Постанова

від 11.06.2024 по справі 927/1231/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2024 р. Справа№ 927/1231/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Іоннікової І.А.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 11.06.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 23.01.2024 (повний текст складено та підписано 23.01.2024)

у справі № 927/1231/23 (суддя М.О. Демидова)

за позовом Заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради

до Носівської міської ради Чернігівської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Носівське районне дочірнє агролісогосподарське підприємство "Носівкарайагролісництво"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області

про витребування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2023 року Заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради до Носівської міської ради Чернігівської області про:

- витребування з незаконного володіння Носівської міської ради Чернігівської області на користь держави в особі Чернігівської обласної ради земельну ділянку з кадастровим номером 7423882000:02:001:5177, площею 1,3944 га, яка знаходиться на території Носівської міської територіальної громади;

- скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та обтяжень від 27.06.2022 за індексним номером 63989818 з одночасним припиненням права комунальної власності територіальної громади в особі Носівської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 7423882000:02:001:5177, площею 1,3944 га, яка знаходиться на території Носівської міської територіальної громади.

Позов обґрунтований порушенням норм чинного законодавства щодо використання спірної земельної ділянки.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23.01.2024 у справі №927/1231/23 у задоволенні позову Заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача: Чернігівської обласної ради до Носівської міської ради Чернігівської області про витребування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив про передчасність висновків прокурора про те, що земельну ділянку з кадастровим номером 7423882000:02:001:5177 площею 1,3944 га фактично сформовано за рахунок лісового фонду, а також про неправомірність дій чи рішень Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, які призвели до безпідставного вилучення земель лісового фонду, зміни їх цільового призначення та подальшої передачі у комунальну власність.

Крім того, суд окремо зазначив, що у даному спорі судове рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на спірну земельну ділянку, тому вимога прокурора про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав з одночасним припиненням права комунальної власності не є ефективним способом захисту.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

При прийнятті рішення судом не враховано окремі доводи та докази, надані прокурором, а саме:

- лісник та лісничий, які є працівниками відповідного лісогосподарського підприємства, у своїй професійній діяльності безпосередньо користуються планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, які у визначених законом випадках підтверджують право постійного користування землями лісового фонду;

- інженером-геодезистом Школобердою Я.Ю. підтверджено факт накладення спірної земельної ділянки на землі лісового фонду лісогосподарського підприємства, при цьому співставлення здійснено з урахуванням саме відомостей державного акту серії І-ЧН № 000291, а не матеріалів лісовпорядкування;

- інформації ДП «Носівкрайагролісництво» від 15.02.2023, які у повній мірі співпадають з даними, наведеними інженером-геодезистом Школобердою Я.Ю., яким також підтверджено факт формування спірної земельної ділянки за рахунок земель лісового фонду лісогосподарського підприємства;

- ДП «Носівкарайагролісництво» зареєстровано як юридичну особу 12.01.2001, державний акт серії І-ЧН № 000291 на право постійного користування землею загальною площею 440 га видано 20.06.2002.

Наведене, на думку прокурора, у своїй сукупності свідчить про достовірність відомостей, наведених ДП «Носівкрайагролісництво» у листі 15.02.2023.

Скаржник також вказує, що оскільки у даному спорі порушення вимог законодавства допущено при розпорядженні землями лісогосподарського призначення внаслідок чого земельну ділянку незаконно передано з комунальної власності обласної ради, які перебувають у постійному користуванні лісогосподарського підприємства, до комунальної власності територіальної громади, правильним та ефективним способом захисту інтересів держави також буде подання саме віндикаціного позову, до суб`єкта, за яким зареєстровано речове право на земельну ділянку (у даному випадку - Носівська міська рада), з одночасною вимогою про скасування рішення про державну реєстрацію речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що передбачено статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Окрім того, оскільки у згаданій справі спір стосується прав на земельну ділянку, а не оскарження рішень чи дій державного реєстратора, він не вважається таким, що порушує права третіх осіб на земельну ділянку, тому його залучення до участі у справі як співвідповідача не вимагається.

