Рішення

від 26.04.2024 по справі 488/1793/19

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/1793/19

Провадження № 2/488/66/24

РІШЕННЯ

Іменем України

26.04.2024 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючої по справі - судді Чернявської Я.А.,

при секретарі судового засідання Авдєєвій К.Р.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Бушинського Є.В.,

третьої особи - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 та Миколаївської міської ради про визнання недійсним та скасування договору купівлі - продажу, визнання неправомірними та скасування рішень органів місцевого самоврядування стосовно визначення часток та оформлення права власності, де третіми особами виступають: ОСОБА_3 та П`ята Миколаївська державна нотаріальна контора,

ВСТАНОВИВ:

25 квітня 2019 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, який неодноразово уточнювала в подальшому, до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 та Миколаївської міської ради, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 та П`ятої Миколаївської державної нотаріальної контори про визнання недійсним та скасування договору купівлі продажу, визнання неправомірними та скасування рішень органів місцевого самоврядування стосовно визначення часток та оформлення права власності.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18 лютого 2020 року до участі у справі у якості співвідповідача залучено Миколаївську міську раду та ОСОБА_2 .

Доводи позову обґрунтовано тим, що під час збирання документів для приватизації земельної ділянки під будинком АДРЕСА_1 , їй, як спадкоємиці ОСОБА_5 , стало відомо, що 09 жовтня 1979 року ОСОБА_6 уклав з ОСОБА_7 договір купівлі-продажу на 2/5 частини житлового будинку, що мають 18,9 кв.м. житлової площі, з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться у АДРЕСА_1 .

В подальшому спірна частка житлового будинку неодноразово відчужувалася відповідно до цивільно правових угод, зокрема:

29 липня 1981 року за договором купівлі продажу, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ,

09 серпня 1984 року за договором дарування укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ,

21 травня 1985 року за договором купівлі продажу, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_10

14 жовтня 1986 року ОСОБА_10 продала ОСОБА_2 2/5 частини вказаного житлового будинку, що мають 18,9 кв.м. житлової площі, з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться у АДРЕСА_1 .

Позивач зазначаючи, що ОСОБА_6 був неписьменний, а тому не міг самостійно укласти договір купівлі-продажу та те, що такі договори не могли бути укладені та зареєстровані оскільки чинне та той час законодавство не допускало їх укладання щодо продажу незначної невиділеної частки не співвласникові, а третім особам, без згоди співвласника, без дозволу відповідної ради на продаж, так як будинок підлягав знесенню, вважає договір купівлі-продажу від 09 жовтня 1979 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 таким, що укладений з порушенням вимог діючого на той час законодавства, а тому підлягає визнанню недійсним судом.

Рішенням Миколаївської міської ради від 28 квітня 2000 року № 251 проведено перерозподіл часток у праві спільної часткової власності на це домоволодіння: їй належить 80/100 часток, а ОСОБА_2 - 20/100 часток.

Наступним рішенням від 20 лютого 2002 року за № 105 знову проведено перерозподіл часток, відповідно до якого ОСОБА_5 належить 65/100, а ОСОБА_2 35/100 часток відповідно. На підтвердження чого було видано свідоцтва про право власності. Однак бабуся позивачки ОСОБА_5 та дідусь ОСОБА_6 ніколи не надавали відповідачеві погодження на узаконення самовільно побудовах споруд.

Позивачка зазначає, що ОСОБА_2 самовільно, без згоди власника будинку, дозволу на виконання будівельних робіт, без виділення йому земельної ділянки звів прибудову А-1, літню кухню, внаслідок чого КП «ММБТІ» було незаконно здійснено перерахунок часток співвласників на підставі рішення Корабельного виконкому № 105 від 20 лютого 2002 року «Про зміну ідеальних часток у домоволодінні та видачу свідоцтв про право власності" та видано свідоцтва про право власності ОСОБА_2 на 35/100 часток домоволодіння по АДРЕСА_2 та ОСОБА_5 на 65/100 часток цього домоволодіння, при цьому в розрахунок часток було незаконно включено будинок "М", який збудовано в 1998 році ОСОБА_5 .

