Постанова

від 22.08.2024 по справі 132/260/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 132/260/20

Провадження № 22-ц/801/1842/2024

Категорія: 10

Головуючий у суді 1-ї інстанції Аліменко Ю. О.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2024 рокуСправа № 132/260/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Рибчинського В. П., Голоти Л. О.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 20 червня 2024 року, ухвалене у складі судді Аліменка Ю. О., у залі суду,

встановив:

Короткий зміствимог

У провадженні Калинівського районного суду Вінницької області перебувала об`єднана цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя шляхом визначення ідеальних часток співвласників.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 10 червня 2024 року провадження у об`єднаній справі № 132/260/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя було закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя шляхом визначення ідеальних часток співвласників було задоволено та визначено ідеальні частки у праві спільної власності на майно подружжя між двома його співвласниками: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІПН - НОМЕР_1 ), та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ІПН - НОМЕР_2 ), без його реального розподілу, а саме :

- визнано за ОСОБА_2 (ІПН - НОМЕР_2 ) право власності (майнові права) на 1/2 ідеальну частку легкового автомобіля марки ВАЗ 21112, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2007 року випуску; іншу 1/2 ідеальну частку у праві спільної власності на вказаний автомобіль залишено за другим співвласником ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 );

- визнано об`єкт незавершеного будівництва (житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами що знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 0521682806:02:002:0056, загальною площею 0,25 га з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок літ. «А» загальною площею 89,2 кв.м.; житловою - 63,1 кв. м. (у т.ч.: А-1 передпокій 13,7 кв.м.; А-2 кухня 8,1 кв.м.; А-3 санвузол 4,3 кв.м.; А-4 кімната 9,2 кв.м.; А-5 кімната 20,3 кв.м.; А-6 кімната 10,9 кв.м.; А-7 кімната 22,7 кв.м.); ганок; літня кухня з сараєм та гаражем літ. «Б» загальною площею 154,5 кв. м.; погріб літ. «П/Б» загальною площею 35,4 кв.м.; сарай літ. «В» загальною площею 10,6 кв.м.; убиральня (надвірна) літ. «Д» загальною площею 1,6 кв. м.; ворота з хвірткою літ. « №1» площею - 10,5 кв.м.; хвіртка літ. «№2» площею - 2,5 кв.м.; огорожа літ. «№3» - 76,2 кв.м. об`єктом спільної власності подружжя з визначенням їх ідеальних часток (1-й співвласник 1/2 ідеальної частки - ОСОБА_2 (ІПН - НОМЕР_2 ) та 2-й співвласник 1/2 ідеальної частки - ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ) та визнано за ОСОБА_2 право забудовника 1/2 ідеальної частини побудованого, але не зданого в експлуатацію вищевказаного житлового будинку з господарським будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , з подальшим введенням в експлуатацію та реєстрацією права власності, згідно чинного законодавства;

- визнано об`єктами спільної власності, що набуті в період проживання в зареєстрованому шлюбі ОСОБА_1 з ОСОБА_2 : автомобіль марки ВАЗ 21112, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2007 року випуску, загальною вартістю 75 186,00 грн.; самовільно збудований житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною вартістю 78 000,00 грн.; земельну ділянку загальною площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, (кадастровий номер земельної ділянки 0521682806:02:002:0056) за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 82 841,68 грн.; земельну ділянку загальною площею 0,4344 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер земельної ділянки 0521682806:02:002:0057) за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 26 173,04 грн.

17 червня 2024 року ОСОБА_2 звернулась в суд із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення із ОСОБА_1 на її користь понесених нею судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 27953,25 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Додатковим рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 20 червня 2024 року заяву ОСОБА_2 було задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на її користь судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Зменшуючи розмір правничої допомоги, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 , суд першої інстанції врахував обсяг та характер наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, взяв до уваги всі аспекти та складність справи, яка на думку суду, не є складною, враховував, що провадження за первісним позовом ОСОБА_1 за його заявою закрито, зустрічний позов ОСОБА_1 визнав та його задоволено, а відтак дійшов висновку, що заявлений ОСОБА_2 розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 27 953,25 грн є значно завищеним та належним чином не обґрунтованим.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким її заяву про стягнення судових витрат на правничу допомогу задовольнити у повному обсязі.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 25 липня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Оніщук В. В., судді: Рибчинський В. П., Голота Л. О.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 29 липня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07 серпня 2024 року справу призначено до розгляду на у порядку письмового провадження на 22 серпня 2024 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що усі витрати, понесені ОСОБА_2 на правничу допомогу є підтвердженими належними та допустимими доказами.

