Постанова

від 12.06.2024 по справі 918/1031/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року Справа № 918/1031/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

прокурор - Гарбарук В.А.

від позивача - Ганов О.О.

від відповідача 1 - Карпова О.М.

від відповідача 2 - не з`явився

від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3

від ГУ Держгеокадастру у Рівненській області - ОСОБА_4

від інших третіх осіб представники не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 05 лютого 2024 року у справі №918/1031/23 (повний текст складено 15 лютого 2024 року, суддя Андрійчук О.В.)

за позовом керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної військової адміністрації (Рівненської обласної державної адміністрації)

до відповідача-1: Сарненської міської ради,

до відповідача-2: Сарненської районної ради,

треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, філія Сарненського лісового господарства Державного підприємства "Ліси України", Державне підприємство "Ліси України",

треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області,

про визнання недійсним та скасування рішення районної ради, державної реєстрації земельних ділянок та повернення земельних ділянок

ВСТАНОВИВ:

Керівник Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної військової адміністрації звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовом до Сарненської міської ради та Сарненської районної ради, у якому просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Сарненської районної ради Рівненської області від 21 травня 2015 року №1198 "Про внесення змін у межі села Дубки на території Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області" в частині включення в межі населеного пункту земельної ділянки площею 2,2901 га, яка перебувала в постійному користуванні ДП "Сарненське лісове господарство";

- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 5625485800:09:003:0003, 5625485800:09:003:0005, 5625485800:09:003:0008, 5625485800:09:003:0009;

- зобов`язати Сарненську міську раду повернути державі в особі уповноваженого органу - Рівненської обласної військової адміністрації (Рівненської обласної державної адміністрації) земельну ділянку площею 2,2901 га в межах і конфігурації, визначених державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-РВ № 001160, у тому числі земельні ділянки з кадастровими номерами 5625485800:09:003:0003, 5625485800:09:003:0005, 5625485800:09:003:0008, 5625485800:09:003:0009.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11 жовтня 2023 року у справі №918/1031/23, серед іншого, відкрито провадження у справі та залучено до участі у справі як третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору філію Сарненського лісового господарства Державного підприємства "Ліси України" та Державне підприємство "Ліси України". Залучено до участі у справі як третіх осіб на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06 листопада 2023 року у справі №918/1031/23, серед іншого, залучено до участі у справі як третю особу на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області.

29 січня 2024 року від Сарненської окружної прокуратури надійшла заява про зміну предмета позову.

У заяві про зміну предмету позову прокуратура просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Сарненської районної ради Рівненської області від 21 травня 2015 року №1198 "Про внесення змін у межі села Дубки на території Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області" в частині включення в межі населеного пункту земельної ділянки площею 2,2901 га, яка перебувала в постійному користуванні ДП "Сарненське лісове господарство";

- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 5625485800:09:003:0003, 5625485800:09:003:0005, 5625485800:09:003:0008, 5625485800:09:003:0009;

- витребувати у Сарненської міської ради земельні ділянки з кадастровими номерами 5625485800:09:003:0003 площею накладення 0,3906 га, 5625485800:09:003:0005 площею 0,15 га, 5625485800:09:003:0008, площею накладення 0,1056 га, 5625485800:09:003:0009 площею 0,12 га, в межах і конфігурації, визначених державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-РВ № 001160;

- зобов`язати Сарненську міську раду повернути державі в особі уповноваженого органу - Рівненської обласної військової адміністрації (Рівненської обласної державної адміністрації) частину земельної ділянки площею 2,2901 га, площею накладення 1,5239 га в межах і конфігурації, визначених державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-РВ № 001160.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29 січня 2024 року у справі №918/1031/23 заяву Сарненської окружної прокуратури про зміну предмету позову прийнято до розгляду.

05 лютого 2024 року від Сарненської окружної прокуратури надійшла заява про уточнення позовної вимоги, а саме пункту 3 "Витребувати у Сарненської міської ради на користь держави в особі Рівненської обласної військової адміністрації (Рівненської обласної державної адміністрації) земельних ділянки з кадастровими номерами 5625485800:09:003:0003 площею накладення 0,3906 га, 5625485800:09:003:0005 площею 0,15 га, 5625485800:09:003:0008 площею накладення 0,1056 га, 5625485800:09:003:0009 площею 0,12 га, в межах і конфігурації, визначених державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-РВ № 001160

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 05 лютого 2024 року у справі №918/1031/23 відмовлено у задоволенні позову керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної військової адміністрації до Сарненської міської ради, Сарненської районної ради про визнання незаконним та скасування рішення Сарненської районної ради Рівненської області від 21 травня 2015 року №1198 "Про внесення змін у межі села Дубки на території Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області" в частині включення в межі населеного пункту земельної ділянки площею 2,2901 га, яка перебувала в постійному користуванні ДП "Сарненське лісове господарство", про скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 5625485800:09:003:0003, 5625485800:09:003:0005, 5625485800:09:003:0008, 5625485800:09:003:0009, про витребування у Сарненської міської ради на користь Рівненської обласної військової адміністрації (Рівненської обласної державної адміністрації) земельних ділянки з кадастровими номерами 5625485800:09:003:0003 площею накладення 0,3906 га, 5625485800:09:003:0005 площею 0,15 га, 5625485800:09:003:0008 площею накладення 0,1056 га, 5625485800:09:003:0009 площею 0,12 га, в межах і конфігурації, визначених державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-РВ № 001160, про повернення Сарненською міською радою державі в особі уповноваженого органу - Рівненської обласної військової адміністрації (Рівненської обласної державної адміністрації) частини земельної ділянки площею 2,2901 га, площею накладення 1,5239 га в межах і конфігурації, визначених державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-РВ № 001160.

Вказане рішення мотивоване тим, що прокурором не доведено, а у матеріалах справи відсутні докази того, що земельні ділянки з кадастровими номерами 5625485800:09:003:0003, 5625485800:09:003:0005, 5625485800:09:003:0008 та 5625485800:09:003:0009 накладаються на земельні ділянки з кадастровими номерами 5625485800:09:003:0010, 5625485800:07:004:0002, 5625485800:03:005:0003, 5625485800:06:001:0316, зареєстрованими за державою в особі Рівненської обласної державної адміністрації на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-РВ № 001160 від 15 серпня 2002 року.

Судом було не прийнято до уваги висновок експертизи, долучений прокурором до матеріалів справи, оскільки останній наданий без урахування технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ДП "Сарненське лісове господарство" для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг на території Ремчицької сільської ради Сарненського району Рівненської області, виготовленої ДП "Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" 15 грудня 2020 року, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна тощо.

Господарський суд Рівненської області прийшов до висновку, що станом на дату звернення до суду за позивачем зареєстроване право державної власності на земельні ділянки загальною площею 2341,2 га, що перебувають у постійному користуванні філії Сарненський лісгосп ДП "Ліси України" на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-РВ № 001160 від 15 серпня 2002 року. Ні позивач, ні філія Сарненський лісгосп ДП "Ліси України" станом на дату виготовлення вказаної технічної документації до суду за захистом свого порушеного права не зверталися, натомість погодилися на межі, визначені технічною документацією, підписавши акти прийомки-передачі межових знаків на зберігання та зареєструвавши право державної власності. У випадку задоволення позову площа земельних ділянок не відповідатиме розміру, вказану у Державному акті на право постійного користування землею серії ІІ-РВ № 001160, оскільки перевищуватиме його на 2,2901 га (предмет заявлених прокурором позовних вимог). Як зазначалося, доказів накладення спірних земельних ділянок на земельні ділянки, встановленні технічною документацію від 15 грудня 2020 року, суду не надано, отже, на переконання місцевого господарського суду право держави в особі позивача на володіння, користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення загальною 2341,2 га не порушене.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 05 лютого 2024 року у справі №918/1031/23 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задоволити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що в матеріалах проекту землеустрою щодо змін межі с. Дубки Сарненського району, затвердженого спірним рішення Сарненської районної ради від 21 травня 2015 року №1198, відсутні підтвердження врахування інтересів (погодження) ДП "Сарненське лісове господарство" як землекористувача та Рівненської обласної державної адміністрації як власника земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 2,29 га щодо її включення в межі населеного пункту. Більше того, поза увагою суду залишено і факт відсутності згоди на вилучення спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 2,2901 га постійним лісокористувачем ДП "Сарненське лісове господарство". Офіційний сайт Кабінету Міністрів України та документи, на підставі яких органами місцевого самоврядування приймалися рішення про включення в межі с. Дубки спірної земельною ділянки та надання дозволів на розробку проектів землеустрою, також не містять жодних рішень про вилучення та зміну цільового призначення спірної землі. Більше того, Кабінетом Міністрів України, а у подальшому Рівненською ОДА рішення про передачу її з державної до комунальної власності чи про зміну цільового призначення земельної ділянки у порядку, визначеному чинним законодавством не ухвалювалися. Відтак, з моменту затвердження генерального плану населеного пункту, за рахунок спірної земельної ділянки органами місцевого самоврядування планувалося задоволити потреби населення с. Дубки, шляхом надання земель лісогосподарського призначення їм у власність саме під індивідуальне будівництво.

Крім того, у порушення статті 46 Закону України "Про землеустрій", до переліку земельних ділянок державної власності, які переходять в комунальну власність Люхчанської сільської ради, долученого до проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с. Дубки, включено земельну ділянку лісогосподарського призначення з вказанням її площі, однак без зазначення її кадастрового номеру. Як наслідок, останнє унеможливило ідентифікацію земельної ділянки лісогосподарського призначення, яка планувалась до включення в межі с. Дубки, натомість дало можливість вибуття землям з особливим статусом та обмеженим оборотом з власності держави, без відповідного погодження. Таким чином, проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с. Дубки не відповідає вимогам статті 46 Закону України "Про землеустрій" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), у зв`язку з чим рішення Сарненської районної ради Рівненської області від 21 травня 2015 року №1198 "Про внесення змін у межі села Дубки на території Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області" в частині включення в межі населеного пункту земельної ділянки площею 2,2901 га, яка перебувала в постійному користуванні ДП "Сарненське лісове господарство", підлягає скасуванню.

Скаржник стверджує, що судом першої інстанції за основу своїх висновків про відсутність порушень інтересів держави взято технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ДП "Сарненське лісове господарство" для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг на території Ремчицької сільської ради Сарненського району Рівненської області від 15 грудня 2020 року, на підставі якої було сформовано земельні ділянки та присвоєно їм кадастрові номери. Проте судом не враховано, що зазначена технічна документація із землеустрою від 15 грудня 2020 року у встановленому чинним законодавством порядку (власником або землекористувачем) не затверджувалась, тобто остання є неналежним та недопустимим доказом.

