Постанова

від 26.06.2024 по справі 700/1122/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року

м. Черкаси

Справа № 700/1122/23Провадження № 22-ц/821/861/24Категорія: 310000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М.

за участю секретаря: Ярошенка Б.М.

учасники справи:

позивач (відповідач за позовом ОСОБА_1 ): ОСОБА_2

представник позивача: адвокат Самар Вікторія Володимирівна

відповідач (позивач за позовом до ОСОБА_2 ): ОСОБА_1

представник відповідача: адвокат Скоромна Ірина Миколаївна

треті особи: Виноградська сільська рада Звенигородського району Черкаської області, Служба у справах дітей Благовіщенської міської ради, Орган опіки та піклування Виноградської сільської ради

розглянувши у порядку спрощеного провадження в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Самар Вікторії Володимирівни на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 28 лютого 2024 року ( ухваленого в приміщенні Лисянського районного суду Черкаської області під головування судді Пічкура С.Д., повний текст рішення суду виготовлено 07 березня 2024 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки та піклування Виноградської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, Служба у справах дітей Благовіщенської міської ради Кіровоградської області про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Орган опіки та піклування Виноградської сільської ради про визначення місця проживання дитини з матір`ю,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

21 листопада 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 треті особи: Орган опіки та піклування Виноградської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, Служба у справах дітей Благовіщенської міської ради Кіровоградської області про визначення місця проживання дитини.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 08.11.2016 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Під час перебування у шлюбі у них народилось двоє дітей: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 19.05.2019 року суд визначив місце проживання старшої дочки ОСОБА_2 з позивачем.

Позивач вважає, що проживання ОСОБА_4 разом із ним відповідатиме найкращим інтересам дитини, оскільки це дозволить зберегти зв`язки ОСОБА_4 із її старшою сестрою ОСОБА_3 , яка наразі проживає з позивачем, а також забезпечить розвиток дитини у безпечному та спокійному середовищі.

Позивач вказує, що є співзасновником та генеральним директором ТОВ «Ю.БІС.Енерджі», де офіційно працевлаштований та отримує заробітну плату, а також отримує пенсію по інвалідності. Позивач проживає у власному будинку та має можливість забезпечити ОСОБА_4 належні побутові умови. В той час як відповідачка власного житла не має та проживає з ОСОБА_4 в квартирі матері, не працевлаштована. ОСОБА_4 навчається у комунальному опорному закладі «Виноградський навчально-виховний комплекс «Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Виноградської сільської ради Черкаської області, який розташований за 14 км від місця проживання ОСОБА_4, через що вона змушена доїжджати до навчального закладу маршрутним таксі.

У травні 2023 року відповідач без погодження з позивачем поїхала разом з ОСОБА_4 за кордон, до Фінляндії, де позивач працювала. У зв`язку з цією поїздкою ОСОБА_4 у травні 2023 року пропустила 14 днів або 70 уроків у навчальному закладі. Більш того, коли відповідач працювала за кордоном, ОСОБА_4 перебувала у їхньому тимчасовому житлі сама.

Також, зазначає позивач, відповідач перешкоджала йому у спілкуванні з дитиною, що змусило його звертатись із вимогою про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.

Враховуючи наведені обставини, просить визначити місце проживання ОСОБА_4 разом з батьком ОСОБА_2 .

18 грудня 2023 року ОСОБА_1 подала до суду зустрічний позов про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю.

Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони перебували в шлюбі і від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу, ОСОБА_1 разом з дітьми переїхала на постійне місце проживання в с. Мар`янівка Звенигородського району Черкаської області.

За спільною згодою сторони домовилися, що діти будуть проживати разом з матір`ю. В кінці листопада 2018 року ОСОБА_2 з усними погрозами взяв старшу доньку ОСОБА_3 на кілька днів та безпідставно, самочинно змінив місце проживання дитини та повністю позбавив доньку материнської турботи. ОСОБА_2 постійно маніпулює дітьми і погрожує їх забрати, не дає колишній дружині працювати та влаштовувати своє особисте життя, постійно тероризує.

Водночас, ОСОБА_2 не цікавився дошкільним життям доньки ОСОБА_4 та жодного разу в період з грудня 2018 року по червень 2021 року не відвідав дошкільну групу, в шкільному житті дитини теж участі не приймає, не відвідує батьківські збори, не бере участь у навчанні.

ОСОБА_1 вказує, що через постійний нав`язливий контроль колишнього чоловіка працює віддалено по договору підряду, має стабільний дохід, квартиру в с. Мар`янівка, в якій проживає з донькою ОСОБА_4 , придбала будинок для своєї матері в с. Мар`янівка, в 2022 році та купила автомобіль, на якому возить дитину в школу, в 2023 році купила квартиру в м. Києві.

На підставі викладеного, просить визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю, відмовити ОСОБА_2 в задоволенні первісного позову в повному обсязі, зобов`язати ОСОБА_2 відповідно до ч.4 ст.157 СК України укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини, стягнути з ОСОБА_2 судові витрати.

Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 02 лютого 2024 року позови ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - об`єднано в одне провадження.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 28 лютого 2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки та піклування Виноградської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, Служба у справах дітей Благовіщенської міської ради Кіровоградської області про визначення місця проживання дитини - залишено без задоволення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Орган опіки та піклування Виноградської сільської ради про визначення місця проживання дитини з матір`ю - задоволено частково.

Визначено місце проживання ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1073,60 грн. витрат по сплаті судового збору та 15000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що проживання малолітньої дитини в іншій сім`ї без матері буде суперечити в першу чергу інтересам самої дитини, яка більше шести років проживає разом з матір`ю та забезпечує належні побутові умови, дитина добре навчається, перебуває у комфортному для неї середовищі, відкрита до спілкування та має друзів.

Крім того, судом першої інстанції взято до уваги рішення органу опіки та піклування за місцем проживання дитини, згідно з яким рекомендовано за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_1 .

В сукупності встановлених обставин та враховуючи соціальні зв`язки, які сформувалися у дитини, психологічний стан дитини, який характеризується зміною поведінки на краще при контакті з матір`ю, а також дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язками батьків діяти саме в інтересах дитини, виходячи з її інтересів, суд вважав, що безперервне проживання доньки з матір`ю забезпечує її розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що є благополучним.

На підставі викладеного, надаючи оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні сукупності отриманих по справі доказів, суд прийшов до висновку, що у спірних правовідносинах найкращим інтересам дитини відповідатиме її постійне проживання разом із матір`ю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 11 квітня 2024 року представник ОСОБА_2 -адвокат Самар В.В., вважаючи, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, винесеним із порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному дослідженні дійсних обставин, що мають значення для справи, при невідповідності висновків суду обставинам справи, просила суд апеляційної інстанції скасувати рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 28 лютого 2024 року, та постановити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити та визначити місце проживання дитини разом із батьком, а в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга зокрема, мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам щодо доходів кожного з батьків. Зокрема не враховано, що дохід ОСОБА_2 є значно вищим, аніж дохід ОСОБА_1 . Так, позивач офіційно працевлаштований, має офіційних дохід, що підтверджується матеріалами справи. Водночас, відповідачка не має стабільного офіційного доходу, що ставить під сумнів її можливість забезпечувати дитину на належному рівні.

Також скаржник наголошує на тому, що поведінка матері становить загрозу безпеці дитини. Так, у травні 2023 року відповідач без погодження з позивачем поїхала разом з ОСОБА_4 за кордон, до Фінляндії, де позивач працювала. У зв`язку з цією поїздкою ОСОБА_4 у травні 2023 року пропустила 14 днів або 70 уроків у навчальному закладі. Більш того, коли відповідач працювала за кордоном, ОСОБА_4 перебувала у їхньому тимчасовому житлі сама.

Залишення дитини у 8-ми річному віці без нагляду в чужій країні є абсолютно неприпустимим та безумовно наражає дитину на небезпеку.

Скаржник стверджує, що з моменту народження доньки ОСОБА_4 та наразі він сумлінно виконує батьківські обов`язки, не ухиляється від обов`язку утримувати дитину та забезпечувати останній фізичний, духовний та інтелектуальний розвиток, її зростання в соціальному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності.

Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив.

