Рішення

від 13.06.2024 по справі 156/1283/23

ІВАНИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 156/1283/23

Провадження № 2/156/53/24

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2024 року сел.Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Бахаєва І. М.,

за участю секретаря судового засідання - Кирилюк Л.М., представника позивача - прокурора - Лісневського К.В.,

представника Волинської ОДА (в режимі ВКЗ) - Розовик Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду сел. Іваничі цивільну справу № 156/1283/23 за позовом Волинської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет споруна стороні позивача: Державне спеціалізованегосподарське підприємство "ЛісиУкраїни, Литовезька сільська рада Володимирського району Волинськоїобласті, про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами, повернення лісової ділянки та стягнення плати за договором,

В С Т А Н О В И В:

05.12.2024 до Іваничівського районного суду Волинської області надійшла позовна заява Волинської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет споруна стороні позивача: Державне спеціалізованегосподарське підприємство "ЛісиУкраїни, Литовезька сільська рада Володимирського району Волинськоїобласті, про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами, повернення лісової ділянки та стягнення плати за договором.

Позовна заява обґрунтована тим, що державним підприємством «Володимир-Волинське лісомисливське господарство» та ОСОБА_1 , на підставі розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 28.03.2016 №138 «Про виділення лісових ділянок» укладено договір від 28.10.2016 за №2810/16-1 довгострокового тимчасового платного користування лісовою ділянкою строком на 30 років, що діє до 27.10.2046 року. Договір зареєстровано у Волинському обласному управлінні лісового та мисливського господарства. Предметом договору є земельна лісова ділянка загальною площею 1,7 га, яка розташована в кварталі 61, виділ 3 Павлівського лісництва на території Литовезької сільської ради Володимирського району. За користування лісовою ділянкою ОСОБА_1 має сплачувати рентну плату (збір) за спеціальне використання лісових ресурсів. Разом з тим, у порушення зазначених умов укладеного договору та вимог законодавства ОСОБА_1 плата за використання лісової ділянки не вносилась, в наслідок чого утворилась забаргованність за договором дострокового тимчасового користування лісовою ділянкою 25311,96 грн..

Таким чином, оскільки відповідач систематично не виконувала обов`язки щодо сплати рентної плати за користування лісовою ділянкою, позивачі прохали суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за користування лісовою ділянкою; розірвати договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою; зобов`язати ОСОБА_1 повернути лісову ділянку; стягнути з ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою судді Іваничівського районного суду Волинської області від 14.12.2023 по даній справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження (а.с.57).

Ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 10.05.2024 закрито підготовче провадження в справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.176).

Ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 13.06.2024 постановлено ухвалити заочне рішення.

Позивачі представник Волинської обласної прокуратури - прокурор Лісневський К.В., представник Волинської ОДА - Розовик Н.В. в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, навели доводи аналогічні, викладеним в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи судом, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, в судове засідання не прибула, про причини неявки суд не повідомила. Відзив не подала.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет споруна стороні позивача: Державне спеціалізованегосподарське підприємство "ЛісиУкраїни, Литовезька сільська рада Володимирського району Волинськоїобласті, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, до суду не прибули, надали заяви про розгляд справи за їхньої відсутності.

Суд, вислухавши представників позивачів, дослідивши матеріали справи, вважає що позов підлягає задоволенню повністю, з наступних підстав.

Судом встановлено, що державним підприємством «Володимир-Волинське лісомисливське господарство» (на теперішній час Філія «Володимир-Волинське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України») та ОСОБА_1 , на підставі розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 28.03.2016 №138 «Про виділення лісових ділянок» укладено договір від 28.10.2016 №2810/16-1 довгострокового тимчасового платного користування лісовою ділянкою, строком на 30 років, що діє до 27.10.2046 року.

Договір зареєстровано у Волинському обласному управлінні лісового та мисливського господарства, про що в книзі реєстрації договорів довгострокового користування лісами вчинено запис від 28.10.2016 №6.

Предметом договору є земельна лісова ділянка загальною площею 1,7 га, яка розташована в кварталі 61, виділ 3 Павлівського лісництва на території Литовезької сільської ради Володимирського району (п. 2 Договору).

Нормативно-грошова оцінка земельної лісової ділянки становить 168746,41 гривень.

Пунктом 4 вказаного договору передбачено, що лісова ділянка, яка передається в користування, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

За користування лісовою ділянкою відповідач ОСОБА_1 мала сплачувати рентну плату (збір) за спеціальне використання лісових ресурсів, розмір якої (якого) встановлюється відповідно до рішень Волинської обласної ради і який станом на день укладання цього договору, згідно з рішеннями Волинської обласної ради від 21.02.2013 №17/62 та від 23.05.2014 №25/85, з використанням для обрахунку нормативно-грошової оцінки земельної лісової ділянки, становить 8437,32 грн (п.16 Договору).

