Рішення

від 18.06.2024 по справі 902/202/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" червня 2024 р. Cправа № 902/202/24

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: керівника Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області (вул. Національна, 6а, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100) в інтересах держави в особі Барської міської ради (вул. Святого Миколая, 18, м. Бар, Жмеринський район, Вінницька область, 23000)

до: Фізичної особи - підприємця Шилика Олександра Анатолійовича ( АДРЕСА_1 )

до: Комунального підприємства "Бар-благоустрій" Барської міської ради (вул. Героїв Майдану, 18, м. Бар, Жмеринський район, Вінницька область, 23000)

про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 439 346 грн.

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,

представників сторін:

прокурора Іжаківська В.О. за посвідченням;

позивача не з`явився;

1 відповідача Мусулевський А.А. згідно ордеру;

2 відповідача не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява керівника Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Барської міської ради з вимогами до Фізичної особи - підприємця Шилика Олександра Анатолійовича, у якій прокурор просив:

- визнати недійсною додаткову угоду №1 від 25.08.2023 до договору поставки №410 від 18.07.2023, укладену між Комунальним підприємством "Бар-благоустрій" Барської міської ради та Фізичною особою - підприємцем Шиликом Олександром Анатолійовичем;

- стягнути з Фізичної особи - підприємця Шилика Олександра Анатолійовича на користь Барської міської ради надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 439 346,00 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2024 справу розподілено судді Матвійчуку В.В.

Суд, ухвалою від 01.03.2024 за вказаним позовом відкрив провадження у справі №902/202/24 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 28.03.2024. Одночасно судом залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство "Бар-благоустрій" Барської міської ради.

21.03.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 21.03.2024 (вх. № 01-34/3123/24 від 21.03.2024) Фізичної особи - підприємця Шилика Олександра Анатолійовича.

28.03.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив № б/н від 28.03.2024 (вх. № 01-34/3340/24 від 28.03.2024) представника позивача Куцого О.В.

28.03.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання №б/н від 28.03.2024 (вх. № 01-34/3345/24 від 28.03.2024) представника позивача Куцого О.В., в якому представник просив визнати поважними причини пропуску процесуального строку на подання доказів та долучити докази до матеріалів справи.

За результатами слухання справи 26.03.2024, судом, з метою всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи, а також з метою забезпечення реалізації принципу змагальності сторін, задоволено клопотання № б/н від 28.03.2024 (вх. № 01-34/3345/24 від 28.03.2024), поновлено пропущений процесуальний строк на подання доказів та долучено докази до матеріалів справи. Разом з цим, судом відкладено підготовче засідання на 18.04.2024, про що постановлено відповідні ухвали у протокольній формі.

28.03.2024 до суду надійшла відповідь прокурора № 02.52-1-515ВИХ-24 від 26.03.2024 на відзив Фізичної особи - підприємця Шилика Олександра Анатолійовича.

29.03.2024 до суду надійшло клопотання № б/н від 28.03.2024 (вх. № 01-34/3417/24 від 29.03.2024) представника позивача Куцого О.В. про визнання поважними причини пропуску процесуального строку на подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи, яке за змістом є ідентичним клопотанню № б/н від 28.03.2024 (вх. № 01-34/3345/24 від 28.03.2024).

29.03.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшли заперечення Фізичної особи - підприємця Шилика Олександра Анатолійовича № б/н від 29.03.2024 (вх. № 01-34/3431/24 від 29.03.2024) на відповідь на відзив.

18.04.2024 на адресу суду надійшло клопотання № 52/1-633вих-24 від 18.04.2024 за підписом керівника Жмеринської окружної прокуратури О. Філімонова про залучення співвідповідача у справі.

Дослідивши в судовому засіданні 18.04.2024 клопотання № б/н від 28.03.2024 (вх. № 01-34/3417/24 від 29.03.2024) представника позивача Куцого О.В. про визнання поважними причини пропуску процесуального строку та долучення доказів до матеріалів справи, судом встановлено, що за результатами слухання справи 26.03.2024 задоволено клопотання №б/н від 28.03.2024 (вх. № 01-34/3345/24 від 28.03.2024) та долучено докази до матеріалів справи, а тому клопотання № б/н від 28.03.2024 (вх. № 01-34/3417/24 від 29.03.2024) визнано таким, що не потребує повторного розгляду.

За наслідками судового засідання 18.04.2024 судом постановлено ухвалу, згідно якої: залучено до участі у справі № 902/202/24 в якості співвідповідача - Комунальне підприємство "Бар-благоустрій" Барської міської ради; запропоновано співвідповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали надати відзив на позовну заяву; продовжено строк підготовчого провадження по справі на 30 днів; підготовче засідання відкладено на 09.05.2024.

02.05.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 02.05.2024 (вх. № 01-34/4650/24 від 02.05.2024) Комунального підприємства "Бар-благоустрій" Барської міської ради.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 18.06.2024, про що 09.05.2023 постановлено протокольну ухвалу.

На визначену судом дату в судове засідання з`явилися прокурор у справі та представник відповідача - Фізичної особи - підприємця Шилика Олександра Анатолійовича.

Позивач та відповідач - Комунальне підприємства "Бар-благоустрій" Барської міської ради правом участі в засіданні суду не скористалася. При цьому суд зважає, що про дату, час та місце слухання справи останні повідомлені належним чином ухвалою суду від 09.05.2024, яка відповідно до сформованих в КП "ДСС" довідок про доставку електронного листа була доставлена до електронних скриньок позивача та відповідача 2 - 14.05.2024 о 21:35, та в силу положень ч. 2 ст. 242 ГПК України вважається врученою 15.05.2024.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.

З урахуванням неявки представників позивача та відповідача 2 суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В судовому засіданні 18.06.2024, суд, заслухавши вступне слово прокурора у справі та представника відповідача 1, провів стадію з`ясування обставин та перевірки їх доказами, та оголосив перерву в судовому засіданні в межах дня до 14 год. 10 хв.

Після перерви прокурор у справі та представники відповідача 1 не з`явились. За неявки учасників в судове засідання суд видалився до нарадчої кімнати для постановлення вступної і резолютивної частини судового рішення.

На проголошення вступної та резолютивної частини рішення в судове засідання 18.06.2024 представники учасників не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує, що Жмеринською окружною прокуратурою в ході вивчення стану законності у сфері публічних закупівель товарів, робіт та послуг виявлено факт порушення інтересів держави внаслідок незаконного підвищення ціни товару, визначеної в Договорі про закупівлю, укладеного між Комунальним підприємством «Бар-благоустрій» Барської міської ради (Покупець) та Фізичною особою - підприємцем Шиликом Олександром Анатолійовичем (Постачальник). Так, внаслідок укладення Додаткової угоди №1 до зазначеного Договору зменшено кількість товару: щебнево-піщаної суміші С5 0-70 мм з 2100 т до 1740,77419 т (тобто на 359,22581 т); щебнево-піщаної суміші С7 0-40 мм - з 4282 т до 3485,93548 т (тобто на 796,06452 т). При цьому ціна Договору у розмірі 2450688 грн, залишилась без змін.

На переконання прокурора таке підвищення ціни товару та як результат зменшення кількості товару постачання Покупцю відбувалось за відсутності документального підтвердження Постачальником коливання ціни на товар на ринку.

Прокурор зауважує, що ФОП Шилик О.А. на підтвердження підстав для збільшення ціни за одиницю товару, при підписанні Додаткової угоди № 1 надав експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати від 11.08.2023 №В-262, який не містить належного підтвердження коливання ціни на ринку за одиницю товару, що не відповідає п. 2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» №922.

Отже, на переконання прокурора, Покупцем - Комунальним підприємством «Бар-благоустрій» Барської міської ради здійснено оплату товару за значно вищою ціною та отримано значно меншу кількість товару ніж було розраховано під час укладення Договору. Такі недобросовісні дії ФОП Шилика О.А. зробили результат закупівлі невизначеним та тягнуть за собою неефективне використання бюджетних коштів.

За твердженням прокурора, зміна ціни за одиницю товару, закуповуваного у відповідності до норм Закону, можлива у разі істотної зміни ринкової ціни на товар в проміжок часу після укладення договору про закупівлю та до повного його виконання та винятково пропорційно такій зміні.

Також прокурор просить стягнути з відповідача 1 надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 439 346,00 грн, в обґрунтування чого зазначає наступне.

Згідно звіту про виконання Договору про закупівлю, ФОП Шилик О.А. поставив КП «Бар-благоустрій» Барської міської ради щебенево-піщану суміш С5 0-70 мм у кількості 1740,77419 т та щебенево-піщану суміш С7 0-40 мм у кількості 3485,93548 т.

Таким чином, внаслідок укладення оспорюваного правочину кількість замовленої продукції щебенево-піщаної суміші С5 0-70 мм зменшилась на 359,22581 т, а щебенево-піщаної суміші С7 0-40 мм зменшилась на 796,06452 т, вартість яких згідно договору поставки № 410 від 18.07.2023 (320 грн за 1 тону та 64 грн ПДВ) становить 443631,48 грн з ПДВ.

Так, у зв`язку з укладенням Додаткової угоди № 2 до Договору поставки № 410 від 18.07.2023, ціна Договору зменшилась з 2450688 грн до 2446402,52 грн, тобто на 4285,48 грн.

Отже, розмір безпідставно надмірно перерахованих КП «Бар-благоустрій» Барської міської ради на користь ФОП Шилика О. А. внаслідок укладення недійсного правочину - Додаткової угоди № 1 від 25.08.2023 до Договору поставки № 410 від 18.07.2023, становить 439 346,00 грн.

З огляду на викладене, прокурор звернувся до суду з позовом про визнання Додаткової угоди №1 недійсною та стягнення з ФОП Шилика О. А. на користь Барської міської ради надмірно сплачених бюджетних коштів в сумі 439 346,00 грн.

Відповідач 1 - Фізична особа - підприємець Шилик Олександр Євгенович заперечує проти позову. Суть заперечень, серед іншого, зводиться до того, що у пунктах 2.4, 10.3 Договору його сторони прямо передбачили можливість внесення зміни до Договору, зокрема можливість зміни ціни за одиницю товару пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку, що відповідає положенням підпункту 2 пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178.

Відповідач стверджує, що протягом часу виконання Договору ціна товару збільшилася пропорційно коливанню ціни на ринку, що було обґрунтовано відповідачем Експертним висновком від 11.08.2023 №В-362 Вінницької торгово-промислової палати, який відображає повну інформації про коливання ціни на щебенево-піщану суміш С5 0-70мм та С7 0-40мм, що склалася на момент підписання Додаткової угоди №1 у порівнянні з ціною на дату підписання Договору.

На переконання відповідача спірна Додаткова угода №1 укладена відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 року № 922-VIII (Закон), забезпечує баланс інтересів сторін, тому останній повністю заперечує проти позову.

Відповідач звертає увагу на те, що імперативна норма щодо застосування особливостей при здійсненні публічних закупівель прямо зазначається у пункті 37 Розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про публічні закупівлі». Такі особливості встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178.

Так, відсоток, на який можливо збільшити ціну за одиницю товару шляхом укладання додаткової угоди, підпунктом 2 пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, не встановлений і не обмежений.

Відповідач вважає, що для стягнення коштів з відповідача, позивач повинен обґрунтувати та довести належними та допустимими доказами факт того, що оскаржувана Додаткова угода №1 є нікчемною. Тоді як прокурором не доведено належними та допустимими доказами, що зазначена додаткова угода укладена з порушенням вимог Закону.

За доводами відповідача сторони правомірно вносили зміни у частині ціни за одиницю товару, враховуючи, що такі зміни не призвели до збільшення суми, визначеної в Договорі, в той час як законодавчо не передбачено обмеження в частині перегляду (зменшення) запланованих обсягів постачання товару, визначеного сторонами на момент укладення договору. Сторони належним чином виконали свої зобов`язання відповідно до такого Договору.

Таким чином відповідач доводить, що Договір між ФОП Шиликом О.А. та КП "Бар-благоустрій" Барської міської ради і Додаткову угоду № 1 до нього було укладено з дотриманням норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про публічні закупівлі» та інших нормативних актів законодавства України.

Відповідач 2 - Комунальне підприємство "Бар-благоустрій" Барської міської ради заперечує проти позову. Суть заперечень, серед іншого, зводиться до того, що з урахуванням положень Закону України «Про публічні закупівлі», постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», лист Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 3304-04/69987-06 від 24.11.2020, збільшення ціни за одиницю товару не повинно призвести до збільшення загальної вартості договору про закупівлю, тобто підвищуючи ціну за одиницю товару одночасно має зменшитися обсяг закупівлі таким чином, щоб загальна сума договору не перевищувала початкову.

Відповідач наголошує, що він не вбачає порушень Закону України «Про публічні закупівлі» та постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» при укладенні Додаткової угоди №1 від 25.08.2023.

Окремо відповідач зауважує на тому, що 02.01.2024 наказом Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області №1-з «Про початок моніторингу закупівель» розпочато моніторинг закупівель.

За результатами моніторингу складено висновок про результати моніторингу процедури закупівлі від 22.01.2024, відповідно до якого за результатами аналізу питання щодо розгляду тендерної пропозиції учасника ФОП «Шилик Олександр Анатолійович», установлено порушення вимог пункту 43 Постанови №1178, в частині не оприлюднення повідомлення з вимогою про усунення невідповідностей. За результатами аналізу питань щодо визначення предмета закупівлі, відображення закупівлі у річному плані, оприлюднення інформації про закупівлю, вимог тендерної документації вимогам Закону із урахуванням вимог Постанови №1178, розгляду тендерної пропозиції ФОП «Геворгян Акоб Ананікович», своєчасності укладання договору про закупівлю та його оприлюднення, відповідності умов договору умовам тендерної пропозиції переможця, внесення змін до договору - порушень не установлено.

Прокурор, заперечуючи доводи відповідача 1, у відповіді на відзив зокрема зазначає, що Комунальне підприємство "Бар-благоустрій" Барської міської ради, яке мало беззаперечне право на отримання щебенево-піщаної суміші по ціні, визначеній в укладеному сторонами Договорі без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо пропозиції Постачальника про збільшення ціни, підписав оспорювану Додаткову угоду, внаслідок чого ціна щебенево-піщаної суміші збільшилася від її первинної ціни. Це призвело до повного нівелювання результатів тендерної закупівлі.

Додаткова угода № 1 від 25.08.2023 порушує вимоги Закону України «Про публічні закупівлі» та права Замовника.

Експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати, як обґрунтування збільшення ціни товару, не може виступати в якості належного і беззаперечного підтвердження коливання ціни на товар на ринку та не може бути розцінений як достатнє обґрунтування необхідності зміни істотних умов Договору №410 від 18.07.2023 про закупівлю товару.

Тому прокурор вважає, що ФОП Шилик О.А. ініціював укладення Додаткової угоди № 1 у порушення вимог ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), а саме належним чином не обґрунтовано коливання ціни та порушено інтереси суспільства і держави в особі Барської міської ради.

Враховуючи вищевикладене, на переконання прокурора, наявні фактичні обставини, з якими закон пов`язує визнання оскаржуваної Додаткової угоди недійсною на момент її укладення, оскільки остання суперечить ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, встановлених ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі», а відтак наявні підстави для визнання її недійсною відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідач 1 - ФОП Шилик Олександр Анатолійович у запереченнях на відповідь на відзив наголошує, що у матеріалах справи наявний належний і допустимий доказ - Експертний висновок, який підтверджує обставини коливання ціни товару, який є предметом Договору станом на дату укладання Додаткової угоди №1. Обставини, які підтверджуються Експертним висновком, та які є предметом спору у справі, прокурором не спростовано, в тому числі шляхом надання власних доказів.

Позивач, у відповіді на відзив, заперечує твердження прокурора викладені у позовній заяві та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач посилається на лист Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 3304-04/69987-06 від 24 листопада 2020 року яким надано роз`яснення щодо укладення, виконання, змін та розірвання договору про закупівлю. Додатком № 1 до листа передбачені випадки зміни істотних умов договору про закупівлю. Зокрема зазначено, що у разі збільшення ціни має зменшуватися кількість товару. Розрахунок відсотків зміни ціни і кількості здійснюється у додатковій угоді від ціни підписаного договору, а у наступних додаткових угодах за потреби - від останньої зміни ціни та кількості.

Також позивач зазначає, що враховуючи норми Закону України «Про публічні закупівлі», постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», лист Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 3304-04/69987-06 від 24 листопада 2020 року, збільшення ціни за одиницю товару не повинно призвести до збільшення загальної вартості договору про закупівлю, тобто підвищуючи ціну за одиницю товару одночасно має зменшитися обсяг закупівлі таким чином, щоб загальна сума договору не перевищувала початкову.

За наведеного, при укладенні Додаткової угоди №1 між ФОП Шиликом О.А. та КП "Бар-благоустрій" Барської міської ради, Барська міська рада не вбачає порушень Закону України «Про публічні закупівлі» та постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» зі сторони виконавчих органів ради при укладенні відповідних додаткових угод, у зв`язку із чим відсутні підстави для представництва інтересів держави в суді.

Також позивач звертає увагу на ту обставину, що Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області проведено моніторинг процедури закупівель, і відповідно до висновку про результати моніторингу процедури закупівлі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області від 22.01.2024, за результатами аналізу питань щодо визначення предмета закупівлі, відображення закупівлі у річному плані, оприлюднення інформації про закупівлю, вимог тендерної документації вимогам Закону із урахуванням вимог Постанови №1178, розгляду тендерної пропозиції ФОП «Геворгян Акоб Ананікович», своєчасності укладання договору про закупівлю та його оприлюднення, відповідності умов договору умовам тендерної пропозиції переможця, внесення змін до договору - порушень не установлено.

Позивач вважає, що мотиви відмови у задоволенні позовних вимог керівника Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області викладені відповідачем 1 у відзиві на позовну заяві є доречними, а керівник Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області, який подав позов в інтересах держави в особі позивача Барської міської ради не довів підстав для визнання спірної Додаткової угоди № 1 недійсною.

Зважаючи на те, що позовну заяву подано прокурором в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації, підлягає дослідженню питання існування процесуальної підставності у прокурора для представлення інтересів держави саме у даних правовідносинах з огляду на процесуальний статус позивача у даній справі в площині доказів долучених до матеріалів справи. При цьому суд виходив з наступного.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, останню прокурором подано в особі Барської міської ради у зв`язку із невиконанням нею своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави у суді.

