Ухвала

від 09.05.2024 по справі 569/525/24

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/525/24

1-кс/569/2626/24

УХВАЛА

09 травня 2024 року м. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1

з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2

представника власника майна ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засідання в м.Рівне клопотання представника власника майна ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна,-

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського міського суду з клопотання про скасування арешту майна звернулася представник власника майна ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що на розгляді Рівненського міського суду Рівненської області знаходилась справа №569/525/24 за клопотанням слідчого СВ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_5 по кримінальному провадженню №120231810100003443 від «22» березня 2024 року за ознаками ч.4 ст.190 КК України про арешт майна, вилученого в ході проведеного 21.03.2024 року обшуку за адресою АДРЕСА_1 .

«28» березня 2024 року слідчим суддею Рівненського міського суду було задоволено клопотання слідчого СВ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_5 про накладення арешту на майно, яке було вилучене 21.03.2023 року в ході проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 та вирішено накласти арешт на :

8 (вісім) моніторів (з кабелями живлення до них);

4 системні блоки (з зарядними пристроями до них);

Ноутбук з маркувальним позначенням «Gygabyte» серійний номер SN23421j002772 з зарядним пристроєм щодо роботи від мережі;

Встановити заборону будь-якій особі користуватися та розпоряджатися даним майном до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні».

Він є орендарем місця проведення обшуку, а також власником вилученого майна, що підтверджується :

Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про належність будівлі 24 по АДРЕСА_2 ОСОБА_6 .

Згідно Договору оренди нежитлового приміщення від 01 лютого 2024 року я ОСОБА_7 є орендарем приміщення, розташованого на 2-му поверсі будівлі 25 по АДРЕСА_2 .

На підтвердження факту придбання ним вилучених предметів та речей долучаю до даного клопотання копії товарних чеків від 10.02.2024 року, а також 03.03.2024 року і 03.03.2024 року на придбання ОСОБА_3 у ФОП ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_1 комп`ютерної техніки, моніторів, клавіатур.

Таким чином, саме він є законним користувачем приміщення, в якому проводився 21.03.2024 року обшук і саме належне йому на праві власності майно було вилучене в ході обшуку у зв`язку з чим, реалізуючи свої повноваження, передбачені п.25 ч.1 ст.3, 64-2, 174 КПК України, з метою захисту свого права власності вважаю за необхідне подати дане клопотання.

Вважає, що арешт майна згідно Ухвали від «28» березня 2024 року підлягає скасуванню як, доводами чого є наступні фактичні данні.

В матеріалах клопотання слідчого про накладення арешту на майно, а також Ухвалі суду від 28.03.2024 року не міститься посилання на факт винесення слідчим рішення про визнання вказаних вилучених предметів та речей речовими доказами справі, що власне і могло бути єдиною підставою для накладення арешту на таке майно, тому суд не міг пересвідчитися в наявності як такого рішення так і зазначенні в такій опису ознак, завдяки яким ВСІ вилучені в ході обшуку предмети та речі були визнані речовим доказом по кримінальному провадженню.

Він як особа, яка на законних підставах користуюсь обшукуваним приміщенням, не визнаний в кримінальному провадженні підозрюваним чи цивільним відповідачем або особою, яка набула майно, здобуте завідомо злочинним шляхом.

На належне йому майно, вилучене в ході обшуку від 21.03.2024 року, з його точки зору, не може бути поширено спецконфіскацію майна, умови щодо чого визначені ст. 96-1 КК України.

Як вбачається зі Ухвали Рівненського міського суду від 14.03.2024 року, якою було задоволено клопотання про проведення обшуку офісного приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 :

«Підставою внесення відомостей до ЄРДР по даному правопорушенню була заява ОСОБА_9 про те, що 22.12.2023 року близько 19:42 год. невідома особа, шахрайським способом, зловживаючи довірою, надіславши смс-повідомлення з абонентського номеру НОМЕР_2 , за допомогою ЕОМ, заволоділа її грошовими коштами в розмірі 10207 грн., які знаходились на кредитній картці АТ «ПУМБ» НОМЕР_3 ».

Власники всіх перерахованих в постанові мобільних терміналів систем зв`язку під час проведення обшуку надавали працівникам поліції можливість перегляду вмісту таких засобів зв`язку та листування з використанням таких (тобто доступ до пристроїв не обмежувався їх власниками, які добровільно повідомили працівникам поліції інформацію про систему логічного захисту таких пристроїв), в жодному з мобільних терміналів систем зв`язку не була встановлена сім-картка з абонентським номером НОМЕР_2 , з якого заявниці (потерпілій) в справі ОСОБА_9 надсилались повідомлення з метою її обману.

Припущення органу досудового розслідування про використання ЕОМ для надсилання смс-повідомлення потерпілій ОСОБА_9 не обґрунтовує факти вилучення 8 (восьми) моніторів, адже функціоналу відправлення інформації чи її створення монітори не мають, а лише відтворюють текст (програму), завантажену користувачем комп`ютерної техніки.