Щодо позовної давності прокурор зауважує, що розміщення відомостей про прийняття рішення не свідчить про автоматичну обізнаність щодо порушення (подібні висновки викладено в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №369/4161/17-ц). Сам по собі факт присутності представника органів прокуратури на пленарному засіданні ради під час прийняття нею оскарженого рішення не є безумовним доказом обізнаності уповноважених органів держави про порушення її прав (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц). Органи прокуратури отримали об`єктивні відомості про порушення вимог законодавства та інтересів держави в особі Рівненської обласної військової адміністрації (Рівненської обласної державної адміністрації) після отримання висновку експерта № 230425/1-ЮШ судової земельно-технічної експертизи від 17 травня 2023 року. Також інформація щодо перебування земельної ділянки площею 2,2901 га, яку включено в межі с. Дубки, у складі земель віднесених до категорії земель житлової та громадської забудови (присадибні землі) остаточно було отримано після вивчення копії генерального плану, який був отриманий згідно листа Сарненської районної ради від 15 вересня 2023 року № 01/12/23-862 та листа Сарненської міської ради від 18 вересня 2023 року № 1951-02/17. Таким чином, прокурор чи позивач не були та не могли бути обізнані про порушені інтереси держави чи загрозу їх порушення до отримання висновку експерта, що виключає можливість застосування строків позовної давності при вирішення даної справи.

Листом №918/1031/23/1798/24 від 15 березня 2024 року матеріали справи було витребувано з Господарського суду Рівненської області.

21 березня 2024 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №918/1031/23.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 березня 2024 року у справі №918/1031/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 05 лютого 2024 року у справі №918/1031/23 та призначено дату судового засідання на 24 квітня 2024 року.

02 квітня 2024 року через систему "Електронний суд" від Сарненської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу. На переконання заявника, Люхчанська сільська рада при прийнятті спірних рішень №692 та 695 від 30 січня 2020 року, та рішення №711 від 21 травня 2020 року, діяла у відповідності до вимог статей 13, 19, 140, 142, 143 та 144 Конституції України та у відповідності норм Земельного кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Самим позивачем, філією Сарненського лісгоспу ДП "Ліси України", ДП "Ліси України" та прокурором визнана обставина, що земельні ділянки з кадастровими номерами 5625485800:09:003:0003, 5625485800:09:003:0005, 5625485800:09:003:0008 та 5625485800:09:003:0009 не накладаються на земельні ділянки з кадастровими номерами 5625485800:09:003:0010, 5625485800:07:004:0002, 5625485800:03:005:0003, 5625485800:06:001:0316, які зареєстровані за державою в особі Рівненської обласної державної адміністрації на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-РВ № 001160 від 15 серпня 2002 року. Помилковим є посилання прокурора в апеляційній скарзі на висновок земельно-технічної експертизи, який є необгрунтований та наданий без урахування технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ДП "Сарненське лісове господарство" для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг на території Ремчицької сільської ради Сарненського району Рівненської області, виготовленої ДП "Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" 15.12.2020, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна тощо.

Сарненська міська рада звертає увагу суду, що експерт під час проведення експертизи не міг вийти за межі поставлених слідчим питань, а тому взагалі не досліджував питання щодо накладення земельних ділянок з кадастровими номерами 5625485800:09:003:0003, 5625485800:09:003:0005, 5625485800:09:003:0008 та 5625485800:09:003:0009 на земельну ділянку з кадастровим номером 5625485800:09:003:0010, яка була сформована на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) Державного підприємства "Сарненське лісове господарство" для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг на території Ремчицької сільської ради Сарненського району Рівненської області від 15 лютого 2020 року, інв№1025-2.

Заявник у відзиві стверджує, що прокурором свідомо, з метою введення суду в оману, в матеріалах апеляційної скарги не враховано технічну документацію від 15 грудня 2020 року, відомості з Державного земельного кадастру та інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна щодо спірних земельних ділянок. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що прокурором належними та допустимими доказами не доведено існування об`єктивних підстав, що унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову.

Сарненська міська рада вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності порушеного права держави на землю, постановивши законне і обґрунтоване рішення, отже, апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає

05 квітня 2024 року через систему "Електронний суд" від Сарненської районної ради надійшов відзив на апеляційну скаргу. Районна рада зауважує, що у апеляційній скарзі відсутні будь-які обгрунтування у чому саме полягає невірне застосування норм матеріального права, а саме статті 46 Закону України "Про землеустрій", якою чітко визначено з якою метою розробляються проєкти землеустрою, що в себе включає проєкт землеустрою, а також порядок його розроблення, погодження та затвердження та норм процесуального права. Сарненська районна рада в межах свої повноважень не повинна перевіряти чи ставити під сумнів компетентність щодо погодження органом у сфері земельних відносин: ГУ Держземагентства у Рівненській області та Управління Держземагенства у Сарненському районні Рівненської області проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Дубки Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області. Приймаючи відповідне рішення Сарненська районна рада реалізовувала надане їй чинним законодавством право, яке визначене вищезазначеними нормативно-правовими актами щодо встановлення межі села та право на вирішення питань врегулювання земельних відносин і відносин адміністративно-територіального устрою. Враховуючи, що рішення Сарненської районної ради №1198 "Про внесення змін у межі села Дубки на території Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області", яке позивач (керівник Сарненської окружної прокуратури) просить визнати незаконним та скасувати було прийняте 21 травня 2015 року, опубліковано на офіційному вебсайті Сарненської районної ради 27 травня 2015 року, то це свідчить про те, що позивач з 27 травня 2015 року та впродовж трьох років мав об`єктивну можливість під час перевірки дотримання вимог законодавства довідатись про загрозу порушення інтересів держави чи про особу, яка їх порушила або може порушити. Таким чином, Сарненська районна рада просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

23 квітня 2024 року від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 надійшли пояснення, відповідно до яких останній вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення у зв`язку з її необґрунтованістю та безпідставністю. Заперечення щодо апеляційної скарги є аналогічними тим, які викладені у відзиві Сарненської міської ради.

23 квітня 2024 року від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 адвоката Данильчика В.І. надійшло клопотання про розгляд справи без участі третьої особи та його представника.

23 квітня 2024 року від Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури надійшли додаткові пояснення. Прокурор додатково зазначає, що всупереч частини 2 статті 173 Земельного кодексу України, розроблення проекту землеустрою щодо зміни меж с. Дубки та включення в його межі спірної земельної ділянки здійснювалось без урахування генерального плану населеного пункту. Апелянт зауважує, що вирішення питання про вилучення земель лісогосподарського призначення та зміну їх цільового призначення регулювалась статтями 20, 122, 149, 150 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) була виключною компетенцією Кабінету Міністрів України. Водночас, офіційний сайт Кабінету Міністрів України та документи, на підставі яких органами місцевого самоврядування видавалися рішення з метою включення в межі с. Дубки спірних земельних ділянок та надання дозволів на розробку проектів землеустрою, не містять жодних рішень про вилучення та зміну цільового призначення спірної землі. Таким чином, Люхчанська сільська рада, приймаючи рішення від 30 січня 2020 року №№ 692, 695, від 21 травня 2020 року №711 не мала повноважень розпоряджатись спірними землями лісогосподарського призначення державної власності, площею 2,2901 га.

Щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прокурор стверджує, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не набували право власності на спірні земельні ділянки, оскільки технічна документація щодо відведення їм у власність земельних ділянок встановленим порядком не затверджувалась, а житловий будинок, належний на праві власності ОСОБА_1 на спірній земельній ділянці 5625485800:09:003:0003 не розташовується.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарсько го суду від 24 квітня 2024 року у справі №918/1031/23 розгляд апеляційної скарги відкладено на 22 травня 2024 року об 11:30 год.

22 травня 2024 від представника ДП "Ліси України" філії "Сарненське лісове господарство" надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22 травня 2024 року у справі №918/1031/23 розгляд апеляційної скарги відкладено на 06 червня 2024 року об 14:30 год. Явку представника Філії Сарненського лісового господарства ДП "Ліси України" визнано обов`язковою.

06 червня 2024 року від ДП "Ліси України" філії Сарненське лісове господарство ДП "Ліси України" надійшло клопотання про долучення доказів, а саме копій: листа філії "Сарненське лісове господарство" ДП "Ліси України №181/26.16-ВЛ від 03 червня 2024 року, заяви гр. ОСОБА_7 від 30 травня 2024 року, викопіювання з фрагменту карти в місці накладки земельних ділянок, рішення №РВ-3500103782024 від 19 березня 2024 року, рішення Сарненської міської ради від 11 серпня 2023 року №1466, витягу з містобудівної документації, витягу з ДРРП від 22 вересня 2020 року №205062454, експлікації земельних угідь.

Стаття 269 ГПК України визначає межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 даної статті).

Апеляційний господарський суд вказує, що відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18 червня 2020 року у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

Отже, приймаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити, які саме докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції.

ДП "Ліси України" стверджує, що дані документи не можна було долучити до розгляду справи у зв`язку з тим, що підприємство не володіє і не зобов`язане володіти інформацією щодо формування суміжних земельних ділянок до моменту погодження встановлення межових знаків.

Суд звертає увагу на те, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку не приймати подані ДП "Ліси України" в суді апеляційної інстанції додаткові докази датовані після ухвалення оскаржуваного рішення суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06 червня 2024 року у справі №918/1031/23 розгляд апеляційної скарги відкладено на 12 червня 2024 року об 11:00 год. Явку представника Філії Сарненського лісового господарства ДП "Ліси України" визнано обов`язковою.

Безпосередньо в судових засіданнях представники сторін повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзивах на неї.

В судовому засіданні 12 червня 2024 року, яке було призначено на 11:00 оголошувалась перерва до 12 червня 2024 року об 16:15 год.

Представники відповідача - 2 та Мелещука П.Л. в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення місцевого господарського суду - скасувати.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, рішенням Ремчицької сільської ради Сарненського району від 15 серпня 2001 року №126 затверджено технічну документацію по встановленню меж і виготовленню державного акта на право постійного користування землею загальною площею 2341,2 га Сарненському Держлісгоспу.

Розпорядженням Сарненської районної державної адміністрації "Про надання в постійне користування земельної ділянки" від 16 серпня 2002 року №339 надано в постійне користування Сарненському Держлісгоспу для ведення лісового господарства із земель державної власності земельну ділянку площею 49560,6 га, у тому числі в межах Ремчицької сільської ради площею 2341,2 га /т.1 а.с. 78/.

На підставі зазначеного розпорядження Сарненському Держлісгоспу оформлено акт на право постійного користування землею загальною площею 2341,2 га (дві земельні ділянки площею 1957,5 га та 383,8 га) для ведення лісового господарства серії ІІ-РВ №001160, який 15 серпня 2002 року зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування за №179 /т.1 а.с.48-51/.

В матеріалах справи міститься технічний звіт по встановленню меж і виготовленню державного акта на право постійного користування землею Сарненському держлісгоспу в адімністративних межах Ремчинської сільської ради /т. 1 а.с. 52-76/.

