Ухвала

від 27.06.2024 по справі 182/5212/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6024/24 Справа № 182/5212/21 Суддя у 1-й інстанції - Рунчева О.В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

УХВАЛА

27 червня 2024 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Зубакової В.П., Тимченко О.О.

ознайомившись із клопотанням ОСОБА_1 про забезпечення позову у справіза апеляційною скаргою Приватного підприємства «РЕГЕНТ» на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2024 року у справі № 182/5212/21 за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «РЕГЕНТ», треті особи - ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2024 року позов ОСОБА_1 до ПП «РЕГЕНТ», треті особи ОСОБА_2 , АТ «Страхова група «ТАС» про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,задоволено.

Стягнуто з ПП «РЕГЕНТ» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 210 013,95 грн, витрати на проведення підготовчих робіт для здійснення оцінки розміру заподіяної шкоди у розмірі 1 186 грн 80 коп, витрати пов`язані з проведенням експертного автотоварознавчого дослідження у розмірі 3 500 грн.

Стягнуто з ПП «РЕГЕНТ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 775 грн 55 коп.

Вказане рішення оскаржено ПП «РЕГЕНТ».

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 червня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргоюПП «РЕГЕНТ» на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2024 року у справі № 182/5212/21 та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку спрощеного позовногопровадження без повідомленняучасників справи,за наявнимив нійматеріалами на 09 липня 2024 року.

24 червня 2024 року ОСОБА_1 подав клопотання, в якому вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ПП «РЕГЕНТ» вчиняти певні дії щодо відчуження відповідачем належного рухомого та нерухомого майна до набуття чинності рішенням у справі, та шляхом накладення арешту на грошові кошти ПП «РЕГЕНТ» на загальну суму 250000 грн, які знаходяться на його банківських рахунках.

Заяву обґрунтовує тим, що після ухвалення оскаржуваного відповідачем рішення, відповідач, діючи недобросовісно, вчинив незаконні дії з метою уникнення від майнової відповідальності за рішенням суду, а саме відчужив належний відповідачу вантажний автомобіль КамАЗ.

Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить, або взагалі призведе до невиконання судового рішення.

Дослідивши доводи клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вказане клопотання про забезпечення позову не підлягає до задоволення з таких підстав.

За змістомч.ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідками встановлення обов`язку або заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав і законних інтересів інших учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, так як питання обґрунтованості заявлених вимог є предметом дослідження судом під час розгляду справи по суті і не вирішується судом під час розгляду заяви про забезпечення позову, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суд (постанова від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

Згідно до вимог ч.10ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за своїм змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 не доведено жодними належними та допустимими доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів учасників справи, за захистом яких вона звернулася до суду із позовомпровизнання договору нікчемним, зобов`язання вчинити певні дії.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України та позиції Європейського суду з прав людини, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, колегія суддів вважає, що подана заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 149, 150 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотанням ОСОБА_1 про забезпечення позову у справіза апеляційною скаргою Приватного підприємства «РЕГЕНТ» на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2024 року у справі № 182/5212/21 за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «РЕГЕНТ», треті особи - ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди -відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: