Рішення

від 17.06.2024 по справі 910/7748/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.06.2024Справа № 910/7748/18 (761/21960/22)

За позовом ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 )

до ПАТ «Завод Укркабель» (ідентифікаційний код: 00214528)

треті особи

Київська міська рада в особі Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (ідентифікаційний код: 22883141)

Міністерство культури та інформаційної політики України

(ідентифікаційний код: 43220275)

ТОВ «КИЇВГРАД ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код: 41952250)

про визнання договору купівлі-продажу недійсним

у межах справи № 910/7748/18

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю

Виробничо-комерційна фірма «Профешинал Клас»

(ідентифікаційний код 35316486)

до Публічного акціонерного товариства «Завод Укркабель»

(ідентифікаційний код 00214528)

про банкрутство

Суддя Омельченко Л.В.

За участю секретаря судового засідання Олійника Б.М.

Учасники судового процесу:

від позивача - адвокат Самбур М.М. (на підставі договору від 14.09.2022);

від відповідача-1 - не з `явився;

від третьої особи-1 - не з `явився;

від третьої особи-2 - не з `явився;

від третьої особи-3 - Клюско Р.В. (ордер серії АІ № 1495189)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

В серпні 2023 року ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ПАТ «Завод Укркабель» (ідентифікаційний код: 00214528), про визнання договору купівлі-продажу недійсним, в якому просила суд визнати недійсним договір купівлі продажу № 2Н від 17 листопада 1995 року, будинку АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно архівного витягу з рішення виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів від 13.11.1989 року позивачу - ОСОБА_1 виділено в користування за призначенням кімнату в квартирі АДРЕСА_2 на сім`ю з 3-х осіб і залишено на квартобліку. Вказане рішення ніким не оспорювлось і не є скасованим.

Позивач зазначає, що 17 листопада 1995 року відповідач ПАТ «ЗАВОД УКРКАБЕЛЬ» здійснив відчуження усього будинку за договором № 2Н продавцю АОЗТ «Агрокомплекс «ОМЕГА», дані якого в державному реєстрі юридичних осіб відсутні.

12 серпня 2022 року позивач ОСОБА_1 отримала вимогу про виселення від третьої особи ТОВ «КИЇВГРАД ІНВЕСТ».

Позивач зазначає, що у відповідності до Наказу Комітету охорони і реставрації пам`яток історії, культури та історичного середовища за № 10 від 16.05.1994 року будинок АДРЕСА_1 є пам`яткою архітектури та містобудування.

Посилається на Закон України «Про охорону культурної спадщини», зазначаючи, що при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу будинку був відсутній охоронний договір, який повинен встановити режим використання пам`ятки культурної спадщини.

Враховуючи викладене, просила суд позов задовольнити та визнати договір купівлі продажу № 2Н від 17 листопада 1995 року, будинку АДРЕСА_1 недійсним.

03.08.2023 з Шевченківського районного суду міста Києва передано матеріали справи № 761/21960/22 за позовом ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) до ПАТ «Завод Укркабель» (ідентифікаційний код: 00214528) про визнання договору купівлі-продажу недійсним разом з відповідною ухвалою про передачу справи за підсудністю для розгляду в межах справи про банкрутство ПАТ «Завод Укркабель».

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2023 справу № 910/7748/18 (761/21960/22) передано для розгляду судді Омельченку Л.В.