Фактичні обставини справи

Як вбачається із наявних матеріалів справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з батьком, відповідно до рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 19.05.2019 року та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає з матір`ю.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Благовіщенської міської ради Кіровоградської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Благовіщенської міської ради 28.09.2023 року № 184, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 біля батька, ОСОБА_2 , при цьому, в порушення встановленого порядку, орган опіки та піклування не проводив обстеження умов проживання самої дитини за місцем її постійного проживання та не доручав провести такий огляд відповідним уповноваженим органам за місцем проживання та навчання саме дитини.

Із відповіді Мар`янівського закладу загальної середньої освіти № 34 від 05.06.2023 року, наданого на адвокатський запит Самар В.В. , вбачається, що ОСОБА_4 була зарахована до дошкільної групи « Ромашка » на підставі заяви матері ОСОБА_1 від 03.12.2018 року та виховувалась в групі до 14.06.2021 року. По закінченню навчального року 15.06.2021 року мама написала заяву про відрахування ОСОБА_4 зі складу вихованців групи в зв`язку з переходом у Виноградський КОЗ. ОСОБА_1 пояснювала це тим, що працює бухгалтером у відділі освіти, культури, молоді та спорту Виноградської сільської ради, а опорний заклад знаходиться поруч, і вона може бути на постійному зв`язку з вчителем, що вкрай важливо в 1 класі, матиме змогу без перешкод відвідувати батьківські збори та різні загальноосвітні виховні заходи. Також мама зауважила, що ОСОБА_4 займається в танцювальній групі Лисянського будинку культури, тому зручніше буде возити доньку на заняття безпосередньо з Винограду. Про своє рішення щодо подальшого навчання ОСОБА_4, вона попереджала адміністрацію закладу заздалегідь, ще в січні місяці.

ОСОБА_1 відповідно до договорів підряду, копії яких долучені до матеріалів справи, виконує визначену замовником роботу та отримує дохід.

Із Витягу з Державного реєстру речових прав вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу № 3006 від 22.11.2023 року, є власником квартири, за адресою: АДРЕСА_1 .

Із характеристики, виданої КОЗ «Виноградський НВК «ДНЗ-ЗОШ І-ІІІ ступенів» Виноградської сільської ради Черкаської області» № 215 від 28.11.2023 року вбачається, що ОСОБА_4 навчається в школі третій рік. За час навчання оволоділа навчальним матеріалом на достатньо високому рівні. Дівчинка, уважна, активна, доручення виконує вчасно і сумлінно. ОСОБА_4 забезпечена всім необхідним шкільним приладдям та речами. Мама забезпечує ученицю залежно від потреб, постійно цікавиться навчанням дочки та приділяє належну увагу її вихованню.

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_2 -адвоката Самар В.В. не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

За частинами першою, другою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для належного виховання і розвитку.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 цієї Конвенції закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При цьому, положення вказаної Конвенції, яка ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

ЄСПЛ неодноразово вказував на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява N 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо визначення місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований саме на захист найкращих інтересів дитини.

Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з висновку комісії з питань захисту прав дитини при виконкомі Виноградської сільської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Виноградської сільської ради від 30.11.2023 року №122, комісія вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, місцевий суд першочергово виходив з якнайкращих інтересів дитини, зокрема з її сталим зв`язком з матір`ю, перебуванням у комфортному для неї середовищі та її бажанням проживати з матір`ю.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується та зауважує, що хоча висновок органу опіки та піклування не має для суду заздалегідь встановленої сили та підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами, проте саме в даному випадку, оцінюючи всі докази та обставини справи в їх сукупності, висновок комісії з питань захисту прав дитини при виконкомі Виноградської сільської ради про визначення місця проживання дитини з матір`ю, в першу чергу, відповідає якнайкращим інтересам дитини.

Крім того, колегія суддів вважає виправданим в даному випадку врахування думки дитини, оскільки дитина є суб`єктом права і незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.

За змістом частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

При цьому, під час визначення місця проживання малолітньої дитини, зважаючи на вікову категорію дитини, бесіду з останньою має проводити психолог, головним завданням якого є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення інтересів дитини та отримання думки щодо бажання дитини проживати з одним із батьків.

Проте, суд має враховувати висловлену думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання щодо місця проживання дитини, тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб.

Подібна за своїм змістом правова позиція висловлена Верховним Судом 30 січня 2023 року у справі № 710/1678/18 (провадження № 61-8345св22).

З оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції враховував думку молодшої доньки сторін виключно у сукупності з іншими зібраними доказами у справі.

Як з`ясовано в ході розгляду справи, між донькою ОСОБА_4 та матір`ю існують сталі відносини, дитина відвідує школу, розвивається духовно, інтелектуально, культурно. Донька перебуває у стабільній та комфортній для неї атмосфері.

Дані висновки суду першої інстанції, з якими повністю погоджується апеляційний суд, ОСОБА_2 жодним чином не спростував та не навів переконливих доказів того, що визначення місця проживання молодшої доньки з ним, в першу чергу, буде відповідати якнайкращим інтересам малолітньої дитини.

Також колегія суддів акцентує увагу на віці та статі дитини, зокрема на те, що для дівчаток такого віку особливо важлива постійна присутність матері, оскільки саме материнське виховання, її турбота і любов відіграє головну роль у формуванні особистості дівчаток, формуванні їх свідомості і вихованні жіночності.

При цьому, сам по собі факт проживання старшої доньки з батьком не є безумовною підставою того, що молодша донька також повинна проживати з батьком та що таке проживання відповідає якнайкращим інтересам дитини.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Так, відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Докази повинні бути належні, допустимі та достовірні.

Згідно із частиною 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 78 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Оцінивши сукупність наданих по справі доказів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність правових передумов для задоволення заявлених ОСОБА_2 позовних вимог, аргументовано зазначивши в рішенні, що визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 разом із матір`ю ОСОБА_1 , насамперед, відповідатиме інтересам дитини, ніяким чином не позбавляє батька можливості брати участь у її вихованні, підтримувати з нею регулярні стосунки, піклуватися про стан її здоров`я, фізичний та моральний стан, оскільки відносини, які склалися між батьками, не повинні негативно позначатися на психологічному чи фізичному стані їхніх дітей.

Також судом вірно враховано тривалість проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 з матір`ю, сталість їх соціальних зв`язків, добросовісне виконання відповідачкою батьківських обов`язків, створення для дитини необхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення її усім необхідним, а також відсутність з боку матері негативного впливу на її виховання і розвиток, у зв`язку із чим колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про доцільність визначення місця проживання ОСОБА_4 разом з матір`ю ОСОБА_1 , що за встановлених судом обставин, найбільш відповідає інтересам дитини, і має першочергове значення при вирішенні зазначеного спору.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що судом не враховано дохід позивача, оскільки такий критерій як дохід одного з батьків не є першочерговим при визначенні місця проживання дитини, а підлягає оцінці та дослідженню в сукупності з іншими доказами у справі. Лише та обставина, що офіційний дохід матері менший, ніж офіційний дохід батька, не може свідчити про те, що дитині не забезпечено належного рівня розвитку та задоволення її потреб. Крім того, колегія суддів зважає на те, що обов`язок з забезпечення гармонійного розвитку дитини покладено на обох з батьків, а не виключно на того, з ким проживає дитина.

Посилання скаржника на поведінку матері ОСОБА_1 , яка на його думку, становить загрозу безпеці дитини, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі доводи не знайшли свого об`єктивного підтвердження за наслідками розгляду справи.

Жодних доказів наведеного скаржником надано не було.

При розгляді справи судом першої інстанції було взято до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них та інші обставини, що мають істотне значення, у зв`язку із чим судприйшов до аргументованого висновку про відсутність правових передумов для задоволення заявлених ОСОБА_2 позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно із пунктом першим частини першої статті 374 та статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 28 лютого 2024 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Самар В.В. без задоволення.

Керуючись ст.ст. 258, 374,375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Самар Вікторії Володимирівни - залишити без задоволення.

Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 28 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки та піклування Виноградської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, Служба у справах дітей Благовіщенської міської ради Кіровоградської області про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Орган опіки та піклування Виноградської сільської ради про визначення місця проживання дитини з матір`ю - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Л.І. Василенко

О.М. Новіков

/повний текст постанови суду виготовлений 27 червня 2024 року/