Рішенням Люхчанської сільської ради Сарненського району від 18 листопада 2014 року №1473 затверджено генеральний план с. Дубки.

Рішенням Люхчанської сільської ради Сарненського району №1478 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо змін меж с. Дубки Сарненського району.

Відповідно до проєкту землеустрою, який складено на замовлення Люхчанської сільської ради, в межі с. Дубки включаються три земельні ділянки загальною площею 108,5454 га, а саме: ділянка №1 - 100,2537 га, ділянка №2- 5,8022 га, ділянка №3 - 2,4895 га.

Згідно з пояснювальною запискою до Проєкту землеустрою щодо встанолення /зміни/ меж села Дубки на земельній ділянці № 3 знаходяться землі ДП "Сарненське лісове господарство" площею 2,2901 га, на які видано Державний Акт на право постійного користування землею Сарненському держлісгоспу об`єднання "Рівнеліс", Державний акт зареєстровано в Книзі записів Державних актів на право постійного користування землею за № 179 від 15 серпня 2002 року /т.1 а.с. 139/.

Згідно із проєктом ділянка №3 - 2,4895 га, за довідками із з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками, землекористувачами, угіддями (згідно з формою 6-зем) №03-10-1653 та №03-10-1654, складається з частини площею 0,1994 га, яка забудована і відноситься до земель лісогосподарського призначення державної власності, та з частини площею 2,2901 га, яка обліковується за ДП "Сарненське лісове господарство" і відноситься до земель лісогосподарського призначення державної власності /т. 1 а.с. 145 зворот, 146/.

У відповідності до матеріалів землевпорядної документації, а саме Переліку земельних ділянок, які переходять в комунальну власність Люхчанської сільської ради Сарненського району /т. 1 а.с. 167 зворот/ значаться землі лісогосподарського призначення, місце розташування на ділянці 3 площею 0,1994 га. Спірна земельна ділянка площею 2,2901 га до даного переліку не включена.

У відповідності до матеріалів землевпорядної документації, а саме Поконтурної відомості вирахування площ села Дубки Сарненського району /т. 1 а.с. 169 зворот/ - 2,2901 га складають землі лісового фонду.

Комісією у складі начальника Управління Держземагенства у Сарненському районі, голови Сарненської міської ради, начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сарненської районної державної адміністрації, голови Ремчицької та Люхчанської сільських рад складено акт польового обстеження та погодження меж с. Дубки (земельна ділянка №3) від 17 грудня 2014 року, за яким, зокрема включено земельну ділянку загальною площею 2,4895 га в межі села /спірна 2,2901 га та ділянка 0,1994 га/.

Рішенням Ремчицької сільської ради Сарненського району від 18 грудня 2014 року №956 погоджено включення в межі населеного пункту с. Дубки Люхчанської сільської ради земельних ділянок загальною площею 2,4895 га, з яких 2,2901 га земель, що перебувають у постійному користуванні ДП "Сарненське лісове господарство" (сіножаті) та 0,1994 га земель житлової та громадської забудови (присадибні ділянки) /т. 1 а.с. 142/.

Розпорядженням Сарненської районної державної адміністрації від 21 січня 2015 року №17 "Про погодження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Дубки Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області" погоджено проєкт землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с. Дубки та зміни вказаних меж, за яким включено додатково 108,5454 га земель, у тому числі 2,2901 га земель, що перебувають у постійному користуванні ДП "Сарненське лісове господарство" /т. 1 а.с. 164 зворот/.

Згідно з експлікацією земель землекористувачів, землі яких включені в межі села Дубки, що є додатком до рішення від 21 січня 2015 року №17 - 2,2901 га складають землі лісогосподарського призначення /т. 1 а.с. 176 зворот/.

У пояснювальній записці до проекту землеустрою, серед іншого, зазначено, що земельна ділянка №3 загальною площею 2,4895 га включає в себе землі державної власності, з них: землі лісогосподарського призначення, з них: забудовані землі 0,1994 га, у тому числі під житловою забудовою, одно та двоповерховою 0,1994 га. Землі державної власності, землі ДП "Сарненське лісове господарство", з них: землі лісогосподарського призначення, сільськогосподарські землі 2,2901 га, у тому числі: сільськогосподарські угіддя 2,2901 га, з них: сіножаті 2,2901 га.

Відповідно до пункту 10.6 висновку державної експертизи землевпорядної документації від 23 лютого 2015 року №28, затвердженого начальником ГУ Держземагенства у Рівненській області, зазначено про необхідність вказати в пояснювальній записці рішення органу виконавчої влади про вилучення частини земельної ділянки у ДП "Сарненське лісове господарство" та віднесення її до категорії земель житлової та громадської забудови (присадибні землі) за межами населеного пункту, яка включається в межі села. У пункті 11 зазначеного висновку вказано, що проєкт землеустрою не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам та правилам, та повертається на доопрацювання /т.1 а.с. 175-176/.

17 квітня 2015 року в зазначеному висновку державної експертизи зроблено відмітку "зауваження враховано, оцінюється позитивно", яка підписана начальником управління землеустрою та заступником начальника управління - начальником відділу державного земельного кадастру.

21 квітня 2015 року на адресу Сарненської районної ради надійшов лист від Люхчанської сільської ради від 20 квітня 2015 року № 133, згідно з яким Люхчанська сільська рада просила Сарненську районну раду затвердити проєкт землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с. Дубки Люхчанської сільської ради Сарненського району.

Листом від 29 квітня 2015 року Сарненська районна рада надіслала Управлінню Держземагенства у Сарненському районні Рівненської області лист Люхчанської сільської ради від 20 квітня 2015 року №133, проєкт землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с. Дубки Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області, генеральний план с. Дубки та звернулася з проханням, у разі відповідності поданих документів чинному законодавству України, розглянути подані матеріали, підготувати відповідні висновки, а також проєкт рішення районної ради з порушеного питання.

13 травня 2015 року на адресу Сарненської районної ради надійшов лист від Управління Держземагенства у Сарненському районні Рівненської області від 12 травня 2015 року №17-1714-0.1-509/2-15, у якому зазначено, що Управління Держземагенства у Сарненському районні Рівненської області розглянуло матеріали щодо встановлення (зміни) меж с. Дубки Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області та не заперечує щодо розгляду вказаного питання на черговій сесії районної ради, а також подає проєкт рішення Сарненської районної ради з цього питання.

Відтак питання про внесення змін у межі с. Дубки на території Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області було винесено спочатку на розгляд постійної комісії районної ради з питань аграрної політики, земельних ресурсів, екології, природокористування та розвитку села та на сесії Сарненської районної ради.

Згідно із висновком постійної комісії від 15 травня 2015 року №30-8 клопотання Люхчанської сільської ради від 20 квітня 2015 року № 133 та проєкт рішення районної ради "Про внесення змін у межі с. Дубки на території Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області" були погодженні, а також рекомендовано сесії включити питання про внесення змін у межі с. Дубки на території Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області в порядок денний пленарного засідання чергової 43 сесії районної ради.

Як наслідок, на пленарному засіданні чергової 43 сесії районної ради проєкт рішення "Про внесення змін у межі села Дубки на території Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області" був винесений на розгляд депутатів районної ради шостого скликання і підтриманий одноголосно.

Рішенням Сарненської районної ради від 21 травня 2015 року №1198 "Про внесення змін у межі села Дубки на території Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області" затверджено проєкт землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с. Дубки /т.1 а.с. 165 зворот/.

Окрім того, згідно із додатком №3 (список запрошених, присутніх на пленарному засіданні 43 сесії) до протоколу 43 сесії районної ради від 21 травня 2015 року на засіданні 43 сесії був присутній прокурор Сарненського району Симків Роман Ярославович. Також депутатом Сарненської районної ради шостого скликання був ОСОБА_8 , який очолював на той час (з травня 2009 року по грудень 2018 року) Сарненське лісове господарство. Будь-яких зауважень, заперечень до проєкту рішення "Про внесення змін у межі села Дубки на території Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області" в нього не було. Згідно з результатами голосування, що додаються до протоколу, ОСОБА_9 був "за" внесення змін у межі с. Дубки на території Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області.

Рішення Сарненської районної ради від 21 травня 2015 року №1198 "Про внесення змін у межі села Дубки на території Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області" було опубліковано на офіційному вебсайті Сарненської районної ради 27 травня 2015 року.

У свою чергу, згідно з планом лісонасаджень ДП "Сарненське лісове господарство" 2010 року, територія земельної ділянки №3, яка відповідно до проєкту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Дубки Люхчанської сільської ради Сарненського району була включена у межі с. Дубки на території Люхчанської сільської ради Сарненського району, є частиною кварталу 70 виділ 19, площею 2,3 га Сарненського лісництва/т.1 а.с. 89/.

Згідно із проєктами організації та розвитку лісового господарства ДП "Сарненське лісове господарство", розроблених у 2010 та 2019 роках, виділ 19 кварталу 70 відноситься до категорії земель сіножать суходільна, є наділом лісової охорони, за рекреаційною характеристикою є відкритим простором з поодинокими деревами.

Крім того, відповідно до плану лісонасаджень ДП "Сарненське лісове господарство" 2019 року, територія земельної ділянки №3, яка відповідно до проєкта землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с. Дубки Люхчанської сільської ради, була включена у межі с. Дубки на території Люхчанської сільської ради, продовжує залишатися частиною кварталу 70 виділ 19 /т.1 а.с.103/.

На підставі рішення Люхчанської сільської ради від 30 січня 2020 року №692, на замовлення ОСОБА_2 , 15 вересня 2020 року сформовано та зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельну ділянку кадастровий номер 5625485800:09:003:0005, площею 0,15 га; на підставі рішення Люхчанської сільської ради від 30 січня 2020 року №695, на замовлення ОСОБА_1 , 01 вересня 2020 року сформовано та зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельну ділянку, кадастровий номер 5625485800:09:003:0003, площею 0,4245 га, на підставі рішення Люхчанської сільської ради від 21 травня 2020 року №711, на замовлення ОСОБА_10 , 13 липня 2021 року сформовано та зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельну ділянку, кадастровий номер 5625485800:09:003:0008, площею 0,12 га; на підставі рішення Люхчанської сільської ради від 21 травня 2020 року №711, на замовлення ОСОБА_6 , 17 серпня 2021 року сформовано та зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельну ділянку кадастровий номер 5625485800:09:003:0009, площею 0,12 га.

Рішенням Люхчанської селищної ради арненського району від 21 травня 2020 року Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок громадянам у межах села Люхча та села Дубки надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, сільськогосподарського призначення на території Люхчанської сільської ради, згідно додатку 1 /т.1 а.с. 238/.

У відповідності до списку громадян, яким надаються у власність земельні ділянки у межах села Дубки, що є додатком 1 до рішення, значаться фізичні особи - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 із зазначенням місцезнаходження земельних ділянок - АДРЕСА_1 /т.1 а.с. 239/.

Згідно з витягом НВ-1214311852020 земельна ділянка з кадастровим номером 5625485800:09:003:0003 розташована в АДРЕСА_2 , цільове призначення-01.03.-для ведення особистого селянського господарства; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; вид використання земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства; інформація про зареєстроване право власності в Державному земельному кадастрі відсутня; площа земельної ділянки 0,4245 га.

Згідно з витягом НВ-5916393632020 земельна ділянка з кадастровим номером 5625485800:09:003:0005 розташована в АДРЕСА_2 , цільове призначення - 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки-для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); інформація про зареєстроване право власності в Державному земельному кадастрі відсутня; площа земельної ділянки 0,15 га.

Згідно з витягом НВ-2309409272021 земельна ділянка з кадастровим номером 5625485800:09:003:0008 розташована в АДРЕСА_3 , цільове призначення - 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки-для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); інформація про зареєстроване право власності в Державному земельному кадастрі відсутня; площа земельної ділянки 0,12 га.

Згідно з витягом НВ-3223600422021 земельна ділянка з кадастровим номером 5625485800:09:003:0009 розташована в АДРЕСА_3 , цільове призначення - 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); інформація про зареєстроване право власності в Державному земельному кадастрі відсутня; площа земельної ділянки 0,12 га.

Відповідно до висновку експерта № 230425/1-ЮШ судової земельно-технічної експертизи від 17 травня 2023 року встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 5625485800:09:003:0009, площею 0,12 га, та 5625485800:09:003:0005, площею 0,15 га, розташовані в межах земельної ділянки ДП "Сарненське лісове господарство", визначеної каталогом координат Технічного звіту по встановленню меж і виготовленню державного акту на право постійного користування землею Сарненському держлісгоспу в адміністративних межах Ремчицької сільської ради Сарненського району. Земельна ділянка, кадастровий номер 5625485800:09:003:0008, площею 0,12 га частково розташована в межах земельної ділянки ДП "Сарненське лісове господарство", площа накладання становить 1056 кв.м (0,1056 га). Крім того, земельна ділянка, кадастровий номер 5625485800:09:003:0003, площею 0,4245 га частково розташована в межах земельної ділянки ДП "Сарненське лісове господарство", площа накладання становить 3906 кв.м (0,3906 га). Вказані земельні ділянки знаходяться в межах земельної ділянки №3.

Згідно з листом Рівненської обласної державної адміністрації від 16 грудня 2022 року №10951/0/01-22/22 розпорядження з вилучення земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 2,2901 га на території Люхчанської сільської ради не приймалося.

Філія "Сарненське лісове господарство" листом від 29 серпня 2023 року №904/26.16.6-2023 повідомила, що рішення про вилучення з постійного користування вказаної земельної ділянки не приймалося.

Враховуючи викладене, прокурор стверджує, що органи місцевого самоврядування, достовірно знаючи, що земельна ділянка державної форми власності площею 2,2901 га відноситься до земельних ділянок лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП "Сарненське лісове господарство", прийняли рішення, спрямовані на позбавлення держави права власності на земельну ділянку лісового фонду та зміну її цільового призначення на землі для будівництва і обслуговування житлових будинків та для ведення особистого селянського господарства.

У свою чергу, відповідно до матеріалів справи, головою Рівненської ОДА прийнято розпорядження від 31 жовтня 2016 року №656 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації", згідно з яким надано дозвіл ДП "Сарненське лісове господарство" на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною орієнтовною площею 41689,8 га для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг за рахунок земель лісогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні зазначеного підприємства, розташованих за межами населених пунктів, в тому числі на території Люхчанської сільської ради площею 2036,9 га та Ремчицької сільської ради площею 2341,2 га.

На виконання вказаного розпорядження, ДП "Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" 15 грудня 2020 року виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ДП "Сарненське лісове господарство" для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг на території Ремчицької сільської ради Сарненського району Рівненської області.

Пунктом 1.1. пояснювальної записки до вказаної технічної документації передбачено, що встановлення (відновлення) меж здійснено щодо земельних ділянок загальною площею 2341,2 га, які перебувають у постійному користуванні ДП "Сарненський лісгосп" згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-РВ № 001160.

Згідно розділу 1.2 пояснювальної записки, встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ДП "Сарненський лісгосп" проведено при виконанні польових геодезичних робіт. Виявлення дійсних меж та площ земельних ділянок ДП "Сарненський лісгосп" здійснено за фактичним використанням земельних ділянок з урахуванням меж суміжних земельних ділянок, внесених до Державного земельного кадастру, матеріалів базового лісовпорядкування (картографічні матеріали) та таксаційних матеріалів ДП "Сарненський лісгосп". У цьому ж розділі пояснювальної записки вказано, що в результаті виконаних робіт загальна площа земельних ділянок ДП "Сарненський лісгосп" на території Ремчицької сільської ради становить 2341,1965 га, яка згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-РВ №001160 складає 2341,2 га, а також зазначено, що за результатами польових вимірів при складанні каталогів координат окружних меж земельних ділянок в системі координат МСК-56 було враховано межі сусідніх земельних ділянок, які внесені до реєстру Державного земельного кадастру. Межові знаки тривалого зберігання в кількості 16 шт. встановлено в поворотних точках меж земельних ділянок, які не співпадають з твердими контурами ситуації, про що складено акти прийомки-передачі межових знаків на зберігання землекористувачу.

Відповідно до розділу 1.3 пояснювальної записки за матеріалами польових геодезичних робіт було складено плани контурів земельних ділянок в масштабі 1:10000 та виконано вирахування площ земельних ділянок та площ контурів ситуації. Загальна площа земельних ділянок ДП "Сарненський лісгосп" на території Ремчицької сільської ради становить 2341,1964 га.

У матеріалах зазначеної технічної документації є клопотання директора ДП "Сарненський лісгосп" О. Лехкобита №593 від 04 серпня 2020 року, в якому останній просить розробити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок, орієнтовною площею 2341,2 га в натурі (на місцевості) для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг на території Ремчицької сільської ради Сарненського району.

Згідно з актами прийомки-передачі межових знаків на зберігання меж земельних ділянок №1-4, які знаходяться на території Ремчицької сільської ради площами 82,2073 га, 1329,1334 га, 544,6142 га, 385,2416 га відповідно, наданими у постійне користування ДП "Сарненський лісгосп" для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка; користувач земельної ділянки претензій щодо меж та конфігурації земельних ділянок не має; власниками та користувачами суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не виявлено; межові знаки пред`явлені та передані на зберігання директору ДП "Сарненський лісгосп" О.Лехкобиту.

Вказані акти підписані, зокрема директором ДП "Сарненський лісгосп".

Отже, у результаті виготовлення зазначеної технічної документації, за погодженням з директором ДП "Сарненський лісгосп", при встановленні топографо-геодезичних робіт по встановленню меж в натурі (на місцевості), були виявлені межі та площа земельних ділянок ДП "Сарненський лісгосп" на території Ремчинської сільської ради загальною площею 2341,1964 га, з яких: ділянка №1 82,2073 га, ділянка №2 1329,1334 га, ділянка №3 544,6142 га та ділянка №4 - 385,2415 га.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру НВ-5600673822023 земельна ділянка з кадастровим номером 5625485800:09:003:0010 розташована на території Ремчицької сільської ради; цільове призначення - 09.01 - для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; форма власності - державна; площа земельної ділянки 544,6142 га; державна реєстрація земельної ділянки здійснена 04 листопада 2021 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 15 грудня 2020 року, виготовленої ДП "Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою".

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна Рівненською обласною державною адміністрацією 16 січня 2023 року та 01 лютого 2023 року зареєстровано право власності на земельні ділянки з кадастровим номером 5625485800:09:003:0010 площею 544,6142 га, з кадастровим номером 5625485800:07:004:0002 площею 385,2415 га, з кадастровим номером 5625485800:03:005:0003 площею 1329,1334 га, з кадастровим номером 5625485800:06:001:0316 площею 82,2073 га. Документом, поданим для державної реєстрації вказаних земельних ділянок, зазначено Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-РВ №001160 від 15 серпня 2002 року.

Під час проведення слідчих дій прокурором Сарненської окружної прокуратури Б. Ткачуком на підставі ухвали слідчого судді Сарненського районного суду Рівненської області від 08 грудня 2023 року у справі №572/906/23 про проведення обшуку в кримінальному провадженні №42023182220000006 від 18 січня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 367 Кримінального кодексу України, оформлених протоколом огляду від 15 грудня 2023 року (із залученням відповідних спеціалістів), додатком до якого є схема, відповідно до яких на земельній ділянці з кадастровим номером 5625485800:09:003:0003 розміщена частина надвірної будівлі (сараю), який належить О. Бурячинській на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 06 червня 2014 року.

Також, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2022 року №1003 "Деякі питання реформування управління лісової галузі", з метою удосконалення структури управління та підвищення ефективності ведення лісового господарства наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28 жовтня 2022 року №929 "Про припинення державного підприємства "Сарненське лісове господарство" та затвердження складу Комісії з припинення" розпочато процедуру припинення ДП "Сарненський лісгосп" шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (пункт 1 наказу). Пунктом 8 вказаного наказу визначено ДП "Ліси України" правонаступником прав та обов`язків ДП "Сарненське лісове господарство".

З 01 листопада 2022 року ДП "Сарненський лісгосп" перебуває в стані припинення, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

29 грудня 2022 року складено передавальний акт, який затверджено наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 30 грудня 2022 року №1261 "Про затвердження передавального акту державного підприємства "Сарненське лісове господарство".

Згідно з частино 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2022 року №1003 "Деякі питання реформування управління лісової галузі" встановлено, що державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" є правонаступником: майна, прав та обов`язків спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агенства лісових ресурсів, що реорганізуються; права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, затверджених матеріалів лісовпорядкування, затверджених розрахункових лісосік, затверджених поділів лісів на категорії, виділених особливо захисних лісових ділянок спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються, тощо.

Крім того, у січні 2024 року за Сарненською міською радою у Державному реєстрі речових прав зареєстровано право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 5625485800:09:003:0003 площею 0,4245 га, 5625485800:09:003:0005 площею 0,15 га, 5625485800:09:003:0008 площею 0,12 га та 5625485800:09:003:0009 площею 0,12 га, про що свідчать відповідні витяги.

Враховуючи викладені обставини справи місцевий господарський суд прийшов до висновку про відмову у позові, оскільки станом на дату звернення до суду за позивачем зареєстроване право державної власності на земельні ділянки загальною площею 2341,2 га, що перебувають у постійному користуванні філії Сарненський лісгосп ДП "Ліси України" на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-РВ № 001160 від 15 серпня 2002 року. Доказів накладення спірних земельних ділянок на земельні ділянки, встановленні технічною документацію від 15 грудня 2020 року, суду не надано, отже, на переконання місцевого господарського суду право держави в особі позивача на володіння, користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення загальною 2341,2 га не порушене.