За вказаних обставин висновки суду про накладення земельної ділянки лісового фонду, на земельну ділянку, яку передано у комунальну власність є незначною, та прокурором обрано неправильний спосіб захисту, скаржник вважає необґрунтованими.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Як вбачається з матеріалів справи, учасниками справи не було надано відзивів на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Явка представників у судове засідання

Представники позивача, відповідача та третіх сторін в судове засідання 11.02.2020 не з`явився, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується довідками про доставку 09.05.2024 електронного документа (ухвала суду від 07.05.2024) до електронного кабінету Чернігівської обласної ради, Носівської міської ради Чернігівської області, Носівського районного дочірнього агролісогосподарського підприємства "Носівкарайагролісництво" та Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

З огляду на викладене, оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача, відповідача та третіх сторін.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 21.12.2018 № 25-10018/14-18-сг "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" у комунальну власність Носівської міської ради передано земельні ділянки загальною площею 3234,0552 га (а.с.56-57).

21.12.2018 між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та Носівською міською радою Носівського району Чернігівської області підписано акт приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, у якому зазначено, що цей акт разом із наказом є підставою для державної реєстрації права комунальної власності Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області на земельні ділянки, зазначені у додатку (а.с.72-73).

Згідно з додатком до акту Носівській міській раді передано в т.ч. земельну ділянку під порядковим номером 239, кадастровий номер якої 7423882000:02:001:4686, площею 11,3943 га, що розташована на території Козарівської сільської ради, цільове призначення - для сінокосіння і випасання худоби.

До матеріалів справи додано копію поземельної книги земельної ділянки з кадастровим номером 7423882000:02:001:4686 (відкриту 04.11.2013) (а.с.58-68).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Носівської міської ради Передерій Т.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46495660 від 16.04.2019, відповідно до якого 11.04.2019 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 7423882000:02:001:4686, площею 11,3943 га (підстава - акт приймання-передачі нерухомого майна, земельної ділянки, виданий 21.12.2018, наказ про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність №25-10018/14-18-гс, виданий 21.12.2018), форма власності - комунальна, власник - Носівська міська рада (а.с.74).

При проведенні Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області інвентаризації земель та передачі їх у комунальну власність не враховано, що ділянку з кадастровим номером 7423882000:02:001:4686 сформовано за рахунок лісового фонду, який перебував та перебуває у постійному користуванні лісогосподарського підприємства.

Звертаючись із позовом до суду, прокурор зазначає, що у результаті поділу земельної ділянки утворено 6 нових земельних ділянок, 5 з яких площею по 2 га кожна передано у приватну власність громадян у порядку безоплатної приватизації земель, земельна ділянка з кадастровим номером 7423882000:02:001:5177 площею 1,3944 га залишилася у комунальній власності Носівської територіальної громади.

Судом також встановлено, що державним реєстратором Бобровицької міської ради Чернігівської області Бойко О.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 63989818 від 27.06.2022, відповідно до якого 22.06.2022 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 7423882000:02:001:5177, площею 1,3944 га (підстава - рішення 20 сесії 8 скликання Носівської міської ради Чернігівської області від 18.02.2022), власник - територіальна громада Носівська міська рада, номер відомостей про речове право 47168512 (а.с.75-76).

Відповідно до п.1.1., 1.2. статуту Носівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Носівкарайагролісництво» (нова редакція), затвердженого в.о. генерального директора КП «Чернігівоблагроліс» Чернігівської обласної ради від 30.08.2022 №38, зазначене підприємство створено за рішенням засновника наказом від 30.12.2000 №21 на базі відокремленої частини майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, засновником якого є Комунальне підприємство «Чернігівоблагроліс» Чернігівської обласної ради (а.с.36-49).

В матеріалах справи також містять Проект організації та розвитку лісового господарства ДАСП «Носівкарайагролісництво» Комунального підприємства «Чернігівоблагроліс» та Технічний звіт по виготовленню державного акту на право постійного користування землею агролісогосподарському спеціалізованому підприємству «Носівкарайагролісництво» на території Козарської сільської ради (а.с.25-32).

На підставі розпорядження Носівської райдержадміністрації від 06.06.2002 № 146 у постійне користування агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Носівка-райагролісництво» на території Козарської сільської ради Носівського району Чернігівської області для ведення лісового господарства передано 440 га землі.

10.06.2002 оформлено Державний акт на право постійного користування землею серії І-ЧН № 000291, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 114, на підставі якого на території Козарської сільської ради у користуванні ДП «Носівкарайагролісництво» перебуває 14 масивів земель лісового фонду, зокрема ділянка № 5.1-2 площею 159,8 га (а.с.20-22).

