Постанова

від 16.01.2025 по справі 346/3784/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 346/3784/23

Провадження № 22-ц/4808/33/25

Головуючий у 1 інстанції П`ятковський В. І.

Суддя-доповідач Девляшевський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Луганської В.М., Максюти І.О.,

секретаря Струтинської Д.В.,

з участю: представників сторін,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні справуза апеляційноюскаргою представника Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» на рішення Коломийського міськрайонного суду, постановлене головуючим суддею П`ятковським В.І. 11 червня 2024 року, повний текст якого складений 25 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», третя особа Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, про стягнення недорахованої та невиплаченої заробітної плати,

в с т а н о в и в:

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», третя особа Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці про стягнення ненарахованої та невиплаченої заробітної плати.

Позовні вимоги обгрутувала тим, що вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем у період з 16 листопада 1987 року по 01 червня 2022 року та звільнилась за власним бажанням відповідно до п.3 ст.38 Кодексу законів про працю. Причиною звільнення було невиконання роботодавцем законодавства про працю та умов колективного договору.

Вказала, що 28 серпня 2019 року прийнято Галузеву угоду міського електротранспорту між Міністерством інфраструктури України та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України (далі -Галузева угода). Пунктом 3.3 Галузевої угоди передбачено перелік та розмір доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів, який визначається згідно з додатком 4. Відповідно до додатку 4 до Галузевої угоди, встановлено розмір щомісячної надбавки (у відсотках до тарифної ставки чи посадового окладу) за безперервний стаж роботи понад 25 років 25 відсотків. Вважає, що ЛКП «Львівелектротранс» перебуває у сфері дії Міністерства інфорастуктури України, а тому відповідно до п.1.3 Галузевої Угоди вказана угода є обов`язковою для ЛКП «Львівелектротранс».

На думку позивачки, в порушення ст. 97 КЗпП України, ст. 14 Закону України «Про оплату праці», пункту 3.3 Галузевої угоди, додатку 4 до Галузевої угоди їй не нараховувалась надбавка за безперервний стаж роботи понад 25 років 25 відсотків. 13 червня 2022 року представником позивача до ЛКП «Львівелектротранс» надіслано заяву з проханням провести з ОСОБА_1 перерахунок заробітної плати, враховуючи вимоги Галузевої угоди та ст.ст. 116, 177 КЗпП України, однак відповіді не отримано.

Позивачка вказала, що розрахунок недоплаченої частини заробітної плати складається з: розрахунку недоплати надбавки за безперервний стаж роботи та розрахунку розміру недоплати частини заробітної плати, включаючи індексацію грошових доходів за період з жовтня 2019 року по травень 2022 року, і становить 192 525,30 грн, яку просила стягнути з відповідача.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 11 червня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто із ЛКП «Львівелектротранс» на користь ОСОБА_1 частину недоплаченої заробітної плати у розмірі 85 041,94 грн. Стягнуто із Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» в користь держави 2 684 грн судового збору. Зобов`язано Львівське комунальне підприємство ЛКП «Львівелектротранс» провести розрахунок з ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 КЗпП.

Не погодившись з рішенням суду, представник ЛКП «Львівелектротранс подала апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з`ясування судом обставини справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує, що Галузева угода між Міністерством інфраструктури України та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2019 - 2021 роки не є обов`язковою для застосування відповідачем. Згідно листа Міністерства інфраструктури України ЛКП «Львівелектротранс» не перебуває у сфері управління Міністерства інфраструктури. Відповідач, засновником якого є Львівська міська рада, підпорядкований департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, яке є представником власника - Львівської міської територіальної громади і є органом, до сфери управління якого входить комунальне підприємство.

Таким чином, інтереси відповідача, як роботодавця, не були представлені в зазначеній Галузевій угоді відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про колективні договори і угоди». Водночас, діючим на момент виникнення спірних правовідносин Колективним договором ЛКП «Львівелектротранс» визначено умову запровадження такої надбавки. А саме, пунктом 5.25. Колективного договору ЛКП «Львівелектротранс» встановлено доплату працівникам підприємства за вислугу років за рахунок чистого прибутку (при стажі роботи на підприємстві від 3 до 10 років - 10%, від 10 до 20 років - 20%, від 20 і більше років - 30% тарифної ставки (окладу)» Оскільки, в період з 2019 року в ЛКП «Львівелектротранс» не було чистого прибутку (підтверджується звітами про фінансові результати, копії яких містяться у матеріалах справи), підприємство є збитковим та функціонує за рахунок субвенцій з місцевого бюджету, відтак виплачувати надбавку за стаж роботи на підприємстві не було підстав. Щодо відповідності умов Колективної угоди ЛКП «Львівелектротранс» 2014-2015 роки (що діяла в період спірних правовідносин) вимогам Галузевої угоди, то умови праці та гарантії визначені Колективною угодою ЛКП «Львівелектротранс» не погіршують умови, визначені Галузевою угодою.