Однак, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у справі.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

В контексті зазначеного слід також враховувати, окрім іншого, й рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року №3-рп/99.

Так, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Сарненською окружною прокуратурою скеровано лист від 27 червня 2023 року №53-1819ВИХ-23 до Рівненської обласної військової адміністрації про наявність підстав для вжиття заходів до захисту інтересів держави, у відповідь на який Рівненська обласна військова адміністрація (Рівненська обласна державна адміністрація) листом від 24 липня 2023 року №5603-23 повідомила, що проти подання прокурором позову в його інтересах не заперечує і при цьому не висловлювала ініціативи щодо звернення до суду, про наміри самостійно звернутися з позовом чи ініціювати проведення перевірки щодо виявлених прокуратурою фактів не заявила, водночас не спростувала й твердження прокурора щодо виявлених порушень законодавства. При цьому прокурором надано час та можливість позивачу самостійно звернутися до суду за захистом інтересів держави. Проте позивачем заходів судового вирішення цього спору не вжито, що свідчить про бездіяльність Рівненської обласної військової (державної) адміністрації.

Відтак, маючи відповідні правомочності для звернення до суду з цим позовом, уповноважений орган надані йому повноваження не використав, а тому Сарненська окружна прокуратура вважала за необхідне захистити інтереси держави в особі Рівненської обласної військової адміністрації шляхом звернення до суду із позовною заявою.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

З урахуванням позиції, викладеної, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18, встановлено, що прокурором дотримано вимоги статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому наявні підстави для представництва інтересів держави прокуратурою в суді.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено в Конституції України - кожному гарантується право на судовий захист (стаття 55 Конституції).

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до Господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Частинами 2 та 3 вищезазначеної статті ГПК України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Звернення особи до Господарського суду з позовною заявою є засобом захисту порушеного оспорюваного або невизнаного права та охоронюваних законом інтересів.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист особа, звертаючись до суду, вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право чи охоронюваний інтерес та його спосіб захисту.

Отже, суд зазначає, що позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) є предмет позову та підстава позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить постановити судове рішення. Вона безпосередньо пов`язана із спірними правовідносинами та суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права заявника, про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими обґрунтовані заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі №924/831/17, від 28 листопада 2019 року у справі №910/8357/18).

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року зі справи №912/1856/16, від 14 травня 2019 року зі справи №910/11511/18.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16).

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

У статтях 2, 5 ГПК України закріплений принцип ефективності захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, відповідно до якого застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто, цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

Суд акцентує увагу на тому, що справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі №242/68/19, яку суд вважає за необхідне застосувати відповідно до положень частини четвертої статті 236, статті 300 ГПК України, зокрема, щодо принципів судового розгляду при вирішенні судом спорів.

Отже, у спорах щодо захисту прав на землю у визначенні предмета позову, як способу захисту права та законного інтересу, слід враховувати положення спеціальної норми статті 152 Земельного кодексу України, а також статті 2 та 5 ГПК України.

З огляду на встановлені статтею 152 Земельного кодексу України способи захисту прав на земельні ділянки та визначені статтями 2, 5 ГПК України вимоги щодо ефективності способу захисту права і законного інтересу, позивач у спорі про захист прав (законного інтересу) на земельну ділянку може пред`явити будь - яку позовну вимогу, а суд може захистити порушене право (законний інтерес) у заявлений спосіб за умови, що такий спосіб захисту прав (законного інтересу) на земельну ділянку, обраний позивачем, відновлює (захищає) порушене право (законний інтерес) позивача або нівелює негативні для нього наслідки у зв`язку з порушенням права (законного інтересу), тобто, є ефективним способом захисту і виключає у подальшому необхідність пред`явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права (законного інтересу).

Спір у цій справі стосується земельної ділянки площею 2,2901 га, яка є складовою земельної ділянки загальною площею 2341,2 га, що належить на праві постійного користування філії Сарненського лісгоспу ДП "Ліси України" на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-РВ № 001160 від 15 серпня 2002 року.

Однією з вимог прокурора є визнання незаконним та скасування рішення Сарненської районної ради Рівненської області від 21 травня 2015 року №1198 "Про внесення змін у межі села Дубки на території Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області" в частині включення в межі населеного пункту земельної ділянки площею 2,2901 га, яка перебувала в постійному користуванні ДП Сарненське лісове господарство.

Згідно із частинами 1, 2 статті 173 Земельного кодексу України (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць. Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів.

Відповідно до частини 3 статті 173 Земельного кодексу України (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, крім земельних ділянок, визначених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до частини 4 статті 173 Земельного кодексу України землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

У відповідності до частини 2 статті 117 Земельного кодексу України, до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать крім іншого земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району, приймаються районною радою за поданням відповідних сільських, селищних рад (стаття 174 Земельного кодексу України).

До етапів зміни меж населеного пункту відносяться: прийняття рішення про розроблення проєкту землеустрою щодо встановлення/зміни меж населеного пункту; замовлення та розробка проєкту землеустрою щодо встановлення/зміни меж населеного пункту; розроблення та погодження проєкту землеустрою щодо встановлення/зміни меж населеного пункту; прийняття рішення про затвердження проєкту та встановлення/зміни меж населеного пункту; внесення змін про земельну ділянку до Державного земельного кадастру, з урахуванням встановлених меж; облаштування межових знаків; отримання витягу з Державного земельного кадастру.

За частиною 3 статті 46 Закону України "Про землеустрій" (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць включає: а) пояснювальну записку; б) завдання на виконання робіт; в) рішення про розроблення проекту землеустрою щодо встановлення або зміни меж адміністративно-територіальних одиниць; г) посвідчені в установленому порядку копії генерального плану населеного пункту, рішень про його затвердження (у разі зміни меж населеного пункту); ґ) викопіювання із схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці (утворення), а у разі її відсутності викопіювання із проекту формування територій сільських, селищних рад; д) викопіювання із кадастрових карт (планів) з відображенням існуючих (за їх наявності) та проектних меж адміністративно-територіальної одиниці; е) експлікація земель в існуючих (за їх наявності) та проектних межах адміністративно-територіальної одиниці; є) опис меж адміністративно-територіальних одиниць; ж) матеріали погодження проекту; з) матеріали виносу меж адміністративно-територіальних одиниць в натуру (на місцевість) з каталогом координат їх поворотних точок.

Відповідно до частини 6 статті 46 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж сіл, селищ, міст розробляються за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.

Частиною 8 статті 46 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці підлягає погодженню сільськими, селищними, міськими, районними радами, районними державними адміністраціями, за рахунок території яких планується здійснити розширення її меж. Рішення про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальних одиниць є одночасно рішенням про затвердження проектів землеустрою щодо їх встановлення (зміни). Відомості про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальних одиниць вносяться до Державного земельного кадастру. Відомості про встановлені (змінені) межі адміністративно-територіальних одиниць зазначаються у витязі з Державного земельного кадастру, який безоплатно видається відповідній сільській, селищній, міській, районній, обласній раді (частини 10, 12 статті 46 Закону України "Про землеустрій").

Приписами частини 13 статті 46 Закону України "Про землеустрій" унормовано, що складовою частиною проекту землеустрою щодо встановлення і зміни меж населеного пункту є перелік земельних ділянок державної власності (із зазначенням їх кадастрових номерів, місцезнаходження, площі та цільового призначення), які переходять у комунальну власність відповідної територіальної громади.

Отже, включення земельних ділянок у межі села не тягне за собою автоматичне припинення права власності і права користування цими ділянками. Землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Зміни про земельну ділянку населеного пункту вносяться до Державного земельного кадастру. До земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

У свою чергу, за статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є, зокрема територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Частинами 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України врегульовано, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. Аналогічно, за приписами частин 1, 2, 4 статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1, пунктом а частини 2 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Відповідно до статті 16, частин 1, 4 статті 17 Лісового кодексу України, частини 1 статті 58 Земельного кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Приписами статті 57 Лісового кодексу України унормовано, що зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями.

У силу вимог частин 1, 2, 7 статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Нормою статті 21 Земельного кодексу України врегульовано, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема для: визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Підстави для припинення права користування земельною ділянкою врегульовані статтею 141 Земельного кодексу України.

Крім того, із 01 січня 2013 року набув чинності Закон України №5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", за змістом пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Відповідно до пункту 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI у державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності;

які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу, а також земель, які відповідно до закону віднесені до комунальної власності.

Згідно з пунктом 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №5245-VI державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно зі статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

Як передбачено у пункті 6 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №5245-VI, "у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються:

у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами;

за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками".

За змістом пункту 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №5245-VI державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом.

Системний аналіз положень зазначеного Закону вказує на застосування територіального принципу розмежування прав на земельні ділянки державної і комунальної власності у залежності від місця їх розташування, окрім окремих випадків, встановлених законом.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі №910/6317/18, в якій вказано, що розташування земельної ділянки на території відповідного міста свідчить про те, що така земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста в силу закону через її територіальне розташування в межах населеного пункту, а тому право власності на таку земельну ділянку та право розпорядження нею шляхом прийняття відповідного рішення належить органу місцевого самоврядування, який діє у відповідних правовідносинах від імені територіальної громади міста, - міській раді. Тобто, право власності територіальної громади виникає на відповідні землі комунальної власності в силу їх територіального розташування в межах населеного пункту.

Таким чином, розташування земельної ділянки на території населеного пункту в силу закону створює спростовну презумпцію її належності до земель комунальної власності.

Як вже зазначалося, спір у цій справі стосується земельної ділянки площею 2,2901 га, яка є складовою земельної ділянки загальною площею 2341,2 га, що належить на праві постійного користування філії Сарненського лісгоспу ДП "Ліси України" на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-РВ № 001160 від 15 серпня 2002 року.

У Рішенні Конституційного Суду від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний Земельний кодекс України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не визначає такими юридичними фактами оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (частина 1 статті 125 цього Кодексу).

У зазначеному Рішенні Конституційного Суду України також наголошено, що суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені, у їх праві на землю є ряд особливостей і переваг:

- право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинено лише з підстав, передбачених законодавством;

- права та обов`язки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню (не можуть бути звужені);

- постійні землекористувачі, як і землевласники, сплачують земельний податок, розмір якого визначається відповідно до чинного законодавства, на відміну від договірного характеру орендної плати;

- земельні ділянки у постійне користування передаються у порядку відведення безоплатно з наступним посвідченням цього права шляхом видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.

Земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування (постанова Верховного Суду України від 23 листопада 2016 року у справі № 657/731/14-ц).

Враховуючи все вищевикладене, колегією суддів встановлено, що спірна земельна ділянка площею 2,2901 га є ділянкою лісогосподарського призначення державної форми власності, яка надана в постійне користування філії Сарненського лісгоспу ДП "Ліси України" на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-РВ № 001160 від 15 серпня 2002 року, яка у відповідності до статті 117 Земельного кодексу України відноситься до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність та згідно частини 4 статті 173 Земельного кодексу України не переходить автоматично у власність територіальної громади при зміні меж населеного пункту. У даному випадку презумпція належності земельної ділянки до комунальної власності є спростованою.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2023 року у справі №902/639/22.

Також суд не погоджується з твердженнями представника міської ради про перехід такого права на підставі Закону України №5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", за змістом пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення", оскільки відповідно до пункту 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" даного Закону у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств.

Аналізуючи статті 117, 173 Земельного кодексу, статтю 46 Закону України "Про землеустрій" суд доходить висновку, що законодавчо не міститься заборони на зміну меж земельної ділянки населеного пункту за рахунок земель державної форми власності, що перебувають у постійному користуванні лісогосподарських підприємств. Водночас включення таких земсельних ділянок в межі населеного пункту не змінює форми права власності, як і не припиняє права користування земельною ділянкою постійним земелекористувачем.

При цьому припинення права користування земельною ділянкою відбувається в порядку і з підстав, визначених статтею 141 Земельного кодексу.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на той факт, що при виготовленні проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Дубки спірна земельна ділянка площею 2,2901 га не передавалася з державної в комунальну власність, про що свідчить відсутність інформації про таку у відповідному переліку земельних ділянок, які передаються з державної власності /т. 1 а.с. 167 зворот/, а також експлікація земель землекористувачів, землі яких включені в межі села Дубки /т. 1 а.с. 148/ та поконтурна відомість вирахування площ села Дубки по земельній ділянці № 3/т.1 а.с. 169 зворот/. Дані докази підтвержують той факт, що з прийняттям рішення, яке оскаржується прокурором про зміну меж села Дубки, зміна форми власності спірної земельної ділянки не відбулася.

Дані обставини не заперечуються і представником міської ради в судовому засіданні. На запитання у судовому засіданні щодо моменту та підстави набуття права власності на спірну земельну ділянку територіальною громадою, представник пояснила, що підставою набуття права комунальної власності слід вважати відповідні зміни до законодавства Законом України № 5245-VI. Як вже зазначалося, суд не вважає правомірним таке твердження, оскільки воно суперечить пункту 4 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень даного Закону.

Крім того, доказів внесення відомостей про спірну земельну ділянку за Сарненською міською радою (чи Люхчанською сільською радою) до Державного земельного кадастру станом на дату звернення прокурором з цим позовом до суду не було (як встановлено судом, право комунальної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 5625485800:09:003:0003, 5625485800:09:003:0005, 5625485800:09:003:0008 та 5625485800:09:003:0009 зареєстроване за відповідачем-1 лише у січні 2024 року).

Таким чином, колегією суддів не вбачається порушень прав позивача на володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення станом на момент прийняття Сарненською районною радою Рівненської області рішення від 21 травня 2015 року №1198 "Про внесення змін у межі села Дубки на території Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області" в частині включення в межі населеного пункту земельної ділянки площею 2,2901 га, яка перебувала в постійному користуванні ДП "Сарненське лісове господарство".

Судом не беруться до уваги доводи прокурора про незаконність рішення Сарненської районної ради від 21 травня 2015 року №1198 через відсутність згоди на вилучення земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 2,2901 га, відсутність рішень Кабінету Міністрів України про передачу ділянки у комунальну власність чи зміну її цільового призначення, оскільки обставин вибуття спірної земельної ділянки з власності держави чи з користування філії ДП "Ліси України" внаслідок прийняття оскаржуваного рішення не встановлено. Твердження прокурора, що з моменту затвердження генерального плану населеного пункту, за рахунок спірної земельної ділянки органами місцевого самоврядування планувалося задоволити потреби населення с. Дубки, шляхом надання земель лісогосподарського призначення їм у власність саме під індивідуальне будівництво не свідчить про порушення прав позивача, оскільки саме "планування позбавлення прав" відбулося лише в момент розпорядження отриманими земельними ділянками у 2020 році та реєстрацією права комунальної власності у 2024 році, а не у 2015 році.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (підпункти 8.3 - 8.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2019 року у справі № 910/6642/18).

У зв`язку із встановленням факту відсутності порушеного права позивача, оскільки факт вибуття спірної земельної ділянки з державної власності на підставі оспорюваного рішення від 21.05.2015 не відбувся, колегія суддів не надає оцінку доводам апелянта щодо порушення статті 46 Закону України "Про землеустрій" при розробленні проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с.Дубки.

Щодо позовних вимог про витребування у Сарненської міської ради земельні ділянки з кадастровими номерами 5625485800:09:003:0003 площею накладення 0,3906 га, 5625485800:09:003:0005 площею 0,15 га, 5625485800:09:003:0008, площею накладення 0,1056 га, 5625485800:09:003:0009 площею 0,12 га, в межах і конфігурації, визначених державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-РВ № 001160 та щодо зобов`язання Сарненську міську раду повернути державі в особі уповноваженого органу - Рівненської обласної військової адміністрації (Рівненської обласної державної адміністрації) частину земельної ділянки площею 2,2901 га, площею накладення 1,5239 га в межах і конфігурації, визначених державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-РВ № 001160, колегія суддів зазначає наступне.

Якщо позивач прагне набути або відновити втрачене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності (принцип реєстраційного підтвердження володіння, сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц (пункти 43, 89) та інші), то застосовуються способи захисту прав, які приводять до набуття позивачем володіння нерухомим майном, наприклад, віндикаційний позов (стаття 387 Цивільного кодексу України); позов про примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України), зокрема позов про витребування нерухомої речі у продавця, який відмовився передати річ (частина друга статті 665, частина 1 статті 620 Цивільного кодексу України); позов про повернення нерухомої речі, переданої на виконання недійсного правочину, тобто нікчемного або визнаного судом недійсним оспорюваного правочину (абзац другий частини 1 статті 216, частина 1, пункт 1 частини 3 статті 1212, частина 1 статті 1213 Цивільного кодексу України); позов про повернення нерухомої речі, переданої на виконання неукладеного правочину, чи в інших випадках набуття нерухомого майна без достатньої правової підстави або на підставі, яка згодом відпала (частина 1 статті 1212, частина 1 статті 1213 Цивільного кодексу України).

Зазначені способи захисту прав опосередковуються вимогами про витребування (повернення, стягнення) нерухомого майна. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном введення його у володіння полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункти 95- 98), від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі №19/028-10/13 (провадження №12-158гс19, пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (провадження №14-125цс20, пункти 63, 74), від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 146) та інших.

В даному спорі вимога про витребування заявлена прокурором на користь власника Рівненської обласної державної адміністрації, як органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельними ділянками лісогосподрського призначення, до Сарненської міської ради щодо земельних ділянок державної форми власності, які були неправомірно зареєстровані за міською радою.

У відповідності до пункту 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

У пунктах 108-110 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі №914/2350/18 (914/608/20) викладено такі висновки: "Велика Палата Верховного Суду зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами. За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли власник та володілець майна не перебували у договірних відносинах один з одним, власник майна може використовувати речово-правові способи захисту".

Згідно з частиною 1 статті 317 та частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини 1 статті 321 названого Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У частині 1 статті 388 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння. Метою позову є повернення об`єкта права власності у володіння власника. Такий позов може бути поданий власником або титульним володільцем, повинен стосуватися індивідуально визначених речей. Зміст позову становить вимога про повернення речі, яка перебуває у володінні іншої особи (відповідача), а таке чуже володіння є незаконним.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Законодавство надає право віндикувати майно не лише власникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою ("титулом"): орендар, суб`єкт права господарського відання, суб`єкт права оперативного управління.

Позивач має підтвердити своє право власності на витребувану річ або інше титульне право на річ, посилаючись на ті чи інші докази (свідоцтво про право власності, свідоцтво про право на спадщину, технічний паспорт на автомашину, довіреність на розпорядження майном, договір тощо). Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі №906/129/21.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

При цьому, до кола обставин, що підлягають доказуванню за віндикаційним позовом, належить, зокрема, встановлення судом факту виникнення (набуття) позивачем права власності на спірне майно, а отже, чи є особа власником індивідуально-визначеного майна, яке вона просить витребувати. Обов`язок доказування таких обставин покладається на позивача, в той час коли відповідач має право спростувати такі обставини.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

При цьому відповідачем за позовними вимогами про витребування (повернення, стягнення) нерухомого майна завжди є особа, за якою зареєстроване право на нерухоме майно, оскільки саме така особа як книжковий володілець може бути позбавлена майна в разі задоволення позову (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц, від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц та постановах Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі №329/1114/19-ц, від 01 серпня 2021 року у справі №329/253/20, від 21 квітня 2022 року у справі №759/10589/13-ц).

З огляду на приписи статей 387 і 388 Цивільного кодексу України на можливість витребування власником земельних ділянок не впливає їхній поділ та/або об`єднання. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц).

Як вже зазначалося, рішенням Ремчицької сільської ради Сарненського району від 15 серпня 2001 року №126 затверджено технічну документацію по встановленню меж і виготовленню державного акта на право постійного користування землею загальною площею 2341,2 га Сарненському Держлісгоспу.

Розпорядженням Сарненської районної державної адміністрації "Про надання в постійне користування земельної ділянки" від 16 серпня 2002 року №339 надано в постійне користування Сарненському Держлісгоспу для ведення лісового господарства із земель державної власності земельну ділянку площею 49560,6 га, у тому числі в межах Ремчицької сільської ради площею 2341,2 га.

На підставі зазначеного розпорядження Сарненському Держлісгоспу оформлено акт на право постійного користування землею загальною площею 2341,2 га (дві земельні ділянки площею 1957,5 га та 383,8 га) для ведення лісового господарства серії ІІ-РВ №001160, який 15 серпня 2002 року зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування за №179.

У пункті 7.27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 листопада 2019 року у справі №906/392/18 (провадження №12-57гс19) викладено висновок, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Із матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Сарненської районної державної адміністрації від 21 січня 2015 року №17 "Про погодження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Дубки Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області" погоджено проєкт землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с. Дубки та зміни вказаних меж, за яким включено додатково 108,5454 га земель, у тому числі 2,2901 га земель, що перебувають у постійному користуванні ДП "Сарненське лісове господарство".

У відповідності до проекту землеустрою змін меж села Дубки в межі села включено три змельні ділянки. Зокрема земельна ділянка № 3 площею 2,4895 га, включена в межі села, включає в себе спірну земельну ділянку, землі державної власності ДП "Сарненське лісове господарство", з них землі лісогосподарського призначення, сільськогосподарські землі 2,2901 га, у тому числі сільськогосподарські угіддя 2,2901 га, з них сіножаті - 2,2901 га.

