Рішення

від 18.06.2024 по справі 907/970/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/970/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

Розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Вертикаль», м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Пакобо», с. Сюрте Ужгородського району Закарпатської області

про стягнення 546 229,80 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пакобо», с. Сюрте Ужгородського району Закарпатської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Вертикаль», м. Київ

про визнання припиненими зобов`язань та стягнення надмірно сплачених коштів

За участю представників:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) Король С.О., адвокат, ордер серії АВ № 1097485 від 11.10.2023, в режимі відеоконференції;

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) Балко В.Г., адвокат, довіреність № 03 від 02.01.2023.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Вертикаль» звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пакобо» 451 221,90 грн заборгованості, 5 779,46 грн 3% річних та 89 228,44 грн пені, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договору №ТЕК-119 від 30.09.2021 (з урахуванням додаткових угод).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/970/23 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2023.

Ухвалою від 13.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено на 07.12.2023 судове засідання та встановлено учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору, заяв із обґрунтуванням заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Водночас, 30.11.2023 відповідачем у справі подано зустрічну позовну заяву від 29.11.2023, відповідно до якої ТОВ «Пакобо» просить суд визнати виконаними станом на 01.05.2023 зобов`язання ТОВ «Пакобо» перед ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Вертикаль» щодо повернення вагонів з оренди за договором №ТЕК-119 від 30.09.2021 та стягнути з ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Вертикаль» 131 780,00 грн як суму надмірно сплачених коштів за користування вагонами.

Ухвалою від 18.12.2023 поновлено ТОВ «Пакобо» строк пред`явлення зустрічної позовної заяви від 29.11.2023, визнавши поважними причини пропуску строку його пред`явлення; прийнято зустрічну позовну заяву від 29.11.2023 ТОВ «Пакобо» до ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Вертикаль» про визнання виконаними зобов`язань та стягнення 131 780,00 грн надмірно сплачених коштів до спільного розгляду з первісним позовом ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Вертикаль» до ТОВ «Пакобо» про стягнення 546 229,80 грн заборгованості.

Також означеною ухвалою від 18.12.2023 суд постановив здійснити перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №907/970/23 за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання; призначити підготовче засідання у справі на 25.01.2024 замінивши призначене на вказані дату та годину судове засідання з розгляду справи на підготовче засідання. Сторонам встановлено процесуальні строки для подання відповідних заяв про суті зустрічного позову.

24.01.2024 від позивача за первісним позовом через систему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання про долучення доказів (документів) до матеріалів справи №907/970/23.

В судовому засіданні 25.01.2024 оголошувалася перерва до 15.02.2024 з огляду на задоволення клопотання відповідача за первісним позовом щодо відкладення підготовчого засідання.

09.02.2024 від позивача за первісним позовом через систему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання про поновлення строку щодо поданого 21.01.2024 клопотання про долучення доказів (документів) до матеріалів справи №907/970/23.

Також, 14.02.2024 від позивача за первісним позовом через систему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання про поновлення строку щодо поданого клопотання про долучення до матеріалів справи №907/970/23 додаткових пояснень та письмових доказів.

В судовому засіданні 15.02.2024 суд поновив відповідний строк, долучивши до матеріалів справи: заперечення ТОВ «Пакобо» на відзив на зустрічну позовну заяву з додатковими доказами; додаткові пояснення та письмові докази, подані ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Вертикаль». Також у цьому судовому засіданні суд задовольнив клопотання відповідача щодо оголошення перерви, продовживши строк підготовчого засідання на 30 днів та оголосивши перерву у підготовчому засіданні до 12.03.2024.

Ухвалою від 12.03.2024 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «Пакобо» від 12.03.2024 про залучення до участі в справі третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, підготовче засідання відкладено на 26.03.2024.

Ухвалою від 26.03.2024 судом постановлено закрити підготовче провадження, призначити судовий розгляд справи по суті на 19.04.2024. Явку сторін в судовому засіданні визнано необов`язковою.

18.04.2024 від позивача за первісним позовом через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява про залучення окремих тез вступного слова та окремих тез судової промови.

В судовому засіданні 19.04.2024 оголошувалася перерва до 14.05.2024.

30.04.2024 від відповідача за первісним позовом через систему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи №907/970/23.

13.05.2024 від позивача за первісним позовом через систему «Електронний суд» до суду надійшли додаткові пояснення та клопотання про долучення до матеріалів цієї справи письмових доказів.

У зв`язку із тим, що призначене на 14.05.2024 судове засідання не відбулося через несправність системи відеоконференції, неможливість налагодження коректної роботи системи фіксування судового засідання технічними засобами ЄСІТС з причин відсутності з`єднання з глобальною мережею інтернет, судове засідання призначено на 06.06.2024.

В судовому засіданні 06.06.2024 оголошувалася перерва до 18.06.2024.

Позивач за первісним позовом згідно з поясненнями свого представника в судових засіданнях підтримує заявлені позовні вимоги з визначених в позовній заяві підстав та просить відмовити в задоволенні зустрічного позову, взявши до уваги заперечення проти зустрічного позову, які викладені ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Вертикаль» в заявах по суті справи щодо зустрічного позову.

Відповідач за первісним позовом та його представник заперечують проти задоволення позовних вимог ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Вертикаль» з підстав, що визначені у заявах по суті справи щодо зустрічного позову. Також, просить суд задоволити зустрічні позовні вимоги з визначених в зустрічній позовній заяві підстав.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Щодо первісного позову.

Правова позиція позивача за первісним позовом.

Позовні вимоги позивачем мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань в частині строків та повноти сплати орендних платежів за оренду залізничних вагонів (цистерн) відповідно до договору №ТЕК-119 від 30.09.2021.

Позивач зазначає, що за умовами вказаного договору оренда залізничного рухомого складу залізничних вагонів (цистерн) припиняється в день, зазначений в акті прийому-передачі рухомого складу із оренди і такий день є останнім днем платного користування рухомого складу (чи окремого рухомого складу).

