Рішення

від 11.06.2024 по справі 346/3784/23

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/3784/23

Провадження № 2/346/184/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі: головуючого П`ятковського В.І.

за участю секретаря Насадик В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломиї цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс», третя особа Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, про стягнення не нарахованої та невиплаченої заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернувшись до суду із вказаним позовом посилається на те, що вона працювала у Львівському комунальному підприємстві «Львівелектротранс» з 16 листопада 1987 року по 01 червня 2022 року та звільнилась з роботи за власним бажанням відповідно до п. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю, в зв`язку із невиконанням роботодавцем законодавства про працю та умов колективного договору.

В обґрунтування позову зазначила, що 28 серпня 2019 року було прийняту Галузеву угоду міського електротранспорту між Міністерством інфраструктури України та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України (далі Галузева угода). Пунктом 3.3 Галузевої угоди передбачено перелік та розмір доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів, який визначається згідно з додатком 4. Відповідно до додатку 4 до Галузевої угоди, встановлено розмір щомісячної надбавки (у відсотках до тарифної ставки чи посадового окладу) за безперервний стаж роботи понад 25 років 25 відсотків.

В порушення ст. 97 КЗпП України, статті 14 Закону України «Про оплату праці», пункту 3.3 Галузевої угоди, додатку 4 до Галузевої угоди їй не нараховувалась надбавка за безперервний стаж роботи понад 25 років 25 відсотків.

До заяви про уточнення позовних вимог представником позивача долучено розрахунок недоплаченої частини заробітної плати, який складається з розрахунку недоплати надбавки за безперервний стаж роботи та розрахунок розміру недоплати частини заробітної плати включаючи індексацію грошових доходів.

На позовну заяву від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач вважає, що викладені у позовній заяві твердження є необґрунтованими, оскільки Львівське комунальне підприємство «Львівелектротранс» не перебував і не перебуває у сфері дії Міністерства інфраструктури України. Свою позицію підтверджує листом Міністерства інфраструктури від 03.03.2020 №3086/16/10-20, який надійшов на адресу Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» на звернення підприємства від 02 березня 2020 року. У листі Міністерства інфраструктури вказується, що Львівське комунальне підприємство «Львівелектротранс» (ЄДРПОУ 03328406) не перебуває у сфері управління Міністерства інфраструктури.

Також відповідач вказує, що для обов`язковості виконання роботодавцем зобов`язань у сфері соціально- трудових відносин, передбачених тією чи іншою галузевою (міжгалузевою) угодою, необхідно встановити чи входить профспілкова організація підприємства до організаційної ланки всеукраїнської профспілки та її об`єднання, а також віднесення підприємства до сфери управління міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади, який є суб`єктом сторони органів виконавчої влади цієї угоди та покликається на аналогічну позицію, яка викладена у постанові Верховного суду від 27 листопада 2019 року у справі №296/1091/16-ц (провадження № 61-23191св18).

Крім того, представник відповідача зазначає, що діючою колективною угодою ЛКП «Львівелектротранс» передбачена такого роду надбавка. Однак, її виплата проводиться за рахунок чистого прибутку та долучає звіти про фінансові результати підприємства. Згідно п.5.25. діючої Колективної угоди ЛКП «Львівелектротранс» на 2014-2015 роки, Сторони домовились: встановити надбавку працівникам підприємства за вислугу років за рахунок чистого прибутку ( при стажі роботи на підприємстві від 3 до 10 років - 10%, від 10 до 20 років - 20%, від 20 і більше років - 30% тарифної ставки (окладу).

Оскільки, в період з 2019 року в ЛКП «Львівелектротранс» не було чистого прибутку (підтверджується звітами про фінансові результати, копії додаються), підприємство є збитковим та функціонує за рахунок субвенцій з місцевого бюджету, відтак виплачувати надбавку за стаж роботи на підприємстві у відповідача не було підстав.

Крім того, основна відмінність між доплатою, яка має компенсаційний характер, надбавка має стимулюючий характер та її виплата не є обов`язковою.

