Постанова

від 26.06.2024 по справі 161/20019/19

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/20019/19 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В. В. Провадження № 22-ц/802/627/24 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого -судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,

з участю секретаря судового засідання Ганжи М.І.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою представника ОСОБА_2 адвоката Андріяш Наталії Валеріївни про забезпечення позову у цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якої діє її представник ОСОБА_1 , на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 квітня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 29.11.2019 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя в якому просив визнати за ним право власності на: - 1/2 частину земельної земельну ділянку для індивідуального садівництва, кадастровий номер: 0710100000:11:058:0006, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - 1/2 частину земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 0710100000:11:058:0063, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; - на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, в тому числі гараж Б-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; - на 1/2 частину земельної ділянки з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: Волинська обл., Луцький р-н, с. Зміїнець, площею 0,1200 га; на 1/2 частину квартири загальною площею 119 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; - на 1/2 частину земельних ділянок загальною площею 26 га, що знаходяться у Любомльському району Волинської області з цільовим призначенням для особистого селянського господарства; визнати право на корпоративні права у ТОВ «Офісно-торговий центр», що становлять 50% статутного капіталу ТОВ «Офісно-торговий центр»; визнати право на корпоративні права у ТзОВ «Фірма Любарт», що становлять 99% статутного капіталу ТзОВ «Фірма Любарт».

Відповідно до заяви від 14.12.2020 розмір позовних вимог ОСОБА_2 було збільшено та доповнено позовні вимоги вимогами наступного змісту: стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1/2 частину грошової компенсації за частку у відчуженому ОСОБА_3 транспортному засобі Mercedes-Benz S500, 2014 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 ; транспортному засобі Mercedes-Benz G350, 2011 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 ; транспортному засобі BMW X5, 2010 року випуску, номер шасі НОМЕР_3 ; поділити спільні сумісні кошти, що розміщені на рахунках, відкритих у банківських установах на ім`я ОСОБА_3 та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1\2 частину таких грошових коштів.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.01.2020 провадження у справі відкрито.

17.02.2020 ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, яка 27.03.2020 була уточнена, а 14.12.2020 ОСОБА_3 подано заяву про збільшення позовних вимог, а 01.03.2021 заяву про уточнення однієї позовної вимоги.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.07.2020 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 прийнято, вимоги за первісним та зустрічним позовом об`єднано в одне провадження.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 серпня 2023 року зупинено провадження у цивільній справі №161/20019/19 до набрання законної сили судовим рішенням за результатом розгляду справи за позовом ТОВ «ФК «Профкапітал» до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , який заявлений в межах справи про неплатоспроможність Господарського суду Волинської області №903/64/22 (903/266/22) відносно фізичної особи ОСОБА_4

18 квітня 2024 року на адресу суду надійшла заява представника ОСОБА_2 про забезпечення позову.

В своїй заяві ОСОБА_2 посилається на те, що предметом первісного позову є, зокрема: корпоративні права у вигляді 50% статутного капіталу у ТОВ «Офісно-торговий центр», які зареєстровані за ОСОБА_3 .

Сторона позивача вважає, що існує небезпека відчуження вказаних корпоративних прав, до вирішення спору по суті, що значно ускладнить виконання можливого рішення про задоволення позову.

З наведених вище мотивів просить суд вжити заходів забезпечення позову, а саме:

1) накласти арешт на зареєстровану за ОСОБА_3 частку 50% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісно-Торговий центр», яке зареєстроване за адресою м. Луцьк, вул. Василя Стуса, буд.1, код ЄДРПОУ 35963872;

2) заборонити до ухвалення рішення у справі будь-якій особі, яка виконує функції реєстратора, вчиняти всі без виключень реєстраційні дії, спрямовані на переєстрацію, відчуження корпоративних прав, належних ОСОБА_3 у статутному капіталі ТОВ «Офісно-Торговий центр».

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 квітня 2024 року поновлено провадження у справі.

Заяву про забезпечення позову задоволено частково.