ОСОБА_1 відмовився від заявленого позову через 4,5 років після його подання, що змушувало заявницю тривалий час користуватися правничою допомогою адвоката. При цьому її позовні вимоги за зустрічним позовом були задоволені повністю.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Позиція судуапеляційної інстанції

Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Додаткове рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону відповідає не у повній мірі.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Однією з основних засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).

Частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У ч. 3ст. 137 ЦПК Українизазначено, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18 (провадження №61-44217св18).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 №23рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Із матеріалів справи вбачається, що інтереси позивачки під час розгляду справи у суді першої інстанції представляв адвокат Лісунь М. В. на підставі Договору про представництво інтересів клієнта № 01-К/2020 від 20 лютого 2020 року (а. с. 86, том 1).

Про стягнення судових витрат на правничу допомогу ОСОБА_2 заявляла у зустрічній позовній заяві, отже строк на подання зави про стягнення витрат на правничу допомогу не пропущений.

На підтвердження розміру понесених витрат адвокат Лісунь М. В. надав:

-договір про надання правової допомоги № 01-К/2020 від 20 лютого 2020 року;

-додаткову угоду № 1 від 12 березня 2020 року до вказаного договору (а. с. 3, том 2);

-квитанції про оплату на загальну суму 27953,25 грн (а. с. 4-6, том 2);

-розрахунок суми гонорару від 16 червня 2024 року (а. с. 7-8, том 2).

Також до заяви про стягнення судових витрат долучено докази надсилання цієї заяви ОСОБА_1 .

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6ст. 137 ЦПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостоїстатті 137 ЦПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертоїстатті 137 ЦПК Українисуду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1 подав заперечення проти заявленого розміру витрат на правничу допомогу, зазначивши, що він не є співмірним з наданими адвокатом послугами. Окрім того він є інвалідом третьої групи та окрім пенсії не отримує доходів.

Врахувавши заперечення ОСОБА_1 суд першої інстанції зменшив розмір витрат, які підлягають стягненню з нього на користь ОСОБА_2 до 5000 грн.

Однак колегія суддів частково погоджується із доводами скаржниці про те, що такий розмір витрат порушує її право на відшкодування понесених нею витрат на правничу допомогу.

Так, дійсно справа розглядалася судом першої інстанції понад 4 роки, при цьому апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 відмовився від заявлених ним позовних вимог. Викладене, у сукупності із повним задоволенням зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 дає підстави для висновку про недостатність відшкодування у визначеному судом першої інстанції розмірі.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що у розрахунок суми гонорару адвоката включено види правничої допомоги, які за своєю суттю є її змістом та не можуть бути виокремлені в окремі послуги.

Зокрема, до таких відносяться: підготовка до підготовчого засідання (07 липня 2020 року, 2 год., 2450 грн), підготовка клопотання про призначення експертизи (17 листопада 2020 року, 2 год., 2197 грн), підготовка та подання до суду клопотання на вимогу судового експерта (13 травня 2021 року, 2 год, 2270 грн), підготовка та подання до суду клопотання про виклик експерта (07 лютого 2024 року, 0,5 год., 757 грн), підготовка та подання до суду заяви про розгляд справи і ухвалення рішення без участі сторін та клопотання про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат (10 червня 2024 року, 0,5 год, 757 грн).

Апеляційний суд наголошує, що подання процесуальних документів до суду не є наданням правової допомоги, а носить технічний характер.

Також із матеріалів справи встановлено, що адвокат Лісунь В. М. безпідставно включив до розрахунку наданих послуг участь у судових засіданнях 08 липня 2020 року (0,5 год, 549,25 грн), 18 листопада 2020 року (0,5 год, 549,25 грн), 01 березня 2021 року (0,5 год, 567,50 грн), оскільки, як видно зі змісту довідок та ухвал місцевого суду, у зазначені дати у судові засідання адвокат не з`являвся (а. с. 44, 45, 134, 135, 139, 140 том 1).

Також, апеляційний суд враховує, що у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2024 року у справі №910/9714/22 висловлено правову позицію про те, що заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною, у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви, подання її до суду та надсилання копій такої заяви іншій стороні (16 червня 2024 року, 2 год., 3028 грн) не підлягають відшкодуванню.

Враховуючи викладене, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності розміру судових витрат на правничу допомогу, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 14 828, 25 грн (27953,25 грн 13125 грн) понесених нею витрат на правничу допомогу, що є достатнім, обґрунтованим та підтвердженим належними та допустимими доказами.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, доводи апеляційної скарги частково знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Відповідно до п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ч. 1, 4 ст. 376 ЦПК України).

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а оскаржуване рішення суду першої інстанціїзмінити у частині розміру стягнутих витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Додаткове рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 20 червня 2024 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 14 828, 25 грн (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять вісім грн 25 коп.) понесених нею витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді Л. О. Голота

В. Рибчинський