Представник позивачки подав письмову відповідь на відзив в якій йдеться, що відповідно до Статуту комунального підприємства, який розміщено на сайті Львівської міської ради, яка є засновником Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс». Підприємство створене ухвалою та підпорядковане Управлінню транспорту департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, яке є представником власника - територіальної громади м. Львова і є органом (надалі - Уповноважений орган) до сфери управління якого входить комунальне підприємство. У своїй діяльності підприємство керується Господарським та Цивільним кодексом України, Законами України, "Про зовнішньоекономічну діяльність, "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про міський електричний транспорт , іншими законодавчими актами, а також цим Статутом.

З урахуванням вимог Статуту комунальне підприємство "Львівелектротранс", як підприємство міського електричного транспорту, перебуває у сфері дії сторін Міністерства інфраструктури України та Центрального комітету профспілки працівників житлово- комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України, між якими укладено Галузеві угоди.

Предметом діяльності підприємства є, окрім іншого, функціонування інфраструктури міського електротранспорту та автотранспорту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про міський електричний транспорт», забезпечення реалізації державної політики у сфері міського електричного транспорту здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від ЗО червня 2015 року № 460, Міністерство інфраструктури України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах автомобільного, залізничного, морського та річкового транспорту, надання послуг поштового зв`язку, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері авіаційного транспорту та використання повітряного простору України, розвитку, будівництва, реконструкції та модернізації інфраструктури авіаційного, морського та річкового транспорту, дорожнього господарства, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, а також державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості).

Основними завданнями Міністерства інфраструктури України є забезпечення формування та реалізація державної політики у сферах автомобільного, залізничного, морського та річкового транспорту, надання послуг поштового зв`язку; забезпечення формування та реалізації державної політики: у сфері авіаційного транспорту та використання повітряного простору України; розвитку, будівництва, реконструкції та модернізації інфраструктури авіаційного, морського та річкового транспорту; у сфері дорожнього господарства; у сфері навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства; з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; з питань державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості); з питань розвитку транспортної інфраструктури; участь у межах повноважень, передбачених законом, у формуванні та забезпеченні реалізації державної тарифної політики.

Представник позивача вказує, що твердження відповідача про те, Львівське комунальне підприємство «Львівелектротранс» не перебувало і не перебуває у сфері дії Міністерства інфраструктури України з посиланням на лист від 03 березня 2020 року №3086/16/10-20 є нікчемним, оскільки відповідач намагається маніпулювати висловом «не перебуває у сфері управління» та підмінити цей вислів на вислів «відповідач не перебував і не перебуває у сфері дії Міністерства інфраструктури України».

Поняття "сфера дії" та "сфера управління" не є тотожними. Міністерство інфраструктури України не здійснює безпосереднього управління комунальним підприємством "Львівелектротранс", проте останнє належить до сфери дії зазначеного міністерства.

Щодо Фінансового стану підприємства представник позивача заявляє, що факт збиткового стану є лише наслідком неефективного керування підприємством та прийняттям неефективних управлінських рішень, що підтверджується Аудиторським звітом за результатами державного фінансового аудиту діяльності Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» за період з 01 січня 2020 року по 30 червня 2022 рік, що підтверджується копією акту перевірки Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» Держаудитслужбою.

У судове засідання позивачка та представник позивача не з`явилися, подали заяви про розгляд справи в їхній відсутності, позов підтримують в повному обсязі та просять його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час, дату і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Причину нез`явлення не повідомив, клопотання про розгляд справи за його відсутності не надав.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

В матеріалах справи наявна копія відповіді Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, надана на адвокатський запит представника позивачки згідно якої за інформацією, наданою відповідачем в період з 2019 ркоу в ЛКП "Львівелектротранс" не було чистого прибутку, підприємство є збитковим та функціонує за рахунок субвенцій з місцевого бюджету.

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства незалежно від того, яи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця так і для працівників підприємства.

З метою недопущення затягування розгляду справи суд вважає, за можливе взяти до уваги надану відповідь та проводити розгляд спраив у відсутності представника вказаної третьої особи.