Прокурор вважає, що порушення інтересів держави у даному випадку полягає у тому, що розпоряджаючись бюджетними коштами, КП «Бар-благоустрій» Барської міської ради порушив принцип максимальної економії та ефективності, відкритості та прозорості закупівель. На переконання прокурора, внаслідок укладення незаконної додаткової угоди порушено економічні інтереси держави, чим завдано шкоди бюджету у вигляді надлишкових витрат.

З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави, Жмеринською окружною прокуратурою листом № 52/1-1601вих-23 від 20.12.2023 повідомлено Барську міську раді про виявлення відповідні правопорушення та необхідність вжиття заходів реагування з метою їх усунення.

Листом від 28.12.2023 вих. № 03/3051 Барська міська рада повідомила, що не вбачає порушень Закону України «Про публічні закупівлі» та постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» зі сторони виконавчих органів ради при укладенні відповідних додаткових угод, у зв`язку із чим відсутні підстави для представництва інтересів держави в суді

Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України, територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

На території Барської міської територіальної громади таким органом, зокрема, є Барська міська рада.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником відповідача 2 є позивач.

Так, відносини органів місцевого самоврядування із підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). При цьому, згідно із висновками Верховного Суду (як приклад, постанова від 14.03.2018 у справі за №815/1216/16), комунальне підприємство створюється органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснює свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які отримано комунальним підприємством від своєї діяльності є власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 у подібних правовідносинах міститься, зокрема, висновок про те, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - територіальної громади. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади.

Отже, оскільки засновником комунального закладу та власником його майна є територіальна громада в особі ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність та ефективність використання комунальним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у справі (схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі №904/8332/21 (пункт 33).

У даному випадку засновником (власником) Комунального підприємства «Бар-благоустрій» Барської міської ради є Барська міська територіальна громада в особі Барської міської ради. При цьому, Барська міська рада затверджує місцевий бюджет, з якого фінансується означене комунальне підприємство, і наділена повноваженнями контролю за виконанням бюджету (ч. 1 ст. 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

При цьому, орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

До того ж джерелом фінансування закупівлі № UА-2023-06-22-003216-а визначено місцевий бюджет.

Таким чином, використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців Барської міської територіальної громади. Завданням органу місцевого самоврядування (Барської міської ради) є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема підконтрольними цьому органу місцевого самоврядування підприємствами, може порушувати економічні інтереси територіальної громади.

Відтак, зважаючи на те, що засновником Комунального підприємства «Бар-благоустрій» Барської міської ради є Барська міська територіальна громада в особі Барської міської ради, яка фінансує і контролює діяльність комунального підприємства, а також зобов`язана контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність і ефективність використання відповідачем 2 коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, Барська міська рада у даному конкретному випадку є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету (аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 23.11.2023 у справі №917/1009/22).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Комунальним підприємством «Бар-благоустрій» Барської міської ради (надалі Замовник) було прийнято рішення, щодо проведення процедури відкритих торгів та оголошено закупівлю № UА-2023-06-22-003216-а.

За результатами публічних торгів, Замовником прийнято рішення про намір укласти договір про закупівлю з Фізичною особою-підприємцем Шиликом Олександром Анатолійовичем.

В подальшому, 18.07.2023 між Комунальним підприємством «Бар-благоустрій» Барської міської ради (відповідач 2, за Договором Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Шиликом Олександром Анатолійовичем (відповідач 1, за Договором Постачальник), за результатами публічних торгів, укладено Договір № 410 про поставку товару (надалі Договір).

Предметом вказаного договору є 2100 т щебенево-піщаної суміші С5 0-70 мм, 4282 т щебенево-піщаної суміші С7 0-40 мм, за кодом ДК 021:2015 - 14210000-6 «гравій, пісок, щебінь та наповнювачі», вартість 1 т щебнево-піщаної суміші: 320 грн, загальна вартість Договору: 2 450 688 грн.

Відповідно до п. 1.1, за цим Договором Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю щебенево-піщану суміш С5 0-70 мм, щебенево-піщану суміш С7 0-40 мм (ДК 021:2015 - 14210000-6 гравій, пісок, щебінь та наповнювачі), а Покупець зобов`язується оплатити його вартість згідно з умовами цього Договору.

Обсяг закупівлі Товару, що є предметом цього Договору, може бути зменшений залежно від реального фінансування Замовника (п. 1.2 Договору).

Загальна сума Договору складає 2 450 688 грн. 00 коп. (два мільйона чотириста п`ятдесят тисяч шістсот вісімдесят вісім грн. 00 коп.), в тому числі ПДВ 408 448 грн. 00 коп.

Згідно п. 2.4 Договору ціна товару, зазначена у цьому Договорі або додатку до нього (специфікації), може бути змінена лише за згодою сторін після попереднього письмового звернення Постачальника, до якого повинні додаватися всі розрахунки та інші обґрунтовуючі матеріали щодо зміни ціни товару. У всіх випадках зміни ціни товару сторони укладають додаткову угоду до даного Договору, з урахуванням вимог чинного законодавства України.

