Ухвала

від 03.03.2021 по справі 488/1793/19

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 488/1793/19

Провадження № 2-з/488/12/21 р.

УХВАЛА

Іменем України

03.03.2021 року м. Миколаїв

Суддя Корабельного районного суду м. Миколаєва Чернявська Я.А. , розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Корабельного районного суду м. Миколаєва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 та Миколаївської міської ради про визнання недійсним та скасування договору купівлі - продажу, визнання неправомірними та скасування рішень органів місцевого самоврядування стосовно визначення часток та оформлення права власності, де третіми особами виступають: ОСОБА_3 та П`ята Миколаївська державна нотаріальна контора.

01.03.2021 року відповідач по справі ОСОБА_1 надав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення вказаного позову, шляхом встановлення заборони вчиняти певні дії ( п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України), спрямовані на перевірку компетентними наглядовими органами його місця проживання з метою виявлення порушень діючого законодавства в сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, які здійснюються шляхом винесення приписів про усунення порушень, складанні актів та протоколів про адміністративне правопорушення - Управлінню ДАБК ММР (м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20) по Припису № 5 від 15.02.2021 року, Акту складеному за результатами проведения позапланового заходу державного нагляду від 15.02.2021 року № 10/2021 та Протоколу про адміністративне правопорушення від 15.02.2021 року - до розгляду цивільної справи по суті та набранням чинності судового рішення.

Мотивуючи заяву тим, що за період розгляду даної справи, по неодноразовим заявам позивачки до Управління ДАБК ММР інспекторами даної контролюючої організації здійснюються численні перевірки його місця проживання з метою виявлення порушень діючого законодавства в сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, шляхом винесення приписів про усунення порушень, складанні актів та протоколів про адміністративне правопорушення.

Так, 15.02.2021 року, за місцем проживання позивач отримав Припис № 5, з якого вбачається, що він 02.02.2021 року на виконання припису № 78 від 03.10.2019 року не допустив посадових осіб органів ДАБК до своєї будівлі, а також не надав необхідні документи для здійснення контролю. Термін виконання припису: до 02.03.2021 року, про що отримав Акт від 15.02.2021 року та Протокол про адміністративне правопорушення від тієї ж дати.

Оскільки на теперішній час триває судовий розгляд вищезгаданої справи, і остаточне рішення щодо заявлених вимог не прийнято, а внаслідок перевірок його притягають до адміністративної відповідальності і він вимушений сплачувати величезні штрафи.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, судом встановлено наступне.

Діючими нормами ЦПК України не врегульовано питання, щодо дій суду у такому випадку. Разом із тим, відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони чи обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (п.5 ч.3 ст.151 КАС).

Згідно з рекомендацією №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.89, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо, на перший погляд, наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Згідно з ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 - 2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч. ч. 1, 3-7 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Так, суд не може погодитися з твердженням заявника, про те що з наведених у заяві про забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що предмет позову по даній справі та заявлений позивачем захід забезпечення позову є взаємопов`язаний з предметом спору, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Щодо доводів заявника про очевидність ознак протиправності дій та рішень суб`єкта владних повноважень слід зазначити наступне.

Вирішуючи заяву, суд повинен проаналізувати та оцінити ці доводи заявника щодо очевидності ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, попри те що такі ознаки не мають окреслених меж, ідеться насамперед про їх якість : вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.

Саме по собі припущення заявника про те, що перевірки вказаного органу якось перешкоджають розгляду справи, не може бути належним обґрунтуванням поданої заяви і відповідно судом зазначені заявником підстави визнаються необґрунтованими.

Фактично заявником ставиться питання про застосування виду забезпечення позову який є неспівмірним із заявленими позовними вимогами про визнання недійсним та скасування договору купівлі - продажу, визнання неправомірними та скасування рішень органів місцевого самоврядування стосовно визначення часток та оформлення права власності.

Також у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову вказано, що, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Тобто, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. В даному конкретному випадку права та обов»язкі Управління ДАБК ММР, які діють в межах своє компетенції.

Так, заява про забезпечення позову є не обґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

Таким чином, зі змісту заяви про забезпечення позову не вбачається, в чому саме полягає необхідність у забезпеченні позову, належним чином не обґрунтовано необхідність застосування вказаного виду забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 1-18, 149-150, 153, 154, 157 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Копію ухвали негайно надіслати заявнику для відома.

Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Суддя: Яна Анатоліївна Чернявська