Відповідно до листа №27 від 15.02.2023 ДП «Носівкарайагролісництво» обласного комунального спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Чернігівоблагроліс» при моніторингу кадастрової карти України на території Носівської ОТГ (колишня Козарська сільська рада) виявлено накладання, зокрема, кадастрового номеру 7423882000:02:001:5177 на шар «ліси», що відносяться до земель лісогосподарського призначення в кварталі 53, виділ 1 ДП «Носівкарайагролісництво» (а.с.33).

За доводами прокурора земельну ділянку з кадастровим номером 7423882000:02:001:5177, площею 1,3944 га фактично сформовано за рахунок лісового фонду, який перебував та перебуває у постійному користуванні лісогосподарського підприємства та право користування на земельні ділянки посвідчено належними правовстановлюючими документами, що не було враховано Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області при проведенні інвентаризації земель та передачі їх у комунальну власність.

Носівське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «Носівкарайагролісництво» листом №39 від 06.09.2022 повідомило, що за період 2020-2022 років ніяких розпоряджень та актів для передачі земель лісогосподарського призначення не відбулося (а.с.15).

Згідно з листом Чернігівської обласної ради №01-05/514 від 28.06.2023 про факт передачі земельної ділянки з кадастровим номером 7423882000:02:001:4686, площею 11,3943 га лісогосподарського призначення у комунальну власність Носівської міської ради стало відомо із листа Ніжинської окружної прокуратури Чернігівської області від 31.10.2022 №5100вих22, рішення про погодження вилучення з постійного користування ДП «Носівкарайагролісництво» зазначеної земельної ділянки лісогосподарського призначення не приймалися (а.с.92).

Згідно з листом №123 від 29.08.2023 ДП «Носівкарайагролісництво» надано картографічні зображення щодо накладання земельних ділянок приватної власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення у кварталі 53 виділ 1. Вказані земельні ділянки надані у власність громадян за рахунок земель лісогосподарського призначення, що перебувають у користуванні підприємства. Картографічні матеріали зроблені на запит підприємства спеціалістом у галузі геодезії, картографії та кадастру (а.с.86-90).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті131-1 Конституції України прокуратура в Україні здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

В силу частини 2 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою.

Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно з частинами 4, 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Відповідний висновок щодо застосування вищевказаної норми права наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 (п.77).

В силу статті 23 вказаного Закону на прокурора покладається обов`язок попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, § 35).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

За змістом статті 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до статті 5 Лісового кодексу України земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.

Статтею 11 Лісового кодексу України визначено, що право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (частина 2 статті 84 Земельного кодексу України).

З огляду на положення статей 45, 48, 54 Лісового кодексу України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України. У матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Згідно з п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», що набув чинності 01.01.2013, з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій.

Прокурор у позовній заяві зазначає, що земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні комунальних лісогосподарських підприємств є комунальною власністю територіальних громад області та не підлягали інвентаризації як землі державної власності та передачі у комунальну власність об`єднаних територіальних громад, без рішення уповноваженого органу, у даному випадку Чернігівської обласної ради. При передачі спірної земельної ділянки у комунальну власність міської ради Головним управлінням Держгеокадастру в області порушено вимоги законодавства щодо порядку зміни цільового призначення земельних ділянок та перевищено компетенцію щодо розпорядження відповідною категорією земель.

За доводами прокурора, порушення інтересів держави у даному випадку полягає у порушенні Головним управлінням Держгеокадастру в Чернігівській області вимог законодавства при включенні до переліку земельних ділянок державної форми власності сільськогосподарського призначення лісових ділянок комунальної власності територіальних громад області, які окрім вказаного перебували у постійному користуванні лісогосподарського підприємства, незаконному проведенні інвентаризації та передачі цих ділянок з комунальної власності обласної ради до комунальної власності міської ради. Чернігівська обласна рада рішення про вилучення з комунальної власності, постійного користування ДП «Носівкарайагролісництво» не приймала, а останнє письмову згоду на вилучення земель не надавало.

Частиною 2 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що обласні ради та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Виходячи з приписів статті 8 Земельного Кодексу України до повноважень обласних рад у галузі земельних відносин належить, зокрема: розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області; забезпечення реалізації державної політики в галузі використання та охорони земель; організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Статтею 30 Лісового кодексу України визначено, що, зокрема, обласні ради, у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на відповідній території: забезпечують реалізацію державної політики у сфері лісових відносин; забезпечують виконання загальнодержавних і державних програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів і затверджують регіональні (місцеві) програми з цих питань; передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки на землях спільної власності відповідних територіальних громад та припиняють права користування ними; приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок на землях спільної власності відповідних територіальних громад.