Вжито заходів забезпечення первісного позову шляхом накладення арешту на зареєстровану за ОСОБА_3 частку 50 відсотків у статутному капіталі ТОВ «Офісно-Торговий центр», яке зареєстроване за адресою м. Луцьк, вул. Василя Стуса, буд.1, код ЄДРПОУ 35963872.

В задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням за результатом розгляду справи за позовом ТОВ "ФК "Профкапітал" до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , який заявлений в межах справи про неплатоспроможність Господарського суду Волинської області №903/64/22 (903/266/22) відносно фізичної особи ОСОБА_4 .

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, в частині вирішення питання щодо забезпечення позову, ОСОБА_3 в інтересах якої діє її представник ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду першої інстанції, в оскарженій частині скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити в повному обсязі.

З поданої апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_3 оскаржує ухвалу суду, в частині забезпечення позову, а тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В іншій частині ухвала суду жодною із сторін не оскаржується, а тому апеляційним судом, ухвала суду в цій частині не переглядається.

Заслухавши представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, в оскарженій частині, а також доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Суд першої інстанції задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову, які запропоновані заявником, може ускладнити виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки є ймовірність що ОСОБА_3 може вчинятись дії стосовно відчуження корпоративних прав третім особам, що породить між сторонами новий спір.

Судом встановлено, що з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду заяви про забезпечення позову, ОСОБА_3 дійсно значиться як власник корпоративних прав у вигляді 50% (110 000,00 грн) статутного капіталу у ТОВ «Офісно-Торговий центр» (код ЄДРПОУ 35963872).

У своїй заяві заявник посилається на те, що предметом первісного позову є, зокрема: корпоративні права у вигляді 50% статутного капіталу у ТОВ «Офісно-торговий центр», які зареєстровані за ОСОБА_3 ..

Заявник посилається на те, що ОСОБА_3 вчиняє активні дії, щодо відчуження такої частки в користь третіх осіб, що в свою чергу призведе до вибуття майна з власності сторін спору.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будьякій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріальноправових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачем і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Зокрема, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) дійшла до висновків про те, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначила, що: «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір щодо поділу майна, яке на думку позивача є спільною сумісною власність подружжя, зокрема: предметом спору є також корпоративні права, які зареєстровані за ОСОБА_3 .

Звертаючись до суду з даною заявою заявник стверджує, що існує ризик відчуження даних корпоративних прав ОСОБА_3 третім особам, що в подальшому ускладнить виконання рішення суду, у разі задоволення його позову.

Вирішуючи питання про вжиття чи невжиття заходів забезпечення позову, суд повинен оцінювати доводи заяви про забезпечення позову.

Встановивши, що між сторонами виник спір, оскільки між заходом забезпечення позову і предметом позову існує безпосередній зв`язок, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для накладення арешту на вказані корпоративні права.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що невжиття зазначених позивачем заходів забезпечення позову до вирішення цієї справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити у разі задоволення позовних вимог первісного позову про поділ майна подружжя.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер та права відповідача не порушують.

Таке забезпечення позову гарантуватиме виконання можливого рішення суду, при цьому права та законні інтереси ОСОБА_3 не будуть порушені.

В суді апеляційної інстанції представник апелянта повідомила, що ОСОБА_3 бажає відчужити спірні корпоративні права та є особи, які зацікавлені в їх придбанні, однак позбавлена можливості вільно розпорядитись належним майном в силу накладеного судом арешту, що на її думку порушує її законні права та інтереси. Вказані обставини в свою чергу підтверджують правильність висновків суду про необхідність забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції, викладених в оскарженій ухвалі.

Твердження апелянта про те, що корпоративні права не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а відтак не можуть бути поділені будуть предметом обговорення при розгляді справи по суті спору, та не впливають на правильність висновків суду при вирішенні питання про забезпечення позову.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, постановлена з дотриманням норм процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє її представник ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 квітня 2024 року, в оскарженій частині, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя:

Судді: