Рішення

від 20.06.2024 по справі 132/260/20

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/260/20

Провадження № 2-др/132/9/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"20" червня 2024 р. Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Аліменко Ю.О.

секретаря Безулої К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калинівка заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у об`єднаній цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя шляхом визначення ідеальних часток співвласників,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебувала об`єднана цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя шляхом визначення ідеальних часток співвласників.

Рішенням Калинівського районого суду Вінницької області від 10.06.2024 року провадження у об`єднаній справі № 132/260/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя - закрито, у зв`язку з відмовою позивача від позову.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя шляхом визначення ідеальних часток співвласників задоволено.

Визначено ідеальні частки у праві спільної власності на майно подружжя між двома його співвласниками: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІПН - НОМЕР_1 ), та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ІПН - НОМЕР_2 ), без його реального розподілу, а саме :

- визнано за ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_2 ) право власності (майнові права) на 1/2 ідеальну частку легкового автомобіля марки ВАЗ 21112, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2007 року випуску; іншу 1/2 ідеальну частку у праві спільної власності на вказаний автомобіль залишити за другим співвласником ОСОБА_4 (ІПН - НОМЕР_1 );

- визнано об`єкт незавершеного будівництва (житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами що знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 0521682806:02:002:0056, загальною площею 0,25 га з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок літ. «А» загальною площею 89,2 кв.м.; житловою - 63,1 кв. м. (у Т.Ч.: А-1 передпокій 13,7 кв.м.; А-2 кухня 8,1 кв.м.; А-3 санвузол 4,3 кв.м.; А-4 кімната 9,2 кв.м.; А-5 кімната 20,3 кв.м.; А-6 кімната 10,9 кв.м.; А-7 кімната 22,7 кв.м.); ганок; літня кухня з сараєм та гаражем літ. «Б» загальною площею 154,5 кв. м.; погріб з шиєю літ. «П/Б» загальною площею 35,4 кв.м.; сарай літ. «В» загальною площею 10,6 кв.м.; убиральня (надвірна) літ. «Д» загальною площею 1,6 кв. м.; ворота з хвірткою літ. « №1» площею - 10,5 кв.м.; хвіртка літ. «№2» площею - 2,5 кв.м.; огорожа літ. «№3» - 76,2 кв.м. об`єктом спільної власності подружжя з визначенням їх ідеальних часток (1-й співвласник 1/2 ідеальної частки - ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_2 ) та 2-й співвласник 1/2 ідеальної частки - ОСОБА_2 (ІПН - НОМЕР_1 ) та визнати за ОСОБА_1 право забудовника 1/2 ідеальної частини побудованого, але не зданого в експлуатацію вищевказаного житлового будинку з господарським будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , з подальшим введенням в експлуатацію та реєстрацією права власності, згідно чинного законодавства;

- визнано об`єктами спільної власності, що набуті в період проживання в зареєстрованому шлюбі ОСОБА_2 з ОСОБА_1 : автомобіль марки ВАЗ 21112, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2007 року випуску, загальною вартістю 75 186,00 грн.; самовільно збудований житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною вартістю 78 000,00 грн.; земельну ділянку загальною площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, (кадастровий номер земельної ділянки 0521682806:02:002:0056) за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 82 841,68 грн.; земельну ділянку загальною площею 0,4344 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер земельної ділянки 0521682806:02:002:0057) за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 26 173,04 грн.

Призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу на 10 год. 00 хв. 20 червня 2024 року та запропоновано представнику ОСОБА_1 - адвокату Лісунь М.В. подати докази щодо розміру понесених ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу в строк до 17.06.2024 року.

17.06.2024 року, ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про винесення додаткового рішення про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесених витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог.

19.06.2024 р. на едресу суду за вх. № 5902/24 від ОСОБА_2 надійшла заява про зменшення витрат на правничу допомогу.

Сторони та їх представники до судового засідання не з`явились, хоча повідомлялись судом про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку.

У зв`язку з цим, згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Частиною 4 ст. 270 ЦПК України визначено, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд вважає, що є підстави для ухвалення додаткового рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Аналізуючи вимоги статті 270 ЦПК України, слід дійти висновку про те, що додаткове рішення може бути ухвалено судом лише після прийняття рішення по суті спору та за наявності перелічених у частині першій статті 270 ЦПК України підстав.

Додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

У рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Часиною 3 ст. 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 надано суду: копію договору № 01-К/2020 про представництво інтересів клієнта (надання правничої допомоги) від 20 лютого 2020 року, копію додаткової угоди до договору про представництво інтересів клієнта (надання правничої допомоги) № 1 від 12 березня 2020 року, копії квитанцій від 12.03.2020 року, 08.07.2020 року, 16.06.2024 року на загальну суму 27953,25 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази в обґрунтування понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу розмірі 27953,25 грн. з ОСОБА_2 , адже крім того, що розмір таких витрат має бути доведений і документально обґрунтований, він також повинен відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Статтею 1 Закону України від 20 грудня 2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» визначено граничний розмір витрат на правову допомогу.

Передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб`єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до п. 79 рішення Європейського суду з прав людини (справа «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року (Заява №33949/02) відповідно до прецедентної практики Суду заявник має право на відшкодування витрат, тільки якщо буде доведено, що вони були необхідні та фактично понесені, а також є обґрунтованими за розміром.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин повинні бути надані документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

На час розгляду справи в суді чинним законодавством не визначено обмежень чи граничного розміру компенсації витрат на правничу допомогу, проте він повинен бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлений ОСОБА_1 розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 27953,25 грн. є значно завищеним та неспівмірним із складністю справи.

Враховуючи вищевказані обставини в їх сукупності, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, на компенсацію яких має право сторона, враховуючи обсяг та характер наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, беручи до уваги всі аспекти та складність справи, яка, на думку суду, не є складною, враховуючи те, що позов первісний позов ОСОБА_2 за його заявою провадженняя закрито, зустрічний позов ОСОБА_1 ОСОБА_2 визнав та його задоволено, суд дійшов висновку, що заявлений ОСОБА_1 розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 27953,25 грн. є значно завищеним та належним чином не обґрунтованим, а тому суд вважає за необхідне заяву ОСОБА_1 задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 137, 141, 270, 274 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у об`єднаній цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя шляхом визначення ідеальних часток співвласників - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, передбаченому ст. 354 ЦПК України.

СУДДЯ: