на користь позивача грошових коштів з призначенням платежу: «переказ власних коштів», є неналежними доказами внесення відповідачем орендної плати за земельні ділянки, що належать позивачу; оригінали звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт: № АО-0000002 від 09.12.2020 на суму 40201,01 грн; № АО-0000001 від 29.09.2022 на суму 9 045,23 грн; № АО-0000002 від 31.10.2022 на суму 6 030,15 грн; №АО-0000003 від 21.11.2022 на суму 6030,15 грн; №АО-0000004 від 12.12.2022 на суму 5 025,13 грн., є неналежними доказами внесення відповідачем орендної плати за земельні ділянки, що належать позивачу, оскільки мета використання цих коштів суперечить призначенням платежів у вищезазначених платіжних інструкціях. Виплата відповідачем позивачу грошових коштів у зазначених розмірах не узгоджується з умовами копій договорів оренди землі від 27.11.2020, оскільки загальна сума річної орендної плати за двома договорами становить 5 550,00 грн., а за таких обставин відповідач 09.12.2020 сплатив би позивачу орендну плату більш ніж за сім років наперед. Представник відповідача не пояснив виплату відповідачу впродовж 2022 року додаткових коштів, як орендної плати, на загальну суму 26 130,66 грн., що дорівнює орендній платі за двома договорами оренди землі від 27.11.2020 ще майже за п`ять років. Сукупність вищенаведених обставин, на переконання суду, свідчить про те, що виплата відповідачем цих сум позивачу не пов`язана з виконанням договорів оренди землі від 27.11.2020. Фактичне користування земельними ділянками позивача відповідачем за усною домовленістю між сторонами, та сплата директором ТОВ «Клевер Украгро» певних грошових сум на користь позивача, без конкретно визначеного призначення платежу як орендної плати (плати за користування землею тощо), не свідчить про укладення сторонами договору оренди землі саме на тих умовах, які визначені в наданих суду копіях договорів оренди землі від 27.11.2020. За таких обставин, позивач має право вимагати повернення їй земельних ділянок від їх користувача у будь-який час.

Беручи до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, зроблені у справі за № 145/2047/16-ц, суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають захисту в обраний належний й ефективний спосіб, оскільки має місце неукладеність вищевказаних правочинів.

Встановленими обставинами та вищенаведеними нормами матеріального права спростовуються доводи апеляційної скарги про обрання позивачем неналежного способу захисту, недоведеність та безпідставність позовних вимог.

Щодо посилань в апеляційній скарзі на те, що втрата оригіналів договорів не свідчить про ухилення відповідача від надання оригіналів договорів для проведення експертизи, колегія суддів зазначає наступне.

У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні (стаття 109 ЦПК України).

У справі, яка переглядається,представником позивача - адвокатом Шиш А.Б. вживалися заходи щодо отримання договорів оренди землі, укладених 27.11.2020, шляхом звернення з відповідними адвокатськими запитами, однак листом йому було повідомлено про відсутність паперових оригіналів запитуваних договорів.

Крім того, з метою встановлення належності позивачу підпису на оригіналах договорів, стороною позивача заявлялося клопотання про витребування доказів, яке задоволено судом (ухвала від 04 грудня 2023 року), однак ні відповідач, ні державний реєстратор не надали суду витребуваних документів, зазначивши, що у них в наявності є лише копії, які і були надані суду першої інстанції.

За таких обставин, у зв`язку з ненаданням відповідачем оригіналів договорів оренди землі, укладених 27.11.2020, та відсутність таких у позивача, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що відповідач не спростувавдоводів сторони позивача про неукладення та непідписання ОСОБА_1 вказаних договорів і не довів законності державної реєстрації цих правочинів.

Посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у наведених в апеляційній скарзі постановах Верховного Суду, висновків суду не спростовують, оскільки в указаних справах були встановлені інші фактичні обставини, порівняно з обставинами у цій справі.

Решта доводів апеляційної скарги зводяться до повторень заперечень проти позову, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка. Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого вКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Клевер Украгро» - адвоката Рогозіна Олексія Вікторовича залишити без задоволення.

Рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 27 березня 2024 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 24 червня 2024 року.

Головуючий Д.А. Трофимова

Судді: С.В. Кухар

Е.А. Онищенко