Позивач відзначає, що дії ТОВ «Пакобо» як орендаря є непослідовними та суперечливими, оскільки останнє:

-не заперечує перебування рухомого складу в оренді;

-підписало без зауваження всі акти повернення рухомого складу з оренди;

-не надіслало жодних обґрунтованих заперечень до жодного Акта наданих послуг та заперечень щодо їх підписання, помилковості змісту тощо;

-не заявляло жодних претензій до ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Вертикаль» як Орендодавця.

Заперечення (відзив) відповідача за первісним позовом.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов.

Щодо зустрічного позову.

Правова позиція позивача за зустрічним позовом.

Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані ухиленням ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Вертикаль» як Орендодавця від своєчасного надання інструкцій для відправки вагонів (цистерн) на станцію промивки-пропарки і повернення, що, у свою чергу, вплинуло на строки повернення ТОВ «Пакобо» рухомого складу з оренди.

На переконання позивача за зустрічним позовом, оскільки умовами договору №ТЕК-119 від 30.09.2021 не врегульовано детальний порядок повернення Орендарем Орендодавцю майна з оренди, у спірному випадку відносно Орендаря у зворотному порядку мають бути застосовані норми договору (п.п. 2.10, 2.14), які визначають право орендодавця на отримання вагонів з оренди з часу прийняття рішення про це Орендарем.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що в разі обрання Орендодавцем поведінки, спрямованої на прийняття рухомого складу з користування Орендаря протягом наступних 30 днів після отримання повідомлення Орендаря від 20.03.2023 про повернення вагонів з 01.04.2024, Орендодавцем мали би бути надані інструкції з повернення рухомого складу до 01.05.2023, і такі вагони (цистерни) було би повернуто з оренди Орендодавцю.

Натомість, за доводами ТОВ «Пакобо», Орендодавець, зловживаючи умовами укладеного між сторонами договору №ТЕК-119 від 30.09.2021, ухилився від своєчасного надання інструкцій щодо передачі вагонів (цистерн), наполягаючи на тому, що вимога Орендаря про повернення рухомого складу з 01.04.2023 є одностороннім розірванням договору оренди.

В той же час, як стверджує позивач за зустрічним позовом, дата припинення користування рухомого складу з 01.04.2023 погоджена сторонами договору №ТЕК-119 від 30.09.2021 в додатковій угоді №13 від 20.12.2022 до цього договору.

Окрім цього, позивач вказує, що, з урахуванням здійсненого ТОВ «Пакобо» платежу за користування вагонами за квітень 2023 року в сумі 1 850 000,00 грн, з яких послуги оренди за актом №67 від 30.04.2023 складають 1 718 220,00 грн, грошові кошти у розмірі 131 780,00 грн є сумою надмірно сплаченою ТОВ «Пакобо» контрагенту ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Вертикаль» за користування вагонами.

Заперечення (відзив) відповідача за зустрічним позовом.

Відповідач за зустрічним позовом у відзиві на зустрічний позов від 02.01.2024 повністю не визнає зустрічні позовні вимоги.

Звертає увагу, що неподання ТОВ «Пакобо» відзиву на первісний позов свідчить про визнання ТОВ «Пакобо» останнього, у тому числі фактичних та правових підстав його заявлення, а також визнання наведених ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Вертикаль» обставин та доказів.

Також зазначає, що оскільки зміст (редакція) договору №ТЕК-119 від 30.09.2021 та додаткових угод до нього були запропоновані саме ТОВ «Пакобо», останній несе ризик, пов`язаний із неясністю умов такого договору, а отже застосовуючи принцип тлумачення "contra proferentem" (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem», тобто «слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав»), такі умови повинні тлумачитися саме на користь ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Вертикаль».

Окрім цього, посилається на неналежність та недопустимість наданих позивачем за зустрічним позовом доказів, а саме частини електронного листування між сторонами, переклад на українську мову якого засвідчено начальником відділу іноземних перекладів Закарпатської торгово-промислової палати. При цьому зазначає, що відповідно до положень Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» здійснення перекладу з однієї мови на іншу чи засвідчення вірності перекладу не відноситься до завдань, цілей та прав торгово-промислових палат.

По суті заперечень проти доводів/аргументів позивача за зустрічним позовом ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Вертикаль» просить врахувати таке.

Так, за умовами чинного законодавства, договору №ТЕК-119 від 30.09.2021, ділової практики та засад добросовісності, ТОВ «Пакобо» як Орендар мало підготувати вагони (цистерни) до повернення із оренди та передачі Орендодавцю в належному стані.

З урахуванням чого зауважує, що саме Орендар повинен був повідомити Орендодавця щодо готовності вагонів (цистерн) до повернення із оренди з наданням відповідного підтвердження, зокрема акта форми ВУ-20 про промивку і пропарку, який видається промивочно-пропарочними станціями.

У зв`язку із цим наголошує на обставинах несвоєчасності надання ТОВ «Пакобо» актів форми ВУ-20, про що ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Вертикаль» неодноразово повідомляло останнього, у тому числі і повідомленням за вих. №472 від 01.05.2023.

При цьому зазначає, що на вагони (цистерни), які не потребували очистки та пропарки (з огляду на передання їх у такому стані в оренду) відповідні інструкції були надані ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Вертикаль» у розумний строк і ТОВ «Пакобо» не зазначає про існування спірних питань щодо таких вагонів (цистерн).

Таким чином, за позицією відповідача за зустрічним позовом, ні станом на 01.04.2023, ні станом на 30.04.2023 внаслідок невчинення ТОВ «Пакобо» відповідних дій вагони (цистерни) не були готові для повернення з оренди.