Згідно з планом лісонасаджень ДП "Сарненське лісове господарство" 2010 року, територія земельної ділянки №3, яка відповідно до проєкту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Дубки Люхчанської сільської ради Сарненського району була включена у межі с. Дубки на території Люхчанської сільської ради Сарненського району, є частиною кварталу 70 виділ 19, площею 2,3 га Сарненського лісництва.

Згідно із проєктами організації та розвитку лісового господарства ДП "Сарненське лісове господарство", розроблених у 2010 та 2019 роках, виділ 19 кварталу 70 відноситься до категорії земель сіножать суходільна, є наділом лісової охорони, за рекреаційною характеристикою є відкритим простором з поодинокими деревами.

Крім того, відповідно до плану лісонасаджень ДП "Сарненське лісове господарство" 2019 року, територія земельної ділянки №3, яка відповідно до проєкта землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с. Дубки Люхчанської сільської ради, була включена у межі с. Дубки на території Люхчанської сільської ради, продовжує залишатися частиною кварталу 70 виділ 19.

На підставі рішення Люхчанської сільської ради від 30 січня 2020 року №692, на замовлення ОСОБА_2 , 15 вересня 2020 року сформовано та зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельну ділянку кадастровий номер 5625485800:09:003:0005, площею 0,15 га; на підставі рішення Люхчанської сільської ради від 30 січня 2020 року №695, на замовлення ОСОБА_1 , 01 вересня 2020 року сформовано та зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельну ділянку, кадастровий номер 5625485800:09:003:0003, площею 0,4245 га, на підставі рішення Люхчанської сільської ради від 21 травня 2020 року №711, на замовлення ОСОБА_10 , 13 липня 2021 року сформовано та зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельну ділянку, кадастровий номер 5625485800:09:003:0008, площею 0,12 га; на підставі рішення Люхчанської сільської ради від 21 травня 2020 року №711, на замовлення ОСОБА_6 , 17 серпня 2021 року сформовано та зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельну ділянку кадастровий номер 5625485800:09:003:0009, площею 0,12 га.

Згідно з витягом НВ-1214311852020 земельна ділянка з кадастровим номером 5625485800:09:003:0003 розташована в АДРЕСА_2 , цільове призначення-01.03.-для ведення особистого селянського господарства; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; вид використання земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства; інформація про зареєстроване право власності в Державному земельному кадастрі відсутня; площа земельної ділянки 0,4245 га.

Згідно з витягом НВ-5916393632020 земельна ділянка з кадастровим номером 5625485800:09:003:0005 розташована в АДРЕСА_2 , цільове призначення - 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки-для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); інформація про зареєстроване право власності в Державному земельному кадастрі відсутня; площа земельної ділянки 0,15 га.

Згідно з витягом НВ-2309409272021 земельна ділянка з кадастровим номером 5625485800:09:003:0008 розташована в АДРЕСА_3 , цільове призначення - 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки-для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); інформація про зареєстроване право власності в Державному земельному кадастрі відсутня; площа земельної ділянки 0,12 га.

Згідно з витягом НВ-3223600422021 земельна ділянка з кадастровим номером 5625485800:09:003:0009 розташована в АДРЕСА_3 , цільове призначення - 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); інформація про зареєстроване право власності в Державному земельному кадастрі відсутня; площа земельної ділянки 0,12 га.

Відповідно до висновку експерта № 230425/1-ЮШ судової земельно-технічної експертизи від 17 травня 2023 року встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 5625485800:09:003:0009, площею 0,12 га, та 5625485800:09:003:0005, площею 0,15 га, розташовані в межах земельної ділянки ДП "Сарненське лісове господарство", визначеної каталогом координат Технічного звіту по встановленню меж і виготовленню державного акту на право постійного користування землею Сарненському держлісгоспу в адміністративних межах Ремчицької сільської ради Сарненського району. Земельна ділянка, кадастровий номер 5625485800:09:003:0008, площею 0,12 га частково розташована в межах земельної ділянки ДП "Сарненське лісове господарство", площа накладання становить 1056 кв.м (0,1056 га). Крім того, земельна ділянка, кадастровий номер 5625485800:09:003:0003, площею 0,4245 га частково розташована в межах земельної ділянки ДП "Сарненське лісове господарство", площа накладання становить 3906 кв.м (0,3906 га). Вказані земельні ділянки знаходяться в межах земельної ділянки №3.

Люхчанською сільською радою прийнято рішення №692, №695 від 30 січня 2020 року та №711 від 21 травня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, визначивши відповідну територію як землі запасу житлової та громадської забудови, сільськогосподарського призначення, а також погодила шляхом проставлення підписів відповідними посадовими особами Люхчанської сільської ради викопіювання та акт про передачу межових знаків.

У січні 2024 року за Сарненською міською радою у Державному реєстрі речових прав зареєстровано право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 5625485800:09:003:0003 площею 0,4245 га, 5625485800:09:003:0005 площею 0,15 га, 5625485800:09:003:0008 площею 0,12 га та 5625485800:09:003:0009 площею 0,12 га, про що свідчать відповідні витяги.

З аналізу зазначених документів вбачається, що дії Сарненської міської ради та її правопопередника спрямовані на вилучення з державної власності земельних ділянок лісового фонду та зміну їх цільового призначення на землі для будівництва і обслуговування житлових будинків та для ведення особистого селянського господарства.

При цьому у матеріалах справи відсутні докази добровільної відмови від права держаної власності на спірну земельну ділянку, ухвалення рішення про передачу її з державної до комунальної власності, зміну цільового призначення земельної ділянки тощо у порядку, визначену чинним законодавством.

В даному випадку Рівненська обласна військова адміністрація є власником земельної ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 2341,2 га, яка передана в постійне користування філії ДП "Ліси України" для ведення лісового господарства.

Висновком експерта №230425/1-ЮШ судової земельно-технічної експертизи від 17 травня 2023 року підтверджується факт повного накладення зареєстрованих за Сарненською міською радою земельних ділянок 5625485800:09:003:0009 площею 0,12 га, та 5625485800:09:003:0005 площею 0,15 га та частково накладення земельних ділянок 5625485800:09:003:0008 площею 0,12 га (площа накладання становить 0,1056 га), 5625485800:09:003:0003 площею 0,4245 га (площа накладання становить 0,3906 га) на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні ДП "Ліси України" на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-РВ № 001160 від 15 серпня 2002 року.

Таким чином, підлягає задоволенню позовна вимога про витребування у Сарненської міської ради земельних ділянок з кадастровими номерами 5625485800:09:003:0003 площею накладення 0,3906 га, 5625485800:09:003:0005 площею 0,15 га, 5625485800:09:003:0008, площею накладення 0,1056 га, 5625485800:09:003:0009 площею 0,12 га, в межах і конфігурації, визначених державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-РВ № 001160.

Загальна площа земельної ділянки, яка підлягає витребуванню становить 0,7662 га.

Позовна вимога про зобов`язання Сарненську міську раду повернути державі в особі уповноваженого органу - Рівненської обласної військової адміністрації (Рівненської обласної державної адміністрації) решту земельної ділянки площею накладення 1,5239 га в межах і конфігурації, визначених державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-РВ № 001160 також підлягає задоволенню, оскільки Люхчанською сільською радою правонаступником якої є Сарненська міська рада приймалися рішення №692, №695 від 30 січня 2020 року та №711 від 21 травня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, визначивши відповідну територію як землі запасу житлової та громадської забудови, сільськогосподарського призначення, тобто відповідачем вчиняються дії щодо розпорядження земельною ділянкою площею 1,5239 га без реєстрації такої на праві комунальної власності /т. 1 а.с. 234-240.

Позиція прокурора та суду узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною в постанові Великої Палати у справі № 145/2047/16-ц /пункт 7,27/, висновки у якій уточнено Постановою Великої Палати у справі № 359/3373/16-ц /пункт 71/, а саме зайняття земельних ділянок, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок.

У відповідності до висновку Великої Палати Верховного суду у справі № 359/3373/16-ц /пункт 72/, визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

За відсутності реєстраційного підтвердження володіння частиною земельної ділянки за Сарненською міською радою, водночас вчинення останньою дій щодо розпорядження такою ділянкою, прокурор правомірно звернувся з негаторним позовом до суду.

Колегія суддів звертає увагу, що задоволення віндикаційного позову залежить від добросовісності незаконного володіння. Незаконний добросовісний володілець має повернути річ власнику, якщо набув її безоплатно; якщо набув майно за відплатним договором - має повернути власнику лише якщо це майно: загублено власником, викрадене у власника, вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом.

З урахуванням обставин справи наявна підстава стверджувати, що земельна ділянка площею 2,2901 га вибула з володіння позивача поза його волею, що є достатньою правовою підставою для витребування в порядку статті 388 Цивільного кодексу України частини ділянки право власності, на яку зареєстроване за Сарненською міською радою, та повернення ділянки щодо якої відповідачем здійснюється розпорядження.

Що стосується суб`єктного складу у справі, то враховуючи правові висновки, вказані у пункті 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц, відповідно до яких суб`єкт, за яким зареєстровано право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна, належним відповідачем у справі є саме Сарненська міська рада.

Господарським судом Рівненської області в оскаржуваному рішенні зазначено, що висновок експертизи, долучений прокурором до матеріалів справи, наданий без урахування технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ДП "Сарненське лісове господарство" для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг на території Ремчицької сільської ради Сарненського району Рівненської області від 15 грудня 2020 року, а відтак не прийнято судом.

Проте, вказаний висновок суду є необгрунтованим та зробленим всупереч вимог щодо належності, допустимості та достовірності доказів, передбачених статтями 76 - 78 ГПК України.

У відповідності до пункту 5 частини 5 статті 186 Земельного кодексу України, технічна документація землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості) затверджується:

- у разі передачі на підставі такої документації земельної ділянки у власність та користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування - рішенням таких органів;

- в інших випадках - власником (розпорядником) земельної ділянки, а щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, що перебуває у користуванні, - землекористувачем.

Однак, вказана технічна документація із землеустрою від 15 грудня 2020 року ні постійним землекористувачем, ні власником не затверджувалось.

Крім того, із описової та дослідницької частини висновку експерта не вбачається, що ним не враховану таку документацію, оскільки остання міститься в переліку наданих для експертизи матеріалів, а новосформована земельна ділянка з кадастровим номером 5625485800:09:003:0010 наведена в дослідницькій частині висновку.

З дослідженого колегією суддів встановлено, що технічна документація від 15 грудня 2020 року містить неточності/помилки, що також не заперечується сторонами у справі, що не вплинуло на площу земельної ділянки лісогосподарського призначення, яка перебуває у користуванні. Законність державної реєстрації речових прав на земельні ділянки 5625485800:09:003:0010, 5625485800:07:004:0002, 5625485800:03:005:0003, 5625485800:06:001:0316 за Рівненською ОДА, не є предметом спору у даній справі. Визначальним у даному спорі є наявність Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-РВ № 001160 від 15 серпня 2002 року та факт накладки земельних ділянок в розмірі 2,2901 га в межах, визначених актом.

У судових засіданнях представниками Сарненської міської ради та третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було повідомлено, що конфігурація земельної ділянки ДП "Ліси України" була змінена при збережені загальної площі, тобто в одній частині було добавлено 2,2901 га, а в іншій частині відібрано аналогічну площу. Однак суд апеляційної інстанції зауважує, що такі дії юридично повинні супроводжуватися відповідними рішенням, проте матеріали справи не містять доказів наявності рішення про вилучення з постійного користування вказаної земельної ділянки, про відмову ОДА від земельної ділянки, як і про додаткове виділення земельних ділянок з комунальної чи приватної власності. А тому тотожність площі земельної ділянки, яку сформовано, не може вважатися достатнім та належним доказом на підтвердження праавомірності формування земельної ділянки державної форми власності в межах та конфігурації, що не відповідає правовстановлюючому та правопосвідчуючому документам - рішенню Сарненської районної державної адміністрації від 15 серпня 2002 № 339 та Державному акту на право постійного користування землею.

Отже, вбачається, що формування земельної ділянки постійного землекористувача здійснено з порушенням та не у відповідності до Державного акта. Водночас, факт формування земельної ділянки з тотожною площею не може вважатися підставою для припинення права на частину земельної ділянки, яка визначена Державним актом, однак не увійшла до технічної документації з землеустрою встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі ДП "Сарненське лісове господарство".

Колегія суддів також звертає увагу представників Сарненської міської ради та третіх осіб Бурячинського І.О. та Бурячинської О.П. про те, що у разі задоволення позовних вимог площа земельної ділянки ДП "Ліси України" не буде збільшена понад розмір вказаний у Державному акті на право постійного користування, оскільки першочерговому застосуванню підлягає саме вказаний акт, підстави для реєстрації за ОВА земельної ділянки понад 2341,2 га відсутні. Позивач правомірно вживає заходи щодо усунення накладки у розмірі 2,2901 га, тоді як особи, чиї права ймовірно порушені накладенням земельних ділянок з кадастровими номерами 5625485800:09:003:0010, 5625485800:07:004:0002, 5625485800:03:005:0003, 5625485800:06:001:0316, які зареєстровані за Рівненською ОДА не позбавлені права звернення до суду задля усунення відповідних порушень у встановлений спосіб. Однак, вказані обставини не є предметом дослідження у даному спорі та місцевим господарським судом неправомірно взято їх до уваги та встановлено відсутність порушених прав позивача.

Щодо позовної вимоги прокурора про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 5625485800:09:003:0003, 5625485800:09:003:0005, 5625485800:09:003:0008, 5625485800:09:003:0009, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, зазначені земельні ділянки зареєстровані в ДЗК, кадастрові номери не скасовані, поземельні книги на такі ділянки відкрито.

Таким чином, на момент звернення до суду із позовом та розгляду справи судами, земельні ділянка з кадастровими номерами 5625485800:09:003:0003, 5625485800:09:003:0005, 5625485800:09:003:0008, 5625485800:09:003:0009 як об`єкт цивільного права існують.

Відповідно до статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Основним критерієм об`єкта цивільних правовідносин є його оборотоздатність, тобто можливість вільно відчужуватися або переходити від однієї особи, якщо вони не вилучені з цивільного обороту або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Згідно з частиною першою статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 Цивільного кодексу України).

Положеннями частини першої статті 79 Земельного кодексу України унормовано, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За змістом положень частин першої четвертої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до частини десятої статті 79-1 Земельного кодексу України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

З наведеного вбачається, що повернення земельної ділянки у володіння власника (титульного володільця) шляхом задоволення позовної вимоги про витребування майна в повній мірі відбувається з огляду на те, що спірні земельні ділянки не втратили статусу об`єкта цивільних прав, тому рішення суду про витребування майна від добросовісного набувача є підставою для здійснення реєстратором відповідних дій щодо проставлення відмітки про скасування державної реєстрації прав і відкриття закритого розділу державного реєстру прав та відповідної реєстраційної справи, оскільки за Відповідачами зареєстровано право на витребувані спірні земельні ділянки, що відповідає меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки відповідно до статей 125, 126 Земельного кодекс України виникають із моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом (частина перша статті 3 вказаного Закону).

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор, окрім іншого, під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи.

Відповідно до пункту 8 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (далі - Порядок), державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та реєструє заяву в базі даних заяв за умови оплати послуг за державну реєстрацію прав у повному обсязі та встановлення особи заявника, а також у разі, коли заява подається щодо земельної ділянки, - за умови наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про таку земельну ділянку.

Спеціальний Закон, який установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру, є Закон України "Про Державний земельний кадастр".

Відповідно до положень статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України.

Згідно із пунктом 40 Порядку державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком.

Отже, для ідентифікації земельної ділянки як окремого об`єкта цивільного права необхідною умовою є наявність усіх характеристик такого об`єкта, у тому числі, її кадастровий номер, розмір, межі та координати, які містяться у Державному земельному кадастрі, і використовуються реєстратором за умови наявності таких відомостей у ньому.

З огляду на зазначене та враховуючи встановлені фактичні обставини у даній справі, колегія суддів прийшла до висновку, що задоволення позовної вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника, а тому позовні вимоги про скасування державної реєстрації земельних ділянок в ДЗК, не є належним способом захисту та суперечить імперативним вимогам закону, у зв`язку з чим у цій частині позовних вимог судом відмовляється.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 грудня 2022 року у справі №924/144/20.

Щодо позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Набуття права на захист, для здійснення якого встановлено позовну давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права.

Приписами частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

26 жовтня 2023 року до Господарського суду Рівненської області від Сарненської районної ради надійшла заява про застосування позовної давності. Зі змісту заяви вбачається, що вона стосується виключно вимоги про оскарження рішення Сарненської районної ради Рівненської області від 21 травня 2015 року №1198.

27 жовтеня 2023 року до Господарського суду Рівненської області від Сарненської міської ради надійшла заява про застосування позовної давності. Міська рада зазначає, що позовна вимога прокурора щодо повернення Сарненською міською радою у власність держави земельної ділянки є похідною від рішень Люхчанської сільської ради №6982, №695 від 30 січня 2020 року та №711 від 21 травня 2020 року "Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок громадянам в межах с.Люхча та с,Дубки", і строк позовної давності має обраховуватись саме з дати прийняття зазначених рішень та є пропущеним.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі №911/3680/17, від 26 листопада 2019 року у справі №914/3224/16, від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17, від 07 серпня 2019 року у справі №2004/1979/12).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі №575/476/16-ц).

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для задоволення позову в частині визнання незаконним та скасування рішення Сарненської районної ради Рівненської області від 21 травня 2015 року №1198, відтак відсутні підстави для застосування позовної давності.

Земельна ділянка, яка є предметом спору у цій справі, має спеціальний правовий титул, оскільки за своїми характеристиками належить до земель лісогосподарського призначення.

Вибуття такої земельної ділянки з державної власності шляхом незаконного віднесення її до земель сільськогосподарського призначення свідчить про порушення прав держави на користування та розпорядження цими землями лісогосподарського призначення, що триває.

Негаторний позов, який спрямований на захист прав законного володільця спірних земельних ділянок щодо користування і розпорядження ними, може бути заявлений упродовж всього часу тривання відповідного порушення.

При цьому власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права на земельну ділянку, у тому числі оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.

Подібні за змістом правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц, від 15 вересня 2020 року у справі №469/1044/17.

Крім того, відповідно до пункту 12 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVІD-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжувалися на строк дії такого карантину.

Пунктом 19 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Рішенння Люхчанської сільської ради №6982, №695 та №711 "Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок громадянам в межах с.Люхча та с,Дубки" датовані 30 січня 2020 року та 21 травня 2020 року відповідно. Реєстрація за Сарненською міською радою у Державному реєстрі речових прав земельних ділянок з кадастровими номерами 5625485800:09:003:0003 площею 0,4245 га, 5625485800:09:003:0005 площею 0,15 га, 5625485800:09:003:0008 площею 0,12 га та 5625485800:09:003:0009 площею 0,12 га відбулась у січня 2024 року. Прокурор звернувся з позовом у жовтні 2023 року.

Отже, вимоги про витребування та повернення земельних ділянок пред`явлено прокурором в межах передбаченого строку позовної давності.

Протилежні твердження Сарненської міської ради та представника ОСОБА_1 та Бурячинського І.О. ґрунтуються на помилковому тлумаченні Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та не приймають апеляційним судом до уваги.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 05 лютого 2024 року у справі №918/1031/23 є частково обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Рівненської області від 05 лютого 2024 року у справі №918/1031/23 є таким, що підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

У відповідності до статті 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 05 лютого 2024 року у справі №918/1031/23 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 05 лютого 2024 року у справі №918/1031/23 скасувати. Прийняти нове рішення. Позов задовольнити частково.

Відмовити у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Сарненської районної ради Рівненської області від 21 травня 2015 року №1198 "Про внесення змін у межі села Дубки на території Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області" в частині включення в межі населеного пункту земельної ділянки площею 2,2901 га, яка перебувала в постійному користуванні ДП "Сарненське лісове господарство" та вимоги про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 5625485800:09:003:0003, 5625485800:09:003:0005, 5625485800:09:003:0008, 5625485800:09:003:0009.

Витребувати у Сарненської міської ради на користь держави в особі Рівненської обласної військової адміністрації (Рівненської обласної державної адміністрації) земельні ділянки з кадастровими номерами 5625485800:09:003:0003 площею накладення 0,3906 га, 5625485800:09:003:0005 площею 0,15 га, 5625485800:09:003:0008 площею накладення 0,1056 га, 5625485800:09:003:0009 площею 0,12 га в межах і конфігурації, визначених державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-РВ №001160.

Зобов`язати Сарненську міську раду повернути державі в особі уповноваженого органу - Рівненської обласної військової адміністрації (Рівненської обласної державної адміністрації) земельної ділянки площею 1,5239 га в межах і конфігурації, визначених державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-РВ №001160.

Стягнути з Сарненської міської ради (34500, Рівненська область, м.Сарни, вул. Широка, 31, код ЄДРПОУ 04057770) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, м.Рівне, вул. 16 Липня, 52, код ЄДРПОУ 02910077) 14796 грн судового збору за подання позовної заяви та 22194 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №918/1031/23 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "28" червня 2024 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.