Крім цього з метою надання роз`яснень змісту Галузевої угоди відповідач звернувся до сторони вказаної угоди - Центрального комітету профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України. Листом від 14.06.2024 ЦК Профспілки надав роз`яснення, згідно якого «встановлення надбавки за вислугу років у колективному договорі ЛКП «Львівелектротранс» за рахунок чистого прибутку відповідає вимогам Галузевої угоди». На думку апелянта, суд першої інстанції інстанції взагалі не взяв до уваги акт Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 20.11.2023 №3Х/1/12827-23 та не надав йому належної оцінки.

З огляду на вказане, просив оскаржене рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив. Вказує, що на підприємстві не існує колективного договору, а передбачена колективна угода, яка не може погіршувати вимоги Галузевої угоди. Твердження про тe, що встановлення надбавки за вислугу років y колективному договорі ЛКП«Львівелектротранс» за рахунок чистого прибутку відповідає вимогам Галузевої угоди, вважає суб`єктивною думкою однієї із сторін угоди, яке не підтверджується самою Галузевою угодою, оскільки така не містить відповідної норми. В разі законності такого обмеження сторонами Галузевої угоди мали б вноситися відповідні зміни до Галузевої угоди та підписуватися обома сторонами. Посадові особи Міжрегіонального управління під час проведення позапланового заходу зі здійснення державного контролю у формі перевірки діяли в межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.Рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим. Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржене рішення залишити без змін.

У судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку представник Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» - адвокат Кудрань М. М. підтримала доводи апеляційної скарги, просила їх задовольнити в повному обсязі.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Олексів О.М. доводи апеляційної скарги заперечив. Вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

Представник третьої особи - Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Водзінська Б.І. щодо вирішення скарги покладається на розсуд апеляційного суду.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що Львівське комунальне підприємство «Львівелектротранс» входить до сфери дії Галузевої угоди між міністерством інфраструктури України та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2019 2021 роки.

Позивачем на обґрунтування своїх позовних вимог подано розрахунок про не донараховану та невиплачену відповідачем частину заробітної плати, який не спростований відповідачем. Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийняв поданий позивачем розрахунок заробітної плати, яка підлягає стягненню із відповідача за винятком індексації недоплаченої частини заробітної плати, оскільки дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» 1282-XII було зупинено на 2023 рік відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» 2710-IX. Аналізуючи досліджені у судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що відповідачем Львівське комунальне підприємство «Львівелектротранс» порушені трудові права позивача, за захистом яких вона звернулась до суду.

Колегія суддів вважає, що висновки місцевого суду не відповідають встановленим по справі обставинам та вимогам закону, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до наказу 54/к від 17 листопада 1987 року була прийнята на посаду начальника трамвайного маршруту № 3 у трамвайне депо № 1 Львівського трамвайно тролейбусного управління по переводу з управління комунального господарства Львівського облвиконкому (т.1 а.с. 15-17).

Згідно з наказом №12/к від 24 березня 1990 року позивач переведена ревізором з безпеки руху маршруту 2,3, а згідно наказу №10 к від 19 березня 1992 року переведена водієм трамваю міського маршруту.

Відповідно до наказу №149 к від 30 грудня 2011 року ОСОБА_1 переведена до Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс».

01 червня 2022 року позивачка звільнена з роботи згідно п. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного договору відповідно до наказу № 498 від 01 червня 2022 року (т.1 а.с. 17).

Відповідно до Статуту Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», який розміщений у відкритому доступі на офіційній сторінці Львівської міської ради https://city-adm.lviv.ua/public-information/utilities/lkp lvivelektrotrans/statut/19229/download?cf_id=36, Львівське комунальне підприємство Львівелектротранс, засновником якого є Львівська міська рада, створене та підпорядковане Управлінню транспорту департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, яке є представником власника - територіальної громади м. Львова і є органом до сфери управління якого входить комунальне підприємство.

В пункті 1.2. Статуту вказано, що у своїй діяльності Підприємство керується Господарським і Цивільним кодексом України, Законами України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про міський електричний транспорт» та іншими законодавчими актами, а також цим Статутом.

Відповідно до пункту 2.1.1 Статуту Підприємство створене з метою отримання прибутку.