Також зауважує, що у випадку врахування позиції ТОВ «Пакобо» щодо закінчення 30.04.2023 строку дії договору №ТЕК-119 від 30.09.2021, у такому разі всі повернуті з оренди вагони (цистерни) після цієї дати вважатимуться повернутими із простроченням, що за положеннями ст. 785 Цивільного кодексу України дає право ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Вертикаль» на стягнення неустойки в розмірі подвійної орендної плати за травень та червень 2023 року в сумі 1 162 200,00 грн.

Відповідь на відзив.

Позивач за зустрічним позовом у запереченні на відзив від 13.02.2024 акцентує увагу на недоведеності ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Вертикаль» підстав для задоволення вимоги останнього щодо застосування принципу "contra proferentem" відносно ТОВ «Пакобо», оскільки відповідачем за зустрічним позовом не надано доказів того, що ТОВ «Пакобо» є автором тексту договору №ТЕК-119 від 30.09.2021.

В частині невизнання відповідачем за зустрічним позовом тексту перекладу листування між сторонами у справі з російської на українську мову, ТОВ «Пакобо» вважає позицію відповідача за зустрічним позовом зловживанням процесуальним правом останнього, оскільки зміст листування свідчить про розуміння представниками обох сторін відповідного змісту листів, які було адресовано один одному.

Щодо доведення позиції в частині припинення договору №ТЕК-119 від 30.09.2021, позивач за зустрічним позовом звертає увагу суду на те, що умова про припинення договору №ТЕК-119 від 30.09.2021 в односторонньому порядку (п. 2.11 Договору), з внесеними відповідно до додаткової угоди №13 від 20.12.2022 змінами щодо дати такого припинення, є договірною умовою і погоджена між сторонами. При цьому вказує, що ТОВ «Пакобо» до цього не посилалось на позицію щодо припинення договору №ТЕК-119 від 30.09.2021.

Отже, на думку позивача за зустрічним позовом, стягнення неустойки, про яку зазначає ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Вертикаль», суперечить предмету та підставам первісного позову.

Окрім цього, в частині виконання сторонами кроків з припинення користування майном, позивач за зустрічним позовом просить врахувати, що промивці, пропарці вагонів, які за позицією відповідача за зустрічним позовом супроводжуються складанням акта форми ВУ-20, повинна передувати інструкція з повернення вагонів, обов`язок надання якої за договором №ТЕК-119 від 30.09.2021 покладено саме на орендодавця, який, у свою чергу, такий обов`язок не виконав. Наведене, на переконання позивача за зустрічним позовом, і стало по суті причиною в затримці повернення ТОВ «Пакобо» вагонів (цистерн) з користування останнього.

Додаткові пояснення ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Вертикаль».

Позивач за первісним позовом у додаткових поясненнях вважає необґрунтованими доводи ТОВ «Пакобо» про те, що автором укладеного між сторонами договору №ТЕК-119 від 30.09.2021 є саме ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Вертикаль». Зазначає, що з урахуванням тексту електронного повідомлення від 15.09.2021, є обґрунтовані підстави стверджувати, що саме від ТОВ «Пакобо» очікувався варіант договору щодо оренди вагонів (цистерн).

В контексті зазначеного наголошує на необхідності виконання ТОВ «Пакобо» взятих на себе договірних зобов`язань, яке, на думку позивача за первісним позовом, не зазначає про порушення принципів свободи чи обов`язковості договору.

Також вказує на те, що головне зауваження ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Вертикаль» щодо наданого ТОВ «Пакобо» листування стосується не самого тексту перекладу такого листування, а того, що таке листування надано не в повному обсязі, а лише фрагментами, які ТОВ «Пакобо» вважає корисними для себе.

Наголошує на тому, що у спірному випадку в частині визначення кроків з повернення вагонів (цистерн) із оренди залізнична станція повернення не могла бути визначена заздалегідь, без впевненості, що вагони (цистерни) є промитими і пропареними.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

30.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Вертикаль» (далі також Орендодавець/Позивач за первісним позовом/Відповідач за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пакобо» (далі також Орендар/Відповідач за первісним позовом/Позивач за зустрічним позовом) укладено Договір №ТЕК-119 (надалі Договір) за умовами п. 1.1 якого Орендодавець передає в платне користування Орендарю, а Орендар за певну плату в тимчасове користування приймає технічно справний, придатний до експлуатації порожній рухомий склад (далі РС) за Актом прийому-передачі. РС може використовуватися для перевезення патоки (меляси). Кількість РС 51 одиниця.

Пунктом 1.5 Договору визначено, що цей Договір є договором суборенди та РС передається Орендарю у суборенду. Орендодавець на законних підставах має право передавати РС у платне користування (оренду, суборенду).

Відповідно до п. 2.1 Договору орендар вступає в тимчасове користування (оренду) РС з дати підписання Акта приймання-передачі РС в оренду. РС передається в оренду за Актом прийому-передачі по станції навантаження. Відправка в оренду можлива партіями (частинами).

За умовами п. 2.2 Договору дата передачі в платне користування відповідає календарному штемпелю в залізничній накладній або даними ГІОЦ Укрзалізниці та оформлюється двостороннім Актом приймання-передачі РС (в оренду). Орендодавець направляє РС у платне користування відповідно до інструкцій, наданих Орендарем. Відповідальність за інформацію, надану в інструкцій, несе Орендар. У разі надання недостовірної або неповної інформації та затримки РС на прикордонних чи проміжних станціях, станціях призначення, Орендар самостійно та власним коштом сплачує всі штрафні санкції, митні збори, простої та будь-які інші пов`язані із затримкою РС витрати або компенсує їх Орендодавцю (якщо вони були стягнуті з нього). Повернення РС з оренди проводиться за датою прибуття РС на станцію, вказану в інструкції Орендодавця, відповідно до штемпеля дати прибуття в залізничній накладній або даними ГІОЦ Укрзалізниці та оформляється двостороннім Актом приймання-передачі РС з оренди. Орендар повертає РС з оренди відповідно до інструкцій, наданих Орендодавцем. Відповідальність за інформацію, надану в інструкції, несе Орендодавець.

Згідно з п.п. 2.3, 2.4 Договору Оренда РС починається в день, зазначений в Акті приймання-передачі РС в оренду від Орендодавця до Орендаря. День, вказаний в Акті приймання-передачі в оренду, вважається першим днем платного користування РС. Оренда РС припиняється в день, зазначений в Акті приймання-передачі РС з оренди від Орендаря до Орендодавця. День, зазначений в Акті приймання-передачі з оренди, вважається останнім днем платного користування РС (або окремим РС).

У п. 2.5. Договору сторони погодили, що після закінчення строку оренди Орендар зобов`язується повернути Орендодавцю РС у справному стані з урахуванням нормального зносу. РС повинен бути очищений від залишків вантажів, що раніше перевозилися, а також промитий/пропарений. Якщо РС повертаються не пропареним, то Орендар відшкодовує Орендодавцю понесені ним витрати, пов`язані з промиванням/пропаркою РС та вартість залізничного тарифу до станції здавання оренди. Орендна плата за час знаходження РС на станції пропарювання, процедури пропарювання протягом до 5 робочих днів з дати постановки вагонів на колії промивально-пропарювальної станції та партіями не більше 10 одиниць и прямування до станції здачі з оренди нараховується. Цистерни повинні бути подані Орендарем на промивально-пропарювальну станцію очищеними і без залишку вантажу, що перевозився.

За умовами п. 2.10 Договору Орендар зобов`язаний здійснити повернення зазначеного або всього РС протягом наступних 30 (тридцяти) днів з моменту отримання факсом/e-mail, поштою, повідомлення про повернення.

Водночас судом встановлено, що окремі умови Договору неодноразово змінювались сторонами шляхом підписання Додаткових угод, що передбачено умовами п. 7.4 Договору.

Так, у Додаткових угодах №7 від 06.06.2022, №17 від 06.03.2023 до Договору сторони погодили, що:

- у зв`язку із збільшенням виробничих витрат на проведення промивально-пропарювальних робіт цистерн на технологічній базі «Знам`янка» (ТОВ «Укррос-транс»), при здачі вагонів із оренди не промитими та пропареними, Орендар компенсує Орендодавцю вартість проведення промивально-пропарювальних робіт у розмірі 17 400,00 грн з ПДВ за один вагон, починаючи з 15.06.2022 (Додаткова угода №7 від 06.06.2022 до Договору) та у розмірі 17 820,00 грн з ПДВ за один вагон, починаючи з 15.03.2023 (Додаткова угода №17 від 06.03.2023 до Договору);

- при прибутті вагонів на технологічну базу «Знам`янка» (ТОВ «Укррос-транс») для проведення промивально-пропарювальних робіт з подальшою здачею їх з оренди з залишками вантажу, що раніше перевозився, понад одну тонну, вартість утилізації складе 5 000,00 грн з ПДВ за 1 тонну вантажу;

- якщо вартість утилізації залишків вантажу буде сплачена Орендодавцем, то Орендар зобов`язаний її компенсувати Орендодавцю протягом двох банківських днів з дня надання вимоги (рахунку) Орендодавця.

За умовами п. 2.9 Договору (в редакції Додаткової угоди №13 від 20.12.2022) Орендодавець має право відкликати рухомий склад з оренди (право на односторонню відмову від оренди частини РС та/або всього Договору) не раніше 01.04.2023, попередивши Орендаря у письмовій формі шляхом факсових/e-mail повідомлень, з наступним направленням цього повідомлення на поштову адресу.

У цій же Додатковій угоді №13 від 20.12.2022 сторони домовились змінити п. 2.11 Договору, виклавши його у наступній редакції: «Орендар має право повернути рухомий з оренди (право на односторонню відмову від оренди частини РС та/або всього Договору) не раніше 01.04.2023, попередивши Орендодавця у письмовій формі шляхом факсових/e-mail повідомлень, з наступним направленням оригіналу цього повідомлення на поштову адресу».

Згідно з п. 3.1 Договору (в редакції Додаткової угоди №16 від 20.03.2023) вартість оренди одної одиниці РС протягом доби становить 1 950,00 грн включаючи ПДВ 20%. Орендна ставка діє з 01.01.2023 до 31.03.2023. Валюта договору гривня. При взаєморозрахунках, пов`язаних із виконанням умов договору, послуги банків кожна Сторона оплачує власним коштом. Платіж вважається виконаним у момент його надходження на розрахунковий рахунок Орендодавця, у повному обсязі, згідно з виставленим рахунком.

Відповідно до п.п. 3.3, 3.4 Договору плата за користування нараховується з дня, зазначеного в Акті приймання-передачі РС в оренду від Орендодавця до Орендаря. Нарахування плати за платне користування припиняється в день, зазначений в Акті приймання-передачі РС з оренди від Орендаря до Орендодавця.

Умовами п. 3.8 Договору визначено, що орендар зобов`язується щомісяця (не пізніше 10-го числа поточного місяця) здійснювати 100% передоплату вартості послуг з користування РС, згідно з виставленим Орендодавцем рахунком на оплату.

Відповідно до п. 7.1. Договору (в редакції Додаткової угоди №13 від 20.12.2022) він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2023 включно, а щодо взаєморозрахунків до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. Строк оренди РС у межах строку дії Договору.

Судом встановлено, що станом на 31.03.2023 у ТОВ «Пакобо» в оренді перебувало 32 одиниці РС (вагони (цистерни)), а саме: №№51244606, 77250009, 75097394, 75076992, 75076695, 75076893, 77246262, 77245645, 77250017, 50164318, 77245736, 77245744, 77245785, 77246312, 77246320, 77246346, 77246353, 77246841, 77246858, 77246338, 77245611, 77247161, 75081091, 77247179, 77246452, 77245827, 75097493, 75122697, 75076794, 77249985, 75078691, 77245801, що підтверджується наявними у матеріалах справи Актами прийому-передачі залізничних вагонів в оренду б/н: від 12.10.2021, від 13.10.2021, від 16.10.2021, від 17.10.2021, від 26.10.2021, від 07.11.2021, від 17.11.2021, від 09.10.2022, від 11.10.2022, від 15.10.2022, від 11.11.2022 та від 13.11.2022.

За встановленими у справі обставинами, Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Вертикаль» в порядку п. 3.8. Договору надано Орендарю рахунок №460 від 03.04.2023 на оплату орендної плати за користування рухомим складом в квітні 2023 року суму 1 850 000,00 грн, який ТОВ «Пакобо» повністю оплачений 07.04.2023 з призначенням платежу «Плата за оренду вагонів, згідно рахунку №460 від 03.04.2023. В тому числі ПДВ 308 333,33 грн».

Також судом встановлено, що у квітні 2023 року ТОВ «Пакобо» на підставі надісланого Орендодавцю листа №082 від 23.03.2023 та керуючись правом, що надане п. 2.11. Договору (в редакції Додаткової угоди №13 від 20.12.2022) розпочало часткове повернення РС із оренди, що підтверджується підписаними між сторонами Актами прийому-передачі залізничних вагонів з оренди від 22.04.2023 (вагони №№77246452, 77245827, 75076794, 75097493, 77245801, 77247179), від 22.04.2023 вагон №77250017), від 23.04.2023 (вагон №77249985), від 24.04.2023 (вагони №№75081091, 75122697, 75078691).

З початком травня 2023 року ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Вертикаль» направило ТОВ «Пакобо» рахунок №570 від 01.05.2023 на суму 600 000,00 грн для здійснення передоплати орендної плати за РС, який ще перебував в оренді. Направлення Орендарем цього рахунку підтверджується описом вкладення у цінне поштове відправлення від 02.05.2023 та поштовою накладною №0408403367191. Зазначений рахунок ТОВ «Пакобо» не сплачено, що не заперечується відповідачем за первісним позовом.

Судом встановлено, що в травні 2023 року ТОВ «Пакобо» продовжило часткове повернення вагонів із оренди. Так, згідно з підписаними Сторонами Актами прийому-передачі залізничних вагонів з оренди ТОВ «Пакобо» було повернуто 20 вагонів, а саме: від 07.05.2023 (вагон №75097394), від 09.05.2023 (вагони №№75076992, 75076695, 77246338, 77245611), від 12.05.2023 (вагони №№50164318, 51244606, 77246346, 77245645), від 14.05.2023 (вагони №№77245785, 77246312, 77247161, 77250009, 77246320, 77245736, 77246858), від 15.05.2023 (вагон №75076893), від 22.05.2023 (вагон №77246262), від 22.05.2023 (вагони №№77245744, 77246353).

Також ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Вертикаль» направило ТОВ «Пакобо» рахунок №663 від 01.06.2023 на суму 45 000,00 грн для здійснення передоплати орендної плати за РС, який ще перебував в оренді. Направлення Орендарем цього рахунку підтверджується описом вкладення у цінне поштове відправлення від 06.06.2023 та поштовою накладною №040840337233. Зазначений рахунок ТОВ «Пакобо» не сплачено, що не заперечується відповідачем за первісним позовом.

В червні 2023 року ТОВ «Пакобо» завершило повернення РС із оренди, що підтверджується підписаним між сторонами Актом прийому-передачі від 01.06.2023 (вагон № 77246841).

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст. 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, цивільні права та обов`язки виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов`язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов`язання, визначені умовами договору.

Відповідно до ст.ст. 509, 526, 530 Цивільного кодексу України, в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, і в установлений строк.

Положеннями ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Сторони повинні належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання за укладеними договорами. Дане витікає з умов розглядуваного договору та вимог законодавства, згідно з яким суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

При укладені господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного виявлення, мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України).

Взаємовідносини, що склалися з приводу користування ТОВ «Пакобо» вагонами (цистернами), суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору найму (оренди).

Відповідно до норм ч.ч. 1 та 2 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як вбачається із розрахунку заборгованості позивача за первісним позовом, ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Вертикаль» вказує на наявність у ТОВ «Пакобо» заборгованості зі сплати орендної плати за користування об`єктом найму в розмірі 451 221,90 грн.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем за первісним позовом не спростовано факт користування ТОВ «Пакобо» об`єктом найму вагонами (цистернами) на підставі Договору.

Доказів дострокового припинення сторонами вказаного Договору та/або фактичного повернення об`єкта оренди раніше, ніж у дати, зазначені у підписаних між сторонами Актами прийому-передачі залізничних вагонів (цистерн) з оренди, матеріали справи не містять. При цьому Відповідач за первісним позовом згідно з поясненнями свого представника факт користування об`єктом оренди у спірний період та повернення об`єкта оренди саме у відповідні дати також не заперечує.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як уже зазначалось та встановлено судом у цій справі, в п. 3.1 Договору (в редакції Додаткової угоди №13 від 20.12.2022) сторонами обумовлено розмір орендної плати однієї одиниці РС протягом однієї доби, що складає 1 950,00 грн включаючи ПДВ 20%.

Відповідно до наданого позивачем за первісним позовом розрахунку, з урахуванням перебування РС в оренді лише частини часу, за результатами фактичного часу оренди РС Відповідачем за зустрічним позовом мало бути сплачено орендну плату:

-за травень 2023 року в розмірі 579 150,00 грн (Акт наданих послуг №58 від 31.05.2023);

-за червень 2023 року в розмірі 1 950,00 грн (Акт наданих послуг №2 від 05.06.2023).

Водночас, оскільки частину грошових зобов`язань ТОВ «Пакобо» зі сплати орендної плати за травень 2023 року погашено за рахунок невикористаного станом на 01.05.2023 залишку передоплати в сумі 129 878,10 грн, отриманої ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Вертикаль» у квітні 2023 року, прострочена заборгованість Відповідача за первісним позовом за користування відповідними вагонами (цистернами) становить 451 221,90 грн.