Згідно п. 17 договору збір вноситься у строки та в порядку, визначені чинним законодавством, незалежно від фактичного користування лісовою ділянкою.

Невід`ємними частинами договору є: план-схема лісової ділянки, акт приймання-передачі об`єкта довгострокового тимчасового користування.

Відповідач ОСОБА_1 прийняла у користування лісову ділянку, відповідно до акту приймання-передачі, який було підписано 28.10.2016.

Пунктом 9.4 договору передбачено, що тимчасовий лісокористувач зобов`язаний своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів.

Разом з тим, ГУ ДПС у Волинській області у відповіді від 15.09.2023 за №6508/5/03-20-13-04-05 зазначило, що інформація щодо укладеного договору №2810/16-1 довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою, згідно якого у тимчасове платне користування передано лісову ділянку загальною площею 1,7 га, яка розташована на території Павлівського лісництва, в податкових органах відсутня. Вказане також підтверджується інформацією Литовезької сільської ради від 04.10.2023 №531 та Філії «Володимир-Волинське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» від 04.10.2023 № 567/26.1-2023.

З врахуванням вказаного, заборгованість за договором дострокового тимчасового користування лісовою ділянкою в межах трирічного строку становить 25311,96гривень.

З огляду на викладене, вказані дії відповідача призвели до порушення істотних умов договору від 28.10.2016. Відповідно до п.27 даного договору зазначене порушення систематичне невиконання ОСОБА_1 обов`язків, що передбачені цим договором та законом є підставою для його припинення.

У ст.1 Лісового кодексу України визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

До лісових ресурсів також належать корисні властивості лісів (здатність лісів зменшувати негативні наслідки природних явищ, захищати ґрунти від ерозії, запобігати забрудненню навколишнього природного середовища та очищати його, сприяти регулюванню стоку води, оздоровленню населення та його естетичному вихованню тощо), що використовуються для задоволення суспільних потреб (ст. 6 Лісового кодексу України).

Використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання. При цьому громадяни мають право вільно перебувати в лісах державної та комунальної власності, безоплатно без видачі спеціального дозволу збирати для власного споживання дикорослі трав`яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, гриби тощо, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України (ст. 23, 65, 66 Лісового кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 18 Лісового кодексу України об`єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності.

Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим терміном від одного до п`ятдесяти років і короткостроковим терміном до одного року.

Довгострокове тимчасове користування лісами засноване на договорі строкового платного використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Частиною 2 ст. 20 цього Кодексу встановлено, що тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування зобов`язані: приступати до використання лісів у строки, встановлені договором; виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу; сприяти формуванню екологічної мережі; своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів; не порушувати прав інших лісокористувачів.

Разом з тим, у порушення зазначених умов укладеного договору та вимог законодавства ОСОБА_1 плата за використання лісової ділянки не вносилась.

Крім цього, варто зазначити, що позивач має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору або його розірвання у разі погіршення стану лісової ділянки внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору та вимог закону відповідачем (п. 18 Договору).

За приписами ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Вказана правова позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 у справі № 6-1449цс17, постанові Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 908/109/17.

В даномувипадку наявнене лишеістотне порушеннядоговору,але йнаявна шкода, завдана цим порушенням відповідачем, яка виражена у виді реальних збитків, а саме несплати ОСОБА_1 плати за довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою, передбаченої договором, що не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору.

Пунктом 18 договору визначено, що позивач має право зупиняти користування лісовою ділянкою у випадках, передбачених законом та цим договором.

Крім того, після припинення дії договору тимчасовий лісокористувач у десятиденний термін повертає лісову ділянку у стані, придатному для ведення лісового господарства (п. 19 договору).

Враховуючи викладене, договір довгострокового тимчасового користування лісами від 28.10.2016, укладений між ДП «Володимир-Волинське лісомисливське господарство» та ОСОБА_1 , підлягає розірванню, а лісова ділянка поверненню за актом приймання-передачі, а також з відповідача підлягає стягненню плата за дострокове тиимчасове користування лісами в розмірі 25311, 96 копійок.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Згідно з ч.4 ст.1 Лісового кодексу України лісова ділянка ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

Статтею 16 Лісового кодексу України визначено, що користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим.

Надання земельних ділянок лісового фонду у тимчасове користування провадиться без їх вилучення у постійних користувачів у порядку, визначеному Земельним та Лісовим кодексом України (ч. 5 ст. 6 Лісового кодексу України).

