Ухвала

від 02.08.2024 по справі 927/1231/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 927/1231/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Рогач Л. І.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Чернігівської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.01.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024

у справі за позовом Заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради

до Носівської міської ради Чернігівської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Носівське районне дочірнє агролісогосподарське підприємство "Носівкарайагролісництво",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області,

про витребування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради до Носівської міської ради Чернігівської області про:

- витребування з незаконного володіння Носівської міської ради Чернігівської області на користь держави в особі Чернігівської обласної ради земельної ділянки з кадастровим номером 7423882000:02:001:5177, площею 1,3944 га, яка знаходиться на території Носівської міської територіальної громади;

- скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та обтяжень від 27.06.2022 за індексним номером 63989818 з одночасним припиненням права комунальної власності територіальної громади в особі Носівської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 7423882000:02:001:5177, площею 1,3944 га, яка знаходиться на території Носівської міської територіальної громади.

Позов обґрунтований порушенням норм чинного законодавства щодо використання спірної земельної ділянки.

Господарський суд Чернігівської області від 23.01.2024 у задоволенні позову відмовив повністю.

Суд зазначив про передчасність висновків прокурора про те, що земельну ділянку з кадастровим номером 7423882000:02:001:5177 площею 1,3944 га фактично сформовано за рахунок лісового фонду, а також про неправомірність дій чи рішень Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, які призвели до безпідставного вилучення земель лісового фонду, зміни їх цільового призначення та подальшої передачі у комунальну власність.

Крім того, суд першої інстанції окремо зазначив, що у цьому спорі судове рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на спірну земельну ділянку, тому вимога прокурора про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав з одночасним припиненням права комунальної власності не є ефективним способом захисту.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 11.06.2024 залишив без задоволення апеляційну скаргу Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на рішення суду першої інстанції.

17.07.2024 Заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у цій справі визначено колегію суддів у складі: Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2024.

Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Щодо обов`язку особи, яка подає касаційну скаргу, зазначати про наявність або відсутність електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Однак касаційна скарга не відповідає зазначеним вимогам закону, адже не містить відповідних відомостей про особу, яка подає касаційну скаргу, щодо електронного кабінету.

Щодо виключних випадків, які є підставою для подання касаційної скарги

Згідно із частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У касаційній скарзі скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій не враховано правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 - в частині надання правової оцінки доказам з урахуванням принципу вірогідності; крім цього не враховано правові позиції Верховного Суду, наведені у постановах від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц - в частині обрання прокурором способу захисту.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Отже, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:

пункт 1 - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;

пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;

пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік випадків, за наявності яких подається касаційна скарга, наведений у частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Водночас Верховний Суд зазначає, що скаржник не виконав вимог частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

При цьому Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретний випадок, передбачений частиною другою статті 287 ГПК України.

Верховний Суд зазначає, що скаржник не виконав вимог частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

При цьому Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретний випадок, передбачений частиною другою статті 287 ГПК України.

Щодо доказів про сплату судового збору

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За положеннями підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року у сумі 2 684,00 грн.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Ураховуючи предмет спору та вимоги касаційної скарги, Скаржник повинен був сплатити судовий збір у розмірі 13 274,14 грн (200 % від 6 637,07 грн).

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовій сбір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки скаржник звернувся до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору за подання цієї касаційної скарги із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження розміру ставки - становить 10 619,31 грн (13 274,14 грн х 0,8).

Однак до касаційної скарги скаржник не додав доказів про сплату судового збору за її подання.

Згідно із частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу, що передбачено абзацом другим частини другої статті 174 ГПК України.

Отже, для усунення недоліків касаційної скарги скаржнику необхідно виконати вимоги пункту 2 частини другої статті 290 ГПК України; надати докази на підтвердження наявності електронного кабінету; виконати вимоги частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України з урахуванням вимог цієї ухвали; надати до Верховного Суду доказ про сплату судового збору в сумі 10 619,31 грн за подання цієї касаційної скарги, який має бути перерахований за такими реквізитами:

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Суд звертає увагу скаржника на те, що необхідними реквізитами для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга, та судове рішення (з датою), що оскаржується.

Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено також на офіційному вебсайті Верховного Суду.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 у справі № 927/1231/23 залишити без руху.

2. Встановити строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

3. Заяву про усунення недоліків касаційної скарги з доданими документами направити іншому учаснику справи з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України та надати до Верховного Суду докази про таке направлення.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог суду касаційна скарга у справі № 927/1231/23 вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Л. Рогач