Ухвалою суду від 21.08.2023 постановлено прийняти до розгляду у межах справи № 910/7748/18 про банкрутство ПАТ «Завод Укркабель» (ідентифікаційний код: 00214528) позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) до ПАТ «Завод Укркабель» (ідентифікаційний код: 00214528), треті особи: Київська міська рада в особі Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (ідентифікаційний код: 22883141), Міністерство культури та інформаційної політики України (ідентифікаційний код: 43220275), ТОВ «КИЇВГРАД ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код: 41952250) про визнання договору купівлі-продажу недійсним; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 18.09.2023 о 13:30; встановлено відповідачу строк - протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подачі до суду з дотриманням приписів статті 165 Господарського процесуального кодексу України: обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; доказів направлення відзиву з доданими до нього документами на адресу позивача; копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надсиланням (наданням) відзиву до суду (ч. 5 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України); попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України). При цьому, якщо докази не можуть бути подані разом з відзивом з об`єктивних причин, відповідач повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частини 3, 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України); встановлено позивачу строк - протягом 5-ти днів з дня отримання відзиву на позов (якщо такий буде поданий) для подання суду з дотриманням приписів статті 166 Господарського процесуального кодексу України: відповіді на відзив на позов та доказів направлення відповіді на відзив відповідачам; встановлено відповідачу строк - протягом 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив для подання суду з дотриманням приписів статті 167 Господарського процесуального кодексу України (якщо такі будуть): заперечень щодо відповіді на відзив та доказів направлення заперечень щодо відповіді на відзив позивачу; попереджено позивача про те, що у разі ненадання господарському суду без поважних причин документів або нез`явлення його представника у судове засідання, позов відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України може бути залишений без розгляду; встановлено третім особам строк - протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подачі до суду з дотриманням приписів статтей 165-168 Господарського процесуального кодексу України письмових пояснень щодо предмета спору, доказів направлення пояснень з доданими до них документами на адресу інших учасників справи; звернуто увагу учасників справи на положення статей 74, 80, 81 Господарського процесуального кодексу України щодо порядку подання доказів, наслідків неподання їх та доказів їх направлення іншим учасникам справи, а також щодо порядку витребування доказів; звернуто увагу учасників справи на те, що копії письмових доказів, які подаються, повинні бути оформлені у відповідності до вимог ч. 4 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України та п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003); повідомлено учасників справи, що інформація по справі, що розглядається, доступна на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/; копію ухвали направлено учасникам справи.

06.09.2023 від третьої особи - ТОВ «Київград Інвест» надійшли письмові пояснення щодо позову.

У судове засідання 18.09.2023 з`явилась представник позивача Самбур М.М. , інші учасники справи у судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. У зв`язку з неявкою у судове засідання відповідача та третіх осіб, суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 18.09.2023 відкладено розгляд справи у підготовчому судовому засіданні на 13.11.23 о 13:00 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44- Б, зал № 7; здійснено виклик у судове засідання учасників справи; копію ухвали направлено учасникам справи.

13.11.2023 від арбітражного керуючого Кулика М.В. надійшла заява про розгляд справи без його участі .

У судове засідання 13.11.2023 з`явилась представник позивача Самбур М.М. Інші учасники справи в судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, завчасно. Судом було з`ясовано думку позивача щодо можливості переходу до розгляду справи по суті. Представник позивача Самбур М.М. зазначила, що всі дії у підготовчому провадженні виконано, вважали за доцільне здійснити перехід до розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 13.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.12.23 об 11:00 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44- Б, зал № 7; викликано учасників справи у судове засідання.

21.11.2023 від представника позивача Самбур М.М. надійшло клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача.

У судове засідання 20.12.2023 з`явилась представник позивача Самбур М.М. та представник третьої особи ТОВ «КИЇВГРАД ІНВЕСТ» Клюско Р.В. Представник позивача Самбур М.М. підтримала клопотання про залучення співвідповідачем у справі АОЗТ «Агрокомплекс «Омега», представник ТОВ «КИЇВГРАД ІНВЕСТ» Клоско Р.В. не заперечував стосовно заявленого клопотання.

Ухвалою суду від 20.12.2023 клопотання представника позивача ОСОБА_1 - Самбур Марії Михайлівни про залучення співвідповідачем АОЗТ «Агрокомплекс «Омега» відхилено; відкладено розгляд справи по суті на 26.02.2024 об 11:15; здійснено виклик учасників справи у судове засідання.