Суд зазначає, що заперечуючи проти наявності у Орендаря простроченої заборгованості з орендної плати, головні аргументи представника Відповідача за первісним позовом фактично зводяться до тверджень щодо несвоєчасного надання Орендодавцем інструкцій в частині порядку повернення РС, які (інструкції) включають в себе станцію призначення, на яку мали бути доставлені вагони (цистерни). В обґрунтування цих доводів представник Відповідача за первісним позовом посилається на листування між сторонами (у тому числі електронне), за змістом якого (зокрема листи Орендаря від 20.03.2023, від 21.032023, №82 від 23.03.2023, №85 від 24.03.2023) ТОВ «Пакобо» повідомило ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Вертикаль» про намір вивести вагони (цистерни) з оренди з 01.04.2023, що узгоджується з умовами п. 2.11 Договору (в редакції Додаткової угоди №13 від 20.12.2022). Натомість, за доводами представника ТОВ «Пакобо», зволікання ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Вертикаль» у наданні відповідних інструкцій щодо порядку повернення вагонів, вплинуло на строки повернення Орендарем вагонів з оренди, що і зумовило більший строк їх перебування в оренді.

Однак такі аргументи Орендаря критично оцінюються судом з огляду на наступне.

Так, умовами п. 2.5 укладеного між сторонами Договору визначено обов`язок Орендаря з повернення РС у справному стані з урахуванням нормального зносу, очищеним від залишків вантажів, що раніше перевозилися, у тому числі промитим/пропареним. У цьому ж пункті договору передбачене право (можливість) Орендаря повернути РЗ не пропареним з подальшим відшкодуванням Орендодавцю витрат, пов`язаних з промиванням/пропаркою РС.

Крім того, Додатковими угодами №7 від 06.06.2022 та №17 від 06.03.2023 до Договору сторонами станом на червень 2022 року та березень 2023 року також визначено розмір компенсації Орендодавцю вартості промивально-пропарювальних робіт при здачі Орендарем вагонів із оренди не промитими та не пропареними.

Таким чином, суд констатує, що за умовами Договору повернення РС могло відбуватись після проведення Орендарем промивально-пропарювальних робіт або ж без проведення таких робіт з подальшою компенсацією Орендодавцю їх вартості.

При цьому суд враховує, що можливість повернення ТОВ «Пакобо» вагонів (цистерн) на станцію їх приписки без вказівки чи згоди ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Вертикаль» також передбачена Правилами перевезення наливних вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 18.04.2003 №299 (зі змінами і доповненнями).

Так, відповідно до п.п. 2.3.2 зазначених Правил перевезення наливних вантажів, підготовка цистерн і контейнерів-цистерн для перевезення харчових продуктів провадиться відправником. Перед наливом харчових продуктів у нові цистерни і контейнери-цистерни відправник повинен протерти внутрішню поверхню котла цистерни ганчірками, просоченими продуктами, які призначені для наливу. Особливо ретельно протирання повинно проводитись у швах котла. Після зливу спеціальна (спеціалізована) цистерна або контейнер-цистерна опломбовується одержувачем і направляється на станцію приписки за перевізними документами.

За ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом враховується, що умовами Договору не врегульовано строки надання Орендодавцем інструкції щодо порядку передачі Орендарем вагонів з оренди, тому в цій частині до правовідносин сторін мають застосовуватись передбачені ст. 3 Цивільного кодексу України такі загальні засади цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин, яка за загальними обставинами повинна бути добросовісною, послідовною та несуперечною між собою.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Окрім того, Верховний Суд неодноразово наголошував (з урахуванням конкретних обставин справи) на необхідності врахування поведінки учасників спору з точку зору з її відповідності принципу добросовісності.

Так, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.04.2019 у справі №390/34/17 зазначив, що добросовісність (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується на давньоримській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини є принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно на них покладається.

З правовідносин сторін, що склалися в частині виконання ними умов Договору щодо повернення РС з оренди, та зокрема з досліджених судом доказів Актів форми ВУ-20, листування сторін (зокрема листи ТОВ «Пакобо» №082 від 23.03.2023, №114 від 24.04.2023, №116 від 25.04.2023, №122 від 27.04.2023, №128 від 04.05.2023), вбачається, що повернення Орендарем з оренди РС відбувалось саме після самостійного виконання останнім прийнятого на себе обов`язку з проведення промивально-пропарювальних робіт вагонів (цистерн).

При цьому матеріали справи не містять доказів, а представником ТОВ «Пакобо» під час судового розгляду справи не доводилось того, що Орендар самостійно ініціював перед Орендодавцем питання повернення об`єкта оренди без проведення робіт щодо промивки та пропарки РС, а саме з подальшою компенсацією вартості таких робіт Орендодавцю, можливість чого визначена в п. 2.5. Договору та Додаткових угодах №7 від 06.06.2022 та №17 від 06.03.2023 до Договору.

Більше того, сам зміст наданого учасниками справи листування між сторонами, зокрема, листи ТОВ «Пакобо» №114 від 24.04.2023, №116 від 25.04.2023, №122 від 27.04.2023 свідчать, що Відповідачем за первісним позовом протягом квітня 2023 року вчинялися дії по промивці, пропарці рухомого складу, його ремонту, про що інформувався Орендодавець за Договором, що свідчить про відсутність заперечень в Орендаря щодо проведення саме ТОВ «Пакобо» промивально-пропарювальних робіт перед поверненням рухомого складу з оренди.

Водночас, обґрунтовуючи зустрічний позов доводами саме про імовірне зволікання ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Вертикаль» як Орендодавця з надання транспортних інструкцій щодо повернення РС з оренди, ТОВ «Пакобо» не наводить будь-яких доказів та не зазначає про те, що після здійснення ним робіт з промивки та пропарки вагонів (цистерн) з підтвердженням про це актами відповідної форми ВУ-20, Орендодавцем відповідні інструкції надавались у строк, який може свідчити про порушення засад добросовісності, розумності та справедливості та/або є відверто нерозумним.

Позатим, надані суду учасниками справи листи Орендодавця №447 від 04.04.2023, №457 від 11.04.2023, №465 від 14.04.2023, №472 від 01.05.2023 підтверджують намір останнього отримати рухомий склад з Оренди у стані, в якому такий РС і надавався в оренду (тобто промитими і пропареними), намагання посприяти Орендарю у виборі промивочно-пропарювальної станції, а транспортні інструкції ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Вертикаль» на повернення рухомого складу з оренди із зазначенням станції призначення №469 від 27.04.2023, №474 від 01.05.2023, №483 від 04.05.2023, №489 від 08.05.2023, №490 від 09.05.2023, №499 від 11.05.2023, №501 від 15.05.2023, №507 від 22.05.2023 за датами їх надання Орендодавцем співставні з повідомленнями Орендаря про завершення промивки-пропарки, ремонту рухомого складу та наданими на підтвердження означених обставин актами форми ВУ-20 щодо кожного вагону окремо.

Разом з тим, суд враховує, що в межах відносин сторін в частині визначеного п. 2.11 Договору (в редакції Додаткової угоди №13 від 20.12.2022) права Орендаря на повернення РС з оренди з 01.04.2023, ТОВ «Пакобо» не доведено належними і допустимими доказами того, що спірні вагони (цистерни), які перебували в користуванні останнього у період з 01.04.2023 по 30.04.2023, та щодо яких у сторін виник спір, були:

(1) фактично наявними у Орендаря;

(2) готовими до повернення з оренди після проведення останнім необхідних робіт з промивки та пропарки цих вагонів.

Більше того, відповідно до наданих ТОВ «Пакобо» залізничних накладних №68660-0 від 17.04.2023, №78637-6 від 17.04.2023, №78638-4 від 17.04.2023, №78639-2 від 17.04.2023, №78644-2 від 29.04.2023, №78641-8 від 18.04.2023, №78644-2 від 29.04.2023, станом на 01.04.2023 весь РС, який перебував в оренді ТОВ «Пакобо» (окрім вагонів (цистерн) №77249985 та №77250017 (залізнична накладна №78627-7 від 22.03.2023))), не знаходився на території Україні.

Відтак, з урахуванням визначеної умовами Договору необхідності проведення робіт з пропарки та промивки вагонів (цистерн), як однієї зі складових етапів повернення РС з оренди, обов`язок зі здійснення якого виконував Орендар, доводи останнього про припинення користування спірними вагонами (цистернами) з 01.05.2023 суд визнає необґрунтованими.

В свою чергу, наведене у сукупності також унеможливлює висновок про відсутність зобов`язання ТОВ «Пакобо» щодо оплати за користування спірними вагонами (цистернами) після 01.05.2023 до моменту їх фактичного повернення Орендодавцю за Актами прийому-передачі цих вагонів (цистерн) з оренди.

З огляду на викладене вище, беручи до уваги наведені положення законодавства, встановлені судом обставини, зміст доводів учасників процесу та наявних доказів, зважаючи, що Відповідач за первісним не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості по орендній платі за заявлений період, свого контррозрахунку в цій частині позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача за первісним позовом про стягнення 451 221,90 грн заборгованості по орендній платі є документально доведеними та обґрунтованими, Відповідачем за первісним позовом не спростованими, а отже підлягають задоволенню. Водночас вимоги зустрічного позову в частині стягнення 131 780,00 грн як суми надмірно сплачених грошових коштів є необґрунтованими і суд в їх задоволенні в зв`язку із цим відмовляє.

Оцінюючи вимоги зустрічного позову про визнання виконаними станом на 01.05.2023 зобов`язання ТОВ «Пакобо» перед ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Вертикаль» щодо повернення вагонів (цистерн) з оренди за Договором, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У ст. 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено право юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч.ч. 1, 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої зазначеної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, може застосовуватися лише в разі недоступності для позивача можливості захисту його права (такий висновок наведено, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц).

Розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (такий висновок наведено, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19).

При цьому суд зважає за необхідне зауважити, що особливість спорів про захист інтересу у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань полягає в тому, що позивач просить суд підтвердити (визнати) існуючий стан прав і обов`язків у договірних відносинах з іншою стороною для правової визначеності сторін договору в цих відносинах, однакового розуміння ними своїх прав та обов`язків за цим договором.

Саме цим спори про захист інтересу у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань відрізняються від спорів про зміну, припинення правовідносин (наприклад, зміну, розірвання договору), коли договірні відносини між сторонами змінюються або припиняються внаслідок судового рішення.

Одним зі способів захисту, який передбачений ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, є визнання права. Норми ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України визначають такі способи захисту, як визнання наявності або відсутності прав.

Згідно із ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Отже, зобов`язання містить дві нерозривно поєднані складові обов`язок боржника вчинити дію або утриматись від її вчинення та право кредитора вимагати виконання цього від боржника.

Виходячи з наведеного способами захисту інтересу особи у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань можуть бути: 1) визнання права позивача; 2) визнання відсутнім (припиненим) обов`язку позивача; 3) визнання відсутнім (припиненим) права вимоги відповідача. Схожі висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 21.11.2012 у справі №6-134цс12 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц.

При цьому у постанові від 22.09.2022 у справі №462/5368/16-ц Велика Палата Верховного Суду констатувала, що передбачений у п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України спосіб захисту цивільних прав та інтересів може стосуватися визнання як наявності права, так і його відсутності. Визнання права у позитивному значенні (визнання існуючого права) та у негативному значенні (визнання відсутності права та відповідного йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у юридичній визначеності (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (п. 6.14) та від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (п. 54-56)).