За доводами прокурора, у цій справі інтереси держави потребують невідкладного захисту, зважаючи на значимість їх порушення та можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу (зміна цільового призначення землі, передання її у приватну власність фізичних осіб тощо). Не вжиття заходів до усунення наявних порушень, може привести до знищення лісу, відтак бездіяльність позивача зумовлює настання невідворотних негативних наслідків.

Позовну заяву подано в інтересах держави в особі позивача - Чернігівської обласної ради, яка, на думку прокурора, незважаючи на очевидний характер порушення, не здійснює належним чином захист інтересів держави та самостійно до суду з позовом не звернулася.

З матеріалів справи вбачається, що Ніжинська окружна прокуратура листами №5100вих-22 від 31.10.2022, №52-75-4494вих-23 від 23.06.2023 проінформувала Чернігівську обласну раду про виявлені порушення з проханням повідомити, чи вживала облрада заходи, спрямовані на повернення земельної ділянки у розпорядження обласної ради та постійне користування ДП «Носівкарайагролісництво» (а.с.50,91).

Чернігівська обласна рада у листі №01-05/514 від 28.06.2023, адресованому Ніжинській окружній прокуратурі, повідомила останню про обмежене фінансування обласної ради на судові витрати та не заперечила щодо представництва Ніжинською окружною прокуратурою інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в Господарському суді Чернігівської області для повернення незаконно відчуженої ділянки її законному власнику (а.с.92).

Ніжинська окружна прокуратура листом від 29.08.2023 №52-75-6315вих-23 в порядку частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомила Чернігівську обласну раду про пред`явлення позову до Господарського суду Чернігівської області в інтересах держави в особі останньої про витребування земельної ділянки та скасування реєстрації (а.с. 98-99).

Представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову - єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави.

З огляду на невжиття самостійно уповноваженим органом у спірних правовідносинах, ефективних заходів щодо усунення виявлених порушень, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Чернігівської обласної ради та звернення до суду із вказаним позовом у даній справі.

За наведених обставин, прокурор належним чином обґрунтував необхідність представництва таких інтересів у суді прокуратурою в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради.

Спір у справі виник з природу порушення, на думку прокурора, вимог лісового законодавства при передачі спірної земельної ділянки Носівській міській раді.

Так, згідно зі статтею 57 Земельного кодексу України, частиною 1 статті 17 Лісового кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Статтями 7, 8 Лісового кодексу України передбачено, що від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Відповідно до частини 1 статті 8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Оскільки спірна земельна ділянка та права на неї є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14).

Вище встановлено, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 21.12.2018 № 25-10018/14-18-сг "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" у комунальну власність Носівської міської ради передано земельні ділянки загальною площею 3234,0552 га.

Згідно з додатком до акту приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 21.12.2018, підписаного між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та Носівською міською радою Носівського району Чернігівської області, Носівській міській раді передано в т.ч., земельну ділянку під порядковим номером 239, кадастровий номер якої 7423882000:02:001:4686, площею 11,3943 га, що розташована на території Козарівської сільської ради, цільове призначення - для сінокосіння і випасання худоби.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Носівської міської ради Передерій Т.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46495660 від 16.04.2019, відповідно до якого 11.04.2019 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 7423882000:02:001:4686, площею 11,3943 га (підстава - акт приймання-передачі нерухомого майна, земельної ділянки, виданий 21.12.2018, наказ про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність №25-10018/14-18-гс, виданий 21.12.2018), форма власності - комунальна, власник - Носівська міська рада.

За доводами прокурора, при проведенні Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області інвентаризації земель та передачі їх у комунальну власність не враховано, що ділянку з кадастровим номером 7423882000:02:001:4686 сформовано за рахунок лісового фонду, який перебував та перебуває у постійному користуванні лісогосподарського підприємства.

У результаті поділу земельної ділянки утворено 6 нових земельних ділянок, 5 з яких площею по 2 га кожна передано у приватну власність громадян у порядку безоплатної приватизації земель, земельна ділянка з кадастровим номером 7423882000:02:001:5177 площею 1,3944 га залишилася у комунальній власності Носівської територіальної громади.