Посилаючись на те, що рішення, яким оформлені побудови відповідача ОСОБА_2 в період з 1998 року по даний час прийнято з порушенням чинного законодавства, а саме за відсутності її згоди на переобладнання або перепланування та з врахуванням викладених вище обставин просила визнати неправомірним і скасувати: п.2 рішення Корабельного райвиконкому Миколаївської міської ради № 30 від 17 липня 1998 року в частині надання ОСОБА_2 дозволу на будівництво житлової прибудови розміром 4х6 по АДРЕСА_1 ; п.1.18 рішення Корабельного райвиконкому Миколаївської міської ради № 118 від 18 грудня 2001 року в частині затвердження акту державної технічної комісії на введення в експлуатацію раніше побудованої житлової прибудови А1-1 по АДРЕСА_2 , житловою площею 17.4 кв.м., корисною площею 30.7 кв.м.; п.1.11 п. 4 рішення Корабельного райвиконкому Миколаївської міської ради № 119 від 18 грудня 2001 року в частині оформлення за ОСОБА_2 літньої кухні Ф розміром 2.3 х 3.9 кв.м. по АДРЕСА_2 ; п.1 та 2 рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 105 від 20 лютого 2002 року в частині встановлення ідеальних часток на домоволодіння за цією адресою та скасувати свідоцтва про право власності на домоволодіння, видані на підставі цього рішення.

З врахуванням викладених обставин, позивач остаточно просила суд:

поновити їй строк на звернення до суду із даним позовом;

визнати недійсним договір купівлі - продажу 2/5 частини жилого

будинку, що мають 18,90 кв.м жилої плоши з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться у АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_3 ), укладений між ОСОБА_11 ( ОСОБА_12 )та ОСОБА_7 (Яківною) від 09.10.1979 р., посвідчений державним нотаріусом П`ятоі Миколаївської державної нотаріальної контори Друкер Л.О. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 2350;

визнати протиправним та Скасувати п.2 Рішення Корабельного

районного виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 30 від 17 липня 1998 року в частині надання дозволу ОСОБА_2 на будівництво житлової прибудови розміром 4x6 м. у АДРЕСА_1 ;

визнати протиправним та скасувати п.1.18 Рішення Корабельного районного виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 118 від 18.12.2001 року в частині затвердження акту державної технічної комісії про введення в експлуатацію раніше побудованої житлової прибудови «А1-1» по АДРЕСА_1 , житловою площею 17.4 кв.м., корисною площею 30.7 кв.м. ОСОБА_2 ;

визнати протиправним та скасувати п. 1.11 Рішення Корабельного

районного виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 119 від 18 грудня 2001 року в частині оформлення за ОСОБА_2 житлової прибудови «М1-1» розміром 3.5м.*4,3м., сіни «м1» розміром 1.65м* 1.4 м., літньої кухні «Ф» розміром 2.3мх3.9м. по АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 літньої кухні "ф" розміром 2,3м*3,9м по АДРЕСА_2 ;

визнати протиправним та скасувати Рішення виконавчого комітету

Миколаївської міської ради № 251 від 28 квітня 2000 року в частині зміни ідеальних часток у домоволодіннях та видачі свідоцтв про право власності по

АДРЕСА_1 ;

визнати протиправним та скасувати п. 1 і 2 Рішення виконавчого

комітету Миколаївської міської ради № 105 від 20 лютого 2002 року в частині зміни ідеальних часток у домоволодіннях та видачі свідоцтв про право власності по АДРЕСА_1 ;

визнати недійсним Свідоцтво про право власності на домоволодіння

АДРЕСА_2 від 15.05.2000 року, видане Корабельним виконкомом

Миколаївської міської ради на 80/100 часток домоволодіння ОСОБА_5 на підставі Рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 251 від 28 квітня 2000 року;

визнати недійсним Свідоцтво про право власності на домоволодіння АДРЕСА_4 від 15.05.2000 року, видане Корабельним виконкомом

Миколаївської міської ради на 20/100 часток домоволодіння ОСОБА_2 на підставі Рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 251 від 28 квітня 2000 року;

визнати недійсним Свідоцтво про право власності на домоволодіння

АДРЕСА_2 від 12.03.2002 року, видане Корабельним виконкомом

Миколаївської міської ради на 65/100 часток домоволодіння ОСОБА_5 на підставі Рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 105 від 20 лютого 2002 року;

визнати недійсним Свідоцтво про право власності на домоволодіння

АДРЕСА_2 від 12.03.2002 року, видане Корабельним виконкомом

Миколаївської міської ради на 35/100 часток домоволодіння ОСОБА_2 на підставі Рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 105 від 20 лютого 2002 року;

витребувати у ОСОБА_2 2/5 частин

житлового будинку, що знаходиться у АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_3 , передавши її у

володіння ОСОБА_4 .

В судовому засіданні, позивачка ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, в подальшому, будучи належним чином повідомленою про час та місце його проведення, до судового засідання не з`явилася, направила на адресу суду клопотання про розгляд справи без її участі.

Представник позивачки адвокат Долгова Л.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд їх задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 своїм правом на подання письмового відзиву не скористався, у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з огляду на їх безпідставність.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Бушинський Є.В. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з огляду на їх безпідставність.

Представник відповідачів Виконавчого комітету Миколаївської міської ради та Миколаївської міської ради Горобченко О.В. у відзивах на позовну заяву просила суд прийняти рішення за наявними матеріалами справи та у відповідності до вимог діючого законодавства. В подальшому, будучи належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, до судового засідання свого представника не направили.

Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Третя особа П`ята Миколаївська державна нотаріальна контора просила суд проводити судові засідання без участі їх представника, направили на адресу суду витребувані судом документи.

Крім того, у судовому засіданні досліджено матеріали інвентарної справи на житловий будинок по АДРЕСА_1 та допитано в якості спеціаліста представника Миколаївського МБТ Архіпова Д.О.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши доводисторін таоцінивши доказиу їхсукупності,суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частина 3 статті 12 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона

повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх

вимог і заперечень.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити

ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або

заперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі

яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що

обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять

інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є

обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають

інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні

судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судовим розглядом встановлені наступні фактичні обставини справи.

На підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 01 жовтня 1963 року, виданого відповідно до рішення виконавчого комітету Жовтневої міської ради депутатів трудящих № 143 від 29 червня 1962 року, у зв`язку з переходом селища до міста, ОСОБА_6 належав житловий будинок в АДРЕСА_5 .

Відповідно до рішення № 364 виконавчого комітету Жовтневої міської ради депутатів трудящих від 25 грудня 1964 року за даним домоволодінням зареєстровано земельну ділянку площею 910 кв.м., а 849 кв.м. передано у тимчасове користування, а всього 1759 кв.м.

В подальшому адресу було змінено з АДРЕСА_5 на АДРЕСА_2 , а з 2016 року на АДРЕСА_1 .

Як вбачається із матеріалів інвентарної справи за даною адресою станом на 04 жовтня 1966 року знаходився житловий будинок літ. А-1, загальною площею 40.5 кв.м., складався з двох жилих кімнат площею 17.90 та 18.90 кв.м., сіней а-1 площею 5.60 кв.м. (2.22х2.58), сіни а1-1 площе. 9.40 кв.м.(2.23х4.20) та господарських будівель та споруд.

За договором купівлі-продажу від 09 жовтня 1979 року ОСОБА_6 продав ОСОБА_7 2/5 частини житлового будинку, що мають 18,90 кв.м. житлової площі з відповідною частиною надвірних споруд по АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла.

Відповідно до відповіді П`ятої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області, яка надійшла на адресу Корабельного районного суду м. Миколаєва 11.10.2019 року спадкової справи після смерті ОСОБА_7 не виявлено.

Після чого 2/5 частки спірного домоволодіння відчужувалися неодноразово.

За договором купівлі - продажу від 29 липня 1981 року ОСОБА_7 продала ОСОБА_8 , який 09 серпня 1984 року подарував цю частку ОСОБА_9 , а останній 21 травня 1985 року продав ОСОБА_10 .

За договором купівлі-продажу від 14 жовтня 1986 року ОСОБА_10 продала ОСОБА_2 2/5 частки житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових споруд та будівель за вищевказаною адресою, яка розташована на земельній ділянці площею 910 кв.м. і на ній розташовано житловий будинок літ. А, жилою площею 36.80 кв.м. та до нього прилягають сараї Б, Д.Ж.З, вбиральня Г, навіси Л,К, басейн №1, забори №3,4, замощення 1, хвіртки 5,6, водопровід №7.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер.

Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, яку прийняла його дружина ОСОБА_5 , а 19 березня 1998 року отримала свідоцтво про право на спадщину, відповідно до якого їй належить 3/5 частики жилого будинку з відповідною частиною господарських споруд, що знаходиться у АДРЕСА_1 . В цілому житловий будинок літ. А-1, загальною жилою площею 36.8 кв.м. та до нього примикають господарські споруди літня кухня літ. Д,Ж, навіс літ.К, вбиральня літ. Г, сарай літ. Н, споруди 1-7,1.

Пунктом 2 рішення Корабельного районного виконавчого комітету Миколаївської міської ради №30 від 17 липня 1998 року розглянуто заяву ОСОБА_2 та погоджено будівництво ним житлової прибудови розміром АДРЕСА_6 .

Цим же рішенням погоджено і будівництво ОСОБА_5 нового житлового будинку 6м х 6,8м, веранди 3м х 5м і туалету 1.5м х 1.2м за цією ж адресою.

Акт державної технічної комісії про введення в експлуатацію побудованого ОСОБА_5 житлового будинку житловою площею 28.5 кв.м., корисною площею 43.4 кв.м. за спірною адресою затверджено рішенням Корабельного районного виконавчого комітету №26 від 09 квітня 1999 року.

За заявою ОСОБА_5 та за погодженням з ОСОБА_2 було проведено перерахунок часткок у домоволодіння за даною адресою.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради №251 від 28 квітня 2000 року встановлено ідеальні частки у даному домоволодінні: ОСОБА_2 -20/100 часток, ОСОБА_5 80/100 часток.

На підставі цього рішення Корабельним виконкомом Миколаївської міської ради 15 травня 2000 року видано свідоцтво про право власності на домоволодіння ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на відповідні частки.

Рішенням Корабельного виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 118 від 18 грудня 2001 року затверджено акти державної технічної комісії про введення в експлуатацію раніше побудованих об`єктів:

- житлової прибудови А 1-1 по проспект Жовтневому, 374 житловою площею 17.4 кв.м., корисною площею 30.7 кв.м. ОСОБА_2 ( п.1.18);

- житлової прибудови М1-1 за цією ж адресою житловою площею 11,3 кв.м., корисною 11.3 кв.м. ОСОБА_5 .

Рішення вказаного органу № 119 від 18 грудня 2001 року ОСОБА_5 та ОСОБА_2 надано дозвіл на оформлення житлової прибудови М1-1 розміром 3.5мх4.3м; сіней м1 розміром 1.65мх1.4м, літньої кухні Ф розміром 2.3м х 3.9м за спірною адресою.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 20 лютого 2001 року № 105 встановлено ідеальні частки у спірному домоволодінні: Пчелинському 35/100 часток, Вигодянській 65/100 часток. На підставі цього рішення Корабельним виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 12 березня 2002 року власникам видано свідоцтво про право власності на домоволодіння кожному на відповідну частку.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла. Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, яку прийняли її онуки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Мотиви, з яких виходить суд та нормативно-правове обґрунтування.

Щодо недійсності договору купівлі-продажу від 09.10.1979 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7

19липня 1979року ОСОБА_6 звернувся доКП ММБТІз заявою,у якій просив видати довідку-характеристику для продажу частини будинку - кімнати 1-3, частини воріт та 1/2 частини огорожі.

Як вбачаєтьсяз поверховогоплану таескізу житловогобудинку літ.А,вхід в кімната 1-3 був можливий лише через сіни літ а1 (приміщення 2-1).

Таким чином,відповідно дост.132ЦК УРСР1963року сіниліт а1(приміщення2-1) були приналежністю головної речі (кімнати 1-3) та наслідував її долю.

Отже, на момент укладення спірного договору купівлі-продажу, 2/5 частки

житлового будинку складалися з двох приміщень, які були ізольовані від інших

приміщень житловогобудинку літ.А завищевказаною адресою,про щобуло зазначеноу розрахунку часток, складеному 02.09.1979 року.

Вищевказаним спростовуються доводи позовної заяви стосовно того, що

відчужувана частка житлового будинку була незначною та не була виражена у

вигляді окремого приміщення.

Виходячи зположень ст.4ЦК Україниобов`язковою передумовою длязвернення досуду маєбути порушенняправ тазаконних інтересів позивача.

Однак,позивачкою недоведено,яким чином,продаж 2/5частки будинку,який підлягав знесенню,призвів допорушення правта законнихінтересів якїї,так і ОСОБА_5 .

Виходячи зположень ч.6ст.226ЦК УРСР1963року,продаж частинибудинку,який підлягав знесеннюміг порушитиправа тазаконні інтересиорганів місцевого самоврядування, без згоди яких було здійснено продаж.

Більш того, знесення будинку було обумовлено необхідністю будівництва

трамвайної колії. Однак, у подальшому, був змінений у проекті напрямок траси

трамвайної коліївнаслідок чогорішенням виконкомуМиколаївської міськоїради від 15.07.1980року №603були скасованіраніше прийнятірішення від05.12.1978року №1080та від 06.02.1979 року № 97.

Таким чином,продаж частинибудинку,який підлягавзнесенню,не призвівдо порушення прав та законних інтересів як ОСОБА_5 так і її правонаступників.

Крім того, відповідно до ст. 23 КпШС України 1969 року, при

укладенні угод одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення угод по відчуженню спільного майна подружжя, що потребують обов`язкового нотаріального засвідчення, згода другого з подружжя повинна бути висловлена у письмовій формі.

Таким чином, для здійснення КП ММБТІ розрахунку розміру відчужуваної

ідеальної згоди,письмова згодайого дружинине булапотрібна.Письмову згодуповинен був отримати нотаріус для укладення договору купівлі продажу.

В матеріалах справи міститься копія заяви ОСОБА_5 від 09 жовтня 1979 року, на адресу Миколаївської нотаріальної контори, якою вона погоджує продаж її чоловіком ОСОБА_6 частини спірного домоволодіння (т. 2 арк. 142).

Отже,під часукладення договорукупівлі-продажувід 09.10.1979року небули порушені приписи ст. 226 ЦК УРСР 1963 року.

Підставою для визнання недійсним правочину на підставі ст. 49 ЦК УРСР 1963 року є його укладення з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Згідно п.6Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни «Просудову практикув справах про визнання угод недійсними» від 28.04.1978 року № 3, при розгляді справ про визнання угоди недійсною на підставі ст. 49 Цивільного кодексу України судам слід мати на увазі, що дія цієї норми поширюється на угоди, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою, приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання майна, що знаходиться у їх власності або користуванні, на шкоду правам, свободам і гідності громадян інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених у обігу.

Задовольняючи позов у такій справі, суд повинен у рішенні вказати, у чому

конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети.

Однак,всупереч вимогамцивільно процесуального законодавства,позивачкою небуло надано доказів укладенняпокупцем спірногодоговору зметою незаконноотримати житлоз державного житлового фонду, а доводи позовної заяви є лише припущенням позивачів.

Відповідно доп.13Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни «Просудову практику в справах про визнання угод недійсними» від 28.04.1978 року № 3 мнима угода тобто угода,укладена пролюдське око,без намірустворити юридичнінаслідки,є всилу ч.1cm.58ЦК недійсною,незалежно відмети їїукладення.Оскільки сторониніяких дій по здійсненнюмнимої угодине вчиняли,суд утаких випадкахпостановляє рішення тільки про визнання угоди недійсною без застосування будь-яких наслідків. Отже, доказом укладення мнимої (удаваної) угоди може бути відсутність дій з боку сторін по здійсненню даної угоди.

Однак, покупець 2/5 частки спірного будинку - ОСОБА_7 09 жовтня 1979 року зареєструвала за собою право власності на вказану частку, 04 лютого 1980 року звернулась до КП ММБТІ з замовленням на виготовлення копії поверхового плану на даний будинок, зазначивши в замовленні, що вона проживає по АДРЕСА_2 . Насамкінець, 29.07.1981 року ОСОБА_7 здійснила продаж належної їй 2/5 частки спірного будинку.

Матеріали справи не містять доказів фактичного проживання ОСОБА_7 за іншою адресою. Внаслідок вищенаведеного, відсутні правові підстави для визнання спірного договору купівлі-продажу удаваним.

Недоліки наступних договорів купівлі-продажу 2/5 частки спірного будинку також не є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.10.1979 року.

За таких обставин, позовна вимога про визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу є необгрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Доводи позовноїзаяви щодовідсутності державноїреєстрації договорівкупівлі-продажу2/5частки спірногожитлового будинкуспростовуються якнаявними в матеріалах справикопіями договорівкупівлі продажутак інаявною вматеріалах інвентаризаційної справиДовідкою проприналежність будинку,у якійзазначені всідати реєстрації договорів.

