Вирок

від 27.06.2024 по справі 177/1660/23

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/1660/23

Провадження № 1-кп/177/16/24

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2024 року м. Кривий Ріг

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 62023170030000511 від 25.04.2023 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанськ Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, раніше не судимого, військовослужбовця військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , інвалідності не має

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченогоч.5 ст. 407 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

01 березня 2023 року, ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , яка тимчасово дислокувалася за адресою: АДРЕСА_3 , перебуваючи на посаді механіка-водія евакуаційного взводу евакуаційної роти ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, маючи військовий обов`язок нести військову службу, у порушення вимог ст.ст. 6, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-XIV від 24.03.1999 року та ст.ст. 1, 3,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 551- XIV від 24.03.1999 року, не з`явився вчасно без поважних причин з відпустки на службу до пункту тимчасової дислокації військової частини АДРЕСА_3 , командуванню про причини свого неприбуття ОСОБА_3 не доповів, хоча об`єктивно повинен був і міг це зробити, а став проводити час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з`явлення у місце тимчасової дислокації військової частини чи звернення до органів військового управління за наявності реальної можливості для цього, до того часу, поки 26.06.2023 ОСОБА_3 не був затриманий на підставі ухвали слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська співробітниками правоохоронних органів, чим фактично злочинна діяльність солдата ОСОБА_3 , направлена на ухилення від несення обов`язків військової служби, була припинена представниками правоохоронних органів.

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 5 ст. 407 КК України за ознаками: нез`явлення вчасно на службу, з відпустки, без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану військовослужбовцем (крім строкової служби).

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково. Пояснив, що дійсно проходив військову службу в частині, номер якої не пам`ятає, на посаді механіка. В складі військової частини перебував у зоні бойових дій у Донецькій області, та наприкінці лютого 2023 йому було надано відпустку, на руки видано певну «бумажку». В період відпустки, він перебував у місті Дніпрі та отримав травму голови, яку не фіксував. Не заперечуючи факту не повернення до пункту тимчасової дислокації військової частини № НОМЕР_2 АДРЕСА_3 , з відпустки для продовження несення військової служби, зазначав про те, що він не знав куди йому повертатися, на той час не знав навіть назву населеного пункту Мусіївка. Він був обізнаний про необхідність повернення 01.03.2023 до пункту тимчасової дислокації для несення служби, прибув у м. Кривий Ріг 28.02.2023, поселився до готелю, але як потрапити до місця дислокації не знав, тому 28.02.2023 дзвонив командирам з проханням його забрати, на що хтось із командирів йому повідомив, що він оголошений СЗЧ. Відповідаючи на запитання пояснював, що прізвища командира він не пам`ятає, телефонів не пам`ятає. Взагалі вказані події пам`ятає погано, оскільки вдарився головою. Пояснив, що оскільки отримав відмову його забрати, він поїхав з міста Кривого Рогу та більше на військову службу не повертався. Пояснив, що розуміє, що вчинив неправильно.

В подальших судових засіданнях, вже після допиту свідків, вказав про те, що він був обізнаний що треба повернутися в частину до 01.03.2024, але після того, як командир відмовився його забирати, він на службу не повертався, через те, що побоювався за своє життя. Пояснив, що отримував погрози в грудні 2022 та на початку 2023, платив кошти ОСОБА_6 за те, «щоб нормально служилося», за те, щоб його не подавали як такого що самовільно залишив частину в грудні 2022 року, за те, щоб не перевіряли на стан сп`яніння. Крім цього, ОСОБА_3 вказав, що ОСОБА_6 повідомляв йому, що навіть якщо він з`явиться до частини, він все одно буде переданий ВСП та оголошений таким, що самовільно залишив військову частину.

Враховуючи вказані пояснення, судом постановлено ухвалу від 06.03.2024, якою доручено керівнику ТУДБР розташованого в м. Полтава провести перевірку зазначених обставин.