22.06.2022 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 63989818 від 27.06.2022 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 7423882000:02:001:5177, площею 1,3944 га (підстава - рішення 20 сесії 8 скликання Носівської міської ради Чернігівської області від 18.02.2022), власник - територіальна громада Носівська міська рада, номер відомостей про речове право 47168512.

Водночас у позові прокурор доводить, що земельну ділянку з кадастровим номером 7423882000:02:001:5177, площею 1,3944 га, фактично сформовано за рахунок лісового фонду, який перебував та перебуває у постійному користуванні лісогосподарського підприємства та право користування на земельні ділянки посвідчено належними правовстановлюючими документами. Наразі спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7423882000:02:001:5177, площею 1,3944 га, залишається у комунальній власності Носівської територіальної громади та перебуває у постійному користуванні ДП «Носівкарайагролісництво» обласного комунального спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Чернігівоблагроліс», яке у листі №27 від 15.02.2023 повідомило, що при моніторингу кадастрової карти України на території Носівської ОТГ (колишня Козарська сільська рада) виявлено накладання, зокрема, кадастрового номеру 7423882000:02:001:5177 на шар «ліси», що відносяться до земель лісогосподарського призначення в кварталі 53, виділ 1 ДП «Носівкарайагролісництво».

Відповідно до положень частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з часиною 1 статті 73, частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом (пункт г) частини 4 статті 83 Земельного кодексу України).

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з принципу змагальності господарського судочинства кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Як вбачається з доданої до матеріалів справи копії Поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 7423882000:02:001:4686, поземельну книгу відкрито 04.11.2013 (а.с.58-68).

Станом на 2013 рік будь-які зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 7423882000:02:001:4686 не вносились.

Відповідно до розпорядження Носівської районної державної адміністрації від 29.08.2013 №208 (зі змінами від 09.12.2013) «Про проведення робіт із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Носівського району» проведено роботи із землеустрою щодо інвентаризації земель на території Носівського району орієнтовною площею 2094,4171 га (а.с.121).

Згідно з додатком до розпорядження Носівської районної державної адміністрації від 09.12.2013 №290 земельна ділянка з кадастровим номером 7423882000:02:001:4686 площею 11,3943 га зареєстрована в Державному земельному кадастрі 04.11.2013 (вид угідь - пасовища) (а.с.122-124).

Розпорядженням Носівської районної державної адміністрації від 13.12.2013 №291 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Ганнівської, Козарівської, Лихачівської, Макіївської, Державнівської сільських рад, загальною площею 2094,4171 га згідно з додатком, до якого увійшла і земельна ділянка з кадастровим номером 7423882000:02:001:4686 (а.с.125-127).

Прокурор у позові зазначає, що саме незаконні дії Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області призвели до безпідставного вилучення земель лісового фонду, зміни їх цільового призначення та подальшої передачі їх у комунальну власність, проте належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин стосовно того, що Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області приймались рішення щодо інвентаризації земельної ділянки з кадастровим номером 7423882000:02:001:4686, вилучення її чи зміни цільового призначення, прокурором не надано.

Сторонами не заперечено того факту, що в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 7423882000:02:001:4686 була утворена і спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7423882000:02:001:5177 площею 1,3944 га, яка наразі залишається у комунальній власності Носівської територіальної громади.

На підтвердження факту знаходження спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7423882000:02:001:5177 в межах земель постійного користування ДП «Носівкарайагролісництво» обласного комунального спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Чернігівоблагроліс» прокурором надано копії Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЧН № 000291 від 10.06.2002, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 114; Технічного звіту по виготовленню державного акту на право постійного користування землею агролісогосподарському спеціалізованому підприємству «Носівкарайагролісництво» на території Козарської сільської ради 2001 року; Проєкту організації та розвитку лісового господарства ДАСП «Носівкарайагролісництво» Комунального підприємства «Чернігівоблагроліс» 2015 року та лист ДП «Носівкарайагролісництво» від 15.02.2023 №27 з планами-схемами, у якому зазначено, що при моніторингу кадастрової карти України на території Носівської ОТГ (колишня Козарська сільська рада) виявлено накладання, зокрема, кадастрового номеру 7423882000:02:001:5177 на шар «ліси», що відносяться до земель лісогосподарського призначення в кварталі 53, виділ 1 ДП «Носівкарайагролісництво» (а.с.33).