Пунктом 3.3 Договору визначено місце передачі товару: Вінницька область, м. Бар, вул. М. Кривоноса, 68 та по селам Барської територіальної громади (у межах 15 км від фактичної адреси м. Бар, вул. М. Кривоноса, 68).

Відповідно до п.3.4 Договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцю товар в строк не пізніше ніж 31.12.2023 року.

Відповідно до п.10.1 Договору, Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2023 року, до повного виконання взятих сторонами зобов`язань.

Відповідно до пункту 10.3 Договору його сторони передбачили, що зміни до договору про закупівлю вносяться у випадках, зазначених у цьому договорі та оформлюються у письмовій формі шляхом укладання додаткової угоди, у разі, зокрема: погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення (підпункт 2 пункту 10.3 Договору).

Згідно додатку 1 Договору «Специфікація» кількість товару поставки щебенево-піщаної суміші С5 0-70 мм - 2100 т, щебенево-піщаної суміші С7 0-40 мм - 4282 т. Ціна за одиницю становить 320 грн (без ПДВ).

Листом № 1 від 23.08.2026 ФОП Шилик О.А. звернувся до КП «Бар-благоустрій» Барської міської ради, в якому зазначив, що у зв`язку з різким зростанням цін на пальне з 18.07.2023 по 23.08.2023, постачальник вимушений постачати товар за Договором № 410 від 18.07.2023 по цінах нижчих за собівартість, оскільки середні ціни на товар з доставкою зросли на 24%, у зв`язку з цим просив внести зміни до Договору, шляхом укладення додаткової угоди корегуючи ціну Договору. На обґрунтування підвищення ціни надав Експертний висновок №В-262 від 11.08.2023 Вінницької торгово-промислової палати.

25.08.2023 Сторонами укладено Додаткову угоду № 1, якою внесено зміни до Договору, а саме зменшено кількість товару, що буде поставлений та викладено додаток 1 Договору «Специфікація» в наступній редакції: «Ціна щебенево-піщаної суміші С5 0-70 мм у кількості 290,5 т та щебенево-піщаної суміші С7 0-40 мм у кількості 169 т, які поставлені до 25.08.2023 становить 320 грн (без ПДВ) за 1 т.

З 25.08.2023 буде поставлена щебенево-піщана суміш С5 0-70 мм у кількості 1 450,27419 т та щебенево-піщана суміш С7 0-40 мм у кількості 3 316,93548 т, ціна яких за 1 т складатиме 396,80 грн (без ПДВ)».

У подальшому, до Договору №410 від 18.07.2023 між Замовником та Постачальником укладено Додаткову угоду №2, якою зменшено обсяг закупівлі за Договором, та викладено пункт 2.1 Договору в наступній редакції: «Загальна сума Договору складає 2 446 402 грн. 52 коп. (два мільйона чотириста сорок шість тисяч чотириста дві грн. 52 коп.), в тому числі ПДВ 407 733 грн. 75 коп.».

Згідно звіту про виконання Договору про закупівлю 11А-2023-06-22- 003216-а, ФОП Шилик О.А. поставив КП «Бар-благоустрій» Барської міської ради щебнево-піщану суміш С5 0-70 мм у кількості 1740,77419 т та щебнево-піщану суміш С7 0-40 мм у кількості 3485,93548 т.

На переконання прокурора таке підвищення ціни товару відбувалось за відсутності документального підтвердження Постачальником коливання ціни на товар на ринку.

Надаючи правову оцінку даним спірним правовідносинам суд виходив із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.

За змістом ч. 2 ст. 2 Господарського кодексу України (далі - ГК України), серед способів захисту визначено визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

За приписами ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до частини першої та другої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

При цьому, суд виходить з того, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За змістом ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі". Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

За змістом статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі", договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до додатку 1 Договору «Специфікація» кількість товару поставки щебенево-піщаної суміші С5 0-70 мм - 2100 т, щебенево-піщаної суміші С7 0-40 мм - 4282 т. Ціна за одиницю становить 320 грн (без ПДВ). Загальна вартість товару 2 450 688,00 грн.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 1 від 25.08.2023 до Договору поставки № 410 від 18.07.2023 додаток 1 Договору «Специфікація» викладено в наступній редакції: «Ціна щебенево-піщаної суміші С5 0-70 мм у кількості 290,5 т та щебенево-піщаної суміші С7 0-40 мм у кількості 169 т, які поставлені до 25.08.2023 становить 320 грн (без ПДВ) за 1 т. З 25.08.2023 буде поставлена щебенево-піщана суміш С5 0-70 мм у кількості 1 450,27419 т та щебенево-піщана суміш С7 0-40 мм у кількості 3 316,93548 т, ціна яких за 1 т складатиме 396,80 грн (без ПДВ) за 1 т.».