Відповідно до ст.18 Лісового кодексу України об`єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності. Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим терміном від одного до п`ятдесяти років і короткостроковим терміном до одного року. Довгострокове тимчасове користування лісами засноване на договорі строкового платного використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт. Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 20 Лісового кодексу України передбачені обов`язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування, зокрема, своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів.

Статтею 105 Лісового кодексу України передбачена відповідальність за порушення лісового законодавства, в тому числі за знищення або пошкодження лісу внаслідок підпалу або недбалого поводження з вогнем, порушення інших вимог пожежної безпеки в лісах; знищення або пошкодження лісу внаслідок його забруднення хімічними та радіоактивними речовинами, виробничими і побутовими відходами, стічними водами, іншими шкідливими речовинами, підтоплення, осушення та інших видів шкідливого впливу; порушення строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; невнесення плати за використання лісових ресурсів у встановлені строки.

Статтею 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов`язання, а саме: зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено принцип обов`язковості договору. Іншими словами, Цивільний кодекс закріплює принцип непорушності досягнутих сторонами правочину домовленостей, а відтак і закріплених в договорі відповідних умов.

Згідно ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Договором від 28.10.2016 передбачено, що позивач має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору або його розірвання у разі погіршення стану лісової ділянки внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору та вимог закону відповідачем, зупиняти користування лісовою ділянкою у випадках, передбачених законом та цим договором.

Окрім цього,згідно п.27договору йогодія припиняєтьсяу випадку: закінченнястроку,на якиййого булоукладено;припинення діяльностіоднієї ізсторін; систематичного невиконання відповідачем обов`язків, що передбачені цим Договором та законом; з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до вимог ст. 78 Лісового кодексу України використання лісових ресурсів способами, які негативно впливають на стан і відтворення лісів, призводять до погіршення навколишнього природного середовища є безумовною підставою для припинення права використання лісових ресурсів.

Частиною 2 ст.653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України).

Після припинення дії договору тимчасовий лісокористувач повертає постійному лісокористувачу лісову ділянку (п.15 Договору).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що договір довгострокового тимчасового користування лісами повинен бути розірваний, а лісова ділянка повернута Волинській обласній державній (військовій) адміністрації та у користування ДП «Ліси України» як правонаступник ДП «Володимир-Волинське лісомисливське господарство», а також з відповідача підлягає стягненню плата за дострокове тиимчасове користування лісами в розмірі 25311, 96 копійок.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, з ОСОБА_1 необхідно стягнути витрати зі сплати судового збору в розмірі 8052,00 гривень.

Керуючись ст. 1, 8, 9, 20, 105 Лісового Кодексу України, ст. 526, 598, 651, 653, 629 ЦК України, ст. 12, 141, 259, 263-265, 280, 354-356 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Волинської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації до ОСОБА_1 ,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог напредмет спорунастороні позивача:Державне спеціалізованегосподарськепідприємство "ЛісиУкраїни,Литовезька сільськарада Володимирськогорайону Волинськоїобласті,про розірваннядоговору довгостроковоготимчасового користуваннялісами,повернення лісовоїділянки тастягнення платиза договором - задовольнити.

Розірвати договір на право довгострокового тимчасового користування лісами № 2810/16-1 від 28.10.2016, укладеного між ДП "Володимир-Волинське лісомисливське господарство" ( правонаступник ДП "Ліси України") та ОСОБА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути лісову длілянку загальною площею 1,7 га, яка розташована в кварталі 61, виділі 3 Павлівського лісництва на території Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області, розпоряднику земельної ділянки - Волинській обласній державній (військовій) адміністрації за актом приймання - передачі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області плату за дострокове тиимчасове користування лісами в розмірі 25311 (двадцать п`ять тисяч триста одинадцять ) гривень 96 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Волинської обласної прокуратури судові витрати в розмірі 8052 (вісім тисяч п`ятьдесят дві) гривні (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025 код ЄДРПОУ 02909915, р/р UA138201720343140001000004945, МФО 820172, ДКСУ м. Київ)

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Інформація щодо сторін та інших учасників справи:

Позивач: Волинська обласна прокуратура (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915)

Позивач: Волинська обласна державна (військова) адміністрація (Київський майдан, 9, м. Луцьк, 43027, код ЄДРПОУ 1336626)

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

Державне спеціалізоване господарське підприємство "ЛісиУкраїни,(вул. Руставелі Шота, 9А, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 44768034);

Литовезька сільська рада Володимирського району Волинської області (вул. Володимира Якобчука, 11, м. Литовеж, Володимирський район, Волинська область, 45325, код ЄДРПОУ 04335252).

Повний текст судового рішення складено 24.06.2024.

Суддя - І. М. Бахаєв