Водночас, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вищезазначений лист ДП «Носівкарайагролісництво» від 15.02.2023 №27 не може бути прийнятий до уваги, оскільки станом на 15.02.2023 доступ до відомостей Державного земельного кадастру (Публічна кадастрова карта) обмежено у зв`язку з введенням воєнного стану на території України, про що також зазначено в самому листі, і вказана обставина позбавляє можливості отримати додаткову інформацію щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7423882000:02:001:5177, в тому числі щодо накладання спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення.

Крім того, викладені у листі від 15.02.2023 №27 відомості про те, що накладання земельної ділянки з кадастровим номером 7423882000:02:001:5177 на шар «ліси», що відносяться до земель лісогосподарського призначення ДП «Носівкарайагролісництво» в кварталі 53 виділ 1 не знаходять належного підтвердження за відсутністю доказів того, що лісничий ДП «Носівкарайагролісництво» Ю.М. Гриценко, який підписав вказаний лист, володіє відповідними знаннями у сфері землеустрою та топографо-геодезичної діяльності.

З плану землекористування Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЧН №000291 неможливо достовірно встановити факт накладання спірної земельної ділянки на землі, що перебувають у постійному користуванні. Конфігурація спірної земельної ділянки скоріше вказує на те, що вона знаходиться поза межами земель, які перебувають в постійному користуванні ДАСП «Носівкарайагролісництво».

Проект організації та розвитку лісового господарства ДАСП «Носівкарайагролісництво» також не може бути прийнято судом як доказ, оскільки виготовлено у 2015 році, тоді як земельна ділянка з кадастровим номером 7423882000:02:001:4686 була сформована як об`єкт прав у 2013 році.

Картографічні матеріали виготовлені на запит ДАСП «Носівкарайагролісництво» інженером-геодезистом Школобердою Я.Ю. (кваліфікаційний сертифікат інженера-геодезиста №013871 від 05.01.2018, виданий відповідно до протоколу рішення кваліфікаційної комісії №12 від 21.12.2017) підтверджують той факт, що фактичні межі земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні ДАСП «Носівкарайагролісництво» та відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру суттєво відрізняються від меж згідно з Державним актом на право постійного користування, однак в інших частинах, ніж місцезнаходження спірної земельної ділянки. (а.с.86-90).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про передчасність висновків прокурора про те, що земельну ділянку з кадастровим номером 7423882000:02:001:5177 площею 1,3944 га фактично сформовано за рахунок лісового фонду, а також про неправомірність дій чи рішень Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, які призвели до безпідставного вилучення земель лісового фонду, зміни їх цільового призначення та подальшої передачі у комунальну власність.

Таким чином, оцінюючи надані прокурором письмові докази в їх сукупності з іншими доказами, що містяться в матеріалах справи, апеляційний суд вважає їх недостатніми для підтвердження обставин щодо належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення та її накладення у відповідних координатах на земельну ділянку, яка належить на праві постійного користування ДАСП «Носівкарайагролісництво».

Щодо способу захисту порушеного права, колегія суддів зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 6 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55); див. також постанову Верховного Суду України від 10 вересня 2014 року у справі № 6-32цс14).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 387, 388, 1212 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України).

Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Предметом позову про витребування майна (віндикаційний позов) є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, зокрема землями сільськогосподарського призначення, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна.

Таким чином, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18.

Також слід відзначити, що у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.

Таким чином, не є належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації. Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 (провадження № 12-184гс18, пункт 5.17), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-386цс18, пункт 74), від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20, пункт 8.1).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Оскільки прокурором не спростовано підстав добросовісного набуття Носівською міською радою у комунальну власність спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7423882000:02:001:5177 та розпорядження нею, а також не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що Носівська міська рада неправомірно заволоділа спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 7423882000:02:001:5177, перевищила свої повноваження та порушила права Чернігівської обласної ради, позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно відмови у задоволенні позову в повному обсязі.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.01.2024 у справі №927/1231/23 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Враховуючи ви ще викладене та керуючись статтями керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.01.2024 у справі №927/1231/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.01.2024 у справі №927/1231/23 залишити без змін.

Матеріали справи №927/1231/23 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 27.06.2024.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

І.А. Іоннікова