Рішення

від 18.06.2024 по справі 496/1369/19

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/1369/19

Провадження № 2/496/561/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Портної О.П.,

за участю:

секретаря БондаренкоЛ.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом:Публічного акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ», код ЄДРПОУ 03351208, місцезнаходження за адресою: вул. Одарія, буд. 1, м. Одеса, Одеська область, індекс 65003, до

відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,

вимоги позивача:про стягнення вартості необлікованого обсягу природного газу,

представник позивача повідомлений належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з`явився, про причини не явки суд не повідомив,

відповідач повідомлений належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з`явилася, але представником було надано заяву про розгляд справи за відсутності сторони відповідача, -

В С Т А Н О В И В:

І.Виклад позиціїпозивача та заперечень відповідача.

1.Публічне акціонерне товариство «ОДЕСАГАЗ» (далі позивач), в особі представника, звернулося з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) з вимогами про стягнення вартості необлікованого обсягу природного газу у розмірі 270251,71 гривня та витрати з оплати на професійну правничу допомогу у розмірі 13500,00 грн.

2. Свої вимоги мотивує тим, що 14.12.2018 року ухвалою Біляївського районного суду Одеської області відповідача, на підставі п. 1 ч. 1 с т. 49 КК України звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження № 12015160250001638 по обвинуваченню відповідача в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, закрито у зв`язку зі звільненням від кримінальної відповідальності. Цивільний позов під час розгляду кримінального провадження не заявлявся. Під час розгляду зазначеного кримінального провадження судом встановлено, що 10.12.2015 року при проведенні огляду системи газо-користування, працівниками аварійної служби ПАТ «ОДЕСАГАЗ» будинку під АДРЕСА_2 , що належить на праві особистої приватної власності відповідачу, були виявлені «кустарно вироблені» газові котли, до яких був приєднаний газовий шланг, який прокладений під землею та з`єднувався з металевою трубкою, яка самовільно врізана в газопровід, в обхід газового лічильника. Згідно висновку експерта № 306 від 25.07.2017 року, проведеної в рамках кримінального провадження, встановлено, що сума завданих збитків в сумі 270251,71 гривня документально підтверджується. Своїми самоуправними діями, а саме самовільним втручанням в систему газопостачання, відповідач порушив п. 1 Глави 2 Розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2494 та спричинив позивачу в особі Одеського міжрайонного управління з експлуатації газового господарства значні матеріальні збитки в розмірі 270251,71 гривня, які розраховані відповідно до розділу ХІ Глави 3 п. 1 Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2494 та не відшкодовані відповідачем. Таким чином, на думку представника позивача, вказаною ухвалою по кримінальному провадженню встановлено причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями відповідача та негативними наслідками, які настали, у вигляді заподіяння шкоди інтересам ПАТ «ОДЕСАГАЗ» та не підлягають доказуванню. У зв`язку з викладеним, представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом.

3. 10 січня 2022 року від представника позивача на адресу суду надійшли письмові пояснення № 1 в яких окрім фактів, викладених в позовній заяві, зазначено, що сторона позивача не згодна з постановленням суддею Біляївського районного суду Одеської області Галич О.П. 03 лютого 2021 року ухвали про скасування заочного рішення від 16 січня 2020 року та призначенням справи до розгляду в загальному провадженні з викликом сторін, оскільки, на думку, представника позивача вищевказане рішення ухвалено в загальному порядку, тобто не є заочним, а тому ухвала про його скасування є помилковою і підлягає скасуванню, з огляду на те, що при ухваленні судом заочного рішення не було постановлено ухвалу про розгляд справи в заочному порядку. (т. 1 а.с. 130-135, 142-147)

