Постанова

від 25.06.2024 по справі 686/5169/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 686/5169/23

Провадження № 22-ц/4820/1258/24

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

з участю позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки ОСОБА_2 ,

представниці відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про припинення права на частку у спільному майні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 квітня 2024 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про припинення права на частку у спільному майні.

ОСОБА_1 зазначила, що на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом сторони є власниками по частки: житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , загальною площею 55,7 кв.м, житловою площею 37,4 кв.м (далі житловий будинок); земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 6825081200:01:001:0113, розташованої за тією ж адресою та призначеної для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку (далі присадибна ділянка); земельної ділянки площею 0,24 га, кадастровий номер 6825081200:01:001:0114, розташованої за тією ж адресою та призначеної для ведення особистого селянського господарства (далі земельна ділянка); квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 63,8 кв.м, житловою площею 37,8 кв.м (далі квартира). Між сторонами існують неприязні відносини, ОСОБА_4 вчиняє конфлікти та сварки, висловлює погрози, створює перешкоди у користуванні спільним майном. Оскільки спільне володіння та користування сторонами житловим будинком є неможливим, то слід припинити право ОСОБА_4 на частку у цьому майні зі сплатою йому грошової компенсації вартості частки, що не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача.

За таких обставин ОСОБА_1 просила суд припинити право спільної часткової власності ОСОБА_4 на частки житлового будинку, присадибної ділянки, земельної ділянки з виплатою йому грошової компенсації вартості цієї частки в сумі 34188 грн 65 коп. і визнати за нею право власності на вказану частки майна.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17квітня 2024 року в позові відмовлено.

Суд керувався тим, що частка ОСОБА_4 у праві спільної часткової власності на житловий будинок, присадибну ділянку та земельну ділянку є значною, а поділ цього майна є технічно можливим із відхиленням ідеальних часток співвласників. Оскільки припинення права ОСОБА_4 на частку у спільному майні завдасть істотної шкоди його інтересам, то підстави для задоволення позову відсутні.

Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким припинити право спільної часткової власності ОСОБА_4 на частки житлового будинку, присадибної ділянки, земельної ділянки з виплатою йому грошової компенсації вартості цієї частки в сумі 175796 грн і визнати за нею право власності на вказану частки майна. При цьому ОСОБА_1 послалася на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що спільне володіння та користування сторонами житловим будинком, присадибною ділянкою та земельною ділянкою є неможливим, ці речі є неподільним майном, а припинення права відповідача на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди його інтересам. У свою чергу ОСОБА_1 врахувала порядок вирішення спору та внесла на депозитний рахунок суду дійсну вартість цієї частки. Відтак мають місце підстави для припинення права ОСОБА_4 на частку у житловому будинку, присадибній ділянці та земельній ділянці. Суд першої інстанції не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, вказавши на його законність та обґрунтованість.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Частиною першою статті 375 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

Житловий будинок, присадибна ділянка та земельна ділянка належать ОСОБА_1 і ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності в рівних частках кожному.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються з нормами статей 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), згідно яких правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Із положень частини першої статті 356 ЦК України слідує, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Як передбачено статтею 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі (пункт 1); річ є неподільною (пункт 2); спільне володіння і користування майном є неможливим (пункт 3); таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї (пункт 4). Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпоряджання майном. Таке право є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Майно, що перебуває у власності двох або більше осіб, із визначенням часток кожного співвласника, належить їм на праві спільної часткової власності.

Законом визначені підстави та порядок припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Так, коли частка є незначною і не може бути виділена в натурі або річ є неподільною, або коли спільне володіння і користування майном є неможливим, право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. При цьому обов`язковою умовою постановлення судом рішення про припинення права особи на частку у спільному майні є попереднє внесення позивачем на депозитний рахунок суду вартості цієї частки.

За змістом статті 365 ЦК України припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї норми випадку, але в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 16 січня 2012 року у справі № 6-81цс11 і від 15 травня 2013 року у справі № 6-37цс13, що була неодноразово підтримана Верховним Судом.

У постанові від 18 грудня 2018 року у справі №908/1754/17 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 Цивільного кодексу України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї).

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі №760/8958/15-ц).

Із матеріалів справи слідує, що частки сторін у праві спільної часткової власності на житловий будинок, присадибну ділянку та земельну ділянку є рівними, тобто належна ОСОБА_4 частка у спільному майні не є незначною, а ОСОБА_4 виявив бажання користуватися вказаним нерухомим майном і відмовився від отримання грошової компенсації замість своєї частки.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що припинення права ОСОБА_4 на частку у житловому будинку, присадибній ділянці та земельній ділянці завдасть йому значної шкоди та порушить принцип рівності прав співвласників на спільне майно.

Також у справі відсутні належні та допустимі докази щодо неподільності житлового будинку, присадибної ділянки та земельної ділянки, неможливості виділення частки ОСОБА_4 у спільному майні, а також щодо неможливості спільного користування та володіння сторонами цим майном.

ОСОБА_1 подала суду висновок експерта №1038/023 від 7 квітня 2023 року про неможливість поділу житлового будинку (т. 1 а.с. 133-175). Водночас цей висновок не є належним доказом, оскільки під час його складання експертом був розглянутий варіант поділу житлового будинку без відхилення від рівності часток сторін, без здійснення капітальних добудов та втручання у несучі конструкції будинку. Суд першої інстанції правомірно не взяв цей висновок експерта до уваги.

Надані ОСОБА_1 висновки експерта про дійсну вартість спірного домоволодіння не мають правового значення для вирішення спору, оскільки судом встановлено неприпустимість припинення права ОСОБА_4 на частку у житловому будинку, присадибній ділянці та земельній ділянці.

Отже, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для припинення права власності відповідача на спірне майно є належним чином обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Суд першої інстанції визначив правильно правові норми, які регулюють спірні правовідносини, та дав належну оцінку зібраним доказам. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними.

3.Висновки суду апеляційної інстанції

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 червня 2024 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

А.П. Корніюк

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції Продан Б.Г.

Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 5