Постанова

від 05.06.2024 по справі 2-141/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 05.06.2024 Справа № 2-141/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 2-141/11 Головуючий у 1-й інстанції: Ачкасов О.М.

Провадження № 22-ц/807/1126/24 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Онищенка Е.А.

при секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бахмута Михайла Сергійовича на ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 26 лютого 2024 року у справі за поданням Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича, стягувач: Публічне акціонерне товариство «УКРГАЗБАНК», боржник: ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , про звернення стягнення на майно боржника,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Сколибог О.С. звернувся до суду з поданням про звернення стягнення на майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

Подання обґрунтоване тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С. знаходиться виконавче провадження №61201752 з виконання виконавчого листа № 2-141/2011, виданого Запорізьким районним судом Запорізької області 04.07.2013 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» суми заборгованості за кредитним договором №161/17/М4 від14.05.2008 року в розмірі 97 935, 92 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 820996,01 грн., та 1700 грн. судового збору, 120 грн. ІТЗ судового процесу, разом - 822816,01грн.

07.02.2020року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61201752, копії якої скеровані сторонам виконавчого провадження рекомендованим листом.

Відповідно до виконавчого документу боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

17.02.2020року приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна, якою на все майно боржника накладено арешт, про що боржник повідомлений належним чином, та внесено відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

В ході проведення виконавчих дій приватним виконавцем встановлено, що згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про зміну імені №00028042393 від 05.10.2020 року боржник змінив прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », про що видане свідоцтво серії НОМЕР_1 від 27.09.2019 року, винесена відповідна постанова про зміну (доповнення) реєстраційних даних від07.10.2020року.

Боржник належним чином проінформована про відкриття виконавчого провадження № 61201752 та про невиконані нею зобов`язання перед ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», обізнана про наявність відкритого виконавчого провадження, за яким є боржником. Даний факт підтверджується ще й тим, що 22.08.2023 року ОСОБА_6 в особі представника - адвоката Бахмута М.С. звернулась до приватного виконавця з письмовою заявою про надання розрахунку нарахованих та стягнутих коштів за період з початку відкриття виконавчого провадження та до моменту подання запиту.

Боржником фактично з моменту відкриття виконавчого провадження (07.02.2020 року) не вжито жодної дії, направленої на виконання рішення суду.

Так, 10.02.2020 року з метою виявлення будь-якого майна, земельних ділянок, обладнання підвищеної небезпеки, технологічних, великовантажних транспортних засобів, морських та річкових суден та майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, приватним виконавцем направлені відповідні запити до Державної служби морського та річкового транспорту України, Головного Управління Держгеокадстру у Запорізькій області, Головного Управління Держпраці у Запорізькій області, Регіонального сервісного центру МВС України в Запорізькій області, Головного Управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області. З метою отримання інформації про джерела отримання боржником доходів та наявність у боржника відкритих в установах банків розрахункових рахунків, приватним виконавцем неодноразово зроблені запити до ДФС України. Також, 11.06.2020 року, 10.07.2020 року, 02.11.2020 року до МВС України в Запорізькій області здійснено запити щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів.

Боржнику неодноразово направлялись виклики приватного виконавця щодо зобов`язання прибути до офісу приватного виконавця для надання пояснень щодо не сплати боргу та надання відомостей щодо належного їй майна, на які ОСОБА_6 не відреагувала.

14.02.2020 року приватним виконавцем з метою виконання рішення суду було здійснено виїзд за місцем мешкання боржника, а саме: АДРЕСА_2 , для виявлення рухомого майна боржника, на яке можливо звернути стягнення. Але потрапити на територію будинку не виявилося можливим, оскільки ворота та хвіртка були зачинені. Всі спроби приватного виконавця достукатися, догукатися до боржника виявилися марними, про що було складено акт приватного виконавця.

Згідно інформації МВС України від 14.02.2020 року №31/8-625 встановлено, що за боржником транспортних засобів не зареєстровано. Відповідно до довідки (електронної відповіді) МВС України від 11.06.2020 року, 10.07.2020 року, 02.11.2020 року встановлено, що за боржником транспортних засобів не зареєстровано.