У судове засідання 26.02.2024 з`явились представник ОСОБА_1 адвокат Самбур М.М. та представник третьої особи ТОВ «КИЇВГРАД ІНВЕСТ» Клюско Р.В. Відповідач та інші треті особи у судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 26.02.2024 відкладено розгляд справи на 15.04.24 об 11:00 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44- Б, зал № 7; викликано учасників справи у судове засідання.

27.02.2024 від представника позивача Самбур М.М. надійшло клопотання про долучення адвокатського запиту від 10.12.2023.

У судове засідання 15.04.2024 з`явились представник позивача Самбур М.М. та представник ТОВ «КИЇВГРАД ІНВЕСТ» Клюско Р.В. Судом було з`ясовано думку учасників справи, присутніх у судовому засіданні, щодо можливості переходу до розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 15.04.2024 постановлено закрити підготовче провадження у справі; призначити розгляд справи по суті у судовому засіданні на 17.06.2024 о 13:00. Засідання суду відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44- Б, зал № 7; викликати учасників справи у судове засідання.

21.05.2024 від третьої особи надійшло клопотання про долучення витрат на професійну допомогу.

17.06.2024 від представника позивача Самбур М.М. надійшли письмові пояснення по суті спору.

У судове засідання 17.06.2024 з`явились представник позивача Самбур М.М. та представник ТОВ «КИЇВГРАД ІНВЕСТ» Клюско Р.В. Представник позивача підтримала вимоги позовної заяви у повному обсязі, просила суд визнати недійсним договір купівлі продажу № 2Н від 17 листопада 1995 року, будинку АДРЕСА_1 з підстав, викладених у позові. Представник ТОВ «КИЇВГРАД ІНВЕСТ» Клюско Р.В. висловив свої заперечення з приводу позовної заяви, зазначив, що вважає позов таким, що поданий із порушенням строків позовної давності. Судом було роз`яснено третій особі, що оскільки вона не є стороною спірного договору, то заява про застосування строків позовної давності нею заявлена бути не може.

Заслухавши пояснення позивача, розглянувши матеріали позовної заяви, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно архівного витягу із рішення виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів від 13.11.1989 р. № 624 Виконком Шевченківської районної Ради народних депутатів вирішив надати позивачу - гр. ОСОБА_3 кімнату в загальній квартирі АДРЕСА_3 .

17 листопада 1995 року між відповідачем - ПАТ «ЗАВОД УКРКАБЕЛЬ» та АОЗТ «Агрокомплекс «ОМЕГА» укладено договір № 2Н купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 .

12 серпня 2022 року позивач ОСОБА_1 отримала вимогу про виселення від третьої особи ТОВ «КИЇВГРАД ІНВЕСТ», який був вказаний у вимозі як власник житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

У відповідності до Наказу Комітету охорони і реставрації пам`яток історії, культури та історичного середовища № 10 від 16.05.1994 будинок по вулиці Тропініна, 6 (Особняк Котунського) є пам`яткою архітектури та містобудування.

Наказом Міністерства культури і туризму України № 424/1/16-08 від 15.04.2008 будинок занесено до переліку об`єктів культурної спадщини міста Києва.

Отже, судом встановлено, що будинок охороняється законодавством України у сфері охорони культурної спадщини.

Статтею 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що нерухомий об`єкт культурної спадщини - це об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності.

Пам`ятка культурної спадщини - це об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Норми ч. ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачають, що порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Відповідно до п. 1 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.

Як вбачається з матеріалів, доданих до позовної заяви, договір купівлі-продажу нежитлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 було укладено 17.11.1995, тобто після внесення будинку до пам`ятки культурної спадщини.

У п. 9 Договору № 2Н від 17.111995 зазначено, що будинок є заселеним жильцями і відселення жильців проводиться покупцем за його рахунок.