4. 11 січня 2022 року від представника позивача на адресу суду надійшли письмові пояснення № 2 в яких зазначив, що відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою. Преюдиціальність обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність, і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Відповідно до постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта». Таким чином, на думку представника позивача, ухвалою про закриття кримінального провадження встановлено повний склад цивільного правопорушення: доведено протиправність дій ОСОБА_1 всупереч договору, діями ОСОБА_1 завдано матеріальну шкоду, шкода стала наслідком протиправного вчинку тобто встановлено причинний зв`язок між протиправними діями і негативними наслідками, що до речі визнає відповідач, це все стало за умови, що порушник міг вчинити інакше (вина). Докази, на підтвердження вищевикладеного, зібрані органом досудового розслідування, в порядку передбаченому законом та уповноваженими на це особами. Щодо розміру завданих збитків зазначив, що він підтверджується висновком експерта, який проведено на досудовому розслідуванні в порядку, передбаченому КПК 2012. ОСОБА_1 разом із захисником був ознайомлений з матеріалами справи та вказаним висновком, надав згоду на подання клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності та йому були роз`яснено суть підозри, підставу звільнення і право заперечувати проти закриття кримінального правопорушення з цієї підстави. У цьому випадку кримінальне провадження продовжується у повному обсязі в загальному порядку. ОСОБА_1 було роз`яснено правові наслідки, що він звільняється від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих обставин. Розмір матеріальної шкоди може бути зменшений за наявності вини потерпілого, але будь яких доказів винних дій з боку потерпілої юридичної особи позивача, відповідачем суду не надано. Більш того, він заперечує проти розміру, а не проти доведеності шкоди. Будь яких спростувань розміру шкоди відповідачем також суду не надано. Також, щодо твердження відповідача стосовно не дослідження судом доказів при постановленні ухвали про закриття кримінального провадження, вказав, що законодавець передбачив порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності на стадії досудового розслідування, який регламентовано параграфом 2 Глави 24 КПК України. Звільнення від кримінальної відповідальності на стадії досудового розслідування здійснюється судом за умови роз`яснення підозрюваному суті підозри, підстави звільнення, право на дачу згоди або заперечення проти цього. Визнання вини від підозрюваного не передбачається законом, так як вона презюмується. Звільнення з підстав спливу строків притягнення до кримінальної відповідальності є нереабілітуючою підставою. Єдиною умовою з якою законодавець зв`язує право суду застосовувати таке звільнення є згода підозрюваного на звільнення. Вказана позиція висловлена Верховним Судом у складі касаційного кримінального суду у справі № 552/5595/18 від 29.07.2021. З огляду на вищевикладене суд дослідив надані йому матеріали, пересвідчився у правильному розумінні ОСОБА_1 суті підозри та фактичних обставин, добровільність його згоди та зазначив про це все в мотивувальній частині судового рішення. Стосовно твердження відповідача, що він визнає обставину здійснення самовільного втручання в газопровід в обхід лічильника, але заперечує, що він таки спожив газ, представник позивача посилається на ст. 82 ЦПК України, а також що стосується обсягів вкраденого природного газу, то він підтверджений розрахунками та висновком експерта, копія якого в рамках цієї цивільної справи була направлена відповідачу та він мав можливість надати свої заперечення як на позов, так і стосовно доказів, наданих позивачем. (т. 1 а.с. 137-141, 148-152)

5. Представник відповідача надав відзив на позов в якому зазначив, що вважає недоведеними позовні вимоги в частині розміру вартості необлікованого обсягу газу. Зазначив, що відповідач визнає обставину, яка встановлена ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 14.12.2018 року, а саме, що він здійснив самовільне врізання в газопровід в обхід газового лічильника. Відповідач не визнає, що своїми діями він заподіяв шкоду інтересам ПАТ «ОДЕСАГАЗ» в розмірі 270251,71 гривня. Окрім цього відповідач не визнає обставину, що він фактично споживав побутовий газ через самовільне врізання в газопровід в обхід газового лічильника. Зазначає, що матеріали кримінального провадження, які зібрані органом досудового слідства не є допустимими доказами під час розгляду цивільної справи, а ухвала від 14.12.2018 року Біляївського районного суду Одеської області щодо звільнення відповідача від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, не є доказом розміру нанесеної матеріальної шкоди. Тому відповідач, при розгляді клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності, визнавав, що він скоїв діяння, які передбачені ст. 356 КК України, і що він цими діяннями спричинив значну шкоду інтересам позивача, однак наполягав, що така шкода полягає у самому факті підключення, і не визнавав конкретний розмір шкоди, розрахованої позивачем. В зв`язку з вищевикладеним просить суд в задоволені позовних вимог ПАТ «ОДЕСАГАЗ» відмовити в повному обсязі. (т. 1 а.с. 185-189)

