Постанова

від 27.06.2024 по справі 643/17028/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2024 року

м. Київ

справа № 643/17028/20

провадження № 61-17619св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди на постанову Полтавського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Лобова О. А.,

Дорош А. І., Триголова В. М.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди, третя особа - ОСОБА_2 , про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивований тим, що з 01 жовтня 2015 року ОСОБА_1 працювала на посаді доцента кафедри суспільно-правових дисциплін і менеджменту освіти Харківського національного педагогічного університету імені

Г. С. Сковороди. Після виходу з лікарняного з 05 вересня 2020 року до

15 вересня 2020 року постійно перебувала на роботі і виконувала свої трудові обов`язки. З 16 вересня до 01 жовтня 2020 року вона перебувала на лікарняному, а 02 жовтня 2020 року, після виходу на роботу, дізналася, що її звільнено за прогул.

Позивачка вважала своє звільнення незаконним, оскільки не було факту прогулу, наказ про звільнення не містить даних про дати вчинення нею прогулу, всупереч статті 149 КЗпП України у неї не відібрано пояснень, первинна профспілка, членом якої вона є, розглянула подання адміністрації про згоду на звільнення без її участі.

ОСОБА_1 з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог просила скасувати параграф 2 наказу Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди від 02 жовтня 2020 року № 128; поновити її на посаді доцента кафедри суспільно-правових дисциплін і менеджменту освіти Харківського національного педагогічного університету імені

Г. С. Сковороди; стягнути з Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 вересня 2020 року до 28 березня 2023 року у сумі 143 616,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 03 травня 2023 року

в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що роботодавець дотримав визначену КЗпП України процедуру звільнення позивачки за прогул без поважних причин.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 03 травня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.

Визнано незаконним і скасовано параграф другий наказу Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди від 02 жовтня 2020 року № 128 про звільнення ОСОБА_1 за прогули.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді доцента кафедри суспільно-правових дисциплін і менеджменту освіти Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди.

Стягнено з Харківського національного педагогічного університету імені

Г. С. Сковороди на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 жовтня 2020 року до 06 листопада 2023 року у сумі

181 360,08 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована недоведеністю факту прогулу

05 і 07 вересня 2020 року, тобто відсутності позивачки на робочому місці більше трьох годин без поважних причин. Оскільки суд дійшов висновку про незаконне звільнення позивачки, апеляційний суд відповідно до статті 235 КЗпП України вирішив питання про стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

05 грудня 2023 року Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 06 листопада

2023 року та залишити в силі рішення Октябрського районного суду

м. Полтави від 03 травня 2023 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що заявник не був повідомлений належним чином про розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Відповідач не отримував жодних документів. Вказує, що відповідач виконав обов?язок, встановлений статтею 29 КЗпП України. Під час звільнення позивачки

з роботи відповідач дотримав норми КЗпП України, оскільки позивачка була відсутня на роботі, що підтверджується матеріалами справи. Самовільне призначення перескладання іспиту не спростовує факт відсутності позивачки на роботі 05 вересня 2020 року.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі

№ 947/6744/21, від 06 лютого 2023 року у справі № 522/17702/21,

від 11 червня 2019 року у справі № 904/2882/18, від 24 вересня 2019 року

у справі № 922/1151/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

22 січня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Молчанова Ю. Ю. подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Полтавського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року - без змін.

25 січня 2024 року Харківський національний педагогічний університет імені

Г. С. Сковороди подав до Верховного Суду відповідь на відзив, у якій просить касаційну скаргу задовольнити.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Октябрського районного суду м. Полтави.

09 лютого 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у відзиві на касаційну скаргу та у відповіді на відзив, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволеннюз таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 211 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Порядок виклику та вручення судових повісток визначено у статтях 128, 130 ЦПК України.

Частиною другою статті 128 ЦПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Згідно з частиною п`ятою вказаної статті судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка,

а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час

і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час

і місце судового засідання.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу

в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)

від 15 травня2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Ухвало Полтавського апеляційного суду від 12 липня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 13 липня 2023 року справу призначено до судового розгляду на 23 жовтня 2023 року о 09:20 год

з повідомленням учасників справи.

03 жовтня 2023 року Полтавський апеляційний суд на електрону адресу Харківського національного університету імені Г. С. Сковороди (rector@gnpu.edu.ua) направив судову повістку про виклик в судове засідання на 23 жовтня 2023 року о 09:20 год (т. 2, а. с 173, зворот).

23 жовтня 2023 року Полтавський апеляційний суд оголосив перерву.

23 жовтня 2023 року Полтавський апеляційний суд на електрону адресу Харківського національного університету імені Г. С. Сковороди (rector@gnpu.edu.ua) направив судову повістку про виклик в судове засідання на 06 листопада 2023 року о 13:40 год (т. 2, а. с 176 зворот).

Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо неповідомлення заявника про розгляд справи, Верховний Суд виходить із такого.

17 серпня 2021 року Вища рада правосуддя рішенням № 1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС).

У газеті «Голос України» від 04 вересня 2021 року № 168 (7668) Вища рада правосуддя опублікувала оголошення про початок функціонування трьох таких підсистем (модулів) ЄСІТС: «Електронний кабінет»; «Електронний суд»; підсистема відеоконференцзв`язку.

Пункт 110 розділу V «Перехідні положення» Положення про ЄСІТС визначає, що підсистеми (модулі) ЄСІТС, зазначені в розділі III цього Положення, починають функціонувати через 30 днів із дня опублікування Вищою радою правосуддя в газеті «Голос України» та на вебпорталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля).

05 жовтня 2021 року є датою початку функціонування таких підсистем (модулів) ЄСІТС: «Електронний кабінет», «Електронний Суд», підсистема відеоконференцзв`язку.

Відповідно до пункту 3 розділу І Положення про ЄСІТС Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) - це сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС.

Згідно з підпунктом 5.8 пункту 5 розділу І Положення про ЄСІТС офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України.

Відповідно до пункту 8 Положення про ЄСІТС підсистема «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (https://cabinet.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав. Доступ користувачів до підсистем (модулів) ЄСІТС, окрім Електронного кабінету, також може забезпечуватися за допомогою сервісу обміну даними між відповідними підсистемами (модулями) ЄСІТС та іншими інформаційними системами.

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють свої офіційні електронні адреси

в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС у добровільному порядку (пункт 10 Положення про ЄСІТС).

Аналогічні норми є в частині шостій статті 14 ЦПК України .

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували «Електронний кабінет», суд надсилає документи у справах,

в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до «Електронного кабінету» таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством.

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка,

а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Отже, процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судової повістки: шляхом направлення рекомендованим листом

з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Вимога про надіслання судової повістки через підсистеми ЄСІТС

є обов`язковою для осіб, визначених у пункті 10 Положення про ЄСІТС, і тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Подібний за змістом висновок щодо надсилання судової кореспонденції на електронну адресу зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23).

Аналіз викладених вище приписів ЦПК України, якими встановлено порядок направлення судової повістки особі, яка не має офіційної електронної адреси, свідчить про обов`язок суду направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонене, та може здійснюватися як додаткове, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судової повістки відповідно до статті 128 ЦПК України.

Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди не має Електронного кабінету в системі ЄСІТС та не є особою, для якої встановлений обов?зок, визначений пунктом 10 Положення про ЄСІТС та частиною шостою статті 14 ЦПК України реєстрації офіційної електронної адреси в ЄСІТС, а тому зазначена заявником електрона адреса ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на яку апеляційний суд здійснював направлення судової кореспонденції, не є офіційною.

Матеріали справи не містять доказів про належне повідомлення Харківського національного університету імені Г. С. Сковороди про судове засідання, призначене на 06 листопада 2023 року о 13:40 год.

Враховуючи викладене, із матеріалів справи вбачається, що справа в суді апеляційної інстанції була розглянута 06 листопада 2023 року за відсутності Харківського національного університету імені Г. С. Сковороди, який не був належним чином повідомлений про час і місце слухання справи відповідно до статей 128-130 ЦПК України.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки-повідомлення, є порушенням статті 6 Конвенції, а також порушенням вимог статей 128, 130 ЦПК України.

Ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені вимоги закону та розглянув справу за відсутності сторони у справі, щодо якої відсутні докази належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції порушив право заявника знати про час і місце судових засідань, що є порушенням права на доступ до правосуддя та порушенням статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Віктор Назаренко проти України» від 03 жовтня 2017 року та у справі «Лазаренко та інші проти України» від 27 червня 2017 року).

Згідно з частиною четвертою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Оскільки Харківський національний університет імені Г. С. Сковороди обґрунтовує касаційну скаргу тим, що апеляційний суд не повідомив його про розгляд справи, і ця обставина підтверджується матеріалами справи, постанова Полтавського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року підлягає обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківського національного університету імені

Г. С. Сковороди задовольнити частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова Полтавського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

Є. В. Коротенко

М. Є. Червинська