Ухвала

від 25.06.2024 по справі 148/874/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 148/874/22

Провадження №11-кп/801/834/2024

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

зі секретарем судового засідання: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Вінниці в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 13.06.2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: ОСОБА_8

захисника: ОСОБА_6

обвинуваченого: ОСОБА_7

ВСТАНОВИВ:

Захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, просила скасувати ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 13.06.2024 року та обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання.

Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 13.06.2024 року клопотання прокурора задоволено.

Обрано обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) діб, до 10.08.2024 включно.

Визначено обвинуваченому ОСОБА_7 , як альтернативу, заставу у розмірі60 460, 00гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА у Вінницькій області. Після внесення застави ОСОБА_7 підлягає звільнено з-під варти в порядку, передбаченому ч.4 ст. 202 КПК України.

У разі внесення застави, зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_7 прибувати за кожною вимогою до суду та покласти на нього наступні обов`язки: не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця проживання, роботи; здати до відповідних державних органів паспорт громадянина України для виїзду за кордон; утриматись від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні.

Вимоги апеляційної скарги захисника мотивовано тим, що обвинувачений ОСОБА_7 має постійне місце проживання, роботи, стабільний дохід, має на утриманні двох малолітніх дітей та пристарілу матір .

Прокурором не наведено доказів існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та факт недостатності застосування до ОСОБА_7 більш м`яких запобіжних заходів .

Враховуючи викладене, на думку сторони захисту, наявні підстави вважати, що інший більш м`який запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України, а саме особисте зобовязання, може на даному етапі забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора ОСОБА_8 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника, зазначила, що ухвала суду першої інстанції є законною та обгрунтованою, захисника ОСОБА_6 , яка підтримала в повному обсязі вимоги апеляційної скарги, просив ухвалу скасувати та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, обвинуваченого ОСОБА_7 , який підтримав вимоги захисника, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1, ч.2ст. 331 КПК Українипід час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу .

Вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд, відповідно дост.178 КПК Українита практики Європейського суду з прав людини, врахував тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Як встановлено під час апеляційного розгляду ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185КК України.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022020180000126, відомості по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України скерований до суду, триває судовий розгляд.

Суд першої інстанції належним чином, в дотримання вимог ст.ст.177,178 КПК Україниперевірив та ретельно дослідив наявність підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та, приймаючи рішення, врахував, що ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки, будучи обізнаним про наявність відносно нього кримінального провадження в суді ОСОБА_7 в судові засідання 19.09.2023, 10.10.2023, 20.11.2023 06.02.2024, 26.02.2024, 21.03.2024 не з`являвся, про зміну свого місця проживання суд не повідомляв, те, що судові повістки,які надсилалися за адресою реєстрації ОСОБА_7 , поверталися неврученими з причини «адресат відсутній», телефон для звязку був постійно відключений, привід не виконувався через те, що матір обвинуваченого ОСОБА_7 повідомляла, що їй невідомо, де проживає і працює ОСОБА_7 та був оголошений у розшук на підставі ухвали Тульчинського районного суду від 21.03.2024 року, має непогашену судимість за корисливі злочини, не має постійного місця роботи тому може вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на свідків.

При цьому судом умотивовано неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, зазначено, що жодними доказами не підтверджено наявність у ОСОБА_7 роботи та місця проживання в АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції обґрунтовано застосував запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки на час розгляду клопотання ризики, передбаченіст. 177 КПК Україниіснують, а жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що обвинувачений має постійне місце проживання, роботи, має на утриманні двох дітей та пристарілу матір не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а тому не можуть бути підставою для застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, оскільки вказаний запобіжний захід, на переконання колегії суддів, не забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Встановлені дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , його поведінка, яка свідчить про неналежне виконання процесуальних обов`язків дають підстави вважати, що можливість уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, може бути досягнута шляхом застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інший більш м`який запобіжний захід не здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти ризикам, доведеним прокурором .

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, невзявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Суд апеляційної інстанції вважає, що, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Підстави для скасування ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області від 13.06.2024 року про застосування запобіжного заходу обвинуваченому відсутні

Керуючись ст. 405 КПК України, суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в :

Відмовити в задоволенні апеляційної скарги захисника.

Ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 13.06.2024 року про застосування запобіжного заходу ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою з визначенням застави залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді :

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3