Згідно з ч. 1 - ч. 3 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною першою статті 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 185 ГК України, до укладення господарських договорів на організованих ринках капіталу, організованих товарних ринках, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних організованих ринків капіталу, організованих товарних ринків, ярмарків та публічних торгів.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 632 ЦК України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії; 3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку; 6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті. У зв`язку з необхідністю забезпечення потреб оборони під час дії правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях можуть бути змінені істотні умови договору про закупівлю (після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі) замовником, визначеним у Законі України "Про оборонні закупівлі", а саме: обсяг закупівлі, сума договору, строк дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг.

Абзацом 2 частини 3 статті 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 652 ЦК України визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Таким чином, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

У п. 52 - п. 63 та п. 88 - п. 90 постанови Великої Палати Верховного суду від 24.01.2024 року у справі № 922/2321/22 (провадження № 12-57гс23) викладено правову позицію:

"Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону № 922-VIII умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону № 922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII. У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".

Отже, вказана норма Закону № 922-VIII в редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" № 114-IX від 18 вересня 2019 року (далі - Закон № 114-ІХ), яким Закон № 922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

Як вбачається з пояснювальної записки до проєкту Закону № 114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії "ціновому демпінгу" коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом № 114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати "ціновий демпінг" з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.

Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII (в редакції, чинній до 09.09.2022), проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі."

Законом України «Про внесення змін до та інших законодавчих актів України щодо здійснення оборонних та публічних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану» від 16.08.2022 №2526-ІХ Розділ X «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 37 згідно якого, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 затверджено «Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

Постанова №1178 набрала чинності 19.10.2022 та затверджені нею Особливості застосовуються до закупівель товарів, робіт та послуг, які були розпочаті після набрання нею чинності.

Відповідно до пп.1,2 п. 19 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Так, відповідно до пп.2 п. 19 Постанови Кабінету Міністрів України №1178 відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання ціни такого товару на ринку. При цьому обмеження максимального відсотка збільшення ціни товару відсутні.

З огляду на те, що Договір № 410 було укладено 18.07.2023, після набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, відтак, у відповідності з пунктом 37 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про публічні закупівлі» норми вказаного Закону мають застосовуватись з урахуванням особливостей, визначених Постановою Кабінетом Міністрів України від 12.10.2022 №1178.

Таким чином, сторони, керуючись особливостями, визначеними Постановою Кабінетом Міністрів України від 12.10.2022 №1178, мали право підвищувати відсоток ціни за одиницю товару пропорційно коливанню відсотку ціни такого товару на ринку без обмежень, встановлених нормами ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі". При цьому, внесення змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.

При цьому існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинні бути доведені належними та допустимими доказами та такі коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Суд зазначає, що чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання.

Законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме відповідного до зміни ціни в договорі факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (аналогічний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 по справі №913/166/19).

Разом з тим, судом враховується, що у документах, які видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18).

Одночасно постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (правова позиція викладена Верховним Судому складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 року у справі № 927/491/19).

Так, 23.08.2023 ФОП Шилик О.А. направив КП «Бар-благоустрій» Барському міської ради письмову пропозицію від 23.08.2023 №1 (вх. №1 від 23.08.2023) в якій, посилаючись на різке зростання цін на пальне з 18.07.2023 по 23.08.2023, а також зростання на 24% середньої ціни щебнево-піщаної суміші С5 0-70 мм та щебнево-піщаної суміші С7 0-40 мм з доставкою на території Вінницької області, вказав на те, що вимушений постачати товар за Договором №410 від 18.07.2023 по цінах нижчих за собівартість, з огляду на що просив внести зміни до Договору і встановити наступні ціни: щебнево-піщаної суміші С5 0-70 мм та щебнево-піщаної суміші С7 0-40 мм у розмірі 476,16 грн за 1 т. На обґрунтування підвищення ціни до пропозиції додав Експертний висновок №В-262 від 11.08.2023 Вінницької торгово-промислової палати.

Згідно Експертного висновку Вінницької торгово-промислової палати від 11.08.2023 № В-262 встановлено, що середня оптово-ринкова варість (з вархуванням ПДВ) щебенево-піщаної суміші з урахуванням доставки на відстань до 60 км та вагою до 20 т (інформаційно) становить (грн/т):

ШПС С5 0-70 428 грн/т станом на 18.07.2023, 530 грн/т станом на 08.08.2023;

ШПС С7 0-40 428 грн/т станом на 18.07.2023, 530 грн/т станом на 08.08.2023;

та становить зміну середнього значення вартості +24%.

У даному випадку Експертний висновок від 11.08.2023 №В-362 Вінницької торгово-промислової палати, що став підставою для внесення змін до Договору, відображає повну інформації про коливання ціни на щебнево-пісчану суміш марки С5 0-70мм та марки С7 0-40мм, що склалася на момент підписання Додаткової угоди №1 (25.08.2023) у порівнянні з ціною на дату підписання Договору (18.07.2023).

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що при укладенні Додаткової угоди №1 від 25.08.2023 ціна одиниці товару збільшилася пропорційно коливанню ціни на ринку, що було підтверджено експертним висновком від 11.08.2023 №В-262 Вінницької торгово-промислової палати, а збільшення ціни за одиницю товару не призвело до збільшення загальної суми визначеної в Договорі на момент його укладення, що кореспондує положенням Закону України «Про публічні закупівлі» та Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178.

Також суд зважає, що відповідно до Положення про Державну аудиторську службу України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2016 р. № 43 Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю. Основним завданням Держаудитслужби є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до пункту 6 Положення про Державну аудиторську службу України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2016, Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право:

- пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (п.п. 16);

-порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (п.п.20).

Як стверджує позивач та відповідач 2, 02.01.2024 наказом Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області №1-з «Про початок моніторингу закупівель» розпочато моніторинг закупівель, за результатами якого 22.01.2024 складено висновок про результати моніторингу процедури закупівлі.

Відповідно до висновку про результати моніторингу процедури закупівлі за результатами аналізу питання щодо розгляду тендерної пропозиції учасника ФОП «Шилик Олександр Анатолійович», установлено порушення вимог пункту 43 Постанови №1178, в частині не оприлюднення повідомлення з вимогою про усунення невідповідностей. За результатами аналізу питань щодо визначення предмета закупівлі, відображення закупівлі у річному плані, оприлюднення інформації про закупівлю, вимог тендерної документації вимогам Закону із урахуванням вимог Постанови №1178, розгляду тендерної пропозиції, своєчасності укладання договору про закупівлю та його оприлюднення, відповідності умов договору умовам тендерної пропозиції переможця, внесення змін до договору - порушень не установлено.

З огляду на вищезазначене, посилання, викладене прокурором в позовній заяві щодо порушення інтересів держави, яке полягало в тому, що під час закупівлі порушено вимоги чинного законодавства, принципи максимальної ефективності та економії, що створило ризик до протиправного витрачання коштів бюджету, нераціонального та неефективного їх використання, не знайшло свого підтвердження в матеріалах справи. Тобто, до суду не надано належних та достатніх доказів на їх підтвердження.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що Додаткова угода №1 від 25.08.2023 укладена із порушенням вимог статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що виключає правові підстави визнання її недійсною.

Відтак, в позовній вимозі прокурора про визнання недійсною Додаткової угоди № 1 від 25.08.2023 слід відмовити.

В той же час позовна вимога про стягнення з Фізичної особи - підприємця Шилика Олександра Анатолійовича на користь Барської міської ради надмірно сплачених за Договором № 410 від 18.07.2023 бюджетних коштів, також не підлягає задоволенню, враховуючи сплату означених коштів відповідачеві 1 на підставі Додаткової угоди № 1, яка не визнана судом недійсною та є чинною.

Частиною 1 статті 14 ГПК України встановлений принцип диспозитивності господарського судочинства, який полягає у тому, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи, а збирання доказів не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на вказаний принцип суд не вправі самостійно витребувати у сторін докази, а тому розглядає спір лише за аналізом тих доказів, які є у справі.

Оцінюючи доводи сторін щодо доведеності наведених вище обставин, господарський суд виходить також з таких міркувань.

Як визначено статтею другою Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов`язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов`язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України)

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов`язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов`язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №922/1163/18, від 23.12.2020 у справі №910/2284/20).

У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі №922/51/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13ц (провадження № 14-400цс19).

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства, матеріалами справи підтверджується, що прокурором не було надано достатньо доказів, які у своїй сукупності дали б суду змогу дійти висновку про порушення відповідачами положень Закону України «Про публічні закупівлі» при виконанні Договору № 410 від 18.07.2023, а наявні у матеріалах справи докази, зазначені прокурором обставини не підтверджують.

З урахуванням наведеного, зважаючи на зроблені вище висновки, суд вважає, що прокурор не довів наявність порушень інтересів держави у спірних правовідносинах, а тому відмовляє у позові прокурора в повному обсязі.

Згідно з п.2 ч. 1ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судовий збір залишається за платником - Вінницькою обласною прокуратурою у порядку ч.1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

В позові відмовити.

Витрати по сплаті судового збору у справі № 902/202/24 залишити за платником - Вінницькою обласною прокуратурою.

Примірник повного судового рішення надіслати сторонам, Жмеринській окружній прокуратурі та Вінницькій обласній прокуратурі до електронних кабінетів в ЄСІТС.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 28 червня 2024 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи