Ухвала

від 09.05.2024 по справі 569/525/24

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/525/24

1-кс/569/2710/24

УХВАЛА

09 травня 2024 року м. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1

з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2

представника власника майна ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засідання в м.Рівне клопотання представника власника майна ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна,-

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського міського суду з клопотання про скасування арешту майна звернулася представник власника майна ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що на розгляді Рівненського міського суду Рівненської області знаходилась справа №569/525/24 за клопотанням слідчого СВ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_5 по кримінальному провадженню №120231810100003443 від «22» грудня 2023 року за ознаками ч.4 ст.190 КК України про арешт майна, вилученого в ході проведеного 21.03.2024 року обшуку за адресою АДРЕСА_1 .

«28» березня 2024 року слідчим суддею Рівненського міського суду було задоволено клопотання слідчого СВ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_5 про накладення арешту на майно, яке було вилучене 21.03.2023 року в ході проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 та вирішено накласти арешт (серед іншого майна) на :

мобільних телефон марки Iphone у чохлі з сім-карткою ;

мобільних телефон марки Xiaomi у чохлі з сім-карткою (власником яких, як прямо зазначено в Протоколі обшуку від 21.03.2024 року є я ОСОБА_3 (копія Протоколоу обшуку від 21.03.2024 року додається під №1) та встановлено заборону будь-якій особі користуватися та розпоряджатися даним майном до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні».

Він є власником вилучених мобільних телефонів марки Iphone у чохлі з сім-карткою та Xiaomi у чохлі з сім-карткою, що прямо вбачається зі змісту Протоколу обшуку від 21.03.2024 року, а також Клопотання слідчого СВ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_5 від 22.03.2024 року, тому вважаю доведеним факт мого права власності на вилучене в ході обшуку майно - мобільні телефони Iphone у чохлі з сім-карткою та Xiaomi у чохлі з сім-карткою, а відтак відповідно до п.25 ч.1 ст.3, 64-2, 174 КПК України як третя особа, щодо майна якої вирішено питання про арешт майна він маю право ініціювати скасування арешту належного мені майна.

Вважає, що арешт майна згідно Ухвали від «28» березня 2024 року підлягає скасуванню як, доводами чого є наступні фактичні данні :

По перше, оскільки на підставі Ухвали суду від 14.03.2024 року було надано дозвіл на проведення обшуку обшуку за адресою АДРЕСА_1 , яким ніби-то користується для протиправної діяльності ОСОБА_6 , вилучення в нього (тільки тому. що він перебував у вказаному приміщенні на час приходу працівників поліції) належного йому особистого вищевказаного смартфону в межах обшуку обумовлювало набуття моїм майном процесуального статуту «тимчасово вилученим» (згідно ст.168 КПК України).

По друге, в матеріалах клопотання слідчого про накладення арешту на майно, а також Ухвалі суду від 28.03.2024 року не міститься посилання на факт винесення слідчим рішення про визнання вказаних вилученого в мене смартфону речовим доказом в справі, що власне і могло бути єдиною підставою для накладення арешту на таке майно, тому суд не міг пересвідчитися в наявності як такого рішення так і зазначенні в такій опису ознак, завдяки яким вилучений в нього смартфон був визнаний речовим доказом по кримінальному провадженню.

По третє, він власник вилученого смартфону ні на час обшуку ні станом на день подачі даного клопотання до суду не визнаний в кримінальному провадженні №120231810100003443 від «22» грудня 2023 року підозрюваним чи цивільним відповідачем або особою, яка набула майно, здобуте завідомо злочинним шляхом.

На належне йому вищевказане майно, вилучене в ході обшуку від 21.03.2024 року, з його точки зору, не може бути поширено спецконфіскацію майна, умови щодо чого визначені ст. 96-1 КК України.

По четверте, норми КПК України, які обгрунтовують право працівників правоохоронних органів тимчасово вилучати електронні інформаційні системи, комп`ютерні системи або їх частини, мобільні термінали систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, однак з клопотання слідчого про накладення арешту даного майна навіть не вбачається факт, потреба чи намір проведення експертизи мого смартфону на предмет їх належності до події кримінального правопорушення, натомість слідчий, без винесення відповідної постанови про визнання речовим доказом, вже у своєму клопотання про накладення арешту на майно констатує його приналежність як речового доказу до події кримінального правопорушення, з приводу якого було погоджено обшук приміщення та наявність на таких слідів злочину.

Як вбачається зі Ухвали Рівненського міського суду від 14.03.2024 року, якою було задоволено клопотання про проведення обшуку офісного приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 :

«Підставою внесення відомостей до ЄРДР по даному правопорушенню була заява ОСОБА_7 про те, що 22.12.2023 року близько 19:42 год. невідома особа, шахрайським способом, зловживаючи довірою, надіславши смс-повідомлення з абонентського номеру НОМЕР_1 , за допомогою ЕОМ, заволоділа її грошовими коштами в розмірі 10207 грн., які знаходились на кредитній картці АТ «ПУМБ» НОМЕР_2 ».