6. В судовому засіданні, яке відбулося 18.06.2024 року, представник позивача не був присутнім, але 18.06.2024 року надіслав, через систему документообігу «Електронний суд», промову (заключне слово), в якій просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування зазначив, що відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Ухвалою Біляївського районного суду від 14.12.2018 року було встановлено повний склад правопорушення: доведено протиправність дій, розмір матеріальної шкоди та встановлено причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями та негативними наслідками. Розмір збитків становить 270251,71 гривня, що підтверджено експертним висновком, який призначено та проведено на досудовому розслідуванні в порядку, передбаченому КПК 2012 року. ОСОБА_1 разом із захисником був ознайомлений з матеріалами справи та вказаним висновком експертизи, надав згоду на подання клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності та йому були роз`ясненні суть підозри, підставу звільнення і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. Розмір заподіяної шкоди 270251,71 гривня доведено висновком експерта № 306 від 25.07.2017 року і його достовірність не спростовано. Вказаний розмір заподіяної шкоди є кваліфікуючою ознакою злочину з матеріальним складом, яким є злочин передбачений ст. 356 КК України. Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 14.12.2018 року ОСОБА_1 не оскаржував, отже вона набрала законної сили і згідно ст. 124 Конституції України є обов`язковою на всій території України. (т. 2 а.с. 42-49)

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

7. Представник позивача до матеріалів позовної заяви долучив заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту. (т. 1 а.с. 13)

8. Представник позивача в судове засідання не з`явився, але надіслала заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, не заперечував проти заочного розгляду справи. (т. 1 а.с. 34)

9. Представник позивача через канцелярію подав до суду заяву про видачу виконавчого листа. (т. 1 а.с. 48)

10. Через канцелярію суду 10.07.2020 року надійшла заява від представника відповідача про перегляд заочного рішення Біляївського районного суду Одеської області від 16.01.2020 року. (т. 1 а.с. 53-55, 57-59)

11. 18.11.2020 року від відповідача надійшла заява про розгляд заяви про перегляд заочного рішення без його участі. (т. 1 а.с. 64-65, 73)

12. Від представника позивача надійшли письмові пояснення № 1 в яких зазначив, що ухвала про скасування заочного рішення є необґрунтованою та підлягає апеляційному оскарженню. (т. 1 а.с. 130-136)

13. 12 січня 2022 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про призначення бухгалтерської експертизи. (т. 1 а.с. 153-154)

14. 12 січня 2022 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про витребування із архіву та дослідження в судовому засіданні матеріалів кримінальної справи за розглядом клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності № 496/3653/18. (т. 1 а.с. 155)

15. 12 січня 2022 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про подання додаткових доказів з додатками. (а.с. 156-181)

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

16. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 квітня 2019 року справу № 496/1369/19 передано судді Галич О.П. (т. 1 а.с. 15)

17. Ухвалою судді Біляївського районного суду Одеської області Галич О.П. від 18 квітня 2019 року було відкрито загальне позовне провадження по справі з проведенням підготовчого судового засідання. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. (т. 1 а.с. 16)

18. Ухвалою судді Біляївського районного суду Одеської області Галич О.П. від 18 квітня 2019 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. (т. 1 а.с. 17-20)

19. Ухвалою судді Біляївського районного суду Одеської області Галич О.П. від 25 липня 2019 року підготовче провадження закрито та справу призначено до розгляду по суті. (т. 1 а.с. 31)

20. 16 січня 2020 року Заочним рішення судді Біляївського районного суду Одеської області Галич О.П. позовні вимоги ПАТ «Одесагаз» до ОСОБА_1 задоволено частково. (т. 1 а.с. 38-44)

21. Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10 липня 2020 року справу № 496/1369/19 передано судді Галич О.П. (т. 1 а.с. 61)

22. Ухвалою судді Біляївського районного суду Одеської області Галич О.П. від 17 липня 2020 року прийнято заяву про перегляд заочного рішення та призначено судове засідання. (т. 1 а.с. 62)

23. Ухвалою судді Біляївського районного суду Одеської області Галич О.П. від 03 лютого 2021 року заяву про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 16 січня 2020 року скасовано і призначено справу до розгляду в загальному провадженні з викликом сторін та призначенням підготовчого судового засідання. (т. 1 а.с. 75-76)

24. Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04 лютого 2021 року справу № 496/1369/19 передано судді Галич О.П. (т. 1 а.с. 80)

25. 18 березня 2021 року на адресу суду від представника позивача надійшла апеляційна скарга на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 03 лютого 2021 року, з додатками. (т. 1 а.с. 83-93)

26. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року апеляційну скаргу АТ «Одесагаз» на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 03 лютого 2021 року повернуто апелянту. (т. 1 а.с. 100)

27. В підготовчому засіданні, яке відбулося 19 січня 2024 року, суд на місці ухвалив задовольнити усну заяву представника позивача та зняв з розгляду його клопотання про призначення бухгалтерської експертизи. (т. 2 а.с. 29)

28. В підготовчому засіданні, яке відбулося 19 січня 2024 року, суд на місці ухвалив відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про витребування із архіву матеріалів кримінальної справи № 496/3653/18. (т. 2 а.с. 29)

29. В підготовчому засіданні, яке відбулося 19 січня 2024 року, суд на місці ухвалив задовольнити клопотання представника позивача про надання додаткових доказів та долучення їх до матеріалів справи. (т. 2 а.с. 29)

30. Ухвалою судді Біляївського районного суду Одеської області Портної О.П. від 19 січня 2024 року підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті. (т. 2 а.с. 34)

31. Верховний Суд у своїй Постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц вказав, що, якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

32. Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

IV. Фактичні обставини, встановлені Судом обставини та зміст спірних правовідносин.

33. Судом встановлено, що 28 вересня 2015 року між ПАТ «Одесагаз» та ОСОБА_1 було підписано договір № 066551 про надання населенню послуг з газопостачання природного газу для побутового споживача за адресою: АДРЕСА_2 . (т. 1 а.с. 10)

34. Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого 19 грудня 2002 року виконавчим комітетом Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області на підставі рішення виконкому Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області від 06 вересня 2002 року, відповідачу на праві особистої приватної власності належить житловий будинок під АДРЕСА_2 . (т. 1 а.с. 9)

35. Ухвалою судді Біляївського районного суду Одеської області Бурана В.М. від 14 грудня 2018 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України звільнено у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження № 12015160250001638 по обвинуваченню ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, закрито у зв`язку зі звільненням від кримінальної відповідальності. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. Вказана ухвала суду набрала законної сили. (т. 1 а.с. 5-7, 178-180)

36. У вказаному кримінальному провадженні, судом було встановлено, що ОСОБА_1 , своїми самоуправними діями, а саме самовільним втручанням в систему газопостачання порушив п. 1 Глави 2 Розділу XI «Кодексу газорозподільних систем», затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494, та спричинив Публічному акціонерному товариству «Одесагаз» в особі Одеського міжрайонного управління з експлуатації газового господарства значні матеріальні збитки в сумі 270251,71 грн., які розраховані Одеським міжрайонним управлінням з експлуатації газового господарства ПАТ «Одесагаз» відповідно до Розділу XI Глави 3 п. 1 «Кодексу газорозподільних систем», затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2494, та підтверджені документально відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 306 від 25.07.2017 року.

37. З копії довідки-рахунку № 610 від 16 грудня 2016 року відшкодування збитків побутового споживача природного газу за адресою: АДРЕСА_2 , о/рахунок № 066551, виданої Одеським міжрайонним управлінням з експлуатації газового господарства ПАТ «ОДЕСАГАЗ» збитки позивача складають 270251,71 гривню. (т. 1 а.с. 157-158)

38. Відповідно до копії висновку експерта № 306, складеного 25 липня 2017 року судовим експертом ТОВ «Одеський регіональний центр незалежних експертиз» Новоселовою В.В., вбачається, що за результатами проведеного дослідження експертом економістом було встановлено, що встановлена розрахунком ПАТ «Одесагаз» від 16.12.2016 (№ 610) сума завданих збитків у сумі 270251,71 гривня (116882,02+103369,70) документально підтверджується. (т. 1 а.с. 160-177)

V. Оцінка Суду.

38. Згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільно-процесуального кодексу України (далі ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

39. Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

40. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

41. Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

42. Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

43. Частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів. До них належить, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. 8, 9).

44. Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

45. За змістом п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

46. У відповідності до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

47. Частиною 7 цієї ж статті КПК України встановлено, що особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

48. Окрім цього Третя судова палата Касаційного кримінального суду дійшла висновку, який викладений в Постанові від 10 січня 2022 року по справі № 661/2681/18, що у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження цивільний позов у кримінальному провадженні не підлягає вирішенню по суті, однак натомість він може бути розглянутий в порядку цивільного судочинства.

49. Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

50. Згідно п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14, при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов`язкові для суду лише з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

51. Так, відповідно до ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

52. Згідно ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки, зокрема, два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

53. Тобто, обов`язковою умовою звільнення особи саме від кримінальної відповідальності, а не від покарання, на підставі ст. 49 КК України, є визнання факту, що така особа вчинила кримінальне правопорушення. Лише в такому випадку можливо обчислити відповідні строки давності. (Постанова Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 17 лютого 2022 року по справі № 752/23954/18)

54. Згідно роз`яснень п. 1 Постанови № 12 від 23.12.2005 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування до особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом.

55. Отже, звільнення від кримінальної відповідальності не є виправданням особи, про визнання її невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а передбачені законом підстави звільнення від кримінальної відповідальності, зокрема у зв`язку із закінченням строків давності, визнаються нереабілітуючими. З урахуванням того, що від кримінальної відповідальноcті може звільнятись лише та особа, яка зобов`язана її нести, вирішенню питання про звільнення від кримінальної відповідальності має передувати і точне встановлення фактичних обставин і правильна кваліфікація вчиненого злочину. На це орієнтує і Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23.12.2005 року, згідно якого при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд повинен переконатися у тому, що діяння, яке поставлено особі у провину, дійсно мало місце, що вони містить склад злочину, особа винувата у вчиненні останнього, а також, що умовами та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені Кримінальним кодексом України та лише після цього має бути постановлено (ухвалено) відповідне судове рішення у визначеному Кримінально-процесуальним кодексом України.

56. Окрім цього Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у Постанові від 13 вересня 2023 року по справі № 523/18719/14-к, звернув увагу, що вирішення судом в нарадчій кімнаті питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі приписів ст.ст. 49, 74 КК України є похідним від вирішення питань про те, чи доведена подія кримінального правопорушення; винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення та про його кваліфікацію, зокрема, з огляду на вид і розмір заподіяної шкоди. Оцінюючи обґрунтованість процесуальної позиції сторони захисту, потерпілих і прокурора, серед іншого, суд має з`ясувати чи наявні в кримінальному провадженні обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. Приймаючи рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності чи покарання, за наявності підстав до застосування різних видів такого звільнення, суд має застосовувати той, який пов`язаний із більш сприятливими наслідками для особи в контексті приписів закону про кримінальну відповідальність та кримінального процесуального закону.

57. Отже, факт завдання майнової шкоди ПАТ «ОДЕСАГАЗ», внаслідок самовільного втручання в систему газопостачання ОСОБА_1 відповідачем по справі, не потребує окремого доказування, оскільки причинно-наслідковий зв`язок був встановлений судом та висвітлений в Ухвалі судді Біляївського районного суду Одеської області Бурана В.М. від 14 грудня 2018 року, факт його існування не заперечувався обвинуваченим, думка якого є обов`язковою при закритті кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України. Окрім цього відповідачем по справі не надано доказів помилковості чи неправильності висновку експерта та розрахунку шкоди заподіяної самоуправними діями, які зазначені в вищевказаній ухвалі, клопотань та заяв про проведення повторної експертизи від сторони відповідача не надходило, натомість надходило клопотання від сторони позивача про призначення судової бухгалтерської експертизи, проти зняття з розгляду якого сторона відповідача не заперечувала. (т. 2 а.с. 29), у зв`язку із чим суд вважає розмір шкоди достовірним.

58. Згідно з положеннями абз. 1 п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, стягнення безпідставно нажитого майна» (з наступними змінами) таабз. 1 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»вбачається, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, в повному обсязі.

59. Також Пленум роз`яснив судам, що «розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст. 440,450 ЦК України(ст.ст. 1166, 1187 ЦК України) шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

60. Згідно ч. 1 ст.1166Цивільного кодексуУкраїни майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

61.Між сторонами існує спір щодо здійснення ОСОБА_1 несанкціонованого відбору природного газу, що зафіксовано актом про порушення від 10 грудня 2015 року, та наявності підстав для сплати споживачем донарахованих оператором газорозподільної системи об`ємів природного газу внаслідок порушення норм Кодексу газорозподільних систем.

62. Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією, врегульовано Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національноїкомісії,що здійснюєдержавне регулюванняу сферахенергетики такомунальних послугвід 30вересня 2015року №2494 (далі - Кодекс ГРС), постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498, «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».

63. Статтею 40Закону України«Про ринокприродного газу» передбачено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.