На виконання вказаної ухвали суду, 17.06.2024 старшим слідчим ТУДБР розташованого в м. Полтава ОСОБА_7 , суд повідомлено про те, що кримінальне провадження внесене в ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 426-1 КК України, за фактом можливого застосування до ОСОБА_3 методів психологічного впливу та вимагання коштів під час несення військової служби з боку ОСОБА_6 закрито на підставі п. 2 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення (а.с. 232, 242-245).

Незважаючи на невизнання вини ОСОБА_3 , його вина у вчиненні інкримінованого правопорушення, за обставин викладених в обвинувальному акті, підтверджується наступними доказами дослідженими судом у змагальному судовому процесі.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_8 суду пояснив, що він є військовослужбовцем, проходив військову службу разом з ОСОБА_3 , в період дислокації військової частини на відновленні в АДРЕСА_4 , він займав посаду заступника командира з морально-психологічної роботи, спілкувався фактично з усіма військовослужбовцями. Пояснив, що ОСОБА_3 відбув у відпустку за наказом командира. Під час відбуття у відпустку з військовослужбовцями проводиться інструктаж, роз`яснюються строки повернення до місця дислокації, необхідність відмітки в ТЦК по місцю перебування у відпустці, необхідність повідомлення командира про непередбачувані обставини у відпустці, військовослужбовцям видається на руки відпускний квиток, що містить всю необхідну інформацію. Свідок пояснив, що ОСОБА_3 був обізнаний з тим, куди і коли йому треба повернутися для продовження проходження військової служби, оскільки до відпустки ОСОБА_3 та після цього, частина дислокувалася на тому ж місці. Але, 01.03.2023 ОСОБА_3 був відсутній на шикуванні, ні на його дзвінки, ні на дзвінки командира ОСОБА_3 не відповідав. Свідок пояснив, що він був переведений з військової частини у НОМЕР_3 , і до цього часу ОСОБА_3 в частині не з`являвся. Свідок ОСОБА_9 опосередковано охарактеризував ОСОБА_3 як військовослужбовця, вказуючи, що бажання проходити військову службу за ним не спостерігав.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що в лютому 2023 військова частина, в якій з ним проходив військову службу ОСОБА_3 , знаходилася на відновленні в с. Мусіївка, при цьому він як командир евакуаційного взводу був безпосереднім командиром ОСОБА_3 , останній перебував у його підпорядкуванні. Пояснив, що ОСОБА_3 , як і іншим військовослужбовцям, почергово, було надано відпустку, зокрема ОСОБА_3 до 28.02.2023, тобто 01.03.2023 він мав з`явитися на місці дислокування. Під час відбуття у відпустку, ОСОБА_3 було надано відпускний квиток, проведено шикування особового складу та проведено інструктажі, а в рапорті на відпустку ОСОБА_3 зазначив адресу за якою перебуватиме у відпустці.

На шикуванні 01.03.2023 був присутній весь особовий склад, за виключенням ОСОБА_3 , який на телефонні дзвінки не відповідав. Командиром батальйону було надано доповідну про відсутність ОСОБА_3 та на підставі рапорту свідка розпочато службове розслідування за фактом нез`явлення ОСОБА_3 з відпустки для продовження військової служби. ОСОБА_6 зазначав, що він володіє інформацію про два номери телефону ОСОБА_10 , один з яких був відключений, а на іншому спочатку йшов виклик, але згодом і він був вимкнений. За наявності інформації про контактні дані знайомої ОСОБА_10 , зв`язували з нею, але остання повідомила, що ОСОБА_10 в неї відсутній, нібито поїхав на службу.

Свідок також пояснював, що ними вживалися заходи для встановлення місця перебування ОСОБА_3 , зокрема запитувалися медичні частини і заклади, здійснювався виїзд за адресою вказаною ОСОБА_3 в рапорті на відпустку, але позитивних результатів це не дало. Свідок пояснював, що до відпустки ОСОБА_3 та після його відпустки, аж до 23.03.2023, місце розташування підрозділу не змінювалося, ОСОБА_3 проживав у вказаному таборі до відпустки, знав його місце розташування. До моменту здачі ним (свідком) посади 25.08.2023, ОСОБА_3 для несення служби не з`явився. Крім цього свідок пояснив, що місце тимчасової дислокації підрозділу базового табору знаходилося поруч з військовою частиною, а тому ОСОБА_3 міг з`явитися як до табору, так і до військової частини, але не з`явився, засобами телефонного зв`язку про причини неприбуття на службу не повідомив, хоча номер його телефону ОСОБА_3 мав, як і всі інші підлеглі.