По п`яте, він - як власник названого мобільного терміналів систем зв`язку під час проведення обшуку надав працівникам поліції можливість перегляду вмісту свого смартфону, листування з використанням таких (тобто доступ до пристроїв не обмежувався ним як власником, в його смартфоні не була встановлена сім-картка з абонентським номером НОМЕР_1 , з якого заявниці (потерпілій) в справі ОСОБА_7 надсилались повідомлення з метою її обману, не було виявлено смс-повідомлень, направлених на телефон названої особи.

По шосте, припущення органу досудового розслідування про використання ЕОМ для надсилання смс-повідомлення потерпілій ОСОБА_7 також не обгрунтовує факт вилучення моїх 2-х смартфонів.

По сьоме, до сьогодні його не викликали в поліцію, не допитували по даному кримінальному провадженню, не просили повторно надати доступ до смартфону та його вмісту інформації, в ході чого я б мав можливість довести відсутність в смартфоні будь-яких даних, які мають відношення до події кримінального правопорушення, яке розслідується в межах даного кримінального провадження.

Вилученням смартфону його фактично позбавили контактних даних близьких йому осіб, знайомих, які він накопичував протягом років, він не має доступу до фотографій, які стосуються подій його життя і подальше утримання належного йому майна без жодного розуміння його дійсної потреби слідству чи факту призначення та завершення проведення будь-яких досліджень вмісту смартфону призводить до порушення не лише його права власності, але й права на приватність (листування, спілкування, особистих даних).

Сукупність вищевказаних фактичних даних дозволяє мені стверджувати, що арешт, накладений згідно Ухвали від «28» березня 2024 року по справі №569/525/24 підлягає скасуванню через відсутність потреби у подальшому арешті такого майна, а також накладенні такого не обґрунтовано, за відсутності на це визначених КПК України умов ( зокрема н дотримання строку подачі клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, а також накладення арешту за відсутності на це жодної з підстав, визначених ч.2 ст.167 та ч.2 ст.170 КПК України).

Представник власника майна ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні своє клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задоволити.

Слідчий та прокурор в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, слід прийти до висновку, що клопотання підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що «28» березня 2024 року слідчим суддею Рівненського міського суду було задоволено клопотання слідчого СВ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_5 про накладення арешту на майно, яке було вилучене 21.03.2023 року в ході проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 накладено арешт на :

мобільних телефон марки Iphone у чохлі з сім-карткою ;

мобільних телефон марки Xiaomi у чохлі з сім-карткою та встановлено заборону будь-якій особі користуватися та розпоряджатися даним майном до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні».

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до частини першоїстатті 174 Кримінального процесуального кодексу Українипідозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Як встановлено в судовому засіданні, що у кримінальному провадженні №120231810100003443 від «22» грудня 2023 року підозра ОСОБА_3 не оголошувалась, а отже застосування арешту майна до даного майна є безпідставним та нічим не обґрунтованим.

Крім того, ОСОБА_3 - як власник названого мобільного терміналів систем зв`язку під час проведення обшуку надав працівникам поліції можливість перегляду вмісту свого смартфону, листування з використанням таких (тобто доступ до пристроїв не обмежувався ним як власником, в його смартфоні не була встановлена сім-картка з абонентським номером НОМЕР_1 , з якого заявниці (потерпілій) в справі ОСОБА_7 надсилались повідомлення з метою її обману, не було виявлено смс-повідомлень, направлених на телефон названої особи.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінально-процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява 31107/96, п. 58). Вимога, щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994рр.; справа «Кушог проти Болгарії» від 10 травня 2007р.).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982р. у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986р. у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

У рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов"язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановления нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ( див. п. 46 рішення у справі " Устименко проти України", п.п. 51,52 рішення у справі" Рябих проти Росії", п. 31 рішення у справі " Марушин проти Росії", п. 61 рішення у справі "Брумареску проти Румунії").

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому (41 L1 постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09,82, «новоселецький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).

Відповідно до положень статті 64-2 КПК України, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи.

Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

У свою чергу, право власності в Україні охороняється законом, держава забезпечує стабільність правовідносин власності.

Згідно вимог статті 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Таким чином, необхідність скасування накладеного арешту майна обумовлені такими обставинами як невідповідність майна, на яке накладено арешт, критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, та (або) накладення арешту на майно особи, яка у кримінальному провадженні не має процесуального статусу підозрюваного або обвинуваченого, не належить до осіб, які в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого, тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, в цілях не порушення гарантованого права власності особи, слідчий суддя приходить до переконання, що необхідності в подальшій дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна не має, а тому клопотання підлягає до задоволення.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 170, 171,174 КПК України, -

УХВАЛИВ :

Клопотання представника власника майна ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна задоволити.

Скасувати арешт, накладений «28» березня 2024 року слідчим суддею Рівненського міського суду по справі №569/525/24 на наступне належне мені ОСОБА_8 на праві власності наступне майно :

Мобільний телефон марки Iphone у чохлі з сім-карткою ;

мобільний телефон марки Xiaomi у чохлі з сім-карткою ;

та встановлену заборону будь-якій особі користуватися та розпоряджатися даним майном до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні».

Повернути ОСОБА_3 вилучене майно, а саме: мобільний телефон марки Iphone у чохлі з сім-карткою ; мобільний телефон марки Xiaomi у чохлі з сім-карткою ;

Ухвала , відповідно до ст.309 КПК України, оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_9