Для ефективного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, яка вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема, у випадку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (п. 57), коли особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).

Таким чином, з урахуванням перелічених правових позицій Великої Палати Верховного Суду слід прийти до висновку, що наведений вище та обраний ТОВ «Пакобо» спосіб захисту інтересу особи у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань буде належним лише в тому разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите (аналогічне викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц та від 19.10.2022 у справі №910/14224/20). Виключно за наявності таких умов боржник може звернутися до суду з позовом про визнання відсутності права вимоги кредитора за договором (визнання його права припиненим), і такий спосіб захисту буде належним та ефективним.

Натомість, із відповідною позовною вимогою ТОВ «Пакобо» звернулося до суду вже після відкриття останнім провадження за первісним позовом, тобто під час судового розгляду існуючого спору між цим Товариством та ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Вертикаль» щодо належного виконання договірних відносин учасниками цього спору.

З даного приводу суд зауважує, що захист цивільних прав та інтересів не досягається встановленням юридичних фактів. Таке встановлення є елементом оцінки обставин справи й обґрунтованості вимог. Тому воно не зумовить попередження порушення або відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного права чи інтересу (такий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №462/5368/16-ц).

За наведеного в сукупності, суд відмовляє у задоволенні зустрічної позовної заяви ТОВ «Пакобо» через обрання останнім неефективного способу захисту.

Щодо вимоги первісного позову про стягнення пені.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Приписами ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 5.2. Договору сторонами погоджено, що за порушення строків оплати, обумовлених у п.п. 3.8, 3.9, 5.1, 5.4, 5.5 Орендар на вимогу Орендодавця виплачує пеню у розмірі 1,0% від несвоєчасно виплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Позивач за первісним позовом, з посиланням на вказаний пункт Договору просить стягнути з Відповідача за первісним позовом 89 228,44 грн пені, нарахованої за період з 11.05.2023 по 12.10.2023 за несвоєчасну сплату орендної плати.

Перевіривши правильність здійсненого Позивачем за первісним позовом розрахунку пені та здійснивши оцінку доказів, на яких він ґрунтується, суд вважає правомірним нарахування Відповідачу за первісним позовом пені за період з 11.05.2023 по 12.10.2023, проте помилковим саме в частині розміру заявленої пені, оскільки Позивачем за первісним позовом в цій частині розрахунок пені за період з 11.05.2023 по 31.05.2023 здійснено із суми заборгованості у розмірі 470 121,90 грн.

Водночас, з урахуванням суми невикористаного залишку передоплати за оренду рухомого складу в квітні 2023 року за Договором та часу фактичного перебування РС в оренді у травні 2023 року, сума заборгованості з орендної плати за цей місяць складає 449 271,90 грн, обрахунок пені за травень 2023 року судом здійснено саме від зазначеної суми заборгованості.

При цьому, здійснивши власний арифметичний розрахунок заявлених вимог в цій частині, судом встановлено, що розмір пені за вказаний період становить 88 628,66 грн.

В частині стягнення з відповідача 599,78 грн пені, суд відмовляє, позаяк вимоги в цій частині помилково розраховані Позивачем за первісним позовом, виходячи з суми заборгованості по сплаті орендної плати за травень 2023 року, якої за встановленими обставинами ніколи не існувало.

Щодо вимоги первісного позову про стягнення 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з поданим Позивачем за первісним позовом розрахунком, за неналежне виконання договірних умов Відповідачу за первісним позовом нараховано 3% річних в розмірі 5 779,46 грн за період з 11.05.2023 по 12.10.2023.

В той же час, як вже зазначалося судом під час оцінки правомірності здійсненого Позивачем за первісним позовом розрахунку пені, беручи до уваги розмір заборгованості з орендної плати за травень 2023 року та з огляду на поданий Позивачем за первісним позовом розрахунок суми основного боргу, судом встановлено некоректність здійсненого останнім розрахунку нарахувань 3% річних за період з 11.05.2023 по 31.05.2023.

З урахуванням наведеного, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних за визначений Позивачем за первісним позовом період, з огляду на долученння останнім первиних документів, які підтверджують заборгованість Відповідача за первісним позовом в означений період (449 271,90 грн за травень 2023 року та 1 950,00 грн за червень 2023 року), суд вважає правомірним та обґрунтованим нарахування відповідачу 5 743,47 грн 3% річних за період з 11.05.2023 по 12.10.2023, а позов в цій частині таким, що підлягає частковому задоволенню.

В частині стягнення з відповідача 35,99 грн 3% річних, суд відмовляє, позаяк вимоги в цій частині невірно розраховані Позивачем за первісним позовом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Окрім того, суд враховує висновки в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шевельов проти України»).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ст.ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до часткового задоволення, а у задоволенні зустрічного позову належить відмовити.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням приписів наведеної норми, витрати по сплаті судового збору за розгляд первісного позову покладаються на Відповідача за первісним позовом пропорційно до задоволених вимог.

Понесені та документально підтверджені судові витрати за зустрічним позовом відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Позивача за зустрічним позовом.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 126, 129, 180, 221, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пакобо» (89432, с. Сюрте Ужгородського району Закарпатської області, вул. Ракоці, буд. 2, код ЄДРПОУ 13587484) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Вертикаль» (04052, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17, приміщення №711-713 (В літ. « 1А»), код ЄДРПОУ 43133523) 451 221,90 грн (чотириста п`ятдесят одну тисячу двісті двадцять одну гривню 90 копійок) заборгованості, 88 628,66 грн (вісімдесят вісім тисяч шістсот двадцять вісім гривень 66 копійок) пені, 5743,47 грн (п`ять тисяч сімсот сорок три гривні 47 копійок) 3% річних та 8183,91 грн (вісім тисяч сто вісімдесят три гривні 91 копійку) в повернення сплаченого судового збору.

3. В решті вимог первісного позову, - відмовити.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 27 червня 2024 року.

СуддяР.М. Лучко