Свідок охарактеризував ОСОБА_3 , як військовослужбовця, який виконував обов`язки покладені на нього, накази, але ініціативи не проявляв, конфліктів з ним не виникало. Обвинувачений ОСОБА_3 під час допиту ОСОБА_6 не мав до нього запитань, повідомлені ним обставини не заперечував.

Свідок ОСОБА_11 , суду пояснив, що вій займає посаду головного сержанта роти в/ч НОМЕР_1 та проходив військову службу разом з ОСОБА_3 , його безпосереднім підлеглим, який на початку березня 2023 не повернувся з відпустки. Точної дати свідок не згадав, але пояснив, що на початку березня на шикуванні були присутні всі військовослужбовці за виключенням ОСОБА_3 , який не повернувся з відпустки для несення служби. Свідок пояснив, що особисто він та командир роти, замполіт, телефонували ОСОБА_3 , але останній на дзвінки не відповідав, телефон видавав повідомлення «абонент поза зоною досяжності». Телефонні дзвінки здійснювалися ОСОБА_3 не на протязі одного дня, а впродовж декількох днів. Свідок також пояснив, що перед відбуттям у відпустку, ОСОБА_3 було видано відпускний лист, який містить інформацію про період відпустки, який він мав повернути до частини після відпустки, він був повідомний про необхідність явки до частини раніше з урахуванням часу на дорогу, а у разі виникнення непередбачуваних обставин повідомити про них командира. Свідок вказав, що ОСОБА_3 роз`яснювалися наслідки неявки на військову службу, він мав номер телефону свідка, дзвінків від ОСОБА_3 не надходило, він - ОСОБА_3 на телефонні дзвінки не відповідав, його місце знаходження перевірялося шляхом звернень до медичних закладів, а також шляхом виїзду за адресою у м. Дніпро вказаною ОСОБА_3 в рапорті на відпустку, але виявити його не вдалося.

Свідок також пояснив, що ОСОБА_3 знав місце знаходження базового табору, що не змінювалося з середини лютого до 27.03.2023, був обізнаний про необхідність повернення до нього після закінчення відпустки, але до табору не повернувся, про причини не повідомив. Перебуваючи в районі виконання завдань в серпні 2023 року, свідку стало відомо, що ОСОБА_3 знайшли.

Крім цього, вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджена письмовими матеріалами кримінального провадження.

Так, суду надано повідомлення командира ВЧ НОМЕР_1 від 27.03.2023, яким останній доводив до відома правоохоронних органів та СТУ ВСП ЗСУ про те, що військовослужбовець механік-водій евакуаційного взводу евакуаційної роти ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_3 з 01.03.2023 до 11.03.2023 був відсутній на військовій службі, без поважних причин в умовах воєнного стану (а.п. 4). На підставі вказаного повідомлення ГУ СБУ в Донецькій та Луганських областях звернулося до ТУДБР з відповідним повідомленням, що стало підставою для внесення відомостей за вказаним фактом до ЄРДР, що підтверджено витягом (а.п. 1-3).