Судом встановлено, що на момент укладення договору купівлі-продажу будинку був відсутній охоронний договір на цей об`єкт, який повинен встановити режим використання пам`ятки культурної спадщини.

Позивач вважає, що її права, як громадянинки України, порушуються оскільки при укладанні оспорюваного договору його сторонами не були виконані істотні умови договору купівлі-продажу будинку та вимоги ст.ст. 18, 20 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ТОВ «КИЇВГРАД ІНВЕСТ», яка на момент розгляду вказаного позову значиться як власник спірного будинку, у своїх письмових поясненнях щодо позову зазначила, що вважає позов безпідставним та необґрунтованим та вважає себе законним власником будівлі. Зазначає, що 7 грудня 2020 між Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ТОВ «КИЇВГРАД ІНВЕСТ» щодо вказаного будинку було укладено охоронний договір № 4472 на пам`ятку культурної спадщини .

Третя особа стверджує, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки у своєму позові ОСОБА_1 не вказує за захистом якого свого особистого немайнового або майнового права та інтересу вона звертається до суду та жодним чином не обґрунтовує, чому саме обраний нею спосіб захисту у вигляді визнання недійсним правочину, який вона не укладала, є належним та яким чином він відновить чи захистить її порушені права. Крім того, третя особа зазначає, що позивачем не надано жодного належного доказу наявності в неї будь-яких прав на квартиру АДРЕСА_4 та її фактичного проживання в цій квартирі.

З цих підстав просить відмовити ОСОБА_1 у позові у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, є визнання правочину недійсним, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначено статтею 215 цього Кодексу.

Згідно частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 і від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).

Так, судом встановлено, що позивач набула право володіння та користування кімнатою в квартирі АДРЕСА_2 у відповідності до Ордеру на жиле приміщення № 71568, серія Б від 26 червня 1989 року згідно з рішенням виконавчого органу Шевченківської районної ради народних депутатів від 13 липня 1989 року.

Статтею 59 Житлового кодексу України визначено, що ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень. Вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів від 13.11.1989 № 629 та ордер на жиле приміщення № 71568, серія Б від 26 червня 1989 року судом недійсними не визнавалися. Крім того, вбачається, що у вказаному рішенні не зазначена кінцева дата надання позивачу кімнати та залишення її на квартообліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Отже, з огляду на те, що на момент укладення спірного договору купівлі-продажу будинку був відсутній охоронний договір на цей об`єкт, який повинен встановити режим використання будинку - пам`ятки культурної спадщини, суд вважає, що відповідачем при укладенні договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 , було порушено вимоги ч. 1 ст. 227 ЦК України, що є підставою для визнання правочину недійсним.

Крім того, судом зазначається, що вказаний вище договір купівлі-продажу є таким, що порушує публічний порядок, оскільки він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема, порушення ст. 47 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на житло. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на встановлені вище обставини, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача та наявність правових підстав для визнання договору купівлі-продажу № 2 Н від 17 листопада 1995 року будинку АДРЕСА_1 , укладеного між ПАТ «Завод Укркабель» та АОЗТ «Агрокомплекс «Омега», недійсним.

Частинами першою та другою статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи, позиція суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення формулювання рішень.

Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи приписи частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача.

Керуючись ст. ст. 3, 12, 74, 75, 76 , 86 , 121, 129, 240 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) до ПАТ «Завод Укркабель» (ідентифікаційний код: 00214528) про визнання договору купівлі-продажу недійсним - задовольнити.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу № 2 Н від 17 листопада 1995 року будинку АДРЕСА_1 , укладений між ПАТ «Завод Укркабель» та АОЗТ «Агрокомплекс «Омега».

3. Судові витрати в сумі 992,40 грн покласти на ПАТ «Завод Укркабель» (ідентифікаційний код: 00214528).

Повний текст складено 27.06.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом двадцяти днів з дня його проголошення до або через відповідні суди. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя Л.В. Омельченко