Відповідно доч.2ст.227ЦК УРСР1963року,договір купівлі-продажужилого будинку підлягав реєстраціїу виконавчомукомітеті місцевоїРади народнихдепутатів.Однак, даною нормою не були встановлені правові наслідки відсутності реєстрації договору.

Згідно ст.153ЦК УРСР1963року,договір вважавсяукладеним,коли міжсторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Таким чином,враховуючи положенняч.1ст.227ЦК УРСР1963року,договір купівлі-продажужитлового будинкувважався укладенимз моментуйого нотаріального посвідчення.

Статтею 128ЦК УРСР1963року буловстановлено,що правовласності унабувача майна задоговором виникалоз моментупередачі речі,якщо іншене передбаченозаконом або договором. Відповідно доп.23чинної намомент існуванняспірних правовідносинІнструкції про порядокреєстрації будинківта домоволодіньу містахі селищахміського типу Української РСР,затвердженої Міністерствомкомунального господарстваУРСР 31.01.1966року,на підставіперевірених документіві своговисновку бюротехнічної інвентаризації вноситьвідомості проправо власностіна будинок(домоволодіння)до реєстрової книгиданого населеногопункту іпроставляє надокументі власника реєстраційний напис за встановленою формою.

Отже,на копіїправовстановлювального документу,яка залишаласьв матеріалах справи БТІ, реєстраційний напис не проставлявся.

Таким чином, доводи позовної заяви щодо відсутності реєстрації договорів

спростовуються матеріалами справи та не мають правового значення для вирішення спору.

Щодо правомірності здійснення перерахунку розмірів ідеальних часток.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи, ОСОБА_5 набула правовласності на3/5частки житлового будинкупо АДРЕСА_1 напідставі свідоцтвапро право на спадщину за законом від 09.03.1998 року.

ОСОБА_2 набув правовласності на2/5частки вищевказаногожитлового будинку,з відповідноючастиною господарськихта побутовихбудівель таспоруд,на підставі договору купівлі-продажу від 14.10.1986 року.

Відповідно до ст. 90 ЗК УРСР 1970 року, який був чинним на момент набуття

ОСОБА_2 права власностіна 2/5частки вищевказаногожитлового будинку,на землях містпри переходіправа власностіна будівлюпереходить такожі право користування земельною ділянкою або її частиною. При переходібудівлі увласність кількох осібземельна ділянкапереходить вкористування всіхспіввласників будівлі.

Статтею 91ЗК УРСР1970року буловстановлено,що особи,яким належитьбудинок на праві спільної власності, користуються земельною ділянкою спільно. Порядок користування неювизначається співвласникамибудинку залежновід розміручасток в спільній власності на будинок.

Таким чином, ОСОБА_13 , набувши право власності на 2/5 частки

житлового будинкупо АДРЕСА_1 ,набув одночасноі право користування 2/5 частками земельної ділянки за вищевказаною адресою.

У подальшому,рішенням Корабельногорайвиконкому Миколаївськоїміської ради від 17.07.1998року №30було дозволено ОСОБА_5 будівництво новогожитлового будинку, розміром 6м х 6,8м, веранди, розміром 3м х 5м і туалету, розміром 1,5м х 1,2м.

Актом державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом

об`єкта доексплуатації від02.04.1999року булоприйнято вексплуатацію одноповерховий одноквартирний житловийбудинок житловоюплощею 28,5м2,корисною площею43,4м2, сараї Лта Р,душ П,вбиральню.Рішенням Корабельногорайвиконкому Миколаївської міської ради від 09.04.1999 року № 26 було затверджено даний Акт.

Згідно ст.119ЦК УРСР1963року,який бувчинним намомент прийняттявиконкомом Миколаївської міськоїради оскаржуванихрішень,коли учасникспільної часткової власності нажилий будинокзбільшить вньому засвій рахуноккорисну площубудинку шляхом прибудови,надбудови абоперебудови,проведеної зазгодою рештиучасників ів установленому порядку, частки учасників у спільній власності на будинок і порядок користування приміщеннями в ньому підлягають відповідній зміні.

Відповідно доп.п.«а» п.4.1.чинної натой часІнструкції пропорядок державної реєстрації прававласності наоб`єктинерухомого майна,що перебуваютьу власності юридичних тафізичних осіб,затвердженої наказомДержавного комітетубудівництва, архітектури тажитлової політикиУкраїни від09.06.1998року №121(далі-Інструкція).Оформлення прававласності наоб`єктинерухомого майнапровадиться звидачею свідоцтва проправо власностіза місцевимиорганами державноївиконавчої влади, місцевого самоврядування власникам спільнихбудівель,які назаконних підставах зробили перебудову, прибудову, внаслідок чого змінились належні їм частки.

29.02.2000року ОСОБА_5 звернулась доКП ММБТІз заявоюпро здійснення перерахунку ідеальнихчасток,у зв`язкуз будівництвомнею новогобудинку.У тойже день,до КПММБТІ звернувся ОСОБА_2 з заявою,у якійвін надавсвою згодуна перерахунок ідеальних часток співвласників вищевказаного житлового будинку.

За такихобставин,на підставіст.119ЦК УРСР1963р.та п.п.«а» п.4.1.Інструкції, рішенням виконкомуМиколаївської міськоїради від28.04.2000року №251було встановлено позивачці 80/100частки,а ОСОБА_2 -20/100частки вищевказаногожитлового будинку та видані відповідні свідоцтва про право власності

Також,рішенням Корабельногорайвиконкому Миколаївськоїміської радивід 17.07.1998року №30було дозволено ОСОБА_2 будівництво житловоїприбудови розміром 4м х 6м.

Актом державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом

об`єкта доексплуатації від07.12.2001року булоприйнято вексплуатацію індивідуальну одноповерхову одноквартирну прибудову літ. А1-1.До складуоб`єкту,який було прийнято вексплуатацію увійшлитакож літнякухня Ф,сарай Нта вбиральняГ.Рішенням Корабельного райвиконкомуМиколаївської міськоїради від18.12.2001року №118було затверджено даний Акт.

Крім того, Актом державної технічної комісії про готовність закінченого

будівництвом об`єктадо експлуатаціївід 07.12.2001року булоприйнято вексплуатацію збудовану позивачкою індивідуальну одноповерхову одноквартирну прибудову літ. М1-1.

Рішенням Корабельногорайвиконкому Миколаївськоїміської радивід 18.12.2001року №118 було затверджено даний Акт.

15.01.2002року ОСОБА_5 та ОСОБА_2 звернулись ззаявами провидачу свідоцтв про право власності у зв`язку зі здійсненням ними добудов.

На підставі ст. 119 ЦК УРСР 1963 року та п.п. «а» п. 4.1. Інструкції,

рішенням виконкомуМиколаївської міськоїради від20.02.2002року №105було встановлено ОСОБА_5 65/100частки,а ОСОБА_2 -35/100частки вищевказаногожитлового будинку та видані відповідні свідоцтва про право власності.

Відповідно до положень ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідностіКонституціїУкраїни або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Судовим розглядом не встановлено невідповідність зазначених вище рішень органів місцевого самоврядування КонституціїУкраїни або законам України, а тому підстави для задоволення позовних вимог у цій частині у суду відсутні.

Щодо позовнихвимог провизнання недійсними свідоцтв про право власності на домоволодіння та витребування у ОСОБА_2 2/5 частки житлового будинку шляхом передачі її у володіння позивачці, то вони мають похідний характер від вимог про визнання договору купівлі-продажу недійсним, а тому задоволенню не підлягають.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимогист. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 258-259, 263 - 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 та Миколаївської міської ради про визнання недійсним та скасування договору купівлі - продажу, визнання неправомірними та скасування рішень органів місцевого самоврядування стосовно визначення часток та оформлення права власності, де третіми особами виступають: ОСОБА_3 та П`ята Миколаївська державна нотаріальна контора - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,РНОКПП: НОМЕР_1 ,адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач Виконавчій комітет Миколаївської міської ради, код ЄБРПОУ: 05410607, адреса: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20;

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,РНОКПП:невідомий,адреса проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач Миколаївська міська рада, код ЄДРПОУ: 26565573, адреса: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20;

Третя особа - ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_7 ;

Третя особа - П`ята миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), код ЄДРПОУ: 02892563, адреса: м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 314.

Повний текст рішення складений 07.05.2024 року

Суддя Я.А. Чернявська