До вищевказаного повідомлення командира ВЧ НОМЕР_1 додавалися матеріали службового розслідування: наказ командира ВЧ НОМЕР_1 № 324 від 01.11.2022 про зарахування до списків особового складу частини НОМЕР_1 з 01.11.2022 солдата ОСОБА_3 (а.п. 18), наказ про призначення службового розслідування № 1716 від 01.03.2023, проведення якого доручено старшому лейтенанту ОСОБА_12 (а.с. 8); рапорт командира евакуаційної роти ОСОБА_13 від 01.03.2023, з відповідними резолюціями, який повідомив командиру ремонтно-відновлювального батальйону про факт відсутності о 08:00 год 01.03.2023 у базовому таборі евакуаційної роти, під час перевірки особового складу, солдата ОСОБА_3 , який на телефонні дзвінки не відповідав, місцезнаходження його не відоме (а.п. 9); рапорт командира евакуаційної роти ОСОБА_13 від 11.03.2023 з доповіддю про неприбуття ОСОБА_3 на службу в період з 01 по 10.03.2023, тобто понад 10 діб (а.п. 11); довідки доповіді командира ВЧ НОМЕР_1 (а.п. 10, 12); поясненнями в рамках службового розслідування ОСОБА_14 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , щодо відсутності ОСОБА_3 на військовій службі понад 10 діб, відсутність з ним телефонного зв`язку та відсутність результатів пошуків (а.п. 13-15); акт службового розслідування від 22.03.2023 яким встановлено факт нез`явлення з відпустки ОСОБА_3 , що є наслідком його низького рівня морально-ділових якостей, особистої виконавчої дисципліни, що вчинено в порушення вимог статуту ЗСУ (а.п. 5-7); службові та медичні характеристики відносно солдата ОСОБА_3 , згідно змісту яких він зарекомендував себе як невиконавчий та недисциплінований військовослужбовець, до виконання службових обов`язків ставився байдуже, безвідповідальний щодо ввіреної техніки та озброєння, не вивчає та не користується положеннями діючих статутів, під час проходження військової служби за медичною допомогою не звертався, скарг на стан здоров`я не виказував (а.п. 16); наказ командира вч НОМЕР_4 від 23.03.2023 «Про результати службового розслідування», згідно якого в діях солдата ОСОБА_3 вбачаються ознаки військового правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, що встановлено в ході службового розслідування, відносно ОСОБА_3 прийнято рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення догана, після його повернення на службу (а.п. 19-20).

Згідно облікової картки ОСОБА_3 , довідки ВЛК від 28.09.2022 та наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.09.2022 «Про призов військовозобов`язаних запасу на загальну мобілізацію», ОСОБА_3 був визнаний придатним до військової служби, призваний на військову службу за мобілізацією (а.п. 47-53).

Наказом командира військової частини НОМЕР_5 від 01.11.2022 солдат ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу частини, наказом № 57 від 22.02.2023 солдату ОСОБА_3 надано відпустку на 7 діб за 2022 рік, з 22 лютого по 28 лютого 2023 року, підставою чому був рапорт ОСОБА_3 від 20.02.2023 та відпускний квиток № 2309 (а.п. 148), а наказом № 76 від 11.03.2023 солдата ОСОБА_3 визнано таким, що з 01.03.2023 самовільно залишив військову частину (а.п. 41-42).

З повідомлення ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 23.05.2023 слідує, що вжитими заходами встановити місцезнаходження ОСОБА_3 не вдавалося, що вимагало додаткових оперативно-розшукових заходів (а.п. 57-58).

З відповіді ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 15.06.2023 слідує, що ОСОБА_3 на час надання відповіді знаходився на підконтрольній українській владі території, до органів військової прокуратури, медичних установ, військових адміністрацій, ІНФОРМАЦІЯ_3 не звертався, в тому числі щодо подальшого проходження військової служби. Встановити його місцезнаходження не надавалося можливим (а.п. 78-87).

Відповідно до повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.06.2023, солдат ОСОБА_3 призваний ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно Указу Президента від 24.02.2022 № 69/2022 по мобілізації, в період з 01.03.2023 до зазначеного РТЦК та СП не звертався (а.п. 84).

Не звертався ОСОБА_3 і до Дніпропетровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону з питань подальшого проходження військової служби, що підтверджено листом вказаної прокуратури (а.п. 85).

Постановою слідчого ТСВ ТУДБР розташованого в м. Полтава від 20.06.2023 ОСОБА_3 оголошувався в розшук (а.п. 102-103), слідчим суддею Кіровського районного суду м. Дніпропетровська постановлювалася ухвала від 23.06.2023 про надання дозволу на затримання ОСОБА_3 для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою (а.п. 110), а 26.06.2023 о 10:30 було затримано ОСОБА_3 в смт Іларіонове Дніпропетровської області (а.п. 119-120). При затриманні ОСОБА_3 у нього, серед іншого, було вилучено мобільні телефони в кількості трьох штук, відпускний квиток в/ч НОМЕР_1 (а.п. 119-120).