Відповідно до пункту 2.2.1 Статуту надання послуг з перевезення населення електротранспортом, автотранспортом є основним напрямком діяльності Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс».

Розділом 3 Статутут визначено юридичний статус підприємства.

Зокрема, відповідно до п. 3.1. підприємство є юридичною особою. Пункт 3.2.підприємство здійснюєсвою діяльністьна основіта відповіднодо чинногозаконодавства Україниі цьогоСтатуту,який затверджуєтьсяуповноваженим органомта реєструєтьсяу встановленомузаконом порядку. Підприємство може мати товарний знак, який реєструється відповідно до чинного законодавства.

Згідно з п. 3.3. підприємство має самостійний баланс, рахунки (в тому числі валютний) в установах банків, печатки, бланки із своїм найменуванням.

Пункт 3.4. Статуту передбачено відповідальність підприємства за своїми зобов`язаннями в межах належного йому майна згідно із чинним законодавством.

Підприємство не несе відповідальності за зобов`язаннями держави, Власника, Уповноваженого органу. Держава, Власник, Уповноважений орган не несуть відповідальності за зобов`язаннями Підприємства.

За змістом п. 3.6. підприємство має право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов`язки, бути позивачем та відповідачем у суді, господарському суді та інших юрисдикційних органах.

Відповідно до положень п. 5.1.1. підприємство самостійно планує свою діяльність, визначає стратегію та основні напрямки свого розвитку відповідно до кон`юнктури ринку товарів (робіт, послуг), галузевих науково-технічних прогнозів, програми соціально-економічного розвитку міста, галузевих програм та економічної ситуації.

Розділом 6 Статуту визначено загальні засади управління підприємством.

Так, управління підприємством здійснює його керівник. Призначення керівника на посаду відбувається шляхом укладання з ним контракту. Контракт укладає Уповноважений орган за погодженням із міським головою.

Відповідно до п. 6.8. Трудовий колектив підприємства становлять усі громадяни, які своєю працею беруть участь в його діяльності, на основі Трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з Підприємством.

За змістом п. 9.3.2. розділу 9 Статуту керівник підприємства самостійно обирає форми та системи оплати праці, встановлює працівникам конкретні розміри тарифних ставок, відрядних розцінок, посадових окладів, премій, винагород, надбавок і доплат згідно із чинним законодавством. Мінімальна заробітна плата працівників не може бути нижче встановленого законодавством України мінімального розміру заробітної плати. Умови оплати праці та матеріального забезпечення керівника Підприємства (заробітна плата, одноразові виплати, винагороди та інші умови) визначаються контрактом.

Положення Статуту Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» не визнавались не чинними у встановленому законом порядку.

Згідно з інформації, яка міститься у аудиторському звіті за результатами державного фінансового аудиту діяльності відповідача за період з 01.01.2020 по 30.06.2022 №131306-24/7 від 15.11.2022 вбачається, що підприємство є збитковим (т.1 а.с. 162-192).

28 серпня 2019 року прийнято Галузеву угоду міського електротранспорту між Міністерством інфраструктури України та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України (а.с.18-22,том.1).

Відповідно до пункту 1.3 Положення цієї Галузевої угоди діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх підприємств міського електричного транспорту (трамвай, тролейбус), що перебувають у сфері відання Сторін Галузевої угоди.

Відповідно до пункту 3.3 Галузевої угоди встановлено Перелік та розмір доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів визначається згідно з додатком 4.

Додатком 4 до Галузевої Угоди встановлюється перелік та розмір доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів працівників міського електричного транспорту, зокрема встановлено надбавку за безперервний стаж роботи: понад 3 роки 7 відсотків; понад 5 років 10 відсотків; понад 10 років 15 відсотків; понад 15 років 20 відсотків; понад 25 років 25 відсотків.

Як вбачається із трудової книжки ОСОБА_2 , остання безперервно пропрацювала у Львівському комунальному підприємстві «Львівелектротранс» з 17 листопада 1987 року по 01 червня 2022 року, що становить понад 25 років.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 вказувала, що відповідачем безпідставно невраховано вищевказану галузеву угоду, положення якої поширюються на відповідача.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно із частною 2 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до статей 2-1, 5-1 КЗпП України держава забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин, крім цього, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про оплату праці» договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на державному (генеральнаугода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях відповідно до Закону України «Про колективні договори і угоди». Норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою або регіональною угодами, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більш як шість місяців.

Частиною першою статті 15 та статтею 16 вказаного Закону встановлено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. На підприємствах і в організаціях, які знаходяться на госпрозрахунку і отримують дотації з бюджету, організація оплати праці здійснюється відповідно до статті 15 цього Закону, але в межах визначених для них у встановленому порядку сум дотацій та власних доходів з урахуванням умов, встановлених Кабінетом Міністрів України.

У частині першій статті 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» (в редакції, чинній в період спірних правовідносин), передбачено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Галузева угода на 2019-2021 роки укладена між Міністерством інфраструктури України та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України та зареєстровані Міністерством соціальної політики України (т.1 а.с. 81-101).

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про колективні договори і угоди» колективний договір укладається між роботодавцем з однієї сторони і одним або кількома профспілковими органами, а у разі відсутності таких органів - представниками працівників, обраними і уповноваженими трудовим колективом з іншої сторони. Сторонами колективних угод є сторони соціального діалогу, склад яких визначається відповідно до законодавства про соціальний діалог.

За змістом абзацу 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про соціальний діалог» (в редакції, чинній на момент укладення галузевої угоди на 2019-2021 роки) сторонами соціального діалогу є: на національному рівні - профспілкова сторона, суб`єктами якої є всеукраїнські об`єднання професійних спілок, а в межах певного виду економічної діяльності - всеукраїнські професійні спілки, створені за галузевою ознакою; сторона роботодавців, суб`єктами якої є всеукраїнські об`єднання організацій роботодавців та їх об`єднання, що діють у кількох видах економічної діяльності, а в межах певного виду економічної діяльності - об`єднання організацій роботодавців, які створені за галузевою ознакою і мають статус всеукраїнських; сторона органів виконавчої влади, суб`єктами якої є Кабінет Міністрів України та/або центральні органи виконавчої влади.

Відповідно до в п.п. 1.3, 1.4 положення цієї Галузевої угоди діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх підприємств міського електричного транспорту (трамвай, тролейбус), що перебувають у сфері відання Сторін Галузевої угоди. Метою цієї Галузевої угоди є забезпечення стабільної та якісної роботи підприємств міського електричного транспорту. Укладення цієї Угоди є актом соціального діалогу, який встановлює мінімальні й обов`язкові для врахування на подальших рівнях колективних переговорів галузеві норми в оплаті та умовах праці, пільги, трудові та соціальні гарантії працівників галузі.

Згідно основних положень розділу 3 «Оплата та нормування праці» сторони Галузевої угоди в межах повноважень вживатимуть заходи щодо встановлення мінімальних обов`язкових гарантій щодо оплати та нормування праці, визначених цим розділом. Сторони домовилися рекомендувати сторонам соціального діалогу відповідного рівня передбачати у територіальних угодах та колективних договорах основні умови праці, закріплені цим розділом, в тому числі забезпечення виплати належної працівникам заробітної плати.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2019 року у справі № 296/1091/16-ц, «для обов`язковості виконання роботодавцем зобов`язань у сфері соціально-трудових відносин, передбачених тією чи іншою галузевою (міжгалузевою) угодою, необхідно встановити чи входить профспілкова організація підприємства до організаційної ланки всеукраїнської профспілки та її об`єднання, а також віднесення підприємства до сфери управління міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади, який є суб`єктом сторони органів виконавчої влади цієї угоди. При цьому під час визначення обов`язковості застосування положень колективних угод необхідно враховувати норми Рекомендацій Міжнародної організації праці № 91, основоположне значення яких взято до уваги у ратифікованій Україною Конвенції Міжнародної організації праці № 154, а саме: що усякий колективний договір має зв`язувати сторони, що його підписали, а також осіб, від імені яких його укладено».

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 11.01.2020 у справі №727/4884/16-ц.

За змістом положень Законів України «Про організації роботодавців, їх об`єднання, права і гарантії їх діяльності» та «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» перебування у сфері дії сторін галузевої угоди передбачає віднесення підприємства до сфери управління міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади, який є суб`єктом сторони органів виконавчої влади цієї угоди.

Колегією суддів встановлено, що сторона роботодавцявідповідача у справі, не підписувала та не приєднувалась до Галузевої угоди, яка підписана між Міністерством інфраструктури України та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення на 2019-2021 року, а тому не брала на себе обов`язок виконувати приписи угод.

Вказане також підтверджено листом Міністерства інфраструктури України №3086/16/10-20 від 03.03.2020, де зокрема вказано, що Львівське комунальне підприємство «Львівелектротранс» не перебуває у сфері управління мінінфраструктури (т.1 а.с. 72).