64. Пунктом 3 Глави 1 Розділу І Кодексу ГРС, визначено, що його дія поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем.

65. Відповідно до п. 4 Глави 1 Розділу І Кодексу ГРС договір розподілу природного газу - це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.

66. Доступ до газорозподільної системи - це право користування потужністю складової (об`єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи.

67. Оператор газорозподільної системи - це суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління (оператор ГРС).

68. Споживачем природного газу (споживач) є фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРС Оператора ГРС, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема як сировину, а не для перепродажу.

69. Згідно з п. 5 Глави 2 Розділу І Кодексу ГРС взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог Глави 3 Розділу VІ цього Кодексу.

70. Відповідно до п. 3 Глави 3 Розділу І Кодексу ГРМ для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб`єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов`язковою умовою є наявність фізичного підключення об`єкта споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) до ГРМ.

71. Споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб`єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в Розділі VI цього Кодексу.

72. Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого Постановою Національноїкомісії,що здійснюєдержавне регулюванняу сферахенергетики такомунальних послугвід 30вересня 2015року №2498 (далі - Типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.

73. Відповідно до п. 3 Глави 3 Розділу VI Кодексу ГРС договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням ст.ст. 633, 634, 641, 642ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.

74. За визначенням термінів, які містяться у Кодексу ГРС, несанкціонований газопровід - самовільно під`єднаний газопровід (газовий відвід, штуцер, патрубок), у тому числі без наявного підключеного газового обладнання, фізично з`єднаний, зокрема вварений, врізаний, з газорозподільною системою або газовою мережею внутрішнього газопостачання, витрата (споживання) природного газу через який не обліковується комерційним вузлом обліку (лічильником газу).

75. Самовільне під`єднання - це під`єднання несанкціонованого газопроводу та/або газових приладів чи пристроїв до газорозподільної системи, внутрішньобудинкової системи газопостачання або газових мереж внутрішнього газопостачання об`єкта споживача з порушенням встановленої законодавством процедури.

76. Пунктом 1 Глави 2 Розділу ІХ Кодексу ГРС встановлено, що до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу, належать: наявність несанкціонованого газопроводу; несанкціоноване відновлення газоспоживання; несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу); несанкціоноване підключення газових приладів на об`єкті споживача, який обліковується за нормами споживання; несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок якого перевищується діапазон обчислення вузла обліку (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення вузла обліку); використання природного газу споживачем за відсутності чи після розірвання договору розподілу природного газу.

77. Оператор газорозподільної системи при проведенні контрольного огляду вузла обліку має право оглядати комерційний вузол обліку газу та його складові на предмет відсутності ознак пошкодження засобів вимірювальної техніки (ЗВТ), пошкодження пломб, несанкціонованого втручання в ЗВТ, несанкціонованого газопроводу та/або несанкціонованого підключення газових приладів, внаслідок чого може перевищуватися діапазон обчислення лічильника газу (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення лічильником газу).

78. Відповідно до п. 4 Глави 1 Розділу І Кодексу ГРС несанкціоноване втручання в роботу газорозподільної системи - втручання в роботу газорозподільної системи, в тому числі шляхом несанкціонованого відновлення газоспоживання, несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ та/або під`єднання несанкціонованого газопроводу, внаслідок чого порушується нормальний режим роботи ГРМ та/або здійснюється необліковане (обліковане частково чи з порушенням законодавства) використання природного газу.

79. Відповідно до п. 1 Глави 3 Розділу XI Кодексу газорозподільних систем у разі виявлення Оператором ГРМ несанкціонованого газопроводу або несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу розрахунок об`єму необлікованого природного газу здійснюється за граничними об`ємами споживання природного газу населенням з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв споживача (фізичної особи) за період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення (але не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням строку на його усунення. Якщо несанкціонований газопровід проведений шляхом прихованих заходів або фізичною особою, яка є несанкціонованим споживачем, початок періоду, за який визначається об`єм необлікованого природного газу, визначається з дня набуття споживачем (фізичною особою) права власності/користування на житлові (підсобні) приміщення, але не більше двох років, що передували дню виявлення порушення.

80. Пункт 1 Глави 1 Розділу XI Кодексу ГРМ встановлює, що перерахунок (донарахування) або зміна режиму нарахування природного газу споживачу, у тому числі побутовому споживачу, який уклав з оператором ГРМ договір розподілу природного газу, а також несанкціонованому споживачу, який знаходиться на території ліцензованій діяльності оператора ГРМ, застосовуються за наявності акта про порушення, складеного оператором ГРМ відповідно до вимог Розділу XI даного Кодексу.

81. Якщо несанкціонований газопровід проведений шляхом прихованих заходів або фізичною особою, яка є несанкціонованим споживачем, початок періоду, за який визначається об`єм необлікованого природного газу, визначається з дня набуття споживачем (фізичною особою) права власності/користування на житлові (підсобні) приміщення, але не більше двох років, що передували дню виявлення порушення.

82. За визначенням термінів, які містяться у Кодексу ГРС, приховані заходи - несанкціоновані заходи, здійснені споживачем чи іншою особою, внаслідок яких здійснюється необліковане (обліковане частково чи з порушенням законодавства) використання природного газу, які неможливо виявити без використання спеціальних технічних засобів, проведення земельних робіт, демонтажу будівельних конструкцій чи оздоблювальних матеріалів, часткового чи повного демонтажу ЗВТ або дактилоскопічної експертизи чи перевірки метрологічних характеристик ЗВТ.

83. За правилами доказування, визначеними ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

84. У відповідності до ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

85. Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

86. Згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» при розгляді в порядку цивільного судочинства позову, що випливає з кримінальної справи, суд згідно з роз`ясненням, даним у п. 3 постанови № 11 Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 року "Про судове рішення", визначає суми, що підлягають стягненню на відшкодування шкоди, з урахуванням доказів, як наявних у кримінальній справі, так і додатково представлених сторонами і зібраних з ініціативи суду. Тому при розгляді справи по суті дослідженню підлягають докази, які містяться в даній цивільній справі № 496/1369/19 та в кримінальній справі № 496/3653/18, з якої цей позов випливає. Дослідження доказів, які містяться в кримінальній справі, не є збиранням доказів в значенні ч. 7 ст. 81 ЦПК України.

87. З копії довідки-розрахунку № 610 відшкодування збитків побутового споживача природного газу за адресою: вул. Молодіжна, буд. 59, ОСОБА_1 , о/р № НОМЕР_2 , виданої 16.12.2016 року Одеським міжрайонним управлінням з експлуатації газового господарства ПАТ «ОДЕСАГАЗ» та копії Висновку експерта ТОВ «Одеський регіональний центр незалежних експертиз» № 306 від 25.07.2017 року, наявних в матеріалах даної справи та які були об`єктом дослідження в кримінальному провадженні № 1-кп/496/307/18, справа № 496/3653/18, вбачається, що сума завданих збитків, яка документально підтверджена, складає 270251,71 гривня.

88. З огляду на викладене та враховуючи, що протиправність дій ОСОБА_1 установлено ухвалою суду, якими завдано шкоду державним ПАТ «ОДЕСАГАЗ» шляхом самовільного втручання в систему газопостачання, суд дійшов висновку про наявність підстав для її відшкодування, а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ПАТ «ОДЕСАГАЗ» вартість необлікованого обсягу природного газу у розмірі 270251,71 гривня.

VI. Розподіл судових витрат між сторонами.

89. Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

90. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

91. Відповідна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року справа № 826/1216/16, від 12 вересня 2019 року справа № 9901/350/18.

92. Враховуючи, що позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження понесення ним витрат на оплату правової допомоги, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат пов`язаних з оплатою правової допомоги.

93. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

94. Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

95. Отже, у зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір на користь держави компенсується за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 79, 80, 81, 89, 128, 178, 247, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем від 30 версеня 2015 року (затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 з подальшими змінами та доповненнями), Суд, -

У Х В А Л И В:

1.Позов Публічного акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ» до ОСОБА_1 , про стягнення вартості не облікованого обсягу природного газу задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ,реєстрація місцяпроживання заадресою: АДРЕСА_1 ,на користьПублічного акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ», код ЄДРПОУ 03351208, місцезнаходження за адресою: вул. Одарія, буд. 1, м. Одеса, Одеська область, індекс 65003, р/р № НОМЕР_3 в ПАТ «МТБ Банк», МФО 328168, вартість необлікованого обсягу природного газу в розмірі 270251,71 гривня.

3. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 4053,76 гривні.

4. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

5. Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції.

6. Повний текст рішення складено 18 червня 2024 року.

Суддя О.П. Портна