Суд, дослідивши та оцінивши докази, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до наказу 54/к від 17 листопада 1987 року позивачка ОСОБА_1 прийнята на посаду начальник трамвайного маршруту № 3 у трамвайне депо № 1 Львівського трамвайно тролейбусного управління по переводу з управління комунального господарства Львівського облвиконкому.

Згідно наказу № 12/к від 24 березня 1990 року позивач переведена ревізором з безпеки руху маршруту 2,3 (а.с. 16).

Згідно наказу № 10 к від 19 березня 1992 року позивач переведена водієм трамваю міського маршруту.

Відповідно до наказу № 149 к від 30 грудня 2011 року позивач переведена до Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс».

01 червня 2022 року позивачка звільнена з роботи згідно п. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного договору відповідно до наказу № 498 від 01 червня 2022 року.

Вказані факти підтверджуються копією трудової книжки ОСОБА_2 з відповідними записами (а.с. 15-17).

У Львівському комунальному підприємстві «Львівелектротранс» діє Колективна угода на період 2014 2015 роки.

Згідно п. 5.25 діючої Колективної угоди встановлено надбавку працівникам підприємства за вислугу років за рахунок чистого прибутку (при стажі роботи на підприємстві від 3 до 10 років - 10%, від 10 до 20років - 20%, від 20 і більше років - 30% тарифної ставки (окладу).

28 серпня 2019 року було прийняту Галузеву угоду міського електротранспорту між Міністерством інфраструктури України та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України.

Відповідно до пункту 1.3 Положення цієї Галузевої угоди діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх підприємств міського електричного транспорту (трамвай, тролейбус), що перебувають у сфері відання Сторін Галузевої угоди.

Відповідно до пункту 3.3. встановлено Перелік та розмір доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів визначається згідно з додатком 4.

Додатком 4 до Галузевої Угоди встановлюється перелік та розмір доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів працівників міського електричного транспорту, зокрема встановлено надбавку за безперервний стаж роботи: понад 3 роки 7 відсотків; понад 5 років 10 відсотків; понад 10 років 15 відсотків; понад 15 років 20 відсотків; понад 25 років 25 відсотків.

Як вбачається із трудової книжки Филипчук, вона безперервно пропрацювала у Львівському комунальному підприємстві «Львівелектротранс» з 17 листопада 1987 року по 01 червня 2022 року, що становить понад 25 років.

Відповідно до Статуту Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», який розміщений у відкритому доступі на офіційній сторінці Львівської міської ради https://city-adm.lviv.ua/public-information/utilities/lkp-lvivelektrotrans/statut/19229/download?cf_id=36, Львівське комунальне підприємство Львівелектротранс, засновником якого є Львівська міська рада, створене та підпорядковане Управлінню транспорту департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, яке є представником власника - територіальної громади м. Львова і є органом до сфери управління якого входить комунальне підприємство.

У своїй діяльності Підприємство керується Господарським та Цивільним кодексом України, Законами України, Про зовнішньоекономічну діяльність, Про місцеве самоврядування в Україні, Про міський електричний транспорт , іншими законодавчими актами, а також цим Статутом.

Відповідно до пункту 2.1.1 Статуту Підприємство створене з метою отримання прибутку.

Відповідно до пункту 2.2.1. Надання послуг з перевезення населення електротранспортом, автотранспортом є основним напрямком діяльності Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс».

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про міський електричний транспорт» забезпечення реалізації державної політики у сфері міського електричного транспорту здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2015 року № 460, Міністерство інфраструктури України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах автомобільного, залізничного, морського та річкового транспорту,

Таким чином, з урахуванням вимог Статуту Львівське комунальне підприємство «Львівелектротранс», як підприємство міського електричного транспорту, перебуває у сфері дії сторін Міністерства інфраструктури України та Центрального комітету профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України, між якими укладено Галузеву угоду міського електротранспорту на 2019 2021 роки. Вказана Угода є діючою на момент оскаржуваного періоду недоплаченої частини заробітної плати.

Така позиціяузгоджується ізПостановою ВерховногоСуду Українивід 10грудня 2019року усправі №606/2300/17 провадження № 61-43638св19.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди», положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

За змістом вказаних правових норм, встановлені галузевими угодами умови оплати праці є гарантіями для працівників в сфері оплати праці й безпосереднє застосування таких умов є обов`язковим для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії угоди.

Відповідно до ч.2 - 4 ст. 97 Кодексу законів про працю України, ст. 15 Закону України «Про оплату праці», форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Зі змісту п.7 постанови Пленуму ВСУ від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування законодавства про оплату праці», випливає, що суд у разі вирішення спорів з питань, передбачених ст. 97 КЗпП України, має з`ясувати, чи були і як саме вони врегульовані у зазначеному порядку та чи було при цьому додержано норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною й галузевою (регіональною) угодами. При їх недодержанні застосовуються відповідно норми і гарантії, передбачені законодавством, генеральною, галузевою (регіональною) угодами.

Статтями 21, 22, 24 Закону України «Про оплату праці», передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Таким чиномвключивши допункту 5.25Колективної угодиЛьвівського комунальногопідприємства «Львівелектротранс»умову провиплату надбавкипрацівникам підприємстваза вислугуроків (безперервнийстаж роботи)лише зарахунок чистогоприбутку порушеновимоги статті5Закону України«Про колективнідоговори іугоди» 3356-XII. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.

Вирішуючи вказаний спір, судом не встановлено обставин, які б дозволяли відповідачу не виплачувати працівникам Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» надбавки за безперервний стаж роботи.

З огляду на встановлені у судовому засіданні обставини, суд не приймає до уваги твердження представника відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву про те, що Львівське комунальне підприємство «Львівелектротранс» не входить до сфери дії Галузевої угоди між міністерством інфраструктури України та Центральним комітетом профспілки працівників житлово комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2019 2021 роки з підстав неналежності підприємства до сфери управління Міністерства інфраструктури, яка є стороною Галузевих угод, оскільки такі її твердження є помилковими та не ґрунтуються на вимогах правових норм, що підлягають застосуванню під час вирішення вказаного трудового спору.

Позивачем на обґрунтування своїх позовних вимог подано розрахунок про не донараховану та невиплачену Львівським комунальним підприємством «Львівелектротранс» частину заробітної плати.

Розрахунок передбачаєіндексацію невиплаченоїчастини заробітноїплати відповіднодо ЗаконуУкраїни «Проіндексацію грошовихдоходів населення» 1282-XII,дію якогобуло зупиненона 2023рік відповіднодо Закону України«Про Державнийбюджет Українина 2023рік» 2710-IX. Під час розгляду судом справи такий розрахунок позивача відповідачем жодним чином не спростовано.

Згідно з ч.1,5,7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи наведене,суд приймаєна увагиподаний позивачемрозрахунок заробітноїплати,яка підлягаєстягненню ізвідповідача завинятком індексаціїнедоплаченої частинизаробітної плати,оскільки діюЗакону України«Про індексаціюгрошових доходівнаселення» 1282-XIIбуло зупиненона 2023рік відповіднодо Закону України«Про Державнийбюджет Українина 2023рік» 2710-IX.

Аналізуючи досліджені у судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що відповідачем Львівське комунальне підприємство «Львівелектротранс» порушені трудові права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а тому позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач згідно з п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» був звільнений від сплати судового збору у справі про стягнення заробітної плати, суд вважає, що судовий збір у розмірі 2684,00 грн. підлягає стягненню з відповідача в користь держави.

На підставі наведеного та керуючись статей 76-80, 263-265 ЦПК України, статей 94, 97 КЗпП України, статей 5, 15 Закону України «Про оплату праці», ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» (ЄДРПОУ 03328406, адреса 79013, м. Львів, вул. Сахарова, 2) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , жительки, АДРЕСА_1 , частину недоплаченої заробітної плати у розмірі 85 041,94 грн.

Стягнути із Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», ЄДРПОУ тел. 3328406, адреса: м. Львів, вул. Сахарова, 2, 79013, в користь держави 2 684 грн, судового збору.

Зобов`язати Львівське комунальне підприємство ЛКП «Львівелектротранс» провести розрахунок з ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. ст. 116, 117 КЗпП.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25 червня 2024 року.

Суддя: П`ятковський В. І.