Колегія суддів вважає, що поширення на відповідача, як роботодавця, положень Галузевої угоди, на яку посилається позивач, не відповідає принципу соціального діалогу щодо добровільності прийняття сторонами зобов`язань у сфері соціально-трудових відносин, у зв`язку з чим положення зазначених угод можуть мати для ЛКП «Львівелектротранс» виключно рекомендаційний характер.

Зважаючи на вказане, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про поширення сфери дії Міністерства інфраструктури України на Львівське комунальне підприємство «Львівелектротранс».

Так, Закон України «Про міський електричний транспорт» визначає правові, організаційні та соціально-економічні засади функціонування міського електричного транспорту загального користування на ринку транспортних послуг і спрямований на створення сприятливих умов для його розвитку, задоволення потреб громадян у доступних, якісних і безпечних перевезеннях.

Із системного аналізу даного Закону та Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого постановою КМУ № 460 від 30.06.2015, вбачається, що до ключових завдань державної політики у сфері міського електричного транспорту, яку здійснює Мінінфраструктури, не входить формування умов оплати праці комунальних підприємств, в тому числі й ЛКП «Львівелектротранс».

Відповідно до п. 1.3. Статуту Львівське комунальне підприємство «Львівелектротранс», засновником якого є Львівська міська рада (надалі - Власник), створене ухвалою та підпорядковане Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, який є представником власника територіальної громади м. Львова і є органом, до сфери управління якого входить комунальне підприємство.

Статут Львівського комунального підприємство «Львівелектротранс» не містить вказівок про його входження до сфери дії Міністерства інфраструктури України та галузевої угоди, підписантом якої є міністерство.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.03.2011 №265 затверджено перелік підприємств, установ та організацій, що перебувають у сфері управління Міністерства інфраструктури Укораїни. ЛКП «Львівелектротранс» у вказаному переліку відсутнє.

Крім того, апеляційний суд враховує, що у Львівському комунальному підприємстві «Львівелектротранс» діє Колективна угода на період 2014 2015 роки (прийнята конференцією трудового колективу 03.09.2014 року) (т.1 а.с.102-118).

Відповідно до ч. 3 ст. 9 ЗУ «Про колективні договори і угоди» після закінчення строку дії колективний договір, угода продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором, угодою.

Відомостей про укладення на підприємстві відповідача нової колективної угоди чи визання недійсною вканої колективної угоди в матеріалах справи немає.

Водночас згідно з п.5.25 діючої Колективної угоди встановлено надбавку працівникам підприємства за вислугу років за рахунок чистого прибутку (при стажі роботи на підприємстві від 3 до 10 років - 10%, від 10 до 20 років - 20%, від 20 і більше років - 30% тарифної ставки (окладу).

Листом від 14.06.2024 вих. №01-079 ЦК Профспілки надало роз`яснення, згідно якого встановлення надбавки за вислугу років у колективному договору ЛКП «Львівелектротранс» за рахунок чистого прибутку відповідає вимогам Галузевої угоди (т.2 а.с.43).

04.12.2023 Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці складено акт № 3Х/ЛВ/35205/085 за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері праці ЛКП «Львівелектротранс» (т.2 а.с.50-58).

Згідно направлення Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 20.11.2023 №3Х/1/12827-23 підставою для проведення вищезгаданого заходу державного нагляду (контролю) стало звернення громадянки ОСОБА_1 від 20.10.2023 (вх№Ф-1138/3Х-23 від 26.10.2023) стосовно невиплати їй надбавки за стаж роботи на підприємстві (т.2 а.с.45).

За результатами проведеного заходу порушення законодавства про працю при нарахуванні ОСОБА_1 заробітної плати, доплат та надбавок не встановлено.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що галузева угода, на яку посилається ОСОБА_1 , не підписана стороною роботодавця. ЛКП «Львівелектротранс» не приєднувався довказаної галузевої угоди, а тому її дія не поширюється на відповідача, а положення цієї угоди можуть мати для підприємства виключно рекомендаційний характер.

Дослідивши надані сторонами докази, колегія суддів приходить до висновку, що заробітна плата правильно нараховувалася та виплачувалася позивачці відповідно до положень Статуту та колективного договору, який укладався в КП «ЛКП «Львівелектротранс». Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення недорахованої та невиплаченої заробітної плати є необґрунтованими.

Посилання позивача на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 606/2300/17, не заслуговують на увагу, оскільки обставини, встановлені судами у цій справі, не є тотожними обставинам справи, що розглядається.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Керуючись статтями 268, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» задовольнити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 11 червня 2024 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», третя особа Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, про стягнення недорахованої та невиплаченої заробітної плати відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного її тексту.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: В.М. Луганська

І.О. Максюта

Повний текст постанови складено 20 січня 2025 року.