Згідно інформації ГУ Держпродспоживслужби Запорізької області за боржником техніки не зареєстровано.

За інформацією ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 05.03.2020 року №0-8-0.18-340/117-20 встановлено, що станом на 31.12.2012 року за даними Державного реєстру земель м. Запоріжжя та Запорізького району право власності чи оренди за боржником не зареєстровано, правовстановлюючі документи не надавались.

Згідно інформації ГУ Держпраці у Запорізькій області від 24.02.2020 року №08/02.6-21/1871 за боржником технологічні транспортні засоби не зареєстровані.

Також, з метою встановлення інформації щодо перетину боржником кордону до Державної прикордонної служби України зроблені відповідні запити. Згідно довідки (електронної відповіді) Державної прикордонної служби України від 10.07.2020 року, 29.10.2020 року інформація про перетин кордону боржником відсутня.

Відповідно до довідки (електронної відповіді) ДФС України від 11.06.2020 року, 10.07.2020року інформація про джерела отримання доходів боржником відсутня.

Згідно довідок (електронної відповіді) ДФС від 10.02.2020 року, від 11.06.2020 року, від 17.09.2020 року, від 29.08.2023 року, приватним виконавцем встановлено про наявність у боржника відкритих в установах банків розрахункових рахунків, на підставі чого та відповідно до вимог ст. 56 Закону №1404-VIIІ, з метою забезпечення реального виконання рішення суду, 10.02.2020 року, 11.06.2020 року, 07.10.2020 року та 29.08.2023 року винесено постанови про арешт коштів боржника, що знаходяться на всіх відкритих рахунках боржника, копії постанови скеровані для виконання в банківські установи. Встановлено, що у боржника в АТ «Райффайзен банк Аваль», АТ «ОТП Банк», АТ «Універсалбанк», АТ КБ «Приватбанк», ПАТ «Банк Восток» м. Дніпро відкриті банківські рахунки. Кошти на рахунках відсутні.

Боржником рішення суду виконано не було, що призвело до необхідності вжиття відносно нього вищевказаних заходів примусового виконання.

Також, в ході примусового виконання рішення суду, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 09.11.2020 року №231658431, було встановлено, що за ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору дарування, серія та номер1939, виданий 05.06.2007, видавник Банковська Ю.В., приватний нотаріус Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області, зареєстрований житловий будинок загальною площею (кв.м) 465.06, житлова площа (кв.м) 134.5, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Але відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від09.11.2020 року №231583114 встановлено, що право власності на вказаний житловий будинок, а саме, житловий будинок загальною площею (кв.м) 465.06, житлова площа (кв.м)134.5, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору дарування, серія та номер: р.№212, виданий 12.04.2017, видавник: Процюк Н.П., приватний нотаріус Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області по 1/2 частині перейшло до ОСОБА_7 та ОСОБА_1 .

В подальшому ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» у зв`язку з відчуженням ОСОБА_2 вищевказаного житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , було подано до Запорізького районного суду Запорізької області позов про визнання договору дарування недійсним.

Рішенням Запорізькогорайонного судуЗапорізької областівід 07.08.2023року №317/3121/21договір даруванняжитлового будинку,розташованого заадресою: АДРЕСА_2 ,який бувукладений 12.04.2017року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , ОСОБА_1 ,посвідчений приватнимнотаріусом Запорізькогорайонного нотаріальногоокругу ПроценкоНаталею Петрівною,зареєстрований вреєстрі за№212,визнаний недійсним.

На рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 07.08.2023 року у справі №317/3121/21 представником ОСОБА_2 - ОСОБА_9 , було подано апеляційну скаргу, яку постановою Запорізького апеляційного суду від 08.11.2023 року у справі №317/3121/21 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Таким чином, власником житлового будинку загальною площею (кв.м) 465.06, житлова площа (кв.м) 134.5, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , є боржник ОСОБА_2 .

Внаслідок проведених виконавчих дій приватним виконавцем встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке можна звернути стягнення з метою виконання рішення суду, окрім житлового будинку загальною площею (кв.м) 465.06, житлова площа (кв.м) 134.5, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Разом з тим, як встановлено з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09.11.2020 року №31583114, згідно реєстраційних записів № 19949520 та №19948637 про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вказане спірне майно (житловий будинок) й на тепер зареєстроване за ОСОБА_7 (1/2 частини) та ОСОБА_1 (1/2 частина), і після ухвалення Запорізьким районним судом Запорізької області рішення від 07.08.2023 року №317/3121/21 відповідні записи до реєстру не внесені і не відкориговані (реєстрація права власності боржника на житловий будинок не відновлена), у зв`язку з чим у приватного виконавця виникла необхідність у зверненні до суду з поданням про звернення стягнення на вказане нерухоме майно для погашення заборгованості боржника ОСОБА_2 перед ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК».

Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику.

Але, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09.11.2020 року №31583114, від 13.02.2024 року №365540388 земельна ділянка кадастровий номер №2322189000:09:003:0505, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), так як і житловий будинок, який розташований на даній земельній ділянці, на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер:р.№213, виданий 12.04.2017, видавник: Процюк Н.П., приватний нотаріус Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області по 1/2 частині перейшла до ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , та й дотепер перебуває у їх власності.

Посилаючись на зазначені обставини, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Сколибог О.С. просив суд надати йому дозвіл звернути стягнення на майно боржника - ОСОБА_2 , яке не було зареєстровано у встановленому законом порядку, а саме: житловий будинок, загальною площею (кв.м) 456.06, житлова площа (кв.м) 134.5, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку, з метою виконання виконавчого листа №2-141/2011, виданого Запорізьким районним судом Запорізької області 04.07.2013 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» суми заборгованості за кредитним договором № 161/17/М4 від 14.05.2008 року в розмірі 97 935,92 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 820 996,01 грн., та 1 700 грн. судового збору, 120 грн. ІТЗ судового процесу, тазвернути стягнення наземельну ділянку, кадастровий номер № 2322189000:09:003:0505, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка належить на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: р.№ 213, виданого 12.04.2017 року приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Процюк Н.П., по 1/2 частині ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , на якій розташований житловий будинок загальною площею (кв.м) 465.06, житлова площа (кв.м) 134.5.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 26 лютого 2024 року подання задоволено.

Звернуто стягнення на майно боржника - ОСОБА_2 , яке не було зареєстровано у встановленому законом порядку, а саме: житловий будинок, загальною площею (кв.м) 456.06, житлова площа (кв.м) 134.5, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку, з метою виконання виконавчого листа №2-141/2011, виданого Запорізьким районним судом Запорізької області 04.07.2013 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» суми заборгованості за кредитним договором № 161/17/М4 від 14.05.2008 року в розмірі 97 935,92 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 820 996,01 грн., та 1 700 грн. судового збору, 120 грн. ІТЗ судового процесу, тазвернуто стягнення наземельну ділянку, кадастровий номер № 2322189000:09:003:0505, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка належить на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: р.№ 213, виданого 12.04.2017 року приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Процюк Н.П., по 1/2 частині ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , на якій розташований житловий будинок загальною площею (кв.м) 465.06, житлова площа (кв.м) 134.5.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Бахмут М.С. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу суду, стягнути з приватного виконавця судові витрати.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що при зверненні стягнення на земельну ділянку вирішені питання про права та інтереси осіб, які є відмінними від боржника та не були учасниками справи, за результатами розгляду якої відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового рішення.

Зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 є співвласниками земельної ділянки, право власності на яку набуте за договором купівлі-продажу серія та номер: р.№213, виданого 12.04.2017 року приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Процюк Н.П., що безпосередньо встановлено в оскаржуваній ухвалі суду. При цьому, зазначений договір купівлі-продажу є чинним, та не був предметом жодних судових спорів, пов`язаних з оспорюванням прав власності.

Вважає, що судом проігноровані основоположні принципи права власності, так, примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 ЦК України.

Крім того, при розгляді подання приватного виконавця суд вийшов за межі своїх повноважень та вирішив питання щодо майна осіб, які не є учасниками справи.

Вважає, що судом першої інстанції безпідставно застосовано приписи ч. 10 ст. 440 ЦПК України. Зазначена норма передбачає вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб). Однак, в даному випадку вищезазначена земельна ділянка знаходиться у власності ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , і право власності на неї набуте відповідно до приписів чинного законодавства України та зареєстроване у встановленому порядку. Таким чином, земельна ділянка не належить боржниці та не може бути предметом розгляду звернення стягнення на неї без здійснення відповідних заходів з залученням безпосередніх власників. У зв`язку з чим, вважає, що відповідні питання повинні розглядатись виключно в межах позовного провадження з заявленням відповідних вимог до належних відповідачів.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Від представника ОСОБА_1 - адвоката Бахмута М.С. надійшла заява з проханням розглянути апеляційну скаргу без участі ОСОБА_1 та без його участі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С., представника Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» - Кузнєцової М.І., перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно статті124, пункту 9 частини третьої статті129 Конституції Українисудові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За змістом статті1,частини першої статті18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, в межах якоївиконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 48Закону України«Про виконавчепровадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно з частиною п`ятою статті 48Закону України«Про виконавчепровадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Частиною 1 статті 50 вищевказаного Закону визначено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Згідно з частинами третьою, четвертоюстатті 50 Закону України «Про виконавче провадження»у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із поданням про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Так, відповідно до частини десятоїстатті 440 ЦПК Українипитання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Застосування судом частини десятоїстатті 440 ЦПК Українитастатті 50 Закону України «Про виконавче провадження»є крайнім заходом виконання судового рішення, який може бути застосований лише тоді, коли виконавець вичерпав усі можливі заходи, які передбачені законом щодо примусового виконання рішень за рахунок іншого майна боржника.

Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 2-592/09 (провадження № 61-8383св18), від 23 січня 2019 року у справі № 522/6400/15-ц (провадження № 61-19786св18), від 26 травня 2021 року у справі № 947/22930/19 (провадження № 61-9215св20).

Аналіз зазначеної норми (частини десятоїстатті 440 ЦПК України) свідчить про те, що нею чітко визначена умова, за якої суд вирішує питання звернення стягнення на нерухоме майно боржника, - це відсутність реєстрації права власності за боржником в установленомузакономпорядку.

За положеннями абзацу 3 частини 4 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

При розгляді справ указаної категорії необхідно враховувати, що однією з головних засад здійснення судочинства в Україні є обов`язковість судового рішення. Немає сенсу в правосудді, якщо рішення судів не виконуються, а невиконання судових рішень є порушеннямстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С. знаходиться виконавче провадження №61201752 з виконання виконавчого листа № 2-141/2011, виданого Запорізьким районним судом Запорізької області 04.07.2013 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» суми заборгованості за кредитним договором №161/17/М4 від14.05.2008 року в розмірі 97 935,92 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 820996,01 грн., 1700 грн. судового збору, 120 грн. ІТЗ судового процесу, разом - 822816,01грн.

07.02.2020року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61201752.

В той же день, 07.02.2020року приватним виконавцем на адресу боржника направлено рекомендованим листом постанову про відкриття виконавчого провадження, якою зобов`язано боржника надати декларацію про майно та доходи боржника. Боржником декларацію про майно не надано.

З копії рекомендованого повідомлення вбачається, що ОСОБА_2 отримала постанову про відкриття виконавчого провадження 11.02.2020 року

Відповідно до виконавчого документу боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

10.02.2020 року, 11.06.2020 року, 07.10.2020 року приватним виконавцем у виконавчому провадженні №61201752 були винесені постанови про арешт коштів боржника.

17.02.2020року з метою забезпечення реального виконання рішення суду приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна, якою на все майно боржника накладено арешт, про що боржник повідомлений належним чином, та внесено відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про зміну імені №00028042393 від 05.10.2020 року боржник змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », про що видане свідоцтво серії НОМЕР_1 від 27.09.2019 року.

07.10.2020 року приватним виконавцем винесена постанова про зміну (доповнення) реєстраційних даних відносно зміни прізвища боржниці.

Боржниця ОСОБА_2 належним чином проінформована про відкриття виконавчого провадження №61201752 та про невиконані нею зобов`язання перед ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК». Даний факт підтверджується ще й тим, що 22.08.2023 року ОСОБА_6 в особі представника - адвоката Бахмута М.С. звернулась до приватного виконавця з письмовою заявою про надання розрахунку нарахованих та стягнутих коштів за період з початку відкриття виконавчого провадження та до часу подання запиту.

Отже, як з дати набрання законної сили рішенням суду, так і з моменту відкриття виконавчого провадження (07.02.2020 року) та станом на день звернення до суду з даним поданням, боржник суму боргу на користь стягувача не сплатила, жодних дій для реального, фактичного виконання не вчинила, що вказує на її ухилення від виконання рішення суду, що набрало законної сили.

З метою виконання судового рішення приватним виконавцем вжиті передбачені Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIІI від 02.06.2016 наступні заходи примусового виконання:

10.02.2020 року з метою виявлення будь-якого майна, земельних ділянок, обладнання підвищеної небезпеки, технологічних, великовантажних транспортних засобів, морських та річкових суден та майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, приватним виконавцем направлені відповідні запити до Державної служби морського та річкового транспорту України, Головного Управління Держгеокадстру у Запорізькій області, Головного Управління Держпраці у Запорізькій області, Регіонального сервісного центру МВС України в Запорізькій області, Головного Управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області.

З метою отримання інформації про джерела отримання боржником доходів та наявність у боржника відкритих в установах банків розрахункових рахунків, приватним виконавцем неодноразово зроблені запити до ДФС України.

11.06.2020 року, 10.07.2020 року, 02.11.2020 року до МВС України в Запорізькій області здійснено запити щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів.

Боржнику неодноразово направлялись виклики приватного виконавця щодо зобов`язання прибути до офісу приватного виконавця для надання пояснень щодо не сплати боргу та надання відомостей щодо належного їй майна, на які ОСОБА_2 не відреагувала.

14.02.2020 року приватним виконавцем з метою виконання рішення суду було здійснено виїзд за місцем мешкання боржника, а саме: АДРЕСА_2 , а саме, для виявлення рухомого майна боржника, на яке згідно Закону України «Про виконавче провадження» можливо звернути стягнення. Потрапити на територію будинку не виявилося можливим, про що було складено акт приватного виконавця.

Згідно інформації МВС України від 14.02.2020 року №31/8-625 встановлено, що за боржником транспортних засобів не зареєстровано. Відповідно до довідки (електронної відповіді) МВС України від 11.06.2020 року, 10.07.2020 року, 02.11.2020 року встановлено, що за боржником транспортних засобів не зареєстровано.

Згідно інформації ГУ Держпродспоживслужби Запорізької області за боржником техніки не зареєстровано.

За інформацією ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 05.03.2020 року №0-8-0.18-340/117-20 станом на 31.12.2012 року за даними Державного реєстру земель м. Запоріжжя та Запорізького району право власності чи оренди за боржником не зареєстровано, правовстановлюючі документи не надавались; з 01.01.2013року реєстрація прав на земельні ділянки відбувається згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно інформації ГУ Держпраці у Запорізькій області від 24.02.2020 року №08/02.6-21/1871 за боржником технологічні транспортні засоби не зареєстровані.

З метою встановлення інформації щодо перетину боржником кордону до Державної прикордонної служби України виконавцем також зроблені відповідні запити. Відповідно до довідки (електронної відповіді) Державної прикордонної служби України від 10.07.2020 року, від 29.10.2020 року інформація про перетин кордону боржником відсутня.

Згідно довідки(електронноївідповіді)ДФС Українивід 11.06.2020року,10.07.2020рокуінформація проджерела отриманнядоходів боржникомвідсутня.

Як видно з довідок (електронної відповіді) ДФС від 10.02.2020 року, від 11.06.2020 року, від 17.09.2020 року, від 29.08.2023 року приватним виконавцем встановлено про наявність у боржника відкритих в установах банків розрахункових рахунків, на підставі чого та відповідно до вимог ст. 56 Закону №1404-VIIІ, з метою забезпечення реального виконання рішення суду, 10.02.2020 року, 11.06.2020 року, 07.10.2020 року та 29.08.2023 року, винесено постанови про арешт коштів боржника, що знаходяться на всіх відкритих рахунках боржника, копії постанови скеровані для виконання в банківські установи. Встановлено, що у боржника в АТ «Райффайзен банк Аваль», АТ «ОТП Банк», АТ «Універсалбанк», АТ КБ «Приватбанк», ПАТ «Банк Восток» м. Дніпро відкриті банківські рахунки. Кошти на рахунках відсутні.

В ході примусового виконання рішення суду згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 09.11.2020 року №231658431, було встановлено, що за ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору дарування, серія та номер1939, виданий 05.06.2007, видавник Банковська Ю.В., приватний нотаріус Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області, зареєстрований житловий будинок загальною площею (кв.м) 465.06, житлова площа (кв.м) 134.5, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Проте, з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від09.11.2020 року №231583114 встановлено, що право власності на вказаний житловий будинок загальною площею (кв.м) 465.06, житлова площа (кв.м)134.5, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору дарування, серія та номер: р.№212, виданий 12.04.2017, видавник: Процюк Н.П., приватний нотаріус Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області по 1/2 частині перейшло до ОСОБА_7 та ОСОБА_1 .

В подальшому ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» у зв`язку з відчуженням ОСОБА_2 вищевказаного житлового будинку було подано до Запорізького районного суду Запорізької області позов про визнання договору дарування недійсним.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 07.08.2023 року № 317/3121/21 договір дарування житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , який був укладений 12.04.2017 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Проценко Наталею Петрівною, зарєстрований в реєстрі за № 212, визнаний недійсним.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 08.11.2023 року у справі №317/3121/21 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Відповідно до частини першої ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Внаслідок проведених виконавчих дій приватним виконавцем встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке можна звернути стягнення з метою виконання рішення суду, окрім житлового будинку загальною площею (кв.м) 465.06, житлова площа (кв.м) 134.5, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Як встановлено з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09.11.2020 року №31583114, згідно реєстраційних записів № 19949520 та №19948637 про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вказане спірне майно (житловий будинок) й на тепер зареєстроване за ОСОБА_7 (1/2 частини) та ОСОБА_1 (1/2 частина), тобто після ухвалення Запорізьким районним судом Запорізької області рішення від 07.08.2023 року №317/3121/21 відповідні записи до реєстру не внесені і не відкориговані, реєстрація права власності боржниці ОСОБА_2 на житловий будинок не відновлена.

У зв`язку з наведеним у приватного виконавця виникла необхідність у зверненні до суду з поданням щодо вирішення питання про звернення стягнення на вказане нерухоме майно для погашення заборгованості боржника ОСОБА_2 перед ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК».

Відповідно до частини 1статті 328 Цивільного кодексу Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно зістаттею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі№ 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15, від24.01.2020року у справі № 910/10987/18.

Суд першої інстанції правильно встановив, що боржниця у добровільному порядку судове рішення на користь стягувача не виконала, приватний виконавець здійснив заходи щодо пошуку майна боржника, за рахунок якого можливо задовольнити вимоги стягувача, встановив відсутність коштів чи рухомого майна, а також відсутність будь-яких доказів, які б свідчили про дії боржника, спрямовані на виконання рішення суду.

З урахуванням установлених у цій справі обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що приватний виконавець вичерпав усі можливі заходи, передбаченіЗаконом України «Про виконавче провадження», для належного виконання судового рішення за рахунок іншого майна боржника, ніж те, яке є предметом розгляду цієї справи, однак ці заходи не призвели до виконання судового рішення.

Правильним також є висновок суду першої інстанцій про те, що приватний виконавець обґрунтовано звернувся до суду з указаним поданням, оскільки відсутність державної реєстрації за боржницею права власності на нерухоме майно - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , утруднює подальшу примусову реалізацію цього майна, а отже, і виконання судового рішення.

Щодо звернення стягнення на земельну ділянку колегія суддів зазначає наступне.

За положеннями частини другої статті 50 Закону України«Про виконавчепровадження» разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09.11.2020 року №31583114, від 13.02.2024 року №365540388 земельна ділянка кадастровий номер №2322189000:09:003:0505, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер:р.№213, виданий 12.04.2017, видавник: Процюк Н.П., приватний нотаріус Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області по 1/2 частині належить ОСОБА_7 та ОСОБА_1 .

Метою продажу майна боржника у виконавчому провадженні є задоволення грошових вимог стягувача за виконавчим документом за рахунок виручки від такого продажу. При цьому і боржник, і стягувач, за умови їх добросовісності, заінтересовані в тому, щоб майно боржника було продане за максимально високу ціну. Якщо майно боржника буде продане за меншу ціну, то або виручки не вистачить для задоволення вимог стягувача, або постраждає боржник, який одержить менше коштів, що залишилися після задоволення всіх вимог за виконавчим документом і підлягають перерахуванню

За положеннямистатті 377 ЦК Українидо особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Відповідно до частини першоїстатті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 грудня 2018 у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18, пункти 8.3 - 8.5) наголосила на тому, що:

-правові норми, які визначали долю земельної ділянки, наданої у власність чи користування, у разі відчуження розташованих на ній будівель чи споруд неодноразово змінювалися. Так, при відчуженні об`єктів нерухомого майна під час діїстатті 30 ЗК Українив редакції 1992 року закон передбачав автоматичний перехід права власності на земельну ділянку до набувача з необхідністю подальшого оформлення набувачем цього права. За приписамистатті 120 ЗК Українив редакції від 25 жовтня 2001 року (у період з 01 січня 2002 року до 20 червня 2007 року) при відчуженні об`єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку. Водночас автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди передбачаластаття 377 ЦК України;

-стаття 120 ЗК України(в редакціїЗакону України № 997-V від 27 квітня 2007 року) знову закріпила автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди. Поточна редакціястатті 120 ЗК України(зі змінами, внесенимиЗаконом України № 1702-VI від 5 листопада 2009 року) також передбачає автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди, і ці норми мають імперативний характер.

Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилахстатті 120 ЗК України,статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Верховний Суд неодноразово висловлювався про принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, згідно із яким об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20) та від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20)).

Отже, звернення стягнення на нерухоме майно, що розміщене на земельній ділянці, без звернення стягнення на цю земельну ділянку суперечитиме принципу єдності юридичної долі земельної ділянки і розташованих на ній споруд та становитиме втручання устаттю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки боржник за виконавчим провадженням ОСОБА_2 є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на який не зареєстровано в установленому законом порядку, то згідно вищевикладених правових норм, вона набула і право власності на земельну ділянку, на якій розташований належний їй будинок, тому, подання приватного виконавця підлягає задоволенню в повному обсязі, слід звернути стягнення на житловий будинок разом із земельною ділянкою, на якій він розміщений.

Встановленими обставинами та вищенаведеними нормами матеріального права спростовуються доводи апеляційної скарги щодо ігнорування судом основоположних принципів права власності, про те, що суд вийшов за межі своїх повноважень та вирішив питання щодо майна осіб, які не є учасниками справи.

Відтак доводи скаржника правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та не містять підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.

В силу вимогст. 141 ЦПК Україниу разі відмови заявнику у задоволенні її апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, остання не має права на компенсацію судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Керуючись ст.ст.367,374, 375,381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бахмута Михайла Сергійовича залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 26 лютого 2024 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 17 червня 2024 року.

Головуючий Д.А. Трофимова

Судді: В.Ю. Бєлка

Е.А. Онищенко