Він як власник вилученого майна, в ході відібрання в нього 26.03.2024 року пояснення повідомив про його бажання максимально сприяти перевірці працівниками поліції відсутності у вилученому належному йому майні інформації, яка має відношення до події кримінального правопорушення, зокрема бути присутнім та надати доступ до змісту всіх вилучених системних блоків, ноутбуків тощо для можливості пошуку в таких інформації, яка цікавить орган досудового розслідування.

Всупереч вимоги розумності строків проведення слідчих дій, станом день подачі даного клопотання до суду пройшло 12 днів, протягом яких його не викликали в поліцію для участі в слідчих діях, пов`язаних з оглядом вилучених предметів та речей, надання доступу до змісту таких (подолання мною логічних засобів перешкоджання доступу) та надання пояснень, при потребі, щодо інформації, яка в них міститься.

Сукупність вищевказаних фактичних даних дозволяє йому стверджувати, що арешт, накладений згідно Ухвали від «28» березня 2024 року по справі №569/525/24 підлягаю скасуванню через відсутність потреби у подальшому арешті такого майна, а також накладенні такого необгрунтовано, за відсутності на це визначених КПК України умов ( зокрема не дотримання строку подачі клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, а також накладення арешту за відсутності на це жодної з підстав, визначених ч.2 ст.170 КПК України).

Представник власника майна ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні своє клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задоволити.

Слідчий та прокурор в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, слід прийти до висновку, що клопотання підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що «28» березня 2024 року слідчим суддею Рівненського міського суду про накладенно арешт на майно, яке було вилучене 21.03.2023 року в ході проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 та вирішено накласти арешт на :

8 (вісім) моніторів (з кабелями живлення до них);

4 системні блоки (з зарядними пристроями до них);

Ноутбук з маркувальним позначенням «Gygabyte» серійний номер SN23421j002772 з зарядним пристроєм щодо роботи від мережі;

Встановити заборону будь-якій особі користуватися та розпоряджатися даним майном до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні».

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до частини першоїстатті 174 Кримінального процесуального кодексу Українипідозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Як встановлено в судовому засіданні, що у кримінальному провадженні №120231810100003443 від «22» грудня 2023 року підозра ОСОБА_3 не оголошувалась, а отже застосування арешту майна до даного майна є безпідставним та нічим не обґрунтованим.

Крім того, на належне ОСОБА_3 майно, вилучене в ході обшуку від 21.03.2024 року, не може бути поширено спецконфіскацію майна, умови щодо чого визначені ст. 96-1 КК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінально-процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява 31107/96, п. 58). Вимога, щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994рр.; справа «Кушог проти Болгарії» від 10 травня 2007р.).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982р. у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986р. у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

У рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов"язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановления нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ( див. п. 46 рішення у справі " Устименко проти України", п.п. 51,52 рішення у справі" Рябих проти Росії", п. 31 рішення у справі " Марушин проти Росії", п. 61 рішення у справі "Брумареску проти Румунії").

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому (41 L1 постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09,82, «новоселецький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).

Відповідно до положень статті 64-2 КПК України, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи.

Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

У свою чергу, право власності в Україні охороняється законом, держава забезпечує стабільність правовідносин власності.

Згідно вимог статті 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Таким чином, необхідність скасування накладеного арешту майна обумовлені такими обставинами як невідповідність майна, на яке накладено арешт, критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, та (або) накладення арешту на майно особи, яка у кримінальному провадженні не має процесуального статусу підозрюваного або обвинуваченого, не належить до осіб, які в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого, тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, в цілях не порушення гарантованого права власності особи, слідчий суддя приходить до переконання, що необхідності в подальшій дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна не має, а тому клопотання підлягає до задоволення.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 170, 171,174 КПК України, -

УХВАЛИВ :

Клопотання представника власника майна ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна задоволити.

Скасувати арешт, накладений «28» березня 2024 року слідчим суддею Рівненського міського суду по справі №569/525/24 на наступне майно :

8 (вісім) моніторів (з кабелями живлення до них);

4 системні блоки (з зарядними пристроями до них);

Ноутбук з маркувальним позначенням «Gygabyte» серійний номер SN23421j002772 з зарядним пристроєм щодо роботи від мережі.

та встановлену заборону будь-якій особі користуватися та розпоряджатися даним майном до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні».

Повернути ОСОБА_3 вилучене майно, а саме: 8 (вісім) моніторів (з кабелями живлення до них); 4 системні блоки (з зарядними пристроями до них); Ноутбук з маркувальним позначенням «Gygabyte» серійний номер SN23421j002772 з зарядним пристроєм щодо роботи від мережі.

Ухвала , відповідно до ст.309 КПК України, оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Рівненського міського ОСОБА_10