30.06.2023 ОСОБА_3 вручено змінену підозру, в присутності захисники, при цьому ОСОБА_3 вказав, що з підозрою не згоден за станом здоров`я (а.п. 137), про жодні інші причини неповернення на військову службу не повідомляв. Після ознайомлення зі зміненою підозрою від 18.08.2023, в присутності захисника, ОСОБА_3 відмовився від надання показів в силу ст. 63 Конституції України (а.п. 150-155, 157)

Довідкою ВЛК від 16.08.2023 № 9617, солдат ОСОБА_3 визнаний обмежено придатним до військової служби (а.п. 149).

Після з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, аналізуючи показання обвинуваченого, оцінюючи зібраніпо справіта безпосередньодосліджені судомдокази, суддійшов висновкущодо підтвердженняпоза розумнимсумнівом виниобвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.5ст.407КК України за ознаками нез`явлення вчасно на службу, з відпустки, без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану військовослужбовцем (крім строкової служби).

Показання обвинуваченого в частині причин неповернення на військову службу, суд розцінює критично, як не логічні, суперечливі, оскільки вони не узгоджуються між собою та суперечать іншим доказам по справі.

Доводи обвинуваченого в частині того, що він не з`явився з відпустки на військову службу через те, що не знав куди повертатися, суд розцінює критично, оскільки як було встановлено в судовому засіданні з показів свідків та письмових доказів по справі, місце дислокування частини в якій проходив службу ОСОБА_3 , з якого він вибував у відпустку, не змінювалося станом на 01.03.2023 та тривалий час в подальшому. Як вказав сам ОСОБА_3 він прибув в м. Кривий Ріг 28.02.2023, через інтернет обрав готель, в якому заселився та проживання в якому продовжував до 02.03.2023.

Тобто ОСОБА_3 , маючи мобільний телефон, маючи доступ до інтернету, прибувши до м. Кривого Рогу 28.02.2023, в останню дату його відпустки, не знаючи місця дислокування частини (зі слів ОСОБА_3 ), до якої він мав повернутися до 24.00 год 28.02.2023, поселився до готелю, а не вчиняв дій щодо повернення на військову службу у визначений у відпускному квитку строк, що є нелогічним та суперечливим. Доводи ОСОБА_3 спростовуються й тим, що він мав при собі відпускний квиток, який був вилучений у нього при затриманні, що містив інформацію про дату повернення на військову службу та місце проходження військової служби, відповідну військову частину. Вказане свідчить про те, що ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем, усвідомлюючи обов`язок повернення для проходження військової служби, повинен був вжити всіх заходів для повернення до частини для подальшого проходження служби. Зокрема, у випадку неможливості зорієнтуватися з місцем перебування та подальшим місцем слідування, він мав реальну можливість звернутися за допомогою РТЦК АДРЕСА_5 , органів влади, та навіть громадян, але жодних відповідних заходів ОСОБА_3 не вживалося з метою повернення до місця проходження військової служби, натомість він ще на два дні продовжив своє проживання в готелі АДРЕСА_5 про що сам зазначав, а далі продовжив своє життя на власний розсуд, до моменту затримання в рамках кримінального провадження.

Пояснення ОСОБА_3 в частині того, що він повідомив командиру по вищевказану причину неможливості повернення на військову службу, спростовано в судовому засіданні поясненнями свідків, кожен з яких вказали, що ОСОБА_3 їм не телефонував та про неможливість дістатися до місця несення служби не повідомляв, натомість на їх дзвінки 01.03.2023 та в подальшому під час здійснення службового розслідування ОСОБА_3 не відповідав.

Пояснення ОСОБА_3 в частині того, що він побоювався повертатися на військову службу після відпустки у зв`язку з погрозами ОСОБА_6 , що були надані вже після допиту свідків та дослідження частини матеріалів кримінального провадження, суд розцінює критично, оскільки вони спростовані результатами розслідування кримінального провадження відносно ОСОБА_6 за ч.5 ст. 426-1 КК України, що закрите за відсутністю в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення (а.с. 202-203, 232, 242-245).

Пояснення ОСОБА_3 про те, що він був добровольцем, не був обізнаний з воєнним станом в Україні, оскільки війна не оголошена, суд розцінює критично, оскільки обставини російської агресії на територію України, введений в Україні з 24.02.2022 року воєнний стан є загальновідомим фактом, більш того ОСОБА_3 був призваний на військову службу за мобілізацією, проходив військову службу та розумів обов`язок захисту держави, а тому доводи обвинуваченого є неспроможними.

Отже, встановлені судом обставини свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем та вибувши у відпустку, не повернувся з неї вчасно на службу без поважних причин.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд керується положеннями ст. 65 КК України і враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання останнього.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 вчинив військове кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, вину не визнав, щирого каяття не висловлював, не одружений (а.с. 40), неповнолітніх дітей, або інших осіб на утриманні не має (а.п. 40), є військовослужбовцем за мобілізацією (а.п. 41-42), на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває (а.п. 34-36), під час проходження військової служби за медичною допомогою не звертався (а.п. 37, 43), але згідно довідки ВЛК від 16.08.2023 має ряд захворювань (а.с. 149), що суд враховує при призначені міри покарання, відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 743 від 08.12.2023 ОСОБА_3 в період інкримінованого його діяння та на час проведення експертизи будь-яких психічних розладів не виявляв, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує, його висловлювання щодо того, що він не пам`ятає подій криміналу, посилання на забуття, є не хворобливим, а мають симулятивний характер, є надуманими (а.с.129-133), за місцем продовження військової служби характеризується негативно (а.п. 38, 44), раніше не судимий (а.п. 54).

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України судом не встановлено.

Доводи захисника про щирість каяття обвинуваченого суд розцінює критично, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки обвинувачений впродовж всього судового розгляду визнавав лише факт своєї неявки на військову службу після закінчення відпустки, але постійно озвучував нові версії наявності поважних причин неявки для проходження військової служби, що є лінією захисту обвинуваченого з метою уникнення відповідальності за вчинене. Позиція обвинуваченого не свідчить про щирість його каяття, критичну оцінку вчиненого.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.

Беручи до уваги вищевикладене, особу обвинуваченого, стан його здоров`я (а.п. 149), суд вважає за необхідне призначити покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі в межах санкції інкримінованої статті, а саме у виді 6 років позбавлення волі.

Суд приходить до висновку, що у відповідності до ст. 50 КК України саме таке покарання буде достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ОСОБА_3 , так і іншими особами. Таке покарання, на переконання суду, відповідатиме принципу індивідуалізації покарання.

Підстав для призначення покарання обвинуваченому з урахуванням положень ст. 69, 69-1КК України судом не встановлено.

Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлено.

Арешт у рамках кримінального провадження не накладався.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Відповідно до протоколу затримання особи, в рамках даного провадження ОСОБА_3 затримано в порядку ст. 209 КПК України о 10:30 год 26.06.2023 (а.п. 119).

В рамках даного кримінального провадження відносно ОСОБА_3 , ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27.06.2023 (справа № 203/3440/23) обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою (а.п. 131). Вказаний запобіжний захід неодноразово продовжувався ухвалами Криворізького районного суду Дніпропетровської області, востаннє ухвалою суду від 17 травня 2024 запобіжний захід ОСОБА_3 продовжено до 15 липня 2024 (а.с. 219-220). Суд вважає за необхідне, до набрання вироком законної сили, залишити запобіжний захід без змін.

Керуючись ч.2 ст. 373, ст. 374,ст. 376,п.1ч.2ст.395КПК України суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні зач.5 ст. 407 КК Українита призначити йому покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту затримання, тобто з 10 год 30 хв 26 червня 2023(а.п. 119 т.1).

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 , у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, залишити без змін до набрання вироком суду законної сили.

Матеріали кримінального провадження № 62023170030000511 від 25.04.2023 року залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням у справі № 177/1660/23 (провадження № 1-кп/177/16/24).

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок, який набрав законної сили, є обов`язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, підлягає виконанню на всій території України й звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1